Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Навчально - методичні рекомендації
Предмет:
Філософія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА ЕКОНОМІКИ
Ф І Л О С О Ф І Я
Кредитно-модульна система навчання.
Навчально-методичні рекомендації для студентів
2 курсу лікувального, медико-профілактичного та педіатричного факультету.
Львів – 2008
Філософія. Навчально-методичні рекомендації для студентів 2 курсу лікувального, педіатричного, медико-профілактичного факультетів.
(За ред.. доц.. Маринюка В.Г.) Львів. 2008.
Автори Доценти Держко І.З., Маринюк В.Г., Берко П.Г., Тимченко Т.В., Петрусенко О.П., ст.. викл. Лук’янчук Г.І.
Рецензенти
Снігур А.А. канд. істор. наук, доцент завідувач кафедри українознавства
Божко Н.М. канд. філос. наук, доцент кафедри українознавства
Розглянуто Затверджено
на засіданні кафедри цикловою методичною
філософії та економіки ЛНМУ комісією з гуманітарних дисциплін
імені Данила Галицького Протокол № 1
Протокол № 6 від 29 січня 2008 р.
від 22 січня 2008 р. Голова методичної комісії
проф. Магьований А.В.
Навчально-методичні рекомендації містить методичні поради з вивчення тем курсу плани семінарських занять, питання для контролю та самоконтролю, питання для дискусії та проблемні ситуації, питання для самостійного вивчення теми, тематику рефератів, рекомендовану літературу. Навчальний посібник укладено у відповідності з вимогами кредитно-модульного курсу з філософії в контексті Болонського процесу.
ВСТУП
Філософія є фундаментальною гуманітарною дисципліною «душою культури», вивчення якої становить основу гуманітарної складової підготовки студентів, формування в них сучасної світоглядно-методологічної парадигми.
Загострення глобальних проблем, які постали перед людством переводить одвічне гегелівське питання «Бути чи не бути» з питання індивідуального буття в питання збереження буття цілого людства. У цій ситуації проблеми світоглядно-практичної орієнтації людини, мети і сенсу життя, відповідальності за себе, за країну, за світ набувають вирішального значення.
Саме філософія покликана стати могутнім лікувальним засобом від хвороби смисловтрати сучасного людства з неминучим летальним наслідком, загрозливі симптоми якої сьогодні вже відчутні. Тому виходячи з духовної ситуації часу головна періорінтація філософського мислення повинна бути концентрована в трактуваннях феномену людини буття, яке розглядається в першу чергу, як космопланетарне явище.
Вдивляючись у себе, людина бачить Всесвіт, а вдивляючись у безкрай світу – бачить глибше розуміє себе саму, свою космічну місію. Саме на вищевикладених світоглядно-теоретичних засадах побудовано пропонований учбово-методичний посібник, що має на меті кардинальну перебодову філософського підґрунтя світоглядних орієнтацій медика, фармацевта відповідно до сучасного рівня світової філософії, історико-філософських, культурологічних і медико-наукових пошуків спрямованих на надмету: нетільки пізнати світ, але зберегти його, зберегти як світ людини.
Реалізації вказаних цілей в найбільшій мірі відповідає кредитно-модульна система навчання, яка націлена на стимуляцію в студентів самостійно-творчого мислення, прогностичності, високої енергоактивності, адаптованості до різких змін суспільного життя, здатності до самовиживання, саморегуляції.
Керівництво по використанню учбово-практичного посібника
У відповідності з логікою формування креативної особистості, медика-фармацевта, учбово-практичний посібник включає 5 рівнів засвоєння і розуміння матеріалу:
І. Читаючи зміст кожного змістовного модулю ви повинні відповісти на питання контролю і самоконтролю, на основі експрес-опитування. (Перший рівень розуміння матеріалу).
П. Вирішити вправи і завдання, питання для дискусії, проблемні ситуації розраховані на творче-креативне і логічне мислення. (Другий рівень розуміння матеріалу).
Ш. Відповісти на питання поточного тестового контролю. (Третій рівень розуміння матеріалу).
ІУ. Виконати завдання по самостійному вивченню теми і зокрема конспектування і аналізу уривків з філософських першоджерел, написання рефератів, творчих ecce. (Четвертий рівень розуміння матеріалу).
У. Відповісти на питання підсумкового тестового модульного контролю, покликаного сформувати у студента цілісне уявлення. (П»ятий рівень розуміння матеріалу).
Кінцеві цілі навчальної дисципліни.
- сформувати уявлення про предмет філософії і значення філософського знання в сучасній культурі і медичний зокрема;
- ознайомитись з філософськими поняттями і категоріями. Засвоїти знання по основним розділам філософії: онтології, гносеології, вчення про суспільство людини, філософії глобалістики.
- одержати поняття, про історичні типи філософії, концепції напрямки світової і вітчизняної філософської думки.
- опанувати філософію релігії. Вияснити місце і роль релігії як духовного явища в житті людського духу взагалі і в системі лічництво зокрема.
- інтерпретувати історико-методологічні принципи філософського пізнання природи в напрямку формування екоцентричної свідомості.
- оволодіти теорію навиками компетентного застосування категорій філософії, методів наукового пізнання у вироблені клінічного мислення майбутнього лікаря, принципів понять та логіки діагностичної діяльності
- демонструвати вміння інерпритувати загальні принципи аксіології, етики в конкретні норми медичної біоетики та деонтології.
- сформувати вміння студентів мислити глобально, а діяти локально у відповідностями викликами і глобальними проблемами які постали перед людством.
Методичні поради студентам.
Філософія є цілісною системною формою світогляду. У відповідності з цим кожне розглядуване філософське поняття логічно випливає з попереднього. Ця обставина виключає фрагментарне вивчення учбового матеріалу і передбачає системно-цілісне його засвоєння:
1. Надзвичайно важливо мати уявлення про підручник в цілому, бо кожний розділ набуває вичерпного для нього смислу лише в рамках цілого. Тому Вам необхідно як можливо раніше познайомитись з усім змістом підручника.
2. При підготовці до учбових занять спочатку бігло познайомитись з змістом чергового розділу, а вже потім приступайте до грунтовного опрацювання матеріалу.
3. Читайте підручник абзацами. Прочитайте абзац, обдумайте, виділіть його головні положення, виробіть своє особисте відношення до нього.
4. Звертайте особливу увагу на найбільш головні положення. Всебічно їх обдумайте. Намагайтеся виразити ідею коротко, тезисно, одним- двома реченнями. Лаконічність є сестрою таланту лише тоді, коли вона концентрує в собі багатозначність.
5. Філософське мислення на відміну від повсякденної унітарності і догматизму, є принципово плюралістичним, толерантним, діалогічним. А звідси філософське знання може існувати і збагачуватись лише як бесіда, діалог, поліфонія (багатоголосся). Виходячи з цих принципових положень студенту необхідно:
а)вивчаючи філософію намагатись бути відкритим, толерантним і навіть сповідуваним до аудиторії. Не ховайте себе від інших, вступайте в дискусію. Філософська пасивність неминуче повертається догматизм начотництвом.
б)через предмет філософствування вступайте у внутрішній діалог з самим собою, пізнавайте себе, добивайтесь філософської самосвідомості. Через емпатію, вчування порівнюйте свої філософські позиції з позиціями колег. Будьте критичні та одночасно самокритичні.
в)вчіться філософствувати, філософствувати – медитувати кожний день, навіть за драматичних обставин.
6. Філософія, особливо її історія, відноситься до тих навчальних дисциплін, які в принципі неможливо вивчити лише за підручником. Підручник є лише вступом в скарбницю філософської мудрості, яку нагромадило людство на протязі тисячоліть.
Тому щоб осягнути філософію як “живу душу культури” необхідно читати і розмірковувати над її першоджерелами. Це єдиний спосіб зрозуміти істину в її історичному розвитку, пізнати багатство і багатоманітність її змісту, смислу. Без цього немає і неможе бути розвинутої здатності до теоретичного і, зокрема, клінічного мислення.
Рекомендації до написання реферату з філософії.
Реферат з філософії повинен виробити і продемонструвати здатність проведення самостійного аналізу певної наукової теми, вміння розглядати її на філософсько- методологічному рівні, вміння виробити та формулювати власну точку зору з приводу філософських проблем. необхідною стороною реферату є логічність, послідовність та аргументованість викладення матеріалу.
1.При виборі теми реферату необхідно врахувати наступне:
а)Актуальність теми або її значущість з точки зору науки, соціальної зокрема медичної практики, культури та розвитку особи.
б)Наявність наукової літератури з обраної теми.
2.Після вибору теми необхідно скласти план реферату, який може бути:
а)Скороченим: як правило, “Вступ” (Передмова”). “Заключення” (“Висновки”) та 2-4 пункти, що розкривають зміст теми;
б)Розгорнутим: до пунктів додаються підпункти.
3.За змістом реферат являє собою перегляд певного кола літературних джерел ( не менше як 4-5 найменувань). реферат може бути присвячений і окремим філософським творам, але в такому разі слід використати коментуючу літературу, що передбачає виділення ідей, позицій та підходів до теми, їх аналіз, оцінку, співставлення, аргументовану підтримку якоїсь позиції або обгрунтування власної, послідовний виклад матеріалу частинами у відповідності із планом реферату, формулювання підсуску або висновку реферату.
4.Реферат передбачає посилення на літературу, її цитування або переоповідання ідей та положень. В усіх випадках в тексті повинні бути посилання на літературні джерела у 2-х можливих варіантах: посторінкові посилання або посилання на список літератури в кінці реферату списку використаної або цитованої літератури. Обсяг реферату в рукописному варіанті без плану та списку літератури – 10-15 сторінок.
5.Зміст реферату необхідно не тільки викласти слухачам, але й захистити, вступаючи в діалог з опонентами, відповідаючи на проблемні запитання.
Програма курсу.
Змістовний модуль 1.
Тема 1.Філософія та її основні функції.
Місце філософії в самопізнанні і самовизначенні людини. Філософія і світогляд. Світогляд як форма суспільної самосвідомості і спосіб духовно-практичного освоєння світу. Структура світогляду: світорозуміння, світосприйняття, світовідчуття. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, науковий і філософський. Буденний і теоретичний світогляд. Філософія як теоретична основа світогляду.
Предмет філософії. Специфіка філософського освоєння дійсності. Особливості мови філософствування. Категоріальність філософського знання. Основні теми і типи філософствування: людина і світ, мислення і буття, духовне і тілесне. Структура філософського знання: онтологія, гносеологія, логіка, аксіологія, методологія, праксеологія. Основні функції філософії світоглядна, пізнавальна, оцінююча, методологічна, прогностична, соціально-практична, психотерапевтична. Філософія в системі духовної культури. Взаємовідносини філософії, науки та релігії. Філософія і медицина. Філософія і економіка. Філософське пізнання і мораль. Філософія і мистецтво.
Соціальна спрямованість філософського знання. Духовно-творча природа філософії. Людиномірна сутність філософії. Етноментальні характеристики філософського знання. Загальнолюдські цінності в філософії.
Тема 2-6. Історія філософії та її сучасні проблеми.
Проблеми зародження філософії: міф, релігія у первісному суспільстві. Східна і Західна світоглядні парадигми, їх джерела і наслідки.
Давньокитайська філософія. Даосизм: основні ідеї та їх застосування. Пошуки безсмертя, засоби управління енергією та їх втілення в медицині. Конфуціанство (гуманістична етика, шанування традиційного).
Староіндійська філософія: ортодоксальна (веданта, санкх’я) та неортодоксальні школи (чарвака, джайнізм, буддистська філософія). Проблема людини, вчення про сансару, дхарму, карму, нірвану. Відображення ідей східної філософії в розвитку медицини.
Антична філософія. Космоцентризм давньогрецької філософії. Докласичний період. Натурфілософські школи: мілетська, ефеська, елейська. Атомізм Демокріта, Левкіпа. Давньогрецька філософія класичного періоду. Діалектичний метод Сократа. Теорія ідей та теорія пізнання Платона. Філософія Арістотеля: логіка, метафізика, етика. Елліністична і римська філософія (епікуризм, стоїцизм, неоплатонізм).
Філософія Середньовіччя. Теоцентризм – світоглядна парадигма середньовічної філософії, основні періоди її розвитку. Апологетика, патристика, схоластика. Ірраціоналізм Тертуліана. Проблема співвідношення віри і розуму, вічності і часу, двоїстості людської природи в ученні Августина.
Філософія епохи Відродження. Основні риси антропоцентризму Ренесансу: натурфілософія і пантеїзм. Філософські і космополічні учення М. Кузанського і Джордхано Бруно, суспільно-політичні концепції епохи Відродження. Гуманізм і проблеми індивідуальності. Ренесансний скептицизм. Реформація.
Філософія Нового часу. Наукова революція ХУШ ст. ЇЇ вплив на розвиток науки і філософії. Проблема методу наукового пізнання. Філософське обґрунтування нової картини світу. Філософія емпіризму Ф. Бекона. Механіцизм Т. Гобса, сенсуалізм Д. Лока, суб’єктивний ідеалізм Берклі. Класичний раціоналізм, дуалізм Р. Декарта та проблеми субстанції. Пантеїзм Спінози. Проблема людини і свободи. Монадологія Лейбніца. Філософія Просвітництва: проблема суспільного прогресу і значення розуму.
Схоластика як раціоналістичне обґрунтовання теології. Дискусія про природу універсалій. Реалізм і номіналізм. Томізм і неотомізм. Гален і схоластична медицина. Арабська філософія Ібн-Рушд. Авіцени та їх вчення про двоїсту істину. Авіцени як предтеча системної інтегральної медицини.
Класична німецька філософія. Інтелектуальні джерела німецької класичної філософії. Філософська концепція І. Канта. Філософські та природничо-наукові ідеї „докритичного” і „критичного періоду”. Космологія, апріорізм, агностицизм, теорія пізнання та діалектика. Етичні погляди. Філософія самостановлення Фіхте. Філософія тотожності Шелінга. Філософська система Г. Гегеля. Вчення про абсолютну ідею. Ідеалістична діалектика та її принципи. Теорія пізнання та філософія історії. Філософія Феєрбаха: матеріалізм, антропологізм, гуманізм вчення про релігію.
Посткласична філософія ХІХ-ХХ століття та її проблеми. Критичний перегляд класичної моделі світорозуміння Ірраціоналізм філософії Шопенгауера. Передекзистенціалізм К’єркегора. Вплив науки на філософію. Позитивізм, емпіріокритицизм, неопозитивізм. Львівсько-Варшавська школа та її роль в становленні позитивізму. Постпозитивізм. Проблема знання і мови в філософії ХХ ст. Принципи в організації знання. Структуралізм. Герменевтика. Діяльнісний напрямок філософії ХІХ-ХХ ст.: Марксизм і прагматизм. Нове завдання філософії – тотальна зміна світу. Ленінізм як соціально-політична доктрина тоталітарного суспільства.
Антропологічний напрямок: філософія життя, екзистенціалізм, філософська антропологія. Відкриття несвідомих поривів життя в філософії життя Ф. Ніцше, В. Дільтея, Г. Зимеля, А. Бергсона. Проблема людини в західній філософії ХХ ст. Екзистенціальна філософія. Німецький екзистенціалізм. Французький екзистенціалізм. Становлення філософської антропології ( М. Шелер, А. Гегель).
Філософсько-теологічний напрямок: Філософія неотомізму, релігійного персоналізму, християнського еволюціонізму Теяр-де-Шардена, світоглядна тенденція до примирення віри і розуму, теології і філософії, науки і релігії.
Соціально-критичний напрямок. Криза цінностей західної цивілізації і філософія. Проблема раціонального і ірраціонального – ключова в філософії ХХ ст. Культ науково-технічного розуму і його противники.
Сцієнтизм та антисцієнтизм. Соціальна філософія франкуртскої школи (- П. Адорна, Г. Моркузе, Хабармис). Критичне відношення до антропогенної діяльності в системі „природа-суспільство-людина”. Теорії суспільної психотерапії К. Лорні, Г. Сіллівана, Фрома. Особливості інформаційного суспільства (Д. Белл, А. Тофлер). Технократизм і його критика. Технократизм і медицина. Філософія в кінці ХХ ст. Постмодернізм як відображення кризи цінностей західної цивілізації Ж. Лаотар, Диріда, Р. Роті. Проповідь тотального плюралізму, скептицизму і етнічного релятивізму.
Українська філософія. Джерела Української філософської культури. Міфологічний світогляд праукраїнського етносу і християнської ідеології. Філософія Києво-Руської держави (10-12 ст.) Історикософська думка України в контексті вибору між Сходом і Заходом. Синтез візантійської і західноєвропейської філософської традиції. Етноментальні особливості української філософії. Ідеї філософії Відродження та Реформації в Україні. Філософські та етичні погляди П. Соарни та Вишенського. Філософія Києво-Могилянської академії. Сковорода – родоначальних української класичної філософії. Українське Просвітництво. Філософська культура, українського Бароко. Академічна філософія в Україні 19 ст. Характеристика українського романтизму. Філософія серця (М. Гоголь, Костомаров, Т.Шевченко, Т.Куліш, П. Юркевич). Кирило-Мефодіївське товариство: початок становлення української національної ідеї. Філософські ідеї в Україні в кінці 19-на початку 20 століття (Антонович, Драгоманов, І. Франко, Л. Українка). Філософія мови О. Потебні. Історіософія В. Липинського, Грушевського. Філософія як національна ідеологія (Міхновський, Д. Донців).
Особливості екзістенціально-релігійної філософії в Україні на початку 20 ст. і її роль в розвитку культури (Бердяєв, Шестов). Особливості філософії українського космізму (Подолинський, Чижевський, Вернадський, Чмихов).
Філософія української діаспори (Д. Чижевський, Рудницький, Мірчук та інші). Культурне відродження 20х років. Українське філософське відродження 60 –70-х років П . (Копнін., В. Шинкарук). Пострадянський простір і духовна атмосфера сучасної України.
Змістовий модуль 2. Філософська проблема буття. Буття людини.
Конкретні цілі:
• Аналізувати філософський зміст поняття "буття" в його історичному розвитку.
• Пояснювати структуру буття та закономірності взаємозв'язку його основних форм.
• Пояснювати специфіку людського буття.
• Оцінювати місце буття людини в структурі буття.
Пояснювати зв'язок змісту буття духовного та соціального з діяльністю людини, лікаря.
Аналізувати специфіку буття природи. Пояснити суть екологічної проблеми та роль медицини і охорони здоров’я у збереженні природного довкілля.
Інтерпретувати філософське поняття "матерії" для розуміння об'єктивних характеристик та стані у організму людини.
• Аналізувати становлення поняття "матерії" та пояснювати матеріалістичне та ідеалістичне розуміння її об'єктивних характеристик.
• Аргументувати поняття "простору" та " часу" даними наукового пізнання.
• Пояснювати зміст та закономірності прояву "біологічного простору" та "біологічного часу"
Тема 7-8. Філософський смисл проблеми буття. Основні форми буття.
Онтологія, її основні проблеми та категоріальні визначення. Буття і небуття (ніщо). Діалектика буття і небуття. Буття і суще. Категорія „буття” в історії та сучасній філософії. Типи онтології, реалізм, матеріалізм, спіруаталізм (ідеалізм), монізм, дуалізм та плюралізм. Буттєва реальність та її види. Об’єктивна реальність: матерія. Суб’єктивна реальність: світ душі. Трансцендентальна реальність: дух. Реальність процесів, станів, речей, властивостей та відносин. Феномен віртуальної реальності. Форми віртуальної реальності. Електронна віртуальна реальність та її місце в сучасній культурі.
Буття як субстанція. Вчення про субстанцію як визначення онтологічної основи способу буття світу. Субстанція як синтез всіх рівнів буття. Буття як матерія. Поняття матерії. Історичний розвиток тлумачень матерії. Матерія як субстанція. Субстратне розуміння матерії і його альтернатива. Матерія як об’єктивна реальність. Критика матеріалізму. Матерія і антиматерія. Антиматерія і її сутнісна визначеність.
Системна організація універсуму. Основні типи матеріальних систем. Еволюція матерії і її структурні рівні. Характеристика мікро-, макро- і мегасвіту. Сучасні наукові моделі світу. Місце людини в ієрархії структурних рівнів матерії. Людський організм – органічна єдність природного, біологічного та соціального – об’єкт лікарської діяльності. Рух як спосіб існування буття. Співвідношення руху і спокою. Типи руху. Розвиток. Форми руху. Простір і час як форми прояву буття. Розвиток філософських і природничонаукових уявлень про простір і час. Теорія відносності про єдність матерії, руху простору і часу. Субстанційна та реляційна концепція простору і часу. Багатомірність типів просторово-часових відношень. Соціальний простір і час. Поняття біологічного і психологічного часу і місце цих категорій в лікарській діяльності.
Філософія природи. Природа як самосуща реальність, передумова існування людини, субстратна основа її буття. Основні форми природного буття. Природа жива і нежива, людська та історична. Життя і розум в контексті глобальної еволюції Всесвіту. Два погляди на походження життя і його розвиток: креаціонізм і еволюціонізм. Негентропійна функція життя в бутті природи. Теокосмізм і космологічна залежність людини. Антропогенний принцип в еволюції Всесвіту і його роль в пізнанні природних умов виникнення життя і людини та визначенні сенсу її існування в космосі.
Еволюція поглядів на ставлення людини до природи: від сикритизму людини і природи до панування над нею. Залежність відношення до природи від релігійної та матеріалістичної картини світу. Поняття антропоцентричної та екоцентричної екологічної свідомості. Перехід до екоцентричної свідомості як відображення необхідності природозбереження.
Сучасні філософські погляди на релігійно-моральні і світоглядні засади ставлення людини до природи: благоговіння перед життям А. Швейцера, вчення про біосферу і ноосферу В. Вернадського, глибинна екологія А. Наса, У. Фокса, новий гуманізм Римського клубу – культурно-світоглядні засади сучасної екологічної ситуації. Новітні екологічні стратегії в системі збереження і розвитку, екосистема людина-природа. Коеволюція як нова парадигма розвитку системи „природа-суспільність-людина”. Екологічні імперативи. Поняття екогуманізму екологічної і біомедичної етики. Дискусії щодо предмету і принципів біоетики і біоправа ( принцип автономії „людської гідності”, цілісності, вразливості, соціальної справедливості). Перспектива формування глобальної біоетики. Філософські і медико-біологічні аспекти гармонізації відношення між екологією природи і екологією людини.
Тема 9. Філософське вчення про розвиток.
Загальні ознаки і людський критерій розвитку. Діалектична концепція розвитку і її історичні форми. Стихійна діалектика Стародавнього світу, схоластична діалектика, антиномічна діалектика Канта, ідеалістична діалектика Гегеля, матеріалістична діалектика марксизму. Догматизм, релятивізм, софістика як антипод діалектики. Основні поняття і принципи діалектики: рух, розвиток, принцип загального зв”язку, детермінізму, історизму, системності дійсності. Категорії діалектики: причина і наслідок, одиничне і загальне, необхідність і випадковість, сутність і явище, форма і зміст, структура і функція, можливість і дійсність, частина і ціле, елемент і система.
Основні закони матеріалістичної діалектики: закон суперечності, взаємного переходу у кількості в якість, заперечення. Розвиток у природі і розвиток у суспільстві. Поступальний характер розвитку, його спрямованість. Прогрес і Регрес. Місце і роль матеріалістичної діалектики в науковій діяльності і суспільній практиці та її історична обмеженість. Трагічні соціальні наслідки абсолютизації марксизмом суперечності як джерела розвитку. Принципи гармонії, доцільності, консенсусу, синергії як методологія стратегії збереження людської цивілізації. Альтернативні концепції розвитку ( негативна діалектика, герменевтика, феноменологія, екзистенціальна діалектика). Розвиток і самоорганізація. Синергетика як методологія посткласичної науки, теорія розвитку складних, відкритих систем. Основні категорії синергетики: хаос, самоорганізація, корпоративізація, порядок, нелінійність, біфуркація. Синергетика як методологічна основа переходу від механіко-аналітичної до синергетичної медицини.
Тема 10-11. Онтологія людського буття.
Філософська антропологія: предметне визначення і функції. Уявлення про природу і сутність людини на різних етапах розвитку філософії. Сучасна філософська антропологія людини. Концепція неотомізму та екзистенціалізму про людину. Фрейдистська концепція людини. Людина як особливий вид сущого. Теософія і антропософія про людину як космопланетарний феномен. Унікальність і універсальність феномену людини у світі. Ідея андрогенності людини. Уявлення про людину в трасперсональній психології. Людина як єдність природного, соціального і духовного.
Специфіка і багатоманітність людського буття. Буття людини як реальний процес її існування. Поняття природи і сутності людини. Праця, мова, свідомість, соціальність як втілення родової природи людини. Духовність, свобода і творчість як ознака сутності людського буття. Проблеми сутності та існування людини. Дві концепції буття людини у світі: ессенціалістська та екзистенціалістська. Людина як незавершена відкрита істота. Проблемність людського буття, абвівалентність, суперечливість людської природи, конструктивне і деструктивне в природі людини.
Антропогенез. Проблема людського начала. Основні концепції антропогенезу: теологічна версія, діяльнісно-трудова, теорія космічного походження людини.
Антидарвінізм про природу людини. Синергетика і проблема виникнення, людини – Флуктації і біфуркації еволюційного процесу. Проблема взаємозв’язку душі і тіла людини. Тілесне і чуттєво-емоційне в людині. Подолання опозиції духовного і тілесного, психічного і соматичного як ключова проблема медицини. Здоров’я як антропологічний феномен. Проблема екології сучасної людини. Антропологічна криза, її основні ознаки і причини. Антропологічна перспектива. Стратегія виживання і розвитку людини. Основні теорії збереження і поліпшення природи людини як біологічного виду: технократична, теологічна, гуманістична.
Проблема буття особистості. Визначення співвідношення понять: людина-індивід-особа- особистість-індивідуальність. Особистість як креативно-творча форма індивідуального буття. Свобода і творчість як спосіб самореалізації особистості. Іноваційно творча позиція особистості і її взаємодія з соціальною нормою. Соціальні ролі особистості. Свобода і відповідальність особистості. Проблема особистої унікальності. Зростання ролі особистісного начала в інформаційно-психологічну епоху. Типи особистості. Поняття родової, історичної та геніальної особистості. Типологія особистості за К. Юнгом. (екстравертируваний і інтровертируваний типи). Історичні типи особистості. Становлення античної особистості. Становлення і особливості особистості в Середніх віках. Ренесанська особистість. Криза Європейської культури і особистості. Проблема людського „Я” та відчуження людини в сучасному суспільстві. Проблема оптимізації форм самореалізації людини. Людський розвиток та його виміри. Проблема сталого людського розвитку. Самоцінність і сенс людського життя. Проблема життя і смерті людини. Поняття танатології. Типологія ставлення до смерті в Східній і Західній духовних традиціях. Медичні аспекти танатології. Дискусії щодо проблеми евтаназії. Феномен безсмертя. Щастя, доля і життєвий шлях людини.
Змістовний модуль 3. Духовні виміри буття.
Конкретні цілі:
Пояснювати проблему свідомості в філософії.
Інтерпретувати філософське поняття свідомості.
Аналізувати структуру психіки і свідомості, виявити їх взаємозв’язок.
Аналізувати різноманітності концепції свідомості.
Пояснювати природничо-науковий та соціально-філософський аспекти проблеми свідомості.
Розглянути взаємозв’язок суспільної і індивідуальної свідомості, встановити їх специфіку.
Тема 12-13. Свідомість як філософська проблема.
Поняття духу, духовності, ментальності. Духовна діяльність та її особливості. Онтологічні виміри духу. Ідеальне і його природа. Проблема матеріального носія ідеального і її рішення. Абсолютність і відносність протиставлення матеріального і духовного. Походження та сутність свідомості як філософська проблема. Античне, європейське і модерне розуміння свідомості. Свідомість як субстанція, свідомість як відображення дійсності. Об’єктивно-іделістична, марксистська, холістична концепція свідомості ( К. Гроф., Бом). Поняття свідомості в некласичній філософії. Феноменологічне розуміння свідомості: – свідомість як особливий вид буття ( Гуссерая).
Природно-космічні та соціально-історичні засади свідомості. Структура свідомості: знання як спосіб існування свідомості. Свідомість як самосвідомість. Рефлективність і творчість як ознака свідомої життєдіяльності. Основні функції свідомості: пізнавальна, оцінююча, перетворююча, управлінська. Процес та предмет свідомості. Перцепція і аперцепція, інтенціональність, розум, розсудок, інтелект, воля, мислення, інтуїція.
Спілкування і мова як онтологічні чинники свідомості. Мовлення як практична свідомість, дійсність думки. Зв’язок мислення і мови. Природні і штучні мови. Проблема штучного інтелекту. Функції мови. Місце сигустивно-катарсичної функції мови в психотерапевтичній практиці. Свідоме і несвідоме. Природа і форми прояву несвідомого. Роль несвідомого в бутті свідомості його конструктивна і деструктивна функція. Проблема несвідомого в історичному розвитку. З. Фрейд, К. Юнг про природу несвідомого. Колективне без свідомі-архетипи родової пам’яті людства. Деякі шляхи впливу на несвідоме ( медитація, молитва, психофармакологія, нейролінвістичне програмування). Безсвідоме як форма творчості (інтуїція, інстинкт).
Психофізіологічний аспект проблеми свідомості. Співвідношення психологічного і фізіологічного. Критика концепції психофізіологічної взаємодії Р. Декарта. Критика психофізіологічного паралелізму В. Лейбніца. Свідомість, мозок і зовнішній світ - характер взаємозв”язку. Критика вульгарного матеріалізму: мислення як відображення фізіологічних процесів організму ( Кабаніс, Фогт, Молешон Бюхнер) Махістська трактовка психофізіологічної проблеми. Філософські і природничонаукові підходи до дослідження мислення. Мислення здатність будувати схеми зовнішньої діяльності. Аналіз основних функціональних компонентів свідомості з точки зору механізмів їх локалізації і реалізації в психофізіологічній структурі мозку: (відчуття, сприйняття, уявлення, пам”ять, воля). Вчення про функціональну аксиметрію головного мозку. Р. Спері і його значення для визначення ліво і правопівкульної психічної спеціалізації. Голографічна модель свідомості К. Брибрама, Д. Бома. Теорія морфогенетичного поля К. Шелдрейка, холотропна теорія свідомості С. Грофа – нова парадигма в поглядах, психофізіологічний механізм свідомості – відображення єдності тілесного, психічного і духовного в людині. Пошуки природничо-наукового базису ідеального – емерджентна теорія психофізіології мозку Бунге, Спері, Екклса.
Критика сучасних вульгарно матеріалістичних концепцій свідомості – фізікалістського монізму, субенергетичного механізму, комп’ютерної версії механізму свідомості. Психосоматична проблема і її вирішення в психології і медицині, психосоматичні хвороби і їх класифікація. Місце психотерапевтичних технологій в структурі лікувальної діяльності.
Тема 14. Суспільна свідомість: сутність, структура і функції.
Поняття суспільної свідомості. Суспільна та індивідуальна свідомість. Суспільна самосвідомість і її рівні. Онтологія суспільної свідомості. Колективне несвідоме як онтологічне підгрунття суспільної свідомості. Свідоме і несвідоме в індивідуальній та суспільній свідомості. Відносна самостійність суспільної свідомості. Види, типи рівні, суспільної свідомості.
Буденний і теоретичний рівень суспільної свідомості їх взаємозв’язок. Суспільна психологія та ідеологія. Ідеологія як оціночно-нормативна форма свідомості, колективних суб”єктів. Проблема істинності ідеології. Ідеологія і утопія. Ідеологія і національна ідея. Механізми впливу ідеології на психіку мас. Типи ідеологій (тоталітаризм, фашизм, консерватизм, лібералізм). Суспільна практика і ідеологія, критика теорії деідеологізації. Форми суспільної свідомості: політична, правова, моральна, естетична.
Поняття масової свідомості. Феномен революційної свідомості як синтез ідеології і суспільної психології. Свідомість і міф. Сучасні українські міфи суспільної свідомості.
Поняття соціального (популяційного) здоров’я соціуму. Соціальна екологія і соціальна гігієна. Проблеми соціальної психотерапії соціуму її засоби і форми.
Змістовий модуль 4. Філософські проблеми пізнання світу
Конкретні цілі:
• Аналізувати історію людського пізнання його багагорівневість та складність,
, закономірний характер
• Пояснювати природу філософського (матеріалістичного та Ідеалістичного) знання, його зв'язки з конкретно-науковим знанням
• Пояснювати діалектику пізнавального процесу особливостей його форм та рівнів
• Аналізувати різноманітні концепції істини.
• Оцінювати істинність філософських та науково-медичних знань.
• Аналізувати знання в залежності від застосування критерію Істинності
• Засвоїти філософські методи пізнання
• Пояснювати об'єктивність, відносність, конкретність, практичність знань
• Оцінювати практичну ефективність знань.
• Пояснювати характер наукового (емпіричного та теоретичного) знання
• Пояснювати специфіку наукового та науково-медичного пізнання та знання
• Пояснювати проблематичність та практичність розв'язання пізнавальних завдань в сучасній медицині
Тема 1. Пізнання як філософська проблема.
Предмет теорії пізнання, її основні принципи. Пізнання як процес цілеспрямованого, соціально-обумовленого відтворення дійсності. Гносеологічний оптимізм. Проблема пізнанності світу в історії філософії (епістемологія античності, середньовіччя, Нового часу, діалектичного матеріалізму, еволюційна). Агностицизм, скептицизм, сенсуалізм, раціоналізм і прогматизм як альтернатива науково-філософському розумінню сутності пізнавального процесу. Структура пізнання: об’єкт, суб’єкт, предмет, мета, засіб, результат, метод. Діалектика суб”єкту і об”єкту пізнання, їх неподільність. Види пізнавальної діяльності: чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне, абстрактне і конкретне пізнання. Медичний діагноз як єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні. Проблема джерела пізнання. Пізнання як відображення та інтуїція, споглядання та розуміння, інтерпретація, переживання, пізнання і віра. Значення практики для пізнання. Творчість як конструктивний принцип пізнання. Багатоманітність форм пізнання. Наукове пізнання і його межі. Позанаукові форми пізнання: буддене-практичне, міфологічне, художнє, релігійне пізнання, парапсихологічне, екзо і езотеричне пізнання. Діагностика як специфічна форма пізнання. Соціально-гуманітарне пізнання в його форми. Роль ґрупових інтересів, цінностей і ідеалів в пізнанні соціокультурних явищ. Місце медицини і фармацевтики в системі соціально-гуманітарного пізнання.
Тема 2. Проблема істинності знань.
Пізнання і знання. Істинність як визначальна характеристика знання. Істина як мета, процес і результат пізнання. Характеристика істини. Об’єктивність і конкретність істини. Абсолютне і відносне в істині. Абстрактне і конкретна істина. Істина, віра, переконанняя. Істина як спосіб самовизначення людини. Суще і належне в істині. Істина і правда. Істина і справедливість. Форми істини гносеологічна, логічна, духовно-практична.
Концепції істини. Кореспондентська теорія істини. Прагматичні концепції істини. Поняття істини в марксизмі. Аналіз постмодерністського заперечення істини. Догматизм і релятивізм як неадекватне пізнання. Проблема заблудження в пізнанні. Істина і омана. Дезінформація і фальсифікація в медицині і фармації як гносеологічна і моральна-правова проблема. Критерії істини: очевидність, загальнозначимость, конвенціональність, корисність, цілісність. Специфіка застосування вказаних критеріїв в медицині. Істинність і зрозумілість. Критерії і ступені розуміння.
Тема 3. Методологія наукового та науково-медичного і соціального пізнання.
Специфіка наукового пізнання: особливості предмета, цілей, засобів, методів і результатів. Мова науки. Специфіка суб’єкта наукової діяльності. Структура і логіка наукового пізнання. Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання, критерії їх розмежування.
Історична динаміка наукового пізнання. Етапи: класична, посткласична наука, наукові революції як перебудова концептивних підстав науки. Іновації і традиції в розвитку науки. Поняття наукової парадигми. Наукова революція як зміна наукових парадигм. Наукова революція в медицині і формації кінців ХХ поч.. ХХІ ст., як перехід від механістично-аналітичної, до холістично-синергетичної парадигми.
Методи і форми наукового пізнання. Поняття наукового методу та методології. Конкретність і цілісність істини як ідеал наукового пізнання.
Форми і методи емпіричного пізнання: науковий факт, спостереження опис, порівняння експеримент. Експеримент і спостереження в медицині – гносеологічні та етико-юридичні проблеми. Критика приладного фетишизму.
Теоретичний рівень наукового пізнання. Форми теоретичного в пізнанні: проблема, гіпотеза, ідея, теорія. Функції теорії. Проблема побудови-загальної медичної теорії. Інтегральна – системна медицина, як альтернатива сучасній вузько спеціалізованій медицині. Основні концепції побудови загально-медичної теорії: концепція хвороб цивілізації, етіологічні підходи, вчення Сель”є про стрес, адаптаційний синдром, холістична медицина. Роль гіпотези, передбачення і прогнозування в науково медичній теорії і клінічному мисленні. Методи теоретичного пізнання: аксіоматичний, гіпотетико-дедуктивний, генетичний. Логічні і гносеологічні проблеми формалізації та комп’ютерного моделювання в діагностиці і лікуванні хвороб. Методи соціально-гуманітарного пізнання. Специфіка пізнання світу людської суб’єктивної в системі лікар-хворий, лікара-колега, лікар-родина хворого. Способи конструювання і пізнання особистісного мислення життєвого світу хворого: емпатія, вчування, розуміння, інтуїція, інтроспекція, витлумачення.
Змістовний модуль 5. Соціальна філософія: суспільство, культура, цивілізація.
Конкретні цілі:
Розкрийте особливості соціального пізнання. Аналізувати сучасні філософські концепції суспільного розвитку.
Пояснювати специфіку сучасного інформаційного суспільства. Пояснювати діалектичний взаємозв”язок. Людина та суспільство, віртуальні та соціальні цінності людини. Інтерпретувати детермінаційні закономірності функціонування та розвитку суспільства та сфер охорони здоров’я. Розкрити зміст сенсу і спрямованості історії. Аналізувати культуру як духовно-практичне втілення історії розвитку людського-суспільства. Аналізувати та інтерпретувати різноманітні підходи до розуміння сутності культури і цивілізації
Пояснювати єдність людини та культури. Оцінювати особисту відповідальність, лікаря-професіонала за культурний рівень своєї соціальної та професійної діяльності. Аналізувати сучасні глобальні проблеми цивілізації та шляхи їх розв’язання. Аналізувати та інтерпретувати головні проблеми виживання людства (ядерна загроза вичерпання ресурсів, продовольчі проблеми, хвороби цивілізації). Застосовувати загальнонаукову та філософську методологію для пізнання та розв’язання глобальних проблем цивілізації. Оцінювати перспективи людства, обґрунтувавши необхідність нової парадигми суспільного розвитку.
Тема 4. Філософське розуміння суспільства та його буття.
Місце соціальної філософії в системі філософського знання, її предмет і основна проблематика. Специфіка соціального пізнання і його методи. Основні підходи до розуміння суспільства. Натуралістичні концепції суспільства. Концепції соціопсихологічні: теорія соціальної дії ( М. Вебер, Т. Парсонс), теор...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора