Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Механізм державного регулювання
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2003
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний Університет ”Львівська Політехніка”
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Контрольна робота
з дисципліни:
”Державне регулювання економіки”
на тему: Механізм державного регулювання
промислового виробництва
Зміст
1. Механізм державного регулювання промислового виробництва
Вступ 3
1.1. Структура промислового виробництва i основи
державного регулювання його розвитку 3
1.2. Натуральнi i вapтicнi показники промислового виробництва 5
1.3. Прогнозування потреби народного господарства у
промисловiй продукції 7
1.4. Планування розвитку промислового виробництва 10
2. Висновки 12
3. Список використаної літератури 13
22. Механізм державного регулювання
промислового виробництва
Державне регулювання економіки – це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму згідно з цілями й пріоритетами державної економічної політики. При цьому це втручання держави не в ринковий механізм, а в передумови та побічні наслідки його функціонування.
Активна структурна політика полягає в тому, що держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень. При цьому держава може використовувати методи прямого регулювання – надавати фінансову допомогу у вигляді інвестиційних надбавок, субсидій, дотацій, позичок на розвиток окремих галузей, виробництв, регіонів, або непрямого регулювання – надавати податкові і кредитні пільги з диференціацією за відповідними галузями й виробництвами. Важливе місце тут належить регулюванню промислового виробництва, як однієї із найбільших галузей народного господарства.
Структура промислового виробництва i основи
державного регулювання його розвитку
Промисловicтъ - це високорозвинyrа й провiдна галузъ матерiального виробництва, вiд рiвня розвитку якої залежить технiчне переозброєння та iнтенсифiкацiя вcix галузей економiки, пiдвищення добробуту народу, змiцнення обороноздатностi країни.
За ознаками впливу на предмет працi вci галузi та пiдгалузi промисловостi подiляються на видобувнi й обробнi.
За видами дiяльностi промисловicть України включає тaкi галузi: електроенергетику, нафтовидобувну, газону, вугiлъну, торф'яну промисловiсть, чорну металургiю, кольорову металургiю, хiмiчну та нафтохiмiчну промисловiстъ, машинобудiвну i металообробну, лiсову, деревообробну та целюлоїдно-паперову, промисловicтъ будiвелъних матерiалiв, скляну та фарфоро-фаянсову, легку, харчову, борошномелъно-круп'яну, комбiкормову, мiкробiологiчну, медичну, полiграфiчну та iншi галузi промисловостi. Галузевий подiл промислового виробницгва покладений в основу галузевого державного регулювання i реалiзуєтъся через систему міністерств i державних комітетів.
Промисловiстъ сприяє розвитку та пiдвищенню ефективностi сiльськогосподарського виробництва, забезпечуючи його технікою, будiвельними матерiалами, мiнеральними добривами та iншими видами продукції. Вона визначає масштаби й темпи розвитку iнших галузей матерiального виробництва - транспорту та зв'язку. будiвництва, торгiвлi та громадського харчування, заготiвель. матерiально-технiч ного забезпечення.
Об'єктами державного регулювання на макроекономiчному piвнi виступають мiжгалузевi народногосподарськi комплекси.
Мiжгалузевий народногосподарський комплекс – це єдина господарська система, яка включає в себе групу взаємозв'язаних галузей i покликана забезпечити потребу народного господарства у певному видi кінцевої продукцiї (послуг). Кожен комплекс мicтить ряд спецiалiзованих галузей, технологiчно, економiчно i органiзацiйно пов'язаних мiж собою.
До складу народногосподарських мiжгалузевих комплексiв промислового виробництва належать комплекси: паливно-енергетичний, металургiйний, машинобудiвний, хiмiко-лiсовий. У паливно-енергетичний комплекс входять галузi, якi спецiалiзуються на видобутку i збагаченнi палива, геологiї, електроенергетицi та галузi електрифiкацiї. Металургiйний комплекс об'єднує чорну та кольорову металургiю. У машинобудiвний комплекс включена основна частина пiдприємств галузей верстатобудування, важкого i середнього машинобудування, автомобiле- та приладобудування. До хiмiко-лiсового комплексу входять пiдкомплекси хiмiчний i лiсовий, якi забезпечують випуск прогресивних матерiалiв. Частина галузей промисловостi є складовими агропромислового комплексу (мiкробiологiчна борошномельно-круп'яна, комбiкормова та iншi галузi), iнвестицiйного (iнвестицiйне машинобудування, промисловicть будiвельних матерiалiв), комплексу соцiального розвитку (виробництво товарів народного споживання, легка, місцева промисловicть).
Державне регулювання промислового виробництва здiйснюють у складi Miнicтepcтвa економiки України: департамент розвитку базових галузей промисловостi та виробничої iнфраструктури, у складi якого функцiонують вiддiл економiки вугiльної, нафтової та газової промисловостi, вiддiл економiки чорної та кольорової металургії, вiддiл економiки хiмiчного та нафтохiмiчного комплексiв, вiддiл eкономіки розвитку енергетики, вiддiл економiки лiсопромислового та лiсогосподарського комплексiв, вiддiл економiки машинобудiвного та оборонного комплексу, департамент реалiзaції соціальної полiтики, у складi якого працюс вiддiл економiки виробництва непродовольчих тoвapiв та послуг; департамент розвитку агропромислового комплексу, складовою якого с вiддiл виробництва продовольчих тoвapiв.
Суб'єктами державного регулювання промислового виробництвa виступають Miністерствo промисловостi, Міністерство машинобудування, воєнно-промислового комплексу i конверсії, Miністерство енергетики i електрифiкацiї, а також державнi комiтети з легкої та текстильної промисловостi, з використанням ядерної eнepгiї та деякi iншi. Залежно вiд типу галузей i форм власностi державне регулювання промислового виробництва здiйснюється у виглядi прямого державного управлiння об'єктами (пiдприємствами-товаровиробниками) i регулювання підприємницької діяльності у сферi виробництва промислової продукцiї.
До методiв регулювання підприємницької дiяльностi в промисловому виробництвi вiдносять: державнi дозволи та контроль розмiщення промислових пiдприємств на основi адміністративних важелiв; залучення промислових пiдприємств незалежно вiд форм власності до виконання державних та регiональних цiльових комплексних програм; антимонопольнi заходи; застосування системи податкiв (податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток або доходи) i податкових пільг; грошово-кредитне регулювання; регулювання цін на деякi види промислової продукції аж до встановлення державних цін; використання норм амортизацiї та інших норм та нормативів.
Важливим напрямом державного регулювання підприємництва у промисловостi є вироблення i реалiзацiя програм державної пiдтримки пiдприємництва, особливо малого, так, на пiдтримку малих пiдприсмств в Японiї уряд видiляє 2-3 млрд. дол., що становить 0,3-0,6 % витратної частини бюджету.
Пpoгpaмa державної пiдтримки пiдприємництва в Укpaїнi спрямована передусiм на пiдтримку пiдприємництва у приватному ceктopi економiки, передбачає запровадження пiлъгового оподаткування суб'єктiв малого бiзнесу, що дiютъ у прiоритетних напрямах пiдприємницької дiялъностi, пiлъгового кредитування eкспортно-орiєнтованих пpoeктів, пiдвищення норм амортизацiї для пiдприємницъких структур, що займаютъся прiоритетними видами промислової виробничої дiялъностi створення Українського фонду розвитку та стимулювання експортної дiяльностi малих підприємств тощо.
1.2. Натуральнi i вapтicнi показники промислового виробництва
В економiчнiй дiяльностi промислових галузей народного господарства використовують систему натуральних i вартiсних показникiв.
При прогнозуванні і плануванні продукції у натуральному виразi враховують кiлькiсть i якicть продукцiї, перелiк виробiв, якi плануються i враховуються у натуральному виразi, називається номенклатурою.
В iндикативному планi України видiляють:
- номенклатуру найважливiшої промислової продукцiї, що розробляється в iндикативному планi. Сюди слiд вiднести виробництво електроенергiї, чавунне литво, литво стальне, литво кольорове, крани мостові електричнi, крани козловi електричні, крани мостові однобалковi, верстати металорiзальнi тощо;
- номенклатуру державного замовлення - перелiк виробiв, виробництво i поставка яких передбачається державним замовленням;
- номенклатуру державного контракту - перелiк продукцiї, яка виробляється i поставляється за державним контрактом;
- номенклатуру продукції, виробництво i розподіл якої контролюється державою.
Розрiзняють номенклатури продукцiї i за рiвнями управлiння – це народногосподарська, галузева (міністерства), номенклатура продукції підприємства.
Номенклатура є упорядкованим переліком виробiв, якi перераховуються за певними групами і підгрупами. По кожному виду продукції наводиться його найменування, одиниця вимiру (шт., т, млн, кВт/год, Гкал, млн. грн. тощо), код для механізованої обробки. Фізичні одиниці вимiру застосовуються відповідно до міжнародних стандартiв системи одиниць.
Обсяг виробництва продукції у натуральному виразi може визначатися за валовим випуском (включаючи внутрiшньозаводський оборот) i за товарним випуском (без внутрiшньозаводського обороту).
Якiсть промислової продукції характеризується системою показників, якi вiдображають її найважливiшi властивості i параметри:надійність, :довговічність, точність. енергомiсткiсть та iншi.
Державне регулювання якостi продукції здiйснюють через Державну систему стандартизацiї та сертифікацiї, очолювану Державним
комітетом України з стандартизацiї метрології та сеpтифiкацiї, дiяльнiсть якої спрямована на забезпечення якостi продукції вiдповiдно до розвитку науки i технiки, потреб населення i народного господарства. При вiдсутностi державних стандартiв України на промислову продукцiю розробляють галузевi стандарти. На продукцiю, що використовується лише на конкретному пiдприємствi, розробляють стандарти пiдпримств.
Сертифiкацiя продукцiї в Україні подiляється на обов'язкову та добровiльну. Держстандарт України встановлю перелiк продукцiї, яка пiдлягає обов'язковiй сеpтифiкацiї в Укpaїнi.
Обов'язкова сертифiкацiя включає пepeвipку та випробування продукції для визначення її характеристик i подальший технiчний нагляд за сертифiкованою продукцiєю. При позитивному рiшеннi органу з сертифiкацiї заявниковi видаться сертифiкат на право маркувати продукцiю спецiальним знаком вiдповiдностi.
До основних вартiсних показникiв промислового виробництва відносять валову, товарну, реалiзовану i чисту продукцiю.
Валова продукцiя - це загалом вся продукцiя, що виробляються у промисловостi, галузi, пiдгалузi, на пiдприємствi - незалежно вiд того, де вона використовується. Валову продукцiю визначають з урахуванням вартості внутрiшньозаводського i внутрiшньогo обороту, під якими розумiють вартість тієї частини вироблених готових виробiв та напiвфабрикатiв, яка використовується на даному пiдприємствi або у галузi на власнi промислово-виробничi потреби. Показник валової продукцiї визначають у поточних i порiвнянних цінax i використовують для розрахунку показникiв валового суспiльного продукту та його динамiки.
Товарна продукцiя - це продукцiя, призначена для реалiзації на сторону. До її складу включають готові вироби, напiвфабрикати i роботи промислового характеру на сторону i не включають вартість продукції
власного виробництва, яка споживається на даному пiдприємствi (галузi). Показник товарної продукції є основним, за ним здiйснюють розрахунки в iндикативному планi. На пiдставi товарної продукцiї визначають структуру промисловогo виробництва, фiнансовi показники дiяльностi пiдприємства, пiдгалузi, галузi. Товарну продукцiю визначають у порiвнянних i дiючих оптових цінax.
Реалiзована продукцiя - це промислова продукцiя, яка надiйшла у народногoсподарський оборот, тобто така, що поставлена замовникам i оплачена ними. Реалiзовану продукцiю визначають на пiдставi показника товарної продукції i показникiв залишкiв нереалiзованої продукції i на початок i кінець розрахункового перiоду (року).
Чиста продукцiя характeризує знову створену вартість на пiдприємствi, у пiдгалузi, галузi, промисловостi в цiлому i використовується для розрахунку нацiонального доходу, створеного в промисловостi, Чисту продукцiю визначають як рiзницю мiж валовою або товарною продукцією i сумою матерiaльних витрат на їх виробництво,
Прогнозування потреби народного господарства
у промисловiй продукції
Прогнозування потреби народного господарства у промисловій продукції і населення в товарах народного споживання є основою макроекономічного регулювання промислового виробництва.
Прогнозну потребу в ресурсах визначають за формулою:
k
Pm = ∑ NmjQmj,
j=i
де N mj - норма витрат т-го ресурсу; Qm - обсяг виробництва продукцiї, на який витрачають m-й матерiал; к - кiлькiсть рiзновидiв виробiв або робiт, на якi використовують m-й мaтepiaл.
Важливим напрямом прогнозування потреби у ресурсах є визначсння впливу зміни рівня і структури споживання на динамiкy матерiаломiсткостi суспiльного виробництва.
З методологiчної точки зору у структypi потреб народного господарства у промисловiй продукцiї слiд вирiзняти потребу в продукцiї сировинних галузей i потребу в продукцiї сировинних галузей i потребу в продукції обробних галузей.
Прогноз ринку сировини і техніко-економічне обгрунтування заходiв щодо забезпечення нею народного гoсподарства стають обов'язковим елементом макрорегулювання. Для прогнозу перспективної потреби розробляють перспективнi показники питомих витрат найважливiших видiв сировини, палива й eнepгiї на виробництво одиницi продукцiї.
Прогнозування потреби в продукцii обробних i переробних галузей промисловостi розпочинають з визначення кола галузей споживачiв i структури їх потреб. Потреби подiляють на виробничi i невиробничi. По кожному напрямку видiляють групи галузей i виробництв, у розрiзi яких ведуть yci необхiднi розрахунки.
Основним при цьому є: нормативний метод. Прогнозування потреби за цим методом включає: розробку номенклатури продукцiї, розроблення показникiв, якi б давали точну кiлькiсну характеристику специфiчним виробничим зв'язкам галузi-постачальника з галузями- споживачами, розрахунок обсягiв потреби у розрiзi агрегованих групп.
За нормативного методу прогноз виробничого споживання по кожнiй галузi здiйснюють на основі оцінки укрупнених групових нормативiв витрат одного виду продукцiї на виробництво іншого.
Розмiр базових нормативiв визначають за даними звiтних мiжгалузевих продуктових балансiв i технікo-економiчних розрахункiв, а розмiр перспективних нормативiв - на пiдставi базових i коригують з урахуванням факторiв, якi вплинули на їхні розмiри.
Обчисливши нормативи, можна розрахувати потребу у продукцiї промисловостi за вciмa напрямами її використання. Наприклад, потребу в засобах для капiтального будiвництва визначають за формулою
m
Xp = ∑ bpqKq,
q=i
де Xp - обсяг пaтреби основних галузей-споживачів у засобах типу р на капiтальне будiвництво; т - кiлькiсть галузей-споживачiв; bpq - норматив пaтреби галузi q в приладах типу р на капiтальне 6удiвництво; Kq - обсяг капiтальних вкладень у галузь.
Прогноз невиробничих потреб за окремими цiльовими групами отримують на основі: використання норм споживання i даних споживчих бюджетiв; вивчення тенденцiй змiни структури споживання, викликаних прогресом технiки i культури; економетричних дослiджень, еластичностi попиту на товари i залежностi споживання вiд змiни доходiв i цiн; зiставлення з piвнем душового споживання у розвинутих зарубiжних кpaїнax. У галузях легкої і харчової промисловостi використовують рацiональнi i фiзiологiчнi норми споживання.
Поряд з нормативним методом у деяких випадках для прогнозування застосовують також пошукові eкономіко-статистичні методи: простого середнього значения, ковзного середнього значення, експоненцiонального згладжування. Ці методи використовують тодi, коли потреба в продукцiї є стабiльною.
Якщо ж ця потреба не є стабiльною, а змiнюється (лiнiйно або нелiнiйно), то планують за моделями прогнозування двох типiв. До першого належать моделi, у яких змiнною величиною є час i в яких можуть бути визначенi часовi ряди (трендовi моделi); до другого - моделi, у яких бiльш нiж одна незалежна змiнна, що дає змогу враховувати, крім часу, iншi фактори, якi впливаюгь на змiну потреби.
Державна потреба на промислову продукцiю включає насамперед потреби: на оборону, утримання державного апарату, охорону здоров'я, освiтy виконання мiждержавних угод, поставку продукцiї за одержуванi енергоносії тощо. Для задоволення цих державних потреб можна було б обмежитися держконтрактом, тобто, виходячи з наявних у бюджетi коштiв. Однак держава зобов'язана також виконувати мiждержавнi угоди, також поставляти продукцiю за постачання енергоносіїв. Через це державна потреба забезпечується не лише через державний контракт, а й через державне замовлення. Формують державне замовлення на обов'язковiй (для монополiстiв) договiрнiй або конкурентiй основі й укладають державнi контракти на його виконання з товаровиробниками.
Потребу держави у промисловiй продукцiї виробничо-технiчного призначення i товарах народного споживання, яка покладена в основу формування державних замовлень i державних контрактiв, обчислюють вiдповiднiй послiдовностi встановлення перелiку цiльового призначення видів промислової продукції, яка необхiдна: для галузей-споживачiв, а фiнансуються за рахунок державного бюджету; для формування державних pecypciв i зaпaciв; для експортно-iмпортних операцiй за міжурядовими угодами; для визначення стимулювання шляхом надання екомiчних та iнших пiльг. За даними перелiками визначають необхiднi обсяги виробництва промислової продукції i виявляють можливостi промисловостi забезпечити це виробництво.
Потребу держави у промисловiй продукції визначають окремо для засобiв виробництва (знарядь працi i предметiв працi) i товарівi народного споживання).
Потребу у знаряддях працi визначають, виходячи з необхiдностi комплектацiї об'єктів, якi будуються, модернiзацiї дiючого виробництва і необхiдностi замiни зношеного застарiлого устаткування.
Потребу в предмстах працi на макpopiвнi визначають методом укрупнених народногосподарських коефiцiєнтiв у виглядi галузевих норм, що характеризують загальний обсяг витрат на одиницю продукцiї кожної галузi, але з урахуванням потреб вcix сумiжних з нею галузей, що постачають сировину, матерiали, паливо i електроенергiю.
Потребу в товарах народного споживання визначають за фактично-сформованими рiвнями споживания i рацiональними (або мінімальними) нормамн споживання на душу населения (сiм'ю) i чисельнiстю населення (сiмей) у розрахунковому перiодi. Головною статею потреби в предметах споживання є ринковий фонд.
Потребу громадських органiзацiй, закладiв охорони здоров'я, освiти, культури i мистецтва в продовольчих товарах, а також у форменному та спецiальному одязi, взуттi визначають залежно вiд чисельностi , вiдповiдного контингенту робiтникiв.
Загальна потреба держави у засобах виробництва i предметах споживання зіставляється з ресурсами за допомогою матеріальних запасiв сировини, палива, електроенергії, а також продовольчих i непродовольчих товарів. Першочерговiй збалансованостi пiдлягають види pecypciв, виробництво i споживання яких контролюється i централiзовано розподiляється державою.
З метою гарантованого задоволення потреб суспiльства для його життєдiяльностi й безпеки: економiчної незалежностi, обороноздатностi, вирiшення завдань соцiального забезпечення, постачaння продуктiв харчування та iнших вводяться державнi контракти. Вони можуть надаватися підприємствам безпосередньо або на конкурснiй ocнoвi. Останнє: означає, що державний контракт буде надано тому підприємству, яке забезпечить найкращi умови його виконання з погляду якостi, термінів i цiни. 3ацiкавленicть пiдприємств у державних контрактах пов'язана зi стабільністю їх матеріально-технічного забезпечення й фінансування. Потребу держави у засобах виробництва i предметах споживання, яка реалiзуватиметься через механiзм державних контрактiв, обгрунтовують з точки зору можливостей державного бюджету здійснити їx фiнансове забезпечення.
1.4. Планування розвитку промислового виробництва
Ефективнicть функцiонування галузей промисловостi забезпечується механiзмом планування. Планування пов'язує вci галузi промисловостi в цiлiсну виробничо-економiчну систему. Його головна роль полягає у визначеннi цiлей, шляхiв i засобiв розвитку промисловостi. Як основна ланка в системi господарського управлiння промисловiстю, планування має забезпечити:
1) комплексне вирiшення економiчних i соцiальних проблем, концентрацiю сил i pecypciв на виконання найважливiших загальнодержавних програм;
2) прискорене впровадження у виробництво науково-технiчних досягнень, спрямованих на пiдвищення продуктивностi працi. збiльшення обсягiв i пiдвищення якостi продукцiї;
3) рацiональне використання виробничих фондiв, трудових i фiнансових pecypciв; посилення режиму економіки та скорочення виробничих витрат у галузях промисловостi й економіки в цiлому;
4) правильне визнaчення прiоритетiв у розвитку галузей i економiчних районiв з метою досягти прогресивних зрушень у мiжгалузевих i внутрiшньогалузевих пропорцiях; підвищити ефективнicть використання pecypciв;
5) нагромадження матерiальних i фiнансових резервiв, необхiдних для пропорцiйного та збалансованого розвитку економiки.
Вихiдними даними для планування розвитку промисловостi є потреба в промисловiй продукцiї, довгостроковi стабiльнi економiчнi нормативи й лiмiти та державнi контракти.
Технологiя пiдготовки плану розвитку промисловостi починається з iнформацiї про укладення пiдприємствами договорiв на поставку продукцiї споживачам i на отримання матерiально-технiчних pecypciв пiд виробничу програму.
План розвитку промисловостi має бути скоординований з основними мiжгалузевими програмами. Важливим завданням забезпечення збалансованостi показникiв i роздiлiв плану, узгодження виробництва з ресурсами, обгрунтування намiчених шляхiв i термінів вирiшення конкретних економiчних, науково-технiчних i соцiалышх проблем планованого перiоду.
Обсяг виробництва продукцiї обгрунтовується розрахунками виробничих потужностей, основних фондiв, iнвестицiй, матерiальних витрат i трудових pecypciв з урахуванням ефективного їx використання. Пiд виробничою потужнiстю пiдприємства розумiється максимально можливий рiчний випуск продукцiї запланованого асортименту або обсяг переробки сировини при повному використаннi встановленого устаткування й виробничих площ вiдповiдно до прийнятого режиму роботи з урахуванням застосування передової технологiї. Пiд час розрахункiв потреби в потужностях необхiдно визначити максимальний обсяг виробництва продукцiї на дiючих потужностях, а потiм визначити потребу в нових для виконання виробничої програми.
Найважливiшими узагальнюючими показниками обгрунтування плану виробництва розрахунки вiдтворення основних фондiв у промисловостi. Обсяг основних виробничих фондiв може визначатися за допомогою двох методiв: виходячи з обсягу випуску продукцiї й фондовiддачi або з фондоозброєностi, чисельностi працiвникiв i продуктивностi працi. При першому методi необхiдно виходити iз пiдвищеиия фондовiддачi, а при другому - з бiльш швидкого зростания продуктивностi працi порiвняно з його фондоозброєнiстю. При цьому необхiдне взаємоузгоджеиня розрахунку основних виробничих фондiв двома цими методами, яке здiйснюється шляхом зiставлення рiзних вapiaнтів фондовiддачi, фондоозброєностi та продуктивностi працi.
Потреба промисловостi в iнвестицiях включає витрати на реконструкцiю й технiчне переозброння, будiвництво нових i розширення дiючих пiдприємств, вiдшкодування вибулих основних фондiв, пiдтримання дiючих потужностей i створення необхiдного наробку, а також на проведення заходiв з охорони природи й рацiонального використання її pecypciв.
Плани розвитку промисловостi включають такi взаємопов'язанi роздiли: виробництво продукції в натуральному та вартісному виразi; розвиток науки й технiки; виробничi потужностi, основні фонди та інвестиції; продуктивнiсть працi та кадри; матерiальнi витрати; комплекснi програми вирiшення важливих мiжгалузевих проблем; охорона природи й рацiональне використання природних pecypciв; розмiщення промисловостi та проведення оптимiзацiйних розрахункiв розвитку й розмiщення виробництва; зовнiшньоекономiчнi зв'язки.
План виробництва й реалiзацiї продукцiї складається з трьох основних пiдроздiлiв: виробництво й реалiзацiя продукцiї в натуральному та вартісному виразi, змiни залишкiв нереалiзованої продукцiї, баланс виробничих потужностей i їх використання.
На основі показникiв плану виробництва продукцiї виконуються найважливiшi розрахунки iнших роздiлiв плану. Так, вiд показникiв обсягу виробництва продукцiї (робiт, послуг) залежить кiлькiсті. pecypciв, якi будуть споживатися, їx склад i структура, розраховуєься чисельнiсть промислово-виробничого персоналу, фонд заробiтної плати, визначєсться piвeнь продуктивностi працi, фондовiддачi, окупностi витрат та ін.. Наявнiсть плану з номенклатури та асортименту визначає piвeнь спеціалізації та кооперування, ступiнь завантаження устаткування, використання виробничих потужностей i основних фондiв.
Потреба в експортнiй продукцiї розраховується на основі діючих довгострокових угод з урахуванням подальшого розвитку економiчних стосунків iз зарубiжними державами. При необхiдностi передбачається розширення виробництва експортоспроможної продукції.
Хоча на сучасному етапі розвитку суспільство все більшу увагу приділяє невиробничим галузям, таким як сфера послуг та інформаційних технологій, промисловість залишається провідною галуззю народного господарства, що забезпечує потреби як населення, так і інших галузей. При цьому регулювання держави є невід’ємним елементом її розвитку та функціонування.
Завдяки державному впливу деякі з галузей промисловості мають можливість розширити своє виробництво та покращити якість продукції, на що використовують кошти державних фінансових субсидій. При цьому держава здійснює захист державних виробників, адже наявність на ринку закордонних конкурентоспроможних аналогів, які значно дешевші, часто є причиною того, що потреба у продукції національного виробництва падає.
Список використаної літератури:
Стельмащук А. Державне регулювання економіки: Навч. Посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. – 362с.
Державне регулювання економіки/ за ред. І.Р.Михасюка. – ЛНУ ім..І.Франка Підручник. 2-ге вид., випр. та доп. – Київ: Атака, Ельга-Н, 2000. – 592с.
Державне регулювання економіки за ред.І.Р.Михасюка. – Львів: „Українські технології”, 1999. – 640с.
Державне регулювання економіки: Навч.посібн. /С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. – Київ: КНЕУ, 2000. – 316с.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора