Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Логіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Донбаський технічний університет
Контрольна робота з курсу «Логіка»
студентки гр. МО-06-з.
Копаєвой Ольги Валеріївни
Алчевськ - 2007
Тема № 7. Поняття.
Поняття як думка особливого виду. Логічна форма поняття 3
Ознаки предметів та їх види 5
Зміст і обсяг поняття 6
Види понять 8
Відношення між поняттями 11
Перелік використаної літератури 15
1. Поняття як думка особливого виду. Логічна форма поняття
Якщо ми знаємо, що являє собою той чи інший предмет, які властивості йому притаманні, в яких відношеннях він перебуває з іншими предметами, ми маємо поняття про цей предмет.
Поняття – форма мислення, яка відображає предмети в їх загальних та істотних ознаках. Це думка, яка шляхом вказівки на деяку ознаку виділяє й узагальнює в клас предмети, яким притаманна ця ознака.
Ознаками вважають все те, чим предмети відрізняються один від одного або подібні між собою. Істотними називають таку сукупність ознак предмета, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні, щоб відрізнити даний предмет (чи множину предметів) від будь-якого іншого. Так, знання того, що квадрат має ознаки ромба і прямокутника, дає можливість відрізнити його від інших геометричних фігур.
Розкриваючи специфіку поняття, його порівнюють з іншими формами мислення (із судженням і умовиводом), а також з уявленням – найдосконалішою формою чуттєвого відображення дійсності. Поняття не можна порівнювати з відчуттям і сприйняттям, тому що уявлення значно подібніші. По-перше, відчуття і сприйняття виникають при безпосередньому контакті людини з предметами матеріального світу і тут же зникають. А уявлення, як і поняття, постійно перебувають у свідомості людини. Щоправда, уявлення доводиться актуалізовувати, піднімати з архівів пам’яті, оскільки уявлення – це відтворення в пам’яті тих предметів, які раніше сприймалися. Завдяки уявленням людина може вільно оперувати чуттєво-наочними образами предметів. А по-друге, уявлення – це чуттєві образи речей, які уже зазнали попередньої мисленої обробки.
Поняття відображають предмети, явища та їх ознаки. Прийнято вважати, що поняття відображає множину предметів.
Часто поняття називають абстрактним. Та конкретність образу передбачає не лише багатство відображення ознак, а їх координацію та субординацію.
Вважається, що поняття відображають ознаки, які є одночасно загальними, істотними, необхідними, внутрішніми та опосередкованими, а уявлення – одиничні, неістотні, випадкові, зовнішні, безпосередні. В понятті мисляться й ознаки, недоступні для органів чуття, зміст понять чітко окреслений. Завдяки поняттям людина глибше проникає в саму сутність речей, набуває здатності практично впливати на них, змінювати їх.
Поняття з самого початку готуються для інших (а тому й для себе), для спілкування. З них елімінується (вилучається) все суб’єктивне. Вони мають загальнолюдський характер. Цьому сприяє і закріплення поняття за відповідним терміном.
Поняття виражається словом, словосполученням, а то і цілим реченням - називним. Смисл пов’язує слово з відповідним предметом, і слово виступає як безпосередній представник цього предмета, несучі в собі певне значення. Слово має свій зміст і значення. Слово водночас й виражає відповідний зміст. Він не вичерпується змістом поняття. Справа в тому, що понять про один і той же предмет може бути й кілька. І всі вони можуть закріплюватись за одним і тим самим словом (наприклад, поняття «вода» для фізика й хіміка будуть різними за змістом). До того ж в поняттях відображаються лише загальні та істотні ознаки, а слово має презентувати предмет з будь-якими його ознаками, які цікавлять людину.
Оскільки поняття поза словом не існує, може скластися думка, що вони знаходяться у винятково жорстокому взаємозв’язку, навіть у відношенні тотожності. Проте поняття і слово відрізняються за своєю природою(слово матеріальне, а поняття ідеальне) і зв’язок між ними певною мірою уявний. Про це свідчить і те, що одні й ти самі поняття в різних національних мовах позначаються різними словами, і наявність таких явищ, як омонім та синонімія, і те, що одне-єдине поняття нерідко виражається не одним словом, а цілим словосполученням.
2. Ознаки предметів та їх види
Структура будь-якого поняття складається з двох основних компонентів:
- змісту;
-обсягу.
Зміст поняття – це сукупність суттєвих ознак предметів, на підставі яких предмети узагальнюються і виділяються в класи.
Треба зазначити, що під ознакою тут розуміють як властивості предметів, так і відношення між ними.
Усі ознаки в логіці поділяють на:
відмітні;
невідмітні.
Відмітні ознаки – це ознаки, які притаманні тільки одному предмету й відрізняють його від усіх інших предметів.
Наприклад, відмітною ознакою трикутника є те, що сума його кутів дорівнює 180 градусів.
Невідмітні ознаки – це ознаки, які притаманні не лише предмету, що досліджується, а й іншим предметам.
Наприклад, наявність сторін, кутів буде невідмітною ознакою для трикутника (як для геометричної фігури).
Серед множини відмітних ознак виділяють клас суттєвих знак.
Суттєві ознаки – це ознаки, які визначають якісну специфіку предмета, що досліджується, його сутність.
Наприклад, зміст поняття «грабіж» складають такі суттєві ознаки: 1) відкрите; 2)викрадання; 3)чужого майна.
Суттєві ознаки можуть бути:
- родовими;
- видовими.
Родові суттєві ознаки – це ознаки такого класу предметів, у якому виділяється певний підклас.
Видові суттєві ознаки – це ознаки, на підставі яких виділяють підкласи в межах класу.
Наприклад, родовою суттєвою ознакою поняття «студент» буде «людина, що навчається», а видовою суттєвою відзнакою – «навчатися у вищому навчальному закладі».
Але не всі відмітні ознаки є суттєвими, хоча кожна суттєва ознака є відмітною.
Наприклад, наявність у людини м’якої мочки вуха буде хоча і відмітною (бо жодна інша жива істота не має такої властивості), але не суттєвою ознакою людини. Навряд чи за допомогою такої ознаки можна зафіксувати сутність людини.
3. Зміст і обсяг поняття
Кожне поняття має зміст і обсяг.
Зміст поняття – сукупність істотних і загальних ознак, які в ньому мисляться.
Наприклад, у понятті «паралелограм» мисляться такі ознаки, як чотирикутність (родова ознака) і попарна паралельність (видова ознака).
Обсяг поняття – це клас предметів, які виділяються і узагальнюються в понятті. Кожному з цих предметів притаманні ознаки, що складають зміст поняття.
Наприклад, обсягом поняття «крадіжка» є всі злочини, яким притаманні суттєві ознаки цього поняття: 1) таємне; 2)викрадання; 3) чужого майна.
Предмети, що входять до обсягу поняття, називаються елементами обсягу поняття.
Наприклад, «Київ» є елементом поняття «місто»; «Київський національний університет імені Тараса Шевченка» є елементом обсягу поняття «університет».
Для того, щоб визначити, чи є той чи інший одиничний предмет елементом обсягу певного поняття, необхідно перевірити, чи належать йому всі суттєві ознаки, що складають зміст цього поняття. Якщо у нього відсутня хоча б одна суттєва ознака, то цей одиничний предмет не можна визнати елементом обсягу такого поняття.
Це положення має важливе значення для юристів, особливо при вирішенні питання про кваліфікацію злочину. Якщо конкретне діяння не має хоча б однієї ознаки грабежу, то його не можна кваліфікувати як грабіж, тобто це діяння не може бути включене до обсягу поняття «грабіж».
Окрім елементів обсягу, в логіці також виділяються частини обсягу (або підкласи) поняття.
Частини обсягу поняття (або його підкласи) – це будь-які сукупності елементів його обсягу, які виділяють на підставі специфічних (тобто несуттєвих) ознак, що не входять до змісту цього поняття.
Розглянемо, наприклад, поняття «конституція». Його змістом будуть виступати такі ознаки: «бути 1)основним; 2)законом держави», оскільки саме ці ознаки є суттєвими для множини предметів, що є конституціями.
Обсягом цього поняття буде клас всіх конституцій.
Елементами обсягу будуть конституції окремих держав: України, Росії, Франції, Китаю тощо.
Частинами обсягу можуть бути конституції європейських країн, країн Північної Америки тощо. Ці підкласи виділяють на підставі специфічної ознаки, що не входить до змісту поняття «конституція», а саме – ознаки географічного місцерозташування держав. Якщо ми оберемо іншу специфічну ознаку, наприклад, час прийняття конституції, то отримаємо інший ряд підкласів: конституції, що прийнять у 19 ст., 20 ст. тощо.
Прийнять вважати, що відношення між обсягом і змістом регулюється законом, який отримав назву «закон оберненого відношення між обсягом і змістом поняття». Цей закон був уперше сформульований у 17 ст. у логіці Пор-Рояля. Відомі логічні операції узагальнення і обмеження понять ґрунтуються на цьому законі.
Його сутність така: чим ширший зміст поняття, тим вужчий його обсяг, і навпаки. Точніше, якщо зміст одного поняття є ширшим, ніж зміст іншого поняття, то обсяг першого поняття є вужчим, ніж обсяг другого поняття.
Важливо зазначити, що в законі оберненого відношення йдеться про відношення між обсягом і змістом таких понять, які мають один і той самий рід.
Приклад дії зазначеного закону: зміст поняття «студент» визначається ознакою «навчатись у вищому навчальному закладі». Його обсяг складає клас всіх людей, які навчаються у вузах. Збільшимо зміст цього поняття (тобто введемо одну ознаку): «навчатись на юридичному факультеті». Таке збільшення змісту спричинить появу поняття з меншим обсягом («студент-юрист»), оскільки буде матися на увазі лише клас студентів, які навчаються на юридичному факультеті.
4. Види понять
Важливою проблемою у логіці є класифікація понять, завдяки якій вони систематизуються. Наслідком цього є мислене упорядкування предметного світу, орієнтованого на його об’єктивну упорядкованість.
Найбільша відмінність існує між тими поняттями, в яких відображаються реально існуючі (чи ті, що існували) предмети, і тими, в яких мисляться уявні предмети – так званими нульовими поняттями.
Залежно від кількісної характеристики обсягу усі поняття поділяються на:
загальні;
одиничні;
пусті.
Одиничне поняття – це поняття, обсяг якого складається з одного елемента.
Наприклад, поняття «Аристотель», «найвища гора планети Земля», «Київський університет імені Тараса Шевченка» є одиничними поняттями.
Загальне поняття – це поняття, обсягом якого є клас однорідних предметів.
Наприклад, поняття «місто», «університет», «злочин», «держава» є загальними поняттями.
Пусте поняття – це поняття, обсяг якого не містить жодного елементу.
Пустота поняття може зумовлюватися різними обставинами.
По-перше, можливістю фіксації деяким поняттям логічно несумісних ознак. Такі поняття можна кваліфікувати як логічно пусті.
Наприклад, поняття «злочинець, який не вчинив жодного злочину», «круглий квадрат», «вічний двигун», «одружений холостяк» є логічно пустими.
По-друге, поняття може бути пустим, якщо воно суперечить законам природи. Такі поняття можна кваліфікувати як фактично пусті.
Наприклад, поняття «міст через Атлантичний океан», «кентавр», «басаврюк» є фактично пусті.
Не тільки непусті, але й пусті поняття поділяються за обсягом і змістом.
Залежно від типу елементів обсягу усі поняття поділяються на:
- конкретні;
- абстрактні.
Конкретне поняття – це поняття, елементами обсягу якого виступають предмети або класи предметів.
Наприклад, поняття «комп’ютер», «крадіжка», «майно» є конкретними поняттями.
Абстрактне поняття – це поняття, елементами обсягу якого виступають властивості предметів або відношення між ними.
Наприклад, поняття «талановита людина» є конкретним, бо до його обсягу входять будь-які талановиті люди: Пушкін, Моцарт, Сальвадор Далі тощо. А поняття талановитість буде абстрактним, бо до його обсягу будуть входити властивості людей, а саме їх талановитість: талановитість Пушкіна, талановитість Моцарта, талановитість Сальвадора Далі тощо.
Залежно від характеру елементів обсягу поняття поділяються на:
- збірні;
- незбірні.
Збірне поняття – це поняття, елементами обсягу якого є класи предметів.
Незбірне поняття – це поняття, елементами обсягу якого є окремі предмети.
Прикладом збірного поняття може бути поняття «сузір’я», бо елементами обсягу цього поняття є різноманітні множини зірок, які є сузір’ями: сузір’я Великої Ведмедиці, сузір’я Малої Ведмедиці тощо.
Прикладами незбірних понять можуть бути поняття: «університет», «планета Сонячної системи», «людина» тощо.
Залежно від наявності чи відсутності у змісті поняття ознак, на підставі яких узагальнюються в клас предмети, поняття поділяються на:
- позитивні;
- негативні.
Позитивні поняття – це поняття, у змісті яких фіксується наявність певних ознак.
Негативні поняття – це поняття, у змісті яких фіксується відсутність певних ознак.
Наприклад, поняття «осудність» є позитивним, бо в змісті цього поняття містяться такі ознаки: здатність людини усвідомлювати свої дії і керувати ними.
А поняття «неосудність» є негативним, бо зміст цього поняття заперечує наведені вищі ознаки.
Залежно від наявності чи відсутності у змісті поняття ознак, що вказують на відношення з іншими поняттями, всі поняття поділяються на:
- відносні;
- безвідносні.
Відносні поняття – це поняття, у змісті яких наявні ознаки, які вказують на відношення з іншими поняттями.
Безвідносні поняття – це поняття, у змісті яких відсутні ознаки, які вказують на відношення з іншими поняттями.
Відносні поняття: «батьки» (щодо поняття «діти»), «начальник» (щодо поняття «підлеглий»), «боржник» (щодо поняття «кредитор») тощо.
Безвідносні поняття: «держава», «студент», «книга» тощо.
Визначити, до якого виду належить те чи інше поняття – означає дати йому логічну характеристику.
Наприклад, дамо логічну характеристику поняття «Україна»:
1)одиничне; 2)конкретне; 3) незбірне; 4) позитивне; 5) безвідносне.
5. Відношення між поняттями
У процесі пізнання виникає потреба зіставляти поняття за змістом і обсягом. Порівнюючи поняття за змістом, можна дійти висновку, що одні мають спільні ознаки, а інші не мають. Перші називаються порівнянними («жито» і «ячмінь», «людина» і «вчитель», «істина» і «хиба»), а другі – непорівнянними («електрон» і «кохання», «мораль» і «хімічний елемент», «рослина» і «політика»).
Порівнянні поняття зіставляються за обсягом.
Сумісні поняття – поняття, обсяг яких збігається принаймні частково.
Несумісні поняття – поняття, обсяг яких зовсім не збігається.
Залежно від характеру збігу обсягів сумісні поняття поділяються на тотожні (рівнозначні), перехресні (відношення непевного збігу обсягів, перетину) і відношення підпорядкування.
Тотожні (рівнозначні) поняття – поняття, які повністю збігаються за обсягом.
Наприклад, у поняттях «квадрат» і «прямокутний ромб» увага акцентується на різних ознаках, проте всі вони належать предметам однієї й тієї ж множини. Тому ці поняття є тотожними. Відношення тотожності зображують за допомогою двох кутів, які повністю співпадають.
Перехресні поняття – поняття обсяг кожного з яких має лише частину спільних елементів.
Наприклад, «студент» і «волейболіст». Графічне відношення цього типу зображується у вигляді двох кутів, які перехрещуються. Зображене не схемі можна передати такими трьома поняттями: «студент», «студент-волейболіст» і «волейболіст».
Поняття, що перебувають і відношенні підпорядкування, - такі два поняття, обсяг одного з яких повністю входить до обсягу другого, а обсяг другого лише частково до обсягу першого.
У такому відношенні поняття, наприклад, «поет» і «митець».
Перші в перелічених парах понять називаються підпорядкованими, а другі – підпорядковуючими. Вони співвідносяться як вид і рід. Але це відношення треба відрізняти від іншого відношення – частини і цілого. Так, поняття «хвойний ліс» і «ліс» перебувають у відношенні підпорядкування, а «дерево» і «ліс» у відношенні частини і цілого. Ці поняття несумісні, оскільки жодне дерево не є лісом, а ліс – деревом.
Несумісні поняття традиційно поділяють на співпідпорядковані, протилежні і суперечні. Проте такий поділ не узгоджується з вимогами логіки, оскільки всі несумісні поняття належать до співпідпорядкованих. Це пояснюється тією обставиною, що вони як порівнянні мають спільну родову ознаку, належать до одного роду, якому вони підпорядковуються як видові щодо нього. Зазначене стосується як тих понять, що визнаються співпорядкованими, (наприклад, «ячмінь» і «овес»), так і тих, які невиправдовано виключають із співпідпорядкованих («білий» і «чорний», «білий» і «небілий»). І перші, і другі потребують якоїсь назви. Оскільки ж відповідних термінів ще немає, можна б назвати перші – нейтрально співпідпорядкованими, а другі - антагоністично співпідпорядкованими. Співпідпорядковані нейтрально поняття утворюються внаслідок поділу за видотвірною ознакою, а їх число може бути різним, від двох до нескінченності. Антагоністично співпідпорядковані поняття відрізняються від них як основою поділу, так певною мірою і кількістю членів поділу. Маючи подібність, антагоністично спів підпорядковані поняття разом з тим і відрізняються між собою, що є підставою для їх поділу на протилежні і суперечні.
Протилежні поняття – порівнянні несумісні поняття, видові ознаки яких взаємно виключаються.
Зміст протилежних понять має спільну родову ознаку, тому вони й належать до співпідпорядкованих.
Обсяги двох протилежних понять не вичерпують обсягу родового стосовно їх поняття. До обсягу відповідного родового поняття входить ще й обсяг третього, «проміжного». Так, поняття «білий» і «чорний» мають спільну родову ознаку – «бути кольором». А видові ознаки цих понять взаємно виключаються (жоден білий предмет не має ознаки чорного). Разом з тим крім білих і чорних предметів існують й інші предмети.
Суперечні поняття – порівнянні несумісні поняття, в одному з яких мислиться предмети з певними ознаками, а в другому – ті предмети відповідної предметної сфери, в яких ці ознаки відсутні, а наявність інших ознак у них не милиться.
Визначити родове поняття стосовно суперечних і протилежних понять загалом складніше, ніж здійснити аналогічні операції стосовно нейтрально співпідпорядкованих понять.
Перелік використаної літератури
М. Г. Тофтул, «Логіка. Посібник для студентів вузів». Київ, 1999 р.
І. В. Хоменко, «Логіка для юристів». Київ, 2001 р.
В. А. Бачаров, В. І. Маркін, «Основы логики», Москва, 2000 гр.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора