Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вдосконалення управління маркетингом на підприємстві ТОВ ВТП Агропереробка
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Український державний університет водного господарства та природокористування
Кафедра менеджменту
на тему:
“Вдосконалення управління маркетингом на підприємстві ТОВ ВТП Агропереробка”
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи формування стратегії ціноутворення на продукцію підприємства
1.1.Ціна як економічна категорія
1.2.Поняття ринкової ціни
1.3.Особливості формування ціни на промислову продукцію
1.4.Основні фактори, що впливають на ринкову ціну
Розділ ІІ. Оцінка ринкового потенціалу ТОВ ВТП “Агропереробка”
2.1.Коротка характеристика підприємства
2.2.Аналіз собівартості продукції
2.3.Аналіз беззбитковості основних видів продукції
2.4.Оцінка зовнішнього маркетингового середовища діяльності підприємства
Розділ ІІІ. Економічне обґрунтування методики формування цін на сир “Чеддер”
3.1.Основні методи формування ціни на продукцію
3.2.Затратний метод
3.3.Метод співставлення попиту та затрат
3.4.Метод інтерполяції
3.5.Вибір методу формування ціни на сир “Чеддер” та його вплив на фінансові результати підприємства
3.6.Обгрунтування доцільності виробництва нової продукції
Висновки
Список літератури
Додатки
В С Т У П
Останнім часом в економіці України відбулися зміни, які принципово змінили підхід до поняття “ціна”.
Значення ціни зростає, що обумовлено більш широким використанням товарно-грошових відносин і вартісних категорій, посиленням ролі економічних важелів впливу на виробництво та розвиток господарських розрахунків.
Ціна займає одне із центральних місць в загальній системі вартісних інструментів і важелів управління економікою. Це виражається в тому, що прибуток, собівартість та інші економічні категорії прямо або побічно пов’язані з ціною. Водночас ціна приховує так багато складностей, що її можна було назвати “економічним атомом”.
В умовах конкурентного середовища ціна формується переважно під впливом факторів, які складаються незалежно від підприємства.
Разом з тим, правильна оцінка всіх умов ринку і можливостей підприємства у визначенні цін на продукцію, що реалізується підприємством – запорука виживання в умовах конкурентного середовища, благополуччя і успіху, стійкості фінансового стану, звичайно при ефективній і мобільній виробничо-господарській діяльності.
Сам механізм формування ціни промислового підприємства є складним питанням, яке недостатньо розглянуте в економічній літературі і потребує детального вивчення.
Адже, існує правило – “необхідно виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється”. Це означає, що в цьому і полягає сутність зміни доктрини ціноутворення: не ринкова ціна повинна орієнтуватись на ціну виробництва, а навпаки.
В умовах ринкової економіки ціни мають особливе значення, оскільки від них залежить рентабельність виробництва, стабільність функціонування підприємства, величина отриманих прибутків. Саме, на цьому етапі така проблема, як формування ринкової ціни є дуже актуальна, оскільки в економічних умовах, що склалися, використання старих нормативних підходів стало неможливе, а умови для використання класичних ринкових методів ціноутворення ще не сформовані.
Отже, в умовах переходу до ринкової економіки не доцільно відображати в ціні тільки суспільно-необхідні затрати праці, а необхідно враховувати велику кількість зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на розмір ціни.
Оскільки важливою умовою виживання підприємства на ринку є правильна оцінка всіх умов функціонування ринку та можливостей підприємства у визначенні цін на продукцію, тема “Формування стратегії ціноутворення” є найбільш актуальною. Адже, оптимально визначена ціна дозволить підприємству отримати максимальний прибуток – це і є головною метою функціонування будь-якого підприємства.
Мета курсової роботи полягає у розробці та обґрунтуванні комплексної системи економічних, організаційних і заходів спрямованих на вдосконалення механізму формування стратегії маркетингу підприємства. Для підприємства ТОВ ВТП “Агропереробка” мета полягає у визначенні оптимального рівня цін, який би забезпечував отримання максимального прибутку та збут продукції.
Поставлена мета обумовлює вирішення наступних завдань:
- розкриття теоретичної основи формування ринкової ціни підприємства з позиції досягнень економічної науки і вимог підвищення ефективності виробництва, узагальнення накопиченого теоретичного та практичного досвіду категорії ціни;
- обґрунтування напряму та методики їх проведення, актуальності теми та здійснення аналізу об’єкта дослідження;
здійснення комплексного аналізу собівартості продукції, аналізу позицій основних конкурентів, безпосереднє формування ринкової ціни, розробка та обґрунтування комплексної системи економічних та організаційних заходів по покращенню економічного становища підприємства, удосконалення механізму формування ринкової ціни на продукцію підприємства;
обґрунтування доцільності виробництва нової продукції – сиру з наповнювачем.
При виконанні курсової роботи були використанні такі методи: порівняльний, аналітичний, розрахунковий, кореляційно-регресійний.
Для проведення аналізу та розрахунків використані дані річних звітів, форм бухгалтерської та статистичної звітності.
РОЗДІЛ І
Теоретичні основи формування стратегії ціноутворення на продукцію підприємства
1.1. Ціна як економічна категорія
Важливим економічним важелем для підприємства в умовах ринкової економіки є ціна. За допомогою цін виражається вартість усіх видів продукції, послуг та ресурсів, вимірюються економічні величини обсягів виробництва, обігу і споживання, основних оборотних фондів, складові валового національного продукту тощо. Ціни – це інструмент управління в будь-якій економічній системі.
Ціна з’явилася водночас з грошима. Як тільки останні почали відігравати роль товарного еквівалента, виразника міри вартості, відразу ж виникло запитання: “А скільки грошей треба сплатити за цей товар, тобто яка його ціна.” Отже поява грошей породила проблеми цін, їх величину і спосіб визначення або механізм ціноутворення.
Загальновідомо, що визначення суті цін ґрунтується на теорії трудової вартості, яка була розроблена представниками класичної політичної економії, англійськими економістами ІІ-ї половини XVII- початку XVIII ст. У. Петті, А. Смітом і Д. Рікардо. Ця теорія виходить з того, що в основі цін лежить вартість товару, величина , яка визначається суспільно-необхідними витратами праці. Як писав А. Сміт: ”Праця є загальним, так само як і єдиним вимірювачем вартості, або єдиною мірою, з допомогою якої ми можемо порівнювати між собою вартість різних товарів”.
З’ясування суті ціни, механізму її утворення має особливо важливе значення як для теоретичного розуміння основних економічних процесів, так і для практичних дій у виборі правильних рішень у різних ситуаціях фінансово - господарської діяльності.
Ціна – грошовий вираз вартості товару. Вона є об’єктивною економічною категорією, яка визначає функціонування всіх сфер виробництва, розподілу, обміну та споживання. Ціна – величина не постійна. Вона , як правило, не збігається з вартістю. Вона може бути вищою від вартості при дефіциті товарів на ринку, або нижчою – при їх надлишку.
Суть ціни, її економічна роль розкривається у функціях, які вона виконує:
- обліково-інформаційна функція – з її допомогою здійснюється, по - перше, вираження в грошовій формі вартості натуральних обсягів ресурсів, витрат і результатів, а також різних показників, використаних у господарській практиці; по-друге, вимірювання та облік витрат суспільної праці;
- функція підтримки збалансованості і рівноваги у господарстві – через ціну здійснюється зв’язок між виробництвом і споживанням, пропозицією та попитом;
- розподільча функція – вона визначає розподіл вартості суспільного продукту й національного доходу, покриття витрат виробництва, створення нагромаджень у галузях, на підприємствах, у регіонах, а також впливає на формування доходів певних соціальних верств населення;
- стимулююча функція – за допомогою ціни заохочуються передусім ті підприємства, які досягають кращих показників шляхом збільшення випуску та реалізації продукції, також через ціни стимулюються підприємства, які знижують витрати виробництва порівняно з діючою ціною, використовують передову техніку і технологію, отримуючи вищий прибуток за рахунок збільшення рівня рентабельності; вищою ціною стимулюється виробництво продукції нового асортименту, високої якості, що має підвищений попит у населення; зниження або підвищення ціни стимулює або, навпаки, стримує придбання товарів споживачами;
- соціальна функція - саме від ціни залежать обсяг та структура споживання матеріальних благ і послуг.
Безперечно всі функції цін пов’язані між собою. Одна функція ціни повинна не заперечувати іншу, а сприяти її прояву. В чітко налагодженій економіці передбачається взаємодіюча система цін на різні групи товарів і послуг.
1.2. Поняття ринкової ціни
Перш ніж, розраховувати рівень цін необхідно чітко визначити, що таке ринкова ціна.
Отже, ринкова ціна – це договірна ціна, хоча формально акта домовленості між продавцем і покупцем може і не бути. Але оскільки продавець зацікавлений продати свій товар дорожче, а покупець купити дешевше ціна зрештою встановлюється з урахуванням їх економічних інтересів.
Положення “Про порядок формування і застосування ринкових цін і тарифів на продукцію, товари і послуги” дає таке пояснення цього поняття: “ ринкові ціни – це ціни, які встановлюються виробниками за погодженням на рівних умовах з покупцями продукції і застосовуються при розрахунках виробників з усіма покупцями ( за винятком населення), у тому числі з посередниками (включаючи постачальницько-збутові, торгово-закупівельні підприємства і організації, товарні біржі)”.
Ринкові ціни визначаються виходячи з кон’юнктури ринку (попиту і пропозиції, що склались) та якості продукції.
У ринкових цінах враховується собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності.
Реалізація продукції здійснюється виробниками за сформованими таким чином цінами, збільшеними на суму податку на добавлену вартість по встановленій ставці. Прибуток /збиток/ від реалізації продукції за ринковими цінами визначається як різниця між виручкою від реалізації /без ПДВ/ та витратами, що включаються в собівартість.
Ринкові відпускні та оптові ціни на продукцію можуть бути змінені за погодженням між виробником /постачальником/ та споживачем залежно від підвищення /зниження/ цін на сировину, матеріали, інших факторів, які вплинули на зміну затрат на виробництво і реалізацію товарів.
1.3.Особливості формування ціни на промислову продукцію
Цінова політика промислових підприємств полягає в тому, щоб покрити витрати і отримати певний прибуток.
Встановлення цін на продукцію підприємств включає певну послідовність кроків:
визначення цілей,
аналіз попиту,
оцінка витрат,
вивчення пропозиції і цін конкурентів,
вибір методу ціноутворення,
прийняття кінцевого рішення про рівень цін.
Будь-яке підприємство повинно спочатку визначити свою ціль при виробництві і продажу товарів. Є три головні цілі цінової політики:
забезпечення збуту;
максимізація прибутку;
виживання підприємства.
Оцінка збуту передбачає визначення обсягу виробництва і динаміки попиту та визначення еластичності попиту на товар.
Верхню межу ціни на товар визначає попит на нього, а нижню – мінімальні затрати ( сума постійних і змінних затрат).
3-й крок – оцінка витрат. Витрати прийнято розділяти на 2 види: постійні та змінні.
Постійні – це витрати , розмір яких не залежить від коливань обсягу випуску і виручки. Змінні витрати безпосередньо залежать від обсягу випуску продукції. Це, як правило, затрати на сировину та заробітну плату.
Для забезпечення раціональної цінової політики підприємець зобов’язаний порівнювати структуру витрат з обсягами виробництва та розраховувати середні витрати (на одиницю продукції).
Існує декілька методик розрахунку ціни:
1) Найбільш поширена – повні витрати + прибуток.
2) Середні витрати + отримання цільового прибутку. Підприємство повинно порахувати, при якому рівні ціни буде досягнуто обсяг продажу, що дозволять покрити витрати і отримати цільовий прибуток.
3) Метод цільової зони(цільова норма прибутку), виходячи із прямих витрат.
Застосувавши ці методи підприємство визначає ціну. Її величина може коливатись від мінімального до максимального значення. Отже, можемо представити ціну у вигляді таблиці:
Таблиця 1.1.
Можлива ціна
Мінімальна ціна
(витрати виробництва)
Собівартість + націнка + врахування цін конкурентів
Витрати +
унікальність товару
Максимальна ціна
Отже, як бачимо, ціна має нижню межу і верхню, яка визначається бажанням і можливістю покупців платити за товар більш високу ціну. Нажаль, зараз в українській економіці існує нижня межа ціни, але часто відсутня верхня. Тому для локалізації верхньої межі необхідно застосовувати такі методи:
- використовувати опитування: якщо б ви хотіли придбати цей товар, то яку б найвищу ціну ви заплатили;
- провести експеримент - спостереження за реакцією споживачів на невеликі зміни в ціні.
Крім того, при встановленні ціни на товар підприємство для орієнтації використовує ціни на аналогічні товари, пропозицію інших підприємств. Тому до визначеної ціни можуть вноситись поправки на різницю в якості, в обсягах, формах та упаковці.
Кількість поправок в ціні повинна бути мінімальною, а остаточна ціна відрізнятись від базової не більше ніж +,- 25%.
Процес ціноутворення на продукцію не закінчується встановленням кінцевої ціни, на яку здійснюють вплив різні фактори. В зв’язку з цим виникає необхідність управління цінами.
В залежності від характеру обороту ціни діляться на: гуртові, закупівельні, роздрібні.
Гуртові ціни на продукцію підприємств – це ціни, по яким реалізується і закуповується продукція підприємств незалежно від форм власності порядку гуртового обігу. Продукція продається і купляється гуртовими партіями, часто зі зміною форм власності. В цьому принципова різниця гуртових цін в умовах переходу до ринкових відносин.
В свою чергу гуртові ціни на продукцію промисловості поділяються на:
- гуртові ціни підприємства,
- гуртові ціни промисловості.
Гуртові ціни підприємства – ціни виробників продукції, по яким вони реалізують вироблену продукцію споживачам – іншим підприємствам і організаціям. Реалізуючи свою продукцію, підприємство повинно покрити свої витрати на виробництво, реалізацію та отримати такий прибуток, щоб він дозволив йому функціонувати на ринку (рис 1.1 )
Рис.1.1. Склад оптової ціни підприємства – ціни виробника продукції
Оптові (відпускні) ціни промисловості – ціни за якими підприємства і організації – споживачі оплачують продукцію підприємствам – виробникам або збутовим (оптовим) організаціям (рис. 1.2).
Рис.1.2. Склад оптової (відпускної) ціни промисловості
Роздрібні ціни – це ціни за якими товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню, організаціям, підприємствам. Склад роздрібної ціни показано на рисунку 1.3.
Рис.1.3. Склад роздрібної ціни
Включений в роздрібну ціну акциз – це непрямий податок із споживача, що включається в ціну товару. Перелік товарів, що обкладається акцизом, строго обмежений чинним законодавством.
Податок на додану вартість є також непрямим податком і оплачується кінцевим споживачем. Цей податок, як правило, складає 20%, але встановлені пільгові ставки його по окремим групам товарів.
Торгова надбавка (знижка) покриває витрати обігу торгових організацій і утворює їх прибуток.
1.4. Основні фактори, що впливають на ринкову ціну
Для вибору цінової стратегії підприємство повинно виявити та проаналізувати всі фактори, які можуть вплинути на ціну. В більшості випадків – це фактори, зовнішні і по відношенню до підприємства – не контрольовані ним.
Розглянемо характер впливу на ринкову ціну найважливіших факторів (рис 1.4).
Закон вартості діє через ціни виробництва, в основі яких лежать суспільні витрати виробництва та нормальний прибуток. Названі елементи ціни визначають той її рівень, навколо якого коливаються реальні ринкові ціни. На рівень ринкових цін впливає стан грошової сфери. На ціну внутрішнього ринку діє зміна купівельної спроможності грошей, а на зовнішні торгівельні ціни впливає рух валютних курсів.
Ціна обернено пропорційна вартості грошей. Внаслідок надмірного випуску грошей у обіг порушується рівновага між сумою цін товарів та кількістю грошей у обігу. В результаті цього вартість грошей падає, це викликає загальний ріст цін.
Розглянемо більш детально основні фактори, які впливають на ринкову ціну.
1.3. Фа
Рис.1.4. Система ціноутворюючих факторів
Фактор витрат
На кінцеву ціну товару великий вплив мають витрати на придбання сировини , робочої сили, окремих компонентів товару, на транспортування, рекламу, охорону навколишнього середовища. Вказані витрати не можуть контролюватись підприємством, але повинні бути враховані в ціноутворенні. Цього можна досягти декількома способами.
По-перше, із ростом витрат підприємство підвищує ціни на свою продукцію, перекладаючи їх ріст на споживачів. По-друге, підприємство може частково компенсувати ріст витрат за рахунок своїх внутрішніх резервів, не змінюючи асортименту продукції. По-третє, підприємство може змінити самі вироби (зменшити їх розміри, частково знизити їх якість за рахунок використання більш дешевої сировини), але зберегти рівень цін. Це застосовується при випуску товарів масового споживання, на які поширюються довготривалі ціни. По-четверте, підприємство може удосконалити продукцію так, що ріст цін не розглядається покупцями як надмірний, а пов’язується із підвищенням комфорту, високої якості, престижу. По-п’яте, із зменшенням витрат підприємство може піти на зниження цін на продукцію або залишити їх незмінними, збільшивши частку свого прибутку.
В
С
Д
Х
Умовно-змінні
витрати
Збитки Умовно-постійні
витрати
А О
Кількість виготовлених та проданих товарів
Рис.1.5. Залежність збитковості та прибутковості від виробництва та реалізації продукції
Методологічною основою визначення оптимального рівня ціни є обсяг можливого продажу. Графічно функціональна залежність обсягу продажу від ціни представлена на рис.1.5.
По осі ординат відкладаються витрати та надходження від реалізації продукції, а по осі абсцис – кількість проданих товарів. З графіку видно, що підприємство починає отримувати прибуток після того, як лінія АВ перетне лінію СД у точці Х. Очевидно, при більш високих цінах лінія АВ буде більш крутою, через те, що отримання прибутку починається при меншій кількості проданих товарів, а при зменшенні цін лінія АВ стане більш похилою і точка Х, що відображає рівність між надходженнями від продажу і загальними витратами підприємства буде знаходитись правіше.
Таким чином, чим вища ціна, тим підприємство досягне того критичного обсягу продажу, при якому сума надходжень буде дорівнювати сумі витрат. Наступне збільшення продажу вже забезпечить отримання прибутку.
Отже, аналіз залежності обсягу продажу від ціни полягає в тому, щоб встановити ціни на тому рівні, який забезпечить підприємству максимальний прибуток. Для вирішення цієї задачі в останні роки західні фірми все ширше застосовують методи математичного аналізу, завдяки чому з’являється можливість проаналізувати та більш детально і точно з’ясувати залежність змін від найважливіших факторів, що впливають на розвиток кон’юнктури ринку.
Фактор попиту
Між ринковою ціною товару і тією його кількістю, яка може бути куплена по цій ціні, встановлюється співвідношення, на основі якого можна побудувати криву попиту (рис.1.2.2)
Р
О Q
Рис.1.6 Крива попиту
Крива попиту показує, що між ціною товару і його кількістю встановлюється обернено пропорційна залежність. Чим вища ціна, тим менше товарів по цій ціні може бути куплено. Збільшення кількості товару в продажу викликає зниження ціни на нього. Однак при певних умовах попит на товар може змінюватися, в той час як ціна залишається постійною. Таку ситуацію визначають наступні випадки:
по-перше, зміна цін на одні товари викликає зміну попиту на товар-замінник;
по-друге, зміна доходів покупців, існування товарів-замінників або взаємозамінних товарів відразу відбивається в зміні попиту на товари;
по-третє, існування додаткових товарів;
по-четверте, зміна смаків покупців.
Якщо виникає одне із таких явищ, то величина попиту зростає або зменшується, хоч ціна залишається постійною.
Характер попиту впливає на вибір методу ціноутворення. Необхідно зрозуміти, яким є попит на даному ринку. Він залежить від ряду змінних:
платоспроможності покупців;
бажання і можливості платити за товар;
цін на вироби замінники;
фактори не цінової конкуренції.
Важливий не тільки рівень, а й еластичність попиту. Остання обставина фактично визначає характер можливих змін ціни. При еластичному попиті виграшною буде стратегія зниження, а при нееластичному – підвищення ціни.
Фактор конкуренції
Важливий елемент який впливає на рівень цін – конкуренція. В залежності від того хто контролює ціни, розрізняють три види конкурентного середовища (рис. 1.7.).
Рис.1.7. Види конкурентного середовища.
Середовище, де ціни контролюються ринком, відрізняється високим ступенем конкуренції, а також схожістю товарів та послуг. Саме тут підприємству важливо правильно встановити ціну. Завищені ціни відштовхують покупців і притягують їх до конкуруючих підприємств, а занижені ціни не забезпечать умов для діяльності. Однак затаїти цінову стратегію від конкурентів не є можливим.
Успішна стратегія підприємств швидко підхоплюється конкурентами, в зв’язку з цим перед маркетингом постає велика і важка задача – бачити перспективи обраної стратегії цін, не допускати переростання конкуренції в цінові війни.
Для середовища, в якому ціни контролюються підприємством, властиві обмежена конкуренція, одноманітність в товарах та послугах. В цих випадках підприємству простіше функціонувати, одержуючи високі прибутки: їх продукція поза конкуренцією. І при високих, і при низьких цінах на свою продукцію підприємство знаходить покупців, відбір ціни залежить від стратегії та цільового ринку.
Середовище, де ціни контролюються державою, поширюється на транспорт, зв’язок, ряд продовольчих товарів, комунальні послуги. Урядові організації, вповноважені контролювати ціни встановлюють їх рівень після всебічного вивчення інформації про всі зацікавлені в даному товарі сторони: споживачів і виробників.
Вплив фактора конкуренції багатогранний. У першу чергу він визначає характер ринку, а також методику визначення початкової ціни. Під дією цього фактора знаходиться стратегія і тактика ціноутворення. Стикаючись з конкурентним ринком в чистому вигляді, підприємство фактично має дуже обмеженні можливості впливу на ціни, і навпаки при відсутності конкуренції підприємство має широкі можливості для встановлення прийнятної для себе ціни.
Державне регулювання цін
Іншим фактором зовнішнього середовища є державне регулювання цін. Його вплив здійснюється по декільком основним напрямкам. Законодавчим шляхом обмежуються намагання домовленості про ціни і встановлення фіксованих цін між виробниками товару, оптовою та роздрібною торгівлею.
Незалежно від того, на скільки “обґрунтовані” ці фіксовані ціни вони визнаються незаконними. Підприємці, які їх встановили жорстко караються, а на компанії накладаються великі штрафи. Такі порушення отримали назву “горизонтальне фіксування цін”.
Щоб запобігти підозри в подібних порушеннях закону підприємці повинні періодично консультуватися в органах влади, яким надані повноваження щодо регулювання цін.
Держава забороняє і цінову дискримінацію, якщо вона наносить шкоду конкуренції. Так, виробники та оптові торговці зобов’язані пропонувати свій товар різним покупцям – учасникам каналів збуту на одних і тих же умовах. Цінова дискримінація допустима лише по відношенню до товарів різної якості. Однак у цьому випадку від виробника потребуються докази, що в цінах строго враховані якісні різниці.
При ринковому ціноутворенні ціни на товари визначаються їх власниками. Держава може регулювати ціни лише на дуже обмежене коло товарів. На всі інші товари вона лише визначає загальні підходи і принципи ціноутворення. Державні органи не мають права встановлювати конкретні ціни на товари, що виготовляються їх власниками.
На продукцію підприємств, що займають монопольне становище на ринку, а також товари і послуги, що формують ціни в різних секторах економіки і рівень життя населення (електроенергія, газ, нафтопродукти, квартирна плата, тарифи на комунальні послуги), поширюється державне регулювання.
РОЗДІЛ І1
Оцінка ринкового потенціалу ТОВ ВТП “Агропереробка”
2.1. Коротка характеристика підприємства
В умовах конкурентного середовища ціна формується переважно під впливом факторів, які об’єктивно не залежать від підприємства. Механізм формування ціни є не досконалим, через те, що з кожним днем ринок диктує нові умови виробнику. Тому, дослідження ринкової ціни на підприємстві “Агропереробка” потребує більш досконалого вивчення кон’юнктури ринку, а зокрема підприємств-конкурентів.
Отже, потреба у дослідженні – це визначення конкретного об’єкта дослідження, всебічне визначення його структури, характеристик, зв’язків на основі розроблених наукових принципів та методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво та отримання ефекту.
Об’єктом дослідження є ТОВ ВТП “Агропереробка”, яке зареєстровано розпорядженням голови Рівненської управи № 388 від 30.03.95 р. Засноване трьома приватними особами. Форма власності – колективна. Основним видом діяльності була гуртова та роздрібна торгівля. В 1997 році підприємство розширило свою діяльність, плануючи власне виробництво. В основу бізнес-плану покладена ідея виробництва продуктів харчування на базі комплексної переробки місцевої сировини. В травні 1997 року підприємство розпочало реконструкцію, придбаного через Рівненське регіональне відділення Фонду Держмайна України незавершене будівництво овочево-тепличного комбінату, і створило на його території міні-молокозавод. В жовтні 1997 року міні молокозавод введено вдію. Впроваджена класична болгарська технологія із застосуванням сучасного обладнання виробництва Болгарії.
В основу технологічної схеми молокозаводу покладена класична болгарська технологія із застосуванням високо потужного сучасного обладнання.
Виробнича потужність складає – 15 т в зміну переробленого молока, 30 т – за добу.
В асортименті продукції:
сир твердий “Чеддер” ( 2 т/добу)
напій кисломолочний “Сніжок” (1т/добу)
молоко пастеризоване (1т/добу)
сметана (0,12т/добу)
йогурт “ Столичний”(1т/добу)
Із вторинної сировини :
сир кисломолочний “Надуги”(1т/добу).
За останні роки асортимент розширено такими видами продукції:
кефір жирний та знежирений
ряжанка
вершки
топлене молоко.
Особливість впровадженої технології полягає у використанні болгарських заквасок, що визначають смакові та лікувальні властивості продукції. Продукція випускається в яскравій екологічно-чистій упаковці, різної розфасовки.
Реалізація продукції проводиться в основному в м.Рівне та Рівненській області.
ТОВ ВТП “Агропереробка” має висококваліфіковані кадри. Весь керівний склад адміністрації і структурних підрозділів мають вищу освіту. Всі виробничі ділянки забезпечені спеціалістами. Організаційна структура підприємства наведена на рис. 1.1.
Генеральний директор
Головний інженер Головний Юрист
молокозаводу бухгалтер
Головний Головний Бухгалтерія Відділ
Технолог механік кадрів
збуту
Лабораторія Транспортний Відділ
Цех
Будівельна Гуртовня
Бригада Відділ
Кіоски постачання
Рис.2.1 Схема організаційної структури підприємства
Сьогодні ВТП “Агропереробка” на 15% забезпечує потреби міста у високоякісних молокопродуктах і виробляє третину твердих сирів в області. Підприємство стабільно поставляє свою продукцію медичним установам, школам, дошкільним закладам. На підприємстві працює понад 130 чоловік.
Продукція, що випускається ТОВ ВТП “Агропереробка” орієнтована на конкурентного споживача, тому товари реалізуються зразу після закінчення процесу виробництва (або на протязі кількох діб). Це характеризується нульовими залишками готової продукції на складах підприємства. За останні 3 роки діяльності підприємства спостерігається зростання обсягів виробництва продукції.
Для більш глибокого розуміння стану підприємства на сьогоднішній день розглянемо ряд техніко-економічних показників (табл.2.1.).
За результатами аналізу, наведеного в таблиці 1.1. можна зробити наступні висновки:
В 2002 році виробництво товарної продукції в діючих цінах збільшилось в 1,3 раза проти 2001 року і майже в 1,4 раза проти 1999 року.
Таблиця 2.1.
Економічні показники діяльності ТОВ ВТП “Агропереробка”
за 1999-2002 роки
Показники
Одиниця виміру
Роки
1999
2000
2001
2002
Обсяг виробництва продукції
тис. грн.
5225,0
6573,76
5750,0
7367,03
Чисельність працівників - всього
чол.
126
132
130
142
в т.ч. робітники
чол.
87
95
88
93
Собівартість продукції
тис.грн.
5074,23
6268,1
4972,1
5812,03
Балансовий прибуток
тис.грн.
150,77
305,65
777,95
1555,0
Фонд оплати праці - всього
тис.грн.
294,8
298,0
270,8
342,9
в т.ч. робітників
тис.грн.
150,5
166,3
126,7
156,2
Середньомісячний виробіток продукції одним працівником
тис.грн./
чол.
3,46
4,15
3,69
4,32
Середньомісячний виробіток продукції одним робітником
тис.грн./
чол.
5,0
5,77
5,45
6,6
Середньорічна вартість основних фондів
тис.грн.
4454,0
4587,3
4487,9
4358,7
Рентабельність виробництва
%
3,0
4,9
15,6
26,8
Причинами такого різкого збільшення стали виведення підприємства на повну проектну виробничу потужність, підвищення ефективності виробництва та ріст цін, а в 2001 р. - випуск нових видів продукції. Разом з тим, витрати на виробництво зросли на 737,8 тис.грн. або в 1,14 рази. Це спричинено ростом цін на сировину. Проте найвищий рівень витрат зафіксований у 2000 році. Це пов’язано в першу чергу з невиправдано високими цінами на матеріали (сичужні ферменти, закваску, та інше). В 2001 році ціни на матеріали знизились майже в 1,7 рази та стабілізувалися. Загальну оцінку динаміки фінансового стану показує порівняння зміни підсумку балансу зі зміною виручки від реалізації. Виручка від реалізації у 2000 році порівняно з 1999 роком зросла в 1,26 рази, а відповідно в 2001 році порівняно з 2000 роком знизилась в 1,14 раз. Цей негативний фактор пов’язаний з виходом на ринок низки конкурентів. Наявність нових конкурентів вимагала на той час від підприємства “Агропереробка” втілити в життя наступні заходи: змінити упаковку продукції, впровадити розфасування продукції (зокрема сметани та йогурту), розширити мережу власної торгівлі, шляхом відкриття торгових точок. Після впровадження цих заходів за 2001 рік виручка від реалізації в 2002 році зросла в 1,28 рази. Це свідчить про те, що у 2002 році використання фінансових ресурсів підприємства було значно ефективнішим, ніж у 2001 і 2000 роках.
Разом із збільшенням обсягів виробництва збільшувались обсяги реалізації продукції. Відсоток розрахунків з покупцями в грошовій формі склав майже 100% .
Фонд оплати праці в 2002 році порівняно з 2001 роком збільшився в 1,18 рази і в 1,15 рази порівняно з 2000 роком. Чисельність працюючих за 5 років збільшилась в 1,13 рази. Продуктивність праці одного робітника в 2002 році порівняно з 2001 збільшилась в 1,17рази; і більш ніж в1,25 рази в порівнянні з 1999 роком. Темпи приросту продуктивності праці робітників за останній рік становлять 21,23%, а темпи приросту середньої заробітної плати – 16,67%. Випереджаючі темпи росту продуктивності праці в порівнянні з темпами росту заробітної плати являються одним з факторів зниження собівартості продукції і впливають на зростання обсягів випуску продукції .
В 2002р. відвантажено торгівельним підприємствам регіону в порівнянні з 2001 роком молочної продукції на 12,5% більше. Очевидно, що частка внутрішнього ринку зросла, дякуючи підвищенню дисципліни розрахунків суб’єктів господарювання.
Таким чином, проаналізувавши діяльність ТОВ ВТП “Агропереробка” за 1999-2002 роки, можна зробити висновок:
підприємство має тривалу історію і вже зарекомендувало себе на внутрішньому ринку області;
постійно розширяє асортимент продовольчої продукції, беручи до уваги потреби ринку;
продукція підприємства рентабельна;
постійно вдосконалюється технологія виробництва;
продукція конкурентоспроможна.
В цілому підприємство успішно працює та має тенденцію до збільшення обсягів виробництва продукції, а відповідно і чисельність працівників, що можливо при умові отримання постійних прибутків, які можуть бути направлені на розширення та оновлення виробництва.
2.2 Аналіз собівартості продукції підприємства
Склад ціни на продукцію характеризується наявністю окремих елементів ціни. Основним елементом ціни є собівартість. Вивчення собівартості продукції дозволяє дати оцінку роботи підприємства по використанню його можливостей і встановити резерви її зниження. Для цього необхідно також визначити контрольовані статті витрат, оскільки вагома та контрольована стаття завжди дає практичну можливість для економії. Одночасно з обліком вагомих витрат слід зосередити увагу на тих з них, які можна поступово знизити, а також на тих витратах, які інтенсивно зростають та можуть досягнути високих значень в найближчий час. Структурно-динамічний аналіз собівартості за елементами витрат по підприємству “Агропереробка” наведений в таблиці 1.2.
Таблиця 2.2.
Аналіз собівартості за елементами затрат
Аналіз собівартості за елементами затрат показує, що найбільш ваговим елементом є “Сировина та матеріали”, при чому доля його з кожним роком зростає. Це обумовлено ростом цін на сировину, особливо у 1999 та 2000 році. Але необхідно відмітити, що у 2002 році ціна на сировину майже не змінилась, тому доля матеріальних витрат у 2002 році залишається майже на такому ж рівні як і у 2001. Це є позитивною тенденцією. Крім того, зменшилась доля на “інші операційні витрати”. Причому за 4 роки доля інших витрат зменшилась майже в 1,8 раз. Знизилась доля амортизаційних витрат в структурі собівартості, доля заробітної плати та відрахувань незначно коливається.
Отже, даний аналіз демонструє, що найбільшу питому вагу в структурі витрат складають саме матеріальні затрати. Але їх доля в 2002 році зменшилась порівняно з 2001 роком.
Аналіз витрат підприємства дуже важливий, оскільки зменшення затрат може принести додатковий прибуток підприємству. Для цього необхідно управляти витратами, тобто знати де, коли і в яких обсягах витрачаються ресурси підприємства, прогнозувати де і для чого потрібні додаткові фінансові ресурси, вміти забезпечувати максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів.
На підприємстві “Агропереробка” налагоджена система ефективного управління витратами, оскільки рівень витрат у 2001 році порівняно з 2000 по всім елементам зменшився. На підприємстві протягом 2000-2001 років було проведено ряд заходів по зниженню рівня собівартості, зокрема зміни системи оплати праці робітникам, реалізація не використовуваних у виробництві основних фондів, налагодження постачання сировини та матеріалів. Головна перевага від проведених заходів полягає у можливості підприємства виробляти конкурентноздатну продукцію (за рахунок більш низьких витрат) та можливості використовувати гнучке ціноутворення. Тому, головне завдання підприємства на даний момент полягає не у зниженні витрат і за рахунок цього отримувати більші прибутки, а у визначенні такої ціни, при якій підприємство зможе реалізовувати оптимальний обсяг продукції.
2.3. Аналіз беззбитковості основних видів продукції
Для підприємства, яке намагається зайняти стійке положення на ринку, встановлення ціни має ключове значення для успіху вибраної стратегії. Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно являє собою головний фактор довгострокової рентабельності. При розробці цінової стратегії розглядаються цілі, які пов’язані як з прибутком так і з обсягом продажу та конкуренцією.
Ціна визначає рентабельність всієї діяльності, не тільки задаючи рівень прибутку, але і фіксуючи через обсяг продажу ті умови, при яких досягається окупність всіх затрат (точка беззбитковості). Визначена ціна безпосередньо визначає рівень попиту і відповідно обсяг продажу при еластичному попиті. Завищена або занижена ціна може підірвати успіх товару.
Тому на підприємстві “Агропереробка” крім аналізу затрат на виробництво продукції необхідно провести аналіз беззбитковості по основним видам продукції.
При проведенні такого типу аналізу розраховуються наступні величини: точка беззбитковості, вклад на покриття постійних витрат на отримання прибутку, коефіцієнт вкладу на покриття, запас фінансової міцності, операційний важіль.
Для розрахунку вищевказаних коефіцієнтів необхідно правильно розподілити витрати виробництва за видами продукції.
Витрати розділяються на дві головні категорії:
Постійні та змінні – в залежності від того, чи змінюються витрати при зміні обсягу виробництва.
Прямі та накладні – в залежності від того, чи відносяться витрати напряму на окремий вид продукції.
Постійні / змінні використовуються при проведенні аналізу беззбитковості та зв’язаних з ним показників, а також при оптимізації структури виробленої продукції.
Прямі та накладні використовуються при розгляданні питання про факт розподілу витрат на окремий вид продукції або підрозділу підприємства.
Розподіл витрат на прямі та накладні зображено на рис.2.2.
Прямі Пряма Загально- Адміністративні
матеріали праця виробничі витрати
витрати
Основна Накладні
Собівартість Накладні витрати
витрати
Прямі
витрати
Витрати
Рис 2.2 Класифікація витрат
Прямі – це витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, на собівартість яких вони можуть бути безпосередньо віднесені.
Головні статті прямих витрат:
Сировина та головні матеріали
Закупні вироби та напівфабрикати
Головна заробітна плата працівників, що зайняті на виробництві
Електроенергія
Накладні – це затрати, що пов’язані з виробництвом декількох видів продукції. Ці затрати відносяться до кожного виду продукції згідно прийнятої бази.
Головні статті непрямих затрат:
Загально цехові витрати
Загальнозаводські витрати
Частина невиробничих витрат
На підприємстві “Агропереробка” всі прямі витрати відносяться до змінних.
До постійних загально виробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягів діяльності. Постійні накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягів діяльності, прямих витрат тощо).
Проводимо наступні розрахунки по основним видам продукції, які випускає підприємство і, зокрема, по сиру “Чеддер” (таблиця 1.3.):
1). Точка беззбитковості, тобто величину обсягу продажу при якій підприємство покриває всі свої затрати, але не отримує прибутку.
Точку беззбитковості розраховуємо за формулою:
Окр= Спост /(1- Сзмін / Р), (1.1)
де Спост- постійні витрати, Сзмін – змінні витрати на одиницю продукції, Р – ціна одиниці продукції.
Зокрема, визначимо Окр для сиру “Чеддер”:
Окр = 46538,1/(1-8,37:10,56) = 225631(грн.), або
Окр = 225631:10,56 = 21,4 тонни,
де Спост- умовно постійні витрати - 46538,1грн.,
Сзмін – умовно змінні витрати на 1кг сиру – 8,37 грн.,
Р – ціна 1 кг сиру “Чеддер” – 10,56грн.
Пошук критичного обсягу виробництва можна здійснити також графічно (див. графік 1). Точка Окр, отримана від перетину ліній реалізації продукції та сумарних витрат, дає значення критичного обсягу виробництва.
Як видно з графіка1, розрахункові (теоретичні) та графічні результати майже співпадають. Таким чином, при обсязі виробництва приблизно 22 тонни сиру , підприємство повністю покриває свої витрати і при виробництві наступних тонн ТОВ ВТП “Агропереробка” вже буде отримувати прибуток.
2). Вклад на покриття постійних витрат та отримання прибутку – це різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними затратами на виробництво даної продукції. При прийнятті рішень, які ставлять на меті збільшення прибутку необхідно прагнути до максимального збільшення вкладу на покриття. Вклад на покриття для одиниці продукції - це чисті грошові надходження від продажу додаткової одиниці. Однак, це не вільні кошти, оскільки частину з них необхідно виділити для покриття всієї суми постійних витрат. Тільки після того, як чистих грошових надходжень буде достатньо для покриття всієї суми постійних затрат підприємство почне отримувати прибуток. Прибуток буде отриманий швидше, чим більше будуть чисті грошові надходження, тобто чим вище буде вклад на покриття.
Для сиру “Чеддер” вклад на покриття дорівнює
2046087,2 – 1623346,4 = 422740,9(грн.)
3) Коефіцієнт вкладу на покриття показує, яка доля в обсягу продажу може бути використана на покриття постійних затрат та формування прибутку.
Цей показник розраховується наступним чином:
Коефіцієнт вкладу на покриття = Вклад на покриття / Обсяг продажу
Для сиру “Чеддер”:
Квкл.на покр.= 422740,9 : 2046087,2 = 0,207
4) Запас фінансової міцності (ЗФМ), тобто межу безпеки. Адже цей показник показує на скільки відсотків можуть знизитись обсяги продажу перш, ніж буде досягнута точка беззбитковості. Він розраховується:
ЗФМ = (обсяг продажу – точка беззбитковості)/обсяг продажу
Для сиру “Чеддер”:
ЗФМ = (2046087,2 – 225631) : 2046087,2 = 88,97%
5) Операційний важіль, тобто кількісна оцінка зміни прибутку в залежності від зміни обсягу реалізації. Операційний важіль показує на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виручки на 1% .
Операційний важіль = вклад на покриття / прибуток.
Для сиру “Чеддер”:
Операційний важіль = 422740,9 : 376202,8 = 1,124
Операційний важіль пов’язаний з рівнем підприємницького ризику, чим вище операційний важіль, тим вищий ризик. При однакових сумарних затратах операційний важіль більше, при меншій долі змінних затрат - менший. Продукція з високим значенням операційного важеля супроводжується високим рівнем збитків, а при досягненні точки беззбитковості – прибутком, який швидко зростає при збільшенні продажу.
Таблиця 2.3
Аналіз беззбитковості основних видів продукції ТОВ ВТП “Агропереробка”
за літній сезон 2002 року
Отже, як видно з таблиці 2.3. обсяг продажу ТОВ ВТП “Агропереробка” знаходиться вище точки беззбитковості. Рентабельність підприємства в цілому складає 17,0%. Найбільш рентабельною продукцією є кисломолочний сир “Надуги” та йогурт “Столичний”. Сир “Надуги” має найвищий коефіцієнт вкладу на покриття та запас фінансової міцності, крім того операційний важіль цього продукту складає(1,21), тобто при збільшенні обсягу реалізації на 1% прибуток зросте лише на 1,21%. Ці фактори вказують на те, що можливо збільшити обсяг реалізації цього продукту Але кисломолочний сир “Надуги” виробляється з вторинної сировини і для збільшення виробництва сиру “Надуги” необхідно збільшити виробництво сиру “Чеддер”. Йогурт “Столичний” має найвищий коефіцієнт вкладу на покриття, майже половина виручки від його продажу забезпечує відшкодування змінних витрат. Нерентабельною є така продукція як сметана. Логічно було б скоротити виробництво сметани, а частину сировини, що використовується для її виробництва застосувати для виробництва більш рентабельної продукції (наприклад, йогурту або кефіру). Проте, технологічно це неможливо (за ходом технологічного процесу зменшити рівень випуску сметани можливо при зменшенні виробництва молока). Крім того, сметана має найвищий рівень операційного важеля (1,9- 2,0), що призведе до зниження прибутку на 2% при зміні виручки від реалізації сметани на 1%.
Для того, щоб визначити який продукт в першу чергу потребує зміни в системі ціноутворення необхідно знати яку частку, складає цей продукт в обсягу реалізації і яку участь займає у формуванні прибутку.(Рис 1.2.)
Рис.2.2. Структура виручки та прибутку
З рисунку 2.2. видно, що сир “Чеддер” є продуктом-лідером для підприємства, оскільки його продаж дає 61,16% виручки та 78,0% прибутку. Найбільшу виручку крім продажу сиру “Чеддер” забезпечує продаж йогурту “Столичний”, а в структурі прибутку після продажу “Чеддера” складає продаж сиру кисломолочного “Надуги”. Тому, саме по цим видам продукції необхідно визначити таку ціну, яка забезпечить максимальний обсяг продажу, оскільки головною метою підприємства “Агропереробка” є збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації.
2.4. Оцінка зовнішнього маркетингового середовища діяльності підприємства
Діяльність підприємства не може бути ізольована від цілого ряду ринкових факторів, більш того його успішність прямо залежить від цих факторів, або ще як їх називають “сил конкуренції”. Один із провідних науковців, що широко вивчав проблеми конкуренції, Майкл Портер, виділяє такі основні складові, які визначають успішність діяльності фірми на ринку як покупці, продавці, товари – замінники та конкуренти (див.рис.2). Ці фактори є більшою мірою прогнозовані і підприємництво має змогу їх детально вивчити з метою формування власної ринкової стратегії та тактики.
Крім того, на діяльність підприємства можуть впливати і зовнішні фактори, змінити чи вплинути на які підприємство не має змоги, але які воно повинно враховувати в процесі планування своєї діяльності. До таких факторів належить: політичні, економічні, ринкові, міжнародні, соціальні, технологічні, конкурентні (табл.2.4).
Методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товару (упаковки) і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, тимчасове зниження цін, умов оплати, репутації фірми тощо. Перераховані інструменти маркетингу у співставленні дозволять проаналізувати слабкі та сильні сторони діяльності підприємства та його найголовніших конкурентів (див. табл.4). Поряд із цим використовуються “мирні” методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринку збуту, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії Серед неекономічних методів конкурентної боротьби – фінансові махінації та спекуляції з цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контактів, субсидій тощо. Особливістю сучасної конкуренції є те, що вона ведеться за допомогою держави (на міжнародному рівні) і регулюється механізмом антимонопольного законодавства.
Середовище діяльності підприємства поділяється на:
зовнішнє середовище;
внутрішнє середовище.
Внутрішнє середовище являє собою:
Саме підприємство (цехи, підрозділи).
Основні фонди.
Обігові кошти.
Персонал (кадри).
Основні показники діяльності.
Внутрішнє середовище підприємництва було розглянуто у “Короткій характеристиці ТОВ ВТП “Агропереробка”.
Зовнішнє середовище включає в себе:
макросередовище;
мікросередовище.
Аналіз зовнішнього середовища та його основних факторів можна здійснити за допомогою наступної таблиці.
Таблиця 2.4.
ОЦІНКА
зовнішнього середовища діяльності ТОВ ВТП “Агропереробка”
№ п/п
Фактори зовнішнього середовища (макросередовища)
Коефіцієнт, що враховує важливість впливу фактору
Значення впливу кожного фактору на діяльність підприємства
Оцінка впливу фактору
Економічний
+1
-5
-5
Політичний
+2
+5
+10
Ринковий
+1
+40
+40
Технологічний
+4
+30
+120
Конкурентний
+1
-10
-10
Міжнародний
+3
0
0
Соціальний
+1
+40
+40
Примітка: значення впливу зовнішнього фактору на діяльність підприємства вибирається окремо в межах від –50 до 50 (рис.2.3.), а значення коефіцієнта, що враховує важливість кожного фактору, вибрано за рекомендаціями Ф.Хедоурі (в межах від 1 до 5).
негативний вплив нейтральний вплив значний вплив
-50 -5 0 5 50
Рисунок 2.3. Значення впливу зовнішнього фактору на діяльність підприємства
Визначальний вплив на діяльність підприємства згідно результатів таблиці 2.4. спричиняє технологічний фактор зовнішнього середовища. Це передусім пов’язане з тим, що нові технології дають широкі можливості для підприємства: скорочення сировинних затрат і тим самим витрат на ресурси, підвищення якості продукції та інше.
Друге місце за величиною впливу займають ринковий та соціальний фактори, так як постачальники та споживачі товарів визначають успішну діяльність підприємства.
Вплив міжнародного фактору відсутній тому, що ТОВ ВТП “Агропереробка” орієнтоване на місцевий, регіональний та національний ринок.
Негативний вплив мають конкурентний та економічний фактори (велика кількість конкурентів на ринку молокопродуктів та невеликі доходи населення).
Аналіз мікросередовища маркетингу підприємства можна здійснити за допомогою моделі М.Портера “П’ять сил конкуренції” (див.рис.2.4.), яка, крім цього, дозволяє здійснити вибір власної бізнес-ідеї та обгрунтувати її доцільність.
Конкуренти (+)
споживачі (+) (-) товари-замінники
Постачальники (+)
Рисунок 2.4. Модель М.Портера “П’ять сил конкуренції”
Проаналізуємо кожний елемент моделі Портера:
Товари-замінники
Аналізуючи свій товар, приходимо до висновку, що він не має прямих товарів-замінників.
Постачальники
Постачальники сировини для виробництва кисломолочної продукції це колективне сільськогосподарські підприємства та особисті підсобні господарства селян Рівненського, Здолбунівського, Березнівського, Костопільського, Гощанського та Дубенського районів області.
Карта-схема 1. Географічне розміщення постачальників сировини для
ТОВ ВТП “Агропереробка”
Для наглядності та
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора