Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Дефіцит державного бюджету:причини виникнення та соціально-економічні наслідки
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Український гуманітарний інститут
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра маркетингу
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економічна теорія
Група:
ФМ
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
УКРАЇНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА МАРКЕТИНГУ
КУРСОВА РОБОТА
З курсу дисциплін «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ»
на тему : «Дефіцит державного бюджету:причини виникнення та соціально-економічні наслідки»
Виконала: студентка економічного факультету, ІІ курсу, групи ФМ
Науковий керівник:
БУЧА – 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
1.1 Концептуальні підходи до визначення поняття бюджетний дефіцит
1.2 Види, причини та наслідки бюджетного дефіциту
1.3 Характеристика методів фінансування дефіциту бюджету
2. СТАН БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
2.1 Причини виникнення та наслідки бюджетного дефіциту для економіки України
2.2 Оцінка дефіциту державного бюджету України
2.3Формування державного бюджету на 2010
3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
3.1 Основні напрямки подолання бюджетного дефіциту
3.2 Сучасні підходи до управління бюджетним дефіцитом
3.3 Зарубіжний досвід управління дефіцитом державного бюджету та можливість його впровадження в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Важливим моментом у процесі розгляду проблеми бюджетного дефіциту є те, що її неможливо розв'язати за рахунок боргового фінансування, оскільки категорії "бюджетний дефіцит" і "державний борг" тісно пов'язані між собою. Одне поняття випливає з іншого, а саме за рахунок боргового фінансування можна скоротити бюджетний дефіцит, проте одразу починає зростати обсяг державного боргу. І навпаки, при збільшенні виплат по державному боргу останній, звичайно, зменшується, однак це, в свою чергу, незмінне призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Цей процес може бути нескінченним, внаслідок чого коло замкнеться, якщо уряд не докладе зусиль для того, щоб підвищити ділову та економічну активність у країні. Найвірогідніше, йдеться про те, щоб посилити увагу до концепції функціональних фінансів.
Безумовно, уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше бюджетний дефіцит сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Щоб досягти контрольованості таких подій, використовують три основних загальноприйнятих способи фінансування дефіциту державного бюджету, а саме: грошово-кредитна емісія; випуск державних позик; збільшення податкових надходжень до державного бюджету.
Сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету дослідження цього явища є актуальним і вимагає подальшого вивчення. Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету дає змогу визначити, що проблема дефіциту державного бюджету є актуальною, а тому вимагає подальших досліджень, розробки і впровадження дійових заходів щодо його стабілізації і розвитку економіки держави в умовах дефіцитного бюджету. Очевидно, що бюджетна система України, а головним чином бюджетний дефіцит, потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Вищезазначене свідчить про актуальність теми дослідження.
Науковим дослідженням питань бюджету присвячені праці таких вчених, як: Й.М. Бескид, П.Ю. Бєлєнький, Є.І. Бойко, О.Д. Василик, А.С. Гальчинський, М.С. Герасимчук, В.М. Геєць. А.І. Даниленко, В.М. Опарін, А.В. Пасічник та інші.
Об’єктом дослідження є бюджетний дефіцит.
Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають з приводу оптимізації бюджетного дефіциту в економіці України.
Основною метою дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та його впливу на розвиток економіки, а також аналіз сучасного рівня бюджетного дефіциту в Україні, порівняння його з рівнем у зарубіжних країнах, а також шляхи його вдосконалення і оптимізації.
Відповідно до поставленої мети у роботі були поставлені такі завдання:
визначення сутності бюджетного дефіциту та його ролі в соціально-економічних процесах;
оцінка причин і наслідків бюджетного дефіциту для економіки України;
розгляд можливих напрямків вирішення існуючих проблем в управлінні дефіцитом Державного бюджету України;
вивчення зарубіжного досвіду по управлінню дефіцитом державного бюджету та можливостей його застосування в Україні.
При проведенні дослідження були застосовані такі методи: абстракції, аналізу і синтезу, порівняння, історичний, логічний, статистичний тощо.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
1.1 Концептуальні підходи до визначення поняття бюджетний дефіцит
Державний бюджет є провідною ланкою державних фінансів та важливою фінансовою категорією, яка має свою історію розвитку. В умовах ринкових відносин доходи та видатки держави здійснюють суттєвий вплив на соціально-економічний розвиток країни, її національне багатство, рівень життя людей. Бюджет є найдієвішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів.
Державний бюджет — план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади[12, с.368].
Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо - і міжгалузевого розподілу та перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва для забезпечення соціальних гарантій населенню. На первинному етапі формування молодої держави відбувається початкове функціонування нового ринкового середовища, в якому, шляхом ефективного здійснення бюджетного процесу, знаходить відповідне місце задоволення інтересів усіх верств населення. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення.
Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник водночас з оформленням націй і народностей у державу та з запровадженням грошових відносин. Можна згадати, яких розмірів досягав державний дефіцит у Франції, Стародавньому Римі та Римській імперії.
Водночас фінансовій історії відомі приклади ефективного співвідношення між доходами та видатками, і тут доцільно згадати Запорозьку Січ, доходи якої перевищували видатки. Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже для всіх країн світу, у тому числі й високо розвинутих.
В економічній літературі дається багато різних трактувань щодо сутності бюджетного дефіциту і причин його зростання.
У більшості підручників під дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.
С.В. Мочерний визначив бюджетний дефіцит, як перевищення державних видатків над доходами, що веде до зростання державного боргу. За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей) [24, с.368].
Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо. Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.
А.М. Ващишин формулює бюджетний дефіцит, як перевищення платежів над надходженнями, що спричиняє нестачу коштів для поточних потреб. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету – це невідповідність лише постійних власних доходів державного бюджету його видаткам. Джерелами його покриття є державні позики або емісія паперових грошей. Бюджетний дефіцит негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обґрунтованої політики його покриття [17, с.75].
Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні і затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування.
Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.
Дефіцит державного бюджету — явище в економіці не нове. Певною мірою бюджетний дефіцит є наслідком необдуманої бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфертних виплат відповідно зменшуються.
По своїй природі бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), а з іншого законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції - то пасивну. Регулювання бюджетного дефіциту в умовах грошово-кредитних відносин за допомогою фінансових та податкових важелів дозволяє не тільки ефективно адаптуватися до тенденції росту граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни. Оволодіння цією політикою дозволяє країні в залежності від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету.
В Україні основні напрями державної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.
До проекту Закону про Держаний бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій та субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя [10,с.532].
Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.
У державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 1% від обсягу видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України .
Проте в даний час дефіцитність державних бюджетів і наявність державного боргу перестало бути феноменом суспільного розвитку і перетворилося в регулярне, стабільне економічне явище в країнах із розвитою ринковою економікою. Це пов'язано з тим, що за останні два десятиліття в цих країнах повторюються кризові явища в економіці й у політику. Циклічні кризи, доповнені структурними, а також значних коштів, що йдуть на забезпечення обороноздатності країн, викликають велику напругу всієї системи державних фінансів і особливо її центральної ланки державного бюджету. Це й обумовлює бюджетний дефіцит. Так, у США, Німеччини, Великобританії і Франції, починаючи з 1974 р. не було жодного державного бюджету, що не мав дефіциту.
Бюджетний дефіцит може бути пов'язаний також із свідомо проведеної в цих країнах політикою «дефіцитного фінансування», відповідно до якої дефіцити, причому хронічні й у значних розмірах, можуть виступати потужним стимулом, «регулятором» економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу.
Водночас слід зазначити, що дефіцит бюджету не настільки катастрофічне явище. Бюджетні дефіцити значно посилюють напругу на ринку позичкових капіталів, викликають зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок. Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межі національної політики. Так, високий позичковий відсоток, встановлений у США в середині 80-х років ХХст., викликав значний відтік капіталів із Західної Європи. По оцінках західних економістів, у даний час США поглинає до 15% усіх накопичень капіталістичного світу.
Прагнучи перешкодити відтокові капіталу, західноєвропейські країни також змушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансових можливостей національної промисловості у відношенні розширення виробництва. Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів у рік.
Високі процентні ставки викликають негативний ефект у валютній області, призводять до подорожчання товарів за рубежем, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці. Економічна шкода в експортних галузях тяжко відбивається на банківській системі, приводячи до банкрутства деяких банків.
Таким чином, бюджетний дефіцит ускладнює рішення економічних і соціальних проблем не тільки у конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах. Внаслідок цього найважливішою фінансовою проблемою сучасності є проблема раціонального фінансування бюджетних дефіцитів.
В період побудови ринкової економічної системи потрібно вирішувати питання дефіциту бюджету, не інфляційних джерел фінансування видатків, фінансування витрат на соціально-культурну сферу та соціальний захист населення, стабілізації економіки, удосконалення податкової політики відповідно до стану економіки і необхідності реального зростання валового внутрішнього продукту.
Вирішення цих питань повинно йти, в першу чергу, через збалансування бюджету за рахунок наповнення дохідної його частини, ефективності витрачення бюджетних коштів, скорочення мережі бюджетних установ та удосконалення структури управління. Необхідною умовою є зменшення навантаження на дохідну частину бюджету за рахунок залучення позабюджетних джерел фінансування.
На виконання як державного, так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.
1.2 Види, причини та наслідки бюджетного дефіциту
Дефіцит державного бюджету виникає внаслідок надмірних витрат держави на військові цілі, на роздутий апарат чиновників, державних закупівель товарів (насамперед військової техніки і озброєнь) за підвищеними цінами тощо[18,с.225].
Таким чином, наша держава для регулювання економіки широко застосовує фіскальну політику, тобто регулювання здійснюється через маніпулювання податковими ставками і видами податків та засобами державного бюджету.
В залежності від методів проведення фіскальна політика може бути дискреційною чи не дискреційною[13,с.16-18].
Дискреційна фіскальна політика включає свідоме використання державного оподаткування і власних витрат для досягнення макроекономічної рівноваги. Дискреційна політика (від латинського discretio) - політика, що проводиться державою на власний розсуд, тобто свідоме, суб'єктивне маніпулювання податками і державними витратами для зміни реального обсягу національного виробництва. Не дискреційна політика передбачає автоматичну, об'єктивну зміну параметрів національного виробництва під дією державних заходів.
Витрати держави втілюються у закупівлях ресурсів, товарів та послуг. В умовах дискреційної фіскальної політики дані витрати збільшують сукупні витрати у суспільстві і ведуть до наступного зростання національного продукту.
Бюджетний дефіцит, як економічна категорія, відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту бюджету[26,с.523]:
1) Наочно-реальний
При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.
2) Структурний
Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.
3) Циклічний
Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів.
Бюджетний дефіцит не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники. Бюджетний дефіцит класифікують ще за такими видами( рис. 1.1):
формою прояву;
причинами виникнення;
спрямуванням коштів.
Як відзначалося, бюджетний процес в Україні характеризується стійким дефіцитом бюджету. У цьому зв'язку важливо насамперед встановити основні причини дефіциту бюджету в Україні і визначити конкретні напрямки його подолання.
Варто підкреслити, що дефіцит бюджету в Україні має свої особливості, викликані специфікою переходу до ринкових методів господарювання [25,с.23].
Однієї з найбільш істотних причин є розірвання господарсько-економічних зв'язків країн, що входять у СНД. Як відомо, наслідком розірвання економічного простору є структурна деформація економіки України, стійке падіння обсягів виробництва у всіх галузях народного господарства. Закономірним результатом структурної деформації, скорочення обсягів виробництва послужило зниження національного доходу країни, що є матеріальною основою формування дохідної частини бюджету.
Рис.1.1.Характеристика бюджетного дефіциту
До однієї з причин дефіциту бюджету варто віднести зростання цін і високі темпи інфляції. Оптові ціни на промислову продукцію стрімко зростають. Сюди ж варто віднести зростання внутрішнього і зовнішнього боргу держави.
Отже, до причин дефіциту державного бюджету зазвичай відносять:
падіння доходів в умовах кризового стану економіки;
зменшення приросту національного доходу;
зменшення акцизних податків, які надходять в держбюджет;
збільшення бюджетних витрат;
непослідовна фінансово-економічна політика;
відсутність чіткої фінансової стратегії;
тощо.
Розглядаючи причини дефіциту бюджету, варто зазначити, що в нашій країні надмірно збільшена видаткова частина бюджету. Її збільшення відбувалося за рахунок дотацій, наданих державою таким галузям, як металургійна, енергетична, вугільна; шляхом поповнення за рахунок бюджету ряду матеріальних резервів і запасів на покриття зростаючих цін на енергоносії; за допомогою збільшення заробітної плати робітників матеріального виробництва, не підкріпленого зростанням продуктивності праці в цих галузях та ін.
Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільш негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін.
З огляду на це, всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави:
ІТ=( (М/Р), де (1.1)
ІТ – інфляційний податок;
( -- темп приросту інфляції за рік (%);
М/Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.
Для покриття дефіциту держава бере запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Національний борг, з одного боку, є пасивом для держави й активом тримачів держоблігацій. Це спричиняє негативний вплив на економіку країни. І саме в цей момент треба дослідити, хто несе або буде нести тягар боргу, створеного хронічно незбалансованими бюджетами, а також які ж негативні наслідки наявності державного боргу.
По-перше, необхідність обслуговування боргу обмежує можливості уряду балансувати поточний бюджет або витрачати ресурси, що спрямовуються на обслуговування боргу та інші потреби. Хоча з іншого боку, велика частина процесу обслуговування внутрішнього боргу є лише формою перерозподілу, коли кошти платників податків переходять власникам державних цінних паперів.
По-друге, хоча обслуговування боргу не має істотної альтернативної вартості, ефект заміщення істотно впливає на майбутнє. За рахунок фінансування дефіциту на фінансовому ринку залишаються недофінансованими якісь проекти приватного сектора, знижуються інвестиції. Саме тут і виявляється висока альтернативна вартість як самих запозичень, так і всього процесу обслуговування боргу в цілому.
Треба зауважити, що борг, викликаний необхідністю фінансування трансферів, не здійснює ні на кого реальний прямий тягар.
По-третє, існує проблема співвідношення розміру державного сектора і приватного. Внаслідок збільшених витрат держави росте державний сектор, а внаслідок ефекту витіснення скорочується приватний сектор. Якщо ж підвищені державні витрати, то через скорочення інвестицій постраждають майбутні покоління.
Найбільш тяжким для майбутніх поколінь є зовнішній борг, тому що його виплата не буде лише перерозподілом прибутків між громадянами держави, а й вплине на розвиток підприємств. З іншого боку, зовнішнє фінансування дозволяє країні розширити державний сектор без скорочення приватного сектора.
Отже, дефіцит державного бюджету зумовлений як недостатніми надходженнями, викликаними економічною кризою та обмеженою базою оподаткування, так і надмірними (стосовно доходів) видатками на підтримку неефективних галузей. Тому важливими є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету, зокрема, розширення бази оподаткування за рахунок розвитку підприємництва.
1.3 Характеристика методів фінансування дефіциту бюджету
Необхідність обмеження дефіциту бюджету визначається вимогами пом'якшення наслідків дефіцитного фінансування, основним з яких є інфляція, пов'язана з емісією грошей.
Таким чином, сучасна держава для регулювання ринкової економіки широко застосовує фіскальну політику, тобто регулювання здійснюється через маніпулювання податковими ставками і видами податків та засобами державного бюджету.
Одним із головних напрямів бюджетної політики більшості країн світу є прагнення до бездефіцитного бюджету або підтримування дефіциту на мінімальному рівні.
Дефіцит державного бюджету вимірюють у відсотках до ВВП. В більшості випадків його покривають за рахунок:
збільшення дохідної частини бюджету;
скорочення видаткової частини бюджету;
здійснення внутрішніх і зовнішніх позик(Додаток. А);
проведення грошово-кредитної емісії.
Стосовно до економічної ситуації в Україні в даний час прийнятні всі чотири відзначених напрямки [19,с.84-86].
Перший напрямок - збільшення дохідної частини бюджету може бути пов'язане з проведенням оптимальної податкової політика, що стимулює виробників до розвитку виробництва і збільшенню його обсягів, що послужить передумовою збільшення національного доходу. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, збільшення прибутків основної частини населення, що щиро пов'язано з підвищенням зацікавленості виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення, і, як слідство, збільшенням обсягів виробництва.
Другий напрямок - скорочення видатків державного бюджету. Сюди насамперед треба віднести скорочення видатків на народне господарство, скорочення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Виняток повинні складати окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки в структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
В аналітичному вигляді фінансування бюджетного дефіциту (ВD – Budget deficit) можна показати таким чином:
ВD = МВ + D + е•D*, де (1.2)
ВD – показник дефіциту бюджету;
МВ – грошова база;
D – внутрішній борг;
D* – зовнішній борг в іноземній валюті;
е – валютний курс.
Видатки ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики, із подальшим розвитком виробництва повинні бути покладені переважно на самі підприємства, що на ці цілі можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій із цінними паперами, банківські кредити.
На сучасному етапі скорочення дохідної частини бюджету пов'язується зі скороченням військових видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням видатків на соціально-культурні заходи (просвітництво, охорона здоров'я і т.д.).
Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуто за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам, які є не прибутковими.
Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету - здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування сформованого дефіциту.
Використання державних позик вимагає:
наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;
довіри з боку кредиторів до держави;
заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій повернення боргу і процентної політики);
наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти
Четвертий напрямок – це фінансуватися за рахунок грошово-кредитної емісії. Недостатні ресурси держава мобілізує також за допомогою грошової емісії. Емісія грошей, на відміну від державних позик, є незабезпеченим джерелом покриття бюджетного дефіциту. Саме тому вона спричиняє інфляцію — знецінення грошей. Фактично емісія на цілі дефіцитного фінансування не вирішує проблеми браку коштів: грошей стає більше, однак вартість грошової одиниці знижується, тобто сукупна вартість грошей в обігу залишається незмінною і знову-таки недостатньою. Але, оскільки це виявиться тільки після випуску в обіг зайвих грошей, то на період складання і виконання бюджету грошову емісію можна використати для збалансування бюджету. Надалі все залежить від спрямування коштів дефіцитного фінансування.
Відзначаючи негативність бюджетного дефіциту, мають насамперед на увазі його вплив на знецінення грошей. Інфляція виражається в зростанні цін і зниженні рівня реальних доходів, вона підриває стимули до підприємницької діяльності і до праці. Водночас стримування інфляції жорсткою монетарною політикою може дати зворотні наслідки. Дефіцит грошей — настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Позитивний вплив інфляції пов'язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до зростання попиту, а відтак і виробництва. Тому і політика бюджетного дефіциту має бути виваженою і збалансованою.
Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит бюджету на рівні З% від ВВП. Це та величина дефіциту, що не містить у собі ознак фінансової кризи і не призводить до тяжких наслідків. Безперечно, такий «норматив» є досить умовним. Він може використовуватися при здійсненні операцій з надання кредитів тим чи іншим країнам від міжнародних фінансових організацій з метою визначення і забезпечення платоспроможності позичальника. В певних умовах для окремих країн рівень «нормативу» може бути підвищений. Так, наприклад, для України свого часу надання кредитів МВФ проводилось за умови рівня бюджетного дефіциту 4—5 % до ВВП.
Отже, державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати.
Необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету. При плануванні бюджету постійно передбачається його дефіцит – це звичне явище.
Дослідження проблем функціонування бюджетної системи викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.
2. СТАН БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
2.1 Причини виникнення та наслідки бюджетного дефіциту для економіки України
Протягом останніх років економічний розвиток в Україні характеризувався суттєвою втратою макроекономічної стабільності та уповільненням темпів реального економічного зростання. Такі різкі зміни економічної ситуації частково спричинені зміною бюджетної та податкової політики, які були запровадженні протягом президентської кампанії та пізніше новим урядом України.
Зміни бюджетної політики завжди несуть із собою короткотермінові ризики для економічного розвитку країни. Ці ризики можуть впливати на прийняття рішень в бізнесі (особливо інвестиційні рішення) та перерости у довгострокові економічні проблеми якщо не будуть супроводжуватися зваженою урядовою політикою. З метою мінімізації цих ризиків будь-які зміни бюджетної політики мають проводитися у дуже прозорий та передбачуваний спосіб, що дозволило б економічним агентам прогнозувати свої ризики та відповідним чином змінювати свою стратегію.
Бюджетні процеси, пов'язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий, що характерно і для України[23,с.18-27].
Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні. Слід також зазначити, що він пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто практично це можна зробити, але до чого таке рішення приведе? Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування — він і так надто високий.
Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від командно-адміністративної системи, а головне — низький рівень ВВП на душу населення. Так, якщо в розвинених країнах світу він становить 25—40 тис. дол. США на рік, то в Україні наразі перебуває на рівні 19823 грн., це близько 2.5 тис. дол. на рік(табл. 2.1.).
Таблиця 2.1. Валовий внутрішній продукт у 2004-2009 роках
Роки
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.
Валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу, грн.
2004
345113
7273
2005
441452
9372
2006
544153
11630
2007
712945
15381
2008
949864
20483
2009
914720
19823
Свідомий бюджетний дефіцит пов'язаний з проведенням політики так званих «позикових» фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі «податкових» чи «позикових» фінансів. Політика «податкових» фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну дохідну базу, адже податки не треба повертати. Політика «позикових» фінансів ґрунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків через позики. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме за наявності вільних ресурсів, що їх фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави, фінансовий стан підприємств і громадян у цілому може бути задовільний або й дуже добрий. Обмеження рівня оподаткування сприяє розвиткові виробництва і зростанню доходів у суспільстві. Держава ж може бути справді багатою лише у багатому суспільстві. Адже багата держава у бідному суспільстві — це нонсенс, який рано чи пізно призведе до кризи.
Слід підсумувати, що основними причинами дефіциту державного бюджету в Україні є[27,с.15-23]:
1. Зменшення приросту національного доходу(до 2000р.).
2. Збільшення бюджетних витрат.
3. Зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками.
4. Відсутність чіткої фінансової стратегії.
5. Інфляційні процеси та ін.
З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вважати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само як неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення дефіциту.
Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.
Профіцит бюджету, згідно бюджетного кодексу, затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:
державні внутрішні та зовнішні запозичення;
внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.
Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, передбачених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
Витрати на погашення зобов'язань з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі України «Про Державний бюджет України» на ці цілі, то міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.
Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України, бо саме емісійне фінансування, тобто утворення надлишкової грошової маси, є найпотужнішим інфляційним чинником, дія якого зумовлює швидке зменшення емісійного доходу держави внаслідок зниження купівельної спроможності грошей, що перебувають в обігу. Якщо у відповідь на це держава вдається до нових емісій, друкуючи паперові гроші дедалі вищого номіналу, то розкручується інфляційна спіраль, внаслідок якої гроші поступово втрачають здатність виконувати свої функції. Кінцевим результатом буде порушення безперервності процесу відтворення та балансу інтересів його суб'єктів, поглиблення галузевих диспропорцій, стимулювання некерованих процесів в економічному та суспільному житті країни.
Ці теоретичні положення Україна перевірила на практиці відразу після проголошення незалежності, коли тільки-но створений Національний банк України, залишаючись підзвітним Верховній Раді, повністю забезпечував фінансування дефіциту Державного бюджету країни. У ті роки (1992—1994) інфляція (точніше — гіперінфляція) у нашій країні сягала рівня 10000 %, а в обігу перебували купюри номіналом 1 млн крб, які обмінювалися на 5—6 дол. Це було проявом руйнівності постійного застосування «емісійного» фінансування, яке призводить до нестабільності економічного середовища: спад економіки України в той період становив 50 %.
Дефіцит грошей — настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Позитивний вплив інфляції пов'язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до зростання попиту, а відтак і виробництва.
Політика бюджетного дефіциту має бути виваженою і збалансованою. Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників, і насамперед від наявності продуманої політики, керованості бюджету і бюджетного процесу.
2.2 Оцінка дефіциту державного бюджету України
Для України проблема мінімального дефіциту бюджету перебуває в своїй початковій стадії і поки що не має свого раціонального рішення.
Цього можна досягнути хіба що в уяві за допомогою нескладних цифрових маніпуляцій. Реально в житті цього можна досягнути тільки шляхом повного паралічу виробництва через непомірні податки або через жорстке обмеження навіть самих необхідних витрат.
Цей висновок підтверджується зокрема практикою виконання бюджетів 2004-2009 років, коли кожна романтична спроба досягнути мало дефіцитного або навіть бездефіцитного бюджету закінчувалися провальним фактичним дефіцитом[2]. Взагалі дефіцит державного бюджету - хоч і серйозна проблема, але не головна трагедія для будь-якої економіки, в тому числі і Української. США десятиріччями мають відчутний дефіцит державного бюджету, але це не заважає їм залишатися економічно самої могутньою державою світу. Більш того стратегія дефіцитного державного фінансування, як інструмент державної політики, передусім у важкі періоди соціально економічної перебудови, в спрощеній інтерпретації не що інше, як суть нової економічної теорії, яка з'явилася в противагу класичної, жорсткої монетарної. Нині в економічній теорії існують різні, концептуально різні погляди на проблему дефіциту і державного боргу. У певних умовах бездефіцитний бюджет може бути набагато шкідливіше для економіки.
У проблемі дефіциту державного бюджету головне спосіб фінансування дефіциту, а не його наявність і розмір (в деяких умовах це якраз може бути одним з інструментів успішної соціально-економічної політики).
Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету. Важливим є посилення взаємозв'язк...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора