Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація АТЗ та здійснення маршу колоною взводу підвозу ПММ бмз ОМБр на велику відстань в лісисто-болотистій місцевості в умовах обмеженої видимості та застосування противником звичайних засобів ураження.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра автомобільної техніки
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Автотехнічне забезпечення та військові автомобільні перевезення
Група:
351-АП
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Львівський Військовий інститут імені Петра Сагайдачного
Національного університету „Львівська політехніка”
Кафедра: АТЗ та ВП.
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
Тема: ”Організація АТЗ та здійснення маршу колоною взводу підвозу
ПММ бмз ОМБр на велику відстань в лісисто-болотистій місце-
вості в умовах обмеженої видимості та застосування противни-
ком звичайних засобів ураження. „
Курсанта:.__________ група АПК - 141
___ __________ 2004р.
Керівник роботи: ___ __________ 2004р.
Начальник кафедри: АТЗ та ___ __________ 2004р.
Рецензент:
ЛЬВІВ – 2004
Зміст СТ.
Вступ 1
РОЗДІЛ – І
ОРГАНІЗАЦІЯ ВАП ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ТА В ХОДІ
МАРШУ. 12
1.1 Завдання командирів автомобільних підрозділів(частин) в ході підготовки
до маршу. 12
1.2 Управління автомобільними підрозділами(частинами) під час виконання
маршу на велику відстань. 12
1.3 Виконати розрахунки. 17
1.4 Особливості виконання ВАП взимку , в лісисто-болотистій місцевості в 21
умовах недостатньої видимості.
РОЗДІЛ – І І
ВИКОНАННЯ ВАП. 23
2.1 Підготовка до виконання перевезень. 23
2.2 Марш автомобільної колони при виконанні перевезень. 24
2.3 Рух вночі та в умовах недостатньої видимості.
-сигнали,оснащення регулювальщика,управління колоною. 27
2.3.1 Світломаскувальні пристрої. 30
2.4 Організація перевезень в лісисто-болотистій місцевості. 31
2.5 Правила перевезення ПММ,склад колони,будова колони. 33
2.6 Завантаження розвантаження автомобільних колон. 37
РОЗДІЛ – ІІІ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ (ЧАСТИН) ПРИ ПІДГОТОВЦІ І В ХОДІ ЗДІЙСНЕННЯ ВАП 42
3.1 Тилове забезпечення. 42
3.2 Медичне забезпечення. 43
3.3 Технічне забезпечення 45
РОЗДІЛ – IV
ЗАХИСТ ОХОРОНА ТА ОБОРОНА АВТОМОБІЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ (ЧАСТИН). 51
Висновок. 54
Література. 55
Додатки. 56
Вступ 1
Історія розвитку цивілізації-це безперервний процес боротьби людини за підкорення часу і простору. І хоча ця мета, поки що недосяжна , людство невблаганно та наполегливо шукає засобів для цього,демонструючи чудернацькі здібності,фантазію та мистецтво перетворення неживих матеріалів в апарати, що несуть в собі частинку душі і розуму творця.
Саме таким геніальним винаходом людства і став автомобіль-в перекладі з латиниці –„сам себе рухає”.
Першою людиною, якій вдалося зробити апарат, що віддалено нагадував собою автомобіль був російський інженер та винахідник І.П.Білібін який в 1784-1791р.р. створив „самокату” що і стало праобразом сучасного авто;світові автобудівники використовують вигаданий ним механізм рульового управління,коробку переміни передач,підшипники,гальма,маховик.Але мрія його і винахід випередили цивілізацію:мускульна сила не могла легко переміщувати його, а перший паровий двигун був вигаданий, знову ж таки колишнім нашим співвітчизником, іншим російським генієм І.І.Ползуновим, майже через 50 років.З цього моменту-з'єднання екіпажу та двигуна бере початок історія автомобілів.
Перший екіпаж з двигуном був побудований в Німеччині у 1886 році фірмами Даймлер і Бенц,а потім відразу в декількох країнах:Франції,Великобританії,Бельгії,Італії,де мода на авто набула найбільшого розмаху і згодом саме Італія стала її законодавцем.
Царська Росія,через обмеженість чиновництва не скористалась геніальним творінням своїх громадян приречивши на споживання західної високотехнологічної автопродукції на протязі майже 200 наступних років.
За короткий історичний термін (1886-1930) автомобіль став незамінний у життєдіяльності людини завдяки тому,що зайняв свою поличку у розвитку цивілізації: через свою універсальну і високу прохідність став проміжною ланкою в перевезенні вантажів та пасажирів між водним, залізничним,повітряним транспортом.
Перші авто з двигунами внутрішнього згоряння з`явилися в кінці 19ст. І першою структурою, яка домоглася широкого впровадження його стали збройні сили.Автомобіль “одягнув солдатську форму” у Франції,Німеччені,Італії,трохи пізніше у Великобританії,а в 1987 році вперше був застосований і Російською армією під час Білостоцьких маневрів,а 1902 році перші 10 машин пройшли випробування поблизу Києва і Курська як замінники кінної тяги.Причому були вони вітчизняного виробництва: у 1901році український інженер,виходець з міста Бердянськ Б.І.Луцький на Російсько-Балтійському заводі налагодив випуск вантажних автомобілей,які мали непогані ходові та експлуатаційні характеристики.
З 1910 р. почалось широке впровадження механічної тяги у війська: на базі Залізничних військах Росії було сформовано 8 авторот.
Події на Балканах, запах війни, що літав у повітрі, прискорював цей процес: до серпня 1914 р. Було сформовано ще 14 авторот, а до 1919 р., за програмою автомобілізації планувалося довести їх чисельність до 44-х.Але вже в той час Російська імперія відставала від країн Західної Європи де автомобілів було майже в 4 рази більше. Тим не менше перед початком Першої Світової війни автопарк
російської армії нараховував 259 легкових автомобілів (перший легковий 2 автомобіль був побудований на Російсько-Балтійському заводі Е.А.Яковлевим в 1896 році),418 вантажних , 34-спеціальних.
Саме застосування автомашин внесло нові риси у веденні війни: вона ставала дедалі мобільнішою. Так лише за один день 1 жовтня 1917 р. 7 авторота перевезла з резерву до фронту 4464 чоловіки!!!
Але з початком Першої Світової Війни ця галузь промисловості почала занепадати через відсутність кваліфікованих кадрів ,металу, відсталу технологічну базу та імпорт французьких та англійських автомобілів для потреб армії.
Ще більших втрат автомобілебудування зазнала в період Громадянської війни.
Розвиток автомобільної служби в Радянській армії тісно зв’язані з усією історією створення озброєних сил нашої Батьківщини.
Після революції в1917 р. Новій радянській державі дісталося небагато численний ,різномарковий і сильно зношений парк. Майже половина з 4000 автомобілів, перейшовши від попередньої армії до Червоної армії, була несправною.
Почавшись Громадянська Війна запросила мобілізацію автомобільного транспорту для перевезення військ та вантажів. Армії часто були потрібні автомобілі. Радянське керівництво в серпні 1918 р. Видало документ на передачу в розпорядження Народного комісаріату по народним справам 50% всього придатного до використання в армії автомобільного майна в країні.
В грудні 1918 р. був виданий наказ військового комітету республіки, в якому уточнялась організація по автомобільним питанням в РККА.Відповідно до цього наказу всі організації, штатні питання і питання про використання і мотоциклетних частин рішалась в Центральному управлінні військових частин при Військовому комітеті республіки. Розробкою табелів постачання і забезпечення військових частин і установ військовим майном, ПММ,а ремонтом автомобілів займалося Головне автомобільне військово-інженерне управління.
На початку 1919 р. На фронтах і арміях були створені автомобільні управління, підлеглі відповідним начальникам воєнних з’єднань. Автомобільне управління вирішувало всі питання автомобільної служби, а також питання по постачанні ПММ.
Для перевезення вантажів в армійській ланці були сформовані автовантажні відділення, які мали в своєму складі по 20 вантажних транспортних автомобілів.В технічному відношенні АВВ був достатньо самостійною одиницею.
В 1920 р. було розгорнуто біля 50 автовантажних відділень, які успішно справлялися з своїми задачами , не дивлячись на великі труднощі постачання і крайню виснаженість автомобілів.
Досвід застосування автомобілів в громадянську війну і в післявоєнний період вказав на необхідність різкого збільшення автомобілів і тракторів і значного розширення області застосовування їх в армійських умовах. По закінченні громадянської війни Радянський уряд почав вживати рішучі заходи по створенні вітчизняної автомобільної промисловості.
7 жовтня 1934 р. В Москві по Червоній площі пройшли перших 10 вантажних автомобілів АМО-Ф-15.
3
В 1925 р.в. Ленінградському військовому окрузі був сформований автомобільний полк .Починаючи з 1929 р. різко виростає рівень моторизації механізації Червоної армії.
З ростом моторизації Червоної армії розвивалась і удосконалювалась автомобільна служба.
В червні 1938 р. Автомобільними перевезеннями почалось займатись відділення автотранспортної і автодорожньої служби Генерального штабу.
В 1938-1940 рр. автомобілі вперше використовувались в бойовій обстановці на о.Хосах і Холхін-Гол-Монголія війна з Японією, війна з Фінляндією листопад-грудень 1940 р., Пакт Рібентропа-Молотова розділення Польщі і західних областей України, у великій кількості.В стрілкових дивізіях нараховувалось біля 600 авто.В армійському тилу працювало більше 5600 авто. За 10 діб з 20 по 30 серпня 1939 р. Було перевезено більше 15000 т.вантажів.
В 1939 р. Автобронетанкове управління було розширено і реорганізовано в Головне автобронетанкове управління Червоної армії.
У 1940-1941 рр. до початку війни в Червоній армії було сформовано окремі автомобільні батальйони і автомобільні полки , а в штати стрілкових дивізій ввели окремі атомобільні роти підвозу, які нараховували 30-50 автомобілей.Були створені також ремонтні підрозділи(частини).
На початок Другої Світової Війни Радянська армія мала 272 тис. Автомашин і за цими показниками СРСР „підтягувалась” до інших країн: в Німеччині (з союзниками) 380 тис.шт.,Англії-170 тис.,США-300 тис.Саме на автомобільний транспорт лягла левова частина вантажопотоку в ході забезпечення бойових дій, радянські інженери встановили на автомобілі легендарні „катюші”.Це дозволило використовувати автомобілі в якості ударних одиниць безпосередньо в бойових порядках.В Німеччині обмежились лише транспортним призначенням автомобіля, за невеликим виключенням. У фронтовій ланці автомобіль займав друге місце за обсягами перевезень після залізничного транспорту, а в тактичній ланці – став незамінним. І все ж машин було мало.Саме це спонукало командування перевести автопідрозділи на цілодобовий режим роботи.
В початковий період війни виявилась велика потреба в атомобільному транспорті для забезпечення мобілізаційного розгортання військ оперативних і забезпечення, а також евакуаційних перевезень.
В західних областях Радянського Союзу, німецькою авіацією було знищено 40% автомобільного центропідвозу (Шепетівка, Славута, Тернопіль, Луцьк), все це було помилкою та неправильним управлінням автомобільними підрозділами (частинами).
В другій половині війни вся артилерія була переведена на механічну тягу. За період з 1943 ржі до кінця війни було сформовано більше ніж 200 автомобільних підрозділів (частин).Все це вимагало подальшого удосконалення і укріплення керівництва служби.
Протягом 1943-44 рр. Автомобільна служба організаційно закріплюється і 4 підсилюється ремонтними частини .В центрі утворюється Головне автомобільне управління Радянської армії, на фронтах автомобільні управління , в арміях відділи.В корпусах, дивізіях, бригадах і полках вводяться начальники автомобільної служби.
В початковий період війни виявилась велика потреба в автомобільному транспорті, для забезпечення мобілізаційного розгортання військ оперативних і забезпечення, а також евакуаційних перевезень.
В західних областях Радянського Союзу, німецькою авіацією було знищено близько 40% автомобільного центру підвозу (Шепетівка, Славута,Тернопіль,Луцьк), все що було помилкою та неправильним управлінням автомобільними підрозділами (частинами).
В другій половині війни вся артилерія була переведена на механічну тягу. За період з 1943 р. і до кінця війни було сформовано більше ніж 200 автомобільних підрозділів (частин). Все це вимагало дальшого удосконалення і укріплення керівництва служби.
Протягом 1943 і 1944 р. р. автомобільна служба організаційно закріпляється і підсилюється ремонтними частинами . В центрі створюється Головне автомобільне Управління Радянської армії, на фронтах автомобільні управління, в арміях – відділи. В корпусах, дивізіях, бригадах і полках вводяться начальники автомобільної служби.
В середині 1943 р. автомобільні управління фронтів і відділи армій були під керівництвом начальників тилу, а автомобільні частини передані під керівництво автомобільним управлінням фронтів і автомобільних відділів армій. З цього часу ГАУ РА і автомобільні управління і відділи на фронтах і арміях стали відповідати за експлуатацію, ремонт автомобільної техніки, постачанням автомобільного майна, підготовкою і розподіленням офіцерів автомобільної служби.
Таким чином, починаючи з червня 1943р. автомобільна служба прийняла повну організаційну самостійність. Всі питання служби, а також автомобільні перевезення військ і вантажів стали находитись під її керівництвом.
За роки війни 15 автомобільних частин і з’єднань отримали почесне 5 найменування міст; 39 автомобільних частин і з’єднань були нагороджені орденами Червоного знамення, Кутузова, Олександра Невського, і Червоної зірки.
В після воєнний період різко виросло обладнання Радянської армії нової, більш удосконаленою автомобільною технікою. Кількість автомобілів, ГАТ, транспортерів і тракторів в підрозділах і частинах виросло в декілька раз по зрівнянню з тим, що було на заключному етапі війни.
В 1949р.,автомобільна і транспортна служба були об’єднані в єдину автотранспортну службу.
В ході цієї реорганізації автомобільні війська загального значення були виведені із під керівництва автотранспортної служби і переведені під керівництво органів тилу, яким були передані функції по організації і плануванні автомобільних перевезень. В 1959р. Головне автотранспортне управління було перейменоване в Автотракторне управління, а пізніше в Центральне автотракторне управління Міністерства оборони.
В ході третього етапу Другої Світової Війни автомобіль став головною рушійною силою в оперативному тилу Червоної Армії і безпосередньо в бойових . Лише в 1943р. на Ярославському автозаводі припинили випуск автомобілів і налагодили – артилерійських гусеничних тягачів, бо з’явилися комплектуючі вироб. потужності.
За роки Другої світової війни Радянська армія отримала 463 тис. Вітчизняних і імпортних автомобілів, а Німеччина -330 тис. шт.
Після завершення війни на ЗІСі була здійснена спроба відновити трофейний парк , але з чотирьох тисяч привезених машин вдалося відремонтувати лише 25%, а парк часів війни за 10 років повністю вийшов з ладу. Крім того США забрали назад свої авто, передані СРСР за ленд-лазом (домовленістю на поставки з довготерміновим безвідсоткових відшкодуванням ). Але незважаючи на це, на початку 60-х років Радянська Армія була повністю механізована лише за рахунок своїх потужностей. Окремі взірці цих машин і сьогодні знаходяться на озброєнні збройних Сил України. Лише з початком другого етапу реформування Збройних Сил України держава почала виділяти, хоч поки що і незначні, кошти на оновлення
військового автомобільного парку, переважно вітчизняного виробництва. 6
Реформування правління авто служби в Україні
Автотранспортна служба – служба тилу збройних сил України, призначена для організації і здійснення перевезень автомобільним транспортом.
Автотранспортну службу складають органи управління:
в центрі – автотранспортна служба Центрального автодорожнього управління та військових сполучень тилу Міністерства оборони України;
в оперативних командуваннях
а) на мирний час – автодорожні служби;
б)на воєнний час автотранспортні служби, підпорядковані заступником командувача з тилу.
Органи управління автотранспортної служби безпосередньо здійснюють :
підтримання постійної бойової і мобілізаційної підготовки у цих частинах, підрозділах і автомобільних колонах військового тилу.
Організація автомобільних перевезень по забезпеченню бойової підготовки і повсякденної життєдіяльності військ;
Управління підпорядкованими військовими частинами і підрозділами;
керівництво спеціальною підготовкою автомобільних частин і підготовкою спеціалістів служби;
- розробки керівних документів по службі;
- постійні вдосконалення організаційно-штатної структури органів управління автомобільним транспортом підпорядкованих частин;
- узгодження із штабом тилу і відповідними начальниками управлінь і служб, питань щодо застосування автомобільних частин та підрозділів при перевезеннях, а також матеріального, медичного та іншого з видів забезпечення автомобільних частин.
Автомобільні частини і підрозділи використовують військові 7 автомобільні перевезення в оперативній та військовій ланках тилу.
Військові автомобільні перевезення – це перевезення матеріальних засобів, особового складу поранених і хворих, а також з’єднань, частин, установ і підрозділів з одного району в інший, які здійснюються за планами військового командування з виконання автомобільного транспорту.
В залежності від призначення військові автомобільні перевезення розподіляються:
- на оперативні перевезення з’єднань, частин, підрозділів установ;
- на постачальні –перевезення матеріальних засобів для забезпечення бойових дій військ та їх повсякденного життя;
- на людські – перевезення поранених і хворих, несправного і непотрібного військам, військового майна, а також трофеїв;
Успішне виконання військових автомобільних перевезень досягається :
-постійною високою бойовою і мобілізаційною готовності автомобільних частин і підрозділів;
- цілеспрямованою виховною роботою в автомобільних частинах та підрозділах;
- високою професійною підготовкою особистого складу;
- чітким плануванням автомобільних перевезень;
- надійним захистом, охороною і обороною автомобільних частин, колон, дотримування режиму маскування при виконанні перевезень;
організацією стійкого матеріального, медичного і технічного забезпе- чення автомобільних частин і підрозділів;
-стійким і надійним управлінням перевезеннями.
Військові автомобільні перевезення виконуються як правило, автомобільними колонами.Автомобільну колону складають автомобільний підрозділ, або група автомобілів, що рухаються одним маршрутом, під єдиним командуванням і виконують спільні завдання.
Склад автомобільних колон визначається в залежності від кількості вантажу, що перевозиться, відстаней перевезень, дій противника, умов перевезення.
Найбільш раціональною колоною є колона у складі роти. Вона володіє 8 самостійністю у матеріальному та технічному забезпеченні.
У кожній автомобільній колоні призначається начальник. В автомобільній колоні в складі підрозділу начальником колони є командир підрозділу. При перевезені військових частин начальником колони є командир частини, що перевозиться.
Автомобільні колони на час виконання завдань забезпечуються необхідними матеріальними засобами. До їх складу включаються засоби зв’язку, сили і засоби технічного, а за необхідністю медичного забезпечення та охорони.
9
Посада
В/звання
Кількість
Командир автомобільного взводу
Старший сержант
1
Заступник командира взводу, командир відділення
Старший сержант
1
Командир відділення
-машиніст заправочної машини
Старший сержант
1
Старший водій машиніст заправочної машини
Старший солдат
2
Водій машиніст заправочної машини
Рядовий
8
Водій
Рядовий
2
Всього в/с
15
Організаційно-штатна структура батальйону матеріального 10
забезпечення ОМБР.
Висновок: В сучасних умовах без масового використання автомобільної 11
технiки неможливо здійснити швидке і приховане зосередження військ підтримувати високий темп їх наступу, здійснити значний маневр на велику відстань, забезпечити підвезення матеріальних засобів, боєприпасів, особового складу, а також евакуацію поранених, озброєння і техніку.
Таким чином в чиїх випадках бойових дій різних родів військ автомобільній техніці, відведена важлива роль.
1.Організація ВАП під час підготовки та вході маршу. 12
1.1 При підготовці до маршу на підставі прийнятих заступником командувача з тилу рішень з питань тилового та технічного забезпечення автотранспортна служба планує перевезення автомобільним транспортом, командири і штаби автомобільних частин здійснюють доукомплектування і підготовку особового складу та автомобільної техніки до дій в ході операцій, поповнюють запаси матеріальних засобів до встановлених розмірів; організовують технічне забезпечення автомобільних частин, підрозділів та автомобільних колон; організовують захист, охорону та оборону автомобільних частин підрозділів та колон.
Автотранспортна служба здійснює контроль готовності автомобільних частин до виконання поставлених задач.
Зміст та обсяги заходів з підготовки автомобільних частин до виконання завдань на перевезення в оборонній операції залежить від умов переходу об’єднання до оборони, можливого часу переходу противника в наступ, наявності та складу автомобільних частин, характеру місцевості, мережі доріг, а також від інших факторів конкретної обстановки.
Автомобільні підрозділи військового типу широко залучаються для підвезення матеріальних засобів від бригад матеріального забезпечення у військах та безпосередньо на вогневі позиції артилерії.
Захист, охорона та оборона автомобільних частин у ході оборонної операції підсилюються. При застосуванні противником зброї масового ураження автомобільні частини, за необхідністю виводяться із зон сильного зараження (районів пожеж, зруйнувань, затоплень ) у безпеці райони.Дії в зонах радіоактивного, хімічного зараження повинні організовуватись так, що б особовий склад отримав найменші дози опромінення, а після виходу із цих зон частини були здатні виконувати поставлені завдання.
1.2. Управління автомобільними частинами - цілеспрямована діяльність органів управління автотранспортної служби. Командирів. Штабів,органів виховної роботи щодо підтримання постійної бойової готовності автомобільних частин, підготовки їх до дій у ході операцій (бойових дій) і керівництва ними при вико- 13 наннi поставлених задач.
Управління автомобільних частин будується на основі: суворої єдиноначальності,централізації управління з наданням підлеглим ініціативи, непохитності та надійності у втіленні прийнятих рішень і планів у життя, особистої відповідальності начальників автотранспортної служби, командирів автомобільних частин за рішення, які приймаються, та дії підлеглих, а також які приймаються за результатами виконання ними поставлених завдань.
Управління автомобільними частинами повинно бути стійким, безперервним, оперативним, прихованим і забезпечувати ефективне використання можливостей автомобільних частин .
Це досягається:
знанням реальної обстановки, що склалася, правильним з’ясуванням завдання, поставленого старшим командиром;
своєчасне прийняття рішення, визначенням способів виконання завдань поставлених старшим командиром, та чіткою постановкою завдань підлеглими;
організацією системи управління, наявністю зв’язку з підпорядкованими та взаємодіючими частинами із старшим командиром і забезпечення надійності їх роботи;
комплексним використанням всіх технічних засобів управління і зв’язку, а також засобів автоматизації управління військовими;
організацією швидкої відбудови порушеного управління;
швидким реагуванням на зміну обстановки і своєчасним уточненням прийнятого рішення та поставлених задач підлеглим;
збереження у таємниці всіх заходів пов’язаних з підготовкою на виконанням автомобільних перевезень, а також дотриманням правил прихованого управління військами;
високою виконавчою дисципліною, виявленням розумної ініціативи посадовими особами.
Управління організовують та здійснюють: 14
В центрі – штаб тилу міністерства оборони України та автотранспортна служба Центрального автодорожнього Управління та військових сполучень тилу міністерства оборони України.
В оперативному командуванні – штаб тилу оперативного командування і автотранспортна служба.
В об’єднаннях військ сил протиповітряної оборони військово-повітряних сил та військово-морських сил штабу тилу;
В корпусі – штаб тилу (оргпланові відділи);
У з’єднаннях та частинах – заступники командирів з тилу;
В автомобільних частинах – командири та штаби;
У з’єднаннях матеріального забезпечення та інших з’єднаннях і установах тилу – відповідні командири і штаби;
Командир автомобільної частини після отриманого розпорядження на перевезення: з’ясовує задачу; проводить розрахунок часу; орієнтує своїх заступників, начальників служб та командирів підрозділів про отримане завдання; оцінює обстановку; приймає рішення;віддає наказ; дає вказівки на організацію всебічного забезпечення перевезень управління, виховної роботи та контролю за підготовкою частин до виконання поставленого завдання і організовує взаємодію.
Оцінюючи обстановку командир вивчає:
можливі дії противника на частину або її колони в районах розташування, завантаження,розвантаження та на маршрутах руху;
наявність, стан та ступінь готовності о/с й автомобільної техніки підрозділів, її вантажопідйомність, транспортні можливості, матеріальне, медичне та технічне забезпечення;
стан маршрутів перевезень і особливості маршрутів (прихованість, наявність крутих затяжних підйомів та спусків, бродів, мостів та переправ).
радіаційну, хімічну та бактеріологічну обстановку;
стан погоди, пори року, доби;
На основі оцінки обстановки командир проводить кількісно-якісний 15
аналіз майбутніх завдань при підготовці та в ході перевезень, а також визначає найбільш доцільну послідовність роботи посадових осіб автомобільної частини.
Рішення командир автомобільної частини приймає особисто на основі з’ясування отриманого завдання, оцінки обстановки та проведених штабом необхідних розрахунків.
У рішенні командир автомобільної частини визначає:
- завдання підрозділам
- основні питання взаємодії та всебічного забезпечення перевезень
- основні заходи щодо захисту оборони та охорони
- організацію управління
Рішення оформляється на карті з пояснювальною запискою. Одночасно визначаються основні завдання щодо організації виховної роботи.
Командири автомобільних частин представляють по виконанні донесення
кожного завдання на перевезення та всі відхилення від плану перевезень, про час виходу автомобільних колон на виконання завдання та їх повернення, про зміну районів розташування, стани особового складу та техніки.
Для управління автомобільними частинами в ході оборонної операції, що ведеться після попередньої її підготовки застосовуються проводові та рухомі засоби зв’язку; радіозасоби використовуються тільки з дозволу начальника штабу об’єднання. При ведені операції в умовах переходу військ до оборони у ході бойових дій режим роботи та порядок використання засобів зв’язку, як правило, зберігаються попередніми.Управління автомобільними частинами здійснюється окремими розпорядженнями шляхом постановки завдань начальниками підлеглим особисто,технічними засобами зв’язку або через своїх представників. За необхідністю вони можуть вилітати (виїжджати ) в автомобільні частини, які діють на найбільш важливих напрямках та ділянках.
Військові автомобільні перевезення плануються штабом тилу та автотранспортною службою об’єднання під керівництвом заступника командуючого з тилу за участю командувачів родів військ начальників 16 спеціальних військ та служб.
Планування військових автомобільних перевезень має за мету визначити завдання автомобільними частинами і узгодити їх дії з роботою вантажовідправників, вантажоодержувачів та діями органів дорожньої служби.
Планування повинно бути направлене на забезпечення узгодженого та ефективного використання автомобільних частин та підрозділів різних ланок тилу.
Планування військових автомобільних перевезень включає:
збирання, узагальнення і аналіз даних про місце знаходження, стан та завантаженість автомобільних частин (підрозділів, колон) ;
отримання завдань на перевезення та інших вихідних даних для їх планування;
-розрахунок потреби транспортних засобів та необхідність залучення автомобільних частин і підрозділів нижчої ланки тилу для підвозу безпосередньо у свої об’єднання, з’єднання та частини; виділення резерву транспортних засобів;
розрахунок можливостей автомобільних частин та підрозділів з виконання перевезень;
розподіл завдань на перевезення між автомобільними частинами;
вибір послідовності виконання перевезень з урахуванням можливостей; вантажовідправників та вантажоодержувачів – з проведення вантажно-розвантажувальних робіт; дорожньої служби – з пропущення автомобільних колон по військово-автомобільним дорогам;
віддання попередніх розпоряджень;
розробки плану перевезень та розпоряджень його виконання;
завчасну підготовку вантажів та місць завантаження, вантажовідправниками і вантажоодержувачами.
1.3 Розраховуємо штатну,списочну і дотичну вантажопідйомність 17 взводу якщо потрійно перевезти 80 тон ДП і 10 тонн Аі
Штатна вантажопідйомність:
а) Урал-4320
δшт=Ашті*gпі*КТГ*ρср=2*5*1*0,8=8 (тонн)
б) АТМЗ-5-4320
δшт = Ашті*gпі*КТГ*ρср=4*5*0,8*1=16 (тонн)
в)АЦ10-260
δшт= Ашті*Vі*КТГ* ρср=2*5,5*1*0,8=8,8 (тонн)
г)АЦ-10-260
δшт= Ашті*Vі*КТГ* ρср =6*10*1*0,8=48(тонн)
д)ПЦ-6,7
δшт =Ашті*Vі*КТГ* ρср=8*6,7*1*0,8=42,88 (тонн)
е)2-п-5,5
δшт=Ашті*gпі*КТГ*ρср=2*5,5*1*0,8=8,8(тонн)
Списочна вантажопідйомність:
а) Урал -4320
δсп=Аспі*gні*КТГ*ρср=2*5*1*0,8=8 (тонн)
б) АТМЗ-5-4320
δсп=Аспі*Vі*КТГ*ρср=3*5*1*0.8*12 (тонн)
в)АЦ-5,5-4320
δсп=Аспі*Vі*КТГ*ρср=2*5,5*1*0,8=8,8 (тонн)
г)АЦ-10-260
δсп=Аспі*Vі*КТГ*ρср=6*10*10,8=48 (тонн)
д) ПЦ -6,7
δсп=Аспі*Vі*КТГ*ρср=7*6,7*1*0,8=37,52(тонн)
е)2-П-5,5
δсп=Аспі*gні*КТГ*ρср=1*5,5*1*0,8=4,4(тонн)
Фактична вантажопідйомність 18
а) Урал –4320
δф=Аф*gпі* КТГ * ρс р=2*5*1,08=8 (тонн)
б) АТМЗ-5-4320
δф=Афі*Vпі* КТГ * ρс р=3*5*1*0.8=12 (тонн)
в)АЦ-5,5-4320
δф=Афі*Vпі* КТГ * ρс р=2*5,5*1*0,8=8,8 (тонн)
г)АЦ-10-260
δф=Афі*Vпі* КТГ * ρс р=5*10*1*0,8=40 (тонн)
д) ПЦ -6,7
δф=Афі*Vпі* КТГ * ρс р=7*6,7*1*0,8=37,52(тонн)
е)2-П-5,5
δф=Аф*Vпі* КТГ * ρср=1*5,5*0,8=4,4 (тонн)
Загальна вантажопідйомність взводу:
- штатна – 132,48 тонн
- списочна – 117,38 тонн
- фактична – 110,82 тонн
Виходячи із фактичної вантажопідйомності видно, що даний взвод підвозу ПММ справляється з перевезенням 90 тонн пального.
Визначаю КТГ укомплектованість водіями (Ув), укомплектованість підрозділу автотранспортом (Ум) автомобільного взводу підвозу ПММ
КТГ=
Ум=
Ув=
Тепер визначаю час, який необхідний для здійснення перевезень. По вимірах на карті шлях на перевезення становить 200 км, при швидкості руху 25-30 км/год.
Визначаю по нормах час на завантаження (залив) і розвантаження (злив) ПММ, а також час руху колони.
200 кілометрів колона пройде за 10 год 00 хв враховуючи 19 умови руху в колоні в умові обмеженої видимості.
Завантаження ПММ нам буде здійснювати ПМЗ і згідно норми час рівний 1 год 30 хв.
Розвантаження ПММ ми здійснюємо своїми силами 4 год.
Повернення в район розташування такий 10 год 00 хв.
Розраховую скільки потрібно транспортних засобів для здійснення перевезення.
А=
а) Урал – 4320
А=
б) АТМЗ-5-4320
А=
в) АЦ-10-260
А=
г) АЦ-5,5-4320
А=
д) ПЦ-6,7
А=
е)2-П-5,5
А=
Визначаю потреби у ПММ для здійснення даного перевезення.
Щоб точно визначити потребу у ПММ користуючись наказом МОУ 20 вiд 1999 року „Про витрати пального, масел, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонту та консервації ВАИ й озброєння ЗСУ ”.
Для даного перевезення включають такі надбавки:
1.Рух з причепами на одну тонну буксируємого вантажу – 1,3 л
2. Рух в колоні – 15 %
3.Рух взимку – 20 %
4 Рух в умовах обмеженої видимості – 20 %
Розхід палива АТ: - Урал -4320 - 45л/100км
- Краз - 260 - 54л/100км
Рух колони буде здійснюватись в слідуючому порядку:
1.Урал – 4320- 1 од-бортовий, без вантажу;
2. 4 одиниці АЦ-10-260 разом із ПЦ-6,7
3. 3 од. АТМЗ-5-4320 разом із ПЦ-6,7
4. 1 од.АЦ-5.5-4320 разом із 2П-5,5
5. 1 од. АЦ-10_260 – 1 одиниця – без палива-резерв.
Визначаю кількість пального потрібного для перевезення, якщо кожний автомобіль має 0,3 заправки.
Ми знаємо, що одна заправка розрахована на здійснення 500 км маршу і вона для Урала 4320 становить 225 л, а для Краза-260 - 270 л. 0,4 заправки для Урала – 67 л, Краз- 81 л.
1.4. Особливостi виконання ВАП взимку,в лiсисто-болотистiй 21
місцевості в умовах недостатньої видимості.
При організації перевезень взимку враховується:
наявність снігу на дорогах, який ускладнює рух транспорту;
важкості і неможливості руху транспорту поза дорогами;
низька температура повітря яка викликає необхідність приймати міри по попередження простудних захворювань і обмороження:
нестійкість і складність метеорологічних умов (туман, заметіль)
-наявність короткого дня;
складність експлуатації автомобілів в умовах низької температури;
зниження швидкості руху навіть по укатаному шосе до 25 км/год;
збільшення дистанцій між машинами при русі в ожеледицю, а при снігопадах зменшення в цілях протидії заносам доріг.
В ході підготовки до перевезень здійснюється завчасна реконструкція (при перевезені по невідомому маршруту). Замикання колони усилюється, включенням в нього резервних автомобілів водомаслогрійок, резервних акумуляторів, твердих палив, і палаток для обігріву особового складу, а також забезпечення його паливом, мастильними матеріалами, а також низько замерзаючою охолоджуючою рідиною. Автомобілі укомплектовуються шанцевим інструментом і засобу проти ковзання.
Особовий склад забезпечується теплим обмундируванням, взуттям і у випадку необхідності світлозахисними окулярами, на автомобільних дорогах розгортаються пункти обігріву.
Рушання з місця повинно бути плавним при мінімальних оборотах колін-валу.на протязі 15-20 хв, вести автомобіль потрібно повільно, поки не розігріється змазка в кортерах трансмісій машини.
Ділянки для зупинок і стоянок колони вибираються в прикритих від вітру або підвищених, добре провітрюваних місцях.
Для обігріву особливого складу частіше плануються короткі зупинки колони.
Висновок: В сучасних умовах управління автомобільних частин 22
будується на основі : суворої єдиноначальності, централізації управління з наданням підлеглими ініціативи, непохитності та надійності у втіленні прийнятих рішень і планів у життя особистої відповідальності начальників автотранспортної служби командирів автомобільних частин за рішенням які приймаються та дії підлеглих, а також за результати виконання ними поставлених завдань.
Про особливості виконання ВАП в умовах недостатньої видимості та лісисто-болотистій місцевості вказано в пунктах: 2.3 і 2.4
2. Виконання ВАП 23
2.1. Підготовка до виконання перевезень.
Командир підрозділу (начальник колони), отримавши бойовий наказ (розпорядження) на перевезення, забов’язаний:
З’ясувати отримане завдання, порядок та строки його виконання, умовні та запасні маршрути руху;
Організувати підготовку особового складу та техніки до виконання бойового завдання;
Провести бойовий розрахунок особового складу, встановити порядок оповіщення про напад противника та сигнали управління колоною;
Перевірити у особового складу наявність та стан зброї, боєприпасів, належних засобів, надання медичної допомоги та індивідуального протихімічного захисту, а також забезпеченість всіма видами постачання;
Перевірити наявність та стан транспортних засобів, засобів з’язку, замикання та супроводу колони, забезпеченість їх належним інструментом, захисними частинами, матеріалами та приладами для підвищення прохідності ;
Вручити водіям автомобілів шляхову листи;
Проінструктувати особовий склад колони про порядок та особливості виконання перевезення;
Доповісти командиру батальйону про готовність колони до виконання перевезень.
Після закінчення підготовки до виконання перевезення, перед початком руху начальник колони вказує:
завдання колони, маршрут руху та його особливості,
швидкість руху та дистанції між автомобілями під час руху та на зупинках,
час проходження вихідного пункту,
пункт врегулювання,
диспетчерський пунктів,
час на місце привалів та відпочинку,
засоби захисту,
охорони та оборони на маршруті, ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора