Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ВІЙСЬКОВІ АВТОМОБІЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ВЗВОДОМ ПІДВОЗУ ПАЛИВО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ БМЗ ОМБР В ОБОРОНІ, В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИВНИКОМ ЗВИЧАЙНИХ ЗАСОБІВ УРАЖЕННЯ ТА ВИСОКОТОЧНОЇ ЗБРОЇ.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра будови та експлуатації базових машин
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Кваліфікаційна робота
Предмет:
Автотехнічне забезпечення та військові автомобільні перевезення
Група:
АП
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
М І Н І С Т Е Р С Т В О О Б О Р О Н И У К Р А Ї Н И
ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
КАФЕДРА АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
з дисципліни “Автотехнічне забезпечення та військові
автомобільні перевезення”
Тема: “ ВІЙСЬКОВІ АВТОМОБІЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ВЗВОДОМ ПІДВОЗУ ПАЛИВО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ БМЗ ОМБР В ОБОРОНІ, В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИВНИКОМ ЗВИЧАЙНИХ ЗАСОБІВ УРАЖЕННЯ ТА ВИСОКОТОЧНОЇ ЗБРОЇ.”
Виконав: навчальна група 341-АП
курсант
Керівник:
підполковник
Львів – 2009
ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Факультет підготовки спеціалістів із забезпечення військ
Кафедра Автомобільної техніки
Спеціальність 6.090258 «Автомобілі та автомобільне господарство»
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Начальник кафедри автомобільної техніки
підполковник А.М. АНДРІЄНКО
«_____»____________________2008 р.
З А В Д А Н Н Я
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ КУРСАНТУ
ЛОГАЮ ОЛЕКСАНДРУ ІВАНОВИЧУ
Тема роботи: ВІЙСЬКОВІ АВТОМОБІЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ВЗВОДОМ ПІДВОЗУ ПАЛИВО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ БМЗ ОМБР В ОБОРОНІ, В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИВНИКОМ ЗВИЧАЙНИХ ЗАСОБІВ УРАЖЕННЯ ТА ВИСОКОТОЧНОЇ ЗБРОЇ
Затверджена наказом по інституту від 06.11.2008 р. № 700 ПД
Термін здачі закінченого проекту: 25 травня 2009 року
Вихідні дані до роботи: Тактичне завдання.
Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що належить розробити): Вступ. 1. Організація військових автомобільних перевезень в умовах реформування підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення. 2. Аналіз сучасного стану підрозділів та частин автотехнічного забезпечення. 3. Військові автомобільні перевезення автомобільним взводом підвозу паливо-мастильних матеріалів (ПММ) бмз омбр в обороні, в умовах використання противником ЗМУ. 4. Забезпечення автомобільних підрозділів (частин) при підготовці і ході здійснення військових автомобільних перевезень. 5. Захист, охорона та оборона автомобільних підрозділів(частин).. Висновк.
Перелік графічного матеріалу ( з точним зазначенням обов’язкових креслень): Робоча карта начальника автомобільної колони
6. Консультант по роботі , із завданням розділів проекту, що стосується їх
Розділ
Консультант
Підпис, дата
Завдання видав.
Завдання прийняв
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
Пор. №
Назва етапів дипломного проекту
Термін виконання етапів проекту
Примітка
1.
Огляд навчально-методичної літератури з обраної теми
10.11.2008р.
2.
Робота над розділом 1. Організація військових автомобільних перевезень в умовах реформування підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення
11.11-20.12.08 р.
3.
Робота над розділом 2. Аналіз сучасного стану підрозділів та частин автотехнічного забезпечення
11.02-20.03.09 р.
4.
Робота над розділом 3. Військові автомобільні перевезення автомобільним взводом підвозу паливо-мастильних матеріалів (ПММ) бмз омбр в обороні, в умовах використання противником ЗМУ
25.03-19.04.09 р.
5.
Робота над розділом 4. Забезпечення автомобільних підрозділів (частин) при підготовці і ході здійснення військових автомобільних перевезень.
20.04-29.04.09 р..
6.
Робота над розділом 5. Захист, охорона та оборона автомобільних підрозділів(частин).
14.05.2009 р..
7.
Оформлення робочої карти
17.05.2009 р.
8.
Оформлення висновків
20.05.09 р.
9.
Складання списку використаних джерел
20.05.09 р.
11.
Отримання відгуку. Надання роботи на рецензію. Отримання рецензії
25.05.09 р.
12.
Представлення роботи на затвердження.
Дата видачі завдання
Курсант ______________________
Керівник ______________________
Тактичне завдання
на кваліфікаційну роботу з дисципліни
“Автотехнічне забезпечення та військові автомобільні перевезення”
Тема: Організація АТЗ та здійснення ВАП автомобільного взводу підвозу ПММ бмз омбр в наступі, в умовах використання противником ЗМУ
Виконавець – курсант Кириловець М.Л.
Навчальна карта : М 1:100 000
У-41-95 Болов
У-41-96 Докучаєвськ
У-42-85 Орєхово
1. Загальна обстановка
Внутрішньополітична та внутрішньо-економічна криза, що виникла на території “Калинових”, викликає широкий спектр політичних, економічних, територіальних та інших міждержавних суперечностей, основним серед яких є питання статусу районів, в яких компактно проживає населення етнічних “Фіолетових”.
“Фіолетові” проведенням інформаційно-психологічних операцій, терористичних і диверсійних дій дестабілізували обстановку в регіоні, розпалили міжетнічне протистояння в прикордонній смузі, з метою добитися для районів, в яких компактно проживає населення етнічних “Фіолетових” автономії з правом самовизначення та не досягнувши мети політичними та економічними заходами під свій контроль, форсувавши р.Великий Смуч заволодів населеними пунктами Лухтуново(4678),Флорищі(4280),Великий Пустош(3878). “Фіолетові” підтягують резерви готуючись продовжувати наступ .Авіація “Фіолетових” активно діє по бойових порядках і тилах “Калинових”.
2. 3омбр 6АК “Калинових” отримала завдання в “Д2” на світанку прорвати оборону противника , перейти в наступ та відкинути його війська за межі державного кордону .
2. Часткова обстановка
1. В смузі наступу 6АК“Калинових” обороняється противник силою до підсиленої бригади. Передній край оборони омбр “Фіолетових” проходить на рубежі Лухтуново(4678),по правому березі р. Пешка , Флорищі(4280), Івачі(3878).
2. З омбр має завдання на 6.00"Д" вийти на рубіж атаки Флорищи (4280), під. окр. Семенихино (4078), з ходу сумісними зусиллями 1 мб та 2 мб прорвати оборону противника і до 9.00"Д" оволодіти ротними опорними пунктами першого ешелону оборони “Фіолетових”.
Далі при взаємодії 1 омбр 6 АК праворуч із 7 омбр 4 АК ліворуч до 12.00"Д" оволодіти районом оборони батальйону противника і вийти на рубіж Телепниха (4464), Новофетинино (3864).
В подальшому нарощуючи зусилля введенням в бій другого ешелону бригади, у взаємодії з сусідами оволодіти бригадними резервами противника і на 16.00"Д" вийти на рубіж Мозирь (4652), Лукьяново (3850). До кінця дня бою оволодіти містом Спасск (4436) і взяти під контроль шосе №52.
Розмежувальна лінія з 7омбр 4АК : викл. Афоніно(3400), Мокроус(3882), відм. урізу води р.Пешка 140.6 (3878), Паршино(3872), Новофеткіно(3864).
Розмежувальна лінія з 1омбр 6АК : викл. Докучаєвськ(4894), викл. Гагіно(4688), відм. урізу води р.Пешка 143,6 (4480), відм. 152,5 (4472), Телепіха(4464).
Бригадний шлях підвозу і евакуації: Покровское (4208), Дубна (4202), Калкино (4402), Красавино (4296), Варопаево (4294), Сандово (4288), Савельево (4282)
3. бмз станом на 8.00 “ Д” знаходиться 3км. північно східніше Відноє (3810) де завершує доукомплектування о/с, ОВТ і готується до перевезення .
4. ТПУ 3омбр – в лісі 100м. південніше Драшимініково(4016).
рвб і склад АМ – 1км. західніше Хомяково(4014).
5. О 9.00 “Д” командир БМЗ отримав наказ командира 3омбр в ніч на “Д-2” здійснити перевезення ПММ в кількості 100тон (20тон Аі , 80тон Дп) які підвезені і знаходяться в районі 1км. південно-східніше Покровскоє(4208) в роті підвозу ПММ ПМЗ 6АК для дозаправки техніки 1МБ поповнення запасів ПММ взводу забезпечення ліс 0,5км. західніше Тотьма (4284) і до 8.00 “Д-2” прибути в район розміщення БМЗ.
6. О 9.30 “Д-2” командир БМЗ віддав попереднє розпорядження командиру роти підвозу ПММ , який в 10.00 “Д” віддав попереднє розпорядження з якого командир взводу ПММ з’ясував:
до 18.00 підготувати о/с і АТ до перевезення;
до 17.00 провести ТО техніки та по повнити запаси АМ та табельного майна до встановлених норм;
на початок перевезення КТГ =1;
перевезення розпочати о 21.00” Д”.
Довідкові дані:
Укомплектованість взводу ПММ:
а) о/с водіїв :
- за штатом 14 чол.
- за списком 13 чол.
б) АТ :
- за штатом 14 од. в тому числі Урал – 4320 – 2од., АТМЗ - 5 – 4320-4 од., АЦ – 5,5 – 4320 – 2од.,АЦ – 10 – 260 – 6од.
- за списком 13од. в тому числі Урал – 4320 – 2од., АТМЗ – 5 – 4320 - 4 од., АЦ - 10 -260 – 6од., АЦ – 5,5 – 4320 – 1од.
Причепи: - за штатом 10од. в тому числі ПЦ – 6,7 – 8од., 2 – П – 5,5 – 2од.
за списком 6од. в тому числі ПЦ – 6,7 – 4од., 2 – П – 5,5 – 2од.
Технічний стан АТ: всього несправних машин 1од.,з них вимагають ПР 1од.
Забезпеченість АТ:
- табельним майном 40%;
- пальним 0,4 заправки.
4. Витрати моторесурсів : - 17% автомобілів пройшло більш 1200км. після останнього ТО при цьому для 50% з них це було четверте ТО – 1;
- решта автомобілів пройшли менше 500км. після останнього ТО.
ЗМІСТ
1. Вступ:
1.1.Значення ВАП в сучасних умовах ведення бойових дій;
1.2.Коротка історична довідка про розвиток автомобільних військ,організації АТЗ та ВАП;
1.3.Завдання та склад автомобільних підрозділів (частин);
2. Організація військових автомобільних перевезень в умовах реформування підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення;
2.1 Організація управління військовими автомобільними перевезеннями в системі матеріально технічного забезпечення військ
2.2 Вибір виду транспортного засобу
3. Аналіз сучасного стану підрозділів та частин матеріально-технічного забезпечення
3.1. Стан автомобільних підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення
3.2. Розвиток автомобільних підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення
4. Військові автомобільні перевезення автомобільним взводом підвозу паливо мастильних матеріалів бмз омбр в обороні в умовах використання противником ЗМУ
4.1. Організаційно-штатна структура та можливості взводу підвозу паливо-мастильних матеріалів
4.2 Розрахунки
1. Укомплектованість підрозділу
2. Фактична вантажопідйомність
3. Розрахунок часу
4.3. Послідовність роботи командира взводу при підготовці і виконанні автомобільних перевезень
4.4. Порядок і послідовність роботи командира взводу з оформлення документів на перевезення
4.5. Вимоги до завантаження транспортних засобів військовим вантажами
5. Забезпечення автомобільних підрозділів (частин) при підготовці і ході здійснення військових автомобільних перевезень.
5.1 Тилове забезпечення автомобільних колон.
5.2. Технічне забезпечення автомобільних колон.
5.3. Медичне забезпечення особового складу автомобільних колон.
5.4. Захист, охорона та оборона автомобільних підрозділів(частин).
6. Висновки;
7. Пропозиції;
8. Використані керівні документи і література.
ВСТУП
Значення ВАП в сучасних умовах ведення бойових дій.
У сучасних умовах для забезпечення функціонування системи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) Збройних сил (ЗС) України вирішальну роль відіграє своєчасне підвезення матеріальних засобів (МЗ) військам. Саме автомобільному транспорту (АТ) у вирішенні цих завдань надається вирішальна роль.
Особливістю здійснення військових автомобільних перевезень (ВАП) постають питання забезпечення надійного управління ними, які обов’язково повинні знайти своє рішення в загальній системі організації МТЗ.
Одним із основних шляхів вирішення чіткої, злагодженої роботи по забезпеченню військ всім необхідним, тобто роботи, яка являється значною складовою бойового успіху є удосконалення процесу планування в цілому та методи роботи оперативних штабів при його організації.
В умовах бойових дій планування перевезень має свої особливості. Вплив таких факторів, як характер бойових дій, місцевості, швидка зміна обстановки, вплив противника на роботу транспорту, нерівномірна потреба військ у підвозі матеріальних засобів, практично не завжди дає можливості передбачити найбільш сприятливий варіант роботи автотранспорту на довготривалий період.
Тому предметом дослідження є військові автомобільні перевезеня автомобільним взводом підвозу паливо-мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення (БМЗ) окремої механізованої бригади (ОМБр) в обороні в умовах використання противником ЗМУ.
Можливість будувати гармонічні та раціональні системи дає логістика, яка розглядає у єдності матеріальні та інформаційні потоки між суб’єктами та всередині їх й спрямована на досягнення високих кінцевих результатів діяльності.
Термін «логістика», відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого розповсюдження. Основна причина цього явища полягає в тому, що поняття «логістика» почала використовуватися в економіці.
Поняття «логістика» викликає істотні суперечності. Найбільш розповсюдженими є дві точки зору. За однією із них термін «логістика» походить від грецького logistikos – обчислювати, міркувати, за другою – від французького loger – постачати. Однак зустрічаються й інші версії, зокрема, від древньогерманського laubja – склад, зберігання.
Сутність поняття «логістика» також неоднозначна. У Древній Греції так називали прикладну математику, у Римській імперії – діяльність із забезпеченням військ провіантом і житлом, у Візантії – процес комплексного вирішення різноманітних проблем, пов’язаних із пересуванням і тиловим забезпеченням армії.У цілому, історично склалися два принципово різних науково-практичних напрямки розвитку логістики – у військовій справі й у математиці. Останній існує і до цього часу.
Все ж, логістика, що була застосована пізніше в економічній сфері, розвивалася як військова дисципліна і, на думку ряду західних учених, саме завдяки військовій справі виросла в науку. Творцем перших наукових праць з логістики прийнято вважати французького військового фахівця А. Дьоміні (1779-1869 рр), який визначив логістику як «практичне керівництво пересування військами», і вперше в 1812 р. застосував цю науку на практиці при плануванні боєприпасів, продуктів харчування, квартирного забезпечення армії Наполеона. Він стверджував, що логістика включає не тільки перевезення, але і ширше коло питань: планування, управління і постачання, визначення місця дислокації, а також будівництва мостів доріг і т.д. Остаточне ж формування логістики як наукового напрямку у сфері військової справи відносять до середини ХІХ століття.
У найбільш широких масштабах принципи і підходи логістики у військовій справі були реалізовані у роки Другої світової війни в сфері організації матеріально-технічного забезпечення американської армії та військ союзників, дислокованих у Європі. Лише завдяки узгодженим діям військово-промислового комплексу, транспортної системи і баз постачання вдалося організувати стійке забезпечення союзних військ продовольством, зброєю, боєприпасами, спорядженням і військовою технікою.
Логістика як наука і практика управління матеріальними потоками у військовій сфері продовжує розвиватися. Це пояснюється високою залежністю ефективності бойових дій від злагодженого, швидкого, точного і економічного забезпечення військ усім необхідним.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що :
- військові автомобільні перевезення є складовою реформування сил і засобів матеріально-технічного забезпечення;
- в процесі реформування частин автотехнічного забезпечення необхідно ставити за мету підвищення ефективності використання підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення;
- аналіз відгуків на випускників зі спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство» показує на недостатню підготовленість їх з питань організації та здійснення автомобільних перевезень;
- інженеру – спеціалісту автотехнічного забезпечення необхідно знати питання організації, планування та здійснення автомобільних перевезень для вмілої організації цього процесу у своїй практичній діяльності в будь яких умовах.
Метою роботи є оптимальний, відповідно до сучасних та перспективних потреб ЗСУ розрахунок військових автомобільних перевезень, закріплення теоретичних знань і практичних вмінь зі спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство».
Для досягнення мети в кваліфікаційній роботі передбачається розв’язати наступні завдання:
визначити організацію військових автомобільних перевезень в умовах реформування підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення;
проаналізувати сучасного стану підрозділів та частин матеріально-технічного забезпечення та їх розвиток;
організувати і виконати військові автомобільні перевезення автомобільним взводом підвозу боєприпасів БМЗ ОМБр в наступі в умовах лісисто-болотистої місцевості;
зазначити організацію забезпечення автомобільного взводу підвозу боєприпасів при підготовці і ході здійснення військових автомобільних перевезень;
здійснити організацію захисту, охорони та оборони автомобільної колони.
1.2. Коротка історична довідка про розвиток автомобільних військ,організації АТЗ та ВАП.
Перші автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння з'явились у кінці XIX ст., першою структурою, яка домоглася широкого їх впровадження стали Збройні Сили. Автомобіль „одягнув солдатську форму" у Франції, Німеччині, Італії, трохи пізніше у Великобританії, а в 1897 р. вперше був застосований і Російською армією під час Білостоцьких маневрів, а в 1902 р. перші 10 машин пройшли випробування поблизу Києва і Курська, як замінники кінної тяги. Причому вони були вітчизняного виробництва.
З 1910 р. почалося широке впровадження механізованої тяги у війська: на ба і Залізничних військ Росії було сформовано 8 авторот. Події на Балканах, запах війни, що літав у повітрі, прискорював цей процес і до серпня 1914 р. було сформовано 14 авторот, а до 1919 р. за програмою автомобілізації планувалося довести їх чисельність до 44-х. Але в той час Російська імперія відставала від країн Західної Європи де автомобілів було майже в 4 рази більше. Тим не менше перед початком I-ої світової війни автопарк Російської армії нараховував 259 легкових, 418 вантажних і 34 спеціальних автомобілі.
Саме застосування автомобіля внесло нові риси у ведення війни, вона ставала дедалі мобільнішою. Так лише за один день 1 жовтня 1917 р. 7 авторот перевезли з резерву до фронту 4464 чоловік.
Першими автомобільними підрозділами РККА були автомобільні колони. В серпні 1918 року спеціальними декретом ЗНК для формування автомобільних колон Народному Комісаріату по військовим справам було вирішено 50% всього річного для використання в армії автомобільного парку країни. Це дало можливість сформувати перші автомобільні частини автоколони по 10 автомобілів в кожній.
В роки громадянської війни більшу увагу звертали на покращення організаційної структури автомобільних частин. З цією метою в 1919 році автоколони були реформовані у автовантажні підрозділи (АВП) чисельністю 20 автомобілів в кожному, які в подальшому зарекомендували себе з кращої сторони.
Головна задача автомобільних частин в цей час полягала у підведенні матеріальних засобів з'єднанням та частинам. Перевезення здійснювались на значні відстані. Наприклад, у 1920 році для першої Кінної армії підвозились вантажі на відстань 80 - 100 км від Житомира до Новограду-Волинська і далі до Рівне і Дубно. Літом 1921 року автовантажними підрозділами Західного фронту щомісячно підвозилось 16,5 тисяч тонн різних вантажів. Крім того автомобільні частини залучались і до оперативних перевезень.
У вересні 1919 року 35 вантажних автомобілів були використані для перевезення 5-го курського полку Залізної дивізії на відстань 180 км. На жаль мала кількість автомобілів не дозволяла здійснювати більші вантажоперевезення військ і вантажів.
З розвитком вітчизняного автомобілебудування збільшилась кількість і покращення, якість автомобільного парку.
В 1929 році в ролі автомобільних частин були сформовані вантажні автомобільні роти, які нараховували по 60 вантажних автомобілів, а пізніше в 1933 році були сформовані автомобільні батальйони
Слід зазначити, що в 1932 році було розроблено питання про організацію автомобільних полків і бригад.
В 1937 році були організовані автомобільні полки, а в 1940 році - автомобільні бригади.
Таким чином за роки перед воєнного будівництва автомобільні війська підлягали значним змінам, удосконалилась їх організація, в результаті чого до початку Великої Вітчизняної війни вони мали збудовану організаційну структуру і були відрекомендовані:
- окремими автомобільними ротами і батальйонами, полками і бригадами, які входили в склад оперативних з'єднань;
- автомобільними частинами, які входили в штати з'єднань та частин, окремими автотранспортними батальйонами і ротами.
З початком Великої Вітчизняної війни автомобільний транспорт широко застосовувався для оперативних перевезень військ і підвозу матеріальних засобів військам. Вони також застосовувались для перевезення матеріальних засобів зі станції вивантаження і до військ, і самостійно для перевезення з фронтових, а іноді із центральних баз і складів до армійських і військових складів.
В самі важкі часи місячних блокад Ленінграду автомобільними підрозділами через Ладозьке озеро підвозили боєприпаси, пальне, продукти
та інші вантажі. Всього за 1941 1942 роки в блоковане місто було перевезено більш, як 300 тисяч тонн різних вантажів, евакуйовано більш 500 тисяч людей,
вивезено багато промислового обладнання.
Для початку 1944 року автомобільні війська вже мали більший досвід в організації перевезень. Військові водії підвозили фронтам щоденно до 400 тисяч тонн різних вантажів на відстані від 100 до 600 км.
За роки Другої світової війни об'єм теревень який був виконаний автомобільним транспортом, складав більше 100 мли. Тонн вантажу і виконано транспортні роботи більш, як на 3 мільярда тисяч кілометрів. Загальний пробіг автомобілів за роки війни складає 40245511 кілометрів.
В майбутньому автомобільному транспорту, який володіє такими позитивними якостями, як висока маневреність і витривалість, буде належати головна роль в забезпеченні перевезень. Більш того в (перевезенні) проведені бойових дій автомобільний транспорт буде являтися основним видом транспорту не тільки військовим але і в оперативному тилу.
В сучасних умовах ведення бойових дій автомобільний транспорт відіграє не останню роль. В декілька разів зростає потреба матеріальних засобів, необхідних для їх забезпечення. Так під час війни в 1991 році у Перській затоці при підготовці операції „ Буря в пустелі" на одного військовослужбовця Сполучених Штатів Америки щотижня необхідно було подавати в середньому більше 110. кілограм різноманітних матеріальних засобів. Загальна потреба угрупування (500 тисяч осіб) в щоденному підвезенні складала більше 55 тисяч тон, що викликала велику напругу в роботі транспортної системи, в тому числі і автотранспорту. Підвезення матеріальних засобів частинам і підрозділам здійснювалось по схемі:
Пункти вивантаження на узбережжі - дивізіонні пункти постачання - бригадні тилові райони - підрозділи.
За час перебування на території Сьєрра-Леоне наш контингент за підсумками проведених конвоїв перевезли близько 16 тисяч біженців та майже 700 тон вантажу.
Автомобільному транспорту , який володіє такими перевагами, як висока маневреність, гнучкість і живучість, буде належати головна роль в забезпеченні неперервності перевезень і надійному взаємозв'язку між всіма видами транспорту.
1.3. Завдання та склад автомобільних підрозділів (частин).
В сучасних умовах забезпечення функціонування системи тилового забезпечення вирішальну роль буде відігравати своєчасне підвезення матеріальних засобів військам. У вирішенні завдань підвезення автомобільними частинами і підрозділами надається вирішальна роль.
Автомобільні частини та підрозділи, маючи високу маневреність, здатні виконувати перевезення в будь-яких умовах бойової обстановки, по дорогах і бездоріжжю, забезпечити доставку матеріальних засобів безпосередньо до місць їх призначення. Крім того автомобільний транспорт виконує роль зв'язуючи ланки, що об'єднує всі інші види транспорту: залізничний, водний, повітряний і трубопровідний.
2. Організація військових автомобільних перевезень в умовах реформування підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення
2.1 Організація управління військовими автомобільними перевезеннями в системі матеріально технічного забезпечення військ
Раціональні рішення по використанню автомобільного транспорту або спеціальних підрозділів для доставки МЗ можливо отримати за умови, якщо буде враховуватись стан всієї транспортної системи і усі процеси, які включають не тільки перевезення, але і завантажувально-розвантажувальні роботи на шляху переміщення МЗ від відправників до утримувачів (баз, складів, підрозділів військ, військовослужбовців), у місцях зустрічі різних видів транспорту, в тому числі заходи захисту, охорони, оборони сил та засобів МТЗ. Таким чином, основу системи логістики автомобільного транспорту складають:
інформація про характеристики і стан транспортної системи;
обсяг і потоки МЗ;
шляхи перевезень;
транспортні засоби;
завантажувально-розвантажувальні засоби;
органи управління;
сили і засоби захисту, охорони, оборони.
Своєчасне раціональне і ефективне постачання МЗ можливе при системному плануванні потреб у матеріальному забезпеченні і вирішенні таких функціональних завдань:
визначення обсягів перевезень;
визначення можливостей щодо кожного типу АТ;
визначення загальних можливостей АТ;
розподіл обсягу перевезень по типах (марках) АТ з урахуванням доцільності і ефективності;
управління рухом потоку МЗ.
Досягти необхідної ефективності ВАП можливо:
системним підходом до рішення проблеми;
використанням нових і модернізованих зразків АТ;
зменшенням кількості АТ, що використовується, що надасть можливість забезпечити виконання додаткових перевезень;
шляхом формування вантажних модулів, які забезпечують збереження майна, що перевозиться, і скорочення витрат на завантажувально-розвантажувальні операції;
організацією прискореного пересування вантажопотоків спеціальними, в тому числі модульними, контейнерними автопоїздами;
шляхом поставки вантажів у призначений термін;
шляхом використання попереджувальних інформаційних потоків для підготовки військ до виконання бойових завдань і забезпечення їх життєдіяльності:
створенням відповідних сприятливих умов роботи учасників поставки військових вантажів.
У тому числі:
- споживачів у великої кількості і непостійною дислокацією, яким необхідне постачання МЗ у відповідності із потребою;
- АТ на шляхах перевезень з можливістю їх руйнування та зараження;
- сил і засобів, які призначені для охорони, оборони.
Для кращого обліку та звітності, а також для упорядкування процесу розробки плану перевезення МЗ в якості облікової одиниці приймають вже відому одиницю «Військовий транспорт» – окремий підрозділ з функцією перевезення певної кількості вантажу. МЗ при плануванні перевезень повинні групуватися за найменуваннями: ракети, ракетне паливо, боєприпаси, озброєння, матеріально-технічні засоби, пально-мастильні матеріали, продовольчі й інші вантажі.
Управління ВАП, як складова концепції транспортної логістики, яка, як і теорія МТЗ військ, використовує поняття «постачання вантажів» для опису комплексу операцій, що виконуються після надання МЗ до перевезення і до отримання їх військами. Ці операції включають постачання матеріалів, складування і зберігання, пакування і агрегатування, а також перевезення автомобільним транспортом. Сюди входять також супутні операції, такі, як вибір маршруту, розробка графіку руху. Обов’язковим елементом є прогнозування варіантів розвитку подій в об’єкті управління з оцінкою ймовірності реалізації того чи іншого з можливих варіантів.
2.2 Вибір виду транспортного засобу
За призначенням виділяють дві основні групи транспорту:
транспорт загального користування – галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Поняття транспорту загального користування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний;
транспорт не загального користування – внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам.
Транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:
вибір виду транспортного засобу;
вибір типу транспортного засобу;
визначення раціональних маршрутів доставки4
забезпечення технології єдності транспортно-складського процесу.
Оскільки транспортні операції є безпосереднім вираженням зв’язків між окремими етапами товароруу, ефективність цього процесу великою мірою залежить від способу реалізації переміщення.
Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємозв’язку з іншими завданнями логістики, такими, як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки та ін. Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення, служить інформація про характерні риси різних видів транспорту.
Існують такі основні види транспорту:
залізничний;
морський;
внутрішній водний (річковий);
автомобільний;
повітряний;
трубопровідний.
Кожний з видів транспорту має конкретні особливості, переваги і недоліки, які визначають можливості його використання (табл. 1).
Виходячи з даних таблиці можна виділити шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту:
час доставки;
частота відправлень вантажу;
надійність дотримання графіка доставки;
здатність перевозити різні вантажі;
здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;
вартість перевезення.
Таблиця 1
Порівняльні логістичні характеристики різних видів транспорту
Вид транспорту
Переваги
Недоліки
Залізничний
Висока провізна і пропускна здатність. Незалежність від кліматичних умов, пори року і доби. Висока регулярність перевезень. Відносно низькі тарифи, Висока швидкість доставки не великі відстані.
Обмежена кількість перевізників. Великі капітальні вкладення у виробничо-технічну базу. Висока матеріалоємність і енергоємність перевезень. Низька доступність до кінцевих споживачів. Недостатньо високе збереження вантажу.
Морський
Можливість міжконтинентальних перевезень. Низька собівартість перевезень на далекі відстані. Висока провізна і пропускна здатність. Низька капіталомісткість перевезень
Обмеженість перевезень. Низька швидкість доставки. Залежність від географічних, навігаційних і погодних умов. Необхідність створення складної портової інфраструктури. Жорсткі вимоги до упакування. Мала частота відправлень.
Внутрішній водний (річковий)
Високі провізні спроможності на глибоководних ріках і водоймах. Низька собівартість перевезень. Низька капіталомісткість.
Обмеженість перевезень. Низька швидкість доставки. Залежність від нерівномірності глибин рік і водойм, навігаційних умов. Сезонність роботи. Недостатня надійність перевезень і збереження вантажу.
Автомобільний
Висока доступність. Можливість доставки вантажу «від дверей до дверей». Велика маневреність і гнучкість. Висока швидкість доставки вантажу. Можливість використання різних маршрутів і схем доставки. Високе збереження вантажу, можливість його відправлення маленькими партіями. Широкі можливості вибору найбільш придатного перевізника. Менш жорсткі вимоги до упакування товару.
Низька продуктивність. Залежність від погодних та дорожніх умов. Відносно висока собівартість перевезень на великі відстані. Низький рівень експлуатаційних показників.
Повітряний
Найвища швидкість доставки вантажу. Висока надійність. Найкраще збереження вантажу. Найбільш короткі маршрути перевезень.
Висока собівартість перевезень, найвищі тарифи серед інших видів транспорту. Висока капіталомісткість, матеріало - і енергоємність перевезень. Залежність від погодних умов. Недостатня географічна доступність.
Трубопровідний
Низька собівартість. Висока продуктивність (пропускна здатність). Високе збереження вантажу. Низька капіталомісткість.
Обмеженість видів вантажу (газ, нафтопродукти і т.д.), обмежена доступність малих обсягів транспортованих вантажів.
Висновок: Таким чином, враховуючи всі переваги і недоліки автомобільного транспорту, основні фактори, які впливають на вибір виду транспорту для здійснення військових автомобільних перевезень під час бойових дій військ в будь яких кліматичних, дорожніх умовах, в будь який час доби обираємо автомобільний транспорт.
3. Аналіз сучасного стану підрозділів та частин матеріально-технічного забезпечення
3.1. Стан автомобільних підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення
Бойова та повсякденна діяльність військ нерозривно зв’язана з масовим використанням автомобільної техніки.
Першими автомобільними частинами РККА були автомобільні колони, які були створені в серпні 1918 року за рахунок передачі Народному Комісаріату по військовим справам 50 % всього справного для використання в армії автомобільного парку держави, які у 1919 році були перейменовані в автовантажні загони (АГО), чисельністю по 20 автомобілів в кожному.
Основне завдання автомобільних частин в той час полягало в підвозі матеріальних засобів з’єднанням і частинам Червоної Армії. Перевезення здійснювались на значні відстані. Так, в 1920 році для 1-ої Кінної Армії підвозились вантажі на відстань 80-100 км від Житомира до Новоград-Волинського і далі до Рівного і Дубно. Літом 1921 року автовантажними загонами Західного фронту (загальною вантажопід`ємністю 620 т) щомісячно підвозилось 16,5 тис. т різних вантажів. Крім того автомобільні частини використовувались і для оперативних перевезень.
З створенням вітчизняного автомобілебудування покращувався кількісний і якісний склад автомобільного парку Радянської Армії, що дозволило в 1929 році в якості автотранспортних частин створити окремі вантажні автомобільні роти, маючи по 60 транспортних автомобілів, в 1933 році – автотранспортні батальйони, в 1937 році – автомобільні полки, а в 1940 році – автомобільні бригади.
Таким чином, за роки передвоєнного будівництва автомобільні підрозділи і частини піддавались суттєвим організаційним змінам, в результаті чого до початку Великої Вітчизняної війни вони мали створену організаційну структуру і були представлені:
окремими автотранспортними ротами, батальйонами, полками і бригадами, входячи в склад оперативних об’єднань;
автотранспортними частинами, входячи в штати з’єднань і частин, окремими автотранспортними батальйонами і ротами.
З початком Великої Вітчизняної війни автомобільні підрозділи і частини, маючи високу маневреність, здатність виконувати перевезення в будь-яких умовах бойової обстановки, по дорогах і бездоріжжю, забезпечити доставку матеріальних засобів безпосередньо до місць їх призначення, широко використовувалися для оперативних перевезень військ і підвозу матеріальних засобів військам. Їх автомобільний транспорт використовувався і як зв’язуючи ланка при перевезення матеріальних засобів від розвантажувальних станцій в війська і самостійно для перевезення з фронтових, а інколи з центральних баз і складів в армійські і військові склади.
До початку реформування Збройних сил України безпосереднє керування автомобільними частинами центру, окружного (фронтового) і армійського підпорядкування здійснювала автотранспортна служба, а у військовому тилу – заступник командира з тилу.
Автомобільні з’єднання, частини та підрозділи в залежності від приналежності і призначення поділялись:
За приналежністю:
автомобільні частини і підрозділи штатного призначення, що входили до штатів військових з’єднань і військових частин: автотранспортні батальйоні, а також роти і взводи підвозу;
автомобільні з’єднання і частини загального призначення, що входили до складу армій, фронтів і тилу Центра: автомобільні бригади, полки і батальйони.
За призначенням:
підвозу суховантажів (бортові);
підвозу пального (наливні);
підвозу спец палива;
підвозу спеціальних вантажів (ракет);
підвозу води;
важких машин;
авто санітарних машин;
рефрижераторних машин;
багатоцільового призначення (автотранспортні частини і підрозділи військового тилу).
Автомобільні частини та підрозділи включали:
у центрі – окремі автомобільні частини (підрозділи) з’єднань (частин) матеріального забезпечення центрального підпорядкування;
в оперативному командуванні – окремі автомобільні батальйони і роти, підпорядковані оперативному командуванню, автомобільні частини (підрозділи) з’єднань (частин) матеріального забезпечення;
в армійському корпусі – автомобільні частини (підрозділи) з’єднань (частин) матеріального забезпечення;
у Військово-Повітряних Силах, Силах Протиповітряної оборони, Військово-Морських Силах – окремі автомобільні батальйони і роти, а також автомобільні підрозділи частин матеріального забезпечення.
Основною організаційною одиницею автомобільних частин був автомобільний батальйон, який складався з управління, основних (лінійних) підрозділів – рот, взводу забезпечення, авторемонтної майстерні ПАРМ-1, медичного пункту і складів пального і автотракторного майна.
Основними підрозділами автомобільного батальйону були три автомобільні роти, кожна з котрих складалася з трьох взводів, взвод – з двох відділень по 10-12 автомобілів кожне.
Автомобільні бригади і полки складалися з окремих автомобільних батальйонів і підрозділів забезпечення та обслуговування.
В даний час автомобільні частини і підрозділи мають сучасні транспортні засоби, які мають більший запас ходу до ремонту і по паливу, значну вантажопідйомність і високу прохідність, легкість керування, надійність і здатність працювати в будь яких дорожніх і кліматичних умовах.
Виходячи з реальних сучасних умов, перед керівництвом Збройних сил України постала задача реформування Тилу Збройних сил у Головне управління логістики з відповідними структурними підрозділами підвозу матеріальних засобів.
3.2. Розвиток автомобільних підрозділів і частин матеріально-технічного забезпечення
На сьогоднішній день автомобільний транспорт є найбільш розповсюдженим транспортом в Збройних Силах України, на ньому монтується сучасне озброєння та спеціальне обладнання, він широко використовується для перевезення особового складу та вантажів, буксирування артилерійських систем і різноманітних технічних засобів. Від його технічного стану, від рівня підготовки фахівців автомобільної служби залежить бойова готовність частин і підрозділів, їх вогнева міць та рухомість, тому питання реформування автомобільних підрозділів і частин є приоритетними
Програмою “Розвиток системи логістики ” на 2006-2011 роки передбачено:
вдосконалення системи матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України;
наближення системи матеріально-технічного забезпечення до стандартів НАТО;
підготовка фахівців нового рівня матеріально-технічного забезпечення здійснюючих свою діяльність на Євроатлантичну інтеграцію.
Створена система логістики теоретично на сьогоднішній день відповідає вимогам реформування та розвитку Збройних Сил України. Об’єднання управлінь тилового, технічного і деяких видів бойового забезпечення під єдиним керівництвом значно підвищить оперативність та гнучкість на систему забезпечення військ (сил).
Досвід локальних війн та збройних конфліктів показав, що роль матеріально-технічного забезпечення ЗСУ на сучасному етапі зростає.
В останніх війнах і збройних конфліктах значно зросли витрати і втрати матеріальних засобів і ОВТ.
Тому, повинно бути створена єдина система матеріально-технічного забезпечення (логістики) не за видами матеріальних засобів, а за функціональним принципом, яка б мала наступні основні види забезпечення: матеріальне – виконує завдання забезпечення військ всіма номенклатурами матеріальних засобів, технічне – здійснює заходи з ремонту та експлуатації всіх видів ОВТ, транспортне – виконує завдання військових перевезень всіма видами транспорту, медичне забезпечення та інші.
Головним шляхом реформування системи матеріально-технічного забезпечення повсякденної діяльності військ є розвиток та укріплення стаціонарної матеріально-технічної бази (військового господарства) військових частин і з’єднань з максимальним забезпеченням та удосконаленням організаційно-штатної структури сил і засобів тилового і технічного забезпечення та реорганізації їх відповідно з реформуванням і скороченням Збройних Сил України і адаптацією системи матеріально-технічного забезпечення до стандартів Альянсу.
В результаті реформування підрозділи і частини матеріально-технічного забезпечення стали більш потужними, маневреними, здатними самостійно здійснювати забезпечення військ матеріально-технічними засобами як у мирний, так і у воєнний час.
Окрема механізована бригада у своїй с...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора