Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Білети 8
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Політологія
Варіант:
8
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Білет8
Білет №8(12)
1. Національна еліта однорідна за джерелами формування – так
2. – так
3. – ні
4. – так
5. – 1,4
6. – 1,2,3,4,5
7. – 1,4,6
8. – 1,2,3,6
9. – 1
10. – 1,3,4,5
11. – 1,6
12. – 2,4,5
1)Суб’єкти політики
Суб’єктами політики є окремі особи, організації чи суспільні рухи, які постійно і відносно самостійно беруть участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів, впливають на політичну поведінку інших суб’єктів, викликають своїми діями ті чи інші зміни в політичній системі.
Суб’єкти політики поділяються на індивідуальні та групові.
Особа виступає як учасник політичного процесу, представником якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-правовою суб’єктивністю. Виділяється декілька рівнів політичної суб’єктності особи:
громадянин, який бере участь у політиці через виконання громадських обов’язків або через громадську організацію;
член політичної партії;
громадсько-політичний діяч;
адміністратор;
депутат;
політичний лідер.
Залежно від сили впливу суб’єктів на процес прийняття політичних рішень вони поділяються на первинні (базові), вторинні і безпосередні.
До первинних суб’єктів політики відносяться соціальні групи, етноси, класи, територіальні, демографічні, професійні і релігійні об’єднання.
Серед цих суб’єктів найбільш впливовими у політичному житті є етноси, нації і соціально-класові групи.
Етноси і нації виступають суб’єктами політики за таких обставин:
на етапі боротьби за національну державу або національно-територіальну автономію;
при визначенні національних пріоритетів у період становлення політичних інститутів;
у міжнародних відносинах;
у процесі захисту на державному рівні етнокультурної специфіки національних меншин.
Соціально-класові групи – це спільноти, які різняться між собою за матеріальним становищем, владою, престижем, освітою, способом життя (звичками, манерами, звичаями). За цими ознаками класи поділяються на вищі, середні, нижчі та люмпенізовані верстви. Вони мають різні інтересів (часто діаметрально протилежні) і різні можливості виявити ці інтереси на державному рівні.
Вторинні суб’єкти створюються як специфічні інститути здійснення влади або впливу на неї задля захисту інтересів базових суб’єктів, реалізації їхніх цілей і цінностей. Ці суб’єкти мають специфічні політичні інтереси щодо здобуття і здійснення державної влади. До вторинних суб’єктів політики відносяться групи тиску і партії.
Групи тиску включають всі об’єднання громадян (профспілки, промислові і торгівельні асоціації, культурні товариства тощо), які безпосередньо не борються за владу, але відстоюють власні інтереси при здійснення політики.
Партії як вторинні суб’єкти політики безпосередньо борються за владу, тісно взаємодіючи з різними групами тиску й електоратом.
До безпосередніх суб’єктів політики належать владні структури, керівні органи політичних і громадських організацій, політичні лідери, які беруть безпосередню участь у прийнятті і виконанні політичних рішень. На цьому рівні виникає і функціонує політична еліта, під якою розуміють групу людей, що займає провідні позиції у різних структурах політики. Для здобуття й
збереження влади, престижу політичної еліти використовують партії, групи тиску, соціальні групи
і масові спільноти, виражаючи дійсні або уявні їхні інтереси. Проте справжні наміри еліт для більшості залишаються не зрозумілими.
2)Правова держава і громадянське суспільство.
Демократичний розвиток суспільства іде шляхом формування правової держави і громадянського суспільства.
Правова держава - це така форма організації і діяльності публічно – політичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у визначеному Конституцією порядку, гарантуються права і свободи людини, а владні структури не втручаються у сфери громадянського суспільства.
Принципи правової держави:
верховенство права у всіх сферах життєдіяльності суспільства;
підзаконність державної влади, обмеженість сфери її діяльності та невтручання держави у справи громадянського суспільства;
реальність та гарантованість невід’ємних прав людини та громадянських свобод, визнання їх пріорітетності; наявність механізму їх захисту;
рівність закону для всіх і рівність усіх перед законом;
взаємна відповідальність держави і особи, правова відповідальність офіційних осіб за дії, які вони чинять від імені держави;
поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову при умові їх взаємної врівноваженості та відкритості;
наявність ефективної системи захисту, незалежність судів і суддів;
наявність ефективних форм контролю за дотриманням законів.
Ефективність контролю та реалізація всіх інших принципів правової держави можливі лише на основі поділу влади. Принцип поділу влад вимагає, щоб кожна з гілок влади (законодавча, виконавча, судова) займала своє, чітко визначене місце у системі державного управління і виконувала повноваження властиві тільки їй.
Для побудови правової держави необхідні: економічний фундамент, високий рівень демократії, правової культури і правосвідомості населення, перетворення закону у головний важіль управління всіма сферами життєдіяльності суспільства.
Основними положеннями теорії громадянського суспільства є: автономність та індивідуальна свобода громадян, їх здатність відстоювати і захищати свої інтереси, протистояти сваволі влади, обмеження компетенції держави політичною сферою, невтручання держави в життя громадянського суспільства.
Громадянське суспільство - це сфера спілкування й солідарності, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій громадян, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави.
Структура громадянського суспільства досить складна. Вона включає як первинні спільності людей (сім’ї, господарські і громадські організації і об’єднання, соціальні спільності та ін.) так і недаржавні політичні відносини (економічні, соціальні, духовні, національні, релігійні та ін.). У правовій державі вся система громадянського суспільства захищена законом від втручання держави.
Ознаки громадянського суспільства:
існування вільної особистості
незалежність засобів масової інформації
реформування межі громадянських організацій
діяльність приватних підприємств
накопичення соціального капіталу
Суб’єктами, які творять громадянське суспільство є:
вільні і рівні індивіди;
створені ними добровільні асоціації, зорієнтовані на громадські справи;
вільна преса як засіб комунікації і самовиразу.
Громадське суспільство виконує ряд функцій:
механізму самоорганізації громадян для вирішення суспільних проблем;
противаги державним владним структурам з метою не допустити узурпацію влади;
засобу соціалізації індивідів, орієнтація їх на суспільно-корисні справи;
сприятливого суспільного середовища для формування демократичного типу політичної культури, демократизації політичного процесу.
Розвинене громадянське суспільство можливе лише у правовій державі, яка повинна реагувати на запити і потреби асоційованого громадянства, сприяти його розвитку, запобігати виникненню конфліктів. Взаємовідносини держави і громадянського суспільства мають будуватися на основі діалогу і співпраці, що в свою чергу сприятиме демократичному розвитку держави. Порушення рівноваги між державою і громадським суспільством призводить до гіпертрофії владних структур, диктату держави, відчуження і політичного безсилля народу.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора