Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра охорони праці
/
Практична робота №2
РОЗРАХУНОК СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ
Виконав:
ст. гр. МБГм-12
Прийняв:
Львів – 2011
МЕТА РОБОТИ
Вивчення методів розрахунку та проектування систем вентиляції та вимог до їх облаштування.
Вихідні дані
Варіант завдання: 3-4.
Надлишковий теплообмін від апаратури, ккал/год Q1=1050;
Площа вікон, м2—8;
К-сть робітників, чол—5;
Категорія робіт— Середня-ІІб;
Температура повітря зовні— tзовн =15°С;
Температура повітря всередині— tвн =22°С (теплий період року);
Розміри будівлі, А х В х Н—6 х 4 х 3;
Короткі теоретичні відомості
Вентиляція – це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими речовинами (гази, пари, пил), а також для покращення метеорологічних умов в приміщенні.
Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Вона також дає можливість організовувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.
Загальнообмінна штучна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоту повітря у робочій зоні приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробництва устаткування вимагають використання місцевої витяжної вентиляції.
Системи вентиляції можна умовно класифікувати за такими основними ознаками:
спосіб організації повітрообміну - природна, механічна та змішана (застосовується і природна, і механічна вентиляція);
спосіб подачі та видалення повітря (припливна, витяжна та припливно-витяжна);
призначення (загальнообмінна та місцева).
Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції , які показані на рис.1
Рис 1 Cхема організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції:
а) - зверху вниз; б ) - зверху вверх; в) - знизу вверх; г)- знизу вниз.
Схеми зверху–вниз (рис. 1.а) та зверху–вверх (рис. 1.б) доцільно застосовувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температуру нижчу від температури приміщення. Припливне повітря у цьому випадку нагрівається за рахунок повітря приміщення.
Схеми знизу–вверх (рис. 1.в) і знизу–вниз (рис.1.г) рекомендовано використовувати тоді, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається та його температура вища від температури внутрішнього повітря.
Розрахунок повітрообміну за надлишковим теплом
За типом шкідливості, яка виділяється (надлишкове тепло), обрано схему припливно-витяжної вентиляції «зверху вниз».
Ескіз схеми витяжної вентиляції з позначенням витяжного трубопроводу, довжина l=9,5 м;
3. Продуктивність вентиляційної установки L.
(1)
L – кількість припливного повітря за одиницю часу, яке необхідно ввести в приміщення для поглинання надлишкового тепла, м3/год;
с – питома теплоємність повітря за незмінного тиску, що дорівнює;
=1,226 кг/м3 —густина зовнішнього повітря (таблиця 1);
tвн=22°С— температура внутрішнього повітря;
tзовн=15°С— температура зовнішнього (припливного) повітря
Qнадл - надлишкове тепло, яке визначається різницею тепла, що надходить в приміщення (Qнадх) та втратами тепла з приміщення (Qвідх), ккал/год.
Q1 =1050— надходження тепла від техніки, ккал/год
Q2 - надходження тепла від світильників, ккал/год;
n =24— кількість світильників;
N2=0,612 кВт — споживана потужність світильників; N2 = pп . S=25,5х24=612 Вт;
k= 0,5— коефіцієнт втрат (0.4-0.6 - для люмінісцентних ламп);
S=24 м2 – площа приміщення;
pп =25,5 Вт/ м2 – питома потужність освітлення, (таблиця 2);