Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Особливості контролювання АТ “Кредит Банк (Україна)” матеріальних витрат в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Група:
МЗД-41
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
на тему:
Особливості контролювання АТ “Кредит Банк (Україна)” матеріальних витрат в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Студента групи МЗД-41
Керівник роботи
"___" _________ р.
Консультант _________________________
"___" _________ р.
Завідувач кафедри
"___" _________ р.
Рецензент ________________________________
(посада, прізвище, ініціали)
“___" ____________ р.
Львів – 2006
АНОТАЦІЯ
У бакалаврській роботі описано особливості контролювання матеріальних витрат АТ ”Кредит Банк (Україна) ” в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності та основні проблеми, з якими зустрічається банк.
Проведено огляд наукової та навчально-методичної літератури для розкриття понять “контролювання”, “матеріальні витрати”. Наведено основні види, ознаки і функції, а також різні класифікації цих понять. Надано оцінку законодавчої та нормативно-довідкової бази, яка регулює здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Це закони, положення, постанови, листи, декрети тощо. Здійснено загальну характеристику АТ ”Кредит Банк (Україна) ” та аналіз основних показників діяльності підприємства, а також описано зовнішньоекономічну діяльність АТ ”Кредит Банк (Україна) ”
Результатом виконаної роботи є низка рекомендацій, що стосуються проблеми контролювання матеріальних витрат в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
ANNOTATION
The especiallies of controlling material expenditures by “Credit bank” (Ukraine) in conditions of developing foreign economic activity and basic problems that can arise are described in bachelor work".
The review of scientific and education literature is conducted for opening such conceptions as "controlling ", “material expenditures”. In this work are described basic prospects, signs and functions, are resulted and also different classifications. Estimation of legislative and normatively-certificate base which regulates realization of foreign economic activity is given. It is laws, positions, decisions, leaves, decrees and others. The general description is carried out “Credit bank” (Ukraine) and analysis of basic performance indicators of enterprise, and also is described the foreign economic activity of “Credit bank”. As result of that project are recommendations applied to problems of controlling material expenditures in conditions of developing foreign economic activity.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..5
Розділ 1. Теоретична частина. Огляд наукової, науково-методичної літератури та законодавчої бази щодо контролювання матеріальних
витрат банку при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності…………….8
Суть контролювання підприємств і банків……………………………8
Особливості контролювання матеріальних витрат підприємств і
банків в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності…………..19
Законодавчо-правове поле контролювання матеріальних витрат банків……………………………………………………………………..25
Розділ 2. Аналітико-рекомендаційна частина. Аналіз діяльності та процеси контролювання матеріальних витрат АТ “КРЕДИТ БАНК ( УКРАЇНА)”….34
2.1. Загальна характеристика АТ “КРЕДИТ БАНК ( УКРАЇНА)”……..34
2.2. Аналіз фінансового стану та зовнішньоекономічної
діяльності АТ “КРЕДИТ БАНК ( УКРАЇНА)”…………………………41
2.3. Проблеми щодо контролювання матеріальних витрат в
умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності АТ "КРЕДИТ
БАНК (УКРАЇНА)" та шляхи їх розв”язання…………………………....49
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………….50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….52
ВСТУП
Останніми роками в банківській сфері більшості зарубіжних країн відбулися події, які по праву можна назвати фінансовою революцією. Її основні елементи: фінансова глобалізація, дерегулювання банківського ринку, лібералізація банківського законодавства, посилення конкурентної боротьби тощо. Цей процес відбувається у всіх без винятку країнах, у тому числі й Україні. Також в розвиток банківської справи України внесено корективи пов’язані із зміною пріоритетів і в стратегії розвитку сфери банківської діяльності.
У сучасному економічному просторі роль людського чинника в реалізації виробничого процесу в банках більш важлива, ніж в інших секторах економіки. І в банківській системі України на сьогодні найвищий рівень адаптації до ринкового середовища.
Згідно з основним положеннями теорії систем будь-який об’єкт, явище чи процес (включаючи підприємство) можна розглядати як систему. Під системою розуміють сукупність взаємозв’язаних в одне ціле елементів. Елемент системи – це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові.
Особливість підприємства, як системи, полягає в тому, що воно є штучною системою, створеною людиною заради її власних інтересів, передовсім спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці. Управління, яке (в широкому розумінні) є діяльністю, спрямованою на координацію роботи інших людей (трудових колективів), також є складною системою. Основним мотивом діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах є максимізація прибутку. Реальні можливості реалізації цієї стратегічної мети в багатьох випадках обмежені витратами та попитом на продукцію чи послуги. Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежить від того, як підприємство вирішує питання планування, управління і контролювання витрат, котрі передбачають пошук способів їх зниження.
В теперішній час, коли наша країна вибрала напрям розвитку спрямований на євроінтеграцію, що приведе до вступу у Світову Організацію Торгівлі, а також надання Україні статусу з ринковою економікою, і відповідно різкої зміни конкурентної ситуації на ринку, доцільно було б подумати про ефективне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, та систему методів управління нею. Тож тема бакалаврської роботи, на мою думку, є дуже актуальною.
Метою роботи є окреслення основних принципів при контролюванні матеріальних витрат в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності, та проблем, що можуть виникати при цьому.
Об'єктом роботи є АТ “Кредит Банк (Україна)”.
Предметом бакалаврської роботи є дослідження особливостей контролювання матеріальних витрат в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності, виявлення недоліків в даній системі контролювання, а також пошук шляхів розв’язання виявлених проблем.
Завданням роботи є огляд наукової та навчально-методичної літератури, оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази за проблемою контролювання матеріальних витрат АТ “Кредит Банк (Україна)” в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності, а також шляхи вирішення проблем, пов’язаних із цим.
В першому розділі здійснено огляд наукової та навчально-методичної літератури за проблемою контролювання матеріальних витрат АТ “Кредит Банк (Україна)” в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності Розглянуто сутність функцій менеджменту, зокрема функції контролювання.
Розкрито суть, структуру, класифікацію витрат підприємств, зокрема дається детальна характеристика матеріальних витрат. Далі проведено оцінку законодавчої та нормативно-довідкової бази. Розглянуто найважливіші нормативно-правові акти, як вітчизняні, так і міжнародні, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність підприємств, а також ті, що регулюють діяльність комерційних банків України.
В другому розділі наведено загальну характеристику АТ “Кредит Банк (Україна)” та його структуру управління, проведений аналіз його фінансового стану, на основі даних бухгалтерської звітності. Розглянуто проблеми контролювання матеріальних витрат АТ “Кредит Банк (Україна)” в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності, а також шляхи їх розв’язання.
У “Висновку” проведено стислий виклад підсумків роботи і наведено деякі рекомендації та пропозиції щодо поставленої проблеми.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ, НА ОСНОВІ ЯКИХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ КОНТРОЛЮВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ БАНКУ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
1.1. Суть контролювання підприємств і банків
Менеджмент використовує різноманітні способи, підходи та прийоми, які дають можливість упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефективно організувати виконання притаманних йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського впливу.
З розвитком людства виникла необхідність забезпечу вати його зростаючі потреби, що супроводжувалося зменшенням сировинних ресурсів. Цей процес передбачав підвищення ефективності всіх видів діяльності на заса дах мінімізації витрат і оптимізації результатів, що зумовило поділ і спеціалізацію праці, тобто виникнення різновидів трудових процесів (функцій).
У визначенні сутності функцій менеджменту, їхньої класифікації і трактуванні немає однозначності. Одні ав тори класифікують функції менеджменту за ознакою їх першочерговості в діяльності організації, інші — за пріо ритетністю у застосуванні на певних рівнях управління. Але всі погоджуються, що лише комбінування функцій може дати конкретні результати.
Автори Кузьмін О.Є. та Мельник О.Г. у навчальному посібнику “Теоретичні та прикладні засади менеджменту” вказують на те що, функції менеджменту –види управлінської діяльності, які забез печують формування способів управлінського впливу. Сформувалися вони в процесі поділу і спеціалізації праці, оскільки будь-які управлінські процеси на під приємстві відбуваються на основі функціонального по ділу. Функції менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.
Для забезпечення ефективної діяльності працівників не достатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізовується такий управлінсь кий процес, як контролювання, який дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення.
Після планування, організування і мотивування діяль ності в організації виникає потреба в забезпеченні постій них спостережень за ходом виробничо-господарських про цесів та у виявленні проблем, які перешкоджають її ус пішному здійсненню.
Контролювання — вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збо їв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагро мадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання склад них організаційних проблем тощо.
Рис. 1.1. Місце контролювання в процесі управління організацією
Контролювання є важливим чинником забезпечення стабільності, передбаченого рівня розвитку економічно го суб'єкта, уникнення криз. Важливими елементами контролювання є спостереження за станом суб'єктів еко номіки, цілеспрямований збір та аналіз інформації про них з метою прийняття оптимальних рішень.
Об'єктивна зумовленість і необхідність реалізації кон тролювання як функції менеджменту зумовлені такими чинниками:
складністю технологічних процесів в організації;
невизначеністю середовища (зміни законів, полі тики, структури організації, технології, ринку, складу і кваліфікації працівників організації тощо);
динамізмом науково-технічного розвитку;
ймовірністю виникнення кризових ситуацій;
особливістю глобалізації;
доцільністю підтримання успішних програм, на прямів діяльності організації;
тиском з боку конкурентів;
боротьбою за ринки збуту товарів тощо.
Мета контролювання полягає в максимальному забезпечен ні фактичних результатів очікуваним.
Для того щоб контролювання відповідало своєму призначен ню і реалізовувало свою функцію, воно повинно:
базуватися на чітко визначених нормативах, гнуч ких, динамічних технологіях;
відображати пріоритети організації відповідно до її стратегічного спрямування і діяльності;
орієнтуватися на досягнення конкретних резуль татів;
відповідати основному для організації виду діяль ності;
забезпечувати своєчасність, мобільність, надій ність, гнучкість контрольних операцій;
бути простим і зрозумілим;
бути економічним (ґрунтуватися на співставленні витрат на його здійснення з досягнутими результатами).
Контролювання як вид управлінської діяльності (про цес) реалізується на засадах виконання контрольних опе рацій (контролю).
Контроль — елемент і чинник управління економічними суб'єкта ми, процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегі ям, цілям, програмам розвитку тощо.
Процес здійснення контролю стосується інтересів кон кретних працівників, що може спричинити зміну їх ви робничої та соціальної поведінки. В кожному окремому випадку вона виявлятиметься по-різному. Певні праців ники, які перебувають у сфері дії контролю, намагати муться працювати якнайкраще, інші, щоб уникнути не приємностей, намагатимуться приховувати об'єктивну інформацію, вдаючись до її фальсифікації. Іноді конт роль спричиняє стресовий стан у людей, породжує конф ліктні ситуації, за яких можливі відхилення у психіці втягнутих у конфлікт людей. Тому контроль потребує ви віреного, делікатного використання з урахуванням усьо го спектра чинників, що впливають на його реалізацію.
Як важливу категорію менеджменту контроль кла сифікують за різними ознаками.
1.3а змістом: фінансовий, виробничий, маркетинго вий та ін.
Фінансовий контроль постає як система спостере жень, перевірок, досліджень ефективності функціону вання та розвитку фінансових ресурсів. Він зорієнтова ний на фінансову сферу підприємств, фінансові системи інших суб'єктів управлінських рішень, правильність і своєчасність виявлення відхилень, визначення необхід ності у корективах тощо.
Виробничий контроль полягає в порівнянні показ ників виробничого планування із фактичними даними, а також в аналізуванні відхилень. Основними критерія ми при цьому є строки виготовлення, якість продукції, ефективність використання виробничих потужностей, ана ліз витрат виробництва.
Контроль маркетинговий — це комплекс дій та за ходів, пов'язаних із перевіркою рівня реалізації марке тингової концепції підприємства. Основними критерія ми при цьому є ефективність рекламної кампанії, рі вень конкурентоспроможності продукції, якість після продажного обслуговування споживачів, рівень витрат на збут і просування товару тощо.
2. За етапами виробничо-господарської діяльності: по передній, поточний та завершальний (рис. 1.2).
Рис.1.2.. Взаємозв'язки між попереднім, поточним та завершальним контролем.
Попередній контроль здійснюють на вході в систему організації на основі встановлених правил, процедур, норм поведінки тощо. Цей вид контролю використову ють щодо людських (трудових), матеріальних, фінансо вих, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів.
Поточний контроль реалізується в процесі виробни чо-господарської діяльності..
Завершальний контроль здійснюють на виході із сис теми організації. Він необхідний для виявлення рівня досягнутих результатів в організації, забезпечення моти вації (наприклад, при оплаті праці, преміюванні тощо).
Для підвищення ефективності кожного із видів кон тролю доцільно їх реалізовувати стосовно конкретних видів ресурсів (табл. 1.1).
Таблиця 1.1.
Характеристика попереднього, поточного та завершального контролю в організації
Види ресурсів
Характеристика процесу контролю щодо кожного виду ресурсів
1
2
ПОПЕРЕДНІЙ КОНТРОЛЬ
Трудові
Реалізується на основі аналізу ділових і професійних навичок претендентів на вакантні посади, кваліфікації, рис характеру, які задовольняють організацію та необхідні для виконання певних робіт. При цьому встановлюють мінімальний рівень вимог до працівників щодо професійної освіти, досвіду роботи, навичок тощо
Інформаційні
Зовнішню та внутрішню інформацію, що надходить з усіх інформаційних каналів, перевіряють на достовірність і об'єктивність. Для цього формується система збору, оброблення та перевірки інформації
Фінансові
Перевіряють усі грошові надходження і видатки підприємства, їх відповідність фінансовій документації, терміни надходження, виплати
Матеріальні
Зосереджений на перевірці якості та кількості отриманих від постачальників необхідних матеріальних ресурсів відповідно до укладених договорів і зафіксованих у них критеріїв
ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ
Трудові
Реалізується в процесі виробничо-господарської діяльності. Здійснюється у формі регулярних перевірок роботи працівників, обговорення проблем, періодичної атестації працівників тощо
Інформаційні
Охоплює перевірку роботи системи оброблення, групування інформації, виділення першочергової і другорядної, термінової і нетермінової інформації, а також її розподілу в межах організації
Фінансові
Передбачає перевірку поточної роботи фінансових структур, використання фінансових надходжень організації, формування видатків, відповідності фінансової документації та фінансових операцій нормам чинного законодавства тощо
Матеріальні
Виявляється у перевірці ефективності використання наявних матеріальних ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності
ЗАВЕРШАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
Трудові
Охоплює перевірку відповідності кваліфікації працівників посаді, продуктивність їх праці, здатність до постійного удосконалення професійних навичок
Інформаційні
Зосереджений на перевірці повноти, достовірності та об'єктивності інформації, необхідної для виконання поставлених завдань
Фінансові
Передбачає перевірку фактичних фінансових результатів і порівняння їх із запланованими
Матеріальні
Зорієнтований на перевірку кількості та якості виготовленої продукції
3.3а рівнем централізації контролю: централізова ний та децентралізований.
Централізований контроль постає як цілеспрямова на діяльність спеціалізованих контрольних служб, засно вана на використанні суворих правил, інструкцій, жорст ких нормативів. Його особливістю є послідовний, спря мований на суб'єкт вплив «зверху до низу»; здебільшого йому властива закритість інформації.
Децентралізований контроль ґрунтується на соціаль них нормах, цінностях, традиціях, корпоративній куль турі. Значною мірою він зорієнтований на самоконтроль та внутрішньогруповий контроль, що здійснюються на заса дах соціальної взаємодії. Йому властива прозорість ін формації про цілі, засоби, терміни проведення контро лю. Не менш важливою його особливістю є і забезпечен ня двостороннього впливу.
Окрім розглянутого підходу Кузьміна О.Є. та Мельник О.Г. [8, с.126-127], існують і інші.
Так, Осовська Г.В. зазначає, що контролювання- це здатність управління виявити проблеми і відповідно скоригувати діяльність організації до того, як ці проблеми пе реростуть в кризу[30,с.194].
Гірняк О.М., Лазановський П.П. вказують на те, що контролювання— є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою і керованою системами[28,с.106].
Контролювання спрямоване на забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінювання та аналізу результатів її діяльності і внесення необ хідних коректив у разі відхилення фактичних результатів від за планованих[27,с.282].
Першою і головною умовою усякого контролювання є те, що його об'єктом повинні бути результати діяльності, і ні в якому випадку співробітники. На жаль, дуже часто трапляється так, що контролюється сама особистість, сама персона, що породжує у підлеглих страх і велике емоційне напруження[28,с.109].
Процес контролювання має три етапи:
розробка стандартів і критеріїв;
співставлення з ними реальних результатів;
прийняття необхідних корегуючих дій[30,с.197].
Для банку найважливішим видом контролювання є фінансовий контроль. Кожна організація повинна керувати своїми фінан сами так, щоб їх надходження були достатніми для по криття витрат і забезпечували прибуток власникам. Для цього використовують фінансовий контроль, у про цесі якого досліджують ефективність усіх фінансових операцій, які здійснює організація.
Фінансовий контроль — контроль, який полягає у нагляді за використанням коштів, що надходять у фірму (виручка від реалізації продукції, акціонерний капітал), перебувають у її розпорядженні (поточні активи, нерозподілений прибуток) та виходять за її межі (оплата витрат, сплата податків)[27,с.293-295].
Фінансовий контроль передбачає:
оцінювання ефективності використання фірмою своїх ресурсів,рівня прибутковості та рентабельності окремих видів діяльності та фірми загалом;
оцінювання платоспроможності фірми, її фінан сової стійкості, яка визначається величиною накопичуваних протягом певного періоду власних фінансових ре сурсів;
визначення межі, до якої фірма може здійснюва ти фінансування за рахунок позичкових коштів.
Фінансовий контроль підприємства базується на бю джетній системі, що складається з бюджетів і процедури бюджетного контролю. Це дає змогу визначити вико ристання фінансових коштів відповідно до складеного бюджету.
Основними інструментами фінансового контролю є: бюджетний контроль, фінансовий аналіз, контролінг, аудит.
Бюджетний контроль — аналітичний інструмент, який передба чає: зіставлення реальних результатів із плановими, відображе ними у бюджеті; аналіз розбіжностей; інформування керівництва про результати аналізу; розроблення рекомендацій щодо регулю ючих заходів; оцінювання результатів роботи керівників, відпові дальних за різні бюджети.
Однак бюджетний контроль не спроможний нада ти керівникові всебічну інформацію про причини відхи лень, а особливо про можливий розвиток подій. Тому він доповнюється фінансовим аналізом.
Фінансовий аналіз — аналітичний інструмент оцінювання фінан сових результатів діяльності підприємства, спрямований на вияв лення резервів, поліпшення використання його основних і оборот них засобів, власних і залучених грошових коштів.
Складовими фінансового аналізу є фінансова звіт ність та аналіз фінансових показників. Фінансові звіти складають і подають відповідно до правил бухгалтерської звітнос ті. Основними фінансовими звітами є баланс і звіт про прибутки та збитки.
Баланс — це фінансовий звіт організації на конкрет ний час, зазвичай на останній день фіскального року, у якому записані всі активи та пасиви. Більшість балан сів поділяють на поточні активи (активи, які порівняно ліквідні або їх легко конвертувати у готівку); постійні активи (довготермінові активи, тому менш ліквідні); поточні зобов'язання (борги та інші зобов'язання, які потрібно сплатити у найближчому майбутньому); довго термінові зобов'язання (які не обов'язково виконувати у поточному році); акціонерний капітал (претензії влас ників щодо активів).
Звіт про прибутки та збитки (фінансовий звіт) підсумовує фінансову діяльність банку за кон кретний період, найчастіше за рік. Цей звіт відображає доходи та витрати банку, а також чистий її дохід (при бутки або збитки) за даний період.
Дані фінансових звітів використовують для фінансо вого аналізу, першим кроком якого є розрахунок най важливіших фінансових показників, що характеризу ють ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість банку та структуру її капіталу. Їх наступний аналіз допо магає менеджерові оцінити величину відхилень фінансо вого стану банку чи його підрозділів від запланованого і прийняти правильне рішення щодо коригуючих дій.
Аналіз фінансових показників. Це розрахунок од ного чи кількох фінансових показників для відображен ня деяких аспектів фінансового стану підприємства. Таблиця загальних показників не лише допомагає оцінити стан справ, а й сприяє виявленню негативних тенденцій розвитку. Вибір типу показників та способу їхньої подачі має важливе значення. Слід уникати надмірності й форму вати таблицю фінансових показників таким чином, щоб менеджер міг швидко знайти потрібну інформацію. То му перелік і кількість показників можуть бути різними, залежно від того, для якого рівня менеджменту їх скла дають. Таблиця керівника вищого рівня має охоплюва ти дані, які узагальнюють дані підлеглих[27,с.296].
Вимірювання результатів, які дозволяють виявити, наскільки вдало ся дотриматися встановлених стандартів. - це найважчий і найдорожчий елемент контролювання. Для того, щоб бути ефективною, система вимірювання повинна відповідати тому виду діяльності, який належить контролюва ти.
Вибір потрібної одиниці вимірювання - це найлегша частина прове дення контрольних вимірювань, які забезпечують в кінцевому підсумку весь процес контролювання.
Передача та поширення інформації відіграє ключову роль в забезпеченні ефективності контролювання. Для того, щоб система контролювання діяла ефективно, необхідно обов'язково довести до відома відповідних працівників організації як встановлені стандарти, так і досягнуті результа ти[30,с.199].
Також в банках використовується багато видів адміністративного контролювання: державний позавідомчий контроль, державний відомчий контроль, незалежний фінансовий контроль (аудит), внутрігосподарський контроль.
Державний позавідомчий контроль здійснюється спеціальними органами державного апарату, діяльність яких поширюється на усі галузі підприємництва, незалежно від їх відомчої підпорядкованості: Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією, Державним комітетом статистики та ін[28,с.110].
В банках захід них країн є штати контролерів всередині фірм і спеціа лізовані аудиторські фірми. Внутрішньофірмові конт ролери перевіряють банк в цілому здійснюючи стратегічний і поточний. Вони надають необхідні для планування дані (інформаційного і управлінського характеру), а йо го відповідальність поширюється на зведення в ціле да них для галузевого планування, обробка яких здійсню ється в межах єдиного планування і для перевірки окре мих висновків і прив'язки їх до цілей, які стоять перед організацією[24,с.67].
1.2. Особливості контролювання матеріальних витрат підприємств і банків в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
Витрати – це поняття, яке характерне для діяльності будь-якого підприємства чи організації; юридичної чи фізичної особи[39,с.22].
В економічній літературі витрати трактуються по-різному. Слід зазначити, що визначення витрат, хоч і відрізняються одне від одного, мають спільну основу (базу), суть якої зводиться до використання ресурсів: трудових, матеріальних, фінансових.
З 1.01.2000р. в Україні вступив у дію стандарт (положення) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", згідно з яким витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що входять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати операційної діяльності групуються за наступними економічними елементами:
матеріальні витрати
витрати на оплату праці
відрахування на соціальні заходи
амортизація
інші операційні витрати[42,с.22].
До складу елемента "Матеріальні витрати" включається вартість придбаних у сторонніх підприємств (тобто без урахування вартості будь-яких продуктів власного виробництва) і витрачених у процесі операційної діяльності:
сировини й матеріалів (сировини п основних матеріалів, що входять до складу продукції, яка виготовляється підприємством; допоміжних матеріалів, які використовуються при виготовленні продукції або для технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, для господарських потреб тощо);
напівфабрикатів і комплектуючих виробів (напівфабрикатів, необ хідних для комплектування продукції, що виготовляється підприємством, які потребують додаткових витрат праці з їх оброблення чи складання; повністю готових комплектуючих виробів, необхідних для комплектування продукції, що виготовляється підприємством);
палива й енергії всіх видів (нафтопродуктів, мастильних матеріалів, твердого палива, природного газу, електричної та інших видів енергії, що використовуються для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, освітлення й опалення будівель тощо);
тари й тарних матеріалів (готової тари; матеріалів і деталей, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту) ;
будівельних матеріалів (будівельних матеріалів, деталей, комплек туючих виробів, конструкцій тощо, використання яких не пов'язано з виготовленням власних основних засобів підприємства);
запасних частин (готових деталей, вузлів, агрегатів, які використо вуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту та інших основних засобів і швидкозношуваних предметів);
інших матеріалів (швидкозношуваних предметів зі строком вико ристання не більше року або нормального операційного циклу, якщо він більше року, зокрема: інструментів, господарського інвентаря, спеціального оснащення, спеціального одягу тощо; бланків суворого обліку та інших) [41,с.333].
Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами[7,ст1].
Суб'єкти зовніш ньоекономічної діяльності можуть здійснювати таку діяльність:
експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
продаж товарів іноземним об'єктам негосподарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів;
вивезення за межі України капіталу у будь-якій формі (ва лютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуаль ної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності;
надання об'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним об'єктам господарської діяльності.
міжнародні фінансові операції та операції з цінними папе рами у випадках, передбачених законами України;
кредитні та розрахункові операції між об'єктами зовніш ньоекономічної діяльності України та іноземними особами господарської діяльності; створення об'єктами зовнішньоекономічної діяльності банків та страхових закладів за межами України тощо;
орендні, у тому числі лізингові, операції;
операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України[7,ст.4].
При контролюванні матеріальних витрат в умовах зовнішньоекономічної діяльності виникають розходження у тому, яким повинно бути контролювання з точки зору його ефективності: внутрішньовідомче чи позавідомче, залежне чи незалежне, яке б здійснювалось у формі ревізії чи перевірок[39,с.202].
Звичайно, найбільш оптимальним було б використовувати всі види контролювання, але це для банку вимагає багато ресурсів (матеріальних, людських, часових).
Для комерційних банків пріоритетного значення при контролюванні матеріальних витрат в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності набуває внутрішньогосподарське контролювання, тобто здійснюване посадовими особами всередині банку.
В сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності контролювання повинно бути використано як засіб підвищення ефективності господарювання, одержання максимальної віддачі від вкладених коштів.
Внутрішнє управлінське контролювання містить методи і способи, які допомагають управлінню, плануванню і контролюванню за господарською діяльністю підприємства, підрозділів та всередині їх. Прикладом може бути бюджетування і складання звітів, нормативний метод обліку затрат.
Розрізняють дві системи контролювання за суттю організації: механічну і кошторисну. Механічна система контролювання діє частіше за все у поточний період і полягає у наступному:
регулярній перевірці роботи підлеглих;
здійсненні регулювання на основі фактичних результатів, отриманих після проведення роботи.
Система кошторисного контролювання використовує елементи механічного контролю і зворотного зв'язку. Вона нерозривно зв'язана з плануванням і внаслідок цього застосовується як у поточному періоді, так і на довгострокову перспективу.
Механічна система і система кошторисного контролювання організуються по-різному залежно від типу управління: з оберненим чи прямим зв'язком. Обернений зв'язок передбачає "вхід" і "вихід". Під “входом ” розуміються ресурси: матеріальні, трудові, фінансові. Під " виходом "- продукти, послуги затрати на їх виготовлення (надання). Такий зв'язок включає в себе контролювання шляхом зіставлення фактичних даних з плановими, коригування планових даних у випадку вияву відхилень.
Для прикладу, у випадку контролювання за матеріальними витратами в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності (рис.1.3).
Збір даних Обробка даних Оцінка дій Трактування результатів
Рис.1.3.Схема системи кошторисного контролювання, заснованого на принципі зворотного зв”язку.
В даній системі фактичні показники порівнюють з кошторисними (стандартними) і коригують з метою приведення у відповідність кошторисних показників з майбутніми результатами.
На системи внутрішнього контролювання впливає ряд факторів, до яких слід віднести:
діяльність і рішення ради директорів, комітету з аудиту та вищого керівництва;
критерії виконання та винагороди;
кодекс поведінки та етики;
законодавство.
Рада директорів повинна вимагати надання їм даних про порушення у внутрішній контрольній системі. У багатьох компаніях існують свої аудиторські комітети, які формуються з числа "зовнішніх" членів ради директорів, тобто тих, які безпосередньо в компанії не працюють. Це дає змогу їм бути більш незалежними при проведенні перевірок.
Критерії виконання та винагороди є основними елементами контрольної системи. Так, якщо критерій винагороди і просування по службі базується лише на кінцевих результатах, то це може створити передумови для підставки звітів, взяток тощо. Тепер, припустимо, що керівництво понижує в посаді або обмежує службові повноваження окремих осіб відповідно до виявлених порушень. Такі критерії існують у тих організаціях, де бухгалтерський та адміністративний контроль мають високий статус.
Кодекси поведінки та етики розповсюджені у різних організаціях і визначають рамки поведінки окремих осіб. Закон - це основа. Етика поведінки повинна бути на рівень вище того мінімуму, що вимагається законом. Службовці не повинні приймати подарунки від торгових агентів, постачальників та інших осіб, з якими мають ділові стосунки .
Правила, напрямки і процедури з контролювання матеріальних витрат в умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності виробляються кожним банком та існують фізично (охоронні пристрої, комп'ютерні паролі тощо), записані в інструкціях, стандартах, у вигляді усних вказівок начальників та ін.[39,с.206].
Контролювання матеріальних витрат має особливо важливе значення при прийнятті конкретних управлінських рішень. Саме від їх рівня в основному й залежить величина фінансового результату діяльності підприємства - прибутку чи збитку.
1.3. Законодавчо-правове поле контролювання матеріальних витрат банків.
Законодавство, яке регулює діяльність даного банку потрібно розглядати разом із постановами та положеннями Національного банку України. Безперечно основними законом, що стосуються діяльності комерційних банків в Україні є Закон України “Про банки і банківську діяльність ” від 7 грудня 2000 року із останніми змінами від 22.06.2004. Який визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків [5, ст.1].
Його метою є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку [5, ст.2].
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
1) Реєстрація банків і ліцензування їх діяльності.
2) Встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
3) Застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру.
4) Нагляд за діяльністю банків.
5) Надання рекомендацій щодо діяльності банків.
II. Індикативне регулювання:
1) Встановлення обов'язкових економічних нормативів.
2) Визначення норм обов'язкових резервів для банків.
3) Встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій.
4) Визначення процентної політики.
5) Рефінансування банків.
6) Кореспондентських відносин.
7) Управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції.
8) Операцій з цінними паперами на відкритому ринку.
9) Імпорту та експорту капіталу [5, ст.66].
У положенні НБУ “про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями” встановлюються загальні правила Національного банку України щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для клієнтів під час їх розрахунків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) [17, ст.1.1].
У “Правилах бухгалтерського обліку операцій з документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями в банках України” визначається порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з документарними акредитивами за зовнішньоекономічними операціями в банках України [16, ст.1.1].
Положення НБУ “про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень”, із змінами від 14.04.2006 №166 визначає порядок, умови створення та здійснення державної реєстрації банків, порядок відкриття філій і представництв банків, порядок надання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом, порядок надання дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку. Реєстрація банків здійснюється Національним банком шляхом унесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути: ощадними; інвестиційними та іпотечними [14, ст.1].
Згідно з положенням “про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій” із змінами від 31.03.2006 Національний банк України здійснює регулювання ліквідності банків шляхом проведення:
операцій з рефінансування банків;
депозитних операцій;
інших операцій (операцій на відкритому ринку) [15, ст.1].
Положення “про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях”, із змінами від 31.03.2006 вказує що, тільки після отримання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій уповноважені банки України можуть укладати угоди про відкриття кореспондентських рахунків [13, ст.1].
Положенням НБУ “про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України”, із змінами від 19.04.2006 - встановлюється порядок формування банками України обов'язкових резервів. де вказано, що Національний банк України використовує нормативи обов'язкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком без нарахування процентів за залишками коштів, що формують обов'язкові резерви [26, ст.1.1].
Положенням НБУ “ про механізми рефі...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора