Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут комп’ютерних технологій, автоматики та метрології
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра охорони праці
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Охорона праці в галузі
Варіант:
40
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НУ «Львівська політехніка»
Кафедра охорони праці
Розрахункова робота:
з курсу « Охорона праці в галузі»
Варіант - 40
Виконав:
ст.гр. ЗІД-12
Перевірив:
Львів 2011
Завдання №40: питання – 12; задача – 3, варіант 7
Особливості операторської роботи. Вимоги безпеки до робочих місць.
Розрахувати блискавкозахист виробничої будівлі. Викреслити зону захисту блискавкоприймачів. Представити зону захисту.
Номер варіанту
Категорія будівлі за ПУЕ
Розміри будівлі, м:
Місце розміщення
Висота
Довжина
Ширина
7
П-ІІ
16
36
12
Київ
Особливості операторської роботи. Вимоги безпеки до робочих місць.
Особливості діяльності оператора такі:
керування великою кількістю об’єктів і параметрів, що зумовлює значні навантаження на нервово-психічні функції;
сприймання, переробка інформації і прийняття рішень є суттю діяльності;
необхідність декодування інформації, отриманої в закодованому вигляді від приладів, і співвіднесення її зі станом реального процесу або об’єкта;
висока точність дій і швидкість прийняття рішень та здійснення управлінських функцій;
висока відповідальність за дії і прийняті рішення;
висока готовність до екстрених дій;
обмежена рухова активність, незначні м’язові навантаження;
сенсорна монотонія або політонія;
сенсорні, емоційні та інтелектуальні перенавантаження.
Ефективність роботи оператора, як і всієї системи в цілому, залежить від раціонального розподілу функцій між людиною і машиною, виходячи з врахування їх переваг і обмежень.
В одних випадках можливості людини набагато більші, ніж у машини, в інших, навпаки, машина має переваги над людиною. Так, людина здатна працювати в несподіваних ситуаціях, їй властива висока гнучкість і адаптивність до мінливих зовнішніх впливів, може працювати по багатьох програмах. Для машини неможливо запрограмувати всі випадковості; їй властиві мала гнучкість і висока ціна багатоваріантної роботи. Людина здатна створити повне уявлення про події, явища за неповної інформації. У машини така можливість обмежена. Людина має великі можливості для вибору способів дії, може швидко використовувати резерви, виправляти помилки. У машини ці можливості обмежені. В той же час у людини обмежена «пропускна здатність» щодо сприймання і переробки інформації. У машини — навпаки. У людини зменшується працездатність внаслідок розвитку втоми, розсіюється увага, з’являються різні емоційні стани і переживання. Машина має практично постійну роботоздатність. Людина порівняно повільно і неточно виконує обчислювальні операції, в той час як для машини характерні висока швидкість і точність обчислень. У зв’язку з цим необхідна автоматизація тих функцій, які можуть бути виконані без участі людини. За людиною залишаються функції щодо прийняття рішень, що і зумовлює більшу ефективність праці людини порівняно з роботою автоматичних пристроїв. Мислячий оператор посідає центральне місце у великих системах управління.
До взаємодії людини і технічних засобів ставляться підвищені вимоги, що вимагає пристосування техніки до людини (конструювання машин з врахуванням людських можливостей) і людини до машини (відбір і підготовка спеціалістів).
Зазначені особливості операторської праці дозволяють виділити її в специфічний вид професійної діяльності.
Етапи, види і режими операторської праці
Основними етапами операторської діяльності є:
сприймання інформації щодо об’єктів керування та навколишнього середовища, яка важлива для розв’язання завдань, поставлених перед системою «людина—машина». Для цього оператор повинен помітити сигнали, виділити з їх сукупності найбільш важливі та розшифрувати. Внаслідок цих дій у оператора формується попереднє уявлення про стан керованого об’єкта. Якість сприймання інформації залежить від типу і кількості індикаторів, організації інформаційного поля, характеристик інформації.
оцінка і переробка інформації. На цьому етапі порівнюються задані і реальні режими роботи системи, здійснюється аналіз та узагальнення інформації, виділяються критичні об’єкти і ситуації. На основі вже відомих критеріїв важливості і терміновості встановлюється черговість обробки інформації. На оцінку і переробку інформації впливають спосіб кодування, обсяг і динаміка змін в системі, а також відповідність обсягів інформації можливостям пам’яті і мислення оператора.
прийняття рішення про необхідні дії на основі проведеного аналізу та оцінки інформації, а також на основі інших відомостей про мету і умови роботи системи, можливі способи дії, наслідки правильних і неправильних рішень. Ефективність прийнятого рішення залежить від типу задачі, складності логічних умов, алгоритму та кількості можливих варіантів рішення.
реалізація прийнятого рішення шляхом виконання певних дій або видачі відповідних розпоряджень. На цьому етапі окремими діями є перекодування прийнятого рішення в машинний код, пошук потрібного органу керування і маніпуляції з ним тощо. Виконання рухів залежить від кількості органів керування, їх типу і способів розміщення.
На кожному етапі необхідний контроль власних дій, який може бути інструментальним або візуальним, що забезпечує надійність роботи оператора.
Перші два етапи називають отриманням інформації, інші два — її реалізацією.
Вимоги безпеки до робочого місця.
При проектуванні робочого місця необхідно враховувати, що при виконанні роботи з фізичним навантаженням бажана поза "стоячи", а при малих зусиллях — "сидячи" .
При проектуванні робочого місця необхідно брати до уваги: якщо при прямій позі "сидячи" роботу м'язів умовно взяти за 1,0, то при прямій позі "стоячи" м'язова робота підвищується у 1,6 раза, а при похилій позі "сидячи" — у 4 рази, при похилій позі "стоячи" — у 10 разів.
Робота в позі "стоячи" призводить до більшого стомлення. Бажано передбачати можливість зміни пози під час роботи. Це попереджує виникнення таких профзахворювань, як варикозне розширення вен при роботі стоячи або геморою при роботі сидячи. Крісло має відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги" а робочі місця "стоячи" мають відповідати ГОСТ 12.2.033-78 "Робоче місце при виконанні робіт стоячи. Загальні ергономічні вимоги".
Антропометричні дані, наведені в ГОСТ 12.2.049-80, допомагають правильно спроектувати робоче місце, форми і розміри обладнання органів управління з урахуванням анатомічної структури, фізіологічних можливостей і особливості людини. Ручні органи управління розташовуються на висоті 1000—1600 мм над рівнем підлоги при обслуговуванні стоячи й на висоті 600—1200 мм при обслуговуванні сидячи. Сидіння на постійному робочому місці за пультом або щитом управління повинно мати пристрій для регулювання його як по вертикалі, так і по горизонталі. Конструкція сидіння повинна мати підлокітники, опори для спини та підставку для ніг згідно з антропометричними даними. Органи управління на пульті або щиті розташовуються на відстані не більш як 800 мм від вертикальної осі сидіння. Загальні ергономічні вимоги наведені в ГОСТ 12.2.049-80 "Обладнання виробниче. Загальні ергономічні вимоги".
Інструмент і пристрої повинні бути справними і зручними при користуванні. У процесі роботи монтажний інструмент спрацьовується, порушуються його форма, розміри, з'являються тріщини, які можуть призвести до поломок і травмування працівника. Губки гайкових ключів повинні бути паралельними, а відстань між ними відповідати стандартному розміру, який позначений на ключі. Працювати ключами з деформованими або спрацьованими губками не дозволяється. Торцеві й накидні ключі повинні бути без зім'ятих граней і тріщин, розвідні, крім того,— без коливання в рухомих з'єднаннях. Зіскакування ключів з головки болта або граней гайки може викликати травму і поранення рук, а часто й падіння працівника, особливо на слизькій підлозі. Несправна викрутка може зіскочити з головки гвинта і поранити руку. Кінець леза викрутки повинен бути дещо затупленим, а бічні грані — рівними і плоскими. Розмір леза викрутки слід підбирати відповідно до ширини паза розміру головки гвинта. Рукоятка має бути міцно з'єднана із стержнем викрутки і бути ладенькою і без задирок. Не можна користуватись викруткою з кривим стержнем, бо при обертанні її напрямок зусилля руки не збігатиметься з віссю гвинта, який відкручують, а це призведе до зіскакування леза з головки гвинта. Молотки та кувалди повинні бути міцно насаджені на овальні ручки, які виготовляють з твердих і в'язких порід дерев (в'яз, кизил, горобина, молодий дуб). Якщо на ручках з'явились тріщини, їх замінюють. Бойок молотка виготовляють опуклим для центрування удару. Молоток повинен бути без тріщин і забоїн. Щоб запобігти зіскакуванню плоскогубців із затиснутої деталі, робочу поверхню губок виготовляють з насічкою. Для електромонтажних робіт використовують плоскогубці, в яких ручки вкриті діелектричним матеріалом. Загострені кінці (хвостовики) напилків і шаберів повинні мати круглі дерев'яні ручки з металевим бандажним кільцем. Станки ножівок повинні бути правильної форми із справним натяжним пристроєм для ножівкового полотна. Для закріплення полотен в натяжному пристрої необхідно застосовувати спе ально виготовлені короткі штири. Довжина зубил, крейцмейселів і вибивачів повинна бути не менше як 150 мм, щоб під час роботи їх можна було безпечно утримувати рукою. Не дозволяється використовувати зубила або крейцмейселі з тріщинами і зади- рами, бо шматочки металу, які відлітають від розбитої ударної поверхні можуть травмувати працівника. Кут заточування леза зубила повинен відповідати твердості матеріалу, який обробляють. Зубила з «сухим» гартуванням лез використовувати не- безпечно, бо під час рубання вони викришуються. Ножиці необхідно міцно кріпити на робочому місці. Леза їх слід добре загострювати. Рукоятка ножиць повинна бути рівною, недеформованою. Слюсарний верстак, обладнаний лещатами і ящиками для інструменту Оббивають зверху залізом так, щоб не було гострих кромок і кутів. Для зручності в роботі слюсар повинен встановити верстак і лещата відповідно до свого росту. При невідповідності росту висот; розміщення лещат необхідно підкласти під верстак підкладки (для високих слюсарів) або дерев'яні реш ки під ноги (для низьких).
Переносні електролампи, які використовують слюсарі-складальники, об- ладнують сітками для захисту від пошкодження, відбивними козирками, а також гачками для кріплення лампи на робочому місці. Під час роботи лампу встановлюють так, щоб світло не падало в очі. Напруга струму для переносних ламп не повинна перевищувати 12 В. Для розбирально-складальних робіт необхідно застосовувати гайкові ключі тільки відповідного розміру. Не дозволяється вставляти в головку ключа більшого розміру підкладки, щоб підігнати ключ до розмірів гайки або головки болта. Не можна подовжувати плече ключа або іншого монтажного інструмента відрізками, бо це може спричинити поломку його і падіння працівника. Щоб полегшити розбирання забруднених та іржавих з'єднань, їх миють, очищають від іржі, змочують гасом або дизельним паливом. Найбільш зруч- ними і надійними для відкручування таких з'єднань є багатогранні накидні і торцеві ключі. Під час відкручування не можна вдаряти по ключу молотком або іншим предметом, а також забороняється замість ключа застосовувати зубило і молоток. Для складання відповідальних різьбових з'єднань, щоб не перевищувати допустимих зусиль, необхідно використовувати динамометричні рукоятки.
Закручувати і відкручувати гайки і болти, розміщені в незручних місцях, слід ключами з тріскачками чи торцевими ключами з шарнірними рукоятками. Використовуючи знімач, необхідно стежити, щоб його лапки повністю заходили в пази, прорізи і поглиблення та надійно захвачували деталь, яку знімають, а силовий гвинт мав надійний осьовий упор. Обертати гвинт слід повільно, без великих зусиль. Під час натягу треба центрувати знімач, щоб вія не зірвався з деталі. Пружини знімають і вставляють за допомогою спеціальних знімачів, щипців, стяжних болтів або пристроїв. В окремих випадках встановлюють огорожу для захисту працівників. При рубанні металу зубилом слюсар повинен надівати захисні окуляри для захисту очей. від металу і попередити про небезпеку інших працівників, які знаходяться поблизу.
До роботи з ручними електр ікованими і пневматичними машинами опускають осіб, не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, вироб- ниче навчання та інструктаж з техніки безпеки і мають першу кваліфікаційну групу з техніки безпеки. Медичний огляд вони повинні проходити щорічно. Електро- і пневмомашини треба зберігати на складі і мати інвентарний номер. Про проведення ремонту і періодичних перевірок необхідно робити записи в спеціальному журналі, який зберігається у особи, що відповідає за їх справність і зберігання. При одержанні ручних машин необхідно перевірити їх справність і комп- лектність, одночасно одержати захисні пристрої та засоби індивідуального захисту. Забороняється працювати несправними машинами, а також з про- строченою датою періодичної перевірки. Ручні електромашини, розраховані на напругу до 220 В, дозволяється використовувати в приміщеннях без підвищеної небезпеки та в інших місцях, де відсутня підвищена небезпека.
При використанні електромашин напругою до 220 В з одинарною ізоляцією, підключати їх до електромере необхідно через розподільний тран орматор. У приміщеннях підвищеної небезпеки та в особливо небезпечних місцях (котли, цистерни, колодязі) дозволяється використовувати ручні електромашини напругою не вище 42 В, при цьому потрібно користуватись засобами захисту (діелектричні рукавички, калоші, килимкн, ізолюючі підставки). Джерела живлення (трансформатори, пере- творювачі частоти тощо) повинні знаходитись поза місткостями, в яких пра- цюють люди. Електромашини напругою до 42 В забороняється включати в електро- мережу загального користування через автотрансформатор, резистор або Потенціометр. Їх обов'язково відключають від електромережі штепсельною вилкою при заміні робочої частини (наприклад свердла в дрилі), регулю- ванні та перенесенні з одного робочого місця на інше; під час перерви і після закінчення роботи, а також при зникненні напруги в електромережі. Забороняється працювати ручними електромашинами з приставних драбин, передавати їх іншим працівникам, які не мають дозволу на право користування, перевищувати гранично допустиму триваліст роботи, зазначену в паспорті.
При підвищеному шумі, стуку або вібрації, а також в разі Появи диму або запаху, характерного для горілої ізоляції, машини потрібно негайно відключити від електромережі. Під час роботи необхідно стежити, щоб кабель не стикався з гарячими Деталями та паливно-мастильними матеріалами; не допускати наїздів на нього колесами машин, а також оберігати від інших механічних пошкоджень. Перед початком роботи з ручними пневматичними машинами слід пере- вірити регулювання клапанів, а також спробувати їх на холостому ході. Перед приєднанням шланги необхідно продути. Кріпити шланги до штуцерів і ніпелів слід стяжними хомутами, застосовувати дріт забороня- ється. Приєднують або від'єднують пневмомашини тільки після припинення подачі повітря. Під час роботи повітря подають після встановлення пневмо- машини в робоче положення (робоча частина повинна торкатись матеріалу. Забороняється працювати пневматичними машинами з приставних драбин, замінювати їх при наявності в шлангу стиснутого повітря, а т ож використовувати шланги для обдування спецодягу.
Розв’язок задачі.
Визначаємо інтенсивність грозової діяльності, питомої густини ударів блискавки в землю, очікувану кількість ударів блискавки в об’єкт на протязі року.
Для нашого регіону інтенсивність грозової діяльності складає 60-80 год / рік, питома густина n =5,5 1/км2*рік ;
Кількість ударів:
N = [( S + 6hx ) * ( L + 6hx ) -7,7 * hx2 ] * n *10-6 ;
N = (( 16 + 6*12 ) * ( 36 + 6*12 ) -7,7 * 122 )* 5,5 *10-6 ;
N = 0,046 удари/рік.
Визначаємо тип зони захисту і категорії пристроїв блискавко захисту.
Категорія 3 – за рівнем блискавко захисту;
N ≤ 1, тому зона захисту - зона Б.
Вибираємо і розраховуємо тип блискавковідводу – одинарного стержня.
Визначаємо повну висоту блискавковідводу:
h = 25 м.
Визначаємо висоту конуса:
hо = 0,92h ;
hо = 0,92*25 ;
hо = 23м ;
Визначаємо радіус захисного кола на рівні землі:
ro = 1,5*h ;
ro = 1,5*25 ;
ro = 38 м.
Визначаємо радіус Rx на висоті hx:
rx = 1,5( h – hx / 0,92 );
rx = 1,5( 25 – 12 / 0,92 );
rx = 18 м.
За даними розрахунками будуємо на кресленні зони блискавко захисту будівлі – рис.1.
Рис1.
Отже за результатами розрахунку повна висота стержнивого блискавковідводу буде становити 25 м. Радіус захисного кола на рівні землі 38м , радіус захисного кола на висоті 12м буде 18м.
Використана література.
Средства защиты в машиностроении: Расчет и проектирование: Справочник/ С.В.Белов, А.Ф.Козьяков, О.Ф.Партолин и др.; Под.ред. С.В.Белова.-М.:Машиностроение,1989.-368с.
В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, В.М. Сторожук та ін. Практикум із охорони праці. – Львів, Афіша, 2000 – 352 с.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора