Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ПОЛІТИКО-ПСИХОЛОПЧНА КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Політологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Рема 7. ПОЛІТИКО-ПСИХОЛОПЧНА КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА
7.1. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА І ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ
Надзвичайно важливим чинником і необхідною умовою функці онування політичної сфери суспільства є політична культура як складова загальної, зокрема психологічної, культури суспільства, соціальних груп та індивідів.
Взагалі політика могла б вважатися доволі простою сферою людської діяльності, якби суб'єкти політичної діяльності (індивіди, соціальні групи, інституції тощо), маючи свої специфічні інтереси, потреби, мету, не намагалися вплинути один на одного, змінити свідомість та поведінку інших суб'єктів у процесі цієї діяльності.
Характер і рівень політичної культури суспільства великою мірою визначає його політичне життя. Виступаючи як засіб політичної соціалізації людини, спосіб організації та розвитку політичного жит тя суспільства, політична культура завжди формується на певному рівні політичної ідеології та соціальної психології. Вона включає до себе ідеї, переконання та погляди, способи діяльності, індивідуаль ний та суспільний досвід, традиції, звички, почуття.
Інакше кажучи, політична культура поєднує в собі об'єктивні соціально-нормативні компоненти свідомості та поведінки і суб'єк тивні стани, які відображають переживання відповідності цих нор мативів реальному життю.
У структурі політичної культури можна виділити, по-перше, рі вень розвитку та співвідношення усталених правових, соціальних, моральних і психологічних норм - регуляторів суспільних відно син; по-друге, когнітивні (інформаційні), емоційно-комунікативні та практичні (поведінські) компоненти формування суспільної свідо мості і засвоєння їх окремою особистістю та соціальними групами.
Таким чином, під поняттям "політичної культури" ми будемо розуміти якісну характеристику політичного життя суспільства, сту пінь розвитку і співвідношення між правовими, соціальними і пси хічними регуляторами функціонування політичної сфери суспільст ва. Останні сприяють політичній соціалізації особистості, консти туйовані у соціально-політичних інститутах, суспільній свідомості і політичній практиці.
Розрізняють поняття політичної культури суспільства, суспільної групи та окремої особистості.
Якщо розглядати політичну культуру великої суспільної групи, слід зазначити, що соціальні та психічні регулятори її діяльності
мають свою специфіку. Скажімо, члени суспільно-політичної органі зації, партії та ін., об'єднуючись у свою спільноту, добровільно рег ламентують її діяльність, створюють внутрішні "правила гри". А на приклад, соціальні та психічні регулятори діяльності нації мають трохи інше походження. До нації, на відміну від партії, неможливо вступити. А відтак зрозуміло, що тут діють здебільше соціопсихічні (етнічні) чинники, які є доволі консервативними.
Індивідуальна політична культура характеризується ступенем знання, емоційного відношення і практичного опанування нормами політичної соціалізації, загальнокультурним рівнем, компетентністю у політиці, адекватністю оцінок, рівнем свідомості, розумінням своєї соціальної ролі, ступенем включення до суспільно-політичної систе ми тощо.
Оцінюючи явище політичної культури, слід сказати про вагому роль в її функціонуванні загальної, національної культур, культури суспільних станів, регіонів тощо. Ці кола культури впливають на той результуючий чинник, який визначає організацію та культуру політичного життя суспільства.
ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
З методологічного погляду дуже важливим під час дослідження політичної сфери суспільства є виокремлення типології політичної культури.
Звичайно, наведену типологію політичної культури не можна вва жати закінченою, оскільки такий складний об'єкт для дослідження як політична культура може характеризуватися значно більшою кількістю параметрів оцінки.
ВИДИ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Відштовхуючись від аналізу суспільних відносин, можна виокре мити такі види політичної культури:
1. Культура депутатської, у тому числі парламентської діяльності, предметом якої є професійна, напівпрофесійна і громадська де путатська діяльність, що має розглядатися разом з вивченням діяльності апаратів відповідних державних органів.
2. Культура діяльності суспільно-політичних організацій, партій, рухів, інших соціальних об'єднань, груп та громадян.
3. Культура електоральної політичної діяльності або діяльності гро мадян у процесі проведення виборів, референдумів, плебісцитів, опитувань населення тощо.
Структурно-функціональний аналіз поняття політичної культури уможливлює виділити матеріальні (політичні інститути, норматив но-правові акти, що регулюють суспільні відносини) і духовні компоненти політичної культури суспільства (політичну свідомість, морально-етичні норми, соціальні настанови, політичні знання, во лю, досвід тощо). Всі ці компоненти реалізуються у процесі полі тичної діяльності окремих особистостей, соціальних груп, органів влади і т.д.
Підсумовуючи зазначимо, що аналіз політичної культури потре бує інтегрального підходу з позицій: 1. Характеру, рівня розвитку і співвідношення сталих правових, соціальних і психічних норм, що регулюють суспільні відносини.
Когнітивних (інформаційних, емоційно-комунікативних і практич них (діяльнісних) компонентів формування суспільної свідомості і засвоєння їх окремими особистостями.
Зразки політичної культури засвоюються через політичну соціалі зацію.
Взагалі під соціалізацією розуміють процес перетворення інди віда на члена сучасного йому суспільства, для якого характерно прийняття і успадкування його цінностей, норм, культури, володіння мовою і необхідними соціальними навичками, здійснення прав і обов'язків у різноманітних соціальних взаємодіях.
У процесі соціалізації соціальний досвід переплавлюється на власні настанови, цінності, орієнтації, засвоєння соціальних норм, ролей, навичок.
Соціалізація передбачає формування соціальних зв'язків, засвоєн ня надбань культури, розвиток самосвідомості, уявлень про себе, соціальне пізнання (знайомство з цінностями, ролями та ін.), зас воєння соціальних ролей та навичок практичної діяльності. Процес соціалізації включає до себе самосоціалізацію - своєрідний внут рішній контроль і самокорекцію.
Політична соціалізація є сукупністю процесів становлення полі тичної поведінки особистості та виявів її політичної активності.
Під час політичної соціалізації людина ідентифікує (ототожнює) себе з певною політичною спільнотою (державою, країною, нацією, станом, соціальною групою), засвоює її символи, отримує специ фічні знання про політичні інститути і механізми дії суспільства, їх призначення і функціонування тощо.
У процесі політичної соціалізації особистість набуває політичного досвіду під час практичного виконання різних соціальних ролей (виборця, члена політичної партії, суспільно-політичної або іншої організації тощо).
Суспільно-політичні структури суспільства мають дуже велике значення у процесі політичної соціалізації, оскільки вони встанов люють загальні норми поведінки, регулюють їх принципи та ін.
Опосередковану, але надзвичайно важливу роль відіграють засо би масової інформації та пропаганди, література, мистецтво, які за лучають різні компоненти формування свідомості (когнітивну, емо ційно-комунікативну, діяльнісну), сприяють процесу введення осо бистості до активного політичного життя8.2. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ. МЕНТАЛЬНІСТЬ
Однією з важливих характеристик політичного життя суспільства є таке складне, багатовимірне і неоднозначне поняття як полі тична свідомість.
Найбільш поширеним є тлумачення політичної свідомості як сукупності поглядів і настанов, які характеризують ставлення людей до держави, партій, суспільно-політичних організацій, політичних цінностей і цілей розвитку, традицій і норм політичного життя.
Свідомість є відображенням реалій буття: рівня розвитку продук тивних сил, особливостей суспільно-політичної структури та систем суспільних відносин, рівня освіти і культури.
Психічну основу політичної свідомості становлять знання, емоції та оцінки, інтелектуальні структури, мислительні операції, орієнто вані на сферу політичних відносин та інститутів, соціальних норм, ролей, процесів. У всіх психічних компонентах політичної свідомос ті знаходить своє відображення духовно опанований, засвоєний світ політики.
Політична свідомість є суб'єктивним образом політичного буття. Вона "виробляється", створюється суб'єктами політики у процесі політичної діяльності, взаємовідносин між ними, через залученість до політичної сфери.
Політична діяльність е предметною, її "предметами" виступають відносини та інститути, норми і цінності, позиції, ролі, статуси, ідео логічні гасла і програми, ъ яких втілюється і функціонує публічна влада суспільства, організованого у державу. Але ця діяльність є похідною політичної свідомості. За своїм психічним механізмом во на є ідентичною процесу віддзеркалення у суспільній свідомості політичної сфери суспільства.
Політична свідомість виникає у процесі практично-діяльнісного засвоєння людьми особливої форми соціальної культури станового суспільства — політики. Спосіб організації діяльності у сфері політики (її суб'єкти, цілі, напрями, засоби і методи реалізації) впливають на "анатомію" політичної свідомості.
Політична свідомість виникає з розшарування суспільства на ста ни, загострення боротьби між ними за владу. Отже, політична сві домість — свідомість станова, і це є її важливою соціально-історич ною рисою.
Відповідно до цього виокремлюють політичну свідомість рабо власників і рабів, феодалів і залежних від них селян, буржуазії та робітників. Однак структура політичної свідомості не обмежується таким поділом.
По-перше, політична свідомість станів не є рафінованою і моно літною. Вона формується під впливом складних матеріальних, полі тичних, ідеологічних залежностей і чинників у межах відповідної суспільно-економічної формації.
По-друге, суспільство поділяється не тільки на стани. Його струк тура набагато складніша і включає до себе велику кількість різних суспільних груп, які можуть суттєво відрізнятися, а відтак мати абсолютно несхожу політичну свідомість. Отже, носіями політичної свідомості, крім станів, суспільства та ін., є також різні групи лю дей, що об'єднуються на професійній, політичній, етнічній, конфе сійній, демографічній і т.д. основі.
Беручи до уваги останнє, зазначимо, що є групова й індивіду альна політична свідомість. Співвідношення між політичною сві домістю суспільства, групи, індивіда можна характеризувати за до помогою схем: "загальне-особливе-одиничне" та "ціле-части на".
Політична свідомість суспільства інтегрує групові й індивідуальні свідомості, формує і регулює функціонування останніх. У цьому ас пекті політична свідомість суспільства є нормативною, оскільки "примушує", регулює політичну поведінку, так би мовити, нефор мальним шляхом (на відміну від регулюючої сили законодавства).
Формування політичної свідомості суспільства не є простим, арифметичним процесом складання індивідуальних політичних сві домостей громадян. Під час співвідношення "одиниць" політичної свідомості такі елементи виокремлюються, кристалізуються певним чином і складаються у систему, яка є ядром політичної свідомості суспільства.
Взаємне перетворення множини індивідуальних свідомостей у суспільну свідомість і навпаки здійснюється завдяки політичній ко мунікації (обміну соціальною інформацією). У такому вимірі полі тична свідомість знаходить своє відображення у пізнавальній діяль ності, результатом якої є отримання інформації про сутність полі тичної сфери, її законів, зв'язків з іншими царинами життя суспільства.
Пізнання політичного світу проходить на емпіричному і теоретич ному рівнях, при цьому ці процеси розвиваються паралельно.
Емпіричний рівень політичної свідомості фіксує переважно зов нішні аспекти подій і явищ, які відбуваються на поверхні суспільно го життя (політичних відносин, інститутів). Цей рівень прийнято оці нювати як такий, що відповідає буденній політичній свідомості. В ньому концентрується багатий життєвий досвід учасників політичної комунікації та взаємодії.
Буденна, практично-політична свідомість створює інформаційну базу для узагальнень, на основі яких синтезуються політико-теоретичні моделі. Носіями буденної політичної свідомості є всі члени суспільства, які можуть нормально, раціонально мислити.
Політико-теоретична свідомість виходить на рівень узагальнень, аналізу механізмів управління політичною сферою суспільства. Та кий рівень політичної свідомості не є загальнодоступним. Він характерний для специфічної, висококваліфікованої діяльності полі тичних мислителів (ідеологів, науковців і т.д.). Суттю теоретичної політичної діяльності є дослідження місця політики у суспільстві, сутності і форм її виявів у публічній владі, державності тощо.
Теоретична і буденна політичні свідомості співвідносяться не тільки як такі, що перебувають на різних рівнях пізнання світу. Во ни пов'язані також функцією залежності, в якій практичні утворен ня окреслюють межі теоретичних конструкцій.
Однак політико-теоретична свідомість, перебуваючи у залежності від буденної, практично-політичної, не детермінується останньою повністю і однозначно. Вся проблема полягає у вмінні, волі і талан ті протистояти певному впливу буденної свідомості на теоретичну, віддаючи належне сутності і специфіці виявів практично-політичної масової свідомості.
Розглянувши основні види політичної свідомості, слід навести і два основні типи політичної свідомості: державну (етатизм) і анти державну (анархізм) (112).
Етатистський тип політичної свідомості виходить з позиції, що інтереси держави є найвищими, вона повинна бути монополістом публічної влади і добродійником (найвидатніші представники цієї концепції - Н.Макіавеллі, Т.Гоббс, Г.В.Ф.Гегель).
На відміну від етатистської анархістська політична свідомість ха рактеризується несприйняттям усіх політико-юридичних норм дер жави і суспільства. Політична влада вважається злом, а держава - експлуататором і ворогом свободи (провідні ідеологи цієї концепції П.Ж-Прудон, М.Штірнер, М.Бакунін).
Класифікуючи типи політичної свідомості, користуються і такими параметрами як централізм-децентралізм.
Наведемо централістські типи політичної свідомості:
• Комуно-соціалістична - характеризується концентрацією влас ності, крайній ступінь - економічне безправ'я.
• Монархічна - характеризується концентрацією влади, владним авторитаризмом, крайній ступінь - тиранія.
• Націоналістична - характеризується родовим, вузькогруповим світосприйманням, крайній ступінь - шовінізм.
Децентралістські типи політичної свідомості:
• Ліберальна - характеризується розподілом власності, крайній ступінь - монополізм.
• Анархістська - розподіл влади, владна децентралізація, крайній ступінь - повне безвладдя.
• Інтернаціональна - позародове, загальногромадянське світо сприйняття, крайній ступінь - імперський космополітизм.
Надзвичайно важливим поняттям для розуміння проблем суспіль ної і, зокрема, політичної свідомості є поняття ментальності, яке характеризує глибинний рівень колективної та індивідуальної свідо мості, включаючи й підсвідомий її компонент.
Іншими словами, під ментальністю розуміють соціально-психо логічні характеристики суб'єкта політики (людини, етносу, класу, іншої великої соціальної групи), які знаходять свій вияв у способі та характері мислення, світовідчутті, соціальних і психічних наста новах та поведінці.
Ментальність формується під впливом соціокультурних чинників: традицій, культури, соціально-політичних структур та інститутів сус пільства. Однак і сама ментальність виступає чинником формування суспільної свідомості та джерелом культурно-історичної динаміки.
Якщо суспільна, у тому числі політична свідомість є регулятором політичної поведінки суб'єктів суспільного життя, то ментальність є внутрішньою характеристикою суб'єкта політики - нації, соціаль ної або демографічної групи тощо.
Важливою рисою ментальності і політичної культури взагалі є на ціональний характер, який дослідники розглядають через призму історико-культурних традицій, суспільно-політичної практики та ін дивідуального способу думання. За аналогією з індивідуальним на ціональний характер можна було б тлумачити як комплекс типових зразків поведінки, які регулюють поведінку нації упродовж трива лого часу.
Підсумовуючи зазначимо, що політико-психологічна культура суспільства є важливим чинником і механізмом політичної соціалі зації, а відтак і регенерації та розвитку політичної сфери суспіль ства.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора