Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Безпека життєдіяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Львівська політехніка"
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Розглянуто і схвалено
на засіданні кафедри ТЕБ
25 вересня 2007 р. (протокол № 2)
Зав. кафедри _____________Мохняк С.М.
Тема 4 (лекція )
Психофізіологічні чинники забезпечення безпеки людини
з дисципліни "Безпека життєдіяльності"
для студентів всіх спеціальностей
Львів - 2007
План лекції
Фізіологічні і психологічні компоненти діяльності людини.
Основні аналізатори людини, що забезпечують безпеку життєдіяльності.
Гомеостаз.
Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на психофізіологічний стан людини.
Чинники ризику, що зменшують тривалість життя людини.
Соціально-психологічна безпека.
Деструктивна поведінка.
Безпека і конфліктологія.
Духовно-релігійна і інформаційна безпека.
Вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на організм людини
На організм людини діють безперервно змінювані чинники навколишнього середовища. Між організмом і зовнішнім середовищем існує функціональна рівновага; коли ця рівновага порушується, виникають захворювання організму.
В життєвому середовищі на людину діють матеріальні (хімічні, фізичні) і біологічні чинники.
Хімічні чинники – це хімічні елементи або сполуки в складі повітря, води, грунту, їжі, які необхідні для нормальної життєдіяльності, але можуть бути і причиною захворювань. Фізичні чинники (температура, вологість, рух повітря, атмосферний тиск, шум, радіація) при певній інтенсивності негативно впливають на фізіологічні функції організму. Біологічні чинники (їстівні рослини, тварини) становлять основу харчових продуктів, але можуть бути і причиною захворювань ( бактерії, віруси, паразити).
Людини і сама здатна впливати на функціональний стан свого організму. Сприятливі чинники внутрішнього впливу - здоровий спосіб життя, покращення умов праці і харчування, негативні - шкідливі звички, стреси, тощо. Реакція організму залежить від дозування чинника: при тривалій або надмірній дії негативного чинника життєва активність організму пригнічується.
Умови середовища, в яких будь-який чинник виходить за межі комфорту і пригнічує людину, називають екстремальними (аномальна температура, високогір’я, польові умови).
Фізіологічні особливості організму людини
У будь-якій діяльності людини виділяють два компоненти – фізіологічний і психологічний.
Людський організм – це сукупність тілесних і фізіологічних систем – нервової, серцево-судинної, травлення, кровообігу, дихання та ін. Визначальну роль у функціонуванні організму людини як складної біоенергетичної системи відіграє нервова система, яка пов’язує всі системи і частини тіла в єдине ціле, бере участь у сприйманні, аналізі та опрацюванні всієї інформації, що надходить з внутрішнього та зовнішнього середовищ. У разі перевантажень організму саме нервова система формує його захисно-адаптаційні реакції. З точки зору БЖД надзвичайно важливими є фізіологічні резерви стійкості та надійності організму людини – він може витримувати навантаження, на порядок більші від тих, що зустрічаються в повсякденному житті. Мозок людини, за різними оцінками, задіяний лише на 2-6 % потенційних можливостей.
Основні аналізатори людини
Людина сприймає навколишній світ з допомогою органів чуття, саме вони інформують нас про різні види та рівні небезпек.
Аналізатори – це сукупність взаємодіючих утворень центральної і периферійної нервової системи, які сприймають і аналізують інформацію із зовнішнього середовища і з самого організму людини. Сучасна фізіологія розрізняє вісім видів аналізаторів – зоровий, слуховий, шкірний, вісцеральний, руховий,смаковий, нюховий, вестибулярний, перші чотири з яких найбільш важливі у забезпеченні БЖД. Усі аналізатори за структурою і принципом дії однотипні. Вони мають на своїй периферії рецептори (апарати, що сприймають енергію зовнішніх подразників і перетворюють її в нервовий імпульс), від яких імпульси надходять у центральну нервову систему ( відповідні ділянки кори головного мозку). Висока чутливість рецепторів зумовлена тим, що кожний рецептор виділяє з множини подразників свій адекватний подразник.
Чутливість аналізаторів близька до теоретичної межі і поки що недоступна сучасній техніці.
Зоровий аналізатор
Через зір ми одержуємо понад 90% інформації про зовнішній світ. Зорові рецептори сприймають спектральний склад сонячного світла в діапазоні 380-780 нм, а це близько 150 відтінків кольорів. У техніці, відповідно до держстандарту, встановлено чотири сигнальні кольори:
- червоний – сигналізує про безпосередню небезпеку;
- жовтий – застосовують для попередження небезпеки;
- зелений – для знаків, що наказують робити саме так;
- синій – для вказівних знаків.
Зоровий аналізатор має найбільшу адаптацію (8-10 хвилин) і такі своєрідні характеристики як інерція, гострота, глибина, поле зору, зорове відображення, видимість. Тобто, в зоровій системі відбуваються складні процеси сприйняття реальної дійсності.
Слуховий аналізатор
Він є другим за значенням для сприйняття довкілля і безпеки життєдіяльності. Вухо людини реагує на хвильові акустичні процеси, зумовлені механічними коливаннями у пружному середовищі (повітрі). Система слуху людини (зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо) сприймає звукові коливання, формує слухові відчуття і впізнає звукові образи. Це має велике сигнальне значення, бо звукові коливання несуть інформацію про небезпечні явища, що є причиною цих коливань.
Для оцінки суб’єктивної гучності звуку встановлено шкалу, одиницею виміру якої є децибел, а частота акустичних коливань (висота звуку) вимірюється в герцах.
Шкірний (тактильний) аналізатор
Відповідає за тактильні, температурні, больові, рухові відчуття людини і в поєднанні із зором і слухом формує сприйняття зовнішнього світу.
За тактильну чутливість ( дотик, тиск) відповідають механічні рецептори шкіри, яка має велику кількість нервових закінчень і дуже важлива в забезпеченні життєдіяльності людського організму. Шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів (механічні ушкодження, сонячні промені, хімічні речовини), виконує секреторну і обмінну функцію, що важливо для терморегуляції організму.
Вісцеральний аналізатор (аналізатор внутрішніх органів)
Якщо зовнішні аналізатори попереджують людину про явну небезпеку, то цей аналізатор визначає небезпеки прихованого характеру і є дуже важливий для здоров’я і життя людини. Вісцеральний аналізатор пов’язаний з внутрішнім середовищем організму, яке зберігає відносну сталість, незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища.
Гомеостаз
Внутрішнє середовище організму (кров, лімфа, тканини, органи) адаптувалось до зміни зовнішнього (природного) і перебуває в стані динамічної рівноваги, яка забезпечує сталість температури тіла, артеріального тиску, вмісту води та ін.
Проте значні коливання параметрів зовнішнього середовища (як природного, так і техногенного) становлять небезпеку для здоров’я і життя людини.
Французький фізіолог К.Бернар (1813-1878) вперше сформував уявлення про роль сталості внутрішнього середовища людини при мінливості зовнішнього: досконалість людського організму в тому, що зовнішні зміни в кожну мить компенсуються і врівноважуються. Таку властивість організму називають гомеостазом.
В сучасному розумінні гомеостаз – стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням її основних структур за рахунок саморегуляції. Організм людини постійно змінюється (перебуває в постійному русі), але тільки у вузьких межах коливання гомеостазу.
Психологічні особливості людини
Нервова система людини забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії з зовнішнім середовищем. Центральна нервова система (головний і спинний мозок) керує стосунками з зовнішнім світом, а вегетативна – діяльністю внутрішніх органів.
Психіка є властивістю нервової системи людини, а психічні процеси невід’ємні від структури головного мозку: кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи. Функція лівої півкулі – оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої – оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів ( художній, емоційний тип). При ураженнях (травмах) певних ділянок мозку порушується відповідний вид функціональної діяльності людини.
Функції нервової системи здійснюються шляхом урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів: порушення в одних пунктах супроводжується гальмуванням в інших.
Мала рухливість при розумовій роботі і одноманітність при фізичній викликає втомлюваність нервової системи і може спровокувати виникнення раду захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних і т.д.
Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну. Профілактика втоми і перевтоми досягається чергуванням різних видів діяльності, творчою зацікавленістю працівника, його особистою активністю.
Психіка людини проявляється в таких психічних явищах:
Психічні процеси – короткочасні процеси отримання, переробки та обміну інформацією (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, воля).
Психічні стани - тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).
Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями( темперамент, характер, досвід, інтелект).
Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.
Внутрішні психологічні чинники - це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.
Зовнішні психологічні чинники викликають реакцію людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.
Основні психологічні особливості людини з точки зору БЖД
Пам’ять необхідна для оволодіння працівником безпечними прийомами праці і прийняття правильного рішення при нестандартних чи аварійних ситуаціях. Види пам’яті: рухова, образна, зорова, слухова, словесна, емоційна; короткочасна і довготривала.
Увага – це концентрація свідомості на певному об’єкті чи діяльності. Вона пов’язана з волею і поділяється на активну (свідому) і пасивну (несвідому). Важливими якостями людини є такі властивості уваги як об’єм, розподіл, стійкість, інтенсивність , швидкість переключення.
Мислення – це процес пізнання, спрямований на розкриття загальних і суттєвих властивостей, ознак, предметів, явищ та зв’язків між ними. Індивідуальні особливості мислення людини: глибина думки, самостійність, послідовність, критичність, гнучкість і швидкість.
Ризик і обережність можуть викликати потенційні небезпечні ситуації.
Сенсомоторні реакції - зворотні дії людини на відчуття органами чуттів. Характеризуються правильністю, точністю та своєчасністю. Надійність людини визначається рівнем її сенсорної координації, тобто здатністю своєчасно приймати і правильно оцінювати швидкозмінювану ситуацію і адекватними діями забезпечувати безпеку.
Воля - здатність людини керувати своїми діями і вчинками. Основні вольові якості людини: дисциплінованість, самоволодіння, рішучість, наполегливість.
Обробка інформації людиною
Інформація через п’ять органів відчуттів людини надходить у блок короткочасної пам’яті, де відбувається її об’єднання у вигляді процесу сприйняття. Потім через блок вибору вона надходить до пам’яті, що умовно розділена на робочу (процесорну) і довгострокову. Обробка інформаціїї відбувається в робочій пам’яті.
Людина може сприймати і працювати з обмеженою кількістю інформації. Якщо число сигналів, що надходять, велике, відбувається вибірковість сприйняття інформації. Сприйняття інформації залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників.
Внутрішні чинники – розумові здібності, пам’ять, знання і навички, особливі реакції, стреси. Зовнішні чинники – характер і тип обладнання, умови навколишнього середовища, складність задачі.
Психофізіологічні небезпеки
Психофізіологічні фактори потенційної небезпеки постійної дії:
- недоліки органів відчуття ( дефекти зору, слуху);
- порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку ( неадекватна реакція на дію органів відчуття);
- дефекти кординації рухів (особливо складних рухів та операцій);
- підвищена емоційність;
- відсутність мотивації до трудової діяльності.
Психофізіологічні фактори потенційної небезпеки тимчасової дії:
- недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);
- необережність (може викликати ураження не тільки окремої людини,, а й інших людей);
- втома (фізіологічна і психологічна);
- емоційні явища ( конфліктні ситуації, стреси).
Будь-який вид діяльності людини викликає втому – зниження продуктивності праці через витрату енергетичних ресурсів організму. Об’єктивним показником втомлення є упровільнення темпів роботи, зниження її якості. Найчастіше фізіологічна втома наступає при статичній фізичній діяльності людини, в меншій мірі – при динамічній. Психологічна втома частіше виникає при напруженій розумовій діяльності. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють працездатність.
При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, порушуються відновні процеси в організмі. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними, і, як наслідок, збільшується кількість помилок у роботі. Люди з хронічною перевтомою характеризуються порушенням сну, не відновлюють своєї працездатності до наступного робочого дня, стають чутливими до несприятливих факторів довкілля. Такий стан може викликати , з одного боку, серйозні захворювання організму, з іншого – створити небезпечні ситуації для інших людей.
Активний відпочинок – це заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні, відпочинок на лоні природи. Він поліпшує психічний стан особистості, підвищує працездатність, настрій.
Чинники ризику, що зменшуюють тривалість життя
Це чинники, що статистично достовірно зменшують тривалість життя людини як біологічного виду, яке становить 96-98 років (деякі вчені обгрунтовують межу 100-120 років). Але тільки в окремих індивідів тривалість життя збігається з біологічно визначеною, фактично вона зменщується на 30-40 років і більше.
З розвитком цивілізації і екологічним станом планети з’явились чинники ризику, які називають «хворобами цивілізації» - вони охоплюють суспільство загалом і викликають зміни в організмі кожного зокрема. Це певні негативні явища, що об’єднані в наступні групи: гіпокінезія, стреси, аліментарні частинки та ксенобіотики.
Гіпокінезія
На сучасному етапі історичного розвитку людини суттєво зменшився обсяг фізичної праці на виробництві і в побуті, що спричинило явище гіпокінезії - зменшення рухової активності людини і зниження її енергетичних витрат. Це головне порушення функціонального стану фізіологічних систем організму, що є головним чинником ризику тривалості життя.
Рухова активність організму – умова врівноваження між силою тяжіння і силою м’язів. Маса м’язів не залежить від маси тіла (складає 40-45 %), тому потреба в рухах – величина стала і зумовлена генетично. Рівень розвитку м’язової системи прямо впливає на стан всіх фізіологічних систем організму людини, оскільки робота м’язів (енергетичні витрати) активізують обмін речовин в клітинах і тканинах, процеси розпаду і самовідновлення при біосинтезі білка.
Отже, при зниженні фізичних навантажень на організм людини зменшується рівень енергетичного обміну, обміну речовин, настає дистрофія м’язів, зменшується кількість синтезованого білка, сповільнюються процеси саморегуляції, і, як наслідок, зменшуюються життєздатність самої людини.
Доросла людина розумової праці повинна не менше 30 хв. в день займатись фізичними вправами.
«Рух може замінити ліки, але ніякі ліки ніколи не замінять руху» (фр.лікар Тіссо).
Стреси
Поняття «стрес» (від англ. напруження) визначається як спосіб досягнення стійкості організму до дії негативних чинників будь-якого походження. Це реакція організму на певні подразнення (напруження), які діють тривалий час і тому стають неприємними і небажаними.
Психологічний стрес є відображенням людиною складної, екстремальної ситуації, в якій вона перебуває. Оцінка такої ситуації, сприйняття її як загрози залежить від індивідуальних психологічних особливостей і життєвого досвіду людини. Події, що викликають стрес-реакцію, називаються стресори.
Стреси, конфлікти, зумовлені ними депресивні стани, психологічні кризи суттєво знижують психофізіологічну безпеку людини.
Згідно з даними проф. Різві стрес це:
-стан тривоги в організмі, який він прагне усунути;
- психічні і поведінкові реакції на стан неспокою чи його придушення;
- подія чи умова в фізичному чи соціальному оточенні, що веде до прийняття рішення про усунення чи ослаблення загрози.
В перенапруженому стані в організмі відбувається бурхлива витрата енергетичних резервів, порушується регулювання обміну речрвин, продукти розпаду нагромаджуються і отруюють організм. Тому доброзичлива психологічна атмосфера на роботі і вдома, позитивні емоції сприяють високій працездатності, доброму самопочуттю і стійкості людини до зовнішніх впливів. Запорукою уникнення негативних впливів оточення є толерантність, великодушність, милосердя, співчуття, висока культура спілкування.
Аліментарні (від лат. alimentarius – харчовий) чинники пов’язані з харчуванням людини і викликають в умовах гіпокінезії такі негативні наслідки як ожиріння, збільшення маси тіла.
Ксенобіотики ( з грецьк. xenos – чужий і bios життя) – це шкідливі для організму людини речовини, які будь-яким шляхом потрапляють в організм і включаються у всі процеси обміну речовин, порушуючи таким чином його функціонування, що погіршує стан здоров’я людини.
«Формула» здоров’я
Психофізіологічні ризики ( узалежнення)
Глибинним первісним чинником психофізіологічного узалежнення людини від психотропних речовин є бажання періодичної зміни свідомості, досягнення стану ейфорії. Психотропна речовина – це хімічна сполука, здатна при одноразовому вживанні викликти ейфорію, а при багаторазовому – узалежнення (від токсичних речовин, алкоголю, наркотиків).
Узалежнення або адиктивна поведінка (від англ. аddict- узалежнення) – це патологічний потяг до вживання отруйних речовин (хімічних, біологічних або рослинних), яке спричиняє психологічну деградацію з подальшим розпадом особистості, постійне отруєння організму і фізіологічні захворювання, і, як наслідок, смерть, причім в досить молодому віці. Всі види психотропних речовин (нікотин, алкоголь, наркотики) за механізмом дії є тотожними – вони змінюють психічний стан людини. Узалежнення відбувається у 2 стадії: спочатку психологічна (неможливість відмовитись), а згодом і фізіологічна (потреба організму).
Адиктивна поведінка може бути спричинена не тільки узалежненням від психотропних речовин, але й азартних ігор, комп’ютера, тощо.
Фахівці з наркології ВООЗ вважають, що існують чіткі стадії розвитку узалежнення:
1 – паління тютюну (нікотиноманія);
2 - вживання алкоголю;
3 – рослинна наркоманія (макова соломка, марихуана, гашиш);
4 –вживання важких синтетичних наркотиків (амфетаміни, «екстазі»).
Психологічні передумови узалежнення
Основні види психологічної мотивації до вживання психотропних речовин:
прагнення вгамувати негативні емоції і заспокоїтись;
бажання випробувати нові відчуття;
просто так, за компанію;
бажання продемонструвати свою незалежність;
боязнь самотності.
Соціальні передумови узалежнення
Негативні емоції, стреси, зміна сімейно-соціальних ролей травмують психіку дитини, виникає психологічний дискомфорт – погіршується пам’ять, виникає почуття тривоги, страх, дратівливість тощо. Ці передумови в подальшому житті викликають мотивацію до психологічного розслаблення з допомогою алкоголю, наркотиків, що є причиною деструктивної поведінки людини.
Виникнення потягу до алкоголю та наркотиків найтіснішим чином пов’язане з умовами життя людини. Перші враження про алкоголь формується в дошкільному віці, і воно, як правило, негативне. В підлітковому віці негативне ставлення до вживання спиртних напоїв переходить в позитивне, а далі вже старшокласники починають вживати алкоголь – спочатку пиво, вино. Те, що в Україні практично все населення, хоча з неоднаковою частотою, вживає спиртні напої, відображається на суспільній свідомості. Бути тверезим – підозріло, єдині винятки – хвороба або керування автомобілем. Таке ставлення до пияцтва небезпечне тим, що людина на початкових стадіях алкоголізму не визнає себе хворою, тому швидко «спивається».
Згідно всіх міжнародних норм зловживанням вважається навіть мінімальне епізодичне вживання алкоголю у віці до 21 року.
Екоголічні передумови узалежнення
Внаслідок техногенного забруднення довкілля та нераціонального харчування імунна система людини постійно активізована і виснажена, нервова система реагує втомою і стресами, які виникає потреба «знімати». Невипадково, токсикоманія та наркоманія найбільш поширені у великих містах з небезпечною екологічною ситуацією. Низькокалорійне харчування людей з невеликими доходами, з іншого боку, спонукає вживати алкоголь як калорійний замінник білка і вітамінів, що утворюються при перетворенні етанолу.
За даними 2005 року, за останні 10 років кількість наркозалежних, що звернулась за допомогою до наркологічних установ, зросла в 4 рази, а насправді їх в 5-6 разів більше. За оцінкою Українського науково-дослідного інституту експериментальної неврології та психіатрії (м.Харків), реальна кількість наркозалежних в Україні становить близько 200 тис. осіб, а ще 40% від них епізодично вживають наркотики. Тому загальна кількість всіх споживачів різних видів наркотиків становить близько 550-600 тис. осіб, з них 95 % проживають в містах, а 90% з них – молоді люди у віці до 30 років.
Ризики узалежнення
зараження ВІЛ-інфекцією через використання спільних шприців і посуду;
ураження печінки та головного мозку;
зміна генетичного коду під дією психотропних речовин;
дистрофія внутрішніх органів, зниження імунітету людини до інфекційних захворювань;
виникнення розладів ЦНС (депресій, психозів, шизофренії), що важко піддаються лікуванню і можуть спричинити самогубство;
небезпека передозування, що викликає отруєння і смерть.
Для попереджнння ризику узалежнення кожній молодій людині необхідно:
надати об’єктивну інформацію про шкідливість вживання психотропних речовин;
виховувати відповідальність за власне здоров’я і своїх нащадків;
пропагувати переваги тверезого, здорового способу життя;
навчитись створювати позитивні міжособистісні стосунки як умову збереження психічного здоров’я.
Соціально-психологічна бепека
Психологічна наука допомагає як виявити закономірності поведінки людини в умовах небезпеки, так і сформувати концепцію безпеки особистості в умовах навколишньої реальності.
Формування і становлення особистості відбувається в небезпечному середовищі соціуму, де існує ризик формування деструктивної (злочинної) поведінки людини. Психологічний розвиток особистості починається в системі дитина-соціум, де внаслідок фахового виховання закладаються засади відповідальної поведінки або, в протилежному випадку, формується соціальна девіантність – відхилення від загальноприйнятих соціальних норм. На 70% особистість формується в дитинстві, особливо психологічно важливим є вік до 7 років. На цьому етапі на формування психіки дитини найбільше впливають зовнішні соціальні умови, які можуть сформувати нестійкість психіки, недостатність самокотролю, нездатність адекватно оцінити свої вчинки, невпевненість у собі тощо.
В процесі життєдіяльності в суспільстві особистість соціалізується – засвоює соціальний досвід, норми поведінки, систему цінностей, соціальні ролі для успішної життєдіяльності; або десоціалізується – відчужується від основної маси людей. В процесі соціалізації – входження індивіда в суспільство – провідним чинником є сім’я, а потім дошкільні заклади, школа, ЗМІ (порівняйте соціальну ситуацію в нормальній і алкогольно узалежненій сім’ї, повнії і неповній сім’ї).
Інформаційно-психологічна безпека
Інформаційно-психологічна безпека – стан захищеності окремих осіб чи груп людей від негативних інформаційно-психологічних впливів і пов’язаних з цим життєво важливих інтересів особистості і суспільства в інформаційному середовищі.
Сучасні засоби комунікації і обробки інформації створили принципово нові умови існування людини – внаслідок об’єднання інформаційних і телекомунікаційних систем з’явилась глобальна інформаційна інфраструктура. Інформаційна сфера стала важливою складовою суспільного життя, а нові інформаційні технології багатократно підсилили можливості впливу на свідомість і підсвідомість як окремої людини, так і великих груп людей. Психіка особистості піддається безпосередньому впливу інформаційних чинників, які впливають на поведінку, дії, вчинки особливо молодого покоління.
Основні загрози інформаційно-психологічної безпеки полягають в можливості негативних наслідків інформаційно-психологічного впливу, які проявляються в таких формах:
завдання шкоди здоров’ю людини;
блокування волі на неусвідомленому рівні, привиття синдрому залежності;
втрата здатності до самоідентифікації ( моральної, культурної, політичної);
маніпуляція суспільною свідомістю;
руйнування єдиного інформаційно-духовного простору України, традиційних устроїв і моральності суспільства.
Зокрема, культ жорстокості, насильства, порнографії, розбещеності із ЗМІ та Інтернету веде до неусвідомленого бажання у підлітків та дюдей з нестійкою психікою копіювати запропоновані моделі поведінки. Така інформаційна пропаганда знижує рівень порогових обмежень і правових заборон, відкриває шлях до багатьох правопорушень, наносить непоправну шкоду особистості.
Основною і центральною «мішенню» такого впливу є людина, її психіка. Мета негативного інформаційного впливу – проти волі і бажання особистості змінити її психічні стани та психологічні характеристики, модифікувати її поведінку і обмежувати свободу вибору, коригувати індивідуальну та колективну свідомість. Для цього використовують спеціальні засоби впливу (технічні і програмні) та спеціальні методи впливу ( послідовність прийомів впливу на психіку).
Інформаційна війна – комплекс дій в інформаційнфй сфері, спрямований на на здійснення тиску на на погляди окремих людей та суспільну думку для досягнення визначених цілей.
Основне джерело індивідуальної інформаційно-психологічної безпеки – це усвідомлення інформації, здатність адекватно сприймати навколишню дійсність, наявність здорового почуття сумніву, перевірка і тестування інформації.
Духовно-релігійна безпека
Духовна сфера житєдіяльності людини визначає і формує інші сфери життя (побутову, службову, інформаційну, політичну, ін.). Небезпеки у цій сфері (містичні культи, секти) наносять непоправні травми психічному і фізичному здоров’ю особи, провокують антисоціальну або суїцидальну поведінку, тощо.
Духовно-релігійна безпека – це стан захищеності життєво важливих духовно-релігійних інтересів окремих осіб і українського суспільства в цілому від внутрішніх загроз і зовнішнього втручання та відповідна система захисних заходів.
Головні напрями духовно-релігійної безпеки України:
духовно-релігійна незалежність, тобто, самодостатня життєдіяльність і спроможність відстоювати національні інтереси;
демократичність і стабільність духовно-релігійного життя в державі (гарантування свободи віросповідання, прав і свобод віруючих);
здатність до саморозвитку і прогресу, тобто, природна спроможність до самостійної реалізації національних інтересів у духовній сфері.
Суб’єкти духовно-релігійної безпеки – особа, релігійні організації і держава.
Основні загрози національній безпеці України в цій сфері такі:
політичні:
- втручання через засоби духовно-релігійного впливу у внутрішні справи держави;
- наявність сепаратистських тенденцій на релігійному грунті в певних регіонах;
- загострення міжетнічних і міжконфесійних стосунків;
- порушення прав громадян (свободи совісті, віровизнання).
соціальні:
- пригноблення соціальної активності (ізоляція) громадян, руйнація усталених соціальних та родинних зв’язків;
- загроза життю і здоров’ю людини через різні форми «нетрадиційного» лікування, знахарства, окультизму;
- використання методів психокорекції, зомбування, залякування;
- поширення новітніми тоталітарними релігійними течіями духовної деградації серед молоді (відчуження, догматизм, нівелювання творчої індивідуальності).
Небезпеки психічному здоров’ю громадян, що потрапили під вплив нетрадиційних культів, полягають у переслідуванні при спробі залишити культ, маніпуляції свідомістю, використання віруючих для протиправної діяльності. Часто для введення послідовників в залежність керівники неокультів використовують наркотики, хімічні препарати і технічні засоби маніпулювання психікою. Як правило, сектанти набувають психічних розладів, пов’язаних з страхом, стражданнями, залежністю, навіть суїцидом.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора