Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Львівська політехніка"
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Розглянуто і схвалено
на засіданні кафедри ТЕБ
25 вересня 2007 р. (протокол № 2)
Зав. кафедри _____________Мохняк С.М.
Тема 7 (лекція )
Корпоративна Безпека та БЕЗПЕКА В УМОВАХ КРИМІНАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ТЕРОРИЗМУ
з дисципліни "Безпека життєдіяльності"
для студентів всіх спеціальностей
Укладач: к.т.н. доцент
Скіра В.В.
Львів - 2007
План лекції
Зовнішні та внутрішні джерела загроз безпеці об’єкта економіки.
Економічні, природні, соціальні загрози та ризики.
Внутрішні фактори на підприємстві, які спричиняють екстремальні ситуації.
Інтелектуальна власність і її захист.
Охорона підприємства.
Економічна війна, економічна розвідка та промисловий шпіонаж.
Захист промислової власності
Зростання злочинності, як наслідок соціальної та економічної кризи.
Тероризм – як форма політичного екстремізму.
Три види тероризму: соціальний, політичний, ідеологічний.
Державний та недержаний тероризм
Зовнішні та внутрішні джерела загроз безпеці об'єкта економіки.
Суб'єктами кримінальних загроз безпеки об"єктів економіки є:
- спецслужби іноземних держав, діяльністю яких є добування цінної інформації, здійснення підривних акцій відносно об 'ектів економіки;
- недержавні організації та окремі особи, які спеціалізуються на проведенні промислового шпіонажу;
Сучасна організована злочинність є однією із найсерйозніших проблем, з якою зіткнулися наше суспільство і держава у важких обставинах кризи, радикальних реформ, що проводяться в країні. Розповсюджена вона в кредитно-фінансовій системі і в зовнішньо-економічній діяльності, в промисловості і аграрному секторі, в сферах торгівлі і побутового обслуговування.
Фактично має місце зрощування економічної злочинності з загально кримінальною.
Кримінологічна безпека передбачає забезпечення захисту основних об'єктів від посягань організованої злочинності та промислового шпіонажу.
Сучасна економічна безпека будь-якої країни - це загальнонаціональний комплекс заходів, направлених на постійний розвиток та вдосконалення економіки країни, який обов'язково передбачає механізм протидії кримінологічним загрозам злочинних структур.
Економічні, природні, соціальні загрози та ризики.
Головним елементом ризику створення небезпечної ситуації на підприємстві є, перш за все, співробітники даного підприємства та їх оточення, тому від охоронців вимагається всестороння перевірка всіх працівників.
Доцільно також перевіряти попередні посади, місця роботи і кваліфікацію потенційних працівників. Особливо обережно потрібно відноситися до тимчасових працівників, адже їх попередню діяльність перевірити важко.
Внутрішні фактори на підприємстві, які спричиняють екстремальні ситуації
відсутність персональної відповідальності посадових осіб за збереження цінних відомостей;
допуск до цінних відомостей невиправдано широкого кола осіб;
відсутність спеціального діловодства та порушення його правил;
недотримування встановленого порядку проведення особливо важливих конфіденційних переговорів;
не систематичне і не грунтовне проведення із співробітниками профілактичних навчань направлених на попередження порушень режиму захисту;
недосконалий контроль за додержанням режиму захисту відомостей, що містять комерційну таємницю.
Інтелектуальна власність та її захист.
В системі ринкової економіки у всіх країнах світу особливої цінності набула інтелектуальна власність. Ринкові відносини передбачають економічну свободу і конкуренцію де інтелектуальна власність та комерційні таємниці часто стають вирішальними в оволодінні ринками збуту в досягненні економічного успіху.
Підприємницька інформація підрозділяється на:
технічну, фінансову, рекламну, попиту та пропозиції, про кримінологічну обстановку тощо.
Після визначення виду підприємницької інформації, особливо цінної для успішної економічної діяльності підприємства (фірми), для її захисту від посягань злочинних структур та конкурентів застосовуються як правові, так і спеціальні заходи або ж комплексне їх поєднання.
Основним фактором захисту інформації є застосування режимних заходів, прийняття спеціальних заходів залежить від власника інформації, її цінності, конкурентної обстановки та інших факторів.
Цінна інформація, з якою працюють окремі працівники підприємства (фірми) і про яку відомо зацікавленим особам чи структурам, вимагає спеціальних внутрішніх і зовнішніх заходів охорони:
Зовнішні заходи
1. Вивчаються партнери та клієнти, з якими ведеться спільна комерційна діяльність їх надійність, плато-спроможність та інші дані;
2. Вивчаються зв'язки співробітників підприємства (фірми) з іншими підприємствами (фірмами);
3. Виясняються особи, які проявляють зацікавленість до діяльності підприємства (фірми) та його персоналу.
Внутрішні заходи
1. Ретельно підбираються та перевіряються особи, які мають намір влаштуватися на роботу на підприємство.
2. Певний період часу новий працівник знаходиться на спостереженні за його вчинками та поведінкою;
3.Особлива уваги приділяється особам, які проявляють необгрунтовану цікавість до інформації, угод, партнерів фірми тощо:
4. Комп'ютеризація підприємницьких структур розширює коло осіб, які володіють цінною інформацією, що передбачає застосування додаткових спеціальних заходів.
З метою захисту інтелектуальної власності вводиться специфічний порядок роботи і інформацією та доступу до неї шляхом проведення спеціальних органі-заційних заходів:
Спеціальні організаційні заходи
1. Визначення списку осіб, уповноважених класифікувати інформацію та об’єкти, що містять комерційну таємницю;
2. Визначення інформації та об'єктів, які належать до цінних та потребують захисту;
3. Здійснення координації заходів охорони цінної інформації, між всіма підрозділам підприємства;
4. Організація спеціального діловодства, маркування документації тощо, порядок зберігання і транспортування носіїв комерційних таємниць.
Виконання зазначених заходів по захисту цінної інформації здійснюють служби безпеки підприємства (фірми), а застосування ними сучасних технічних засобів захисту дозволяє, не тільки надійно забезпечити захист цінної інформації, але й не допустити проявів промислового шпіонажу.
Охорона підприємства
Основним виконавцем забезпечення кримінологічної безпеки об"єкту економіки є служба (підрозділ) безпеки, яка створюється на основі рішення керівництва об'єкту.
В цілому діяльність служби безпеки направлена на створення на об'єкті економіки необхідних правових, організаційних і матеріальних умов для виявлення, попередження і припинення посягань кримінальними структурами на:
майно;
інтелектуальну власність,
впливати на фінансово-комерційну кон 'юнктуру:
Служба безпеки може мати, наприклад, такі структурні одиниці:
відділ економічної розвідки:
відділ внутрішньої безпеки;
відділ по захисту комерційних таємниць;
відділ безпеки перевезень,
інформаційно-аналітичний відділ.
Економічна війна, економічна розвідка
та промисловий шпіонаж
Сучасна економічна безпека будь-якої країни - це загальнонаціональний комплекс заходів, направлених на постійний стійкий розвиток та вдосконалення економіки країни.
Метою боротьби країни в сучасній економічній війні є довготривале закріплення позицій на завойованому ринку.
До основних прийомів проведення сучасної економічної війни належать:
- точне визначення галузей, що їх необхідно розвивати.
- аналіз сил і слабких сторін противника.
Інформаційно-аналітична робота відіграє головну роль в організації комплексної системи забезпечення безпеки діяльності.
Експерти зазначають, що за теперішніх складних економічних обставин керівники підприємств повинні враховувати досить важливі в економіці фактор:
- зростання кількості суб"єктів економіки, які лідирують на деяких ринках.
В сучасній економічній війні тільки інформація може забезпечити вирішальну перевагу.
Найбільш складною, але і найбільш результативною є стратегія випередження, яка властива тим, хто самостійно протистоїть всім, а тому враховують як загальні несприятливі для нього обставини, так і свої власні сили.
На сьогодні ні будь-яка стратегія, ні будь-яка виробнича чи комерційна політика, ні капіталовкладення чи науково-дослідна робота не будуть мати успіху для глибокого вивчення сил, що керують світом: технологія, економіка, політика. І той. хто сьогодні найкраще володіє інформацією, може забезпечити собі вирішальну перевагу у сучасній світовій економічній війні.
Економічна розвідка - сфера таємної діяльності по збору, аналізу і використанню особливо цінної інформації, що охоплюс всі сфери ринкової економіки.
Економічна розвідка включас стратегічні і тактичні, які визначають характер та проведення окремих її видів.
Найбільший інтерес для економічної розвідки становлять:
- науково-дослідні і конструкторські праці;
- фінансові операції компаній, з них фінансування проектів, інвестиційна політика;
- маркетинг, зокрема: режим поставок, список замовників, кон'юнктура ринку, відомості про укладені угоди, звіти про реалізацію продукції;
- організація виробництва;
Головна мета економічної розвідки - забезпечення конкурентної переваги, що є найважливішою умовою досягнення успіху в ринковій економіці
Існус дві форми конкуренції: добросовісна і недобросовісна.
Добросовісна конкуренція передбачає одержання максимальних прибутків шляхом стіворення кращих товарів і надання більш якісних послуг - тобто це оправдана боротьба цін і якостей.
Недобросовісна конкуренція включає економічний шпіонаж, корупцію, неправдиву рекламу, демпінг які використовуються з метою підриву економічних здобутків конкурента або витіснення його з ринку тощо.
Економічна розвідка підрозділяється на три складові:
макроекономічна розвідка
економічна розвідка
мікроекономічна розвідка
Макроекономічна розвідка - це збір інформації про:
- тенденцію економічного розвитку іноземних держав;
- енергетичні і сировинні ресурси;
- розроблені за кордоном технології;
- стан галузевих і регіональних ринків:
- діяльність значних корпорацій світу;
- функціонування фінансових систем та ін.
Головною особливістю макроекономічної розвідки є несподіваний факт -значна її частина здійснюсться цілком легально, і за своїм змістом вона подібна до науково - дослідної роботи.
Економічна контррозвідка забезпечує припинення намагань іноземних фірм і спецслужб добуваня торгово-економічних і технологічних таємниць, які мають значну цінність.
Мікроекономічна розвідка, яка ведеться державними службами в інтересах промислових корпорацій боротьбі з іноземними конкурентами, є найбільш делікатним напрямом в діяльності розвідувальних служб. Це сфера глобального бізнесу, тому для такої діяльності потрібні співробітники з досвідом роботи в галузі бізнесу та фінансів.
ПРОМИСЛОВИЙ ШПІОНАЖ
Діяльність економічної розвідки підрозділяється на:
1. Галузевий аналіз стану економіки певної країни;
2. Промисловий шпіонаж, який в свою чергу можна умовно підрозділити на комерційну, технологічну і науково-технічну розвідку.
Характерні риси діяльності промислового шпіонажу:
Оволодіннями ринками збуту
Підбірка товарів;
Дискредитація чи усунення конкурентів;
Перепродаж фірмових секретів;
Зрив переговорів по контрактах;
Шантаж окремих осіб.
Створення умов дпя підготовки та проведення терористичних і диверсійних акцій.
Захист промислової власності
Одержання гарантованого доходу головна умова розвитку підприємницької діяльності. За таких мотивів керівникам приватних підприємств, менеджерам необхідно бути не тільки грамотним економістом, але й вміти захистити результати своєї праці від можливого розорення, крадіжок, махінацій, зведення втрат до мінімуму.
Ефективність засобів безпеки має враховувати і економічну сторону. Не завжди доцільно використовувати дорогі технічні засоби, вони можуть бути не ефективними в специфічних випадках.
Тероризм - як форма політичного екстремізму
Сучасний тероризм характеризується різко підвищеною технічною оснащеністю, високим рівнем організації, наявністю значних фінансових коштів. Його головна відмінна риса - це розмивання меж між міжнародним і внутрішнім тероризмом. Розширюються зв’язки терористичних організацій з представниками наркобізнесу і незаконної торгівлі зброєю. Помітна динаміка зростання терористичних груп у сучасному світі.
Слово тероризм похідне від латинського “terror”, що в перекладі означає “страх”, “жах”. Отже, тероризм можна трактувати як політику і практику досягнення політичної мети з допомогою терору.
Розроблені десятки класифікацій тероризму. Розрізняють терор “зверху” і “знизу”, політичний, революційний, лівий, правий, сепаратистський, комплексний, кримінальний, патологічний і т. ін.
На Міжамериканській конференції з прав людини (1970 р.), присвяченій проблемам тероризму і захисту від нього населення, було названо три форми тероризму: соціальний, політичний, ідеологічний.
Тероризм можна класифікувати :
за територіальною ознакою: міжнародний; внутрідержавний;
залежно від злочинної мотивації: політичний; релігійний; націоналістичний; економічний;
за формою прояву: використання з терористичною метою вибухових пристроїв; захоплення повітряного судна та інше злочинне втручання в діяльність цивільної авіації; захоплення морського судна та інше злочинне втручання в діяльність міжнародного судноплавства; захоплення заручників; інші форми тероризму.
Є три оновних види тероризму:
внутрішній - відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на
власній території;
транснаціональний - відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчиз-
ників на території інших держав;
міжнародний - відповідні дії груп громадян, однорідних або змішаних за національним складом, проти будь-яких осіб на території третіх країн.
Три види тероризму : соціальний, політичний, ідеологічний
Можна також назвати інші форми тероризму: “хімічний ”, “біологічний ”, “психологічний”.
Останнім часом занепокоєння правоохоронних органів і вчених, що досліджують проблеми тероризму, викликає така нова форма тероризму, як високотехнологічний тероризм, складовими якого є кібертероризм (електронний, комп’ютерний) і космічний тероризм.
Під кібертероризмом розуміють навмисну мотивовану атаку на інформацію, що обробляється комп’ютером, комп’ютерну систему або мережу, яка пов’язана з небезпекою для життя і здоров’я людей або настанням інших тяжких наслідків, якщо такі дії вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокування військового конфлікту.
Сучасний рівень науково-технічного прогресу дає підстави виокремити такі форми прояву космічного тероризму:
знищення космічних об’єктів, елементів наземних комплексів управління та інших структур космічних агентств;
залякування окремих великих організацій, регіонів, країн вибором місць падіння захоплених космічних апаратів;
залякування діями з космосу щодо морських, наземних і повітряних об’єктів.
Дослідники виділяють такі ознаки тероризму як злочинного діяння.
1. Тероризм є однією з форм організованого насильства.
2. При тероризмі здійснюється примус більш широкої соціальної групи, ніж без-
посередні жертви насильства.
3. Формування цілей здебільшого не пов’язане з конкретними проявами насильства, тобто між жертвою та метою, на яку спрямовують свої дії терористи, немає прямого зв’язку.
4. Тактична мета тероризму полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми,
стратегічна - досягти певних соціальних змін (свобода, незалежність, звільнення з виправно-трудових установ певного контингенту осіб, революція тощо).
5. Акти тероризму самі по собі становлять традиційні форми загальнокриміналь
них злодіянь.
6. Тероризм паралізує протидію з боку громадськості.
7. Знаряддям впливу тероризму є психологічний шок, який супроводжується усвідомленням того, що будь-хто може стати жертвою незалежно від того, до якої верстви суспільства він належить.
8. Тероризм припускає “політичне вимагання”, тому він не пов’язаний із стихійними повстаннями та виступами населення.
9. Практично завжди бере на себе відповідальність за вчинені акти насильства,
оскільки вони є засобом досягнення мети, а не самоціллю.
У Законі України “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. № 638-IV тероризм трактується як суспільно небезпечна діяльність, яка полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення і органів влади або здійснення інших посягань на життя або здоров’я ні в чому не винних людей або загрози здійснення злочинних дій з метою досягнення злочинної мети. Згідно із цим законом міжнародний тероризм визначений як здійснювані у світовому або регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі при підтримці державних органів окремих держав, з метою досягнення певної мети суспільно небезпечні насильницькі дії, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей або загрозою їх життю і здоров’ю, руйнуванням або загрозою руйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням або загрозою застосування ядерної, хімічної, біоло-
гічної та іншої зброї масового ураження.
Зазначимо, що терміни “міжнародний тероризм” і “глобальний тероризм” використовуються як рівнозначні. Це пов’язано з тим, що і глобалізація, і міжнародний тероризм стали можливі завдяки розвитку сучасних засобів комунікації, тобто міжнародний тероризм є негативним ефектом глобалізації, і тому цілком правомірне використання цих двох термінів як рівнозначних.
На особливу увагу заслуговує така тема, як роль незалежних засобів масової інформації (ЗМІ) в досягненні мети терористів. Ця тема все більше привертає увагу фахівців і органів влади. “Адже публічний відгук є головним, а часто і єдиною метою терористів”, - зазначив у своєму виступі головний редактор популярного в Україні тижневика “Дзеркало тижня” В.Мостовий на круглому столі “ЗМІ проти тероризму”.
Державний та недержавний тероризм
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАСІ) 20 червня 2005 р. прийняла резолюцію з проблеми ЗМІ і тероризму, де рекомендувала журналістам розробити єдиний перелік правил щодо висвітлення терактів. У тексті резолюції Асамблея закликає журналістів не допускати сприяння меті терористів, не нагнітати паніку, яку часто створюють терористичні акти, не надавати терористам можливості спілкування з широкою аудиторією. На думку аналітиків Світового банку, інтернаціоналізація тероризму є прикладом того, як міжнародні проблеми йдуть попереду міжнародної політики.
Для перемоги над міжнародним тероризмом будуть потрібні ті самі заходи, що і в боротьбі з тероризмом усередині окремих країн, але і вони не досягнуть результатів, якщо проводитимуться не на глобальному, а на національному рівні. До 11 вересня 2001 р. тільки чотири держави ратифікували конвенцію ООН про боротьбу з тероризмом. Щоб відновити уряди в “неспроможних” державах і врятувати інші держави від таких ситуацій, знадобляться конструктивні заходи. Економічний спад, на думку аналітиків Світового банку, - основна ознака неспроможності держави, що наближається, і, відповідно, економічний прогрес допомагає укріпити державу. Оскільки неспроможні держави можуть бути безпечним укриттям для терористів, економічний розвиток має бути ключовим елементом довгострокової стратегії боротьби з міжнародним тероризмом. Проте, на думку аналітиків Світового банку, не існує очевидного зв’язку між бідністю і тероризмом.
У цей час дослідники називають такі причини тероризму:
1) помітне зниження життєвого рівня населення в поєднанні з безпрецедентно
збільшеною соціальною диференціацією, які викликають до життя такі соціально-психологічні чинники, як злість, заздрість, ненависть, ностальгія по минулому і т. ін.;
2) економічна й енергетична криза, зростання цін, інфляція;
3) кризовий стан ряду соціальних і професійних груп, особливо військових, що
мають досвід війни, і осіб, що мають досвід роботи з вибуховими пристроями і вибуховими речовинами;
4) зростання безробіття, яке зумовлює проблеми міграції, бродяжництва, психологічної і професійної деградації і дезорієнтації особи в умовах ринкової економіки і т. ін.;
5) широке розповсюдження серед населення зброї, військової підготовки і специфічних військових умонастроїв, пов’язане як з участю значної частини військових у реальних бойових діях (афганська і чеченська війни), так і з вимушеним перепрофілюванням багатьох працівників спецслужб, що нерідко опиняються в кримінальних структурах, доступність зброї і велика кількість військових, що шукає собі застосування.
Серед політичних причин називаються:
1) репресії з боку правлячої еліти щодо опозиційних політичних партій;
2) нав’язування правлячою елітою нетрадиційних для даного суспільства соціально-політичних нововведень;
3) загострення внутрішньо-політичних конфліктів усередині самої держави;
4) зіткнення політичних інтересів двох держав в якому-небудь регіоні;
5) помилки в національній політиці, що допускаються урядом;
6) цілеспрямоване розпалювання національної ворожнечі окремими людьми, групами, партіями (наприклад рух вахабітів);
7) агресія відносно іншої держави і її окупація, що здебільшого спричиняє озброєний опір мирного населення (партизан), яке використовує терористичні методи (вибухи важливих об’єктів, підпали і т. ін.);
8) заохочення тероризму на рівні державної політики, як це роблять окремі країни;
У країні існує дкілька головних опосередкованих передумов можливого виникнення і розвитку тероризму.
1. Політична нестабільність.
2. Існування конфліктів у релігійному середовищі. На території України релігійний тероризм можливий у трьох формах: як вирішення спірних питань у сфері власності, як варіант підтримки і розповсюдження ідеології у ряді регіонів України, як масові суїциди з боку деструктивних релігійних культів.
3. Наявність військової бази ВМС РФ на території України створює значні підстави для проведення терористичних актів проти російського військового контингенту в Україні з боку як іноземних терористичних центрів, так і внутрішніх радикалів.
4. Висока концентрація в регіоні об’єктів підвищеної небезпеки, які потребують капітального ремонту, автоматично звертають на себе увагу терористичних груп і організацій як об’єкти посягання. За оцінками деяких експертів, такими можуть бути дніпровський каскад ГЕС, АЕС, комплекси хімічної промисловості, склади боєзапасів Міністерства оборони, сховища отруйних речовин і ряд інших об’єктів.
5. Етнічні суперечки в окремих регіонах України можуть спровокувати акти тероризму, спрямовані на дискримінацію окремих етнічних груп, відстоювання прав етнічних меншин з боку їх радикальних представників і латентне втручання в ці конфлікти третіх країн, а також спробу змінити території компактного проживання деяких етнічних груп.
6. Незахищеність інформаційного простору України може зумовити акти інформаційного тероризму в інтересах як внутрішньополітичних сил, так і інших країн, а також зарубіжних антиукраїнських центрів.
На основі проведеного аналізу можна зробити такі висновки.
1. Тероризм є складним, багатоплановим явищем, яке має різні аспекти: правові,
психологічні, історичні, технологічні і т. ін. Усе це ускладнює вироблення загальноприйнятного, всіма визнаного юридичного визначення тероризму.
2. Глобальний тероризм є негативним проявом процесу глобалізації і став можливий завдяки розвитку сучасних засобів комунікації.
3. Існує необхідність вироблення ретельно регламентованого порядку висвітлення в ЗМІ ситуацій, пов’язаних з актами тероризму.
4. З метою підвищення ефективності контр- і антитерористичних операцій слід
поліпшити співпрацю силових відомств, які займаються боротьбою з тероризмом.