Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Цивільний захист – основа безпеки у надзвичайних ситуаціях (НС)
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Цивільна оборона
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Львівська політехніка"
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Розглянуто і схвалено
на засіданні кафедри ТЕБ
29 серпня 2008 р. (протокол № 1)
Зав. кафедри _____________Мохняк С.М.
Тема 1 (лекція 1 )
Цивільний захист – основа безпеки
у надзвичайних ситуаціях (НС)
з дисципліни "Цивільна оборона"
для студентів всіх спеціальностей
Укладачі :
доц. к.т.н. Васійчук В.О.,
доц. к.т.н. Дзяний Р.Б.
Львів - 2008
План лекції
1. Єдина державна система з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСНС).
2. Загальні принципи організації та заходи системи Цивільного захисту
3. Система управління силами і засобами ЦЗ.
4. Організаційна структура ЦО на ОГД.
Вступ
Політичні зміни, що відбулися останніми роками на міжнародній арені, та вдосконалення завдань, які покладаються на органи цивільної оборони, вимагають і зміни назви "цивільна оборона" на більш широке тлумачення, а саме термін «цивільний захист» ЦЗ. Передусім йдеться про більшість країн Західної, Центральної та Східної Європи, де в цілому цей перехід уже завершено.
На 10-ій Міжнародній конференції з цивільного захисту, яка відбулася в Аммані 3-5 квітня 1994 року, держави-учасниці прийняли Універ сальну Декларацію з цивільного за хисту, у якій закликали уряди розглядати концепцію і визначення терміна "цивільна оборона" більш широко, а не тільки в рамках війсь кових конфліктів і визначених гу манітарних завдань та надзвичай них ситуацій у період військових конфліктів.
ООН також зайнялася пробле мою боротьби з різними небезпеками. Резолюція ООН №2034 закликала "уряди створити служби цивільного захисту" для здійснення надзвичайних операцій і надання допомоги населенню. В більшості країн світу такі служби створені.
Термін "цивільний захист" має використовуватися для визначення усіх гуманітарних заходів, спрямованих на захист життя людей, влас ності і навколишнього середовища від усіх катастроф та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.
Функціонування на території нашої країни численних об’єктів підвищеної небезпеки, переважно в зонах з підвищеною концентрацією населення, різко посилює небезпеку великих техногенних катастроф, провокує та збільшує негативну дію особливо небезпечних стихійних явищ. Щороку втрати від таких надзвичайних ситуацій вимірюються тисячами людських життів, мільярдними збитками та невиправною шкодою для природного середовища.
Щоб уникнути цього, у владі слід зробити значно більше, ніж дотепер, щоб кожна людина відчувала себе захищеною.
Масштабність і багатогранність завдань щодо протидії сучасним природним і техногенним загрозам вимагають висококваліфікованої, технічно оснащеної, мобільної державної системи цивільного захисту.
Така система визнана складовою національної безпеки, а виконання її завдань - важливим обов’язком органів виконавчої влади всіх рівнів. Проте природно-техногенна ситуація залишається складною, а в ряді її викидів- загрозливою.
Відповідно, з метою наближення до світових стандартів, від назви основного інструмента державної політики у сфері протидії наслідкам катастроф - цивільна оборона ми переходимо до назви - цивільний захист. І це не випадково. Сукупність завдань, що стоять перед службами цивільної оборони багатьох країн, більше пов’язані сьогодні з проблемами мирного часу, що дозволяє говорити про цивільний захист населення і територій, а не про цивільну оборону у воєнний час.
1. Єдина Державна система
з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації
техногенного і природного характеру (ЄДСНС).
1.1 Нормативно- правова база державної
системи захисту населення
Для забезпечення конституційного права громадян на захист їх здоров'я і життя від наслідків НС і створена системи цивільного захисту України, яка є частиною загальнодержавної системи безпеки й захисту населення.
Правовою основою (базою) будівництва системи захисту населення України від наслідків НС є:
– Закон України "Про правові засади цивільного захисту" (2004 р.)
– Закон України "Про Цивільну оборону України" від 23.02.1993 р. (з доповненнями та змінами згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про цивільну оборону" від 24.03.1999р.);
– "Положення про Цивільну оборону України" затверджене постановою Кабінету міністрів України від 10.05.1994 р. № 229;
– Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" (постанова Кабінету міністрів України від 03.08.1998 р. № 1198)
– Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 19.12.1991р. і Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996р.
– Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995р.
Основні положення міжнародного права з питань захисту людей (мирного населення, поранених, хворих, безпорадних і т.п.) під час бойових дій відображені в матеріалах Женевської конвенції від 12.08.1949 р. і додаткових протоколах до конвенції від 08.06.1977р.
У законі України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (2000 р.) визначено що «З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створюється Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (далі — Єдина державна система)(ЄДС)».
1.2 Склад та режими функціонування ЄДС.
ЄДС складається з територіальних і функціональних підсистем.
Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і захистом населення і територій у випадку їх виникнення.
Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок взаємодії функціональних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними міністерствами і погодженими зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населення від надзвичайних ситуацій.
Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в межах їх територій.
Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок функціонування територіальних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими Радою Міністрів АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за узгодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
Захист населення і територій у випадку виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру забезпечується шляхом координації функціонування постійно діючих функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи ( рис 1).
У залежності від обстановки, ступеня поширення прогнозованої чи виниклої надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у межах конкретної території встановлюється один з режимів функціонування системи захисту населення і територій.
Режим повсякденного функціонування діє при умовах нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, при відсутності епідемій, епізоотії, епіфітотій тощо.
Режим підвищеної готовності — у випадку істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, при наявності можливості виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.
Режим надзвичайної ситуації — у випадку виникнення і при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.
Режим надзвичайного стану — вводиться відповідно до законів України.
Режим воєнного стану - вводиться відповідно до закону України.
Основні заходи, які виконує Єдина державна система, здійснюються в залежності від визначеного режиму її функціонування.
У режимі повсякденного функціонування:
– ведеться спостереження і здійснюється контроль за станом навколишнього середовища на потенційно-небезпечних об'єктах і прилягаючих до них територіях;
– розробка і виконання цільових та науково-технічних програм, заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій, забезпечення безпеки і захисту населення, зниження можливих матеріальних збитків, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки і збереження національної культурної спадщини у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;
– організація навчання населення умінню використовувати засоби захисту, правильним діям в умовах надзвичайних ситуацій;
– створення і відновлення резервів матеріальних і фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;
– оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків.
У режимі підвищеної готовності:
– виконання заходів, визначених для режиму повсякденної готовності;
– формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації;
– посилення спостереження і контролю за станом обстановки на потенційно небезпечних об'єктах, прогнозування можливості виникнення надзвичайної ситуації та її наслідків;
– розробка комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;
– приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів, переміщення їх у район можливого виникнення надзвичайних ситуацій;
– організація цілодобового чергування членів державної, регіональної, місцевої та об'єктової комісії (у залежності від масштабу прогнозованої надзвичайної ситуації).
У режимі надзвичайної ситуації:
– здійснюється відповідальною комісією в межах її повноважень безпосереднє керівництво функціональними підсистемами і структурними підрозділами Єдиної державної системи;
– організовує захист населення і територій;
переміщує оперативні групи в район виникнення надзвичайної ситуації;
– організовує РІНР;
– визначає межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;
– організовуються роботи, спрямовані на забезпечення функціонування насамперед об'єктів економіки й об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;
– здійснюється постійний контроль за станом обстановки в осередку аварії (катастрофи);
– здійснює постійну інформацію про обстановку, що складається на об'єкті, у вищі органи, а також населенню.
У режимі надзвичайного стану:
- виконуються заходи, передбачені Законом України «Про надзвичайний стан». Для фінансування витрат, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій усіх рівнів, створюються за рахунок державного і місцевого бюджетів резерви фінансових і матеріальних ресурсів.
У режимі воєнного стану:
- виконуються заходи, передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Для фінансування витрат, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій усіх рівнів, створюються за рахунок державного і місцевого бюджетів резерви фінансових і матеріальних ресурсів.
На підставі спостереження змін навколишнього природного і техногенного середовища і відповідних регламентуючих документів в областях, районах, містах і на об'єктах господарювання розробляються плани роботи з попередження надзвичайних ситуацій і реагування на прогнозовані варіанти можливого їх розвитку. Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і його структурні підрозділи на місцях здійснюють організаційно-методичне керівництво плануванням дій Єдиної державної системи, організовують взаємодію органів керування і підлеглих їм сил усіх рівнів, тобто безпосередньо керують системою ЦЗ.
2. Загальні принципи організації та заходи
системи Цивільного захисту.
ЦЗ - цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період;
Цивільний захист здійснюється з метою:
реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;
подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Принципи цивільного захисту.
Цивільний захист здійснюється на принципах:
гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;
добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;
комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно-обгрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;
територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту;
мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;
гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.
Завдання цивільного захисту.
Основними завданнями цивільного захисту є:
збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації:
прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;
здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;
розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;
розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;
створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;
розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;
оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;
організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;
проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;
надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;
міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.
2.1 Основні заходи у сфері цивільного захисту.
З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.
Оповіщення та інформування.
Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:
- оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацй, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;
- завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;
- централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування з разі виникнення надзвичайних ситуацій.
Спостереження і лабораторний контроль.
Спостереження і лабораторний контроль включають:
- створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної та територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю;
- організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами.
Укриття у захисних спорудах.
1. Для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд шляхом:
комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально- побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;
обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору населених пунктів, гірничих виробок і природних порожнин;
дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень;
будівництва заглиблених споруд, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;
будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів;
будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.
2. Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Здійснення заходів з евакуації населення.
1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту - населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей.
У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.
Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:
- небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);
- загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотири годинним добіганням проривної хвилі;
- виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.
5. Часткова евакуація населення в разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.
6. Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.
7. Евакуація населення з небезпечних районів проводиться пішки і шляхом вивезення основної його частини наявним транспортом.
8. З метою запобігання проявам паніки та недопущення загибелі людей під час евакуації забезпечуються:
- планування евакуації населення;
- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;
- організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та населення про початок евакуації;
- управління проведенням евакуації;
- необхідних умов для життєдіяльності;
- створення мінімально евакуйованого населення;
- навчання населення діям при проведенні евакуації.
Інженерний захист територій.
З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту території, які включають:
урахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику можливості виникнення надзвичайних ситуацій на окремих територіях та в регіонах;
здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків надзвичайних ситуацій для безпеки населення і довкілля в разі виникнення таких ситуацій;
будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;
розроблення і запровадження заходів функціонування потенційно небезпечних об'єктів щодо безаварійного створення комплексних схем захисту населених пунктів та об'єктів від природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповіневих, протиселених, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.
Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій.
Для запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій здійснюються такі заходи:
- планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;
- розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових лікувальних закладів (пунктів);
- своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;
- контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;
- завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;
- накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки:
- здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;
- навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;
- забезпечення недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;
- санітарна охорона територій та об'єктів у зоні надзвичайної ситуації.
Психологічний захист.
Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:
- планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;
- своєчасне застосування психопрофілактичних методів;
- виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;
- використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.
Біологічний захист.
Захист від біологічного зараження включає:
виявлення осередку біологічного зараження;
прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;
використання колективних та індивідуальних засобів захисту;
введення режимів карантину та обсервації в осередку біологічного зараження;
здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики;
дотримання протиепідемічного режиму суб’єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.
Екологічний захист.
Екологічний захист включає: здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;
- ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.
Радіаційний і хімічний захист.
1. Радіаційний і хімічний захист включає виявлення вогнищ радіаційного та хімічного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуальними захисту, організацію і проведення РНР.
2. Радіаційний і хімічний захист забезпечується шляхом здійснення таких заходів:
- завчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;
- своєчасне впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційно- та хімічно- небезпечних об'єктах;
- створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної дози та дозиметричного контролю;
- надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;
- розроблення типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;
- завчасне обладнання радіаційно- та хімічно- небезпечних об'єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;
- розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.
Захист населення від несприятливих побутових
або нестандартних ситуацій.
Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій включає:
- здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій; організацію і надання допомоги населенню;
- розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
- проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.
3. Система управління силами і засобами ЦЗ.
Керівництво Цивільним захистом відповідно до її будови покладається на Кабінет міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності та їх підпорядкування.
Начальником Цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України, начальниками цивільного захисту у міністерствах, інших центральних органах влади, організаціях, установах та на підприємствах є їх керівники (див. рис 1).
Безпосереднє виконання завдань цивільного захисту здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільного захисту, у тому числі створеними на підприємствах, організаціях, установах силами та службами цивільного захисту.
Органи управління у справах цивільного захисту, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад народних депутатів межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевості під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам запобігання у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.
3.1 Центральний орган Цивільного захисту
З метою оперативного планування і здійснення екстрених заходів по ліквідації (запобіганню) негативних наслідків НС створені Комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій АРК, областей та міст Києва і Севастополя. Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків НС, попередження цих ситуацій є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської Катастрофи (МНС України).
Основними завданнями МНС України є:
– розробка і реалізація заходів захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;
– керівництво діяльністю органів управління, штабів, військ цивільної оборони і підпорядкованих спеціальних підрозділів;
– координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій всіх форм власності з розв'язання проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідація їх наслідків;
– визначення основних напрямків роботи у сфері захисту населення і територій від НС, соціального захисту населення, реабілітації забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територій;
– держаний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки, готовність до дій у НС та проведення заходів щодо запобігання їх;
– організація та координація здійснення заходів на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення, вирішення питань фінансування охорони громадського порядку і здоров'я персоналу, який працює на цій території, захисту наукових та економічних інтересів України;
– координація робіт, пов'язаних з формуванням і реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;
– підготовка і перепідготовка кадрів цивільної оборони та захисту населення від НС, навчання населення діям і надзвичайних ситуаціях.
Створення чіткої системи запобігання аваріям, катастрофам, іншим НС як в країні, так і за її межами відповідно до системи законів та нормативно-правових актів і затвердження Державної програми з техногенно-екологічної безпеки - мета і покликання МНС України.
3.2 Постійні комісії з надзвичайних ситуацій
при виконавчих органах влади.
Комісії у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України, Положенням Кабінету Міністрів України «Про державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій» (ТЕБ і НС), іншими актами законодавства.
Ці комісії створюються на державному, регіональному, рай онному (міському) і об'єктовому рівнях.
Основними завданнями комісії є:
– координація діяльності центральних місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних зі створенням і функціонуванням Національної системи попередження і реагування на аварії, катастрофи й інші надзвичайні ситуації;
– участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;
– організація і керівництво проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Комісія відповідно до поставлених завдань у надзвичайних умовах:
– готує і подає пропозиції по визначенню прав і обов'язків у цій сфері центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій;
– координує діяльність органів виконавчої влади з питань розробки і реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санітарно-епідемічного благополуччя, а також реагування на надзвичайні ситуації;
– розглядає питання створення чи припинення діяльності державних підприємств, що використовують складні і небезпечні технології;
– бере участь у проведенні експертизи найважливіших проектів по будівництву і реконструкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпеки;
– сприяє розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи Цивільної оборони населення, форм контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;
– здійснення безпосереднього керівництва ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;
– здійснює організацію робіт і взаємодію органів центральної та місцевої виконавчої влади, громадських організацій по евакуації населення, надання потерпілим необхідної допомоги;
– залучає до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні й інші формування,
– взаємодіє з відповідними організаціями сусідів, територія яких піддалася негативним впливам у результаті надзвичайних ситуацій, що виникли на території району (області, України);
– організовує визначення розміру збитку, завданого суб'єкту господарювання і населенню внаслідок надзвичайної ситуації.
Склад обласної постійної комісії:
Керівник комісії — перший заступник керівника обласної адміністрації (органу місцевого самоврядування, керівника підприємства).
Перший заступник керівника комісії — начальник управління з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Заступники керівника комісії:
- завідувач охороною здоров'я області;
- заступник начальника внутрішніх справ області. Членами комісії можуть бути начальники управління, керівники великих підприємств.
Рішення комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади.
3.3 Сили Цивільного захисту (цивільної оборони)України.
До сил Цивільного захисту в Україні належать (рис. 2):
- оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;
спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;
аварійно-відновлювальні формування, спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;
формування особливого періоду;
авіаційні та піротехнічні підрозділи;
технічні служби та їх підрозділи;
підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.
Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях;
Сили і засоби цивільного захисту - особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно- рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;
3.3 Регіональні і місцеві органи управління
та сили цивільного захисту
1. До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належать:
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад;
- територіальні органи управління центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.
2. До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:
аварійно-рятувальні формування і підрозділи; спеціалізовані аварійно-рятувальні служби;
сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;
сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту;
добровільні рятувальні формування.
Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють:
- Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (183/98-ВР);
- Кабінет Міністрів України.
Для координації діяльності державних органів влади з питань цивільного захисту Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (ради). У разі необхідності для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Кабінет Міністрів України утворює спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів.
Забезпечення діяльності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.
Фінансування заходів у сфері цивільного захисту, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, цільових програм, ліквідації наслідків НС здійснюється з державного та місцевих бюджетів, інших джерел відповідно до законодавства.
Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту, за створення перешкод у діяльності посадових осіб державного нагляду у сфері цивільного захисту винні особи притягаються до дисциплінарної адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності згідно із законом.
4. Організаційна структура цивільної оборони на об'єкті господарської діяльності.
При організації ЦО на підприємствах, в організаціях, установах враховуються такі особливості об'єкта:
характер виробництва;
існуюча організаційно-штатна структура;
чисельність працівників;
функціонування у воєнний час та інші.
Організаційна структура цивільної оборони на ОГД ( рис. 3)включає:
- керівництво (начальник ЦО та його заступники);
штаб ЦО (відділ, сектор, група);
евакуаційну комісію;
служби цивільної оборони;
невоєнізовані формування загального та спеціального призначення.
Начальником ЦО об'єкта (підприємства, організації, установи) є його керівник. Він несе відповідальність за організацію і стан ЦО на об'єкті, постійну готовність сил і засобів до проведення РНР; своєчасне планування і здійснення заходів з ЦО у мирний період та воєнний час.
Штаб ЦО ОГД (відділ, сектор, група) є органом управління начальника ЦО об'єкта. На штаб покладаються наступні функції:
організація і забезпечення безперервного управління силами і засобами ЦО ОГД;
забезпечення своєчасного оповіщення служб, формувань, робітників, службовців та населення про загрозу НС...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора