Види, способи і засоби знезараження. Лекція з Цивільна оборона. Робота № 501056

Перехід до торгівельного партнера Binance

Види, способи і засоби знезараження

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра техногенно-екологічної безпеки

Інформація про роботу

Рік:

2008

Тип роботи:

Лекція

Предмет:

Цивільна оборона

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет "Львівська політехніка" Кафедра техногенно-екологічної безпеки Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри ТЕБ 29 серпня 2008 р. (протокол № 1) Зав. кафедри _____________Мохняк С.М. Тема 6 (лекція 2) Види, способи і засоби знезараження з дисципліни "Цивільна оборона" для студентів всіх спеціальностей Укладач: доц. к.ф.-м.н. Гончарук. В.Є. Львів - 2008 П л а н Вступ Дезактивація та профілактика радіаційних уражень. 2. Дегазація та дезінфекція, речовини та розчини. 3. Санітарна обробка людей. В с т у п В результаті техногенних аварій, катастроф, стихійних лих, застосування зброї масового ураження одяг, взуття, техніка, місцевість, будівлі, засоби індивідуального захисту, продукти харчування можуть бути зараженими радіоактивними, небезпечними хімічними та біологічними речовинами. Знезараження є складовою частиною ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і є комплексом заходів, які проводяться з метою захисту населення, відновлення готовності техніки та невоєнізованих формувань для проведення РНР і підготовки ОГД до виробничої діяльності. Знезараження – комплекс заходів по дезактивації, дегазації та дезінфекції заражених поверхонь. Знезараження включає санітарну обробку людей та ветеринарну обробку тварин. Знезараження необхідно починати за принципом: від простого до складного. Зокрема, необхідно суворо контролювати перебування людей в засобах індивідуального захисту, чітко визначити оцінку обстановки в зоні ураження, по можливості спрогнозувати розвиток подій. Слід пам’ятати, що не всі речовини для знезараження сумісні між собою. На результат знезараження суттєво впливає кількість використаної води та її тиск. Зокрема, використання пари під високим тиском може призвести до утворення зараженого аерозолю, що має здатність поширюватися за межі осередку хімічного зараження. З’являються додаткові труднощі при низьких температурах. Успіх при проведенні знезараження, у значній мірі, залежить від суворого дотримання правил і рекомендації щодо його проведення самими виконавцями, особистої підготовки працівників штабів з цивільного захисту, навчання населення. 1. Дезактивація та профілактика радіаційних уражень Дезактивація – видалення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь, об’єктів до допустимих норм забруднення. Основні способи: механічний та фізико-хімічний . 1.1 Механічний спосіб Дезактивацію ділянок території які мають тверде покриття, можна проводити змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливально-мийних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами. Видалення радіоактивних речовин може проводитись також витрушуванням, вибиванням, здуванням, зрізанням. Ділянки території які не мають твердого покриття, дезактивують зняттям зараженого шару грунту завтовшки 5-10 см дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту завтовшки 8-10 см, переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, прибиранням снігу та льоду з метою зменшення перенесення радіаційного пилу, з одного місця в інше. Використовують в’яжучі рецептури, які створюють плівку, що перешкоджає пилоутворенню. Пористі матеріали краще дезактивувати за допомогою порохотягів. 1.2 Фізико-хімічний спосіб Фізико-хімічний спосіб дезактивації полягає у видаленні радіоактивних речовин, які міцно зв”язані із зараженою поверхнею і базується на властивостях радіоактивних ізотопів брати участь в процесах іонного обміну. Цей спосіб дезактивації передбачає застосування водних розчинів поверхнево- активних речовин (ПАР), що сприяє відриву радіоактивних частинок із забруднених поверхонь. В якості поверхнево- активних речовин застосовують спеціальні порошки СФ-2, СФ-2У, СН-50 та ін. А також застосовують мийні речовини ОП-7, ОП-10. Влітку застосовуються водні розчини цих речовин, а взимку розчини в аміачній воді. При відсутності поверхнево- активних речовин застосовують водні розчини мила, гас, дизельне паливо, дихлоретан: ClCН2-СН2Cl (отруйна речовина), етиловий спирт та ін. Деяка частина ізотопів міцно закріпляється на поверхні об’єктів і їх не вдається видалити з допомогою ПАР. Для їх видалення в дезактивуючі розчини вводяться комплексоутворюючі речовини. Роль їх зводиться до того, що вони вступають з ізотопами у взаємодію, утворюють комплексні сполуки, які добре розчиняються у воді. До них відносяться: фосфати натрію, щавелева та лимонна кислоти, винна кислота, їх солі. Із фосфатів застосовують: гексаметафосфат натрію, пірофосфат натрію, тринатрій фосфат. Металічні дахи, стіни, керамічну плитку дезактивують струменем води або 0.15% водним розчином СФ-2У з додаванням 2% щавелевої кислоти. Дезактивація бавовняного одягу і взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чищенням щітками. Якщо цими способами ступінь забруднення одягу понизити до допустимих величин неможливо, то він підлягає дезактивації шляхом прання за спеціальною технологією. Дуже ефективний метод дезактивації із застосуванням легкозйомних дезактиваційних полімерних покрить. Спочатку застосовується композиція яка утворює пінку, вона складається з “активного додатку” - пластифікатора і наповнювача. “Активним додатком” можуть служити агресивні реагенти (кислоти, фтористі сполуки, окислювачі). Вони частково розчиняють забруднену поверхню разом з радіоактивними речовинами. Полімерне покриття формується 4-6 годин. Плівку ховають як тверді радіоактивні відходи (РАВ). Повна дезактивація автомобіля з досвіду на ЧАЕС проводилась з допомогою дезактивуючого розчину на основі порошку СФ-2У або пасти РАС-1. Щодо ефективності різних способів дезактивації : при змиванні радіоактивних речовин струменем води під тиском 3,5 – 4 атмосфер ступінь забруднення зменшується у 20 разів; при змиванні радіоактивними речовинами дезактивуючими розчинами ступінь забруднення зменшується у 50-80 разів; - при видаленні радіоактивного пилу з допомогою порохотяга рівень забруднення зменшується в 10 разів. Забруднення продукції рослинництва і тваринництва може бути поверхневим внаслідок прилипання радіоактивних частинок і структурним – при всмоктуванні радіонуклідів через поверхню листя і надходження з ґрунту через кореневу систему. Структурне забруднення продукції тваринництва відбувається при годівлі тварин кормами, що містять радіоактивні речовини (РР), а також при надходженні з водою і повітрям. При вмісті РР у сільськогосподарській продукції понад допустимі норми проводять дезактивацію. Є три способи її дезактивації: механічне видалення РР, технологічна переробка продукції, зниження вмісту РР у продуктах та кормах шляхом розбавлення чистою продукцією. Зерно, фрукти, овочі дезактивують промиванням водою. Із зерна, огірків, кавунів, яблук, слив, груш радіоактивний пил змивається добре. Погано піддається дезактивації цим способом картопля, малина, суниці, полуниці. Очищення картоплі, качанів кукурудзи, гороху, люпину, бобів, сої знижує забрудненість РР у десятки разів. Промивання нарізаних овочів, фруктів, грибів 0,1%-м розчином соляної кислоти і наступним промиванням водою знижує вміст цезію-137 на 98%. При переробці зерна, картоплі, цукрових буряків, ягід, фруктів на спирт цезій і стронцій у кінцевому продукті відсутні. В десятки разів зменшується їхній вміст у крохмалі та цукрі. Такий же результат одержують і при переробці олійного насіння на олію, особливо у процесі екстрагування. У 2-3 рази зменшується вміст цезію-137 у засолених огірках. При заводській переробці молока на вершки, масло, в сироватку від сумарної активності молока переходить у середньому 79-85 % РР. Воду можна дезактивувати відстоюванням, фільтруванням і перегонкою. Невелику кількість води можна дезактивувати відстоюванням. Для цього в ємність із водою необхідно додати природних іонітів – глину, чорнозем і ретельно перемішати, дати відстоятися і злити верхній чистий шар води, забрудненість якого РР на 50-60% менша. Відстоювання можна поєднати з фільтруванням, пропусканням води крізь шар піску, тирси, подрібненого вугілля, бо навіть шар землі очищає її від РР на 80-90%. Якщо, є можливість, використовуються іоннообмінні смоли. Найкращий спосіб дезактивації води – перегонка, але це можливо при невеликій кількості води. Після дезактивації вода підлягає дозиметричному контролю. 1.3 Профілактика радіаційних уражень Для своєчасного проведення профілактичних заходів мешканці не тільки близько розташованих до ядерних об'єктів районів, але і все населення повинно чітко уявляти собі необхідність профілактичних заходів і тактику поведінки при виникненні радіаційної небезпеки. Паніка та різноманітні неймовірні чутки набагато менше виникають тоді, коли населення отримує об'єктивну інформацію. В більшості випадків мешканці районів, які ближче розташовані до ядерних об'єктів, довіряють керівництву та технічному персоналу. Більші побоювання викликають у людей, які мешкають на більшій відстані від атомних об'єктів. Населення повинно знати про несподіване радіаційне зараження і суворо виконувати всі вказівки відповідних органів. При загрозі зовнішнього опромінення та інгаляційного надходження радіонуклідів, в першу чергу, потрібно обмежити перебування населення на зараженій території. Зона можливого зовнішнього опромінення, як правило, невелика і коливається від десятків і сотень метрів до кількох кілометрів. Для більш віддалених районів і відповідно для більшості населення, особливо в початковий період, найбільш небезпечне опромінення внаслідок попадання радіоактивних речовин в організм при диханні. Радіоактивні аерозолі знаходяться в повітрі і повільно, інколи десятками діб випадають на поверхню землі, траву, дерева, дахи будинків та інше. Залежно від кліматичних умов повітряні течії можуть перенести їх на великі відстані, інколи на сотні кілометрів. Якщо існує загроза підвищення зовнішнього опромінення, необхідно до мінімуму скоротити знаходження на відкритій місцевості, а знаходитися в приміщенні. Необхідно, по можливості, проводити ретельне вологе прибирання приміщень, транспорту та інше, ретельно виконувати правила особистої гігієни: миття рук перед вживанням їжі, приймати душ, менше користуватися косметичними засобами (помада, крем, пудра). Бажано обмежити, а ще краще кинути паління через небезпечне попадання разом з тютюновим димом в органи дихання не тільки пилу, але і радіонуклідів. Поряд із щоденним ретельним прибиранням необхідно слідкувати, щоб в квартирі не було протягів. Сипучі продукти необхідно зберігати в герметичній упаковці. Основна, небезпека, безпосереднього зовнішнього опромінення, а також опромінення внаслідок інгаляційного надходження в першу чергу визначається складом та концентрацією в оточуючому середовищі радіоактивного йоду-131. Як правило, цей радіонуклід хімічно дуже активний складає більше половини всіх радіоактивних викидів в атмосферу під час аварії і особливо небезпечний при попаданні в організм. Тому необхідно своєчасно проводити профілактичні заходи, які заважають надходженню та накопиченню в організмі. З цією, метою починаючи з першого дня підвищеного радіаційного впливу, рекомендується кожний день вживати препарати йоду (по одній таблетці - 0.25 г йодистого калію один раз на добу або по 3 - 6 капель розчину йодиду калію в молоці один раз на добу) упродовж 7-10 діб. Такі невеликі дози блокують щитовидну залозу і значною мірою (приблизно в 10 разів) зменшують накопичення радіоактивного йоду-131. Необхідно пам'ятати, що йодна профілактика ефективна тільки в початковий період. Через 24 години після радіоактивного впливу починати прийом препарату йоду практично не потрібно, оскільки його дія слабо ефективна. За продуктами харчування необхідно встановити постійний радіометричний контроль. Харчування в період радіаційного впливу повинно бути повноцінним, різноманітним, висококалорійним. Мікроелементи (натрій, калій, кальцій, фосфор та інші) є конкурентними до деяких радіонуклідів. Тому при зменшенні в організмі якогось із них різко підвищується небезпека накопичення радіоізотопів. Наприклад, радіоактивний стронцій засвоюється у кишківнику, але значно повільніше ніж кальцій, який є іонним конкурентом. Тому достатня кількість кальцію в організмі перешкоджає накопиченню стронцію, сприяє його виведенню. Навпаки дефіцит кальцію сприяє накопиченню в організмі стронцію. Для нормальної кальцієвої рівноваги необхідно кожний день вживати з їжею: - дорослим - 0,4 - 0.5 г кальцію; - підліткам - 0.4 - 0.7 г кальцію; - вагітним жінкам - 1 -1,2 г кальцію. З погляду більшості вчених, в період підвищеної фонової радіації та загрози надходження радіонуклідів в організм, денну дозу необхідно збільшити в 2 - 3 рази (до І - 2 г). Наприклад, в І л молока міститься І-1,2 г кальцію. Рекомендується збільшити в харчовому раціоні згущене молоко, тверді та плавлені сири, кальційований хліб, яловичину та яйця, а також рослинні продукти, які багаті мінеральними солями та вітамінами (абрикоси, айва, вишні, черешні, цитрусові, смородина, кабачки, петрушка, кріп та інші ). Іонним конкурентом іншого розповсюдженого радіонукліду ЦЕЗІЮ-137, який є небезпечним для внутрішнього опромінення, є калій. Вживання калію з такими продуктами як баклажани, зелений горошок, картопля, помідори, кавуни також деякою мірою зможе понизити накопичення радіоактивного цезію. В харчовому раціоні повинні бути у великій кількості вітаміни. Основним джерелом вітаміну Е є неочищена рослинна олія (соя, кукурудза, соняшник, обліпиха, шипшина). Вітаміну В найбільше є в печінці риби, яєчному жовтку, молоці, вершках, сметані, сирі, в хлібному квасі. Безумовно, овочі та фрукти, що ростуть в районах, які потрапили під значне забруднення радіоактивними речовинами, вживати в страву не можна. Слід пам”ятати про те, що внаслідок технологічної переробки продуктової сировини і кулінарної обробки продуктів наявність в них радіонуклідів зменшується. Під час варіння картоплі, буряків, а також капусти, гороху, квасолі, щавелю, активність радіонуклідів зменшується на 10 - 20 %. Отже всі сільськогосподарські продукти повинні ретельно чиститися, митися та проходити відповідну кулінарну обробку. Небажано відварювати та запікати картоплю в шкірці. При варінні овочів доцільно спочатку відварити їх до напівготовності, потім воду злити, залити овочі новою водою. Перед приготуванням м'ясо слід спочатку замочити в холодній воді невеликими кусочками продовж 1 - 2 год. потім залити новою холодною водою і варити при слабкому кипінні до напівготовності без солі. Необхідно пам'ятати про те, що під час смаження м’яса та риби вони обезводнюються і на поверхні утворюється шкірка, яка перешкоджає виведенню шкідливих речовин. Тому потрібно віддати перевагу відварним м’ясним та рибним стравам, а також стравам, які приготовлені на парі. Такі субпродукти, як легені та вим'я краще в страву не вживати. Молоко та молочні продукти, які надходять в торгівлю, практично безпечні Для виведення радіонуклідів, які потрапили в організм, застосовуються такі способи: - головна частина радіонуклідів виводиться через стравохід. Тому потрібно слідкувати за своєчасним звільненням кишківника. Кращий спосіб боротьби із затримкою звільнення кишківника є раціональне харчування, до складу якого входять в достатній кількості продукти, які викликають механічне, хімічне та теплове подразнення кишківника. Корисні такі продукти: хліб грубого помолу, перлова та гречана каші, холодні овочеві і фруктові борщі, варені та сирі овочі, кефір, кисле молоко, кумис; - для профілактичних заходів корисно випивати зранку натщесерце склянку холодної води з медом або кефіру. Корисні також напій чорносливу з цукром, відвар пшеничних відходів (висівки), морська капуста (в перших стравах); - бажано більше вживати в страву різноманітних рослинних олій (оливкової кукурудзяної, соняшникової (по 2-3 столових ложки в день) з різними салатами, а також буряковий сік (по 0,25 склянки три рази в день). Під час ранкової гімнастики рекомендується виконувати вправи, які підвищують внутрішній стан (напруження м'язів живота, нахили, масаж живота); - якщо впродовж 10 - 14 днів функція кишківника не нормалізується, доцільно користуватися легкими послаблюючими засобами рослинного походження (спориш, корінь кульбаби, насіння льону, насіння подорожника) можна користуватися більш сильнодіючими рослинами (кора крушини, листя сенни, корінь ревеню, алоє та ін.) Лікувальні трави, як правило, заварюють кип'ятком (1 столова ложка на одну склянку кип’ячої води) наливають, фільтрують. Вживається від І - 2 столових ложок до 1/3 склянки 2-3 рази на день за 15 хв до їжі; - під час підвищеного радіаційного впливу не можна обмежувати вживання води. Але необхідно пам'ятати про те, що вода не повинна затримуватися в організмі, а по можливості, виводитись, яж можно швидше. Хоча питна вода суворо контролюється на наявність радіонуклідів, але її краще кип”ятити, відстоювати та проціджувати для видалення осаду. При плануванні профілактичних заходів у період підвищення радіаційного фону особливу увагу слід надавати здоров'ю дітей та підлітків. При цьому першочергове значення має правильна організація харчування - 4-5 разів на день (білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінеральні речовини). Необхідно ще раз підкреслити, що своєчасне та чітке виконання профілактичних заходів в період підвищення радіаційного фону може повністю запобігти можливим негативним наслідкам і сприяти збереженню здоров'я людей. В післяаварійний період медичні органи та установи зобов’язані постійно інформувати населення про стан радіаційної обстановки і давати рекомендації щодо характеру життя, режиму поведінки та харчування. Для цього використовується радіо, телебачення, засоби масової інформації, санітарне навчання. 2. Дегазація та дезінфекція: речовини та розчини 2.1 Дегазація Дегазація це розклад (нейтралізація) отруйних речовин, небезпечних хімічних речовин (НХР) до нетоксичних продуктів або їх механічні видалення із зараженої поверхні. Вона виконується хімічним, фізико-хімічним, фізичним або механічним способами. Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами внаслідок чого протікають хімічні реакції з утворенням нетоксичних або малотоксичних продуктів. Цей метод здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазуючими розчинами або обробкою їх водними кашками ДТС ГК або хлорним вапном. При відсутності штатних дегазуючих речовин можливе використовування промислових відходів, які містять у собі речовини лужної та окислювально-хлоруючої діі. ВІДХОДИ які містять речовини лужного характеру утворюються при: - обробці нафтопродуктів - обробці вовни, льону, бавовни, віскози - митті склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв переробці целюлози та інших на підприємствах хімічної промисловості. Лужність відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу (папір синіє) або лабораторним аналізом. Відходи, які мають у своєму складі речовини окислювально-хлоруючої дії: - при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин; - відбілюванні целюлози; - виробництві хлору, азотно-тукового добрива. Лакмусовий папір у таких розчинах червоніє. Фізико-хімічний спосіб базується на змиванні отруйних речовин (ОР) із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку), або розчину в аміачній воді (взимку). При дегазації розчинниками отруйні речовини (ОР) не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт. Фізичний спосіб - випаровування ОР із зараженої поверхні і часткове їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин. Дегазація транспортних засобів і техніки здійснюються шляхом обробки дегазаційним розчином № 1 або № 2 (ащ ) (в залежності від виду ОР) з допомогою технічних засобів дегазації або протиранням ганчіркою, яка змочена в цих розчинах. Дегазація техніки може проводитись газовим потоком, з допомогою теплових машин. Якщо транспортні засоби і техніка мають комбіноване зараження (радіоактивними і отруйними речовинами), то спочатку проводиться дегазація. Після дегазації ступінь забруднення техніки радіоактивними речовинами визначається дозиметричними приладами. Якщо ступінь забруднення перевищує нормативи, то проводиться дезактивація. Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюється дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин. Механічний спосіб – зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а снігу - 20 см, або нейтралізація забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дощок і т.п. Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна. Приміщення дегазують 10-20%-м хлорно-вапняним (або 5%-м сірчанонатрієвим) розчинами. Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалюванням, кип'ятінням впродовж 2 год у воді (з додаванням 1-2 % лугу) або протиранням ганчіркою, яка зволожена у гасі (бензині). Дерев'яні предмети (годівниці для худоби) дегазують хлорновапняною кашкою або розчинами інших дегазуючих засобів з наступним (через 1,5—2 год) промивання водою. Дегазація кип'ятінням верхнього одягу і головних уборів зі штучного хутра проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших (дегазацію хутряних і шкіряних виробів цим способом проводити неможливо). Дегазація способом прання полягає в розкладі та змиванні отруйних речовин водними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням підлягають вироби з бавовняних тканин, а також ватний одяг. Як миючий розчин використовується 0,3 %-й розчин порошку СФ-2У (СФ-2). Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту. Вона проводиться, якщо є час і немає інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить у літніх умовах при температурі 18—25°С. Речі та предмети, які не можна кип'ятити, необхідно провітрювати 6 діб влітку і 45 діб взимку або дегазувати в спеціальних камерах (приміщеннях) при температурі 70—80°С. Зерно, уражене парами і туманами НХР, дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація в теплий період може наступити: при ураженні зарином і табуном — через 2-4 доби, іпритом через 5-10 діб, зоманом через 20-45 діб. Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно-вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після наповнення водою, її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність ОР. Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям. Шкіряні вироби дегазують гарячим повітрям при температурі 70°С впродовж 6 год. Велике значення мають температурні інтервали використання дегазаційних розчинів. Так, зокрема, дегазаційний розчин №1 використовується до -350 С, №2 (бщ) до – 300С, №2 (ащ) до -400С, а 1% водна суспензія ДТС ГК використовується при температурі +50С і вище. Дегазаційні речовини і розчини наведені в додатках №1, №2. 2.2 Дезінфекція Дезінфекція – комплекс заходів по знешкодженню хвороботворних мікроорганізмів та руйнуванню їх токсинів. Знищення комах і кліщів, які переносять збудників інфекційних захворювань називається дезінсекцією, а знищення гризунів- дератизацією. Дезінфекція може проводитися хімічним, механічним та комбінованими способами. Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами – основний спосіб дезінфекції. Фізичний спосіб дезінфекції - кип’ятінням білизни, посуду та інших речей. Використовуються в основному при кишкових інфекціях. Механічний спосіб здійснюється тими ж методами, що передбачає видалення зараженого ґрунту або використання настилів. Дезінфекція може бути газова, волога і термічна. Проводиться після встановлення санепідемстанцією, ветлабораторією зараженості людей, тварин, кормів, території, продуктів харчування, води. Дезінфекція одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішшю, кип'ятінням, замочуванням у розчинах для дезінфекції (або протиранням ними), пранням. Обробка пароповітряною сумішшю використовується для дезінфекції всіх видів одягу та індивідуальних засобів захисту крім хутряних виробів, які підлягають обробці пароформаліновою сумішшю, відповідно до інструкцій експлуатації дезінфекційно-душових автомобілів (ДДА), дезінфекційно-душових автомобілів-причепів (ДДП). Дезінфекція шкіряного і гумового взуття при зараженні вегетативними формами мікробів здійснюється шляхом протирання 5% водним розчином фенолу, лізолу, нафтолізолу або 3% водним розчином монохлораміну. Через 1 годину шкіряне взуття промивається водою і після висихання змащується кремом. Обробка кип'ятінням використовується для дезінфекції виробів з бавовняних тканин та індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин. Дезінфекція кип'ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезінфекційних бучильниках і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках тощо). Дезінфекція одягу та індивідуальних засобів захисту при зараженні вегетативними формами мікробів проводиться замочуванням у 5 %-му водному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зараженні вірусом натуральної віспи концентрація збільшується до 8%), 3 %-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегіду впродовж 1 год. При зараженні споровими формами мікробів замочування проводиться в 10 %-му розчині формальдегіду впродовж 2 год. Дезінфекція одягу та індивідуальних засобів захисту методом прання проводиться за спеціальними технологіями. Приміщення і території сильно зрошують дезінфікуючим розчином, а потім проводять механічне очищення. Обробку повторюють тричі з інтервалом в 1 годину. Для дезінфекції застосовують розчин хлорного вапна з вмістом 5 %-го активного хлору, 10%-й розчин їдкого натрію, 4%-й розчин формальдегіду, та інші препарати. Для газової дезінфекції приміщень застосовують бромистий метил, картос (суміш окису етилену з вуглекислим газом у співвідношенні 1 : 9) для знищення спорових і вегетативних форм мікробів, а також хлорпікрин - для знищення вегетативних форм. Перед дезінфекцією, приміщення герметизують. Бромистий метил застосовують прямо з балонів, а хлорпікрин з апарату 2-АГ. Зерно, крупи, концентровані корми, заражені неспоровими збудниками, можна знезаражувати пропарюванням, кип'ятінням або методом просмажування. М'ясо, поверхня якого заражена спорами сибірки, витримують 7 діб у спороцидному розсолі - 15 % -й розчин кухонної солі, 1 % -й - перекису водню і 1 %-й - оцтової кислоти. М'ясо, яке заражене поверхнево бактеріальними аерозолями, необхідно варити 2 год, жири, вершкове масло необхідно перетопити, молоко прокип'ятити. Хлібобулочні вироби, крупи, вермішелі просмажити в духовці при температурі 120 °С впродовж 30 хв. Найбільш простий і доступний спосіб дезінфекції води - кип'ятіння. При зараженні споровидними формами мікробів воду кип'ятять не менше 2 год. Використання знезаражених продуктів і води можуть дозволити санітарно-епідеміологічна і служба ветеринарної медицини. 2.3 Дезінфікуючі речовини і розчини До таких речовин і розчинів слід віднести: - формальдегід — безбарвний задушливий газ, що розчиняється у воді, 35-40 - відсотковий водяний розчин формальдегіду — формалін. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезінфекції техніки, 313, одягу, взуття, зберігається в металевих бочках і скляних бутлях по 40 л; - фенол — тверда речовина жовто-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою, 3-5-відсотковий розчин знищує вегетативні форми мікробів. Фенол є отрутою, зберігається в бочках і скляних бутлях; - крезол - темно-бура масляна рідина із запахом фенолу, слабко розчиняється у воді, добре в кислоті і лузі. Використовується у вигляді 5-відсоткового мильно-крезольного розчину для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою; - лізол - чорно-бура масляниста рідина. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5-відсоткного водного розчину, зберігається в 100 л металевих бочках; - нафталізол — суміш 35-відсоткового крезолу і 65-відсоткового нафтенового мила 10-відсотковий водний розчин нафталізолу має дезінфікуючі і миючі властивості. Для дезінфекції об'єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовують розчини: 10-відсоткового монохлораміну Б і 17-20-відсоткового формальдегіду; 5-відсоткової водяної суспензії ДТС-ГК при температурі повітря +50 С. Для дезінфекції об'єктів, що заражені вегетативними формами мікробів, використовують розчини: 3-5-відсоткового формальдегіду; 2-відсоткового монохлораміну; 3-5- відсоткового фенолу; 5- відсоткового крезолу і лізолу; 5-10- відсоткового нафталізолу; І - відсоткової водної суспензії ДТС-ГК; 2- відсоткового порошку СН-50. Для місцевості, яка заражена вегетативними формами мікробів, використовується 20-25- відсоткова водна суспензія ДТС-ГК, а при спорових формах мікробів суспензії, які мають 10-12 -відсотків активного хлору. Для знищення токсинів можна використовувати 10-відсотковий водний розчин їдкого натрію. В умовах низьких температур використовують дегазаційний розчин №1 – для техніки і транспорту, а шкіри – 0,5-відсотковий розчин монохлораміну Б. 3. Санітарна обробка людей Це є комплекс заходів з ліквідації забруднення радіоактивними речовинами, небезпечними хімічними речовинами та біологічними засобами формувань цивільного захисту та населення. Санітарна обробка поділяється на часткову і повну. Часткова активна обробка проводиться після зараження і повторюється після виходу із зони зараження. При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження засобів індивідуального захисту не знімають. Спочатку протираються забруднені засоби захисту, одяг, взуття, а потім видаляються РР з відкритих частин рук, шиї. Якщо особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки необхідно їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності: - знімають засоби захисту шкіри і витрушують їх, протирають шматкою змоченою водою (дезактивуючим розчином); - не знімаючи протигазу, змітають радіоактивний пил з одягу; - промивають чистою водою відкриті частини тіла, протирають та обмивають шолом-маску протигазу; - знімають протигаз і старанно змивають водою; - прополіскують рот і горло. Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла обтирають шматкою, яка змочена у воді. При забруднені крапельно-рідкими ОР необхідно, не знімаючи протигазу, негайно провести обробку відкритих шкіряних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття і лицеву частину протигазу. Ця обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету. При зараженні біологічними збудниками (БЗ) часткову санітарну обробку проводять в такій послідовності: не знімаючи протигазу, обмітають та струшують БЗ, які осіли на одяг, взуття, ЗІЗ. Для проведення часткової санітарної обробки недопустимо використовувати розчинники дихлоретан, бензин, спирт тому, що вони посилюють ступінь ураження (ОР розчиняються у розчинниках, розподіляються на більшій площі і значно легше проходять крізь шкіру). Повна санітарна обробка полягає в обмиванні тіла людини теплою водою з милом і обов'язковою заміною білизни та одягу. Обробку необхідно проводити не пізніше 5 годин після забруднення. При забрудненні крапельно-рідкими ОР необхідно негайно провести часткову санітарну обробку. При зараженні БЗ повній санітарній обробці підлягає весь особовий склад, який знаходиться у районі дії БЗ, незалежно від того, чи використовувалися 313, а також проводилася часткова санітарна обробка чи ні. Одночасно з миттям обов'язково проводиться дезінфекція забрудненого одягу або його заміна. Для проведення спеціальної обробки використовуються різні комплекти, а також технічні засоби: - індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8; - індивідуальний дегазаційний пакет ІДП; - індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспорту ІДК-1; - автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4; - авторозливочні станції АРС-12У; - теплові машини ТМС-65, ТМ-59Д; - димові машини ТДА-М; - дезінфекційно-душеві установки ДДА-53А; - поливально-мийні, підмітально-прибиральні та пожежні машини; - сільськогосподарські машини для обприскування рослин; бульдозери, скрепери, грейдери та інші. 3.1 Безпека проведення робіт по знезараженню Пересування людей, машин здійснюється лише по розвіданих і вказаних маршрутах. При роботі в осередку радіоактивного забруднення встановлюються відповідні режими радіаційного захисту, які передбачають максимально допустиму тривалість перебування в зоні забруднення (на ділянках робіт), а також тривалості проїзду розташування в осередок ураження і назад. Необхідно суворо дотримуватися правил і режиму роботи. При виконанні робіт в засобах індивідуального захисту органів дихання та шкіри враховувати допустимий час перебування у них людей: при Т ≥ + 300 С - 0,3 год Т = +25 + 190С – 0,5 год Т = +20 - 240С – 0,8 год Т = +15 - 190С - 2 год Т ≤ + 150С - 3 год При аваріях на технологічних лініях із НХР до місця аварії необхідно підходити із підвітрової сторони в ізолюючому протигазі і захисному одязі. Робота машин, кранів, бульдозерів має відбуватися при доброму освітленні. У домашніх умовах основним способом захисту є герметизація квартир, будинків, комор, збереження продуктів у герметичній тарі чи упаковці із захисних матеріалів. Обладнати приміщення і промислові майданчики стаціонарними системами виявлення аварій та аварійною сигналізацією. 3.2 Можливості фізико-математичного моделювання для оцінки і прогнозу поширення забруднень у довкіллі У результаті діяльності людини в атмосферу потрапляє значна кількість шкідливих речовин, які осідаючи на поверхню Землі, забруднюють великі території. Під час обробки сільськогосподарських угідь часто в поверхневі шари ґрунту вносять таку кількість мінеральних речовин, що їхня концентрація стає небезпечною для людини та тварин. Після чорнобильської катастрофи дуже актуальною стала проблема забруднення біосфери радіонуклідами. Вивченню та прогнозуванню поведінки радіоактивних домішок у ґрунтах і водоймах присвячені дослідження в природних умовах і під час лабораторних експериментів у багатьох науково-дослідних інститутах. Міграція шкідливих речовин, які потрапили у грунт, приводить до забруднення ґрунтових вод, водойм, рослин. Особливості просторового перерозподілу домішок у значній мірі залежить від фізико-хімічного стану, в якому перебувають частинки, процесів їхньої локальної трансформації в системі “грунт - вода”, структурних особливостей середовища, впливу зовнішніх фізичних факторів, таких як вібрації, електромагнітні поля тощо. Оцінка ступеня забрудненості природного середовища та прогноз щодо поширення шкідливих домішок є актуальними та важливими проблемами техногенно-екологічної безпеки. У зв'язку з цим особливої ваги набуває побудова адекватних фізико-математичних моделей переносу шкідливих речовин у приповерхневі шари Землі, проведення кількісних досліджень переносу домішок в грунти та розробка на цій основі ефективних методик оцінки і прогнозу динаміки забрудненості природного середовища. Зокрема, залежно від властивостей конкретного радіонукліда і переважаючих його фізико-хімічних форм у даному типі ґрунту для дослідження міграції радіонуклідів у природних об'єктах вибирається та чи інша фізико-математична модель. Кожна модель повинна враховувати найбільш суттєві ефекти та параметри дослідження. На основі побудованих математичних моделей та аналітичних розв'язків відповідних задач масопереносу шкідливих домішок можна проводити кількісні дослідження та здійснювати аналіз переміщення домішкових речовин для різних параметрів моделей. Ці підходи можуть дозволити здійснювати превентивні (попереджувальні) заходи, сприяти виробленню об”єктивних управлінських рішень. Тлумачення окремих абревіатур та розчинів ДТС ГК – двотретиноосновна сіль гіпохлориду кальцію [Са (ОСl)2 · 2 Са(ОН)2]. Містить 56% активного хлору. Водна кашка ДТС ГК – 2 об”єми ДТС ГК на один об”єм води. Дегазуючий розчин №1 складається з 10% дихлораміну і 90% дихлоретану. Дегазаючий розчин №2 – ащ (аміачно-лужний) складається з 2% їдкого натрію NаОН, 5% моноетаноламіну НОСН2СН2NН2 і 20% аміаку NН3, які розчинені у воді. Хлорне вапно [3 Са (ОСl)2 · СаО · 4Н2О]. Містить 28-35% активного хлору Додаток № 1 Дегазуючі розчини Додаток № 2 Речовини, розчини і технічні засоби, які використовуються для дегазації НХР ПМ * - пожежні машини, мотопомпи, насоси і ін. Контрольні питання : 1. Які складові частини комплексу заходів по знезараженню? 2. Основні способи дезактивації. 3. Роль поверхнево-активних речовин (ПАР) в дезактивації. Які речовини застосовуються в якості ПАР? 4. Суть методу дезактивації з використанням полімерних покрить. 5. Способи дезактивації сільськогосподарської продукції. 6. Способи дезактивації води. 7. Профілактика реакційних уражень. Коротка суть. 8. Особливості харчування в період радіаційного впливу. 9. Способи дегазації. Коротка суть. 10. Які промислові відходи можна використовувати в якості дегазуючих речовин. 11. Дегазаційні розчини. 12. Способи дегазації. 13. Способи дезинфекції продуктів харчування і води. 14. Дегазиційні речовини і розчини. 15. Способи проведення санітарної обробки. 16. Технічні засоби, які використовуються для санітарної обробки. 17. Можливості фізико-математичного моделювання щодо забруднень у довкіллі.

Лекція Цивільна оборона

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись