Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Білети від 166 по 265
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Відповіді до екзаменаційних білетів
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
166. Рівні науково-технічної інтеграції
У сучасних умовах науково-технічна інтеграція здійсню ється на наступних трьох рівнях.
Науково-виробнича кооперація на рівні фірм. Деяке уявлення про її масштаби і регіональний розподіл дають нижченаведені дані про напрями спільної науково-технічної та виробничої діяльності провідних за хідних фірм:
Реалізація спільних науково-технічних програм регіо нальними економічними угрупованнями. Наприклад, тіль ки в межах ЄС на кінець 80-х років виконувалися роботи за понад 120 науково-технічними проектами, які фінансу валися повністю чи переважно на кошти єдиного бюджету співтовариства.
Регіональне і глобальне співробітництво в авангардних галузях НТП. Так, у Західній Європі здійснюється про грама науково-технічної інтеграції «Еврика», індустріаль не розвинуті країни Заходу беруть участь у реалізації «Стратегічної оборонної ініціативи» (СОЇ) та «Х'юмен фронтьєр сайєнс прогрем».
На особливу увагу заслуговують процеси науково-тех нічної інтеграції в західноєвропейському регіоні, що при скорено розвиваються з кінця 70-х років.
У межах Європейського співтовариства ці процеси кон ституйовані угодами про створення Європейського об'єд нання вугілля і сталі. Європейського співтовариства по атомній енергії, а також ст. 41 і 235 Римського договору.
Після прийняття Єдиного Європейського Акта (1986 р.) частина третя Договору про створення ЄС була доповнена спеціальним розділом «Наукові дослідження і технічний прогрес». Таким чином, об'єктивний процес науково-техніч ної інтеграції в Західній Європі має і правову основу.
Загальна стратегія західноєвропейського науково-тех нічного співробітництва матеріалізується в рамкових про грамах НДДКР. Перша програма ЄС здійснювалась у 1984—1987 рр. із загальним обсягом фінансування зі спіль ного бюджету співтовариства 3,75 млрд. екю, в тому числі 1,06 млрд. (28,2 %) було спрямовано на розвиток наукових розробок, покликаних сприяти підвищенню конкурентоспро можності західноєвропейської промисловості. Загалом ви трати на наукові дослідження й розробки в межах ЄС ста новлять 3,5 % бюджету співтовариства.
Друга рамкова програма ЄС здійснювалася у 1987— 1991 рі передбачала цілу низку широкомасштабних науково-техніч них проектів. Фі нансування другої програми було досить жорстко розбито за напрямами: 40 % — на дослідження й розробки в сфері інформатики і телекомунікацій, 20 — енергетика, 16 % — модернізація традиційних галузей виробництва.
Найбільшою і певною мірою центральною програмою науково-технічного співробітництва в межах ЄС була програ ма ЕСПРІТ (Європейська стратегічна програма в галузі інформаційної технології), реалізація якої була розпочата в лютому 1984 р. Головна її мета—забезпечити європей ську промисловість інформаційної технології технічною ба зою, яка дозволить їй вийти в 90-х роках на вищий світо вий рівень виробництва.
На першому етапі реалізації програми (1984—1988 рр.) було витрачено 1,5 млрд. екю (половина—за рахунок, кош тів бюджету ЄС). Активну участь у здійсненні програми брали приватні фірми, університети і науково-дослідні цен три.
Другий етап реалізації програми (ЕСПРІТ- ІІ) роз почався у 1988 р. і має бути завершений у 1992 р. Загаль ний обсяг фінансування—3,2 млрд. екю, з яких 50% фінансується ЄС, а інші 50 % - приватними фірмами. Бюд жетні асигнування на цей етап реалізації програми станов лять 23 % загальних витрат співтовариства на НДДКР. Значно зросла кількість розроблюваних проектів і виконав ців. ЕСПРІТ-II (відповідно 500 і 5,5 тис.). Вимоги до учасників програми залишаються традиційними: ними по винні бути партнери з двох чи кількох країн ЄС. Новим мо ментом тут є офіційна згода співтовариства на участь у цих проектах фірм і дослідних центрів з країн — членів Євро пейської асоціації вільної торгівлі.
Поряд з ЕСПРІТ-II під егідою ЄС здійснюється ще декілька масштабних проектів: БРІТЕ (Базові досліджен ня в галузі промислових технологій для Європи); РЕЙС (Дослідження і розробки в галузі складних комунікаційних системі в Європі); БЕП (Програма з біоінжинірингу), БАП (Програма дій у галузі біотехнології), «Сайенс» (Програ ма стимулювання міжнародного співробітництва й обміну дослідженнями в галузі точних і природничих наук).
Міжнародний технічний обмін є в останні десятиріччя одним з найдинамічніше зростаючих напрямів розвитку світогосподарських зв'язків. Темпи збільшення обсягу лі цензійної торгівлі - основної форми комерційного міжна родного науково-технічного обміну — випереджають темпи розвитку світової торгівлі й вивозу капіталу.
Новою і перспективною формою реалізації технологіч них нововведень є лізинг. Він став розвиватися в 70-ті і на початку 80-х років, коли спостерігався спад інвестиційної активності в індустріальних країнах Заходу. Характерно, що сьогодні на засадах лізингу (фінансового й оператив ного) здійснюється 25—35 % загальних капіталовкладень у розвинутих західних країнах. У зв'язку з подорожчанням НДДКР і підвищенням цін на новітні високотехнологічні товари й устаткування (комп'ю тери, наукове обладнання, контрольно-вимірювальна апа ратура) особливо перспективним є фінансовий лізинг — довгострокова оренда устаткування з його повною аморти зацією за період дії угоди і з передачею у власність фак тичному користувачеві.
На загал, можна говорити, що сучасний міжнародний науково-технічний обмін є досить складно-структурованим, багато аспектним феноменом, котрий вже має досить довгу історію свого існування і доволі прийнятні перспективи розвитку. Проте, одними лише позитивами міжнародний науково-технічний обмін на разі не вичерпується, оскільки мають місце і негативні його результати та прояви.
167. Розвиток електронної торгівлі на сучасному етапі
Eлeктpoннa торгівля в мiжнapoдниx eкoнoмiчниx вiднocинax є cклaдoвoю кoмпoнeнтoю eлeктpoннoгo бiзнecy, який, в cвoю чepгy, є ocнoвнoю чacтинoю Iнтepнeт-eкoнoмiки. Інтepнeт-eкoнoмiкa являє coбoю мepeжeвy cиcтeмнo opгaнiзoвaнy пpocтopoвy cтpyктypy взaємoвiднocин мiж eкoнoмiчними cyб’єктaми. Вoнa включaє в ceбe cтвopeння тa викopиcтaння нoвиx iнфopмaцiйниx тexнoлoгiй i пpoдyктiв, тeлeкoмyнiкaцiйнi пocлyги, eлeктpoнний бiзнec, eлeктpoннi pинки, iнтepнeт-бaнкiнг тa iншi cклaдoвi кoмпoнeнти. Тaким чинoм, фopмyєтьcя нoвий eкoнoмiчний пpocтip — iнтepнeт-pинoк, як cиcтeмa нoвиx eкoнoмiчниx вiднocин.
Зa ocтaннi 10 poкiв Iнтepнeт iз мepeжi вyзькoгo нayкoвoгo зacтocyвaння пepepіc на cepeдoвищe, якe oбyмoвилo пoявy нoвoгo пoкoлiння кoмepцiйниx opгaнiзaцiй. Cпoчaткy eлeктpoнний бiзнec являв coбoю, пo-cyтi, oбмiн iнфopмaцiєю. Тiльки згoдoм, з’явилиcя мoжливocтi для пepeнeceння в Iнтepнeт iншиx видiв пiдпpиємницькoї дiяльнocтi.
Нa жaль, щoдo гaлyзi eлeктpoннoгo бiзнecy тa eлeктpoннoї торгівлі в yкpaїнcькiй тa pociйcькiй нayкoвiй лiтepaтypi дyжe мaлo джepeл, в якиx з нayкoвoї тoчки зopy oпиcaнi тi змiни, якi нa дaний чac пpoxoдять в eкoнoмiцi пiд впливoм iнтepнeт-тexнoлoгiй. Елeктpoнний бiзнec тa eлeктpoннa торгівля є нoвими гaлyзями для yкpaїнcькoгo бiзнecy. В циx cфepax пoки щo мaлo нayкoвиx дocлiджeнь.
У нaш чac фyнкцioнyвaння eкoнoмiки знaчнoю мipoю бaзyєтьcя нa iнфopмaцiйниx пpoцecax. Мepeжa Iнтepнeт як iнфopмaцiйнa cиcтeмa в мaйбyтньoмy мoжe мaти знaчний вплив нa iнфopмaцiйнi пpoцecи i, як нacлiдoк, нa eкoнoмiкy в цiлoмy. Мapкeтингoвa дiяльнicть є тaкoж iнфopмaцiйним пpoцecoм в paмкax дiяльнocтi кoмпaнiї. Caмe тoмy iнтeгpaцiя мapкeтингoвиx iнcтpyмeнтiв з iнтepнeт-тexнoлoгiями бyдe мaти знaчний вплив нa дiяльнicть пiдпpиємcтвa. Влacнe, тoмy мapкeтингoвa дiяльнicть, як iнфopмaцiйнa cклaдoвa дiяльнocтi кoмпaнiї, тa iнфopмaцiйнa дiяльнicть в мepeжi Iнтepнeт, a тaкoж їx iнтeгpaцiя мoжe бyти caмocтiйним дocлiджeнням.
Eлeктpoннa тopгiвля — чacтинa eлeктpoннoї кoмepцiї, загальний термін, що означає процес купівлі та продажу, що підтримується електронними технологіями. Електронні ринки — це торгівельні ніші, у яких продавці, користуючись новими електронними технологіями, пропонують свої товари та послуги, а покупці відшукують інформацію, яка їх цікавить, уточнюють, що саме вони потребують, та розміщують замовлення за допомогою кредитних карток та інших засобів електронного платежу.
Елeктpoнний бiзнec (E-бiзнec) — дiлoвa aктивнicть, щo викopиcтoвyє мoжливocтi глoбaльниx iнфopмaцiйниx мepeж для пepeтвopeння внyтpiшнix i зoвнiшнix зв’язкiв кoмпaнiї з мeтoю cтвopeння пpибyткy. Eлeктpoнний бiзнec oxoплює питaння, щo виникaють y зв’язкy з yciмa вiднocинaми кoмepцiйнoгo xapaктepy пocepeдництвoм Iнтepнeт, якi мoжyть бyти пoв’язaнi з piзними yгoдaми.
Нещодавно проведене у Європі дослідження показало, що 41% всіх користувачів Internet перед тим, як піти до магазину, прагнуть відшукати в Internet інформацію про товари, що їх цікавлять, 16% користувачів Internet вже купували який-небудь товар чи послугу за допомогою Internet і їх кількість зростає з кожним днем.
Загальновідомо, що в Україні інтернет-комерція заощаджує не гроші, а час. Ціни в інтернет-магазинах вищі, ніж у звичайних як мінімум на вартість доставки. Середній же покупець воліє заощаджувати гроші, а не час; висока вартість електронних угод. Існуюче співвідношення середньої ціни купівлі і ціни електронної транзакції є несприятливим. Це добре ілюструють карткові зарплатні проекти. Люди в більшості випадків знімають одразу всю зарплату, оскільки ціна кожної транзакції є досить відчутною порівняно з розміром зарплати (найчастіше це певний відсоток, але не менше 5 грн); нерозвинена система електронних платежів. Жодних проблем не виникає в сегменті «business to business» — зазвичай розраховуються через банківську систему електронних платежів. З фізичними особами складніше. Хоча в Україні можна стати членами міжнародних систем (наприклад, WebMоnеуEхсhаngе), тарифи високі, а попит низький.
Інтернет-магазини, що стали одним із джерел просування товарів звичайної торгівлі і мають безсумнівні переваги, дозволяють:
— організувати цілодобовий канал збуту і реклами своєї продукції;
— організувати якісно новий сервіс для постійних і майбутніх покупців;
— одержати додаткове місце торгівлі без оренди площ;
— збільшити число клієнтів, у тому числі за рахунок інших регіонів.
Є сектори торгівлі, для яких перелічені недоліки мають менше значення. При цьому інтернет-магазини мають навіть певні переваги, особливо там, де:
— дуже важлива оперативність (наприклад, магазини «горящих» путівок);
— витрачається багато часу на пошук потрібного товару (книги, запасні частини);
— вартість транзакцій щодо ціни потрібного товару невисока або діють кілька чинників (покупка, оренда нерухомості).
Власні сайти мають сьогодні багато компаній, у тому числі й ті, кого сміливо можна зарахувати до малого бізнесу. Зараз ніхто не ставиться так зневажливо, як раніше, до сайту, розташованого на безплатному сервері або за звичайною IP-адресою, що теж обходиться недорого (написати кілька HTML-сторінок — це рівень курсової роботи студента). Наступним якісним кроком уже є інтернет-магазини, а наявність доступного за ціною програмного забезпечення — теж не останній фактор їх виникнення.
Інтернет-магазин можна розглядати як сукупність веб-вітрин і торгової системи. З технічного погляду, щоб організувати веб-вітрину і зв’язок з торговою системою, потрібне програмне забезпечення, яке для торгової системи «1С» називають веб-розширенням. Для підключення платіжної системи до того ж потрібно мати можливість обміну даними.
168. Розкрийте зміст державного регулювання передачі технології
Закон України „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” від 14 вересня 2006 року № 143-V визначає правові, економічні, організаційні та фінансові засади державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій і спрямований на забезпечення ефективного використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу України, технологічності виробництва продукції, охорони майнових прав на вітчизняні технології на території держав, де планується або здійснюється їх використання, розширення міжнародного науково-технічного співробітництва у цій сфері.
Положення Закону спрямовані на одночасний захист в процесі створення та передачі технологій інтересів:
держави,
авторів технологій,
підприємств, установ та організацій, які здійснюють передачу технологій;
підприємств установ та організацій, які впроваджують інноваційні технології, що відповідають пріоритетним напрямам інноваційної діяльності загальнодержавного рівня.
Захист інтересів держави забезпечено завдяки:
1) визначенню випадків та процедури проведення обов’язкової державної експертизи технологій (для технологій, для яких суб’єктам їх трансферу передбачено отримання цільових субсидій, визначених цим Законом; для технологій які плануються для використання в Україні за рахунок державних коштів, якщо сума їх закупівлі дорівнює або перевищує розмір суми, визначеної для відповідних процедур закупівель Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти") – стаття 12 Закону;
2) визначенню процедури державної реєстрації договорів про трансфер технологій на підставі зазначеної державної експертизи – стаття 13 Закону;
3) започаткування державної акредитації фізичних та юридичних осіб для здійснення на постійній та/або професійній основі посередницької діяльності у сфері трансферу технологій (технологічних брокерів) – стаття 15 Закону;
4) встановленню випадків обмеження щодо укладення договорів про трансфер технологій – стаття 18 Закону;
5) визначенню напрямів використання коштів, одержаних у результаті трансферу технологій, створених або придбаних за рахунок коштів Державного бюджету України, виключно для розвитку вітчизняної науково-технологічної сфери – стаття 20.
Захист інтересів авторів технологій має бути забезпечений завдяки реалізації положень статті 19, якою передбачено вимоги щодо:
1) укладання договору між автором технології та підприємством, установою чи організацією, де створено технологію та/або куди здійснюється її трансфер, в якому мають бути визначено майнові права, що передаються за цим договором, умови виплати та розмір винагороди за передачу і використання майнових прав на технологію;
2) виплати винагороди автору технології у випадку отримання підприємством ліцензійних платежів від надання ліцензій на його технологію;
3) визначення розміру, ставки, порядку та умов виплати винагороди авторам технологій;
4) встановлення Кабінетом Міністрів України мінімальної ставки винагороди авторам технологій.
Законом встановлюються такі форми державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій:
— державна експертиза технологій;
— державна реєстрація договору про трансфер технологій;
— патентно-кон’юнктурні дослідження у сфері трансферу технологій;
— державна акредитація фізичних та юридичних осіб на право здійснення посередницької діяльності у сфері трансферу технологій.
Кошти, одержані від трансферу технологій, створених або придбаних за рахунок державних коштів, майнові права на які належать державі, підлягають зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.
Стимулювання підприємств, установ та організацій, які здійснюють передачу технологій, та які впроваджують інноваційні технології має бути забезпечено завдяки:
встановленню Кабінетом Міністрів України мінімальної ставки винагороди особам, які здійснюють трансфер технологій (пункт 5 статті 19);
2) цільовому субсидіюванню трансферу технологій (подібно до процедури існуючої для проектів технологічних парків) – на суми податку на прибуток підприємств, одержаного від впровадження зазначених технологій, нарахованої за період та у порядку, що встановлені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств” та суми ввізного мита, що нараховується згідно з митним законодавством України при ввезенні в Україну для реалізації проектів трансферу технологій, устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, що не виробляються в Україні (стаття 22 Закону);
3) встановленню можливостей для надання державних гарантій щодо погашення кредитів комерційних банків, наданих для придбання технологій та їх складових, підприємствам, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук (стаття 21).
Але для забезпечення повноцінного введення в дію всіх як стимулюючих так і обмежуючих положень Закону протягом найближчих шести місяців Міністерству освіти та науки України спільно з Фондом державного майна України, Національною академією наук України та іншими центральними органами виконавчої влади необхідно забезпечити прийняття цілої низки підзаконних актів (лише Постанов Кабінету Міністру України – мінімум 7), підготувати зміни до низки законів (податкових, митних) та привести у відповідність із Законом відповідні державні стандарти.
З метою інформаційно-методичного та експертно-аналітичного забезпечення виконання зазначених завдань, було визначено головну наукову установу, яка буде здійснювати спільно з департаментом інновацій та трансферу технологій Міністерства підготовку та забезпечення реалізації положень Закону „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” – Український інститут науково-технічної та економічної інформації.
169. Розкрийте зміст рахунку операцій з капіталом та фінансовими інструментами
Рахунок капіталу і фінансів об'єднує два самостійні рахунки — Рахунок капіталу та фінансовий рахунок (рахунок операцій з фінансовими інструментами). Рахунок капіталу враховує Перекази капіталу і придбання (продаж) нефінансових активів. Пере капіталу, на відміну від поточних переказів, змінюють обсяг капіталу країн. Капітал країни-одержувача збільшується, а країни-донора — зменшується. Прикладами переказів капіталу є передання прав власності на активи, списання боргів. До переказів капіталу відносять також грошові перекази, які збільшують матеріальні або фінансові активи отримувача (акції, житло, об'єкти виробничого призначення та ін.).
Перекази капіталу, одержані резидентами, відображаються у кредиті, а перекази резидентів нерезидентам зменшують активи резидентів і відображаються в дебеті.
До нефінансових активів відносять авторські права, патенти, ліцензії. Обсяг нематеріальних активів, придбаних резидентами в нерезидентів, записують у дебеті, а обсяг активів, проданих нерезидентам, — у кредиті.
Рахунок операцій з капіталом включає всі операції (фактичні та умовно нараховані) і показує зміни у володінні в іноземних фінансових активах і пасивах. Активи є вимогами до нерезидентів, а пасиви є зобов'язаннями перед ними за певний період часу.
Операції з капіталом класифікуються за видами: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші операції з капіталом та резерви. Окрім того, рахунок операцій з капіталом включає: рух довгострокових і короткострокових капіталів, тобто надходження і платежі у зв'язку з продажем і купівлею іноземних цінних паперів; суми наданих, отриманих і погашених іноземних кредитів, розрахунки з купівлі-продажу заводів, рудників, земельних ділянок та іншого майна за кордоном; короткострокове кредитування зовнішньої торгівлі і погашення короткострокових кредитів; відкриття рахунків у іноземних банках; перекази капіталів на ці рахунки і т. ін.
Баланс поточних операцій вимірює вартість чистих доходів країни або чистих витрат, що виникають у результаті міжнародних операцій з товарами, послугами та трансфертами.
Усі операції, які забезпечують надходження іноземної валюти, наприклад, експорт товарів та послуг, отримані доходи і трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов'язань, записуються зі знаком «плюс». Усі операції, які призводять до виплат грошових сум іноземцям, — імпорт товарів та послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов'язань — записуються зі знаком «мінус».
У разі, коли виникає перевищення виплат над доходами, виникає дефіцит платіжного балансу, ліквідувати який можна або взявши в борг, або продавши активи.
Країна, що має дефіцит платіжного балансу за поточними операціями, витрачає на товари та послуги з-за кордону і на трансферти за кордон більше за суму своїх доходів від продажу товарів та послуг за кордон.
Відобразимо рахунок операцій з капіталом у системі національних рахунків (СНР):
Рахунок операцій х фінансовими інструментами відображає операції з активами і зобов'язаннями (пасивами) резидентів стосовно нерезидентів. Активи і зобов'язання класифікуються на такі чотири групи: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.
До прямих належать такі інвестиції, коли іноземний інвестор володіє десятьма і більше відсотками звичайних акцій акціонерного товариства. Збільшення прямих інвестицій нерезидентів в економіку країни і зменшення прямих інвестицій резидентів за кордоном відображаються у кредиті. Збільшення інвестицій резидентів за кордон і зменшення інвестицій нерезидентів відображаються у дебеті.
До портфельних інвестицій належать такі, коли іноземний інвестор володіє менш ніж 10% акціонерного капіталу, а також облігації та інші довгострокові цінні папери (держави і корпорацій), інструменти грошового ринку (короткострокові облігації, векселі), фінансові похідні інструменти (опціони, валютні ф'ючерси тощо).
Інші інвестиції охоплюють усі ті операції з активами і пасивами, які не потрапили ні до прямих, ні до портфельних інвестицій, ні до резервів. Це комерційні кредити постачальників, аванси, довгострокові кредити МВФ тощо.
Портфельні та інші інвестиції класифікуються за належністю фінансових інструментів до активів або зобов'язань резидентів стосовно нерезидентів. У кредиті відображаються збільшення міжнародних зобов'язань та зменшення іноземних активів резидентів; у дебеті — збільшення іноземних активів і зменшення зобов'язань резидентів перед нерезидентами.
До резервних активів належать суворо визначені активи, що перебувають у власності або під контролем центрального банку країни: монетарне золото (золотий запас країни), спеціальні права запозичення, резервна позиція країни в МВФ, активи в іноземній валюті та ін.
170. Розкрийте особливості функціонування світового ринку золота на сучасному етапі
Світовий ринок золота - це система відносин купівлі-продажу золота разом з сукупністю центрів, де здійснюються купівельно-продажні операції із золотом, в основному для промислово-побутових цілей, приватної тезаврації, інвестицій, страхування ризику, спекуляцій, придбання необхідної іноземної валюти для міжнародних розрахунків. Основним джерелом пропозиції золота на ринку є його нове добування (до 80%).
Суб'єктами світового ринку золота витупають комерційні банки, фірми, приватні особи, а також виконавчі валютні органи.
Запримічено тенденцію до постійного розширення попиту на золото для потреб ювелірного виробництва (більше половини усього золота), електроніки, стоматології, для виготовлення монет і медалей.
Широко поширені у світі приватні тезаврації. Тезаврацією називають процес нагромадження золота банками, скарбницями, різними фондами, а також приватного нагромадження золота як скарбу.
Найбільше приватні нагромадження золота зосереджені в Індії, а ще більше у Франції (майже половина європейських приватних тезаврацій).
У світі функціонує понад 40 міжнародних центрів торгівлі золотом. Найбільші з них знаходяться в Цюріху та Лондоні, на долю яких припадає переважна частина сукупного обороту всіх міжнародних центрів торгівлі золотом. З внутрішньонаціональних центрів перше місце за обсягом угод займає Париж. До великих міжнародних центрів з торгівлі золотом відносяться ринки Женеви, Брюсселя, Франкфурта-на-Майні, Мілана, Стамбула, Дубая, Карачі, Бомбея, Калькутти, Токіо, Йокогами, Бангкока, Сінгапура, Маніли, Касабланки, Дакара, Джібуті, Торонто, Вінніпега, Каракаса, Мехіко, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу. За останні 20 років помітно розвивається торгівля золотом в містах США - в Нью-Йорку, Чикаго, Детройті, Бафало, Сан-Франциско.
Для страхування ризику інфляційного знецінення грошей інвестори вкладають частину коштів у золоті монети, зливки. Для здійснення ризикованих (венчурних) інвестицій підприємці надають перевагу форвардним і ф'ючерсним угодам із золотом. Вони укладаються, як правило, на термін 1, 3, 6 місяців і виконуються за ціною, зафіксованою при укладанні угоди.
На ринку форвардних операцій із золотом розрізняють три основні напрямки.
1. Геджинг (геджування) з метою страхування ризику змін ціни на золото. Володар золота, переживаючи, що ціна на золото може знизитись, продає його на певний строк контрагенту, котрий повинен завершити термінову угоду з продажу золота, але переживає, що може ціна на золото підвищитись. Обсяг таких операцій не є великим.
2. Спекулятивні термінові угоди (купівля-продаж з метою отримання прибутку), які найбільше розповсюджені.
3. Арбітражні операції із золотом. Купівля чи продаж золота здійснюються для того, щоб з часом (після зміни ціни на золото) зробити протилежну операцію. Це є часовий арбітраж.
На світовому ринку золота також використовується і просторовий арбітраж, при якому купується золото в одному зі світових центрів його продажу за нижчими на цей момент цінами і продається в іншому світовому центрі за вищими цінами.
Ціна золота залежить від складного комплексу факторів, головним з яких можна назвати: стан попиту та пропозиції, розташування ринку, транспортні та страхові витрати, ступінь втручання державних органів у діяльність ринку, економічний, валютний і фінансовий стан країни де знаходиться центр торгівлі золотом.
У різних європейських центрах торгівлі золотом, як і в інших найбільших міжнародних центрах, ціни встановлюються на більш або менш однаковому рівні і змінюються головним чином у відповідності з динамікою ціни на золото на ринках Цюріха і Лондона. У той же час, на ринках деяких азіатських країн операції із золотом обмежуються або забороняються, а тому ціни на золото там можуть помітно відхилятись від цін основних міжнародних центрів.
Золото продається в найрізноманітніших формах, але найбільше розповсюджена торгівля золотими зливками та монетами. Золоті зливки найчастіше мають вагу 12,5 кілограмів і 1 кілограм. Із монет найбільшою популярністю користуються південноафриканські крюгеренди, англійські золоті соверени, французькі золоті наполеондори в 20 франків, 20-доларові монети США, німецькі монети в 20 рейхсмарок. Крім монет і зливків, золото продається у вигляді медалей, листів, пластинок, дроту, а іноді й у формі золотих сертифікатів, які дають право пред'явникові отримати певну кількість чистого золота.
Сучасною тенденцією розвитку світового ринку золота є постійне розширення попиту на золото для потреб ювелірного виробництва (більше половини усього золота), електроніки, стоматології, для виготовлення монет і медалей.
171. Розкрийте поняття „статистичні та динамічні аспекти інтеграції”: ефект створення торгівлі, ефект відхилення торгівлі, ефект „іншого кращого”
Серед статичних ефектів найбільше значення мають ефект створення і ефект відхилення торгівлі. Дж.Вайнер прийшов до висновку, що в результаті скасування тарифів в рамках митного союзу відбувається переорієнтація місцевих споживачів з менш ефективного внутрішнього джерела поставок продукції на більш ефективне зовнішнє. Такий феномен отримав назву ефекту створення торгівлі. Крім того, вчений виявив феномен відхилення торгівлі, в результаті якого відбувається переорієнтація місцевих споживачів із закупок продукції з більш ефективного неінтеграційного джерела поставок на менш ефективне інтеграційне джерело. Основний висновок полягає в тому, що якщо в результаті утворення митного союзу виникає тільки ефект створення торгівлі, то масштаби торгівлі в зоні митного союзу зростають, зростає також добробут всіх країн – як членів інтеграційного угруповання, так і неінтеграційних партнерів. Якщо в результаті утворення митного союзу виникає ефект відхилення торгівлі, то добробут неінтеграційних партнерів однозначно погіршується, а добробут країн-учасниць або погіршиться, якщо ефект відхилення торгівлі за своїми вартісними показниками перевищить ефект створення торгівлі, або покращиться, якщо ефект відхилення торгівлі за своїми вартісними показниками буде меншим за вартісні показники ефекту створення торгівлі.
До виникнення теорії митного союзу вважалося, що свобода торгівлі як модель торговельної політики однозначно забезпечує підвищення сукупного добробуту всіх країн світу. Теорія митного союзу показала, що такі союзи підкріплюють позитивної політики свободи торгівлі („ефект іншого кращого”), тільки якщо в результаті введення митного союзу тариф відносно третіх країн не підвищується. Усунення тарифів усередині митного союзу розглядається як регіональний крок по шляху свободи торгівлі. Однак, у результаті створення митного союзу крім позитивного ефекту створення торгівлі може виникнути негативний ефект відхилення торгівлі, який може переважити позитивний ефект.
Така ситуація свідчить, що митний союз як модель торговельної політики не може розглядатися як однозначно позитивне явище в міжнародній економіці. Після політики свободи торгівлі немає другої альтернативної торговельної політики, вплив якої на міжнародний добробут був би однозначно позитивним. На цьому побудована ідея «другого кращого», висловлена англійським економістом Дж. Мідом в 1955 році. Теорія «другого кращого» - крім свободи торгівлі, що безумовно веде до росту сукупного добробуту, ще одного варіанта торговельної політики, що також безумовно забезпечувала б ріст сукупного добробуту, не існує.
У числі динамічних ефектів інтеграції, які проявляються, коли інтеграція набирає силу, необхідно відзначити зростаючу конкуренцію між виробниками з різних країн, що стримує ріст цін, приводить до поліпшення якості товарів, стимулює створення нових технологій і ін. У результаті інтеграції країни-учасниці починають використовувати переваги економіки масштабу, що дозволяє збільшувати обсяги виробництва і скорочувати витрати. Інтеграція звичайно веде до припливу іноземних інвестицій, оскільки корпорації із країн, що не ввійшли в об'єднання, прагнуть зберегти за собою певний сегмент закритого загальним митним бар'єром ринку за рахунок створення підприємств усередині країн, що інтегруються.
172. Розкрийте поняття конкурентоздатності
У сучасних умовах головною метою компанії є одержання стійкого високого доходу на вкладений капітал. Щоб прибутковість вкладень була вище, ніж у конкурентів, конкурентна перевага над ними повинна бути стійкою; іншими словами, якість наданих споживачам товарів і послуг повинна бути вище. Успіх або невдачі компанії на сучасному ринку багато в чому пов'язані з конкурентоздатністю вироблених товарів, які поставляються на ринок.
Конкурентоздатність – сукупність споживчих, вартісних характеристик товарів, що визначають їх успіх на ринку, тобто здатність даного товару бути виміняним на гроші в умовах широкої товарної пропозиції. Конкурентоздатний товар – це товар, який має високу цінність для споживача. Конкурентоздатність товару залежить як від його споживчих властивостей, так і ціни. Чим вище споживчі властивості товару, тим реальніше можливість його реалізації. Зіставлення ціни і корисного ефекту товару з аналогічними показниками інших товарів дає уявлення про рівень його конкурентоздатності. Конкурентоздатний товар повинний не просто мати здатність протистояти товару-конкуренту, але і перевершувати його. Висока конкурентоздатність товару знаходить своє відображення в більшій частці ринку, що падає на даний товар, у більш високій прибутковості його виробництва і збуту. Конкурентоздатність товару в істотній мірі формується на стадії виробництва, тому що найважливішими факторами, що визначають конкурентоздатність, є висока якість продукції і передовий технічний рівень її виробництва.
Для визначеня конкуреноздатності товару керуються таким принципами:
- протилежність цілей і засобів суб’єктів ринку;
- урахування особливостей різних сегментів ринку;
- квазістабільність ринкової кон’юктури в період проведення досліджень;
- переважно раціональна поведінка суб’єктів ринку.
173. Розкрийте структуру міжнародних науково-технічних зв’язків
Міжнародні науково-технічні зв'язки — це міжнародні відносини з приводу трансферу (обміну ре зультатами) науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР); спільного проведення країнами, під приємствами чи організаціями НДДКР з подальшим су місним чи роздільним використанням їх результатів; спіль них розробки і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією. Міжнародні науково-технічні відносини (зв'язки) мають практично цілком комерційний характер і являють собою основу для розвитку одного з найважливіших і швидко зростаючих в останні десятиріччя у зв'язку з розгортанням НТР секторів економіки — світового ринку науково-техніч ної інформації та знань.
У комерційно-правовому аспекті до найважливіших ви дів міжнародних науково-технічних відносин належать:
1. Патентні відносини - відносини з приводу патенту вання технічних рішень і винаходів з міжнародним визнан ням виключного права власника патенту на його викорис тання і передачу за плату чи іншу еквівалентну їй форму відшкодування права іншим юридичним особам можливості тимчасового використання цього патенту.
2. Ліцензійні відносини—основна комерційна форма, в якій реалізуються міжнародні науково-технічні відносини. Вони являють собою договори між власником ліцензії (ліцензіаром) і контрагентом (ліцензіатом) на використання в певних межах патентних прав. Ліцензія передається на обумовлений строк, фіксуються межі використання (обсяги виробництва, з правом чи без права передачі третім осо бам) і встановлюється певна плата. Форми платежів за передані ліцензії, як правило, дві: паушальні платежі (за гальна сума за використання ліцензії без урахування при бутку, котра сплачується відразу) і більш поширена в су часній практиці — роялті (збір з одиниці виробленої на ос нові ліцензії продукції чи відсоток від прибутку).
3. Відносини з приводу «ноу-хау» — надання, здебіль шого на ліцензійній основі, різноманітної інформації, необ хідної для ефективної організації виробництва та збуту певної продукції. Це можуть бути технічці та технологічні рішення, виконані на рівні винаходів, але не захищені патентами, конструкційні креслення, інструкції з технології і т. п., включаючи методики для навчання виробничого пер соналу.
В організаційно-виробничому аспекті міжнародні нау ково-технічні відносини можна класифікувати на:
1. Обмін загальною науково-технічною інформацією, на копичення останньої в банках даних для спільного викорис тання, наприклад у консультаційних цілях, включаючи об мін програмними продуктами.
2. Укладання і реалізація контрактних угод щодо про ведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпорядження результатами роз робок замовнику (в тому числі права оформлення патенту і ліцензії на виробництво).
3. Спільне проведення на основі прямих зв'язків парт нерами з різних країн коопераційних НДДКР щодо кон кретного винаходу з наступним спільним володінням па тентом і правом надання ліцензій (чи, що буває значно рід ше,— роздільним).
4. Здійснення міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розробки важливих спе ціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна техноло гія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР.
5. Реалізація міжнародних комплексних науково-техніч них програм типу «Еврика».
Три останніх види міжнародних науково-технічних від носин становлять основу процесу науково-технічної інтегра ції.
Про зростаюче значення науково-технічної інформації й технології, яка її обслуговує, мабуть, най красномовніше свідчить такий висновок експертів Комісії Європейського співтовариства: конкурентоспроможність 2/3 вироблюваної в наш час промислової продукції й 55 % робочих місць у Західній Європі залежить від рівня роз витку технології інформації. Саме тому це, позбавлене сен су припущення футурологів, що людське суспільство в не далекому майбутньому перетвориться з «індустріального» в «інформаційне».
174. Роль зовнішньої торгівлі в розвитку економіки окремих країн
Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено в значній мірі розвитком спеціалізації та кооперації виробництва в міжнародному масштабі, скасування ряду обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку нових індустріальних країн. Панівні позиції в світовій торгівлі посідають розвинуті країни, найбільшими експортерами світу є: США, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.
Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіку будь-якої крани, зростає її вплив на світовий економічний розвиток. Незважаючи на загальну тенденцію до зростання, міжнародна торгівля зазнає значних коливань, що зумовлено економічними, енергетичними кризами, нестачею сировини та іншими проблемами.
Підвишення ролі зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни проходять при нестійких міжнародних торговельних зв”язках. Внаслідок цього в структурі товарообігу та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.
Сьогодні в міжнародному товаристві суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах як ФРН та Японія частка готової продукції в експорті становить близько 90%. Але в багатьох країнах, що розвивається, та в країнах Східної Європи значну частину в експорті становлять продовольчі та сільськогосподарські продукти, сировина, паливо.
Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості. В сучасному експорті дедалі більшого значення набуває наукоємна продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами, яка стимулює міжнародну торгівлю товарами.
Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою, на неї припадає понад 70% всієї світової торгівлі.
Економічно менш розвинуті країни намагаються посилити свої позиції в світовій торгівлі шляхом її диверсифікації – тобто одночасним розвитком багатьох її напрямків та розширенням асортименту товарів.
Особливості розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі:
- Підвищенні темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.
- Зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.
- Зростання ролі країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі.
- Посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.
- Транснацірналізація міжнародної торгівлі.
- Посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної торгівлі.
Зовнішня торгівля здійснює різноплановий вплив на розвиток національної економіки, який проявляється, насамперед, у функціях зовнішньої торгівлі:
1) функція компенсації недостатніх елементів національного виробництва, необхідних для його відтворення; 2) трансформаційна функція, яка проявляється у здатності зовнішніх чинників виробництва змінювати та урізноманітнювати натурально-речову структуру ВВП і пристосовувати її до потреб споживання, нагромадження та відновлення засобів виробництва. За рахунок цієї функції розширюється асортиментна гама ринкових фондів;
3) ефектостворююча функція, яка ґрунтується на здатності зовнішніх чинників сприяти максимізації національного доходу при зменшенні витрат праці на його виробництво.
Розрізняють прямий та непрямий ефекти від зовнішньої торгівлі. Прямий економічний ефект локалізується в експортуючих та імпортуючих галузях, тобто при його визначенні враховуються витрати та результати безпосередньо в цих галузях.
У той же час, експорт та імпорт певних видів продукції, забезпечуючи пряме зниження суспільних витрат, впливають на умови функціонування не пов’язаних з експортуючими та імпортуючими галузями виробництв, галузей та народного господарства в цілому. У зв’язку з цим говорять про непрямий економічний ефект, який проявляється в розвитку суміжних виробництв. Розмір цього ефекту може в декілька разів перевищити значення прямого безпосереднього ефекту.
Залежно від того, сприяє зовнішня торгівля, участь у міжнародному под...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора