Невитісняючі та витісняючі алгоритми планування процесів. Існує два основні типи процедур планування процесів: витісняючи preemptire невитісняючі non – preemptire Невитісняюча багатозадачність – це спосіб планування процесів при якому активний процес виконується до того часу доки він сам за власною ініціативою керування планувальнику ОС для того щоб той вибрав з черги інший готовий до виконання процес Витісняюча багатозадачність – це такий спосіб планування при якому рішення про переключення процесора з виконання одного процеса на інший процес приймається планувальником ОС а не активним процесом. Типи багатозадачності – це більш широкі поняття ніж типи пріоритетності. Пріоритети задач можуть як використовуватись так і невикористовуватисьяк при витісняючій так і при невитісняючій багатозадачності. Основна відмінність між витісняючи ми і невитісняючими плануваннями – це ступінь нейтралізації механізма планування задачі. У витісняючому випадку механізм планування задач повністю зосереджено в ОС. В цьому випадку ОС виконує такі функції: визначає момент коли знімається з виконання остання задача запам'ятовується контекст вибирається з черги готових задач наступна ця задача запускається на виконання шляхом завантаження її контексту В невитісняючому випадку механізм планування розміщається між ОС і прикладними програмами. Прикладна програма отримає керування від ОС. Сама визначить момент завершення чергової ітерації і передає керування ОС за допомогою системного виклику. ОС формує черги задач і вибирає із врахуванням пріоритетів. Такий механізм досить складний як для користувача так і для розробників. Програміст повинен забезпечити дружнє відношення до інших програм які виконуються одночасно, тобто досить часто їм віддавати керування.  EMBED Visio.Drawing.6 
  EMBED Visio.Drawing.6 
 мал.1. Витісняюча багатозадачність мал.2. Невитісняюча (кооперативна) багатозадачність Витісняючу багатозадачність називають справжньою багатозадачністю.