Тактові системи Основний принцип організації тактових систем є циклічний розподіл усього часу передавання на однакові часові проміжки або слоти. За кожною станцією закріплено кожен такт. Якщо до мережі під’єднано n абонентів, то кожен з них має право передавати свій інформаційний такт раз на n слотів: 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 Тактові сигнали бувають синхронні і асинхронні. В синхронних системах є центральний таймер та лінія синхронізації. Асинхронні сигнали сигналізації передають з інформаційними сигналами. Недоліками тактових сигналів є: неефективність використання сигналу. Внаслідок нерівномірного завантаження з’являється багато порожніх слотів і результуюча швидкість передавання є невеликою; непрацеспроможність мережі при під’єднанні великої кількості станцій. Перепускна здатність тактової системи m = 20 – кількість станцій; За 1 такт передається 256 біт інформації і 64 службових бітів → l = 320 бітів; b = 1000 біт – середня довжина повідомлення; a = 2 повідомлення/с – середня інтенсивність надходження повідомлення; t = 0,1 с – період кадра; У кадрі повинно поміститися tba = 800 бітів, тому треба 800/320 ≈ 2,7 тактів. Кількість тактів на кадр заокруглюється до найближчої старшої степені 2, тобто n = 4. Загальна кількість тактів у кадрах n×m = 80. Перепускну здатність системи можна обчислити як відношення загальної кількості бітів у кадрах до періоду кадру: С = (n×m×l)/t = 160 кбіт/с.