Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Тактові системи
Основний принцип організації тактових систем є циклічний розподіл усього часу передавання на однакові часові проміжки або слоти. За кожною станцією закріплено кожен такт. Якщо до мережі під’єднано n абонентів, то кожен з них має право передавати свій інформаційний такт раз на n слотів:
1
2
3
4
5
1
2
3
4
5
1
2
3
4
5
Тактові сигнали бувають синхронні і асинхронні.
В синхронних системах є центральний таймер та лінія синхронізації.
Асинхронні сигнали сигналізації передають з інформаційними сигналами.
Недоліками тактових сигналів є:
неефективність використання сигналу. Внаслідок нерівномірного завантаження з’являється багато порожніх слотів і результуюча швидкість передавання є невеликою;
непрацеспроможність мережі при під’єднанні великої кількості станцій.
Перепускна здатність тактової системи
m = 20 – кількість станцій;
За 1 такт передається 256 біт інформації і 64 службових бітів → l = 320 бітів;
b = 1000 біт – середня довжина повідомлення;
a = 2 повідомлення/с – середня інтенсивність надходження повідомлення;
t = 0,1 с – період кадра;
У кадрі повинно поміститися tba = 800 бітів, тому треба 800/320 ≈ 2,7 тактів.
Кількість тактів на кадр заокруглюється до найближчої старшої степені 2, тобто n = 4.
Загальна кількість тактів у кадрах n×m = 80.
Перепускну здатність системи можна обчислити як відношення загальної кількості бітів у кадрах до періоду кадру: С = (n×m×l)/t = 160 кбіт/с.