Сервер доменних імен. Механізми пошуку ІР-адрес. Розглянемо програму NAMED, яка є реалізацією специфікації BIND. Як і довільний сервіс прикладного рівня NAMED використовує TCP і UDР. Сервіс ВІND будується за схемою клієнт-сервер, в якості клієнтської частини виступає процедура дозволу імен resolver, а в якості сервера NAMED. Resolver – це набір процедур, що дозволяють прикладній програмі відредаговані з цими процедурами отримати за доменним іменем домену адресу ПК або за ІР-адресою доменне ім’я. ці процедури звертаються до системної компоненти resolver, яка веде діалог із сервером домених імен і таким чином обслуговує запити прикладних програм. В ОС win NT,2000 є свій сервер домених імен що підтримує ВІND, на запити процедур відповідає програма NAMED. Ідея така: забезпечити дозвіл прямих запитів, коли за іменем шукають адресу і навпаки. Керується NAMED спеціальною БД, яка складається з кількох файлів і містить відповідності між адресами і іменами, і адреси інших серверів ВІND до яких даний сервер може звертатися в процесі пошуку імені або адресі. Загальну схему взаємодії компонент ВІND представляють.  EMBED Visio.Drawing.6 
 Це не рекурсивна процедура на дозвіл імен Виходячи з цієї схеми існує 2 способи дозволу запиту на отримання ІР - адреси за доменним іменем: розглядається запит на отримання ІР – адреси в межах зони відповідності даного місцевого сервера імен.Робиться так: - прикладна програма через resolver запитує ІР – адресу за доменним іменем у місцевого сервера; - місцевий сервер повідомляє прикл. програмі ІР-адресу запитаного імені. розглянемо запит прикл програрами до сервера доменних імен на отримання ІР-адреси за доменним іменем із домена, який знаходиться в зоні відповідальності віддаленого сервера доменних імен, тобто сервера віддаленого від того, домену якого належить ПК, який виконує запит. Будуть виконуватись такі дії: - прикл програма звертається до місцевого сервера доменних імен за ІР-адресою повідомляючи йому доменне ім’я. - сервер визначає, що адреса не входить в даний домен і звертається за адресою сервера домен, який запитує до кореневого сервера доменних імен. - Кореневий сервер доменних імен повідомляє місцевому серверу доменних імен адресу сервера доменних імен того домена який вимагається. - Місцевий сервер доменних імен запитує віддалений сервер за дозволом запиту свого клієнта - Віддалений сервер повідомляє ІР-адресу місцевому серверу - Місцевий сервер повідомляє ІР-адресу прикл програмі. Існує також рекурсивна процедура, відмінність якої в тому, що віддалений сервер сам опитує свій сервер зони, а не повідомляє їх адреси місцевому сервера доменних імен.  EMBED Visio.Drawing.6 
 На малюнку, віддалений сервер домен сам дозволяє запит на отримання ІР-адреси хоста свого доменна використовуючи при цьому не рекурсивне опитування своїх серверів піддоменів. При цьому локальний сервер або місцевий одразу отримує від віддаленого сервера адресу хоста, а не адреси серверів під доменів. Цей спосіб отримання адрес називається рекурсивним, тобто локальний і віддалений сервери взаємодіють за рекурсивною схемою, а віддалений сервер і сервер піддоменів за не рекурсивною схемою.