В кінці 50-их – на поч. 60-их років, коли з’явились потужні машини, виникла потреба сполучати їх з одним або багатьма терміналами для ефективного використання ресурсів таких машин. Така система телеопрацювання інформації мала структуру (рис. 1) ЦП Термінал Термінал Термінал Термінал рис. 1 Канали зв’язку в такій системі були досить дорогими і використовувалися терміналами неефективно. Тому було розроблено спеціальні пристрої – мультиплексори (комутатори), які збирали трафік з розташованих поблизу терміналів для спрямування цього трафіка на ЦП. В такій системі з’явився так званий фронтальний процесор, який виконував функції організації зв’язку (рис. 2) З розвитком технології ПК з’явилася необхідність об’єднувати їх у рамках більшої обчислювальної структури. Замість терміналів стали використовувати ПК. З’явилося поняття локальної обчислювальної мережі, тобто мережі, яка об’єднує ПК в рамках кімнати, поверху, будинку. Такі структури об’єднувалися в ще більші, які утворювали територіальні комп’ютерні мережі, а згодом – глобальні. Потім мережі набули такого вигляду (рис. 3) Тепер комп’ютер включає в себе: ПК, термінали, зовнішні пристрої мережі та мережу зв’язку. Кожен вузол мережі – це спеціалізований комп’ютер для виконання комунікаційних функцій – маршрутизатор. Для передавання даних між вузлами використовують канали існуючої телефонної мережі. Замість терміналів тепер використовують ПК. І тепер ПК – це в більшій степені мережевий термінал, аніж комп’ютер для виконання якихось операцій. Дослідження показали, що >80% інформації концентрується в локальній зоні: в межах відділу, організації і т.д., тому значного поширення і розвитку набули локальні мережі, які об’єднуються в територіальні і глобальні мережі.