Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Відповіді до теоретичних питань 1-30
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Державний іспит
Предмет:
Митне регулювання
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Митне регулювання
Здійснення митного регулювання в Україні
Митна політика — це сукупність розроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування у процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній і внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення і розширення зовнішніх зв'язків.
Митна політика України спрямована на підвищення ефективнос ті механізму митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вона має передбачати таку трансформацію митної справи, яка сприяла б вступу України у світову організацію торгівлі та ефективному співробітництву з цією організацією в інтересах України.
З метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.
Митний режим - це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщаються через митний кордон для митних цілей.
Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади та управління України. Головні напрямки митної політики України, структура системи органів державного регулювання митної справи, розмір мит та умов митного обкладення, спеціальні митні зони та митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.
Забезпечення митної політики України здійснюється відповідно до законів України Кабінетом Міністрів України: установлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладення міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України.
Забороняється регулювання митної справи не передбаченими в законодавстві України актами і діями державних та недержавних органів. Державна митна служба України є центральним органам державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Служба організовує здійснення митної політики, забезпечує ефективне функціонування митної системи. ДМСУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України.
Пріоритетне значення в практичній діяльності митної служби надається митно-тарифному регулюванню. Воно ґрунтується на постійному аналізі зовнішньоекономічної діяльності України і спрямоване на сприяння розвитку торговельних стосунків з іншими країнами, досягнення позитивного сальдо в зовнішньоторговельному балансі держави, підтримання власного товаровиробника та захист внутрішнього товарного ринку.
Головними інструментами торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку товарів при його взаємодії зі світовим ринком є мита та інші митно-тарифні заходи.
Митний тариф – це систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок мит, якими обкладаються товари під час перетину митного кордону держави.
Мито – це обов’язковий грошовий внесок, який збирається державою при перетині товаром її митного кордону. Розмір певної плати є ставкою мита.
Мито виконує декілька функцій:
захищає національних товаровиробників від іноземної конкуренції – протекціоністська функція, яка стосується імпортних мит;
є джерелом надходження коштів до бюджету держави – фіскальна функція, яка стосується імпортних та експортних мит;
є засобом покращення умов доступу національних товарів на зарубіжні ринки та запобігання небажаному експорту товарів – балансувальна функція, яка стосується експортних мит;
раціоналізує товарну структуру – регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит;
підтримує оптимальне співвідношення валютних доходів та витрат держави – регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит.
Порядок використання антидемпінгового мита і процедура його застосування
Антидемпінгові мита застосовуються, якщо на територію країни товари ввозяться за демпінговою ціною, тобто за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортера, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам аналогічних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного виробництва таких товарів. Ці мита збираються у доповнення до звичайних мит. Антидемпінгові мита застосовуються тільки тоді, коли в результаті антидемпінгового розслідування встановлені факт демпінгу, завдання матеріального збитку (загрози завдання матеріального збитку) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними. Антидемпінгові мита застосовуються на селективній основі, оскільки вони є відпо віддю на дискримінацію в цінах.
Демпінг:
зустрічний-продаж в обох країнах одного і того ж товару за заниженими цінами
зворотній - заниження цін на імпорт порівняно з цінами на світовому ринку
постійний - постійний продаж товарів за заниженими цінами
намірений - експорт товарів за цінами, нижчими від внутрішніх цін
епізодичний - одноразовий продаж товарів за цінами, нижчими ніж внутрішні
Ставки цього мита не можуть перевищувати різниці між конкурентною гуртовою ціною об’єкта демпінгу з України, і середньою ціною українського експорту схожих чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.
Випадки, в яких застосовуються тарифні преференції
Преференційні мита - це пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які, розвиваються. Мета преференційних мит - сприяти економічному розвитку цих країн, насамперед за рахунок їх індустріалізації і розширення експорту. З 1971 року діє Загальна система преференцій (ЗСП), бенефіціарами якої є 150 країн, що розвиваються. ЗСП передбачає значне зниження імпортних мит на готову продукцію з країн, що розвиваються. Преференційні ставки мита фіксуються переважно в окремому стовпчику тарифу.
Порядок використання спеціального мита і процедура його застосування
Спеціальне мито – захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняному виробникові. Також це запобіжний захід щодо учасників ЗЕД, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід припинення недобросовісної конкуренції у випадках, що визначені ЗУ. Також це захід у відповідь на дискримінаційні дії та (чи) недружні дії з боку іноземних держав проти України, ябо у відповідь на дії окремих країн та їх союзників, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів ЗЕД України.
Ставки спеціального мита встановлюються в кожному окремому випадку.
Види мит, які дозволено застосовувати на території України
Класифікація мит
Адвалорні (ad valorem), або вартісні мита нараховуються у відсотках до митної вартості товару. Застосування адвалорних мит веде до збільшення митних зборів при зростанні світових цін на високотехнологічну продукцію з великим ступенем обробки. Позитивною стороною адвалорних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються тільки доходи бюджету. Негативною стороною адвалорного мита є те, що вони передбачають необхідність митної оцінки товару з метою оподаткування митом. Оскільки ціна товару може коливатись під впливом багатьох економічних (обмінний курс, процентна ставка тощо) та адміністративних (митне регулювання, вибір методики визначення митної вартості товару) чинників, застосування цих мит пов'язане із суб'єктивністю оцінок, що може потягнути за собою зловживання як з боку митників, так і з боку власників товару. Сьогодні більшість промислове розвинутих країн прийшли до згоди стосовно методики оцінювання митної вартості. Митники спочатку повинні вивчити ціну, зазначену у накладній. Якщо вона не зазначена або її справжність сумнівна, вони повинні оцінити товар на підставі вартості ідентичних товарів (identical goods), якщо таких товарів немає - на основі аналогічних товарів (similar goods), що надходять у той самий або майже у той самий час. Якщо ці методи не можуть бути застосовані, митники можуть визначити вартість на основі остаточної вартості-продажу (final sales value) цього товару або виходячи з обґрунтованих витрат (reasonable cost) на товар.
Специфічні мита нараховуються у встановленому розмірі з будь-якої фізичної характеристики товару, наприклад з обсягу, одиниці товару. Перевага специфічних мит перед адвалорними полягає у тому, що вони не залишають місця для зловживань. Принципова відмінність від адвалорних мит - специфічні мита не залежать від напрямку міжнародної кон'юнктури. Проте рівень митного захисту за допомогою специфічних мит, значною мірою залежить від коливань цін на товари. Як наслідок, при зростанні імпортних цін рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою специфічних мит падає. Проте в період економічного спаду і зниження імпортних цін специфічний тариф збільшує рівень захисту національних виробників.
Комбіновані мита поєднують два попередні види - адвалорний та специфічний. Одночасно збирається мито, нараховане у вигляді відсотка від митної вартості і з одиниці фізичної міри товару. Наприклад, 20 % вартості автомобіля, але не більше ніж 2 дол. США з 1 см3 двигуна автомобіля.
Ввізні мита накладаються на імпортні товари під час їх завезення у країну. Мета - захист національних виробників від іноземної конкуренції.
Вивізні мита накладаються на експортні товари під час їх вивезення за межі митної території держави. Застосовуються у разі значних відмінностей у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари, їхня мета - скоротити експорт і поповнити бюджет.
Транзитні мита накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію країни. Є засобом торговельної війни.
Сезонні мита - діють у визначену пору року або у різні пори року, мають різну величину, їх застосовують у рамках митного тарифу. Зазвичай термін їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу щодо цих товарів припиняється.
Антидемпінгові мита застосовуються, якщо на територію країни товари ввозяться за демпінговою ціною, тобто за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортера, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам аналогічних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного виробництва таких товарів. Ці мита збираються у доповнення до звичайних мит. Антидемпінгові мита застосовуються тільки тоді, коли в результаті антидемпінгового розслідування встановлені факт демпінгу, завдан ня матеріального збитку (загрози завдання матеріального збитку) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними. Антидемпінгові мита застосовуються на селективній основі, оскільки вони є відпо віддю на дискримінацію в цінах.
Компенсаційні мита накладаються на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним товаровиробникам аналогічних товарів.
Дія цих мит обмежена у часі і вводяться вони після проведення особливих квазісудових процедур. Вони збираються у доповнення до звичайних мит.
Каральні мита застосовуються у відповідь на недружні дії іншої держави. Головна відмінність від антидемпінгового мита полягає у тому, що при його застосуванні відпадає необхідність у спеціальному розслідуванні. Наприклад, Латвія заборонила транслю вати російські телевізійні канали на своїй території. Росія стала вважати, що Латвія притісняє російськомовних громадян і ввела каральні мита на латвійські товари. У результаті Латвія буквально через декілька днів відмовилася від свого рішення.
Автономні мита встановлюються на основі односторонніх рішень державної влади країни поза залежністю від існуючих договорів і угод та інших міжнародних зобов'язань. Рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламен том (в Україні - Верховною Радою), а конкретні ставки мит встанов люються відповідним відомством (переважно Міністерством еконо міки або фінансів) та схвалюються урядом.
Конвенційні (договірні) мита встановлюються і закріплюють ся в рамках двосторонніх або багатосторонніх угод (ГАТТ/ВТО). У зв'язку із поширенням у міжнародному торговельному праві прин ципу режиму найбільшого сприяння (РНС), конвенційні ставки, зна чення яких застосовується щодо країн, з якими держава має закріп лений принцип РНС, отримали назву ставок РНС. Значення ставки РНС нижче, ніж значення автономної ставки. Конвенційні мита найбільш поширені у сучасній системі міжнародної торгівлі.
Преференційні мита - це пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які, розвиваються. Мета преференційних мит - сприяти економічному розвитку цих країн, насамперед за рахунок їх індустріалізації і розширення експорту. З 1971 року діє Загальна система преференцій (ЗСП), бенефіціарами якої є 150 країн, що розвиваються. ЗСП передбачає значне зниження імпортних мит на готову продукцію з країн, що розвиваються. Преференційні ставки мита фіксуються переважно в окремому стовпчику тарифу.
Постійні мита — митний тариф, ставки якого встановлені органами державної влади і не можуть змінюватись залежно від обставин. Більшість країн мають такі мита.
Змінні мита - митний тариф, ставки якого можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках (наприклад, зі зміною рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).
Номінальні мита - тарифні ставки, зазначені у митному тарифі.
Ефективні мита - реальний рівень мит на кінцеві товари, розра хований з урахуванням рівня мит на імпортні вузли і деталі цих товарів.
В узагальненому вигляді рівень ставки ефективного тарифу розраховується за формулою
EMBED Equation.3
де Теф - ефективний рівень митного захисту, %;
Тном - номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію, %
Тім - номінальна ставка тарифу на імпортні частини та компоненти, %;
А - частка вартості імпортних компонентів у вартості кінце вого продукту.
Із формули випливає, що:
1) ставка ефективного тарифу на кінцевий продукт дорівнює номінальній (Теф = Тном), якщо номінальний рівень тарифу на імпортні частини та компоненти дорівнює номінальному рівню тарифу на кінцевий продукт (Тном = Тім);
2) ставка ефективного тарифу на кінцевий продукт дорівнює нулю (тобто галузь фактично не користується тарифним захистом) (Теф = 0), якщо номінальна ставка на кінцевий продукт дорівнює номінальній ставці мита на імпортні частини та компоненти, помноженій на частку імпортних компонентів і частин у ціні кінцевого продукту (Тном = АТім. або Тім = Тном : А);
3) рівень фактичного захисту галузі стає від'ємним, тобто та риф починає у більшому ступені сприяти імпорту кінцевого про дукту, ніж його внутрішньому виробництву, якщо Тім > Тном : А, або Тном < АТім;
4) значення принципу ефективного захисту тим більш істотне, чим вища частка імпортних матеріалів та компонентів у ціні кінцевого продукту.
У багатьох випадках національні законодавства передбачають тарифні квоти.
Митні збори. Цілі їх використання
Митний збір - це вид митних платежів, що підлягають сплаті за вантажною митною декларацією громадянами і суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за роботу, виконану для них митними органами. Митні збори нараховуються і стягуються по кожній вантажній митній декларації за митне оформлення товарів, речей і предметів, транспортних засобів (у тому числі індивідуального користування), спадщини, що переміщаються через митний кордон України, за їх перебування під митним контролем і надання послуг у сфері митної справи.
Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють митне оформлення.
Згідно з Митним кодексом розміри митних зборів, а також звільнення від їх сплати має право встановлювати Кабінет Міністрів України.
Митні збори нараховуються у відсотках до митної вартості або у вигляді фіксованої ставки збору та сплачуються в національній валюті України. Якщо при нарахуванні митних зборів фіксована ставка вказується в доларах США, то вона перераховується у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на день реєстрації вантажної митної декларації.
Існує ще один митний збір, що виокремлюється від інших митних зборів через свою роль, - збір за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю вантажів і транспортних засобів у пунктах перетину митного кордону України. Цей збір стягується згідно з постановою КМУ від червня 1997 р. за № 704 у визначених розмірах відповідно до переліку товарної продукції, яка підлягає екологічному контролю. Тобто цей збір стягується не з усіх товарів, а тільки з визначених КМУ. До цього переліку входять: різноманітна промислова сирови на, хімічні сполуки, токсичні та хімічно загрозливі речовини, відхо ди. При провезенні особливо великих партій вантажу (понад 100 тонн) необхідно сплатити збори за 30 днів до перетину кордону до Державного комітету охорони навколишнього середовища та природ них ресурсів. Збори за екологічний контроль при малих партіях сплачуються безпосередньо на кордоні.
Розмір цих зборів залежить від обсягу вантажу і може варію ватися від 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (за 1 лег ковий автомобіль) до 30 (промислова сировина), 40-60 (хімічні сполу ки), 50-95 неоподатковуваних доходів (засоби захисту рослин, добри ва). Для обліку цих зборів місцеві природоохоронні органи відкривають спецрахунки, з яких до 20 числа наступного за звітним місяцем після сплати ПДВ перераховують 80 % коштів до Державного бюджету, а 20 % - на розвиток матеріальної бази пунктів екологічного контролю. До 15 числа місяця, наступного за звітним, місцеві природоохоронні органи надають відповідну звітність місцевим податковим інспекціям. Контроль за правильністю і своєчасністю сплати зборів за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю, покладається на Мінекоресурсів.
Митне оформлення та пропуск товарів може здійснюватися тільки після сплати відповідних митних зборів або за умови надання митним органом в установленому порядку відтермінування чи роз строчки їх сплати. Митниця має право надати таке відтермінування чи розстрочку на термін не більше одного місяця у разі наявності гарантії банку та заяви платника. Якщо має місце затримка сплати, нарахо вується пеня в розмірі 0,5 % суми несплачених митних зборів за кож ний день прострочення, включаючи день оплати. При цьому митниця інформує Державний митний комітет про факт порушення банківською установою гарантійного зобов'язання по сплаті митних зборів.
Збори за митне оформлення не стягуються у випадках, коли:
• в Україну ввозяться предмети для офіційного використання дипломатичними, консульськими представництвами іноземних держав в Україні, різноманітними міжнародними організаціями, які корис туються на території України митними пільгами згідно з міжурядовими угодами;
• надається загальна вантажна митна декларація при поставці комплексного об'єкта;
• вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення вантажної митної декларації.
Термін перебування під митним контролем з метою нарахування митного збору при вивезенні (експорті), окрім випадків, коли вантажі знаходяться в спеціальних митних зонах, визначається з дня пред'явлення товарів і необхідних для митного оформлення документів у митницю і до завершення митного оформлення.
Митні збори за перебування під митним контролем не стягуються за весь період у випадках:
• зберігання товарів на митних ліцензійних складах і надход ження їх у магазини безмитної торгівлі;
• тимчасового ввезення на митну територію України і тимча сового вивезення за межі митної території України;
• транзиту товарів через митну територію України;
• перебування товарів у спеціальних митних зонах.
Товари, які при експорті вважаються походженням з України, хоча для їх виготовлення використовувалися імпортні компоненти
декларовані товари, що класифікуються у тарифній позиції “інші” ніж матеріали чи вироби, що похпдять з третіх країн і були використані для їх виробництва
у вартості декларованих товарів частка доданої вартості становить не менше 50% (амортизація, зарплата, прибуток)
Прядок використання компенсаційного мита і процедура його застосування
Компенсаційні мита накладаються -на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди чи загрожує завдати шкоди національним товаровиробникам схожих чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації та розширенню виробництва аналогічних товарів в Україні; -на експорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовувалися субсидії, якщо їх вивезення завдає шкоди чи загрожує завдати шкоди національним товаровиробникам схожих чи безпосередньо конкуруючих товарів.
Дія цих мит обмежена у часі і вводяться вони після проведення особливих квазісудових процедур. Вони збираються у доповнення до звичайних мит.
Ставка компенсаційного мита не може перевищувати визначеного розміру субсидій.
Період і вид продукції, до якої застосовується сезонне мито
Сезонні мита - діють у визначену пору року або у різні пори року, мають різну величину, їх застосовують у рамках митного тарифу. Зазвичай термін їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу щодо цих товарів припиняється.
Максимальний термін введення його не більше 4 місяці. Застосовується до сільськогосппродукції, оскільки в деякі пори року є надлишок цієї продукції, а в деякі – недостача. Тому воно застосовується, щоб стимулювати вивіз продукції закордон.
Визначення митної вартості товару
Згідно з Кодексом про митну вартість ГАТТ, митна вартість товару – це ціна, яка реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання таких умов:
необмежений перехід права власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкретного товару з боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути передано товар.
ціна угоди або реалізація самої угоди залежить тільки від якісних та кількісних характеристик самого товару;
частина прибутку у будь-якому вигляді не повертається імпортером експортерові;
експортер та імпортер не взаємозалежні.
Сьогодні усі методи оцінки митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на пакування, перевезення тощо.
SHAPE \* MERGEFORMAT Методи визначення митної вартості імпортованих товарів
2. За ціною угоди з ідентичними ознаками
1. За ціною угоди
3. За ціною угоди подібних товарів
4. На основі віднімання вартості
5. На основі додавання вартості
6. Резервний метод
Визначення митної вартості товару за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1).
Основу цього методу становить «ціна угоди». Під ціною угоди вважається ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті при продажу товарів на експорт у країну імпорту, скоригована з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до ціни.
При цьому ціна як фактично сплачена, так і підлягаюча сплаті, означає:
суму всіх платежів покупця продавцю за товар, тобто як прямих, так і непрямих платежів третій особі на користь продавця;
платежів у грошовій формі, так само, як і розрахунків у формі надання послуг чи натурально-речових виплат.
Отже, митна вартість (МВ) може бути розрахована за формулою:
МВ = ФВ + ВД + ВП + ЛІП + ЧП
де ФВ – фактурна вартість;
ВД – витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження, страхування до пункту перетину митного кордону України;
ВП – витрати, додатково понесені покупцем;
ЛІП – ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється;
ЧП – частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу чи використання товару на території України, яка прямо чи непрямо накопичується у продавця.
Існують певні вимоги до застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди з ввезеними товарами. Умовами, за наявності яких не може бути застосований для визначення митної вартості метод за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1), є такі:
а) обмеження щодо прав покупця на оцінюваний товар;
б) продаж і ціна угоди залежать від отримання умов, вплив яких не може бути обчислено;
в) дані, використані декларантом при заявлені митної вартості, не підтверджені документально або не є кількісно визначеними і достовірними. Вимоги достовірності у цьому разі означають, що, по-перше, митні органи повинні мати можливість перевірки поданих декларантом документів; по-друге, дані, що містяться в поданих декларантом документах, не повинні суперечити один одному, інакше метод 1 застосовувати не можна;
г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їхня взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинно бути доведено декларантом.
Визначення митної вартості за ціною угоди з ідентичними та подібними товарами (методи 2, 3).
Суть методу 2 полягає в тому, що митна вартість оцінюваних (ввезених) товарів визначається шляхом використання як вихідної бази для її розрахунку ціни угоди з ідентичними товарами, митна вартість яких була визначена за методом 1 і прийнята митними органами.
Під ідентичними вважаються товари, однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:
а) фізичні характеристики;
б) якість;
в) репутація на ринку;
г) країна походження;
д) виробник.
Ідентичними не вважаються товари, які після ввезення в Україну піддалися інженерно-конструкторській проробці, дизайн яких був змінений в Україні повністю або частково за рахунок покупця. Незначні розбіжності у зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають цим вимогам. Наприклад, розмір етикетки, колір тощо.
Для того, щоб відповідати критерію ідентичності, порівнювані товари обов'язково повинні бути виготовлені в тій самій країні, що і товари, які піддаються оцінці.
Подібними вважаються товари, які, хоча і не є однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і скла даються з подібних компонентів, що дає можливість їм вико нувати такі самі функції, як і оцінювані товари, і бути комер ційна взаємозамінними.
Товари не вважаються однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.
У тих випадках, коли виявлені розбіжності в умовах здійснення угод із ввезеними ідентичними та подібними товарами за однакових комерційних умов, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами повинна бути піддана відповідному коригуванню для компенсації (нівелювання) цих розбіжностей.
Коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами здійснюється за одним або декількома чинниками:
тільки за кількісними чинниками;
тільки за чинниками, що стосуються комерційних умов продажу;
за комерційними та кількісними чинниками одночасно.
Отримана з урахуванням коригувань ціна угоди з ідентичними або подібними завезеними товарами повинна використовуватися як основа для визначення митної вартості оцінюваних товарів.
Визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод 4).
Митна оцінка за методом 4 ґрунтується на ціні, за якою ввезені (оцінювані), ідентичні або подібні товари були продані найбільшою агрегованою партією на території України у незмінному стані, не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів, а учасник угоди не є взаємозалежною з продавцем особою.
Отже, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних, ідентичних або подібних товарів як основи для визна чення митної вартості цей продаж повинен відповідати таким умовам:
а) товари повинні бути продані в країні в незмінному стані;
б) ввезені (оцінювані), ідентичні або подібні товари повинні продаватися приблизно одночасно з ввезенням оцінюваних товарів (різниця до 90 днів);
в) у разі відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних), ідентичних або подібних товарів у такому самому стані, в якому вони перебували на момент ввезення, покупець може, при дотриман ні установлених вимог, використовувати ціну одиниці товару, що пройшла переробку, з проведенням відповідного коригування на вартість, додану в процесі переробки. Покупцеві при цьому буде потрібно підтвердити (обґрунтувати) митному органу слушність зробленого коригування. Основу розрахунків повинні становити прийняті формули і методи визначення вартості робіт з переробки товарів у відповідних галузях виробництва;
г) покупець не повинен прямо або побічно поставляти продав цю безплатно чи за зниженою ціною товари або послуги, викорис тані для виробництва і продажу для ввезення в країну імпортованих товарів;
д) перший покупець завезених товарів на внутрішньому ринку де повинен бути пов'язаний з продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або подібних товарів).
Поняття продажу товарів у незмінному стані означає, що операції виробничого характеру (включаючи складання), а також подальше опрацювання товарів розглядаються як операції, що змінюють стан завезеного товару. У той самий час товар вважати меться таким, що не змінив свій стан, у таких випадках:
1) якщо були здійснені операції по видаленню іноземних па кувальних матеріалів, консервантів;
2) якщо було здійснено просте переупакування товарів для внутрішнього ринку;
3) якщо мали місце такі природні зміни, як усихання товару, його випаровування (для рідин) тощо.
Митна вартість на основі «віднімання» (МВ) визначається за формулою
МВ = ЦІ - (ВК + НП + ВП+ СМП + ВД)
де ЦІ - ціна одиниці товару;
ВК - витрати на комісійні винагороди;
НП- звичайні надбавки на прибуток;
ВП - загальні витрати у зв'язку з продажем на митній терито рії України товарів того самого класу;
СМП - сума митних платежів, що підлягає сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням товару;
ВД - витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні.
З ціни товару вираховуються такі компоненти:
а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбав ки на прибуток і загальні витрати в зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того самого класу і виду;
б) суми ввізних мит, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні в зв'язку з ввезенням і (або) продажем товарів;
в) звичайні витрати, понесені в Україні, із транспортування, страхування, навантажувальні і розвантажувальні роботи;
г) вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у разі, якщо це необхідно.
Визначення митної вартості на основі додавання вартості (метод 5). У разі неможливості визначення митної вар тості на основі методів 1, 2, 3, 4 альтернативною базою визначення митної вартості буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).
Митна вартість на основі додавання (МВ) визначається за формулою
МВ = ВВ + ВД + НП + ВП + ЛІП + ЧП,
де ВВ - вартість матеріалів і витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;
ВД - витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні;
НП- прибуток, що отримує експортер;
ВП- витрати, понесені покупцем;
ЛІП - ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів ін телектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється;
ЧП - відповідна частина прибутку від подальшого перепро дажу товарів, що накопичується у продавця.
Митна вартість оцінюваних товарів визначається на основі урахування витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку, і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів на національному ринку. Отже, для визначення митної вартості за цим методом необхідна інформація про витрати виробництва оцінюваних товарів, яку можна одержати тільки за межами країни ввезення.
Визначення митної вартості резервним методом (метод 6). Існують ситуації, коли жоден з розглянутих вище варіантів оцінки товарів, відповідно до встановлених вимог, не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості.
Це такі випадки:
• здійснюється імпорт товарів на тимчасовій основі;
• має місце договір оренди або наймання;
• здійснюється реімпорт товарів після ремонту або модифікації;
• відбувається постачання унікальної продукції, творів мистецтва;
• ідентичні або подібні товари не ввозяться;
• товари не перепродаються в країні-імпортері;
• виробник невідомий, відмовляється надати дані про витрати виробництва або подані ним відомості не можуть бути прийняті митним органом.
Стаття VII Угоди ГАТТ/ВТО щодо митної оцінки, опису ючи метод 6, встановлює, що митна вартість у рамках цього методу повинна визначатися з використанням «розумних» спо собів, сумісних з принципами і загальними умовами цієї Угоди на базі даних, наявних в імпортера.
Отже, метод 6 не дає спеціального способу оцінки товарів, але потребує врахування багатьох принципів. Оцінка за допомо гою резервного методу повинна відповідати встановленим законо давством методам. У рамках резервного методу повинна дотриму ватися встановлена послідовність (ієрархія) принципів застосу вання методів визначення митної вартості:
1) базування оцінки на вартість угоди завезених товарів або існуючих фактичних оцінок, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному ході торгівлі в умовах конкуренції;
2) уніфікація оцінки;
3) чесність і нейтральність оцінок;
4) простота і неупередженість критеріїв оцінки;
5) сумісність із комерційною практикою;
6) використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливе;
7) неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.
Мета і форми здійснення митного контролю
Митний контроль – це сукупність заходів, здійснюваних митними органами України з метою забезпечення дотримання законодавства країни про митну справу і міжнародних договорів, укладених державою, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.
Функції митного контролю:
створення умов, що сприяють прискоренню зовнішньоекономічного обороту;
дозвільний порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;
ведення боротьби з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового законодавства, а також припинення незакон ного обороту через митний кордон наркотичних засобів, зброї, боєприпасів, вибухових речовин, предметів художнього, історичного і та археологічного надбання народів;
своєчасне і повне стягування мит, податків та інших митних платежів;
ведення митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики країни;
здійснення в межах компетенції митних органів валютного контролю;
ведення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Митний контроль і митне оформлення товарів і тран спортних засобів, маючи різні функції, у той самий час дуже взаємозалежні і здійснюються паралельно, а часто й одночасно.
SHAPE \* MERGEFORMAT ФОРМИ МИТНОГО КОНТОЛЮ
Перевірка документів і відомостей, необхідних для митних цілей
Облік товару і транспортних засобів
Перевірка обліку і звітності
Митний огляд (огляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд)
Усне опитування фізичних і посадових осіб
Огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних складів, магазинів безмитної торгівлі, вільних зон, інших місць, де можуть заходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, або здійснюється діяльність, контроль за якою покладено на митні органи
Митний огляд (огляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд) являє собою фактичний контроль. Митний огляд – це адміністративна дія, яка полягає у фактичній перевірці товарів і транспортних засобів з метою встановлення законності їх переміщення через кордон, відповідності товарів, що перевіряються, даним, узагальненим у вантажній митній декларації, а також даним, зазначеним у дозвільних документах державних органів; запобігання ввезенню або вивезенню заборонених товарів; виявлення прихованого провезення товарів; виявлення товарів, що переміщаються без документів; визначення характеристик товару залежно від інших цілей огляду.
Огляд являє собою окремий етап митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів. За результатами контролю складається акт митного огляду.
Розглядаючи таку форму митого контролю, як огляд, варто виокремити особистий огляд, застосовуваний до фізичних осіб. Проведення особистого огляду припускається у виняткових випадках за рішенням начальника митного органу або особи, що його заміщає, тільки у разі наявності достатніх підстав припускати, що фізична особа, яка перетинає кордон або знаходиться в зоні митного контролю або транзитній зоні аеропорту, відкритого для міжнародних сполучень, приховує при собі і не видає за вимогою посадової особи митного органу товари, що є об’єктами порушення чинного законодавства, контроль за виконанням якого покладено на митні органи.
Облік товарів і транспортних засобів. Ця форма митного контролю застосовується в зв'язку з тим, що на митні органи покладено обов'язок вести статистичний облік товарів і транспортних засобів, що переміщаються через митний кордон, розміщаються на митних складах, складах тимчасового зберігання, перевезених митними перевізниками тощо.
Усне опитування фізичних і посадових осіб. Ця форма митного контролю характерна, наприклад, для контролю речей громадян, що перетинають митний кордон, коли працівник митного органу проводить опитування на предмет виявлення предметів, заборонених до ввезення/вивезення, валюти тощо.
Перевірка обліку і звітності. Прикладом цієї форми контролю може бути контроль митними органами стану обліку товарів на складі тимчасового зберігання. За письмовою вимогою уповноваженої посадо вої особи митного органу власник складу зобов'язаний надати звіт про товари, що зберігаються, або про товари, що знаходилися на зберіганні, і транспортні засоби протягом періоду, обумовленого митним органом. Звіт складається за встановленою формою і подається протягом визна ченого терміну з дня пред'явлення такої вимоги.
Митний орган має право робити інвентаризацію товарів і транспортних засобів, що зберігаються на складі.
Відповідно до митного законодавства митний контроль може здійснюватися також в інших формах, наприклад шляхом спостере ження, обстеження, аналізу тощо.
Документи, необхідні для пропуску через кордон водного транспорту
Плавзасіб
Назва. Порт приписки;
Зовнішній огляд плавзасобу;
Перевірка придатності судна для перевезення вантажу на цьому маршруті.
генеральна декларація
вантажна декларація
список членів екіпажу судна
список пасажирів
валютна декларація членів екіпажу судна
декларація речей членів екіпажу судна
декларація продовольства і предметів суднового забезпечення і спорядження
інші документи за вимогою митниці
Типи спеціальних зон на Україні
вільні економічні зони і порти
експортні(транзитні) зони
митні склади
технологічні парки
технополіси
комплексні виробничі зони
туристично-рекреаційні зони
страхові зони
банківські зони
магазини безмитної торгівлі
Головні напрямки митної політики України на сучасному етапі
Митна політика — це сукупність розроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування у процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній і внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення і розширення зовн...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора