Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економічна оцінка розробки і застосування програмного забезпечення в системах телекомунікацій
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Група:
ІМЗ-14
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
НУ „ Львівська політехніка”
Курсова робота
на тему :
«Економічна оцінка розробки і застосування програмного забезпечення в системах телекомунікацій»
Виконав:
Ст. гр. ІМЗ-14
Перевірив:
Львів-2010
Зміст
1.Теоретична частина………………………………………………………….3
1.1Основні виробничі фонди та капітальні витрати підприємств….3
1.2Формування собівартості та ціни продукції…………………….……4
1.3Трудові ресурси підприємства…………………………………….………5
1.4Оплата праці працівників підприємства ………..…………………….6.
1.5Доходи та прибутки підприємств………………………………………..7
2.Основні розділи самостійної індивідуальної роботи………………….10
2.1Розрахунок капітальних затрат на розробку й впровадження проектного рішення……………………………………………………………..12
2.2Розрахунок витрат на експлуатацію проектного рішення……..12
2,3Розрахунок ціни споживання проектного рішення і суми доходів від реалізації програми………………………………………………………….….13
2,4Розрахунок суми доходу від реалізації програми……………………15
2,5Ефективність використання проектного рішення…………………15
Висновки…………………………………………………………………..…18
Список літератури…………………………………………………….…….19.
1.Теоретична частина
1.1Основні фонди підприємств
Основні фонди підприємств — це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.
Не є виробничими фондами засоби праці, не залученні в процес виробництва (не введені в дію підприємства, засоби праці у стадії монтажу, демонтоване обладнання).
Основні фонди підприємства поділяються на виробничі (функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства) і невиробничі (фонди невиробничої сфери підприємства).
В залежності від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням на такі групи:
1) будівлі; 2) споруди; 3) передавальні пристрої; 4) машини і обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструмент; 7) виробничий інвентар; 8) господарський інвентар.
Виробнича структура основних фондів — це співвідношення різних груп основних фондів в їх загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає.
Фактори, що впливають на виробничу структуру основних фондів
виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;
форми суспільної організації виробництва;
форми відтворення основних фондів;
технічний рівень виробництва;
рівень організації будівельних робіт;
розміщення підприємства.
Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.
Вікова структура основних фондів — це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості.
Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формі.
Натуральні показники (площа, потужність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, удосконалення складу основних фондів і т.д.
Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.
Оцінку основних фондів здійснюють за:
балансовою вартістю (початковою і відновною);
балансовою вартістю з врахуванням зношення (залишковою вартістю).
Початкова (первісна) балансова вартість основних фондів (Вп) показує їх вартість на момент встановлення і обчислюється:
Вп = Ц + Т + М, грн.,
де Ц — ціна обладнання, грн.; Т — транспортні витрати на його доставку, грн.; М — витрати на установку і монтаж обладнання, грн.
Початкова вартість основних фондів з врахуванням зношення
(Вп) обчислюється за формулою:
В„ = Вп - / х А, де t — кількість років експлуатації обладнання з моменту введення;
А — щорічна сума амортизаційних відрахувань, грн.
Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним.
Фізичне зношення — це втрата основними фондами їх споживчих якостей.
Моральне зношення являє собою передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношення першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношення другого роду).
1.2Формування собівартості та ціни продукції
Собівартість продукції — це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, поскільки у ній відображаються: * рівень організації виробничого процесу; * технічний рівень; * продуктивність праці та інше.
Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.
За складом продукції собівартість буває: собівартість товарної продукції; валової продукції; реалізованої продукції; незавершеного виробництва.
У промисловості розрізняють собівартість: індивідуальну; галузеву.
Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції);
Зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції).
В основі групування витрат, що формують собівартість продукції, лежать такі ознаки: Ступінь однорідності витрат. Всі витрати за цією ознакою поділяються на : D одноелементні (прості) — сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст; П комплексні — різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх ще називають непрямими (загальновиробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).
II.Спосіб віднесення на окремі види продукції.
Витрати поділяються на:
П прямі (безпосередьо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесеш на її одиницю);
П непрямі (пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції; до них належить заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу , утримання і експлуатація основних фондів тощо).
III.Звя'зок з обсягом виробництва.
Витрати поділяються на:
постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління).
В складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:
змінні — загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:
пропорційні — змінюються прямопропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;
непропорційні — поділяються на прогресуючі і дегресуючі.
Основною є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями.
За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.
Елементи витрат на виробництво:
Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).
Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).
Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).
1.3Трудові ресурси підприємства
Трудові ресурси — це форма вираження людських ресурсів, що являють собою один із видів ресурсів економіки поряд з матеріальними. Особливість людських ресурсів полягає в тому, що вони одночасно є і ресурсами для розвитку економіки, і людьми, споживачами матеріальних благ і послуг. Проте залежно від соціальних,психологічних якостей людей, статі, віку, освіти, здоров'я,сімейного стану їхні матеріальні і моральні потреби неоднакові.Поняття «трудові ресурси» є ринковою категорією, має широку інформативність і дає змогу використовувати його як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці. Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка
володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. Вихідною базою для визначення кількісних характеристик трудових
ресурсів слугує чисельність населення. Щоб зрозуміти сутність поняття «трудові ресурси», треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:
- осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років
включно);
- осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від
16 до 54 років, чоловіки — від 16 до 59 років включно);
- осіб старших працездатного віку, по досягненні якого
установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки — з 55, чоловіки
— з 60 років).
Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних інепрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї і 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.
До трудових ресурсів належать:
- населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї
і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових
умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до
восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку
з тяжкими і шкідливими умовами праці);
- працюючі особи пенсійного віку;
- працюючі особи віком до 16 років.
Згідно з українським законодавством на роботу можна приймати у вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за
згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.
1.4Оплата праці працівників підприємства
Оплата праці (заробітна плата) — грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.
Заробітна плата працівника незалежно від виду підприємства визначається його особистим трудовим вкладом, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується.
Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної плати регулюються чинним законодавством України, відповідними Указами і постановами, галузевими інструкціями.
Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засобом перерозподілу кадрів по галузях народного господарства.
Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна заробітна плата. Перша з них означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю. Друга — засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей.
Оплата праці складається з * основної заробітної плати і * додаткової оплати праці, які знаходяться, приблизно, у співвідношенні: 70% — основна заробітна плата, 30% — додаткова.
Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.
Величина додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.
Основні функції заробітної плати:
відтворювальна (заробітна плата забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);
стимулююча (оплата праці спонукає працівників до ефективних дій на робочих місцях).
Ріст заробітної плати може бути абсолютним і відносним. Якщо заробітна плата — це та частина суспільного продукту, яку одержують працівники і непрацюючі члени їх сімей у грошовій формі для задоволення матеріальних і духовних потреб, то абсолютний ріст передбачає абсолютне збільшення цієї частини, а відносний — ріст тієї частини, яка припадає на кожного працюючого.
Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання, а саме через встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та ін.
Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить такі елементи:
тарифну сітку;
тарифні ставки;
тарифно-кваліфікаційні довідники;
система посадових окладів.
Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.
В Україні в 1993 році затверджено Єдину тарифну сітку оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників за загальними (наскрізними) професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій працівників незалежно від галузей виробництва. Тарифна сітка містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,1.
Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.
Тарифні ставки інших розрядів (Срї) визначаються множенням тарифної ставки першого розряду (Срі) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (Кі): Срі = Срї х Кі, грн.
Середній тарифний коефіцієнт (Keep) визначається як середньозважена величина добутку чисельності погодинників певного розряду і відповідного тарифного коефіцієнта або добутку трудомісткості робіт по певному розряду і відповідного тарифного коефіцієнта для відрядників.
Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації.
Система посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик.
Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром в процесі організації оплати праці.
На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.
Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:
1.Пряма погодинна. Заробіток при цій системі (Зп.пог) обчислюється:
Зп.пог = Фміе X Сг, грн.,
де Фміс— фактично відпрацьований за місяць час, год./міс; Сг — годинна тарифна ставка по розряду робітника, грн.
2. Погодинно-преміальна система, при якій заробіток (Зп.прем) обчислюється:
Зп.прем = Згар + Д, грн.,
де Зтар — сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці, грн.,
Д — сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн.
Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.
Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.
3. Акордна система. Передбачає встановлення розцінку не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням строку його виконання.
5. Колективна система оплати праці {бригадна).
При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади {Збр) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:
1) Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.
Розподіл бригадного заробітку згаданим методом проводиться в такій послідовності:
2) Метод коефіцієнту виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.
В умовах становлення ринкових відносин на багатьох підприємствах знайшла використання безтарифна система оплати праці.
Фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Тф).
Кваліфікаційний рівень (К) встановлюється всім членам трудового колективу в залежності від виконуваних функцій, рівня кваліфікації.
АТУ теж виставляється всім працівникам і затверджується Радою трудового колективу .
Розрахунок заробітної плати при використанні безтарифної системи проводиться в такій послідовності:
Контрактна система оплати праці ґрунтується на заключенні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права і обов'язки сторін, рівень оплати праці та інше. Договір може оплачувати час знаходження виконавця на підприємстві, фірмі (погодинна оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).
Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може проводитись у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками підприємства. Впровадження такої системи викликане тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної зацікавленості у значних загальних результатах роботи підприємства. А справедливий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власником підприємства, адміністрацією, спеціалістами і робітниками створює умови для хорошого психологічного клімату в колективі і процвітання підприємства.
Виплати з прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, цін, фінансового стану підприємства. їх розміри визначаються окремою угодою між відповідними сторонами (при укладанні тарифних угод).
Системи участі у прибутках диференціюються на систему оцінки заслуг, систему преміальних виплат, систему колективного стимулювання, систему участі у прибутках в залежності від продуктивності праці та ін.
Загальний фонд оплати праці підприємства складається із фондів тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і цілого ряду доплат, тому планування фонду оплати праці починають з розрахунку саме фондів тарифної оплати праці.
Просумувавши фонди тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і доплати по преміальних системах, одержують фонд основної заробітної плати. Додавши до цього фонду інші види доплат, одержують годинний, денний, місячний і річний фонди оплати праці.
1.5Доходи та прибутки підприємств
Дохід є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його наступної реалізації та утворення доходу.
Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції. (Кількість проданого товару залежить від попиту на нього). Таким чином, TR=PxQ, де TR (Total Revenue) - загальний дохід підприємства або виручка підприємства, P (Price) - ціна, Q (Quanting) - кількість проданої продукції. Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.
Валовий дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Якщо від валового доходу підприємства відняти ще й змінні витрати, то одержують суму чистого доходу підприємства.
Чистий дохід підприємства - це прибуток підприємства.
Поняття "дохід" ширше поняття "прибуток". Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він є джерелом оплати податків і з урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Суть прибутку як економічної категорії проявляється у його функціях. Прибуток виконує такі три функції:
* оцінка підсумків діяльності підприємства;
* розподіл чистого доходу в економіці;
* економічне стимулювання підприємства.
Щоб очистити загальний прибуток підприємства, потрібно від загального доходу відняти загальні витрати підприємства, тобто: TP= TR - TC, де TP (Total Profil) - загальний прибуток, TR (Total Revenue) - загальний дохід, TC (Total Cost) - загальні витрати.
Такий прибуток називається балансовим. Із балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. Розглянемо фактори, які впливають на утворення, розподіл та використання прибутку. До факторів, які діють на утворення прибутку, належать:
* виручка від реалізації товарів, робіт та послуг;
* виручка від реалізації інших активів, враховуючи матеріальні запаси та нематеріальні активи;
* виручка від основних засобів;
* доходи від пайової участі в інших підприємствах;
* доходи за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами;
* перевищення отриманих штрафів, пені над сплаченими.
Слід відзначити взаємозалежні фактори прибутку: швидкість обороту оборотних фондів; ціни, тарифи; відсоткові ставки за позики; податки та податкові ставки; собівартість; продуктивність праці; фондовіддача; фондоозброєність. Розглядаючи розподіл прибутку, слід виділити такі основні напрямки:
* направляється в бюджет і позабюджетні фонди;
* направляється в банк на погашення позик і сплату відсотків;
* залишається на підприємстві;
* інші фактори розподілу.
У кінцевому рахунку прибуток підприємства використовується на:
* нагромадження (виробничий і науковий розвиток);
* соціальні потреби;
* покриття збитків та інших потреб;
* капітальні фінансові вкладення;
* споживання (виплата дивідендів, відсотків, матеріальна допомога і т.п.)
Існування двох підходів до виміру витрат підприємства (бухгалтерського і економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.
Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми. Але якщо необхідно проаналізувати стан фірми з огляду її перспективи, а, отже, найкращої з альтернатив використання її ресурсів, тоді слід обчислювати економічний прибуток підприємства.
Економічний прибуток (чистий прибуток) - це різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток. (Див. рис. 3). Наявність економічного прибутку є показником ступеня вигідності відлучення ресурсів від альтернативного використання їх в іншому виробництві.
Основні розділи самостійної індивідуальної роботи
Варіант №7
Вихідні дані:
№ з/п
Назва показника
Умовне позначення
Значення
1
Зарплата керівника проекту за місяць, грн.
Зкер
704
2
Зарплата 1-го розробника проекту за місяць, грн.
Зкер1
310
3
Зарплата 2-го розробника проекту за місяць, грн.
Зкер2
200
4
Зарплата 3-го розробника проекту за місяць, грн.
Зкер3
84
5
Термін виконання розробок, міс.
Трозр
2
6
Н – накладні витрати, % до загальних
Н
30
7
Ві – інші витрати, %до загальних
ВІ
12
8
Вартість обчислювальної системи, грн
Кс
4500
9
Норма амортизації, %
На
30
10
Потужність обчислювальної техніки, Вт
Р
1000
11
Кількість робочих днів роботи ЕОМ протягом терміну виконання розробки, дні
пр.дн
-
12
Середній щоденний час роботи на ЕОМ, год.
tсер
6
13
Періодичність експлуатації проектного рішення за рік, разів
N
6
14
Час роботи працівників 1-ї категорії для підготовки даних, год
t1
4
15
Чисельність працівників 1-ї категорії
n1
2
16
Чисельність працівників 2-ї категорії
n2
1
17
Чисельність працівників 3-ї категорії
n3
1
18
Основна зарплата працівника 1-ї категорії за місяць
c1
750
19
Основна зарплата працівника 2-ї категорії за місяць
c2
620
20
Основна зарплата працівника 3-ї категорії за місяць
c3
615
21
Коефіцієнт, який враховує додаткову зарплату працівника 1-ї категорії за місяць
Дод
0,12
22
Кількість машино-годин роботи ЕОМ для одноразової експлуатації проектного рішення, год
tm
1
23
Термін служби проектного рішення, роки.
T
4
24
Норматив прибутку проектної організації, %
Пн
27
25
Норма дисконту, процентна ставка за кредит, %
і
20
26
Кількість організацій-покупців
Nреал
3
27
Коефіцієнт, що враховує можливе поточне зниження цін
β
0,85
28
Коефіцієнт конкурентоспроможності програмних засобів, %
Кконк
1,4
29
Вартість адаптації програмного продукту на ЕОМ, грн
Ко1
46
30
Вартість документації на програмний продукт
Ко2
78
31
Вартість демонстрації роботи програмного продукту на ЕОМ
Ко3
18
32
Процентна ставка за кредит
R
30
33
Нормативний термін окупності проекту
Ток.н
4
Вихідні дані для розрахунку ефективності використання проектного рішення у сфері експлуатації
Показники роботи
Умовне позначення
В базовому році (б)
За проектом (пр.)
Обсяг продукції, грн.
Q
2226000
2559900
Середньомісячна кількість переданої інформації, тис. пакетів.
Nінф
790500
909075
Питома вага затриманої інформації, %
Кпит.з
5.2
4.94
Кількість недостовірної інформації за рік, тис. пакетів.
Nінф.н
420
396
Вартість купованих виробників і придбаних матеріалів
№ з/п
Найменування купованих виробів і придбаних матеріалів
Кількість, шт.
Ціна за од., грн
1
Дискета
4
3.1
2
Папка для дипломної роботи
1
1.8
3
Зошит
1
1.6
4
Папір
1пач.
23
5
Олівець
1
0
6
Ручка
1
4.3
7
Картридж
1
150
8
разом
Пв
65.5
1 Розрахунок капітальних затрат на розробку й впровадження проектного рішення.
Початкові Дані:
1.1 Складові структури затрат (К1) на розробку проектного рішення:
Загальна зарплата розробників
грн
Відрахування у фонди соціального захисту
грн
Затрати на розробку пректного рішення
грн
1.2 Затрати на відлагодження і дослідну експлуатацію проектгого рішення:
Вартість використання ЕОМ
грн
Амортизаці ЕОМ
грн
Час відлагодження програми
год
Вартість використаної електроенергії:
грн
Вартість 1 машино-години роботи ЕОМ:
грн
Затрати на відлагодження:
грн
Капітальни затрати на розробку і впровадження проектного рішення:
грн
1.3 Результати розрахунків капітальних витрат на розробку і впровадження проектного рішення за складовими кошторису:
2. Розрахунок витрат на експлуатацію проектного рішення
Початкові Дані:
2.1 Вартість підготовки даних для роботи ЕОМ
Коефіцієнт, який враховує додаткову зарплату і відрахування у фонди соціального захисту:
Середньогодинна ставка працівника i-ї категорії:
год
год
год
Вартість підготовки даних:
грн
2.2 Витрати на експлуатацію ЕОМ
грн
Одноразові експлуатаційні витрати:
грн
Річні експлуатаційні витрати:
грн
3. Розрахунок ціни споживання проектного рішення.
Початкові Дані:
Ціна придбання (початкова ціна) проектного рішення для організації-розробника:
грн
Ціна споживання - це затрати на придбання та експлуатацію проектного рішення для організації-розробника:
грн
4. Розрахунок суми доходу від реалізації програми.
Початкові Дані:
Загальна сума затрат на пристосування та освоєння проектного рішення:
грн
Кінцева ціна проектного рішення для організації-покупця:
грн
Початкова ціна даного програмного продукту для організації-покупця:
грн
Доходи від реалізації програми:
грн
5. Ефективність використання проектного рішення
Початкові Дані:
5.1. Розрахунок показників ефективності проектного рішення для організації- розробника
1. Коефіцієнт економічної ефективності впровадження проектного рішення
Балансовий прибуток:
грн
Коефіцієнт економічної ефективності впровадження проектного рішення:
2. Період окупності інвестицій або капіталовкладень у проект
а) статистичний метод розрахунку періоду окупності
роки
б) динамічний метод розрахунку періоду окупності
Визначається за допомогою методу чистої теперішньої вартості (NPV)
За перший рік (Т=1):
грн
Оскільки NPV набуло значення більше 0 вже за перший рік, то термін окупності становить 1 рік
5.2 Розрахунок очікуваного ефекту використання проектного рішення в умовах виробництва
Початкові Дані:
5.2.1 Оцінка ефективності мережі при підвищенні якості передавання інформації.
Очікуваний ефект від підвищення якості інформації, що передається може бути розрахований таким чином:
1) Розрахунок сумарної кількості інформації, переданої за рік:
- в базовому році, од.
од.
- пректована, од.
од.
2) Розрахунок кількості затриманої інформації:
- в базовому році, од.
од.
- проектована, од.
од.
3) Розрахунок штрафних санкцій за збої в передаванні інформації на 1 грн. виконаних робіт
а) Грошова оцінка санкцій за затримку інформації, на 1 грн. виконаних робіт:
- в базовому році, грн.
грн
- проектована, грн.
грн
б) Грошова оцінка санкції за недостовірну інформацію, на 1 грн. виконаних робіт:
- в базовому році, грн.
грн
- проектована, грн.
грн
в) Сумарна оцінка санкцій на 1 грн. виконаних робіт:
- в базовому році, грн.
грн
- проектована, грн.
грн
4) Сумарна умовно - річна економія від підвищення якості передавання інформації:
грн
5) Розрахунок коефіцієнта підвищення якості продукції:
%
Висновки
Виконуючи даний курсову роботу, я здійснював розрахунок реалізації проекту розробки програмного продукту. Економічний ефект проявляється в отриманні економії затрат шляхом підвищення точності передавання інформації, зменшенні отриманих помилок, ліквідації затримки передачі інформації.
Мною були обчислені наступні статті витрат та доходів:
Затрати на розробку проектного рішення 4842 грн.
Затрати на відлагодження і дослідну експлуатацію
проектного рішення 2665 грн.
Разом капітальні затрати на розробку і впровадження
проектного рішення 7507 грн.
Річні експлуатаційні витрати 7651,94 грн./рік
Ціна споживання проектного рішення для організації-розробника 10150 грн.
Валові доходи від реалізації проектного рішення 2610 грн.
Балансовий прибуток 14230 грн.
Термін окупності капіталовкладень на розробку і експлуатацію (статичний метод/динамічний метод) 0,58 року/-1 рік
Сумарна умовно-річна економія від підвищення якості передавання інформації 348,881 грн.
Коефіцієнта підвищення якості продукції 5,781% Реалізація даного програмного продукту є не доцільною, як бачимо з отриманих значень періоду окупності, отриманого прибутку та показників ефективності. Покращення економічної ефективності можна досягти оптимізацією маркетингової діяльності і пошуком нових покупців.
Список літератури
Организация, планирование и управление предприятиями связи: Учебник для вузов/Е.В.Демина и др. – М.: Радио и связь. 1990.
Горохов В.А. и др. Комплексная миниатюризация в электросвязи/В.А.Горохов и др. – М.: Радио и связь, 1987.
Методичні вказівки №3 для проведення практичних занять для студентів гр. ТК-5 спеціальності «Інформаційні мережі зв’язку» - НУ «ЛП», 1999, (кафедра ММП), с.11.
Журнал «Галицькі контракти» №7, 1999 с.9.
Губин Н.М., Матлин Г.М. Качество связи: Теория и практика. – М.: Радио и связь, 1986.
Нормативы удельных капитальных вложений. – М.: Радио и связь, 1993.
Аваков Р.А., Гуан Т.И., Сондерис А-П.Ю. Техническая эксплуатация телефонных станций местных сетей. – М.: Радио и связь, 1981.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора