24.Протоколи сеансового рівня
Головним завданням сеансового рівня є організація обміну інформацією між об’єктами прикладного рівня за посередництвом об’єктів рівня відображення. Цей обмін відбувається як послідовність окремих діалогів сеансів. Усі функції сеансового рівня можна розділити на такі групи:
функції налагодження або розірвання сеансу;
функції нормльного передавання;
функції нестандартних ситуацій.
1.Функції налагодження або розірвання сеансу
Під час налагодження сеансу виконуються такі операції:
визначається місце де потрібна функція або потрібні дані;
налагоджується зв’язок із станцією, яка має необхідну функцію або дані і одержує її згоду на проведення сеансу;
приміряють чи мають станції необхідні для взаємодії ресурси, необхідний об’єм пам’яті, буфери та ін;
перевіряються станції щодо наявності потрібного програмного забезпечення;
обмінюються інформацією про протоколи, які будуть використані.
В найпростішому випадку для налагодження сполучення необхідна пара пакетів: запит на сполучення і підтвердження сполучення, і відповідно, запитна розірвання, підтвердження розірвання.
2.Функції нормального передавання
Під час передавання можуть виконуватись функції:
відображенння та перетворення виразів на мовах високого рівня або запитів протоколів транспортного рівня;
співставлення запитів та відповідей на ці запити;
керування чергами повідомлень та їх пріорітетами;
поділ повідомлень на частини, якщо вони задані для транспортного рівня і зворотне їх об’єднання;
робота з порядковими номерами пакетів, якщо транспортна підсистема не забезпечує правильної послідовності їх передавання;
керування потоком і темпом передавання;
керування використанням ресурсів;
розподіл повідомлень на звичайні та термнові. Термінові повідомлення необхідні для виконанння деяких процедур керування.
3. функції нестандартних ситуацій
Для заезпечення надійності роботи сенсовох підсистеми і нестандартних ситуаціях передбачені такі функції і операції:
контроль за групами операцій;
відновлення під час поновлення робот транспортної підсистеми без розірвання сеансу;
забезпечення якщо потрібно примусового завершення сеансу із збереженням цілісності даних;
рестарт з контрольних точок та синхронізації;
розробка варіантів можливої роботи в ручному режииі під час масових відказів системи.
Усі відкази і помилки, які виникають на сеансовому рівні можна розділити на такі, що потребують відміни сеансової привязки та такі, що їх можна нейтралізувати за допомогою невеликих коректив. Можливість сеансового рівня автоматчно відновлюватись хараткеризує його живучість. Для реалізації сеансового рівня не обв’язково виконувати всі функції. Стандарт визначає для цього функціональні блоки, тобто логічні набори пов’язують між собою функції. Визначають такі блоки:
базовий;
узгоджене вивільнення ознак;
дуплексний і напівдуплексний;
передавання службових і термінових даних;
головної синхронізації;
керування діяльністю та інші.
25.Протокольні стеки
Конкретна реалізація набору протоколів називається протокольним стеком. Цей набір підтримують усі рівні зваємодії відкритих систем. Найбільш поширені протокольні стеки це TCP/IP і SPX/IPX.
TCP/IP – використовується в мережах під керуванням операційних систем Unix і в мережі Internet.
SPX/IPX – використовується у продуктах фірми Novell.
Структура мережі стеку протоколу TCP/IP.
EMBED Visio.Drawing.6
Мережу TCP/IP характеризують як об’єднання локальних мереж. Окремі локальні мережі сполучені через маршрутизатор. Кожна локальна мережа має унікальну адресу. Комп’ютери в локальній мережі називаються host. Кожен host має унікальну адресу. Оскільки мережа протоколу TCP/IP об’єднує декілька локальних мереж в англійських термінах її називають internet. Велика корпоративна мережа, яка побудована за принципом та з використанням програмного забезпечення internet називається intranet. Така ж корпоративна мережа, але з великим ступенем взаємодії з зовнішніми мережами назвається extranet.
Структура протокольного стека TCP/IP
26. Технологія Ethernet
В мережі Ethernet реалізується метод доступу з контролем несучої/виключнення колізії (МДКН/ВК). Усі параметри протоколу Ethernet підібрані таким чином, щоби при нормальній роботі вузлів мережі колізії завжди чітко розпізнавались. Саме для цього мінімальна довжина поля даних кадру повинна бути не менша 46 байт, що разом із службовими полями дає мінімальну довжину кадра в 72 байти (576 біт).
Довжина кабельної системи вибирається таким чином, щоб за час передачі кадра мін’єтної довжини, сигнал колізії встиг би досягнути найбільш віддаленого вузла мережі. Тому при швидкості передачі 10 Мбіт/с, максимальна відстань між двома довільними вузлами мережі не повинна перевищувати 2500 м. З ростом швидкості передачі кадрів в мережі із вдосконаленням мережі Ethernet максимальна довжина відстані між двома довільними вузлами зменшується пропорційно швидкості роботи мережі. Так, мережа швидкого Ethernet має довжину 210 м., а мережа Gigabit Ethernet – 25 м. Для звичайного Ethernet із швидкістю 10 Мбіт/с, незалежно від варіанта фізичного середовища, треба виконувати таке обмеження:
максимальна відстань між двома довільними вузлами – 2500м;
в мережі має бути не більше 1024 вузли.
Кожний варіант фізичного середовища додає до цих двох обмежень свої обмеження.
27.Архітектура і типова реалізація локальної мережі Ethernet
28.СТАНДАРТИ МЕРЕЖ ETHERNET
Фізичні специфікації технології Ethernet
Технологія 10Base 5
Використовується коаксіальний кабель в якості фізичного середовища діаметром 0,5” (товстий). Хвильовий опір – 50 Ом. Максимальна довжина 1 сегмента мережі – 500м без повторювачів.
Технологія 10 Base 2
Фізичне середовище коаксіальний кабель 0,2” (тонкий). Хвильовий опір – 50 Ом. Максимальна довжина 1 сегмента без повторювачів – 180м.
Технологія 10 Base T
Фізичне середовище – скручена пара (UTP). Утворюється зіркова типологія між концентратором і кінцевим вузлом – не більше 100м.
Технологія 10 Base F
Фізичне середовище – волоконнооптичний кабель. Типологія каналогічна 10 Base Т. Максимальна довжина 1 сегмента – до 2000м, є декілька різновидів цієї технології.
(Розшифровка 10 – 10 Мбіт/с; Base – передавання ведеться на одній несучій частоті (10). Якщо використовується декілька несучих частот, то тоді має місце широкополосна передача (broad band).
29.ТЕХНОЛОГІЯ Fast Ethernet
У зв’язку з розвитком технологій виготовлення концентраторів які працюють на великих тактових частотах, сегменти створюють за технологією 10 мегабіт Ethernet виявилися перевантаженими. Якщо раніше в ПК системна шина, яка створена за стандартаими ISA(8 Мб/сек) і EISA(32 Мбайт/сек ), то при використанні 10 мегабітного Ethernet. При таких системних шинах пропускна здатність 10 – мегабіт Ethernet складає 1/8 або 1/32 системної шини, або каналу память-диск.
Це узгоджувалось із співвідношенням обсягів локальних даних нашого ПК і зовнішніх даних для цього ПК. То із впровадженням нових процесорів, які використовують, наприклад шину РСІ (133 мегабайт/сек), це співвідношення стало 1/133, що явно замало. Тому в 1992 році утворилася група FASt Ethernet Aliance. Її мета – зберегти метод доступу Ethernet, тим самим зберегти основні принципи технології. Вони запропонували стандарт IEEE 802.3u. його назвали FAST Ethernet або 100 Base.
Відмінність FAST Ethernet від Ethernet зосереджена на фізичному рівні.
EMBED Visio.Drawing.6
Рис2.
Переваги технології FAST Ethernet:
збільшення пропускної здатності сегмента мережі до 100 мб/с;
збереження методу доступу технології Ethernet;
збереження технології зірка з концентраторів і підтримка традиційних середовищ передачі даних.
Стандарт 100 base T встановив 3 групи спеціально для фізичного рівня:
100 Base ТХ – для двох парного кабеля неекранованої скрученої пари(UTP)категорії 5. Або екранованої скрученої пари (STP) категорії 1.
100 Base Т4 – для 4- х парного кабеля на нееранованій скрученій парі UTP категорії 3,4,5.
100 Base FX -для багато шарового оптоволоконного кабеля.
30.Комутація кадрів (frame Switching) в локальних мережах
Повторювачі і концентратори локальних мереж реалізовують базові технології розроблені для середовищ передачі даних, які розділяються. В такій технології всі комп’ютери розділяють в часі єдиний канал зв’язку утворений сегментами кабелів. При передачі довжина комп. кадра даних всі інші комп. приймають його по спільному кабелю, знаходячись з передавачем у постійному побітному синхронізмі, має місце явище колізії, яке досить успішно обробляється. Але розділене середовище передавання даних має суттєві переваги:
простота топології мережі;
гарантія доставки кадра адресату при збереженні обмежень стандарта і коректно працюючій апаратурі;
простота протоколів, яка забезпечує низьку вартість мережних адаптерів (hub, switch-ей) .
Технологія комутованих сегментів Еthernet була запропонована у 1990р. фірмою Kolpana як відповідь на необхідність підвищити перепускну здатність звуків високопродуктивних серверів з сегментами робочих станцій.
Технологія комутованих кадрів ґрунтується на від використання розділяємих ліній зв’язку між усіма вузлами сегмента і використання комутаторів, які дозволяють одночасно передавати пакети між усіма його парами портів. Функціонально багато портовий комутатор працює на канальному рівні, каналізує заголовок кадрів автоматично будує таблиці адрес і ґрунтуючись на цій таблиці перенаправляє кадр в один із своїх вихідних портів, або фільтрує його вилучаючи із буфера комутовані кадри, що надходять в комутатор оброблення паралельно, а кадри, які надходять на міст оброблення кадрів за кадром – відмінності комут. від моста. Комутація звичайно має декілька внутрішніх процесів обробки кадрів – внутрішній паралелізм.