1.Структура глобальної мережі. Абоненти глобальної мережі. WAN – World Area Network (Територіальні комп’ютерні мержі, Глобальні мережі –ГМ). Вони служать для того, що надавати свої сервіси або послуги великій кількості кінцевих абонентів, які розкидані по великій території. Побудова глобальних мереж вимагає великих затрат через велику довжину каналів зв’язку, великі затрати на експлуатацію, обслуговування, на допоміжне обладнання. Типовими абонентами ГМ є локальні мережі і окремі комп’ютери. Великі комп’ютери типу мейнфрейм звичайно забезпечують доступ до корпоративних даних, а ПК забезпечують доступ до корпоративних даних, так і до публічних даних Інтернет. ГМ звичайно створюються великими телекомунікаційними компаніями для надання платних послуг абонентам, – такі мережі називають громадськими.  EMBED Visio.Drawing.11 
 Оператор мережі – це та компанія, яка підтримує нормальну роботу мережі. Постачальник послуг (сервіс-провайдер) – це та компанія, яка надає платні послуги абонентам мережі. Власник, оператор та постачальник послуг може бути одною компанією або різними. Абонентів ГМ можна представити так: Структура глобальної мережі  EMBED Visio.Drawing.11 
 PBX – офісна автоматична телефонна станція, UNI – інтерфейс „користувач-мережа”, NNI – інтерфейс „мережа-мережа”, S – комутатор, К – комп’ютер, R – маршрутизатор, MUX – мультиплексом. Таким чином кінцеві вузли ГМ більш різноманітні, ніж в ЛМ. Всі пристрої виробляють дані для передачі глобальній мережі і тому є для неї пристроями DTE (Data Terminal Equipment). ЛМ, яка приєднана до ГМ маршрутизатором або віддаленим мостом, відділена цим пристроєм. Тому для ГМ вона представлена єдиним пристроєм DTE – портом маршрутизотора або моста. Оскільки кінцеві вузли ГМ повинні передавати дані по каналу певного стандарту, то кожен пристрій DTE необхідно обладнати пристроєм типу DCE (Data Circuit terminating Equipment), який забезпечує необхідний протокол фізичного рівня даного каналу. В залежності від типу каналу для зв’язку з каналами ГМ використовується DCE трьох основних типів: модем – для роботи з віддаленими та комутованими аналоговими каналами; пристрої DSU/CSU – для роботи з цифровими виділеними каналами; термінальні адаптери (ТА) – для роботи з цифровими каналами мережі типу ISDN. Пристрої DTE та DCE узагальнено називають обладнанням, як розміщується на території абонента ГМ або CPE (Customer Premises Equipment). В ГМ звичайно строго описане і стандартизовано інтерфейс „користувач-мережа”. Це необхідно для того, щоб користувачі могли без проблем підключатись до мережі за допомогою комунікаційного обладнання довільного виробника, який виконує стандарт UNI для конкретної технології (наприклад, для технології Х.25). Протоколи взаємодії комутаторів в середині ГМ NNI стандартизуються не завжди. Вважається, що організація, яка створює ГМ, повинна мати свободу дій, щоб самостійно вирішувати як повинні взаємодіяти внутрішні вузли мережі між собою. Але якщо стандарт NNI приймається, то у відповідності з ним організується взаємодія всіх комутаторів мережі, а не тільки тих, що на кордонах мережі. 2.Глобальна мережа Internet. Основні принципи організації. Призначення Internet – це об’єднання окремих локальних, регіональних та глобальних мереж в единий інформаційний простір. Це глобальна міжконтинентальна мережа, вона не має єдиного централізованого керування і не є власністю когось. Шляхи розвитку Internet визначає товариство ISOC (Internet Society). Його мета: сприяти глобальному інформаційному обміну через Internet. Воно призначає раду старійшин, яка відповідає за технічне керівництво. Існує рада з архітектури Internet, вона затверджує стандарти і розподіляє ресурси (IAB – Internet Architecture Board). Internet працює дякуючи наявності стандартних способів взаємодії комп’ютерів та прикладних програм одна з одною. Основу Internet складають швидкісні телекомунікаційні магістралі мережі. До магістралі мережі через точки мережного доступу (NAP) під’єднуються автономні системи, а вже кожна з них має власне адміністративне керування та свої внутрішні протоколи маршрутизації. Основні комірки – це локальні мережі, але існують і локальні комп’ютери під’єднані до Internet – хост (HOST). Якщо деяка локальна мережа під’єднується до Internet, то кожна її робоча станція також має вихід в Internet, але через host-комп’ютер цієї локальної мережі. Кожний підключений комп’ютер має свою адресу, за якою його може знайти абонент з довільної точки світу. Швидкості передачі такі: модем: 19-56 Кбіт/с; по виділеним лініям: 64 Кбіт/с – 2Мбіт/с; оптичні канали: < 2Мбіт/с. 3.Основні сервіси Internet та їх призначення. Найбільша частина трафіка Internet приходиться на сервіс FTP (File Transfer Protocol). Цей протокол призначений для переміщення файлів з одного комп’ютера на інший. Таку популярність цього сервісу можна пояснити тим, що все більшу популярність отримує практика β-тестування програмних продуктів з використанням мережі Internet. Сучасні дистрибутиви – це файли об’ємом до десятків Mb, і тільки трафік FTP може передати таку кількість інформації за прийнятний час. Сервіс WWW (World Wide Web). Об’єм трафіка наближається до трафіка FTP. Відбувається це головним чином за рахунок використання графіків, а також за рахунок переходу на режим обміну інформації в рамках тривалої сесії. Електронна пошта E-mail. Зараз по пошті можна передавати як текстову, так і двійкову інформацію, якими є програми, графічні образи, відео матеріали та звукозапис. Telnet – це режим доступу до інформаційних ресурсів в режимі емуляції віддаленого терміналу. Таких інформаційних ресурсів багато. Один з найбільш простих способів переносу локальних інформаційних систем в технологію Internet, оскільки він не вимагає переробки баз даних та програмного забезпечення, яке використовується при доступі. Його популярність росте за рахунок того, що існуючі сервіси обміну графічною інформацією та пошуку втрачають актуальність і їх функції бере на себе Web. Ще один аспект – це ефективність використання мережі різними сервісами. Вони використовують транспорт TCP/IP з різною ефективністю. FTP використовує транспорт TCP досить ефективно. http – базовий протокол Web робить це не ефективно. До 70% ресурсів іде не на інформаційний обмін, а на службовий трафік. 4.Проблеми, які виникають при підключенні до Internet. При підключенні деякої локальної мережі до Internet та при використанні сервісів Internet які є в підключеній мережі виникають такі проблеми: Організація мережі ТСР/IP Підключення локальної або корпоративної мережі до Internet Проблема маршрутизації. Отримання доменного імені, оскільки запам’ятати числові адреси – задача важка, а із врахуванням числа комп’ютерів в мережі вона практично не розв’язується , а по доменному імені завжди можна добратись до інформаційних ресурсів конкретної організації. Обмін електронною поштою як всередині деякої організації, так і з адресатами за її межами. Організація інформаційного обслуговування на базі технології Internet, які переходять в технологію Intrаnet. Проблема безпеки мережі TCP/IP. 5.Можливі варіанти підключення до Internet Провайдер має у своєму розпорядженні КМ, яка має постійні з’єднання з інтернет, вміщує сервера доступу, через які відбув підключення абонентів, тобто окремих користувачів або лок мережі. Існує декілька варіантів підключення до інтернет: постійні з’єднання по виділеній лінії сеансове з’єднання за допомогою комутаційної модемної лінії. Дистанційний термінальний доступ до хост компутера Сеансовий доступ за допомогою супутникового зв’язку 1.- й варіант забезпечує користувачу найбільш комфортні умови і є дорогим. Виділені лінії бувають: а) виділені лінії локальної .... – звичайне телефонне з’єднання, яке постійно встановлено зі сторони АТС, а тоді сторони абонентів зв’язок встановлюється одразу після включення модема. V=48 – 56 кбіт/сек Переваги: - оперативність - відсутність можливості самовільного розрядування. б) цифрові виділені лінії – це безпосереднє підключення абонента до ділянки транспортної мережі провайдера в) виділені фізичні лінії – довільні 2-х провідні лінії, що з’єднують користувача з провайдером. V=64 кбіт/сек – 2 мбіт/сек Перевага такого під’єднання – це наявність можливості встановлення в лок мережі свого інформ сервера, номер www – сервер, що неможливе при інших варіантах. 2. Цей варіант передбачає тимчасове підключення до серверу доступу провайдерс звич телеф лінією шляхом „дозволу” до цього сервера та наступною реєстрацію, яка вимагає вводу імені користувач і пароля. Після такої реєстрації кан користувача виявляється повністю підключеним до інтернет на протязі всього часу підтримання телефонного зв’язку. Під час цього з’єднання користувач має такі ж можливості, як і при першому варіанті підключення, але це значно дешевше. Це максимально розповсьджений варіант. 3. Мається на увазі використовуються режими віддаленого термінала цього компутера шляхом з’єднання з ним телеф мереж. В цьому варіанті передається лише текстова інформація тому користувач має обмежені можливості очікування з мережі. 4. У провайдера встановлюється мережевий міст (ARLAN 640). Цей зв’язок забезпечує радіз’єднання необмеж кількості клієнти радіоканалів на відстані до 7 км. У клієнтів встановлюється мережні радіодозатори. 6.Структура модулів, що реалізують протоколи сімейства TCP/IP у вузлі мережі.