Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економічне зростання та його фактори. Економічне зростання в Україні
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Мікроекономіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет „Львівська політехніка”
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра теоретичної та прикладної економіки
НАУКОВА РОБОТА
З дисципліни: „Макроекономіка ”
на тему:
„Економічне зростання та його фактори.
Економічне зростання в Україні ”
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………………….…3
1. Економічне зростання та його фактори. Економічне зростання в Україні.....................5
1.1. Поняття економічного зростання...............................................................................5
1.2. Фактори та особливості економічного зростання.....................................................7
1.3. Економічне зростання в Україні................................................................................11
2. Дослідження аспектів динаміки величини ВВП та інвестицій в Україні......................15
2.1. Дослідження аспектів динаміки величини ВВП......................................................15
2.2. Дослідження аспектів динаміки величини інвестицій в Україні.........................17
Висновки..................................................................................................................................21
Список використаних джерел................................................................................................23
ВСТУП
Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.
Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання [1].
Дійсно, головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.
Нині особливо важливою умовою переходу до економічного зростання в Україні є створення привабливого інвестиційного середовища для вітчизняних та іноземних інвесторів. Україна має великі можливості для активної діяльності інвесторів — значний споживчий ринок, вигідне геополітичне розташування, багаті природні ресурси, кваліфіковану й водночас дешеву робочу силу, потужну наукову базу. Однак макроекономічне середовище дуже несприятливе для інвестицій — високі реальні процентні ставки, високі податкові ставки, суперечливе і невідповідне сучасним реаліям господарське законодавство, тінізація економіки та ін. Все це породжує песимістичні прогнози в інвесторів. Водночас внутрішні заощадження внаслідок малих доходів родин та небувало низького рівня використання виробничих потужностей більшості підприємств є недостатніми для потрібних обсягів капіталовкладень. До того ж є багато фактів "втечі капіталу" за кордон[2].
Тому метою даної роботи є дослідження динаміки величини інвестицій в Україні як фактора економічного зростання, а також, враховуючи те, що основним показником, що вимірює і економічне зростання, і економічний розвиток, є реальний ВВП, то і його зміни.
1. ЕКОНОМІІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТА ЙОГО ФАКТОРИ. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ
1.1.Поняття економічного зростання
Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології. На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.
Економічне зростання і економічний розвиток тісно взаємопов’язані. Але зауважимо, що економічне зростання може відбутися і за умов відсутності економічного розвитку, в той час як економічний розвиток без економічного зростання неможливий.
Отже, економічне зростання є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком, адже розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва на якісно новій основі. Можна сказати, що економічне зростання становить зміст розвитку, є його складовою частиною. Якщо економічне зростання відбиває суто кількісні зміни в економіці, то економічний розвиток – це якісне економічне зростання.
Основним показником, що вимірює і економічне зростання, і економічний розвиток, є реальний ВВП. Однак, тільки кількісний вимір цього показника не дає можливості з’ясувати, чи відбувається економічне зростання, чи – економічний розвиток.
Крім реального ВВП для вимірювання економічного зростання і економічного розвитку прийнятним є і показник реального ВВП на душу населення. Переважно економічне зростання розглядають та користуються як суттєвою складовою економічного розвитку.
Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання. Економічне зростання класифікують за темпами і за типами. За темпами розрізняють високі і низькі. Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами економічного зростання є річні темпи на рівні 3-5% .
Класифікація за типами розрізняє екстенсивне та інтенсивне. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду[3,4].
Щодо основних типів економічного зростання, то на практиці вони не існують в абсолютних формах. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання. Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічного розвитку. В Україні після тривалого спаду виробництва необхідно підготувати матеріальну базу для інтенсивного економічного зростання. Чим раціональніше функціонує процес відтворення, тим вища ефективність суспільного виробництва. У дійсності важко розмежувати один тип економічного зростання від іншого. В реальному процесі розширеного відтворення вони співіснують, поєднуються . Тому можна говорити про переважно інтенсивний тип або екстенсивний тип.
1.2. Фактори та особливості економічного зростання
Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.
Фактори пропозиції включають:
кількість і якість природних ресурсів;
кількість і якість трудових ресурсів;
обсяг основного капіталу (основні фонди);
нові технології – НТП;
Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори.
Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.
Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції. Слід зауважити, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.
Кожний із факторів економічного зростання вимірюється різними показниками (табл. 1).
Таблиця. 1. Показники факторів економічного зростання
Фактори зростання
Кількісні показники фактора
Заходи повного використання та підвищення ефективності
Показник ефективності використання
1. Природні ресурси
Показник для кожного конкретного виду
Комплексна і глибока переробка
Ресурсомісткість продукції
2. Трудові ресурси
Чисельність населення в працездатному віці
Підвищення рівня освіти, поліпшення здоров’я вдосконалення організації праці
Продуктивність праці
3. Основний капітал
Вартість
Вдосконалення організації виробництва
Фондовіддача
4. Науково-технічний прогрес
Витрати на нову техніку, технології тощо
Розвиток сфери наукових досліджень та дослідницько-конструкторських розробок, впровадження їхніх результатів
Підвищення ефективності суспільного виробництва
Збільшення реального продукту і доходу можна одержати або шляхом залучення більшого обсягу виробничих ресурсів, або продуктивнішим їх використанням. У кінцевому підсумку величина реального ВВП визначається як добуток трудових витрат на продуктивність праці. Величина трудових витрат залежить від чисельності зайнятих та середньої тривалості робочого тижня. У свою чергу, кількість зайнятих залежить від загальної чисельності населення у працездатному віці та частки в ньому того населення, яке бере активну участь у суспільному виробництві. Середня тривалість робочого тижня визначається діючими в кожній країні законами про працю, колективними договорами, структурними особливостями економіки тощо. Продуктивність праці перебуває під впливом багатьох факторів, серед яких головним є технічний прогрес, фондоозброєність, якість робочої сили.
Теорія економічного зростання враховує також різноманітність сучасного світу і крім індустріально розвинутих країн включає країни, що розвиваються. Вважається, що коли розвинуті країни застосовують однакові технології, то можна очікувати приблизно однакових темпів їхнього зростання. Але якби країни, що розвиваються, застосували однакові високі технології, темпи зростання в них були б різними, через різне сприйняття цих технологій. Останнє є дуже важливим для України, де однаково актуальними є питання і економічного зростання, і впровадження сучасних технологій. Початковий поштовх у вигляді інвестицій і нових технологій може дати різні наслідки.
Загальне уявлення про взаємодію всіх факторів економічного зростання дає крива виробничих можливостей (рис. 1).
Побудова цієї кривої визначається тим фактом, що обмеженість ресурсів суспільства обмежує і загальний обсяг виробництва. Окрім цього, будь-яке збільшення виробництва певного виду продукції потребує обмеження ресурсів на виробництво іншого виду. На рис. 1 точки А і Г показують дві нереалістичні ситуації, коли всі економічні ресурси витрачалися б на виробництво або предметів споживання, або інвестиційних товарів. У дійсності економіка знаходить баланс у розподілі своїх ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів. Це показують точки Б і В на кривій виробничих можливостей. Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні всі ресурси, тобто економіка досягла своїх потенційних значень. Якщо економіка знаходиться в положенні точки Д, то це означає, що вона виробляє певну кількість споживчих та інвестиційних товарів, але використовує свої ресурси неефективно, її потенційні можливості далеко не вичерпані. Стрілками від точки Д на мал. 1 показані три можливих варіанти переходу економіки до стану потенційного виробництва. Якщо в економіці відбуваються кількісні та якісні зміни в її ресурсах, тобто діють фактори економічного зростання, то це ілюструється зміщенням кривої виробничих можливостей вправо з положення А1Б1 до А2Б2 (рис.2). причому положення А2Б2 визначається двома моментами. По-перше, співвідношенням попиту і пропозиції товарів і послуг. По-друге, абсолютною величиною пропозиції, тобто дійсною величиною виробничих потужностей економіки. Але відмітимо, що зображене на рис. 2 економічне зростання відбиває можливості досягнення економікою потенційних обсягів виробництва, однак не гарантує того, що економіка дійсно здатна функціонувати в такому режимі. Економіка може не зуміти реалізувати свої нові можливості.
Отже, крива виробничих можливостей може зміститися вправо, а виробництво може не здійснюватися в більшому обсязі. Крива виробничих можливостей дозволяє проаналізувати поточний стан економіки і визначити стратегічні аспекти економічної політики. Найбільш потужним фактором економічного зростання є технічний прогрес. Він тісно пов’язаний з інвестиційною політикою. Інвестиції по-різному можуть впливати на економіку – одні інвестиції призводять переважно до економії витрат праці та збільшення витрат в основні фонди. Їх називають трудозберігаючими. Інші інвестиції, навпаки, є фондозберігаючими. Якщо перші призводять до збільшення прибутку стосовно заробітної плати, то другі – до збільшення зарплати стосовно прибутку. В дійсності економічному зростанню сприяють інвестиції в основні фонди.
Поряд з факторами, що зумовлюють економічне зростання, існують і такі, які стримують його. До них належать: законодавча діяльність держави в галузі охорони праці, навколишнього середовища та інші.
Існує також ряд факторів, які мають значний вплив на темпи економічного зростання, але вони з великими труднощами піддаються кількісній оцінці. До них можна віднести забезпеченість країни різноманітними природними ресурсами, кількість та якість земельних угідь, кліматичні умови, соціальну, культурну, політичну атмосферу і навіть національні традиції. Сприяє економічному зростанню і міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля: країна може створювати комбінації товарів і послуг за межами своїх виробничих можливостей, але слід пам’ятати, що це призведе до нарощування торговельного дефіциту за рахунок перевищення імпорту над експортом.
Економічне зростання є однією з цілей макроекономічної політики. Тому його темпи залежать від ефективності заходів цієї політики[5].
1.3. Економічне зростання в Україні
Будь-яка перехідна економіка переживає період спаду виробництва, що підтверджує досвід усіх європейських країн, котрі здійснюють ринкові реформи. Спочатку ці країни зіткнулися практично з тими ж проблемами, що й Україна: успадкована адміністративно-командна система, зношені виробничі фонди, ірраціональна галузева і виробнича структура. Як і Україні, їм довелося переборювати наслідки стрибкоподібного підвищення цін на імпортні енергоносії, розриву економічних відносин із сусідніми державами.
Країнам Центральної Європи — західним сусідам України вдалося подолати спад протягом трьох—п'яти років, у нас же цей процес набрав затяжного характеру.
Чинники такого небувалого падіння обсягу виробництва в Україні можна поділити на дві групи:
ті, що склалися внаслідок перебування України у складі Радянського Союзу;
ті, що виникли вже після проголошення незалежності, або, інакше кажучи, суб'єктивні прорахунки.
Україна, порівняно з іншими пострадянськими країнами, зробила перші незалежні кроки чи не за найнесприятливіших умов: дві світові війни, роки голодоморів забрали життя понад 20 мільйонів українців.
Вагомою причиною нинішнього стану економіки України стало багаторічне втілення в життя догми про випереджувальне зростання виробництва засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання. Внаслідок такої політики Україна успадкувала від СРСР украй нераціональну структуру промисловості, три чверті виробництва якої становила продукція важкої промисловості і лише чверть — продукція, призначена для задоволення потреб споживачів. Ще однією причиною безпрецедентного спаду виробництва в Україні є незавершеність виробничого циклу в національній економіці. Ступінь її інтегрованості в колишній радянський господарський комплекс був набагато вищий, ніж економік держав Центральної й Східної Європи в економічний простір РЕВ. На момент здобуття незалежності в Україні вироблялося 15—20% кінцевої продукції промисловості, а в Росії — понад 70%. Тому розрив старих господарських зв'язків болюче відбився на вітчизняній економіці: численні чинники відтворення залишилися за межами країни. У господарській структурі переважають галузі, що мають потребу в державних дотаціях і тому важко піддаються перебудові.
Однією з суттєвих причин падіння обсягів виробництва в Україні є успадкований від імперії чималий військово-промисловий комплекс, який поки що не вдається перепрофілювати на виробництво цивільної продукції.
На стані української економіки вкрай негативно позначається катастрофічна екологічна ситуація. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідного забруднення зазнали понад 12 млн. гектарів земель. Це забруднення доповнюється промисловим, зокрема, в Донбасі та Придніпров'ї останнє у 20—30 разів перевищує допустимі норми.
Падіння обсягів виробництва зумовлене також чинниками, що почали діяти вже в роки незалежності. Йдеться передусім про суб'єктивні прорахунки. При цьому важливо зазначити, що сам курс на демонтаж командно-адміністративної системи й розбудову сучасної, заснованої на ринкових засадах відкритої національної економіки у стратегічному плані є правильним. Спрямований на утвердження державності України, створення економічних передумов реальної демократизації суспільства, вихід на вищий ступінь техніко-економічного розвитку, забезпечення якісно нових параметрів життя народу, цей курс не має альтернативи. Тому причини неадекватності економічної політики конкретним умовам українського сьогодення лежать передусім у площині визначення шляхів та конкретних механізмів здійснення зазначеного курсу.
У процесі ринкової трансформації економіки України недостатньо враховувалася ціла низка властивих їй специфічних передумов, до яких передусім належать:
відсутність на нас здобуття незалежності цілісної системи державних інституцій, необхідних для здійснення широкого комплексу заходів ринкової трансформації економіки;
особливості функціональної структури економіки: висока концентрація базових галузей виробництва та галузей ВПК, що протягом тривалого часу були зорієнтовані на обслуговування потреб не лише економіки Радянського Союзу загалом, а й економіки країн РЕВ, і за самою своєю природою не могли швидко ввійти в режим ринкового самоврядування;
підпорядкованість більшості великих підприємств загальносоюзним міністерствам і відомствам та фінансування їх з єдиного центру.
В економічній політиці не враховувалася необхідність таких заходів:
використання на початковому етапі суто еволюційного шляху ринкової трансформації за одночасного здійснення широкого комплексу організаційних заходів, які б утверджували сильну виконавчу владу, та ефективних важелів державного регулювання економічних процесів;
створення ефективного механізму входження сільського господарства в систему ринкових відносин і на цій основі — докорінне реформування цієї галузі;
послідовного здійснення політики економічної лібералізації, приватизації та демонополізації.
Непослідовність у проведенні економічних реформ призвела до того, що перехід від адміністративно-командної системи до ринкової супроводжується зростанням тіньової економіки. Адже тіньова економіка найбільше процвітає там, де реформи проходять мляво, а високі податки практично унеможливлюють розвиток нових приватних структур. Наявність гігантського тіньового сектора спотворює усі національні рахунки, не дає змоги державним органам точно визначити потреби економіки в різних ресурсах, давати обгрунтовані економічні прогнози. Водночас створюються сприятливі умови для корупції, хабарництва, криміналізації економіки.
Згадані чинники викликали те, що нині обсяг національного виробництва становить трохи більше як третину від рівня 1990 р. Що правда, нарешті вдалося зупинити падіння виробництва.
Перебудова структурної політики передусім грунтуватиметься на визнанні пріоритетності наукомістких і високотехнологічних галузей економіки, які ще до кінця не зруйновано і які в змозі зберегти здатність України ввійти у світовий економічний простір з високим технологічним потенціалом. Особлива роль у відновленні економічного зростання належить земельній реформі, яка покликана підтримувати на селі найефективніші форми власності та господарювання.
Нині особливо важливою умовою переходу до економічного зростання є створення привабливого інвестиційного середовища для вітчизняних та іноземних інвесторів. Україна має великі можливості для активної діяльності інвесторів — значний споживчий ринок, вигідне геополітичне розташування, багаті природні ресурси, кваліфіковану й водночас дешеву робочу силу, потужну наукову базу. Однак макроекономічне середовище дуже несприятливе для інвестицій — високі реальні процентні ставки, високі податкові ставки, суперечливе і невідповідне сучасним реаліям господарське законодавство, тінізація економіки та ін. Все це породжує песимістичні прогнози в інвесторів. Водночас внутрішні заощадження внаслідок малих доходів родин та небувало низького рівня використання виробничих потужностей більшості підприємств є недостатніми для потрібних обсягів капіталовкладень. До того ж є багато фактів "втечі капіталу" за кордон.
У сфері зовнішньоекономічних зв'язків головним завданням є поступове входження України у світовий економічний простір. Для цього слід створити стабільну і сприятливу правову основу для залучення іноземних інвестицій і повернення українського капіталу у твердій валюті в Україну. Водночас необхідний захист молодого національного виробника від конкуренції іноземних фірм.
Суттєвим чинником стабілізації економіки України має стати активізація малого і середнього бізнесу. Світовий досвід показує, що саме малі підприємства можуть розв'язати такі завдання, як структурна перебудова економіки, насичення ринку найрізноманітніший ми товарами і послугами, створення додаткових робочих місць. Малий бізнес послаблює монополізм і забезпечує конкуренцію. Однак поки що він іще не став в Україні реальною базою для становлення ринкової економіки.
Соціальна політика має спрямовуватися на створення необхідних умов підвищення кожним трудівником свого добробуту, передусім за рахунок особистого трудового внеску, ділової активності. Для цього потрібно скасувати штучні обмеження фонду споживання, проводити політику стимулювання трудової та підприємницької діяльності і на цьому грунті розширяти платоспроможний попит[6].
2. ДОСЛІДЖЕННЯ АСПЕКТІВ ДИНАМІКИ ВЕЛИЧИНИ ВВП ТА ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ ЯК ФАКТОРІВ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
2.1. Дослідження аспектів динаміки величини ВВП
Оскільки, економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, то в роботі досліджуватиму саме його динаміку.
За даними Держкомстату [ 7] України була одержана така інформація :
Таблиця 2
Показники
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.
202160
204190
225810
267344
345113
441452
535860
у порівнянних цінах
106,9
109.2
105.2
109.6
112.1
102.7
107.1
Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення), млн. грн.
31267
32573
37178
51011
75714
93096
125253.7
у порівнянних цінах
114,4
120.8
108.9
131.3
128.0
101.9
Обсяг реального валового внутрішнього продукту (ВВП) протягом січня – листопада 2006 року збільшився порівняно з відповідним періодом 2005 року на 6,7 відсотка, реальні наявні доходи населення – на 17 відсотків (дані січня – жовтня), що наочно характеризує соціальну спрямованість економічного розвитку. Динаміка зростання подана на рис.3.
рис.3
Оскільки кредитні вкладення в економіку зросли протягом 11 місяців на 61,6 відсотка, то результати таких зрушень безпосередньо позначилися на прискоренні економічного зростання. Так, середньомісячні темпи приросту реального ВВП по відношенню до відповідного періоду минулого року протягом серпня – листопада в 1,6 раза перевищили ці темпи у січні – липні . Ця інформація представлена на рис.4.[8]
рис.4
2.2. Дослідження аспектів динаміки величини інвестицій в Україні
Оскільки особливо важливою умовою переходу до економічного зростання є створення привабливого інвестиційного середовища для вітчизняних та іноземних інвесторів, тому в цьому розділі мова йтиме про динаміку величини інвестицій в Україні.
За даними Держкомстату України була одержана ще і така інформація :
Таблиця 3
Роки
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006(січень-вересень)
Прямі інвестиції,млрд.. дол. США
3,9
4,6
5,5
6,8
9,0
16,4
19,9
Темпи зростання у %
125,9
114,7
134,7
144,3
170,3
325,3
329,5
Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України досяг станом на 1 жовтня 2006 р. 19,9 млрд. доларів США, їх чистий приріст протягом січня – вересня збільшився порівняно з відповідним періодом 2005 року в 3,3 рази[8] (див рис.5).
Рис.5
За підсумками січня – вересня 2006 року на 16,1 відсотка (або майже у 5 разів) збільшилися порівняно з 2005 роком інвестиції в основний капітал( див таблиця 1, рис. 6)
рис.6
За січень-вересень 2006 р. суб’єктами господарювання за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 68201,4 млн. гривень інвестицій в основний капітал, що на 16,1 відсотка більше, ніж за 9 місяців 2005 р.
Склад інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування має такий вигляд:
млн.грн.
рис 9
У порівнянні з відповідним періодом 2005 року на 4,2 відсоткового пункту зросла частка інвестицій, освоєних за рахунок кредитів банків та інших позик, на 0,9 відсоткового пункту – коштів населення на будівництво індивідуальних житлових будинків(див. рис .9)
Рис.10
Серед видів економічної діяльності найвагомішу частку (38,4 відсотка) усіх інвестицій в основний капітал спрямовано у розвиток промисловості. Майже дві третини (65,3 відсотка) цих коштів освоєно підприємствами обробної промисловості, що становить 17106,5 млн. гривень (на 14,2 відсотка більше ніж за 9 місяців 2005 року). Значно зросли обсяги інвестицій в основний капітал у підприємств таких видів економічної діяльності, як виробництво гумових та пластмасових виробів – у 2,7 раза, неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів) – у 2,3 раза. В 1,7 раза збільшено інвестування підприємств целюлозно-паперової промисловості та видавничої справи і з виробництва електричного та електронного устаткування, в 1,5 раза – з виробництва транспортного устаткування.
Протягом 2006 року суб’єкти підприємницької діяльності, зареєстровані на територіях спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) і територіях пріоритетного розвитку (ТПР), продовжували реалізацію затверджених інвестиційних проектів.
Станом на 1 листопада 2006 р. на 403 підприємствах – суб’єктах СЕЗ і ТПР реалізується 456 інвестиційних проектів загальною кошторисною вартістю понад 6,4 млрд. доларів США, з них іноземні інвестиції – 2,3 млрд. доларів США.
Рис.11
При цьому у 2006 році, за відсутності законодавчо встановлених економічних стимулів для інвесторів, суб’єктами СЕЗ і ТПР залучено інвестицій на суму 549,1 млн. доларів США, що на 9 відсотків більше обсягу залучених інвестицій за відповідний період 2005 року, у тому числі іноземних – 242,7 млн. доларів США, створено 5,8 тис. робочих місць, що на 5 відсотків більше кількості створених робочих місць за відповідний період 2005 року, сплачено податків, зборів (обов’язкових платежів) на суму 1,5 млрд. гривень.
Рис.12
З метою комплексного дослідження, узагальнення результатів діяльності СЕЗ і ТПР та визначення ефективних шляхів подальшого їх функціонування утворено Міжвідомчу комісію з питань функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку[8].
ВИСНОВКИ
Отже, економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей.
Як вже зазначалося , головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.
Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу. Фактори пропозиції включають:
кількість і якість природних ресурсів;
кількість і якість трудових ресурсів;
обсяг основного капіталу (основні фонди);
нові технології – НТП;
Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори.
Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.
Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції.
Вагомою причиною нинішнього стану економіки України стало багаторічне втілення в життя догми про випереджувальне зростання виробництва засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання. Внаслідок такої політики Україна успадкувала ' від СРСР украй нераціональну структуру промисловості, три чверті виробництва якої становила продукція важкої промисловості і лише чверть — продукція, призначена для задоволення потреб споживачів. Нині особливо важливою умовою переходу до економічного зростання є створення привабливого інвестиційного середовища для вітчизняних та іноземних інвесторів. Україна має великі можливості для активної діяльності інвесторів — значний споживчий ринок, вигідне геополітичне розташування, багаті природні ресурси, кваліфіковану й водночас дешеву робочу силу, потужну наукову базу. Однак макроекономічне середовище дуже несприятливе для інвестицій — високі реальні процентні ставки, високі податкові ставки, суперечливе і невідповідне сучасним реаліям господарське законодавство, тінізація економіки та ін. Все це породжує песимістичні прогнози в інвесторів. Водночас внутрішні заощадження внаслідок малих доходів родин та небувало низького рівня використання виробничих потужностей більшості підприємств є недостатніми для потрібних обсягів капіталовкладень. До того ж є багато фактів "втечі капіталу" за кордон.
У даній роботі досліджувалися саме аспекти зміни величини інвестицій в Україні, а також динаміка зростання ВВП. Хоча , мабуть, ще не варто говорити аж про таке суттєве економічне зростання, однак є всі підстави вважати ,що у близькому майбутньому воно матиме місце. Про це свідчить те, що обсяг реального валового внутрішнього продукту (ВВП) протягом січня – листопада 2006 року збільшився порівняно з відповідним періодом 2005 року на 6,7 відсотка, реальні наявні доходи населення – на 17 відсотків (дані січня – жовтня), що наочно характеризує соціальну спрямованість економічного розвитку.
Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України досяг станом на 1 жовтня 2006 р. 19,9 млрд. доларів США, їх чистий приріст протягом січня – вересня збільшився порівняно з відповідним періодом 2005 року в 3,3 раза. Кредитні вкладення в економіку зросли протягом 11 місяців на 61,6 відсотка
За підсумками січня – вересня 2006 року на 16,1 відсотка (або майже у 5 разів) збільшилися порівняно з 2005 роком інвестиції в основний капітал. Ці фактори також свідчать на користь вище згаданій гіпотезі.
На сьогодні на фоні макроекономічної стабілізації спостерігаються чіткі тенденції зростання показників ринку цінних паперів, зокрема зростають обсяги випусків цінних паперів, які супроводжуються надходженням інвестицій на підприємства, збільшуються обсяги угод з цінними паперами, стрімко розвивається сфера спільного інвестування.
Протягом 2006 року загальний обсяг випуску акцій становив близько 36 млрд. гривень, зареєстровано 660 випусків облігацій на суму близько 15 млрд. гривень, 165 випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування на суму близько 12 млрд. гривень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 1998 с. 470-487.
2. Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999 с. 180-195.
3. Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 1992.
4. Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 1999.
5. Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 265-272.
6. http://www.refine.org.ua/pageid-1681-3.html.
7. http://www.bank.gov.ua/Macro/index.htm.
8. http://www.kmu.gov.ua/documen.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора