Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Техніко-економічне обгрунтування з топографо-геодезичних робіт при вишукуванні кадастру населених пунктів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра кадастру територій
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет
„Львівська Політехніка”
кафедра кадастру територій
Курсовий проект
на тему:
„Техніко-економічне обгрунтування з топографо-геодезичних робіт при вишукуванні кадастру
населених пунктів”
Зміст.
Вступ
Характеристика району робіт.
Технічні умови проектування.
Геодезична вивченість об’єкту
Кадастрова вивченість об’єкту.
Фізико-географічний опис району робіт.
Проектування топографічного знімання.
3.1 Основні вимоги топографічного знімання.
3.2 Розробка технологічної послідовності виконання робіт
3.3Розрахунок основних даних для виконання робіт
3.4 Проектування планово-висотної привязки знімків
Кадастрові роботи.
Класифікація земель і угідь.
Інвентаризація земель. Визначення площі.
Грошова оцінка сільськогосподарських угідь.
Грошова оцінка земель населених пунктів.
Оформлення актів на право власності (користування) на землю.
Структура та організація підприємства.
Кошторисна частина.
Список літератури.
Вступ.
Техніко-економічне обґрунтування топографо-геодезичних робіт має ряд особливостей, оскільки топографо-геодезичне виробництво відрізняється від звичайного виробництва. Ця відмінність полягає в тому що до виготовлення кінцевої продукції усі вкладені кошти і засоби виробництва є замороженими і не дають віддачі. Ці витрати скуповуються лише після реалізації кінцевої продукції. Отже, в топографо-геодезичному виробництві, виробничий цикл значно довший ніж у традиційному виробництві. Також тут передбачена система попереднього авансування виробництва.
Таким чином техніко-економічне обґрунтування топографо-геодезичних робіт має цілий ряд особливостей і залежить від довжини виробничого циклу. Довжина виробничого циклу складається з:
• Часу основного виробництва;
• Часу допоміжних процесів;
• Часу природних процесів;
• Часу перерв у виробничому процесі.
Для скорочення виробничого циклу, а отже, для змешення вартості робіт застосовують певний спосіб виконання операції:
• Послідовний - кожна наступна операція виконується після завершення попередньої;
• Послідовно-паралельний - часткове суміщення часу виконання суміжних операцій;
• Паралельний - всі операції починаються одночасно.
Найбільшу перевагу має паралельний спосіб поєднання операцій, але не у топографо-геодезичному виробництві, де технологічно передбачена послідовність операцій.
Отже, техніко-економічне обґрунтування з топографо-геодезичних робіт повинно враховувати усі особливості (недоліки та переваги) такого виробництва.
1. Характеристика району робіт
Технічні умови проектування
Геодезична мережа - це сукупність пунктів на земній поверхні, для яких відомі планове положення у вибраній системі координат і відмітки в прийнятій системі висот.
До геодезичних мереж згущення відносять мережі, які прокладають для створення основи топографічних зйомок масштабів 1 : 5000 - 1 : 500 та інженерно-геодезичних роботах.
Геодезичні мережі згущення поділяються на:
1. тріангуляцію 1 і 2 розрядів;
2. полігонометричні мережі 1 і 2 розрядів;
3. мережі технічного нівелювання.
Пункти геодезичне мережі розташовують на місцевості по заздалегідь складеному плану і відмічають спеціальним розпізнавальними знаками. Геодезичні мережі згущення створюють на стадіях виробництва топографо-геодезичних робіт при інженерних вишукуваннях та інженерно-геодезичних розбивочних роботах при виносі проекту в натуру. На стадії вишукування геодезичні мережі згущення проектують таким чином щоб вони по точності могли задовольняти вимоги зйомки території в крупних масштабах. Головною геодезичною основою для зйомки є пункти Державної Геодезичної мережі 1,2,3,4 класів. Геодезичні мережі згущення на забудованих та незабудованих територіях міст, селищ і промислових підприємств проектують з врахуванням виконання топографічної зйомки. Геодезичні мережі згущення 1 і 2 розрядів будують будь-яким з методів: тріангуляція, полігонометрія та трилатерація.
При створення мережі на порівняно великих територіях часто використовують мережі 4 класу та 1 і 2 розрядів. Проектування мереж згущення 1 і 2 розрядів виконують на топографічних картах в масштабі 1: 10 000 - 1: 25 000. Перед виконанням проектування мережі необхідно зібрати усі матеріали що відносяться до опорних геодезичних мереж.
На топографічну карту наносять усі пункти геодезичної опорної мережі та намічають положення пунктів мереж згущення. На пунктах геодезичної мережі згущення 1 і 2 розрядів будують геодезичні знаки. Проектування мереж згущення, як правило, поєднують з рекогностуванням, в результаті чого на місцевості уточнюють місцерозташування пунктів тріангуляції і трилатерації, а також напрям та місцерозташування проміжних пунктів полігонометрії. Локальні мережі проектують на невеликих територіях при відсутності Державної геодезичної мережі. Геодезичні мережі згущення повинні бути забезпечені жорстким зв’язком з Державною мережею для збереження єдиної системи координат.
На пунктах геодезичної мережі згущення 1 і 2 розрядів уникають спорудження сигналів. Допускається встановлення простих пірамід лише на достатньо довгих сторонах. Місцерозташування пунктів вибирають так, щоб уникнути низького проходження візирних променів при кутових та лінійних вимірах. До кінця розроблений на карті проект мереж згущення оформляють в умовних знаках. Розробляють технічний проект.
Вимоги до мереж згущення у вигляді полігонометрії 4-го класу і 1,2 розрядів
Показники
4 кл
(км)
1 р
(км)
1 р
(км)
1 . Гранична довжина окремого ходу
15
5
3
2. Гранична довжина ходу між вихідною і вузловою точками
10
3
2
3. Гранична довжина ходу між вузловими точками.
7
2
1,5
4. Граничний параметр полігону.
30
15
9
5. Довжина сторони min
max
0,25
2
0,12
0,80
0,08
0,35
6. Середня розрахункова сторона
0,50
0,30
0,20
7. Макс. Кількість сторін ходу
15
15
15
8. Гранична відносна помилка ходу
1:25000
1:10000
1:5000
9. СКП вимірювання кута
3
5
10
10. Гранична кутова нев'язка в ході або полігоні; n- к-ть пунктів
В окремих випадках при прив’язці полігонометричних ходів з використанням світловіддалемірів довжина прив'язочних сторін може бути збільшена на 30%.
Мережами полігонометрії згущують Державну Геодезичну Мережу, забезпечують прокладання зйомочних ходів. Полігонометричні мережі 4 класу, 1 та 2 розрядів будують у вигляді системи чи окремих ходів. Прокладання замкнутих ходів, які опираються на один вихідний пункт, і висячих ходів не допускається. Висоти пунктів полігонометрії визначають з геометричного, тригонометричного чи технічного нівелювання.
Ходи полігонометрії проектують по дорогам, вулицям і проїздам з сприятливими умовами для кутових та лінійних вимірів. В місцях перелому ходу проектують передачу дирекційного кута на сторону, яка дотикається до точки перелому. Не рекомендовано поєднувати довгі та короткі сторони, що призводить до пониженню точності виміру кута.
Вимірювання сторін полігонометричного ходу виконують світловіддалемірами, безпосереднім виміром (дротами, стрічками, довгомірами і т.п.) паралактичним та відстанемірно-базисними методами. Метод і програму вимірювань встановлюють у технічному проекті у відповідності з вимогами до довжини і точності вимірювання сторін і технічними можливостями.
При світловіддалемірних вимірюваннях довжин сторін дотримуються наступних вимог: граничне відхилення вирахуваного значення від його істинної величини не повинно перевищувати 0,3 одиниці; еталонування світловіддалеміра виконують не рідше одного разу в рік; температуру повітря вимірюють на пункті, де встановлено світловіддалемір; при роботі в гірській місцевості визначають атмосферний тиск.
Для виміру кутів використовують теодоліти: в полігонометрії 4 класу -ТІ, Т2, Тhео-010 і їм рівноточні; в полігонометрії 1 і 2 розрядів - Т2, Тhео-010, Т5 і їм рівноточні.
Перед початком кутових вимірювань виконують перевірки, юстування та дослідження теодолітів. Вимірювання кутів виконують, як правило, по трьхштативній системі.
При роботі зі столиків геодезичних сигналів елементи центрування і редукції визначаються спостерігачем перед та після виконання робіт.
Вимірювання окремих кутів виконують способом прийомів та способом кругових прийомів, коли число напрямів на пункті більше двох. Спостереження виконують на спеціальні візирні марки.
Програма та вимоги до вимірювання кутів в полігонометрії аналогічні вимогам вимірювання кутів у тріангуляції. Помилка центрування інструменту і візирних марок не повинні перевищувати 1 мм.
В ходах полігонометрії 1 і 2 розрядів вимірюють напрямки на пункти ходів лінії і закінчують напрямком на стінний знак. В другому півприйомі вимірювання починають із стінного знаку, далі вимірюють на передню і задню візирні марки. Кількість полігонометричних пунктів геодезичної мережі при проектуванні намічають з розрахунком: 1 пункт на 8-20 га в забудованій частині території; 1 пункт на 30-50 га в незабудованій частині при зйомці в масштабі 1 : 2000; 1 пункт на 70-100 га в незабудованій частині території при зйомці в масштабі 1 : 5000.
1.2. Геодезична вивченість об'єкту
На даний район робіт існують топографічні карти усіх масштабів, в т.ч. і масштаб 1:25000 - лист карти з номенклатурою У-41-84-В-г , який використовується для складання проекту. Знімання 1974р., суцільні горизонталі проведено через 5м. Схилення магнітної стрілки 7° 14'.
На даній карті є пункти геодезичної мережі, які використовуються в проектуванні карти. На даній території розвинута сітка шосейних та покращених ґрунтових доріг, а також залізниць.
Рельєф горбистий з кутами нахилу до 2° На даній території є декілька населених пунктів, сіл і селищ міського типу з переважанням вогнестійких споруд.
Схилення на 1975 рік західне 5°04/(0-84). Середнє зближення меридіанів західне 2°10/(0-36). При прикладанні бусолі (компаса) до вертикальних ліній координатної сітки середнє відхилення магнітної стрілки східне 7°44(1-20). Річна зміна схилення східне 0°05(0-01). Поправка в дирекційний кут при переході до магнітного азимуту (1-20). Даний план виконано у 1974 році по картах масштабів:
• 1:25 000 видавництва 1975 року;
• 1:50 000 видавництва 1977 року.
Проглянувши основні характеристики даного регіону можна зробити висновок що геодезичні роботи краще проводити у без морозні дні, тобто в такі місяці року як квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень.
В місяці серпні не варто проводити геодезичні роботи, бо в цей час тут спостерігається найбільше випадення опадів, а також через високу температуру повітря.
Глибина закладання геодезичних знаків не повинна бути вищою за глибину промерзання ґрунту, а отже не повинна перевищувати 70-90 см.
1.3. Кадастрова вивченість об'єкту
Основною земельно-кадастровою одиницею є земельна ділянка, яка має конкретні юридичні і фізичні характеристики, сукупність яких становить її індивідуальну визначеність.
Змістова структура кадастру представлена двома частинами: графічною та аналітичною. Для збору кадастрової інформації нам потрібні аналітичні і графічні матеріали. Графічна інформація являє собою картографічні матеріали що відображають межі землеволодінь даного об'єкту і містить плани, карти, профілі, графіки, схеми, а також цифрові моделі місцевості. При формуванні графічної інформації в основу покладено матеріали топознімань які фіксують просторове положення всіх елементів середовища і дозволяють проводити виміри лінійних та площинних характеристик ділянок території з точністю, достатньою для прийняття рішень.
Для кадастрового вивчення об'єкта найкраще застосовувати матеріали топознімань, які фіксують просторове положення усіх елементів міського середовища. Аналітична вивченість об'єкта - це текстові матеріали, які містять відомості про правовий статус земель, що перебувають в державній, приватній, колективній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність.
При цьому кадастрова інформація повинна відповідати таким вимогам:
• Обов'язкова територіальна прив'язка даних що дає змогу проводити необхідний аналіз та синтез інформації в різних територіальних розрізах.
• Необхідний ступінь дискретності та узагальнення, що дає змогу забезпечити її багаторазове використання.
• Комплексність, повнота та вибірковий характер даних як відображення конкретних завдань регулювання земельних відносин, що вирішуються в даний час і в даному середовищі.
• Оперативність, достовірність і точність, спільність та однорідність даних.
На даний район робіт існує карта масштабу 1:10000 який використовується для складання проекту. Топографічна карта виконана у 1981 році. На даній карті є пункти геодезичної мережі, які використовуються в проектуванні карти. На даній території розвинута сітка шосейних та покращених ґрунтових доріг, а також залізниць. Рельєф горбистий з кутами нахилу до 2°. На даній території є декілька населених пунктів, сіл і селищ міського типу з переважанням вогнестійких споруд.
2. Фізико-географічний опис району робіт.
Запорізька область.
Природа. Поверхня З.о. являє собою слабо розчленовану рівнину, яка трохи нахилена з Пн.Сх. на Пд.Зх. і переходить на Пд.. у Причорноморську низовину.
Корисрисні копалини: залізна(Білозерський залізнорудний район) і марганцева (Токмацьке родовище марганцю) руди,буре вугілля,природний газ,глини,каолін. Мінеральні джерела,лікувальні грязі.
Клімат помірно континентальний з жарким літом і малосніжною зимою. Пересічна т-ра липня від +22 до +24 ,січня від – 4 до -6. Річна кількість опадів 300-450.
Грунти-гол.чином звичайні і південні чорноземи. Вздовж узбережжя Азовського моря-вузька смуга каштанових і темно-каштанових грунтів у комплексі з солонцями. З.о. розташована у степовій зоні.
Населення- українці , живуть також росіяни,болгари.Пересічна густота
населення -71.5чол.на кв.км.
Промисловість-чорна і кольорова металургія ,хімічна і нафтохімічна, легка.
Головні підприємства: „Запоріжсталь” , „Дніпроспецсталь” , „АвтоЗАЗ” , Запорізькі феросплавний і вогнетривний , мелітопольські моторний , автогідроагреатів, ”Азовсільмаш „у Бердянську.
Область має значні зем.фонди придатні для с\г використання.
Транспорт. У межах З.о. розвинуті всі види сучасного автотранспорту.
Розробка технологічної послідовності виконання робіт
Для виконання топографічного знімання повинен бути попередньо складений технічний проект робіт в якому визначений метод, яким буде виконуватись аерофотографічне знімання.
Вибір методу знімання визначається характером ситуації і рельєфу території, що підлягає зніманню масштабом і площею знімання існуючим фотограмметричним обладнанням, а також техніко-економічними розрахунками.
Для даного курсового проекту враховуючи всі умови і особливості вибираємо стереотопографічний метод знімання (2-й варіант).
Варіант 2 технологічної схеми передбачає виконання рисовки рельєфу і знімання контурів з допомогою універсальних приладів. Дешифрування здійснюється за стерео моделлю камеральним способом перенесення елементів польового дешифрування з фотосхеми і фотознімків на графічний план.
До комплексу польових топографічних робіт при стереотопографічному
зніманні входять такі процеси:
маркірування контурних точок та геодезичних пунктів або розпізнавання (ідентифікація) чітких контурів на аерознімках;
згущення знімальної планової основи;
згущення знімальної висотної основи;
дешифрування контурів.
Технологічна схема аерофотографічного знімання
Маркірування
Збір матеріалів
картографічного
значення Аерофотознімання
Фотограмметричне
вишукування
знімальної сітки
Стереоскопічна рисовка рельєфу, камеральне дешифрування контурів і складування графічного плану на універсальних приладах
Польове до знімання контурів і перевірка результатів камерального дешифрування в полі
Розмноження
3.3 Розрахунок основних даних для аерофотознімання
Назва показників
Позначення і формули обчислення
Одиниця виміру
Розрахунок
Розміри аерофотознімання ділянки:
Довжина
D
км
8,250
Ширина
C
км
4,000
Площа
C*D
кв.км
330000
Масштаб створюваної карти
1:M
м
2000
Висота перерізу рельєфа
h
м
5
Масштаб аерофотознімання
1:m
м
6000
Фокусна віддаль камери
fk
м
70
Розміри знімка
Lx*Ly
см
18*18
Висота фотографування
Hф=f*m
м
420
Максимальна висота точок
amax
м
375
Мінімальна висота точок
amin
м
188,30
Середня висота точок
acep=(amax+amin)/2
м
281,75
Найбільше відхилення від середнього значення
h=(amax - amin)/2
м
186,70
Мінімальне перекриття знімків:
Поздовжнє
Px`
%
62
Поперечне
Py`
%
34
Розрахунок перекриття:
Поздовжнього
Px= Px`+(100- Px`)/ Hф *h
%
62,40
Поперечного
Py= Py`+(100- Py`)/ Hф *h
%
34,80
Базис фотографування на знімках
b=(100- Px)* Lx/100
см
6,8
Віддаль між маршрутами в масштабі знімання
d=(100- Py)* Ly/100
см
11,9
Базис фотографування на місцевості
B=b*m
м
410,4
Віддаль між маршрутами на місцевості
Dy=d*m
м
712,8
Кількість знімків у маршруті
L=C/B+3
шт
13
Кількість маршрутів
K=D/Dy+1
шт
13
Число знімків на обєкті знімання
N=L*K
шт
169
висотними розпізнавальними точками, розміщених по кутах стереопари і 5-ю, контрольною розпізнавальною точкою, розміщеною всередині стереопари.
Рис.2
В даній курсовій роботі запроектована розріджена висотна основа робіт, а по граничних маршрутах - суцільна підготовка. Всі запроектовані планові та висотні розпізнавальні точки наносять на карту червоним кольором. Планові позначаються кружком, (1=3мм., а висотні суцільним кружком с1=1,5мм.
В даному проекті планову прив'язку передбачається виконати методом полігонометрії і методом прямих і обернених засічок, а висотну - методом технічного нівелювання. Результати приведені в таблицях № 1.1... 1.3
Характеристика мережі розпізнавальних точок:
Таблиця 1
5
Вид розпізнавальної точки
Кількість штук
Підлягає маркуванню
Метод маркування, розміщення знака
Планово-висотні
Методом окопки, з закладкою центра, розміром 3,4x3,4
Висотні
Всього
В проекті передбачено замаркувати 25% від кількості точок.
Прив 'язка розпізнавальних точок:
Таблиця 1
6
Вид прив'язки
Метод прив'язки
Одиниця
виміру
Категорія складності
Обсяг робіт
Планова
Теодолітні ходи
Точки
III
32
Висотна
Технічне нівелювання
Км.
III
83,23
При розрідженій висотній прив'язці, довжина ходів технічного нівелювання визначається за формулою:
L=((С/2,25)+1)*D*к
де:
С- ширина об'єкта, вздовж маршруту;
к- коефіцієнт зламу висотних ходів (вибирається в залежності від
фізико-географічних умов в межах 1,1... 1,5).
При суцільній висотній прив'язці довжина визначається за формулою:
L=С*(N+1) *к - для суцільної.
де:
N- кількість маршрутів аерофотознімання
4. Кадастрові роботи
4.1.Класифікація земель і угідь
Відповідно до завдань кадастру існують дві одиниці кадастру:
• Землеволодіння
• Землекористування
Землеволодіння - це користування земельною ділянкою на праві приватної власності, постійного користування, оренди і т.п.
Землекористування - використання земельної ділянки не залежно від приватної власності.
Відповідно до Земельного Кодексу України виділяють 9 категорій земель:
1. Землі сільськогосподарського призначення
2. Землі житлової та громадської забудови
3. Землі прородно-заповідного та іншого природоохоронного призначення
4. Землі оздоровчого призначення
5. Землі рекреаційного призначення
6. Землі історико-культурного призначення
7. Землі водного фонду
8. Землі лісового фонду
9. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншої призначення.
В межах категорій земель можуть існувати землі іншого призначення. На сьогодні основна увага зосереджена на землях населених пунктів т сільськогосподарського призначення. До Земель сільськогосподарського призначення належать:
1. сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті пасовища та перелоги.
2. несільськогосподарські угіддя - господарські шляхи і прогони полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що внесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і спорудами, землі тимчасової консервації, тощо.
До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.
Землі природо-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.
До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:
а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;
б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;
в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.
До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель водного фонду належать землі, зайняті:
а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
г) береговими смугами водних шляхів.
Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.
До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.
4.2. Інвентаризація земель. Визначення площ.
Метою проведення інвентаризації земель населених пунктів є створення інформаційної бази для ведення державного земельного кадастру, регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земельних ресурсів, оподаткування.
Обліковим об'єктом інвентаризації є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб.
Призначенням інвентаризації земель населених пунктів є:
- визначення кількісного складу земель;
- отримання даних для виготовлення технічної документації по оформленню документів, що посвідчують право власності або право користування земельними ділянками, які раніше були надані юридичним та фізичним особам;
- одержання достовірної інформації для вирішення питань щодо припинення права користування земельними ділянками, які використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням земельного законодавства і встановлених вимог або ж нераціонально;
- вирішення питань щодо розбіжності місцеположення, форми або розміру ділянки, яка фактично знаходиться у користуванні, та ділянки, яка раніше була надана у користування;
- аналіз фактичного використання земельних ресурсів;
- одержання інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру;
- надання інформації для обчислення земельного податку та орендної плати. Всі роботи по інвентаризації земель поділяються на два етапи:
• 1 етап - підготовчий;
• 2 етап - виробничий.
Підготовчий етап виконується підрядчиком за участю замовника і полягає у:
- збиранні, вивченні й оцінці забезпечення топографо-геодезичними, планово-картографічними матеріалами району робіт;
- підготовці висновків про необхідність обстеження і згущення планово-висотної опори та виготовлення планової топографічної основи;
- розробці технічного завдання;
- підготовці робочого інвентаризаційного плану (схеми);
- аналізі технічної, методичної і технологічної забезпеченості робіт по інвентаризації земель;
- складанні схеми розбивки населеного пункту на райони, квартали і масиви;
- аналізі наявних матеріалів геодезичних, землевпорядних, облікових, топографічних робіт, що виконувались на даній території;
- аналізі та оцінці наявних матеріалів містобудівної документації, даних про розміри санітарно-захисних, охоронних та захисних зон, державних будівельних норм;
- аналізі технічних звітів про встановлення зовнішніх меж землекористувань;
- аналізі матеріалів щодо внутрігосподарського землевпорядкування.
Виробничий етап виконується підрядчиком і включає:
- складання списку власників землі (землекористувачів);
- польове обстеження об'єктів інвентаризації з уточненням меж землекористувань.
При виконанні робіт цього етапу необхідно керуватись наступними принципами:
- основою для створення робочого інвентаризаційного плану повинен бути планово-картографічний матеріал не дрібніше масштабу 1 : 2000, а в містах обласного (районного) підпорядкування - масштабу 1 : 500;
- відображення підземних споруд та рельєфу на вихідному матеріалі не обов'язкове;
- граничні похибки положення точок зйомочних мереж відносно планової опори не повинні перебільшувати: у містах республіканського і обласного підпорядкування - 0,1 м; у містах районного підпорядкування і селищах - 0,2 м; у селах - 0,4 м.
Камеральні роботи - це роботи по опрацюванню результатів натурних топографо-геодезичних та землевпорядних робіт і формуванню документації. Камеральні роботи виконує підрядчик.
Визначення площ є метою кадастрових робіт. Площі визначають з різною точністю, залежно від використаного методу. Розрізняють 3 методи визначення площ:
• Аналітичний
• Графічний
• Механічний
Найточнішим методом визначення площ є аналітичний метод. Графічний та механічний методи останнім часом втратили популярність оскільки не задовольняють необхідну точність та не є практичними для застосування. Для визначення площ аналітичним методом застосовують наступні формули:
2Р=(YI+1-YI-1) ХI=(ХI-1-ХІ+1) YІ
Середньоквадратична помилка визначення площ:
Середньоквадратична помилка визначення координат:
Попередня оцінка точності планової геодезичної мережі згущення
Під оцінкою точності розуміють підрахунок очікуваних середньоквадратичних похибок різних елементів що проектуються чи фактично отриманих похибок побудованих геодезичних мереж.
Зазвичай розглядають похибки довжин та азимутів сторін, поздовжні та поперечні зсуви діагоналей ряду геометричних фігур чи замикаючих ліній ходів, по яким можна судити про точність передачі координат
Точність знімальної основи залежить від точності масштабу на плані чи на карті. СКП в положенні точок знімальної основи неповинна перевищувати 0.1 мм. В масштабі плану для відкритих районів і 0,15 мм для закритих. На даній карті запроектовано мережу згущення полігонометрії 1 розряду. Мережа полігонометрії згущення складається з 3 окремих полігонометричних ходів, які опираються на пункти тріангуляції. Розрахунок точності полігонметричної мережі згущення виконують окремо по кожному ходу. Розрахунок точності полігонометричних ходів виконують через обчислення середньоквадратичних помилок положення кінцевої та вузлової точок. При вимірювання ліній світло- та радіовіддалемірами помилки вимірювання ліній в основному випадкові і мало залежать від довжини ліній. Розрахунок точності очікуваної похибки полігонометричного ходу виконують за формулою:
• для витягнутого ходу:
де
mS - с.к.п. виміряної лінії, mS =15мм;
(- с.к.п. виміряних кутів, М=2
n - кількість сторін;
L - довжина ходу.
• Для ломаного ходу:
, де
Dц - відстань від центру ваги до кожної точки повороту.
При підвищенні точності ходів зменшують кількість пунктів повороту ходу, виконують обчислення азимутів чи дирекційних кутів сторін. В ряді пунктів ходу вимірюють азимути чи дирекційні кути напрямків на видимі пункти чи найбільші сторони.
Остаточне значення середньоквадратичної похибки полігометричного ходу виконують за формулою:
М2=m2пол+М2вих.д
Дана геодезична мережа полігонометричного ходу складається з витягнути ходів полігонометрії, тому доцільно використовувати формулу обчислення середньоквадратичної помилки для витягнутого ходу:
Виконаємо обчислення і занесемо результати в таблицю:
№ХОДУ
n
mS2,мм
L,м
M2
1/T
А-С
8
152
9,4*10-11
0,92
7950
0,0073
1:49688
Д-Б
9
152
9,4*10-11
1
9950
0,045
1:28550
Б-Л
15
152
5,9*10-10
1,5
4750
0,054
1:20652
Н-1
8
152
5,9*10-10
0,92
3125
0,023
1:20833
Визначення відносної похибки виконують за формулою:
4.3. Грошова оцінка сільськогосподарських угідь
Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.
Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.
Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель. р В основу розрахунку грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.
Для визначення грошової оцінки земель по Україні розраховується диференціальний рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах) за формулою:
Рдн = (У х Ц - 3 - 3 х Кнр): Ц, (1)
де Рдн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель (у центнерах);
У - урожайність зернових з гектара (у центнерах);
Ц - ціна реалізації центнера зерна;
З - виробничі затрати на гектар;
Кнр - коефіцієнт норми рентабельності.
Крім диференціального рентного доходу, в сільському господарстві створюється абсолютний рентний доход Загальний рентний доход обчислюється як сума диференціального та абсолютного рентних доходів. Диференціальний рентний доход з гектара земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами розраховується на основі співвідношень диференціальних рентних доходів цих угідь і рентного доходу на орних землях за економічною оцінкою по виробництву зернових культур за формулою:
Рдн (б) (с) (п) = Рдн х Рд (б) (с) (п)/Рд (2)
де Рдн (б) (с) (п) - диференціальний рентний доход з гектара земель під багаторічними насадженнями (б), природними сіножатями (с) і пасовищами (п) (у центнерах) ;
Рдн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель (у центнерах);
Рд (б) (с) (п) - диференціальний рентний доход з гектара земель під багаторічними насадженнями (б), природними сіножатями (с) і пасовищами (п) за економічною оцінкою земель (у гривнях);
Рд - диференціальний рентний доход з гектара орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у гривнях).
Грошова оцінка орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по Україні визначається як добуток річного рентного доходу за економічною оцінкою по виробництву зернових культур, ціни на зерно і терміну його капіталізації за формулою:
Гоз = Рздн*Ц*Тк, (3)
де Гоз - грошова оцінка гектара орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями, пасовищами по Україні (у гривнях)
Рздн - загальний рентний доход на орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по Україні (у центнерах);
Ц - ціна центнера зерна (у гривнях);
Тк - термін капіталізації рентного доходу (в роках), який встановлюється на рівні 33 років.
Грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб) визначається на основі шкал грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів.
Шкали грошової оцінки агровиробничих груп грунтів розраховуються за формулою:
Гагр = Г*Багр/Б, (4)
де Гагр - грошова оцінка агровиробничої групи ґрунтів (у гривнях);
Багр - бал бонітету агровиробничої групи ґрунтів;
Б - бал бонітету гектара відповідних угідь по сільськогосподарському підприємству;
Г - грошова оцінка гектара відповідних угідь по сільськогосподарському підприємству (у гривнях).
Загальна грошова оцінка окремої земельної ділянки визначається сумою добутків площ агровиробничих груп ґрунтів на їх грошові оцінки.
4.4. Грошова оцінка земель населених пунктів.
В основі грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки місцю розташування населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою:
Цн=(В*Нп/Нк)*Кф*Км,
де: Цк - грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);
В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);
Нп - норма прибутку, 6%;
Нк - норма капіталізації, 3%;
Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);
Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Витрати на освоєння та облаштування території (В) включають відновну вартість інженерної підготовки.
Індексація витрат здійснюється за індексами вартості основних фондів у відповідності до чинного законодавства України. Витрати на освоєння та облаштування території визначаються по кожному конкретному населеному пункту за даними державної статистичної звітності відповідних управлінь (служб).
Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховують відносну прибутковість наявних в її межах видів економічної діяльності.
Коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворюючих факторів: регіонального, зонального та локального характеру - обчислюється за формулою:
Км = Км1 х Км2 х КмЗ,
де: Км1 - коефіцієнт, який враховує значення та статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення;
Км2 - коефіцієнт, який враховує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони);
КмЗ - коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.
Вихідними даними для обчислення Км є генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, плани їх земельно-господарського устрою, матеріали економічної оцінки їх територій.
Базова вартість одного квадратного метра земель населеного пункту в залежності від регіональних факторів місця розташування (Цим) визначається за формулою:
Цнм = (В*Нп/Нк)*Км1
Значення коефіцієнта Км1 є добутком коефіцієнтів, які враховують:
- адміністративний статус населеного пункту та його місце в системі розселення України;
- входження в приміську зону великих міст;
- наявність у населеного пункту статусу курорту;
- входження до зон радіаційного забруднення.
Вартість одного квадратного метра земель населених пунктів по економіко-планувальних зонах розраховується за формулою:
Цнз = Цнм х Км2,
де Цнз - середня для економіко-планувальної зони вартість одного квадратного метра земель (у гривнях).
Значення коефіцієнта Км2 визначається як добуток пофакторних оцінок з урахуванням вагової характеристики кожного з факторів.
Питома вага зональних рентоутворюючих факторів визначається по кожному населеному пункту, виходячи з його особливостей. Сума вагових характеристик, що встановлена для факторів, повинна дорівнювати 1,0. Вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей місця її розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою:
Цн = Цнз х Кф х КмЗ
Значення коефіцієнта КмЗ визначається по кожному населеному пункту, виходячи з його особливостей.
Для обчислення КмЗ рекомендується враховувати локальні фактори, при цьому добуток пофакторних оцінок не повинен бути нижче 0,75 і вище 1,50. Організація робіт з грошової оцінки земель населених пунктів покладається на Державний комітет України по земельних ресурсах. Грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється переважно проектними організаціями -розробниками генеральних планів.
4.5. Оформлення актів на право власності (користування) на землю.
Порядок придбання суб'єктами підприємницької діяльності земельних ділянок у власність включає в себе визначену чинним законодавством України послідовність процесуальних дій, які мають юридичне значення і з якими закон пов'язує виникнення права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення. Такі дії мають бути виконані продавцями, покупцями та іншими особами. Організаційно-правовий механізм придбання земельних ділянок у власність складається з декількох послідовних стадій, кожне з яких має свій зміст і відповідне юридичне значення. Порядок придбання земельних ділянок складається з таких стадій:
• Ініціювання приватизації земельних ділянок
• Визначення земельних ділянок для приватизації
• Подання заяви (клопотання)
• Розгляд заяви (клопотання)
• Організація, проведення та оформлення купівлі-продажу
• Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості)
• Оформлення Державного Акта на право власності на землю
• Видача Державного Акта на право власності на землю
Приватизація земельних ділянок несільськогосподарського призначення здійснюється на основі добровільного волевиявлення суб'єкта підприємницької діяльності щодо набуття у власність земельної ділянки.
Визначення земель, що підлягають приватизації, здійснюється відповідною радою з метою задоволення громадських інтересів на основі затвердж...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора