Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Мінування і розмінування доріг і районів розташування військ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Група:
К
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри інженерних загороджень
полковник
В.Г. Григор’єв
„___”____________2004 р.
Л Е К Ц І Я
з дисципліни „Інженерні загородження”
Тема №11 „Мінування і розмінування доріг і районів розташування військ”
Автор: підполковник Бамбуляк М.П.
Розглянуто на засіданні кафедри.
(предметно-методичної комісії)
Протокол № ___ від_________2004 p.
м. Кам’янець-Подільський
2004 рік
Л Е К Ц І Я
для проведення занять з курсантами з інженерних загороджень
Тема №11 „Мінування і розмінування доріг і районів розташування військ”
Час: 2 годин
Місце: клас інженерних загороджень
Питання лекції
Вступ.
Завдання і способи мінування автомобільних доріг, особливості мінування гірських доріг.
Завдання і особливості мінування залізниць. Документація на мінно-вибухові загородження, що встановленні на дорогах.
Мета, задачі і способи розвідки і розмінування доріг, дорожніх споруд і місцевості. Способи розмінування доріг, дорожніх споруд, маршрутів руху військ, особливості розмінування.
Завдання розмінування місцевості. Організація і способи розвідки місцевості. Суцільне розмінування місцевості. Заходи безпеки.
Заключення.
Рекомендована література
Инженерное обеспечение боевых действий в современных операциях. Изд. МО 1980 г.
Рекомендации по устройству минно-взрывных заграждений.
Методическое пособие по специальной подготовке (инженерные заграждения).
Наставление по обеспечению боевых действий сухопутных войск. Часть 4. Инженерное обеспечение. Изд. МО 1983 г.
Рекомендации по составу учебно-материальной базы при подготовке специалистов инженерных войск для 40А. Рис. 25-31, с. 76-85.
Заграждения на дорожном направлении (учебное пособие).
Руководство по устройству и преодолению инженерных заграждений.
Рекомендации по преодолению минных заграждений устанавливаемых авиацией, ракетами и артиллерийскими системами минирования. Секретно.
Методическое пособие «Меры предосторожности при устройстве и преодолению МВЗ». Секретно.
Инструкция по очистке местности от взрывоопасных предметов. Изд. 1975 г
Наочні посібники і технічні засоби:
Діапроектор.
Слайди за темою.
Плакати.
ВСТУП
Досвід Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років показав, що інженерні міни є грізною зброєю, яка здатна знищити живу силу і бойову техніку противника.
В початковий період війни, коли Радянська Армія була змушена залишити територію нашої Батьківщини, сапери відходячи останніми, мінували автомобільні дороги та залізниці, аеродроми і промислові підприємства. Часто при цьому застосовувались міни сповільненої дії.
Під час боїв під Харковом на дорогах, що вели до нього, крім протитанкових і протипіхотних мін, було встановлено 475 мін сповільненої дії. Для мінування доріг застосовувалось протитранспортні міни із вібраційними замикачами, а для руйнування і повторного підривання відновлених противником об’єктів, на дорогах встановлювались МСД із певним терміном сповільнення.
Всього в районі Харкова було встановлено тільки МСД біля 2000 шт. Терміни сповільнення були встановлені так, щоб вибухи відбувалися щоденно і в різних місцях. В результаті вибухів мін в районі Харкова пущену під відкіс 106 потягів, повторно зруйновано 9 відновлених мостів, знищено 75 автомашин і три танка, зруйновано 9 ангарів на аеродромах, завдані втрати у живій силі. Тільки у самому Харкові противник на мінах втратив 2300 солдатів і офіцерів.
Набутий в роки війни досвід успішно розвивається у післявоєнний період в процесі бойової підготовки як в умовах застосування зброї масового ураження, так і тільки із застосуванням звичайних засобів.
У сучасних умовах, коли дивізії зарубіжних держав мають у своєму складі 200-300 танків, 1500-2000 автомобілів і бронетранспортерів, вони більше, ніж раніше, потребують доріг.
Так, дивізія США, яка наступає у смузі до 20км, необхідно не менше 2-3 шляхів.
Тому з метою не допустити використання противником наявної мережі доріг, вони повинні руйнуватись або мінуватися. Для того, щоб успішно виконати це завдання і завдати противнику максимальних втрат, необхідно знати прийоми і способи мінування доріг, дорожніх споруд, населених пунктів, аеродромів та об’єктів на них.
Способи руйнування доріг, мостів водопропускних труб вивчені на заняттях по вибуховій справі, а решта будуть вивчатись на даному занятті.
Завдання і способи мінування автомобільних доріг, особливості мінування гірських доріг.
Мінування автомобільних доріг
На Західному ТВД система загороджень має чітко виражений протитанковий характер, основними видами мінно-вибухових загороджень будуть протитанкові мінні поля і загородження на дорогах.
При влаштування загороджень на дорогах, після припинення їх використання нашими військами. Всі види мінування і руйнування виконуються по першому ступеню готовності. Якщо влаштування загороджень ведеться на діючих дорогах і об’єктах, то вони, як правило влаштовуються за другим ступенем готовності. Ступень готовності МВЗ, а також порядок їх переводу із одного ступеня в інший і час руйнування об’єктів визначає командир бригади.
З метою забезпечення найбільшої ефективності впливу на противника мінування доріг повинно включати встановлення протитранспортних, об’єктних мін і фугасів з різним терміном сповільнення, застосування мін і мінних полів, керованих по радіо, крім цього необхідно ставити міни для повторного підривання об’єктів на дорогах (мостів, труб) після їх відновлення противником.
Відповідальність за правильність встановлення і безпеку МВЗ, своєчасне ознайомлення з мінними полями командирів частки і підрозділів, які обороняються, а також за складання звітних документів несуть начальник інженерної служби та інженерних військ, родів військ і спеціальних військ, які встановлювали і утримували ці загородження.
Основними цілями мінування автомобільних доріг будуть:
Затримати просування противника і завдати поразки його живій силі і техніці;
Знизити теми просування бойових і транспортних засобів і паралізувати нормальне постачання бойових частин противника;
Утруднити використання автомобільних доріг.
Основними принципами застосування МВЗ на автомобільних дорогах є:
1. Мінування доріг на всю глибину бойового порядку військ, які обороняються, з масовим застосуванням загороджень на головних напрямках ймовірних ударів противника і на важко обхідних ділянках доріг, поєднання мінування з природними перешкодами.
2. Відповідальність типів і густини мінування доріг завданням, які вирішують війська у даній обстановці;
3. Різноманітність схем мінування, недопущення шаблонного встановлення мін, застосування вибухонебезпечних мін, а також мін, які не вилучаються і не знешкоджуються.
4. Сувора таємність всіх робіт по встановленню мін на дорогах і старанне ведення звітної документації по мінуванню.
Таким чином, особливості мінування доріг полягають у тому, щоб у кожному конкретному випадку при підготовці їх до руйнування не було шаблонних прийомів мінування і роботи виконувались у суворій таємності.
Схема мінування автомобільної дороги
Автомобільні дороги мінують на великій протяжності ділянками, довжина ділянки може бути до 250 м. Ділянки мінування вибираються в місцях, де утруднене влаштування об’їздів і обходів.
Вони повинні поєднуватися з природними перешкодами якщо дорога має велику протяжність, то на ній розміщують кілька ділянок мінування, які вибираються через 250 м один від одного. Міни на ділянках розміщуються групами через 25-50 м із відстанню між мінами у групі 10-25м.
Кількість мін у групі:
проти транспортних 2-5 шт.
протитанкових 5-10 шт.
На дорогах із проїжджою частиною до 8 м шириною і на дорогах із розділювальною смугою протитранспортні і протитанкові міни встановлюються під твердим покриттям зі сторони узбіччя і на розділювальній смузі.
При ширині дороги більше 8 м і на дорогах без розділювальної смуги крім протитанкових і протитранспортних мін на дорожньому полотні влаштовуються вирви діаметром 4-6м.
Строки сповільнення і самоліквідації протитранспортних мін призначаються з врахуванням тривалості оборонного бою або операції, а також часу, який необхідний противнику для усунення з дороги потрібної техніки і відновлення руйнувань на дорогах. Вибухи наступних мін повинні відбуватися після відновлення або в ході робіт по відновленню дороги.
При мінуванні доріг використовуються такі способи:
механізований із використанням бурильної машини на дорогах з твердим для буріння свердловин.
вибуховий для влаштування свердловин під протитранспортні міни;
вручну по мінному шнуру або стройових розрахунках.
На дорогах з проїзною частиною шириною до 8 м і на дорогах із розділювальною смугою ПТМ і ПрДесМ встановлюються під твердим покриттям зі сторони узбіччя розділювальної смуги.
ПрДесМ встановлюються у свердловини під кутом до 30о.
Схема розміщення протитранспортних мін на ділянці дороги із розділювальною смугою
Для мінування дороги протитранспортними мінами призначається відділення на ділянку дороги, яка послідовно встановлює міни на ділянках мінування.
1 Варіант – при влаштуванні свердловин з допомогою бурильної машини.
Відділення розбивається на три розрахунки по двоє чоловік у кожному.
Розрахунок №1 – за бурильною установкою очищує свердловин, доводить їх до необхідної глибини та готує грунт для засипки.
Розрахунки №2 і №3 – встановлюють міни кожен зі свого узбіччя та маскують їх. Норматив: ісвід з БГМ встановлює ПТрМ – 3 шт. За 40-60 хв.
Командир відділення робить розмітку місць буріння свердловин контролює спорядження і встановлення мін, складає формуляри загороджень на кожну протитранспортну і МСД.
2 Варіант – при влаштування свердловин вибуховим способом.
Розрахунок №1 –влаштовує шурфи в місцях встановлення мін (за допомогою бура – сапера, лома).
Розрахунок №2 – закладає в шпури заряди вагою 200-300 гр., підриває їх і розчищає свердловини до необхідної глибини.
Розрахунок №3 – встановлює і маскує міни.
Командир відділення виконує ті ж обов’язки що й при варіанті №2.
3-й Варіант – вручну.
Розрахунки №1, №2 кожен по своєму узбіччю вручну відкопують свердловини.
Розрахунок №3 – встановлює і маскує міни.
Командир відділення діє як і в попередніх варіантах.
Мінування ділянки дороги з шириною проїжджої частини більше 8 м без розділювальною смуги звичайно проводиться ісв.
Перше відділення – готує шурфи на проїжджій частині і узбіччях.
Друге відділення – готує заряди ВР і міни до встановлення і підносить до місця встановлення.
Третє відділення - встановлює міни (заряди) і маскує їх
Командир взводу – приймає рішення на мінування і руйнування ділянки дороги, контролює дії відділень, оформляє звітну документацію, організовує утримання загороджень і за наказом переводить їх у перший ступень готовності.
Для утримання розвідки і відновлення зруйнованих ділянок дороги в брустверах, в вирвах (після вибуху) на узбіччях дороги встановлюються не вилучення положення ПТМ і ППМ, міни-пастки.
Запуск встановлених протитранспортних мін у всіх випадках проводиться за наказом старших начальників.
Протитанковими мінами мінуються узбіччя доріг всіх категорій, а на ґрунтових і гравійно-щебеневих дорогах вони встановлюються на проїжджій частині.
Для встановлення протитанкових мін рекомендується застосовувати спосіб стройового розрахунку або по мінному шнуру.
Спосіб стройового розрахунку простий і не потребує ніяких пристосувань.
Викладач розповідає схему встановлення ПТМ на дорозі способом стройового розрахунку
Встановлення мін на ділянці мінування проводить відділення. Відділення шикується вздовж зовнішньої бровки узбіччя, кожному солдату видається одна ПТМ, по команді командира відділення розмикається на вказані інтервали, по його команді робить необхідну кількість кроків на дорогу, по команді „Міни встановити”, встановлює і маскує міни, після чого повертається у вихідне положення. Норматив: ісв 150-200 м дороги за 1 год.
Командир відділення перевіряє якість встановлення і маскування мін, складає формуляр на кожну ділянку мінування.
Кінцевими мінного шнура прикріплюються до базисного шнура через 8-10 м. Базисний шнур прокладається вздовж зовнішньої бровки узбіччя, а при ширині проїжджої частини більше 10 м або при відсутності розділювальної смуги його прокладають послідовно з однієї, а потім з іншої сторони.
Встановлення мін по мінному шнуру проводиться відділенням, яке розбивається на три розрахунки по два чоловіки.
Викладач розповідає схему встановлення ПТМ на дорозі по мінному шнуру.
Розрахунок №1 розтягує базисний шнур на ділянці кожної групи мін і розкладає кінцевики на дорогу, після чого відмічає місця встановлення мін, після розбивки останньої групи приступає до відкопування лунок.
Розрахунок №2 підносить і розкладає біля них міни.
Розрахунок №3 встановлює і маскує міни.
Командир відділення намічає місце встановлення груп мін, перевіряючи правильність встановлення і маскування мін та складає формуляр. Норматив: ісв 150-200 м дороги за одну годину при ширині 8 м; і ісв 100-150 м дороги за 1 год. при ширині 8 м.
У всіх випадках мінування можуть застосовуватись протипіхотні міни. Фугасні міни встановлюються групами по 3-5 шт. На узбіччі з метою утруднення дій розвідки противника. Міни осколкові встановлюються за кюветами, як правило, вони бувають керованими або спрацьовують автоматично від техніки противника, яка проходить по дорозі.
Середні нормативи мінування доріг
- встановлення ПТМ на ділянці 150-200 м одним відділенням за годину;
- встановлення протитранспортної міни двома чоловіками.
А) з використанням шпуру, вручну – 60-90 хв.;
Б) іншими способами – 25-30 хв.
Особливості мінування гірських доріг
Характерні особливості мінування гірських доріг найбільш наочно можна розглянути на прикладах їх бойових дій в Афганістані.
Найбільш ймовірними місцями встановлення мін і фугасів у гірських умовах були в’їзди в населені пункти, карнизні ділянки доріг, круті підйоми, спуски й повороти, серпантинні ділянки , ділянки доріг, що не мають об’їзду, мости й водопропускні труби, місця перехрещення доріг, з’їзди з основних доріг, під’їзду до джерел води, бродів, переправ, входи й виходи з ущелин, місця зручні для посадки вертольотів і влаштування привалів.
Для влаштування загороджень душмани використовували ПТМ і ППМ, різноманітні саморобні міни і фугаси, у тому числі керовані по дротам і по радіо.
Протитанкові міни встановлювались на дорогах, головним чином в коліях групами по 3-4 шт., а також у між колійному просторі і на узбіччях; фугаси – поодиноко або групами по 10-20 шт. і більше.
Міни і фугаси в групах звичайно з’єднувались між собою детонуючим шнуром або електровибуховою мережею.
Частина мін встановлюється в положення невлучення, а поблизу протитанкових мін встановлюються протипіхотні міни.
У якості підривників застосовувались саморобні міни, фугаси і міни-пастки, механічні підривники і різноманітні замикачі натискного, розвантажувального та інших принципів дії. Місця встановлення мін і фугасів добре маскуються.
Демаскуючими ознаками місць встановлення мін, фугасів і замикачів є порушення однорідності поверхні дороги (узбіччя), а також малопомітні орієнтири, які душмани залишили при мінуванні. Такими орієнтирами можуть бути зламана гілка або зарубка на дереві, розсипане зерно, зв’язаний жмут соломи поблизу місця встановлення міни, купка каміння на узбіччі дороги, знаки, намальовані фарбою на дувалах і т.д.
В останні роки душмани широко використовували фугаси, які підриваються за допомогою радіо підривників або по дротах.
Радіо підривники застосовувались для підривання зарядів ВР (груп мін), встановлених на полотні доріг, в мостах, для опорних колон галерей, в місцях можливого скупчення людей (на автобусних зупинках) та інших місцях.
Досвід бойових дій в Афганістані свідчить, що роль і значення загороджень і руйнувань на гірських дорогах значно вище, ніж у звичайних умовах, так як обійти заміновані ділянки доріг практично неможливо, а на відновлення цих ділянок необхідно затратити від кількох годин до кількох діб часу.
Завдання і особливості мінування залізниць. Документація на мінно-вибухові загородження, що встановленні на дорогах.
Мінування залізниць проводиться з метою створення аварії потягів із руйнуванням залізничного полотна шляхом встановлення мін на перегонах (ділянках), де потяги рухаються з найбільшою швидкістю, а також в місцях, де ліквідація наслідків аварії найбільш утруднена (глибокі виямки, насипи, підйоми і спуски, підходи до місць і шляхопроводів).
На перегонах шляхи мінуються ділянками по 1 км і більше між ділянками мінування можуть бути проміжки по 1,5 – 2 км.
Викладач розповідає схему мінування перегону А-Б 2/3 довжини локомотива
Для аварії потягу необхідно створити у полотні дороги вирву діаметром до 5 м з руйнуванням рейкової колії над нею або вибити (зруйнувати) і рейку не коротше 0,5-1м .
На ділянках мінування залізниць протитранспортні міни розміщуються групами по 3-5 шт., відстань між сусідніми групами 100-150 м, відстань між мінами в групах – не менше 200 метрів і залежить від типу мін. Так, для міни МЗУ, МЗУ-С – не менше 500 м.
Розхід протитранспортних мін визначається на кожен перегін окремо від розрахунку 1-2 міни на один кілометр залізниці.
Глибина встановлення міни залежить від її конструкції і може бути до 1,5 м, від найближчої рейки ставляться на відстані до 1,5 м. При вибуху заряду ВР вагою 20 кг, встановленого на глибині 0,5-1,5 м, у залізничному полотні утворюється вирва діаметром 3,5-5,5 м
Всі ознаки встановлення мін повинні ретельно маскуватися:
- грунт прибирається;
- рихлий шар втрамбовується;
- поверхневий грунт заливається мазутом, розчином сажі і т.д.
Термін сповільнення протитранспортних мін, що встановлюються на залізниці, регламентуються умовами місцевості і часом, необхідним для ліквідації наслідків аварії і відновлення руху на дорозі. У всіх випадках 25-30% мін встановлюються із сповільненням до 5 діб.
Запуск механізмів мін проводиться за наказом старших начальників і тільки після припинення експлуатації залізниці – своїми силами.
Штучні споруди на залізниці мінуються об’єктними мінами, як поодинокими так і груповими по 2-3 шт.
На підходах до важливих штучних споруд і в місцях, де противник буде розгортати відновлювальні роботи після аварії потягів, можуть встановлюватись протитанкові та протипіхотні міни групами по 5-10 шт., а де можливе скупчення відновлювальної техніки можуть ставитись міни-сюрпризи, а також мінуватися об’єкти водопостачання і т.д. На кожну заміновану ділянку залізниці складається звітна документація, формуляри загороджень.
Завдання по мінуванню залізниці взвод звичайно виконує по відділеннях, кожне відділення виділяє три розрахунки по двоє чоловік . Організація виконання завдання подібна до дії при мінуванні автомобільних доріг протитранспортними мінами. При будь-якій організації послідовність виконання завдання така:
- розмітка місць встановлення мін;
- вироблення шурфів;
- рознесення мін і зарядів до них;
- перевірка справності мін і їх розміщення на ділянках;
- маскування і фіксація мін.
Мінування залізниць є важливим завданням при створенні загороджень на дорожніх напрямках і вимагає від особового складу глибоких знань правил мінування їх.
Всі встановлені мінно-вибухові загородження і об’єкти, підготовлені до вибуху, повинні бути нанесені на карту командира і точно зафіксовані у документах.
На кожну міновану ділянку дороги командири відділень складають формуляри загороджень. Дороги викреслюються в плани і на ній повинні бути вказані всі встановлені міни. На кожну встановлену протитранспортну або об’єктну міну (фугас) складається звітна картка у трьох екземплярах.
Екземпляр № 1 – начальнику інженерних військ армії;
Екземпляр № 2 – начальнику інженерної служби бригади;
Екземпляр № 3 – командиру підрозділу на який покладено утримання встановленої міни.
На всі мінні поля, встановлені на дорогах, на місцях можливих об’їздів складають формуляри. Формуляр складає командир взводу, якій проводить мінування.
У всіх випадках прив’язка проводиться до орієнтирів, що є на карті і на місцевості і важко знищуються у ході бою.
Мета, задачі і способи розвідки і розмінування доріг, дорожніх споруд і місцевості. Способи розмінування доріг, дорожніх споруд, маршрутів руху військ, особливості розмінування.
ХХІ століття почалося глибокими змінами в багатьох сферах життя суспільства. Одна з них тісно пов’язана з проблемами захисту кожною державою та народом незалежності, суверенітету.
Послаблення міжнародної обстановки, досягнуто в результаті поступового затвердження нового політичного мислення з задоволенням прийнятого народом.
Основу системи, загороджень складають загородження на дорожніх напрямках. Дороги можуть бути, заміновані протитанковими та протипіхотними мінами в т.ч. СДМ, підготовлені до руйнування об’єкти, тому розвідці та розмінуванню доріг завжди приділяється велике значення.
Із досвіду Великої Вітчизняної війни відомо багато прикладів, коли німецько-фашистські війська проводили мінування та руйнування доріг. Так в період з 18 по 23 червня 1942 року під Курськом, почавши переможний наступ, наші війська зняли 7500 протитанкових і 900 протипіхотних мін, основна частина яких була установлена на дорогах. Бойові дії в Афганістані підтверджують широке застосування на дорогах повстанцями загороджень. Застосовувались МВЗ та інші загородження, створювали завали з каміння, проводили знищення ділянок мостів. Мінували шляхи руху та окремі маршрути забезпечення бойової діяльності військ, які знаходяться в відриві, дороги на стрільбища та полігони, райони відпочинку, з’їзди з доріг. Частинами та підрозділами інженерних військ з 1980 по 1984 року було знешкоджено 23,5 тисячі мін і фугасів, в ході операції військами захоплено 57 тис. мін і 470 тон ВР.
В теперішній час в арміях найбільш розвинутих зарубіжних країн прийняті на озброєння різні системи дистанційного мінування за допомогою яких можливе мінування доріг та шляхів висування військ. Таким чином стало можливим мінування доріг в період руху по ним військами.
З цього можна зробити висновок про те що розмінування доріг та маршрутів висування військ є важливою та дуже трудомісткою задачею інженерного забезпечення бою, вирішувати яку прийдеться в усіх видах бою і особливо важливе значення її був у наступі.
Загородження і перешкоди, які зустрічаються на шляхах висування військ, у тому числі і МВЗ, як правило обходяться і лише при неможливості їх обходу, в них проробляють проходи.
Розвідка доріг та колонних шляхів на наявність МВЗ може проводитися наперед, при прокладці маршрутів а також в ході висування військ.
Задачі розвідки МВЗ на дорогах та маршрутах руху військ:
Виявлення мін, наявність в них елементів знешкодження.
Визначення схем мінування, способу установки і типу мін.
Крім того, при розвідці МВЗ установлених дистанційно визначається:
час та спосіб мінування;
кількість, тип, напрямок, висота польоту літака (вертольоту) який проводить мінування.
інтервали скиду мін;
місця їх падіння та їх тип.
Для розвідки маршрутів можуть виділятися ІРД, але як правило в наступі задачі по розвідці і розмінуванню маршрутів перекладаються на дорожні підрозділи, які їх утримують ІРД діє за органами бойової охорони.
В ході маршу розвідка МВЗ на шляхах ведеться всіма розвідувальними органами підрозділів, а також групами розвідки загонів забезпечення руху мбр.
Для виявлення мін, які встановлені дистанційними системами мінування в розвідувальних підрозділах і на головній машині кожного підрозділу повинні призначатися спостерігачі за проїжджою частиною дороги та повітрям.
І Р Д оснащається:
- дорожніми міношукачами або танками з тралом - 1-2 шт.
- індивідуальні міношукачі - 4 шт.
- саперні далекоміри - 1 шт.
- бінокль - 1-2 шт.
- уклономір - 1 шт.
- плавальний костюм - 1 шт.
- човен надувний малий - 1 шт.
- комплект розвідки, розмінування - 1 шт.
- компас карта - 1 шт.
- транспортні засобі з радіостанцією - 1 шт.
Візуальна розвідка проводиться ІРД з вертольоту. Склад дозору два– три сапери розвідники на чолі з офіцером. Огляд проводиться шляхом прольоту на висоті 40-50 м.
В ході розвідки всі дані наносяться на крупно масштабну карту або схему.
Найбільш поширеними будуть наземні дії. Основними способами ведення розвідки будуть :
1 – дії ІРД з одним дорожнім міношукачем;
2 – дії ІРД з двома дорожніми міношукачами
3 – дії ІРД з танковим тралом.
Способи розмінування доріг і маршрутів руху військ.
Завдання про розмінування доріг і маршрутів руху військ виконують спеціально призначені підрозділи інженерних військ або загонами забезпечення руху. Склад і спорядження підрозділів які виділяються для розмінування доріг визначаються обстановкою, поставленою задачею. Наявністю засобів розвідки, розмінування може складати від окремої роти до відділення для розвідки і розмінування крупних об’єктів на дорозі, виділяються спеціально підготовлені сапери з відповідною апаратурою для розвідки та знешкодження об’єктних мін.
При наявності даних розвідки про мінування доріг підрозділам ставиться задача на їх розмінування, а якщо таких даних немає то ставиться задача на розвідку і розмінування.
Розмінування дороги включає
розвідку проїзною частини, узбіччя, кюветів, штучних споруд, смуги безпеки по обох сторонам дороги.
ліквідація виявлених мін;
контрольну перевірку розмінованих ділянок.
В залежності від наявності засобів для розвідки та ліквідації мін спорядження підрозділів, виділених для розвідки і розмінування доріг, буде різним але в усіх випадках ці підрозділи повинні мати:
- засоби розвідки дороги на наявності мін (індивідуальні міношукачі дорожні міношукачі, щупи, трали).
- засоби знищення мін та стаскування (ВР та ЗП, трали, пристрої для стаскування мін).
- засоби позначення мін та огородження перевірених смуг місцевості (прапорці, віхи, показники, засоби огородження). Але при любому способі в першу чергу розміновується проїжджа частина на ширину 4-4,2 м, яка забезпечує односторонній рух техніки, після чого проводиться розмінування на всю ширину дорожнього полотна, а вже після цього проводиться розмінування смуг безпеки на ширину до 25 м. по сторонам дороги.
Розглянемо основні способи розмінування доріг з різним покриттям
Розмінування грунтових доріг та колонних шляхів
1). Дії розрахунку з одним ДІМ
Розрахунок здатний везти розвідку і розміновувати дорогу для одностороннього руху за 2-3 заходи, для двостороннього за 4-5 заходів.
Склад розрахунку – 5 чоловік
№1 - командир розрахунку
№2 - оператор
№3 - водій
№4,5 – сапери з міношукачами, щупами та іншими засобами.
ДІМ рухається по осі дороги, при виявлені міни він зупиняється. Сапери №4 №5 виходять з машини, а ДІМ від’їзджає назад на 12-15 метрів. Сапери визначають причину остановки ДІМ і визначають місце розташування міни. ДІМ від’їзджає назад на безпечну відстань 100 м. Сапери за допомогою кішок стягують міну, знешкоджують її та забирають з дороги або підривають накладним зарядом.
Після цього сапери займають свої місця в ДІМ і він продовжує рух.
2)Дії відділення з двома ДІМ
В кожному ДІМ розміщується по 5 чоловік, як і в попередньому випадку, тобто саперів з них 3 чоловіка. Машини рухаються по дорозі уступом 40-50 м, друга машина перекриває першу на 10-20 см, в результаті ведеться перевірка та розмінування дороги шириною 4-4,2 м., що забезпечує односторонній рух, тобто відповідає вимогам пропуску батальйонів які наступають.
При виявленні міни, міношукачі зупиняються, сапери діють як і в попередньому випадку.
3). Дії розрахунку і танка с тралом.
Розмінування за допомогою танка з тралом та (ісвід) ісв.
При дії відділення з танком, оснащеним тралом, розмінування здійснюється в такій послідовності: БТР з саперами рухається за танком на відстані 100 м. При вибуху міни під тралом танк і БТР зупиняється, сапери спішуються, перевіряють і розміновують дорожнє полотно, починаючи від місця зупинки БТР і просуваються вперед по дорозі не менше як 100 м від місця зупинки танка з тралом. Після розмінування вказаної ділянки дороги, рух продовжується в тому же порядку.
Дороги з твердим покриттям, а також при відсутності засобів механізації, можна розміновувати за допомогою міношукачів та щупів.
В даному випадку відділення здатне розмінувати одним заходом дорогу шириною до 8 м з продуктивністю 0,5 км/год.
4). Дії відділення по розмінуванню дорожнього полотна.
Номери розрахунків № 1,2,3,4 сапери з міношукачами, рухаючись уступом вправо або вліво, захвачують смугу до 2-х метрів, перевіряють дорогу на наявність мін, виявлені міни позначають червоними прапорцями і оповіщають про це відділення.
Для позначення перевіреної частини № 1 ставить білі прапорці на стороні уступу через кожні 10-15 м.
Номери розрахунків № 2,3,4 – доходячи до чергового прапорця переставляють на ширину перевіреної їм зони. Всі номери зберігають дистанцію 15-20 метрів №5 і №6 рухаючись ззаду на відстані 40-50 м і кожний за своїми двома номерами стягують і знешкоджують виявлені міни або знищують їх, і дотримуючись при цьому безпечної відстані від решти особового складу.
Спорядження відділення:
- міношукачі - 4шт;
- щупи - 4шт (із КР)
- прапорці для позначення мін з КР-И – 40 шт.
- прапорці білі для позначення перевіреної смуги-по потрібності, але не менше 50 шт. (тобто на 1 час роботи)
- кішки - 2шт.
- сумки мінера-підривника з бойовими тротиловими шашками (по200гр) - 2 шт.
В залежності від обстановки, наявності сил, засобів смуги безпеки вздовж дороги розміновують на різну ширину від 8 до 25 метрів.
Якщо необхідно розмінувати дорогу з смугами безпеки до 8 м, то виділяється взвод, а якщо смуги безпеки до 25 м то необхідно виділяти роту.
5). Розмінування дороги з смугами безпеки до 8 м саперним взводом
В даному випадку кожне відділення виконує задачу в своєму бойовому порядку рухаючись за відділенням, ведучим розвідку і розмінування проїжджої частини дороги, на дистанції 100 м,
Відстань, яку перевіряє кожний сапер до 2 метрів, обов’язки номерів розрахунку – ті ж, що й при діях відділення по розмінуванню проїжджої частини дороги. Загальна ширина перевірної смуги дороги та обочини складає 18-24 м.
Взвод здатний за 1 годину перевірити до 350 м, тобто 1 км за 3 години.
При нестачі часу і сил на розмінування смуг безпеки всі виявлені поля та групи мін огороджуються і позначаються.
Всі заміновані ділянки доріг перекриваються і на них встановлюються попереджувальні знаки з написом „Проїзд заборонено - МІНИ”.
Розмінування доріг з твердим покриттям
При розмінуванні дороги з твердим покриттям перевіряються:
дорожнє покриття;
узбіччя;
кювети;
дорожні споруди.
Одночасно проводиться розвідка смуг безпечності шириною до 100 м по обом сторонам дороги на наявність протибортових мін.
Особливу увагу звертають на штучні споруди (мости, труби і т.д.) і ділянки доріг в виїмках і насипах, на крутих поворотах і пересіченнях доріг, в місцях де прохід забруднено.
Для пошуку протибортових мін неконтактної дії, особовий склад оснащується магнітними бомбошукачами і глибинними щупами.
Протитранспортні міни знищуються без їх виймання з місця установки вибуховим способом зосередженими або кумулятивними зарядами.
Дії розрахунку при знищенні протитранспортної міни:
спочатку над місцем установки міни з збереженням заходів безпеки підривається заряд ВР масою 0,4 – 1 кг для перевірки чутливості міни до зовнішніх дій;
глибинним щупом визначається глибина установки міни;
пробурюється свердловина діаметром 10-30 см, по глибині свердловина не повинна доходити до межи на 30-50 см.
В свердловину опускається заряд ВР і підривається.
При невеликому заглибленні міни (1,5-2 м) вона може знищуватися кумулятивним зарядом і установленим на поверхні.
Розмінування дороги, узбіччя і кюветів проводиться способами розглянутими вище.
Особливостями розмінування доріг і маршрутів висування військ замінованих за допомогою ДЗМ полягає у тому, що мінування може бути проведено в ході руху в комплексі з бомбовими та ракетними ударами авіації. По – друге, можуть бути застосовані протитанкові міни з неконтактними підривниками, проти яких застосовувати танки з тралами і ДІМ не можна. На марші, на маршрутах висування військ проходи в МП проробляють загони забезпечення руху або спеціально виділяні групи розгородження. Вони позначають стандартними знаками і на них може бути організована комендантська служба. Проходи повинні бути шириною не менше 6 м і дозволяти пропуск штатної бойової техніки. При подоланні ДВМП танкові підрозділи проробляють проходи за допомогою танків з тралами, виходять на маршрути, які забезпечують проходами сапери ЗЗР.
Протипіхотні ДВМП проробляються танками і БМП без зупинки і очікування готовності проходів. Для решти машин необхідно робити вихід до проходів які створюють ЗЗР.
При раптовому мінуванні безпосередньо на колону вимагається її миттєва зупинка, особовому складу спішуватися забороняється.
В зв’язку з цим в кожному батальйоні повинна готуватися група розгородження в складі 1-2 відділень, а у кожному взводі готується відділення, здатне вести розвідку і забезпечити вихід машин взводу на прохід.
Групи розгородження, слідуючи в колоні і розрахунки проводять огляд зони мінування.
Результат доповідають командиру колони який приймає рішення на подолання МВЗ. Основні суцільні проходи в ДВМП проробляються ЗЗР або групами розгородження за допомогою механічних засобів. При невеликій густині мін, що добре видимі бойові машини можуть виходити з замінованої ділянки шляхом об’їзду окремих мін.
Пророблення проходів для виводу бойових машині спеціальних засобів з замінованих ділянок, основні проходи або за границю загородження здійснюється вручну з використанням комплекту розмінування і інших пристроїв розчистки розрахунками машин. В якості пристроїв можуть застосовуватися: захисні маски, наколінники, захватна ложка, скребок, сачки для збору мін, обмежувач розльоту осколків, пристрій для кидання кішок та інше.
Для розмінування автомобільних доріг можуть бути використані штатні засоби розмінування, машини з бульдозерним обладнанням, а також комплекти КР з допоміжними пристроями.
В усіх випадках заходи безпеки при проробленні проходів і при знешкодженні мін встановлюються в залежності від застосованих противником мін. Особливу увагу повинно бути звернено на це при застосуванні противником магнітних та неконтактних мін.
Із всього сказаного по даному питанню можна зробити висновки, що розглянуті способи розмінування доріг і маршрутів висування військ не являється постійними, вони міняються по мірі розвитку техніки і засобів пошуку і знешкодження мін. Від творчого мислення командира залежить успіх виконання задач по розмінуванню доріг і маршрутів висування військ.
Завдання розмінування місцевості. Організація і способи розвідки місцевості. Суцільне розмінування місцевості. Заходи безпеки.
Розмінування проводиться з ціллю перевірки і очистки місцевості від вибухонебезпечних предметів, з використанням засобів пошуку мін, мінних тралів, зарядів розмінування, підривних зарядів та інших засобів.
Задачами розмінування являються:
проведення роз’яснювальної роботи серед населення про заходи безпеки і правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів;
організація розвідки місцевості яку необхідно розміновувати;
пошук і знищення вибухонебезпечних предметів;
планування і організація виконання задач по виконанню і знищенню вибухонебезпечних предметів.
облік і звітність по задачам розмінування.
При виборі районів розташування військ використовуються дані про загородження які отримуються повітряною та іншими розвідками. До виходу військ в райони розташування вони перевіряються на наявність мін та вибухонебезпечних предметів. Для чого в склад рекогносцировочних груп включаються підрозділи інженерних військ з засобами розвідки загороджень.
Перевірка на наявність мін і розмінування районів розташування проводиться інженерно-саперними підрозділами з застосуванням підрозділів родів військ, підрозділи можуть посилюватися танками з мінними тралами в окремих випадках можуть застосуватися собаки мінно-пошукової служби.
Розмінуванню підлягає місце розміщення підрозділів та пунктів управління, шляхи підходу до них, та дороги які до них прилягають.
В районах розташування в першу чергу перевірці підлягає: - основні дороги та їх об’їзди, райони розвертання ПУ, позиційні райони ракетних та зенітно - ракетних частин, в подальшому – решта доріг та окремих ділянок місцевості вздовж доріг, призначені безпосередньо для розташування підрозділів.
При перевірці місцевості. На наявність мін можуть застосуватися танки споряджені мінними тралами, ІРМ, дорожні та індивідуальні міношукачі, щупи, КР, оптичні засоби розвідки.
Пошук об’єктних і противобортових мін здійснюється підрозділами за допомогою глибинних щупів, бомбошукачів та інші.
Місцевість на наявність мін вздовж дороги, де повинні розташовуватися війська перевіряються за допомогою танків з тралами глибиною до 200 м з обох сторін дороги зигзагоподібними рухами від дороги до зовнішньої межі смуги яка провіряється.
Відстань між сусідніми точками повороту 60-80 м на кожні два трала виділяється відділення на БТР, яке рухається на безпечній відстані від танків з мінними тралами. При підривах мін під тралом відділення спішується і розрахунками 2-3 чоловіка перевіряють місцевість в районі вибухнувшої міни на 100 м вперед та 40-50 м по обидві сторони від напрямку руху танка з тралом. Виявлені міни позначаються і знищуються виділеними для цього спеціальними командами.
При перевірці місцевості з обох сторін дороги на наявність мін вручну, кожному відділенні назначається ділянка довжиною і шириною 200 м. Відділення діє розрахунком по три чоловіка. Один розрахунок перевіряє місцевість по одну сторону дороги, а інший по другу. Розрахунки рухаються зигзагоподібними рухами з відстанню між сусідніми точками повороту 40-50м перевіряє підрозділи місця. Кожний номер перевіряє смугу шириною 2-2,5 м.
Суцільне розмінування місцевості.
Суцільне розмінування місцевості проводиться з метою очистки території від мін, снарядів, ракет авіабомб та інших предметів які не розірвалися.
Відповідальність за організацію та якість виконання задач несуть командири частин та підрозділів по яким поставлена задача щодо розмінування.
Суцільне розмінування місцевості здійснюється за наказом старшого начальника. Призначенні для організації розмінування командири частин повинні ознайомитись:
викопірками карт з даними про загородження;
формуляр мінно-вибухових загороджень;
дані інженерної розвідки з аерофотознімками;
дані про нові типи мінно-вибухових засобів противника;
дані про опитування населення та допитування полонених.
Підрозділи призначені для суцільного розмінування оснащуються:
засобами розвідки;
засобами знешкодження, стягування, транспортування і знищення мін та невибухнувших боєприпасів.
Засобами та пророблення проходів.
А) Розвідка місцевості і об’єктів при суцільному розмінуванню місцевості
Розвідка місцевості і об’єктів проводиться з задачею виявлення замінованих ділянок та границь мінних полів, мінованих споруд та об’єктів, а також вулиць, площ, на яких знаходяться боєприпаси які не розірвалися.
Командиру підрозділу призначеного для розвідки місцевості вказується:
район який підлягає розвідці та його особливості;
задачі та порядок проведення розвідки;
способи виконання задач;
порядок підготовки та використання засобів, необхідних для виконання задачі;
порядок позначення та знешкодження мін які виявлено та боєприпасів які не вибухнули;
строки та порядок представлення звітних документів, а також особливості збереження заходів безпеки.
До начала розвідки командир підрозділу повинен:
прийняти рішення на організацію розвідки;
поставити задачі підрозділам;
підготувати необхідні засоби та особовий склад.
Розвідка починається з пророблення головних та допоміжних проходів на призначених ділянках місцевості. Головні проходи шириною 6-8 м проробляються через кожні 600-1000 м, максимально використовуючи місцеві дороги.
Вони являються вихідними рубежами з яких підрозділи починають розвідку, а потім і розмінування місцевості.
Допоміжні проходи шириною 3-4 м проробляються паралельно і перпендикулярно головним проходам на відстані 150-180 м один від другого.
Пророблення головних та дорожніх проходів може виконуватися :
- механічним способом – саперними підрозділами з використанням танків з тралами;
- за допомогою подовжених зарядів.
При проробленні головного проходу вручну призначається ісвідд., а допоміжного – розрахунку в складі 3-4 чоловік.
Пророблення головного проходу здійснюється в слідуючому порядку:
- перший-п’ятий номери, рухаючись уступом вправо (вліво) на дистанціях 10-15 м, перевіряючи міношукачами смуги шириною 1,5-2 м кожний позначає виявлені боєприпаси прапорцями, підозрілі місця перевіряють щупами, на місцевості покритій високою травою або кущами протралюються першим номером кішкою (при можливості спалюється).
- командир відділення сумісно з шостим номером розрахунку позначають границі проробленого проходу віхами (прапорцями) через 25-30 м після стаскування міни з місця, знищують або переводять в безпечне положення.
Всі проходи нумеруються. Указки з номерами проходів установлюються на пересіканні проходів.
Послідуючі дії по розвідці місцевості організовуються в залежності від результатів пророблення проходів;
- у випадку виявлення мін, розвідка ділянок не проводиться – проводиться суцільне розмінування;
- при відсутності мін на проходах ділянки місцевості між ними підлягають допоміжній розвідці.
Розвідка ділянок місцевості проводиться:
рухом номерів розрахунку зиґзаґами;
пророблення проходів при прямолінійному русі від передньої до тильної границі ділянки.
При проведенні розвідки місцевості рухом зиґзаґами відділенню призначається ділянка 300-360 м по фронту та 150-180 м в глибину. Кожному саперу для розвідки призначається ділянка місцевості 50-60 м по фронту та 150-180 м в глибину. Розвідка місцевості здійснюється в певній послідовності.
Перед початком розвідки командир відділення з одним із номерів розрахунку виставляє орієнтирні знаки вздовж передньої та тильної межі ділянки через 50-60 м які вказують напрямок першопочаткового руху кожному номеру. Потім відділення займає початкове вихідне положення і по команді: „До розвідки приступити” кожний номер рухається вздовж правої сторони своєї ділянки одночасно виставляючи через кожні 25-30 м прапорці вздовж лівої межі ділянки. Коли відділення підходить до тильної сторони ділянки номери продовжують перевірку місцевості рухаючись в зворотньому напрямку в своїй ділянці зиґзаґами. При цьому вони орієнтуються по прапорцям установленими сусідніми номерами. Кожний номер уважно перевіряє міношукачем місцевість шириною 1,5- 2 м, здійснює перевірку щупом вся підозрілі місця на шляху руху та оглядаючи місцевість за межами перевіреної ділянки.
Для розвідки місцевості при прямолінійному пересуванні номерів кожному відділенню призначається ділянка місцевості 150-180 м по фронту і в глибину. До початку розвідки командир відділення з одним із номерів розрахунку виставляє орієнтирні знаки на передній та тильній границі ділянку через 25-30 м для вказання саперам напрямку руху.
Відділення займає вихідне положення у орієнтирних знаків з інтервалом 25-30 м між номерами. По команді „До розвідки приступити”, непарні номери починають рух до тильної границі ділянки, перевіряючи місцевість шириною 1,5-2 м, після чого на відстані 25-30 м – парні номера, діють аналогічно непарним.
По закінченні перевірки місцевості на всю глибину ділянки відділення повертається за напрямком до передньої границі ділянки, звідки по команді командира переходять на нові ділянки.
Виявлені в процесі розвідки міни та невибухнувші боєприпаси позначаються червоними прапорцями. Про перші виявлені боєприпаси доповідається по команді та доводиться до всіх ведучих розвідку на даній ділянці. Знищення або знешкодження виявлених мін та боєприпасів проводиться по закінченню розвідки всієї ділянки або в кінці дня по команді командира взводу.
Б) Суцільне розмінування місцевості
Для суцільного розмінування взводу призначається ділянка місцевості (450х540)х(300-360), відділенню (300-360)х(150-180) м ділянка відділення розбивається на смуги розміром 50-60 м по фронту та 150-160 в глибину.
Межі ділянок та смуг позначаються добре видимими знаками. На розмінування однієї смуги призначається один номер розрахунку. На лівому (правому) кутку своїх смуг номера розрахунків встановлюють особисті таблички з вказівкою фамілії та номера смуг.
Указники зберігаються на своїх місцях до задачі відділення командиру взводу.
При суцільному розмінування відділення шикується біля передньої границі ділянки, номери розрахунків займають вихідне положення, розташовуючись біля особистих табличок і по команді „До виконання задачі приступити” проробляють проходи шириною 1,5-2м. Рухаючись вздовж правого (лівого) кордону своєї смуги. Роблячи пошук міношукачем сапери уважно перевіряють та оглядають місцевість. В місцях, на яких прослуховується сигнал в телефонах, а також всі підозрілі місця перевіряють щупами, знайдені міни та боєприпаси які не вибухнули позначають червоними прапорцями. Границя перевіреної смуги позначається справа (зліва) білими прапорцями, які встановлюються через кожні 5 м. Після виходу до тильної границі ділянки, відділення повертається до передньої границі по тільки що перевіреній смузі, проробляючи пошук повторно візуально та міношукачем. При проробленні наступного суміжного проходу номера розрахунку знімають білі прапорці з раніше позначеної границі і переставляють їх на нову. Аналогічно проробляються решта проходів на всій ділянці. Всі виявлені міни та боєприпаси після перевірки відділеннями своїх ділянок знищуються як правило на місці. Знищення проводиться спеціальною командою на чолі з офіцером.
в) Контрольна перевірка
Якість виконання задач по суцільному розмінуванні місцевості перевіряється контрольними групами які призначаються розпорядженням старших начальників. Особовий склад підрозділів призначений для проведення контролю відбирається з числа солдат саперів, сержантів, офіцерів. Контрольні групи оснащуються засобами розвідки, позначення та знищення боєприпасів.
Контрольній перевірці якості розмінування підлягає місцевість, на якій проводилось суцільне розмінування, та ділянки місцевості, на яких в ході розвідки не виявлено боєприпасів. Контрольна перевірка проводиться вибірковим порядком. Перевірці підлягає 10-12% розмінованої місцевості.
Ділянки місцевості для контрольної перевірки вибираються командирами контрольних груп або вказуються старшими начальниками.
Контрольна перевірка місцевості зазвичай організовується та проводиться проробленням контрольних проходів шириною 3-4 м, на відстані 50-100 м один від одного. Ті ділянки на яких виявлені міни або боєприпаси, підлягають повторному розмінуванню.
Повторній очистки від вибухонебезпечних предметів підлягають площі на яких в результаті контрольної перевірки були виявлені вибухонебезпечні предмети. Про результати контрольної перевірки складається акт в якому вказується:
місце та час проведення контрольної перевірки;
ким і коли проводилась очистка від вибухонебезпечних предметів площі яка підлягає контролю.
хто і якими силами проводив контроль;
результати контрольної перевірки;
кількість виявлених та знищених при контролі вибухонебезпечних предметів;
Висновки командира контрольної групи.
Заключення
Враховуючи тенденції розвитку МВЗ в арміях зарубіжних держав, у випадку військового конфлікту противник буде широко застосовувати всі види загороджень, використовуючи для цього раніше підготовлені криниці на дорогах та минаючи маршрути руху військ.
Використовуючи для цього дистанційні засоби мінування. Розвідка та розмінування являються важливою задачею. Особливо у випадку застосування неметалічних мін, з елементами не знешкодження та неконтактними підривниками.
Виконувати дані задачі вчасно та без втрат можуть тільки добре підготовлені та ініціативні солдати та офіцери. Тому потрібно постійно слідкувати за новими засобами мінування, які з’являються у противника, вивчати їх і бути готовими до виконання поставлених задач.
В усіх випадках необхідно намагатись знайти хід загородження на дорогах приймаючи міри до пророблення проходів в них або відновлення зруйнованих доріг.
Доцент кафедри інженерних загороджень
підполковник М.П. Бамбуляк
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора