Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Установлення і фіксація мінних полів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Затверджую
ТВП начальник кафедри інженерних загороджень майор
Р.А.Миколайчук
“____”______________2005 р.
Методична розробка
з дисциплін ”Інженерні загородження”
по спеціальності „Експлуатація і ремонт електротехнічних засобів”
Тема №3 ”Установлення і фіксація мінних полів”
Заняття №1 “Мінні поля, їх призначення та вимоги до них”
Автор: підполковник Бамбуляк М.П.
Розглянуто на засіданні кафедри
(предметно-методичної комісії)
Протокол № ___ від_________2005 p.
м. Кам’янець-Подільський
2005 рік
Методична розробка
для проведення занять з інженерних загороджень
Тема №3 ”Установлення і фіксація мінних полів”.
Навчальна та виховна мета:
І. Вивчити принципові схеми, основні характеристики та способи встановлення мінних полів.
2. Вивчити порядок обліку та способи прив’язки мінних полів.
3. Вивчити прилад фіксації мінного поля та порядок зняття відліків..
4. Навчитись заповнювати формуляр загороджень та проводити відгук мінного поля за даними фіксації
5. Навчитись визначати відстані до точок мінного поля і орієнтирів графічним і аналітичним методами.
6. Виховувати в навчаємих почуття особистої відповідальності при проведенні розвідки. Прищеплювати сміливість і впевненість при роботі з міношукачами.
Час: - 4 годин
Загальні організаційно-методичні вказівки
І. План вивчення теми
Назва заняття
Час
Метод проведення
Місце проведення
Заняття №1 ” Мінні поля, їх призначення та вимоги до них”
2 години
Групове заняття
Клас
Заняття №2 “Прив’язка мінного поля за допомогою приладу ПФМ”
2 години
Групове заняття
Клас
ІІ. Особливості організації і методика проведення заняття за темою №6.
І. Тема відпрацьовується на протязі двох занять. Заняття проводяться викладачем у класі та навчальному центрі.
2. Заняття проводяться в класі викладачем з використанням матеріальної частини. На заняттях розглядаються принципові схеми мінних полів, сутність фіксації, призначення, ТТХ, устрій, робота з приладом ПФМ.
Тема №3 ”Установлення і фіксація мінних полів”
Заняття №1 “Мінні поля, їх призначення та вимоги до них”
Навчальна та виховна мета:
Вивчити мінні поля, їхнє призначення та вимоги, що пред’являються до них.
Вивчити принципові схеми, основні характеристики та способи встановлення мінних полів.
Знати сутність прив’язки та способи фіксації мінних полів.
Виховувати у курсантів впевненість, сміливість при роботі з засобами розвідки при пошуку мін.
Час : 2 години:
Місце : кабінет інженерних загороджень;
Вид заняття: групове заняття
Матеріальне забезпечення
Мінний шнур - 1 к-т.
Орієнтирний знак - 1 шт.
Розбивочний знак - 1 шт.
Графопроектор.
Слайди.
Бланк формуляр загороджень - на кожного навчаємого.
Журнал основної інформації про загородження. -15 шт.
Журнал керування мінним полем -15 шт.
Схеми і плакати по темі - 6 шт.
Прилади: ДСП-30, рулетка, сажень, компас, ПФМ – по 1 комплекту.
Рекомендована література :
Руководство по устройству и преодолению инженерных заграждений, секретно, 1986 р.
Наставление по инженерному обеспечению боевых действий Сухопутных войск ч.IV, изд. М., 1984 р. секретно.
Навчальні питання і розрахунок часу
І. Вступна частина. -5хв.
ІІ. Основна частина. - 80 хв.
Мінні поля, їхнє призначення та вимоги до них. Принципові схеми та основні характеристики МП. Способи встановлення МП. Заходи безпеки при мінуванні. - 40 хв.
Облік мінних полів. Призначення й сутність фіксації. Способи прив’язки МП. – 40 хв.
ІІІ. Заключна частина. - 5 хв.
Організаційно-методичні вказівки
Заняття починається з об’явлення теми, порядку її відпрацювання.
При відпрацюванні першого навчального питання головна увага приділяється призначенню та основним характеристикам мінних полів, вивченню принципових схем та основних характеристик мінних полів. При вивченні цього питання викладач використовує слайди (плакати).
Відпрацювання 2-го питання проводити методом розповіді з використанням слайдів (плакатів). Особливу увагу звертати на способи прив’язки мінних полів та відпрацюванню звітних документів.
Заняття закінчити підведенням підсумків та видачею курсантам завдання на самопідготовку.
Хід заняття
І. Вступна частина. - 5 хв.
Заняття викладач починає з перевірки наявності особового складу, виконання завдання на самопідготовку. Викладач доводить тему, мету заняття, літературу.
ІІ. Основна частина. - 80 хв.
Мінні поля, їхнє призначення та вимоги до них. Принципові схеми та основні характеристики МП. Способи встановлення МП. Заходи безпеки при мінуванні. - 40 хв.
Зараз оснащення наших Збройних Сил сучасними засобами буде незначним. У зв’язку з сучасним економічним станом це буде дуже важко. Тому ті засоби, що є на озброєнні ще будуть дуже довго застосовуватись і тому їх необхідно знати.
В період Великої Вітчизняної війни мінно-вибухові загородження, що створювались інженерними підрозділами, відіграли велику роль в досягненні перемоги над ворогом.
8 грудня 1941 р. (битва під Москвою) Г.К.Жуков, в той час командуючий Західним фронтом доповідав голові Державного комітету оборони : «Застосування протитанкових мін дає все більший ефект… це пояснюється, перед усім, тим. Що в останніх боях значно поліпшилась взаємодія з саперними частинами на полі бою підрозділи саперів-винищувачів з протитанковими мінами висувались в напрямі руху танків і встановлювали швидко міни, іноді в безпосередній близькості від танків противника. В бою біля с. Акулова загороджувальним вогнем артилерії танки були загнані на мінне поле, де і понесли великі втрати».
Широке застосування МВЗ отримали в боротьбі з контрреволюційними силами в ДРА в цілях обмеження маневру банд і нанесення їм втрат в живій силі і техніці. На важко доступній місцевості загородження влаштовувались в гірських проходах по окремим напрямам. В рівнинних пустельних і напівпустельних районах проводилось рухоме мінування з влаштуванням загороджень на виявлених напрямах дій противника. Широке застосування мін не тільки наносило враження живій силі і техніці заколотників, але й викликало «мінобоязнь», обмежувало їх маневр.
На теперішній час, враховуючи досвід Великої Вітчизняної війни, бойових дій в ДРА і досвід навчань встановилось повністю визначене поняття про мінні поля і вимоги, що пред’являються до них, що буде розглянуто на даному занятті.
Основу інженерних загороджень становлять мінно-вибухові загородження. Вони влаштовуються з різноманітних мін і підривних зарядів за допомогою загороджувачів. СМД і вручну і призначаються для враження живої сили і техніки противника. Застосування СМД дозволяє раптово і в короткі терміни встановлювати МП на різній місцевості :
а) по характеру дії на противника інженерні загородження діляться на
МВЗ;
Невибухові;
Електризовані;
Водні;
Комбіновані.
б) по призначенню ІЗ діляться на
Протитанкові;
Протипіхотні;
Протитранспортні;
Протидесантні;
Річкові.
Мінно-вибухові загородження поділяються на керовані та некеровані.
При створенні загороджень встановлюються :
Мінні поля;
Групи мін;
Окремі об’єктні міни;
Вузли загороджень;
Смуги і зони загороджень.
Група мін – включає декілька однотипних чи різного типу мін встановлених на обмеженій по площі ділянці місцевості, як правило в дефіле, вузлах дороги , на закритих ділянках, де скупчується о/с, техніка.
Мінне поле складає основу мінно-вибухових загороджень і являє собою ділянку місцевості (акваторії), на якій в певному порядку чи безсистемно встановлені міни одного чи декількох типів.
Мінні поля встановлюються в районах можливого скупчення військ противника, перед позиціями наших військ і на флангах з ціллю :
Нанести втрати противнику
Підвищити ефективність ПТ засобів
Затримати просування противника
Змусити рухатись його в напрямі, вигідному для наших військ
Закріплення захоплених територій і прикриття важливих об’єктів.
Мінні поля повинні прикриватися вогнем і розміщуватись на місцевості так, щоб наявність мін стало несподіванкою для противника, забезпечило ефективність враження його о/с і техніки.
Мінні поля влаштовуються в різних видах бою :
а) в наступі :
При відбитті контратак противника
При закріпленні захоплених рубежів
При прикритті відкритих флангів
б) в зустрічному бою :
На напрямах ймовірних атак противника
При прикритті флангів
в) в обороні :
В смузі забезпечення
На передовій позиції
Перед переднім краєм
В проміжках і флангах частин (підрозділів)
Для прикриття опорних пунктів механізованих і танкових підрозділів, позиційних районів ракетної частини, вогневих позицій артилерії, пунктів управління
Для перешкоди висадці повітряних десантів.
Мінні поля за своїм призначенням і способу керування діляться на :
а) по призначенню:
Протитанкові
Протипіхотні
Змішані
Протидесантні
б) по способу керування :
Керовані
Некеровані
Некеровані мінні поля встановлюються, як правило, в смузі забезпечення, перед переднім краєм і на глибину першої позиції. На шляхах руху своїх військ залишаються проходи.
Керовані мінні поля встановлюються, в основному, в глибині оборони наших військ.
Мінні поля будь-якого типу повинні відповідати наступним вимогам :
Забезпечувати найбільшу бойову ефективність
Бути стійкими до дії вибуху ядерних і звичайних боєприпасів, зарядів розмінування і сусідніх мін.
Повинні бути важко виявлятися противником.
Повинні швидко відшукуватись і розміновуватись своїми військами
Допускати швидку установку на місцевості
Не обмежувати маневру своїх військ
Найбільша бойова ефективність мінних полів забезпечується :
Максимальною імовірністю враження об’єктів, проти яких вони призначені
Високою вражаючою здатністю застосованих мін
Стійкість мінних полів від вибуху ядерних і звичайних боєприпасів, зарядів розмінування і сусідніх мін досягається :
Застосуванням вибухостійких мін
встановленням мін у грунт (сніг)
розкиданим розташуванням мін у рядах і рядів у мінному полі
застосуванням керованих мінних полів.
Найбільша складність виявлення мінних полів і пророблення проходів в них противником досягається :
різноманітністю схем розташування мін
маскуванням мін
встановленням обманних і змішаних мінних полів
встановленням різноманітних мін - пасток
застосуванням мін з багатократними підривними пристроями
збільшенням глибини мінного поля до розмірів, що перевищують найбільшу довжину зарядів розмінування, що застосовуються.
Можливість швидкого пошуку мінних полів і розмінування їх своїми військами забезпечується проведення фіксації мінного поля і всіх встановлених в ньому мін-пасток і мін, що встановленні в невилучений стан.
Швидке встановлення мінних полів досягається застосуванням засобів механізації і конструкції мін, що забезпечують безпечне транспортування в кінцево спорядженому стані.
Для того, щоб мінні поля не обмежували маневр своїх військ необхідно застосовувати керовані мінні поля, а в некерованих - залишати проходи, що позначаються помітними знаками в любий час доби.
Віддалення протитанкових МП від переднього краю вибирається з урахуванням ефективності вогню протитанкових засобів і може досягати 300-400 м.
Віддалення ПП МП з фугасних мін від переднього краю вибирається з врахуванням ефективності вогню зі стрілецької зброї.
ПП МП з осколкових мін повинні бути віддалені від переднього краю на відстані безпечній для о/с, що знаходиться в траншеях переднього краю.
При встановленні мінних полів перед позиціями наших військ найменше віддалення тильного ряду МП від позиції повинно виключати враження о/с ударною хвилею чи осколками при вибуху міни, для ПТМП найменше віддалення не менше 40м.
Висновок : таким чином, мінні поля будуть застосовуватись в різних видах бою з ціллю затримати наступ противника і нанести йому втрати. Тип мінних полів буде залежати від театру воєнних дій і умов місцевості. Тільки виконуючи вивчені вимоги до мінних полів можна забезпечити їх високу ефективність в різних видах бою.
Принципові схеми та основні характеристики МП.
При встановленні мінного поля на місцевості міни встановлюються в визначеному порядку, що називається схемою мінного поля. Основними характеристиками МП є : протяжність, розхід мін, крок мінування (слайд).
Протяжність мінного поля і його розташування на місцевості можуть бути різними і визначаються умовами конкретної обстановки, шириною ділянки, що прикривається, характером місцевості, системою вогню і наявністю сил і засобів для мінування.
Глибина мінного поля визначається його бойовим призначенням, умовами місцевості, типом застосованих мін і способом їх встановлення. Вона створюється за рахунок збільшення кількості рядів в мінному полі і відстані між ними . Глибина протипіхотних мінних полів повинна бути не менше 20 м.
Розхід мін в МП залежить від відстані між мінами в ряду, від типу мін і кількості рядів в МП і може визначатися за формулою :
N = nх1000/l, де
n – кількість рядів в МП
l - відстань між мінами в ряду , м.
Розхід мін на 1 км мінного поля може складати для :
ПТМ з неконтактними підривниками - 300-400шт.
ПТМ з контактними підривниками - 750 шт.
протиднищевих мін - 350-400 шт.
ППМ типу ПМН - 2000 шт.
ППМ типу ПФМ - 4000 шт.
ППМ типу ПОМ - 150-300 шт.
ППМ типу ПОМЗ-2 - 250-375 шт.
ППМ типу ОЗМ-72 - 40-60 шт.
ППМ типу МОН-90, МОН-50 - 20-40 шт.
Міни в мінному полі розташовуються рядами кількість яких може бути від 2 до 4 і більше.
Відстань від крайньої міни до межі мінного поля повинна бути не менше за 5 м.
Принципові схеми ПТ МП :
а) з протигусенечних мін:
- Схема 3-рядного МП (слайд)
- Схема 4-рядного МП (слайд)
Протитанкові МП з протигусеничних мін встановлюються в 3-4 ряди. Допускається встановлення МП і з більшою кількістю рядів.
Відстань між рядами приймається 30-50 м - при встановленні МП засобами механізації і 10-15 м - при мінуванні стройовим розрахунком по мінному шнуру перед переднім краєм оборони.
Відстань між мінами в ряду приймається 4-5,5 м. Протитанкові міни можуть також встановлюватись групами. Довжина груп повинна бути в межах 50-100м. Міни в групах встановлюються без дотримання рядів і фіксованого кроку мінування. 30 % ПТМ встановлюються в невилучаємий стан.
б) з протиднищевих мін:
- Схема 3-рядного ПТМП (слайд)
- Схема 4-рядного ПТМП (слайд)
Протитанкові мінні поля з протиднищевих мін встановлюються в 3-4 ряди, відстань між рядами приймається 10-50 м, між мінами 8-12м.
Принципові схеми протипіхотних мінних полів
А) з фугасних мін
- схема 2-рядного МП (слайд)
- Схема 4-рядного МП (слайд).
Протипіхотні мінні поля з фугасних мін встановлюються в 2, 3 чи 4 ряди з відстанню між мінами не менше 1м, між рядами мін – 10-15м і більше.
б) з осколкових мін
- Схема 3-рядного МП з мін ПОМЗ-2М (слайд)
Протипіхотні мінні поля з осколкових мін кругового враження типу ПОМЗ-2М, ОЗМ-72 встановлюються в 2, 3 чи 4 ряди з відстанню між рядами 10-30м (для мін ПОМЗ-2М) і 40-60м (для ОЗМ-72).
Відстань між мінами в ряду приймається не більше 2 радіусів суцільного враження міни.
Осколкові міни направленої дії МОН-50 і МОН-90 встановлюються поодиноко або групами по 4-8 штук.
Принципові схеми змішаних мінних полів
- Схема з розташуванням ППМ рядами (слайд)
- Схема з розташуванням ППМ групами (слайд)
Змішані мінні поля встановлюються з протитанкових і протипіхотних мін. Протипіхотні міни встановлюються по одній із схем, розглянутих вище.
Протипіхотні міни типу ПМН, ПОМЗ-2М, ОЗМ-72 звичайно установлюються перед протитанковими мінами зі сторони противника рядами на віддалі 20-30 м, а міни типу ПМН, крім цього можуть установлюватись між рядами протитанкових мін або групами біля кожної протитанкової міни по 2-3 шт. на відстані 0,5-1 м від них.
Несправжні мінні поля установлюються за схемами бойових мінних полів. Імітація мін на місцевості здійснюється закопуванням болванок, влаштування бугорків, підняттям дерну, натягування відрізків дроту над поверхнею землі.
Імітація мінних полів в цілому забезпечується також створенням на місцевості слідів роботи людей та засобів механізації, установленням загороджень та указок з надписами “МІНИ”, “ПРОХІД” та ін.
Установлення бойових мін в несправжніх мінних полях ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
Утримання та відновлення мінних полів.
Утримання мінних полів здійснюється з метою забезпечення постійної їх готовності до приведення в дію і безпечність своїх військ та включає:
охорону і оборону загороджень;
організацію перепустки своїх військ через загородження;
підтримання загороджень в постійній бойові готовності;
відновлення виведених зі строю та пошкоджених загороджень;
переведення загороджень з однієї ступені готовності в іншу;
приведення загороджень в дію.
Мінно-вибухові загородження, що встановлюються частинами (підрозділами) інженерних військ перед переднім краєм оборони та перед позиціями підрозділів і частин в глибині оборони, передаються на утримання частинам, що займають оборону на даній ділянці. Ці частини охороняють та обороняють загородження, ведуть спостереження за їх станом та доповідають по команді про всі зміни в загородженні.
Стан установлених МП перевіряється:
після ядерних ударів, артилерійського обстрілу та нальотів авіації;
після дій противника по проробленню проходів в МП;
після відбиття наступу противника;
після сильних дощів та снігопадів.
Керовані МП, що установлені перед переднім краєм оборони, в проміжках між частинами та підрозділами і в глибині оборони, утримуються частинами інженерних військ.
Охорона загороджень здійснюється цілодобово спостерігачами, сторожовими постами, дозорами або патрулями, що призначаються від підрозділів, що здійснюють утримання загороджень. Спостерігачі і дозори як правило, назначаються для охорони загороджень, що встановлені в першу ступінь готовності перед переднім краєм оборони.
Підтримання загороджень в постійній бойовій готовності включає:
регулярну перевірку стану МП та їх огорожу;
швидке та своєчасне усунення знайдених несправностей;
відновлення пошкоджених загороджень;
постійне чергування на пунктах управління.
Мінні поля, що підверглися дії вибухів ядерних боєприпасів, артилерійського вогню та вибухів зарядів розмінування, відновлюються:
міни, що вийшли зі строю замінюються новими;
проходи в МП, що пророблені противником, терміново закриваються;
позначення проходів в наших МП відновлюються;
вирви, що утворилися від вибухів снарядів на проходах засипаються;
огородження МП відновлюється;
пориви електрифікованих мереж в керованих МП усуваються.
Переведення загороджень і об’єктів, що підготовлені до руйнування з однієї ступені в іншу здійснюється в короткі строки. Для переведення загороджень з однієї ступені готовності в іншу зі складу підрозділів, що виконують задачу по утриманню, виділяються розрахунки, кількість та склад яких визначається складом загороджень і його розміщення на місцевості.
Приведення загородження в дію включає в:
переведенні керованих МП в бойовий стан;
зняті огороджень з МП і груп мін;
приведені вибухів зарядів, що установлені на об’єктах.
Приведення загороджень в дію здійснюється за письмовим наказом або по переданим умовним кодом сигналу командиру, що має право на таке розпорядження.
З розглянутого вище питання слідує, що МП повинні установлюватись тільки по визначеним схемам і в той же час виключати шаблонне використання цих схем.
Застосування різноманітних схем мінування, типів мін і способів їх установлення можна значно збільшити ефективність створених мінно-вибухових загороджень.
Способи встановлення МП.
В умовах зіткнення з противником встановлення ПТ і ПП мінних полів здійснюється по мінному шнуру, що укладається перпендикулярно фронту.
Мінування проводиться взводом, як правило, вночі, кожному відділенню назначається ділянка. Командирів відділень в складі розрахунку не включають і міни не установлюють. Командир взводу контролює дії відділень, керує ними, складає схему прив’язки і формуляр МП.
Весь особовий склад взводу забезпечується піхотними лопатами, мінними шнурами по одному на розрахунок та орієнтирними знаками по одному на відділення.
Орієнтирний знак представляє собою рейку або шнур довжиною 4 або 5,5 м із закріпленим на кінці одностороннім знаком, що світиться.
Мінний шнур має довжину 60 м і складається з базисного шнура (базису) довжиною 35 м і восьми кінців різної довжини ( два по 2 м, три по 3 м і три по 4 м), що з’єднані з базисом за допомогою кілець.
При необхідності довжина мінного шнура може бути збільшена під’єднанням до нього кінців або базисного шнура іншого комплекту.
Мінний шнур завчасно підготовлюється до мінування за прийнятою схемою МП. Для цього всі кінці шнура з’єднуються між собою і з базисним в одну загальну нитку. До шнура з інтервалом 10-15 м, починаючи від його зовнішнього кінця, прикріплюються відповідно одно, два, три кільця.
В комплект мінного шнура входять:
- металева котушка зі шнуром довжиною 60 м - 1 шт;
- металеві з’єднувальні кільця - 40 шт.;
- металеві шпильки - 25 шт.;
- брезентова сумка - 1 шт.
Встановлення мінних полів.
Перед установлення МП проводиться рекогносцировка. Під час рекогносцировки повинні бути уточнені ділянки мінування відділень, напрямки мінування, проведена розбивка ділянок мінування, організовано взаємодію з загальновійськовим командиром, вирішено питання вогневого прикриття, а також установлено спосіб зв’язку зі старшим начальником.
А) Установлення ПТМП.
Перед початком мінування протигусеничними мінами командири відділень на своїх ділянках розставляють три розрахунки по два чоловіка у відміток, що раніш встановлені в траншеї з інтервалами 4 або 5,5 м. За сигналом командиру взводу першими висуваються з траншеї командири відділень і за ними перші номера розрахунків.
Командир відділення з орієнтирним знаком рухається вперед в напрямку вибраного орієнтиру або по компасу, прокладаючи напрямок розгортання мінного шнуру, а перший номер, закріпивши кінець шнура до поясного ременю і взявши дві міни, висувається за ним і повністю розтягує шнур, після чого закріпляє шнур шпилькою до землі і установлює першу міну на кінці шнура. В цей час командир відділення виставляє орієнтирний знак ліворуч (праворуч) від шнура на відстані 4 або 5,5 м, який служить орієнтиром та командою для висування другого розрахунку. В подальшому перестановка орієнтирного знака здійснюється першим номером послідуючих розрахунків.
Перший номер розрахунку, установивши першу міну, повертається з другою міною назад, тримаючись за шнур лівою рукою. Порівнявшись з біркою на шнурі з одним кільцем і повернувшись обличчям до противника, установлює другу міну в 1 м від шнура зліва, після чого повертається в траншею (слайд).
Другі номера після повного розмотування шнура з котушки посмикуванням шнура подають про це знак першим номерам, закріплюють котушку на бруствері траншеї і взявши дві міни висуваються по шнуру для установлення двох своїх мін (третьої і четвертої) і установлюють третю міну на 1 м правіше від двох кілець та четверту на 2 м правіше від трьох кілець на мінному шнурі. Після того, як другі номера покинуть МП, перші номера різким ривком за шнур висмикують шпильку, що кріпить кінець шнура, змотують шнур, і розрахунки переходять на наступні заходи для мінування.
При несприятливих умовах, коли застосування світлових знаків не можливо, для орієнтування розрахунків при послідуючих заходах використовується “черговий” шнур, тобто шнур останнього розрахунку, на якому міни не установлюються до виходу по цьому шнуру наступних розрахунків. Мінування з використанням “чергового” шнура проводиться у складі взводу.
Перші номера всіх розрахунків висуваються одночасно, орієнтуючись по направляючому.
Командир взводу керує діями всіх відділень, при цьому мінування проводиться двома або трьома відділеннями, двома відділеннями мінування проводиться при значному віддалені польового витратного складу мін від переднього краю, третє відділення використовується для піднесення мін.
З початком мінування командир взводу складає схему прив’язки мінного поля, а по закінченні його установлення заповнює формуляр загороджень.
Норматив: установлення взводом ПТМП з 100 мін вночі в грунт по МШ (20% мін установлюються в невилучаємий стан) з піднесенням зі складу, віддаленого на 100 м від місця установлення та складання формуляра загороджень:
Відмінно………………….1 година 5 хвилин
Добре……………………..1 година 10 хвилин
Задовільно………………..1 година 25 хвилин
Б) Установлення протипіхотного МП.
При установленні ППМП з фугасних мін по мінному шнуру, що укладається перпендикулярно фронту, організація виконання задачі в відділенні і взводі така же, як при установленні ПТМП. Траншея розбивається розбивочними знаками через 4 м. Кільце на шнурі (одно, два, три) установлюються починаючи з кінця шнура відповідно через 10-15 м (слайд).
Кожний номер розрахунку установлює чотири міни. Порядок дій номерів розрахунку згідно слайду. Дії командира взводу аналогічні, як при мінуванні ПТМ.
Норматив: установлення взводом ППМП з 200 мін вночі в 4 ряди та складання формуляру загороджень:
відмінно – 45 хв.;
добре-50 хв.;
задовільно –1 год.
Заходи безпеки при мінуванні.
Особовий склад повинен твердо знати матеріальну частину мінно-вибухових засобів, що застосовуються, правила поводження з ними, порядок виконання майбутніх завдань, обов’язки номерів розрахунків, заходи безпеки і мати тверді практичні навички при роботі з засобами мінування.
Перед виконанням завдання керівник заняття інструктує особовий склад про порядок, послідовність встановлення МП перед переднім краєм оборони, по заходам безпеки з обов’язковим розписом осіб, які пройшли інструктаж в журналі .
Огляд засобів мінування, їх підготовка до виконання завдань проводиться поза територією польового розхідного складу.
Засоби мінування повинні зберігатися на польових розхідних складах, віддалених на безпечну відстань від місця встановлення мінних полів, охороняються чатовими і видається зі складу тільки по наказу керівника заняття.
Керівник заняття повинен вести суворий облік засобів мінування виділених для встановлення мінного поля.
Не допускати перебування сторонніх осіб на місцях виконання робіт по мінуванню.
При виконанні робіт по мінуванню забороняється:
- використовувати несправні міни і підривники;
- застосовувати силу при встановленні і вилученні підривників і запалів;
- застосовувати при спорядження не табельне приладдя.
- ударяти по мінам і ставити не закінчено споряджену міну;
- розводити багаття ближче 100 м від польового складу та ділянки мінування;
- використовувати несправні імітаційні засоби;
- застосовувати імітаційні засоби не по призначенню, під мережами високовольтних передач, поблизу легкозаймистих засобів.
2. Облік мінних полів. Призначення й сутність фіксації. Способи прив’язки МП. – 40 хв.
Викладач оголошує навчальне питання і викладає його зміст
Усі встановлені і розвідані МВЗ і підготовлені до руйнування об'єкти незалежно від їхньої приналежності й умов обстановки підлягають фіксації й обліку. Бойовий досвід ведення війни в Афганістану показав, що питання з обліку і фіксації МВЗ, коли їх встановлюють артилерія, і авіація, інженерні війська і механізовані підрозділи дуже важливий і вимагає від усіх штабів і командирів високої дисциплінованості і чіткої взаємодії.
У штабах МБ, МБР облік ведеться усіх встановлених і розведених МВЗ; у штабі інженерної частини - тільки розвідані і встановлені ними МВЗ.
Облік МВЗ ведеться:
- у механізованих частинах у журналі основної інформації про загородження (показати навчаємим журнал) і на звітних картах масштабу 1 : 50000 (1:100000).
- в інженерних частинах облік МВЗ ведеться на окремих картах.
- у МБ (МР) облік здійснюється на схемі району оборони (опорного пункту).
Інформація про встановлені МВЗ, одержувана штабом частини від підлеглих командирів, заноситься в журнал основної інформації про загородження (ознайомити навчаємих з основними розділами журналу) і на звітну карту, на якій відображається :
- умовні позначки МВЗ;
- його номер;
- характеристика;
- час установки ;
- термін самоліквідації;
- хто установив МВЗ.
Про зняття МВЗ робиться оцінка в журналі основної інформації і на звітній карті.
Фіксація МВЗ - це прив'язка їх до наявного на місцевості і топографічних картах, однаковим орієнтирам, з метою забезпечити безпечні дії своїх військ і швидкий пошук встановлених загороджень при їхньому розмінуванні.
Фіксація МВЗ включає:
- прив'язку їх до місцевих орієнтирів і до карти;
- оформлення схеми прив'язки й установки МВЗ;
- запис характеристик МВЗ у формуляр.
Суть прив'язки :
Викладач вичерчує на дошці контур мінного поля, групу мін, окрему міну (МЗУ-С) і пояснює сутність прив'язки. Крапками МВЗ і об'єктів, підготовлених до руйнування, по яких проводиться їхня прив'язка, є:
- для окремої міни (заряду) місце її установки: для МЗУ-С, АДМ-8 - кінці дротів керування керування;
- для групи мін - приблизний її центр;
- для мінних полів та мінованих завалів - початок і кінець їхніх осей (тильних границь) і місця їхніх зламів.
МВЗ прив'язується до одного чи 2-х орієнтирів, що легко відшукуються на місцевості і будуть зберігати свої характеристики після руйнування, мають місце на карті. Як правило, в якості орієнтирів вибираються окремі будинки, перехрестя доріг, мости, висоти, кар'єри і т.д.
При відсутності достатньої кількості орієнтирів ( у степовій, пустельній місцевості) улаштовуються репери у виді металевих стовпів, великих курганів, фігур правильної форми (круг, квадрат, трикутник) обмежених канавами глибиною 0,5...0,6 метрів.
Викладач вичерчує на дошці схему (мал.1.)
СХЕМА №1
Далі пояснює, що суть прив'язки полягає у визначенні відстаней і магнітних азимутів від орієнтира на точки мінного поля.
Відстань можна вимірити :
- кроками ;
- мірною стрічкою (можна використовувати чорно-білу стрічку з комплекту КР-И);
- рулеткою;
- приладами : біноклем, ДСП-З0, ПИР, бусоллю й ін.
З метою переконатися в знаннях навчаємих про способи визначення відстаней, викладач запитує 2-х, 3-х навчаємих. При необхідності викладач пояснює незрозумілі питання: по приладах, що мають кутомірну сітку визначаються по формулі.
де : Д- відстань до предмета в метрах.
В - ширина (висота) предмета в метрах.
У- кутова величина предмета в малих поділах кутоміра.
0-10= 10 малих розподілів кутоміра
У біноклів, ПИР, ПБУ - один великий розподіл сітки має 10 малих поділах кутоміру.
У ПДФ -12 малих розподілів кутоміра.
ПРИКЛАД:
Висота телеграфного стовпа - 20 метрів
Стовп уміщаєшся по висоті в 3-х великих поділах.
Магнітний азимут вимірюється :
- компасом
- бусоллю з комплекту ПФМ
- транспортиром (можна використовувати офіцерську лінійку).
Викладач нагадує, що магнітний азимут (Ам) - є кут між напрямком на північ і напрямку на предмет.
СХЕМА №2
2. Способи прив'язки МВЗ. -20хв.
Способи прив'язки МВЗ визначається засобами, за допомогою яких здійснюється вимір відстаней і магнітних азимутів, а також на якій місцевості встановлені MВЗ.
Далі викладач пояснює особливості здійснення прив'язки різними приладами:
а) За допомогою компаса і ДСП - 30
Розрахунок - два чоловіки. Перший номер розрахунку залишається у орієнтира (при наявності часу і з метою підвищення точності прив'язки - прив'язку здійснюють з 2-х орієнтирів), і робить вимір відстаней і магнітних азимутів, а другий номер - установлює віхи в вказаних точках мінного поля.
Час на прив'язку - 30 хвилин.
Навчальне питання викладач пояснює по плакаті.
СХЕМА №3
б) За допомогою компаса і бінокля
Розрахунок - два чоловіки. Їхні дії аналогічні діям номерів при здійсненні прив'язки за допомогою компаса і ДСП-30.
Відстань від орієнтирів до точок мінного полю чи не більш 800 метрів.
в) Прив'язка МВЗ способом азимутальних ходів.
Застосовується при здійсненні прив'язки в пустельній місцевості ( при відсутності орієнтирів поблизу МВЗ).
Розрахунок - два чоловіки. Відстань між найближчим орієнтиром і границею МВЗ розбиваються на ділянки довжини до 1 км кожний. Проміжні точки послідовно прив'язують до орієнтирів і одну до іншої. До останньої точки прив'язуються точки мінного поля. Проміжні точки позначаються на місцевості реперами. Викладач опитує 2-х навчаємих - які б вони вибрали репери?
СХЕМА №4
г) Прив'язка МВЗ способом зворотних засічок.
Застосовується у випадку відсутності приладів, за допомогою яких можна виміряти магнітні азимути.
Після установки мінного поля виміряються відстані від фіксуючих точок мінного поля до двох орієнтирів : L1 ,L2 ,L3 ,L4.
У районі зосередження на схемі прив'язки визначається напрямок півночі і наносять орієнтири. За допомогою циркуля в зворотному масштабі на схемі визначаються точки мінного поля (Н та К). Знаючи глибину мінного поля на схему наносяться його границі.
СХЕМА №5
д) Прив'язка мінного поля, установленого рухомим загоном загороджень (РЗЗ).
При встановленні мінного поля мінними загороджувачами (ПМЗ-4,ГМЗ-2, ГМЗ-3) прив'язку робить оператор ГМЗ, що встановлює тильний ряд мінного поля після видачі першої міни з короткої зупинки.
За допомогою ДСП-30 і бусолі (компаса) визначається відстань до зворотного орієнтиру, азимут на нього і напрямок рядів мінного поля. По закінченню мінування проводяться аналогічні виміри з іншого кінця мінного поля. Формуляр складається командиром взводу після виходу загороджувачів з рубежу мінування.
ор№1 ор№2
СХЕМА№6
Навчальний матеріал доповідати по плакаті.
На останньому зразку загороджувача ГМЗ-3 для прив'язки мінного поля встановлена навігаційна апаратура за допомогою якої визначаються прямокутні координати фіксуємих точок мінного поля.
ІІІ. Заключна частина. - 5 хв.
В сучасних умовах при ведені високо маневрених бойових дій роль загороджень і в першу чергу мінно-вибухових значно збільшується. Міни, що є на озброєнні дозволяють в короткі терміни установлювати МП за різними схемами.
Застосовуючи різноманітні схеми МП, змінюючи способи їх установлення, можливо ускладнити завдання противнику по розвідці та подоланню наших МП.
Прикриття вогнем МП підвищують їх ефективність і можуть нанести противнику значні втрати. Задача офіцерів інженерних військ постійно розробляти нові більш ефективні схеми МП, вдосконалювати організацію виконання задач по їх установці.
Викладач нагадує тему і мету заняття та вказує як вони досягнуті. Вказує на які питання необхідно звернути увагу на самостійній підготовці. Відповідає на запитання навчаємих та дає завдання на самостійну підготовку.
Доцент кафедри інженерних загороджень
підполковник М.П.Бамбуляк
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора