Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Затверджую
Начальник кафедри інженерних загороджень
полковник
В.Г.Григор’єв
“____”______________2004 р.
Методична розробка
з дисципліни ”Інженерні загородження”
Тема №9 ”Пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях”
Заняття №1 “Проходи у мінних полях і способи їх пророблення”
Автор: підполковник Бамбуляк М.П.
Розглянуто на засіданні кафедри.
(предметно-методичної комісії)
Протокол № ___ від_________2004 p.
м. Кам’янець-Подільський
2004 рік
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для проведення занять з інженерних загороджень
Тема №9 ” Пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях”
Навчальна та виховна мета:
1. Вивчити способи і послідовність пророблення та поширення проходів, а також організацію комендантської служби.
2. Вивчити подовжені заряди УЗП-72, УЗП-77, УЗП-83, ЗРП (ЗРП-2).
3. Вивчити організацію виконання задач по проробленню проходів в мінних полях.
Час : 10 годин.
Загальні організаційно – методичні вказівки
Номер і назва заняття
Кількість годин
Вид заняття
Місце проведення заняття
Заняття № 1 „Проходи в мінних полях і способи їх пророблення”
2
групове
каб. інж. загороджень
Заняття № 2 „Пророблення проходів в мінних полях вибуховим способом
2
групове
каб. інж. загороджень
Заняття № 3 „Пророблення і ушириння проходів в мінних полях”
6
практичне заняття
Навчальний центр
Особливості організації і методики проведення занять
1. Тема відпрацьовується на чотирьох заняттях. Заняття № 1,2 – групові і проводяться в кабінеті інженерних загороджень. Третє заняття – практичне, проводиться на навчальному центрі – двома викладачами.
2. При проведенні перших двох занять, викладач використо вує матеріальну частину ЗРП, ЗРП-2, УЗП-77, УЗП-83.
3. Третє заняття – практичне, проводиться з тими, що навчаються на навчальних майданчиках навчального центру. Ті, що навчаються практично проводять збирання зарядів розмінування ЗРП, УЗП-83, та практично проробляють і розширяють проходи.
4. Особливу увагу викладач звертає на заходи безпеки при проробленні та розширенні проходів у мінних полях.
Рекомендована література
Инженерные боеприпасы. Кн. 2. с. 71-123.
Посібник “Руководство по устройству и преодолению инженерных заграждений”, інв. № 437, с. 285.
Инженерные боеприпасы. Кн. 5 с. 63-80, ДСП.
Инструкция по УР-83П.
Минновзрывные заграждения. Часть 1. Стор. 354-356.
Разработка, создание и совершенствование конструкций индивидуальных минных тралов. Инв. 2081. Таємно.
Боевой устав Сухопутних войск. Часть 1. Глава 6, стор.276.
Тема №9 ” Пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях”
Заняття №1 “Проходи у мінних полях і способи їх пророблення”
Навчальна та виховна мета:
Вивчити призначення, ТТХ, склад комплекту, пристрій, принцип дії, порядок зборки, збереження і перевезення подовжених зарядів УЗП-77 (УЗП-72), ЗРП, ЗРП-2 та УЗП-83.
Вивчити організацію виконання задач відділенням по зборці зарядів розмінування.
Вивчити організацію виконання задач з пророблення проходів у мінних полях вибуховим способом, нормативи і заходи безпеки.
Прищеплювати курсантам любов і гордість до своїх засобів пророблення проходів вибуховим способом і виховувати в курсантів почуття дбайливого відношення до них.
Час: 2 годин
Місце: клас інженерних загороджень
Вид заняття: групове заняття
Рекомендована література:
1.Руководство по устройству и преодолению инженерных заграждений. Стор. 238-257.
2.МВЗ. Часть 1. Стор. 354-356.
3.Разработка, создание и совершенствование конструкций индивидуальных минных тралов. Инв. 2081. Таємно.
4.Боевой устав Сухопутных войск. Часть 1. Глава 6, стор.276.
5.Наставление по военно-инженерному делу для Советской Армии. Стор. 211-271.
Наставление по обеспечению боевых действий Сухопутных войск. Часть 1У, глава 4.
Матеріальне забезпечення:
Секція ДКРП-4 - 2 шт.
Підривник ВУР-67 - 4 шт.
Вузол передачі детонації - 1 шт.
Роз'єднувальний пристрій - 1 шт.
Гальмовий канат - 1 шт.
Патрон відчеплення - 1 шт.
Сполучний трос - 1 шт.
Сполучна втулка - 1 шт.
Двигуни: ДМ-70 - 1 шт.
ДУР-67 - 1 шт.
Набір плакатів - 1 к-т.
ЗРП - 1 к-т
Односторонні знаки - 4 шт.
М Б Ф - 2 шт.
Схеми, плакати. - 4 шт.
Навчальні питання і розрахунок часу
І. Вступна частина. -5хв.
ІІ. Основна частина. - 80 хв.
Загальні положення про пророблення проходу в мінних полях та вимоги до них. - 5 хв.
Способи, послідовність пророблення та розширення проходів і організація виконання задач. Завдання, склад і організація комендантської служби на проході. Заходи безпеки при проробленні та розширенні проходів в мінних полях. -25 хв.
Призначення, ТТХ, склад комплекту, устрій принцип дії, порядок збирання та транспортування видовжених зарядів розмінування УЗП-77. – 35 хв.
Організація виконання завдань по проробленню проходів вибуховим способом розрахунком і відділенням. Позначення проходів. -15 хв.
ІІІ. Заключна частина. - 5 хв.
Організаційно-методичні вказівки
Заняття починається з перевірки особового складу та готовності його до заняття.
При розгляді питань викладач дає під запис основні положення заняття та заходи безпеки при проробленні та розширенні проходів.
При відпрацюванні питань особливу увагу звернути на порядок проведення збирання та запуску зарядів розмінування.
Навчально-матеріальна база використовується при розгляді устрою та складу комплектів розмінування..
В кінці заняття викладач перевіряє справність матеріальної бази та відповідає на питання і дає завдання на самостійну підготовку.
Хід заняття
І. Вступна частина. -5хв.
Викладач заслуховує готовність навчальної групи до занять, перевіряє наявність особового складу та готовність до занять. При необхідності робить зауваження та дає команду на усунення недоліків. Викладач оголошує тему, мету заняття, літературу.
Інженерні загородження будуть широко застосовуватись у всіх видах бойових дій. Використання артилерії та авіації для дистан ційного мінування позволяє противнику застосовувати загород ження по районах розташування військ по всій глибині, а також по тилам, шляхах руху і маневру.
Пророблення проходів у загородженнях і перешкод у ході наступу здійснюється військами як, правило, самостійно їх обходом або за допомогою мінних тралів, комплектів розмінування, навісного обладнання на танки га Інші засоби.
Для рішення найбільш складних задач, зв'язаних з проробленням проходів в загородженнях і забезпечення подолання ядерно-мінних, мінно-вибухових, водних та інших загороджень і перешкод, потребують застосування спеціальної техніки, а також залучення частин і підрозділів інженерних військ.
Із досвіду Великої Вітчизняної війни і військових навчань видно, що для пророблення проходів залучається велика кількість інженер них сил і засобів. Пророблення проходів в гірських умовах з досвіду Афганістану зводиться в основному до розмінування доріг (троп,) і являється головним завданням інженерних частин по забезпеченню бойових дій військ. Так, наприклад, в Панджерській операції бу ло створено 2-а ЗЗР. В ЗЗР №1 кількість саперів було 141 чоловік, а ЗЗР №2 - 110 чоловік. Загальна кількість інженерних частин і підрозділів склала 527 чоловік. ЗЗР та група розгородження забезпечили необхідний темп руху бронегрупи на глибину 85 км у встановлені строки.
Пророблення проходів в МП - дуже важка і відповідальна задача, особливо сучасних умовах, коли глибина мінних полів супротивника може досягти до 500 м і будуть застосовуватись засоби дистанційного мінування, які зможуть встановити мінні поля на всю глибину бойових порядків військ.
Успіх подолання всіх видів загороджень досягається:
- непреривною розвідкою загороджень противника і своєчас ною інформацією про них військ, швидким знаходженням обходів, проміжків і розривів в загородженнях ;
- умінням підрозділів родів військ самостійно подолати заго родження;
- широким використанням засобів інженерного озброєння для розвідки загороджень і подолання їх.
ІІ. Основна частина. - 80 хв.
Загальні положення про пророблення проходу в мінних полях та вимоги до них. - 5 хв.
Проходом в загородженнях називається смуга місцевості або водного простору (акваторії), яка очищена від загороджень або спеціально залишена вільною від них для пропуску військ через загородження, позначена відповідними знаками і на якому організовано комендантську службу.
Мінімальна ширина проходу в мінних полях перед переднім краєм оборони противника повинна бути 6м, а в глибині оборони - не менше 4м, для других ешелонів –10-12м, а в загородженнях на водних перешкодах і морському узбережжі – не менше 40 м.
Інженерні загородження, перешкоди і руйнування в районах зосередження, наступаючі війська обходять по розвіданим напрямкам. Якщо обхід неможливий, або це зв’язано з великими затратами великих сил, засобів і часу проходи проробляються:
перед переднім краєм оборони - перед початком наступу;
в глибині оборони противника – в ході наступу.
Проходи в мінних полях проробляються, як правило, силами військ які знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником. Кількість їх та направлення повинні відповідати кількості і направленням проходів, які намічені в інженерних загородженнях противника перед ПКО. При сприятливих умовах обстановки свої мінні поля на ділянці прориву можуть зніматися повністю.
Проходи МВЗ противника перед ПКО проробляються інженерно-саперними частинами (підрозділами), як правило в ході вогневої підготовки.
Проходи в МВЗ у глибині оборони противника, як правило, проробляється інженерно-саперними та інженерними підрозділами розгородження (розмінування), які оснащенні установками розмінування, що придаються механізованим (танковим) батальйонним тактичним групам першого ешелону. Ці підрозділи пересуваються за ротами першого ешелону на відстані 1-1,5 км. При знаходженні мінного поля танками з мінними тралами або іншим шляхом, за командою командира механізованого (танкового) батальйону інженерні підрозділи висуваються вперед, проводять запуск і підрив зарядів і по його команді, перевіряють і позначають проходи, а також несуть на них комендантську службу.
Кількість проходів в загородженнях противника при атаці у бойовому порядку буде залежати від його побудови (кількості атакуючих взводів та рот), від наявності танків, оснащенні тралами, наявності загородження противника на умовах місцевості.
Якщо танки оснащені тралами не повністю або їх застосування неможливе, то для танків без тралів і для механізованих підрозділів проробляються проходи з розрахунку один прохід на атакуючий взвод, З проходи на роту, 6-9 на батальйон, 12-І8 на бригаду.
У випадку атаки в бойовому порядку без танків проходи також проробляються з розрахунку один на атакуючий взвод. Якщо атакуючі танки оснащені тралами повністю і їх застосування можливе, то при атаці в пішому порядку для пропуску БМП (БТР), які рухаються за піхотою, проробляються 1-2 проходи на атакуючу роту, 2-3 на батальйон, 4-6 на бригаду.
При діях бригади в перед бойових порядках в ротних (взводних) колонах проробляється по одному проходу на роту (взвод).
СХЕМА
визначення кількості проходів в залежності від бойового порядку
Якщо батальйони першого ешелону бригади застосовують різні способи атаки, то кількість приходів для кожного з них може бути різним (від 2-3 до 6-9), а для бригади від 4-6 до 12-18 проходів.
У випадку раптового застосування противником засобів дистанційного мінування проходи в МП проробляються групами розгородження та нештатними групами розмінування рот.
Кількість місць, способи і час пророблення проходів в загородженнях визначається командиром механізованого підрозділу.
Командир інженерно-саперного підрозділу уточнює на місцевості з командиром механізованого підрозділу.
- границі мінних полів;
- кількість, місця, напрямок пророблення проходів (азимут);
- способи позначення проходів;
- пускові позиції;
- порядок виходу підрозділів для пророблення проходів і прикриття їх дій вогнем ;
- місця розташування складів розмінування і знятих мін.
Командири підрозділів, які виконують задачу з пророблення проходів в загородженнях, розмінування місцевості і окремих об'єктів, несуть особисту відповідальність за виконання задач і дотримання заходів безпеки.
Вимоги до проходів
В залежності від призначення, місця розташування, до проходів висуваються наступні вимоги:
І. Ширина проходу повинна забезпечувати військам виконання бойових завдань і може бути:
- перед переднім краєм оборони противника - 6-8 м;
- в глибині оборони противника - не менше 4 м;
- проходи, які співпадають з рухом військ, в подальшому розширюються до 10-12 м.
2. Проходи повинні бути скритими, неочікуваними і несподіваними для противника.
Досвід Великої Вітчизняної війни показує, що добитись скритності пророблення проходів буде дуже важко. Однак, війська Радянської армії прагнули привчати противника до активної діяльності саперів на передньому краї і пророблення проходів деколи відкладувалось до початку атаки переднього краю.
3. Границі проходів повинні бути позначені стандартними знаками, які добре видно вдень і вночі, уширені проходи огороджуються.
4. Кожному проходу повинен бути присвоєний свій номер, який вказаний на знаках, що позначає його границі. Приходи позначаються тими же номерами, що і шлях, який підходить до них.
Після Жовтневої війни 1973року на ближньому Сході було видно, що порушення вище перелічених вимог привело до того, що з 30 підірваних танків Сірійської армії 20 підірвались на своїх же МП.
5. Вісі проходів, які пророблені в своїх МП повинні співпадати з вісями проходів що пророблені в МП противника.
6. Приходи, пророблені до початку наступу, повинні бути ретельно замасковані, прикриті вогнем і підготовлені до швидкого закриття.
Отже, можна зробити висновок, що об'єм завдань по проробленню проходів трудомісткий і вимагає від офіцерів інженерних військ спеціальних знань.
2. Способи, послідовність пророблення та розширення проходів і організація виконання задач. Завдання, склад і організація комендантської служби на проході. Заходи безпеки при проробленні та розширенні проходів в мінних полях. -25 хв.
В залежності від умов обстановки, існуючих засобів розмінування, характеристик мінних полів, особливостей місцевості, проходи в МП можуть проробляться:
- вибуховим способом;
- механічним способом;
- вручну;
- комбінованим способом.
а) ВИБУХОВИЙ СПОСІБ - це знищення або викидання за межі проходу мін контактними (накладними) зарядами або неконтактними зарядами розмінування УЗП-77, УЗП з УР-67, УР-8ЗП ,ЗРП, ДКР-4 та ін.
Схема пророблення проходів
Вибуховий спосіб є основним і застосовується для пророблення проходів в мінних полях, загородженнях на річках, в протидесантних загородженнях на морському узбережжі, й також в невибухових загородженнях. Пророблення проходів вибуховим способом з застосуванням УР-8ЗП буде застосовуватись як правило, для пророблення проходів в мінних полях противника перед переднім краєм оборони. Позиції пуску оборудуються в першій траншеї на місцях пророблення проходів по особистій вказівці командира механізованого (танкового) батальйону. Установки розмінування УР-77 в зв'язку з їх тимчасово обмеженою кількістю в теперішній час в військах передбачено використовувати, як правило, для пророблення проходів в ході наступу в глибині оборони противника. Однак вони можуть застосовуватись для пророблення проходів в МП перед переднім краєм. В цьому випадку саперне відділення з УР-77 висувається завчасно і займає позицію поблизу переднього краю. При підготовці до пророблення проходів сапери по команді (сигналу) командира взводу обладнують пускові позиції і позиції підриву (для УР-77), уточнюють кордони мінних полів, відривають окіп для особового складу. При наявності часу можуть відриватись: окопи для УР-77 на позиціях пуску і підриву.
Для доставки заряду УР-8ЗП зі складу на допомогу саперам може виділятись особовий склад механізованих підрозділів.
При проробленні проходів переносною установкою розмінування УР-8ЗП підготовка позиції, піднесення, збірка пускової установки і заряду розмінування проводиться інженерно-саперним відділенням за 1,5 години. Обслуговування здійснюється розрахунком з 2-х чоловік. Глибина проробленого проходу 115 м, а ширина 6 м. Одержавши завдання на пророблення проходу командир інженерно-саперного відділення після уточнення ближньої границі противника визначає відстань до нього і вибирає місце для пускової позиції, узгодив його з командиром забезпечуваного підрозділу і з урахуванням температурного режиму. В подальшому проводиться підготовка, збірка установки УР-83П і заряду УЗП-83. Після пуску і підриву заряду сапери висуваються до проробленого проходу, перевіряють і позначають його. Командир відділення доповідає або дає сигнал готовності проходу.
Схема пророблення проходу УР-77
Установку розмінування висувають на позицію пуску одночасно з танками, які залучаються до стрільби прямою наводкою.
Заряди запускаються по встановленим сигналам (командам) в кінці артилерійської підготовки безпосередньо перед атакою. Після запуску і підриву зарядів в слід за атакуючими танками або в бойових порядках атакуючих підрозділів, висуваються сапери з міношукачами, щупами, указками, ВР і ЗП здійснюють прискорену перевірку місцевості в границях проробленого проходу, виставляють комендантські пости і подають сигнали про готовність проходів.
МЕХАНІЧНИЙ СПОСІБ - це знищення або вилучення мін за межі проходу мінними тралами КМТ-4, КМТ-6, КМТ-10. КМТ-7,КМТ-8. При наявності достатньої кількості танків, оснащених мінними тралами, а в мінних полях можуть пророблюватись суцільні проходи проходженням 3-4 тралів уступом вправо, вліво. В інших випадках будуть пророблюватись колійні проходи, які при необхідності будуть уширятись саперами. Танки, які оснащені тралами типу КМТ-5М (7М). просуваються в ході наступу в переді танків які оснащені тралами КМТ-4, КМТ-6 на дистанції 75-100 м. При вибуху міни під катковими тралами подається команда “Міни” і ножові трали переводяться в робоче положення. Після проходження мінного поля (200-300) м ножові трали знову переводяться в транспортне положення. Уширення колійних проходів до суцільного може здійснюватись зарядами які подаються за танками або викладаються саперами вздовж колій секцій типу ДКРП-4, УЗП-77, УЗП-72,УЗП-8З і ланок УЗ-Зр, а також пропуском двох тралів одного за другим з ціллю пропуску по уширеним колійним проходам БМП. За танком з тралом може діяти саперне відділення, яке здійснює виконання цих завдань і обладнання проходів. Вони уточнюють передню границю мінного поля, розміщують вздовж колій заряди розмінування (секції ДКРП-4) вибухом яких утворюється суцільний прохід шириною до 6 м.
в) КОМБІНОВАНИЙ СПОСІБ - буде застосовуватись для пророблення проходів в МП великої глибини. Великі глибини мінних полів суттєво знижує можливість використання стандартних зарядів розмінування, так як підривом одного заряду виключається пророблення сквозного проходу. Для пророблення проходів в таких випадках складно застосовувати діючи засоби, комбінуючи один з одним.
г) ВРУЧНУ - це відшук мін міношукачами і щупами, вилучення їх з грунту кошками і усувати за межі проходу або знищувати вибуховим способом в період вогневої підготовки. Вручну проходи будуть пророблюватись в тих випадках коли другі способи застосовувати неможливо. Пророблення проходів вручну здійснюється, як правило, тільки в своїх МП підрозділами інженерних військ, які знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником. Саперна рота, одержавши наказ, висувається на ділянки виконання завдань. Командири взводів і роти в світлий час організовують взаємодію з механізованими підрозділами. Взвод на своїй ділянці в залежності від глибини мінного поля і тривалості темного часу проробляє за одну ніч до трьох проходів, тобто відповідно з нормативом на пророблення одного проходу глибиною 100 м, шириною 6-8 м перед переднім краєм саперному відділенню необхідно 4 години.
Командир відділення, який виділений для пророблення проходів в МП противника повинен завчасно ознайомитись з даними інженерної розвідки.
Крім того, командир відділення зобов'язаний:
- уточнити місце проходу в своєму мінному полі;
- намітити орієнтири і при необхідності визначити азімути на них ;
- уточнити порядок прикриття відділення на час виконання завдання.
Отримавши завдання на пророблення проходів в своєму мінному полі, командир відділення повинен ознайомитися з формуляром загороджень, розташуванням мінного поля і напрямком наміченого проходу.
Після цього командир відділення ставить завдання на пророблення проходу в якому вказує:
- орієнтири ;
- необхідні відомості про противника і дані про мінне поле ;
- дані про наявність елементів невилучаємості ;
- завдання взводу (роті) ;
- бойовий порядок відділення і завдання номерів розрахунків ;
- напрямок, спосіб висування до мінного поля і рубежі розгортання в бойовий порядок, порядок дій при пророблені проходів ;
- місця складування знятих мін;
- сигнали керування ;
- заступник.
Для пророблення проходу в мінних полях вручну відділення оснащується засобами розвідки і позначення проходу:
- міношукачі - 6 шт.
- комплект засобів розвідки і розмінування - 1 к-т.
- кінцевики чорно-білої стрічки довжиною 10-15 м - 5 шт.
- односторонні знаки - 8 шт.
- малі піхотні лопати - 7 шт.
- прапорці червоні для позначення мін - 60 шт.
- маскувальні комбінезони - 7 шт.
При пророблені проходів в мінних загородженнях вручну, міни знешкоджуються і виносяться за межі проходів, якщо вони не мають елементів невилучаємості. Якщо міни були встановлені в не вилучений стан, то вони знешкоджуються на місці:
- шляхом зсування їх з місця встановлення кішками з-за укриття ;
- накладними зарядами.
Для знешкодження мін накладними зарядами відділенню додатково необхідно мати:
- елемент живлення ;
- котушку з проводом СПП-2 - 500 м.
- електродетонатори - 10 шт.
- ізоляційну стрічку - 1 моток.
- заряди ВР - 10 кг.
- комплект № 77 - 1 к-т.
Розглянемо порядок пророблення проходів відділенням:
- при пошуку мін трьома міношукачами ;
- при пошуку мін шістьма міношукачами.
а) Послідовність пророблення проходів в мінних полях при пошуку мін шістьма міношукачами:
- відділення розбивається по номерам № 1-6, командир відділення керує діями номерів. Для пошуку мін відділення розгортається уступом вправо (вліво) як показано на схемі. Ширина смуги пошуку мін одним міношукача м приймається:
- при роботі лежачи - 1,0 м.
при роботі стоячи - 1,5 м.
ПЕРШИЙ НОМЕР має міношукач, щуп, чорно-білу стрічку довжиною 100 м, прапорці для позначення знайдених мін.
Закріпивши кінець котушки з чорно-білою стрічкою на початковому рубежі, перший номер просувається вперед в напрямку до противника, видержуючи заданий напрямок, проводить пошук мін в своїй смузі, позначуючи межі проходу чорно-білою стрічкою.
Номера 2,3,4,5 мають: міношукачі, червоні прапорці для позначення мін, кінцевик чорно-білої стрічки довжиною 10-15 м, який прикріплено до поясного ременя, пересуваються уступом вправо (вліво) від першого номера на дистанції 10-12 м, відповідно на довжину кінцевика чорно-білої стрічки один за другим і проводять пошук мін кожний в смузі шириною 1 м. Шостий номер, маючи при собі теж саме, що і перший закріплює чорно-білу стрічку на рубежі розгортання і орієнтуючись по п'ятому номері на дистанції 10-12 м веде пошук мін в смузі 1 м, а чорно-білою стрічкою позначає праву (ліву) межу проходу в мінному полі. Знайдені міни позначають червоними прапорцями або іншими однаковими знаками.
Пророблення проходів у своїх мінних полях вручну (розміри в м):
а — пошук мін на проході; б — сстягування мін з проходу; в — знищення мін на проході накладними зарядами; 1 — шнур, 2 — електровибухова мережа; 3 — накладний заряд.
Час на пророблення проходу інженерно-саперним відділенням — 3—4 г
Дійшовши до кінця мінного поля:
1 і 6 номера залишаться в кінці проробленого проходу для організації комендантської служби і охорони проходу ;
2 і 3 номера повергаються на початковий рубіж орієнтуючись по чорно-білій стрічці яку розтягнув перший номер, беруть односторонні знаки і позначають межі проходу - другий - зліва, третій -справа. Після чого вони змотують чорно-білу стрічку і приступають до організації комендантської служби на початку проходу (відкопують окіп, ровик і готують мінний шлагбаум ( в залежності від обстановки);
4 і 5 номера на чолі з командиром відділення готують міни до знищення або стягують, готують електро-вибухову мережу. Після закінчення пошуку мін, виготовлення мінного шлагбаума, позначення проходу односторонніми знаками відділення за командою командира відділення групами по 2-3 чоловіка повертаються на початковий рубіж, орієнтуючись по чорно-білій стрічці, яку розтягнули перший та шостий номера.
Командир відділення після повернення на початковий рубіж разом з іншими номерами проводить стягування мін з місць їх встановлення.
Командир відділення за наказом командира взводу організує комендантську службу на проході.
б) Послідовність пророблення проходу в мінному полі при пошуку мін трьома міношукачами.
При пошуку мін щупами і міношукачами відділення розбивається на три розрахунки по два чоловіки кожному, відповідно на № І, № 2 і розгортаються під кутом вперед, як позначено на схемі.
Всі перші номера мають щуп, другі номера - міношукачі зі щупом. Вперед висувається перший розрахунок, який орієнтується по азимуту або орієнтиру. Кожний номер розрахунку тягне за собою чорно-білу стрічку довжиною І0-І5 м, яку закріпляють до поясного ременя, інтервал між розрахунками 1,5 м. За першим розрахунком уступом вправо (вліво) на дистанції 10-12 м рухаються розрахунки №2 і №3, які орієнтуються по чорно-білій стрічці, що тягнуться за номерами першого розрахунку.
Перший номер другого розрахунку і другій номер третього розрахунку тягнуть чорно-білі стрічки, що розмотуються з котушки і які позначають межі проходу. Після закінчення пошуку мін перший розрахунок залишається для охорони проходу і відривання окопу для регулювальника. Перший номер другого розрахунку і другий номер третього розрахунку, закріпивши чорно-білу стрічку в кінці проходу, повертаються на початковий рубіж, орієнтуючись по розтягнутим ними чорно-білим стрічкам, беруть односторонні знаки і позначають межі проходу - зліва - перший, а другий –справа. Після позначення меж проходу вони обладнують мінний шлагбаум на кінці проходу, другий номер другого розрахунку і перший номер третього розрахунку на чолі з командиром відділення готують міни до знищення накладними зарядами або стягування кішками.
Дії відділення по стягуванню, вилученню мін з проходу і маскування аналогічно діям відділення, яке ми розглядували раніше.
д) Особливості пророблення проходів взимку.
Основними особливостями пророблення проходів взимку будуть:
- необхідність додаткового утеплення звичайних елементів живлення для міношукачів ;
- міношукачі виявляють металеві протитанкові міни при товщині снігу не більше 35 см, протипіхотні з металевими підривниками - 5 см ;
- низька ефективність ножових мінних тралів;
- міни, які вмерзли в грунт знищуються контактними зарядами;
- при щільному сніговому покритті товщиною більше 60 см танки з тралами не застосовуються, а доцільно застосування СТУ ;
- пропуск військ по проходу, який пророблений за допомогою СТУ проводиться після контрольної перевірки його саперами ;
- розміри проходу після вибуху УЗП визначаються зоною видування снігу і складає 3-5 м.
Завдання, склад і організація комендантської служби на проході.
Проходи в загородженнях утримуються тими підрозділами інженерних військ, які їх проробляли. Для утримання проходів, особливо в невибухових загородженнях мажуть залучитись підрозділи родів військ. Утримання проходів включає несення комендантської служби, розмінування проходів після дистанційного мінування їх противником, розширення і закриття в необхідних випадках, пророблення запасних проходів.
Комендантська служба на проходах організується загальновійськовим штабом через начальника інженерної служби.
Основними задачами комендантської служби являється:
- перевірка проходів, їх позначення і огородження;
- регулювання руху військ по приходу ;
- відновлення або закриття проходів ;
- улаштування, обладнання і позначення запасних проходів;
- охорона проходів, своєчасна доповідь в штаб і попередження частин про стан проходів. На декількох проходах в МВЗ призначається комендант дільниці з офіцерів інженерного підрозділу, який виділяється для несення комендантської служби.
На кожний прохід призначається комендантський пост. Одне відділення несе службу, як правило на двох суміжних проходах. Кожному проходу - присвоюється свій номер, який вказує НІС з'єднання (бригади). Цей номер наноситься на єдині стандартні знаки, якими позначають межі проходу. Нумерація проходів назначається справа наліво. В нічний час знаки червоного кольору для позначення проходів застосовувати забороняється.
Досвід війни Сірії та Ізраїлю показує, що від поганої організації комендантської служби 30% від виведених зі строю танків, які підірвались на власних мінних полях.
Таким чином, організація комендантської служби являється важливим елементом завдання по проробленню проходів, їх утримання вимагає великої узгодженості в роботі командира інженерних і загальновійськових підрозділів.
Комендант проходів завчасно встановлює зв'язок з командирами підрозділів і частин, для яких були пророблені проходи.
Він зобов’язаний:
І. Виставити комендантські пости на проходи ;
2. Поставити завдання старшим постів.
3. Організувати і контролювати дії постів.
4. Розподіляти на проходи засоби розширення, позначення і закриття.
5. Доповідати про готовність та стан проходів.
Комендантський пост на кожній прохід назначається в складі 3-4 чоловік на чолі зі старшим поста.
В обов'язки комендантського поста входить:
І. Позначення проходу.
2. Регулювання руху військ по проходу.
3. Охорона проходу.
4. Закриття проходу в необхідних випадках, використовуючи “мінний шлагбаум” або запас мін, зосереджений в проходах.
Для несення комендантської служби на приходах, пророблених в загородженнях противника перед переднім краєм відділення, висувається до них рахуючись в бойових порядках атакуючих військ. Вийшовши до проходів, відділення перевіряє, позначає їх через 15-20 м, якщо необхідно огороджують. Старший поста виставляє регулювальників на початку і в кінці проходу, зустрічає підрозділи які підходять до проходу і організовують припуск.
При подоланні загороджень наступаючими військами комендантські пости з деяких проходів знімаються. Ці проходи ретельно огороджуються і позначається. Порядок і час зняття підрозділів з проходів, а також кількість і місця проходів, які остаються для подальшого використання або для передачі підрозділам послідуючих ешелонів визначається загальновійськовим командором. На проходах, які співпадають з корпусними шляхами несення комендантської служби продовжується на протязі часу руху військ по них. Після пропуску перших ешелонів військ інженерно-саперні підрозділи, які несли службу, можуть передавати проходи інженерним підрозділам послідуючих ешелонів.
Передача проходів іншім підрозділам здійснюється на місцевості. Про передачу складається акт в двох екземплярах з вказівками номерів проходів і часу передачі, ким і кому передані, один екземпляр акту комендант дільниці, якій здав проходи подає разом з донесенням начальнику інженерної служби, який наказав організувати комендантську службу на проходах.
Заходи безпеки при проробленні та розширенні проходів в мінних полях.
І. В процесі пошуку мін щупами, кут нахилу його до поверхні землі повинен бути в межах 20-25 градусів.
2. Суворо забороняється втикати щуп з силою і вдаряти ним по знайденому предмету,
3. Перед роботою щупом на місцевості, яка має високу траву і кущі, необхідно протралити розвідуєму дільницю місцевості кішкою.
4. Не можна вилучати руками з грунту міну незнайомої конструкції так, як вона може мати внутрішній елемент невилучаємості, без будь-яких демаскуючих ознак. Незнайому міну витягнути з лунки кішкою з безпечної відстані (З0-50 м) або підриванням на місці накладними зарядами вибухових речовин.
5.Не підлягають вилученню з грунту і знешкодженню міни, які мають пошкоджені корпуса або підривника. Не можна знімати міни, які вмерзли в грунт або лід.
6. Поки не убрали міни з проходу, рух по проходу дозволяється тільки орієнтуючись по чорно-білій стрічці, яка позначає межі проходу.
7. При ЗНЕШКОДЖЕННІ мін необхідно пам’ятати, що міна може мати не один, а декілька підривників або елементів невилученості.
8. Якщо натяжна проволока, яка прив'язана до додаткового під ривника натягнута туго, то перерізати її не можна, гак як можли ве спрацювання підривника обривної дії.
9. Вилучення мін з грунту, підготовки їх до зниження прово диться однією людиною - командиром .відділення.
10. При виявлені мін з неконтактними підривниками забороняєгься підходити до них ближче З м.
Призначення, ТТХ, склад комплекту, устрій принцип дії, порядок збирання та транспортування видовжених зарядів розмінування УЗП-77. – 35 хв.
При вивченні даного питання необхідно використовувати матеріальну частину, плакати. Особлива увагу приділити вивченню УЗП-77. Після його вивчення розглянути особливості пристрій УЗП-72.
Для пристрою проходів у мінних полях супротивника застосовуються в основному підривні заряди. У залежності від розташування стосовно знищуваної міни розрізняють контактні і неконтактні заряди розмінування.
До контактних зарядів розмінування відносяться такі заряди, що розташовують або безпосередньо на корпусі міни, або на шарі ґрунту, що маскує.
Неконтактні заряди розмінування розташовуються на різній відстані від мін. Вибух такого заряду викликає спрацьовування підривників чи скидання мін разом з навколишнім ґрунтом.
Для пророблення проходів застосовуються в основному неконтактні заряди розмінування однониткові і багатониткові. Багатониткові заряди в порівнянні з одиночними забезпечують більш високий ефект розмінування і тому застосовуються для пророблення проходів у протитанкових мінних полях. До них відносяться подовжені заряди розмінування УЗП-72 і УЗП-77, що запускаються з УР-67 і УР-77. Подовжений заряд розмінування УЗП-77 призначений для пророблення проходів вибуховим способом у протитанкових мінних полях установками розмінування УР-67 і УР-77.
Характеристики
УЗП-77
(УЗП-72)
Кількість ниток, шт.
Кількість секцій ДКРП-4 в одному заряді.
Маса комплекту заряду розмінування :
в укупорці, кг.
Без укупорки, кг
Маса секції, кг.
Довжина секції, м
Маса ВР на 1 п.м. заряду
Тип вибухової речовини
Максимальна дальність подачі
Ширина проходу в МП типу М19, м.
Довжина заряду розмінування.
Час зборки заряду відділенням
Спосіб подачі заряду на МП
Спосіб підриву
2
18
1800
1200
50
10,3
8 (4+4)
пластит ПВР-7
200 і 500(500)
6 = 90 м.
93
60-90 хв.
Метання по повітрю з наступним підтягуванням на МП.
Електричний підривною машинкою КПМ-3 (КПМ-1А)
Устрій УЗП-77 УЗП-72
У комплект заряду входить:
- дві нитки (18 секцій) ДКРП (по 9 у нитці) 18
- Реактивні двигуни 2 шт. ДМ-70 4 шт. ДУР-67
- вузол передачі детонації 1 1
- вибуховийвий пристрій ВУР-67 ВУР-67
- роз'єднувальний пристрій 1 1
- гальмовий канат 3 3
- патрон відчеплення гальмового каната 1 1
- сполучний пристрій 1 1
- протиопікові чохли 2 2
Заряд розмінування УЗП-77 складається з двох ниток спеціального кабелю, що детонує, у м'якій оболонці, із загальною масою ВР 8 кг. на погонний метр. Кожна нитка заряду збирається з дев'яти секцій ДРКП-4 і має загальну довжину 93 м.
Секція ДКРП-4 складається з:
пластичної вибухової речовини ПВР-7;
первинної оболонки з поліетиленової плівки;
вторинної капронової оболонки;
силового елемента, що проходить по центрі секції (жгут з капронових ниток).
Конструкція секцій дозволяє перегинати її на 180о у будь-якому перетині по довжині. На одному кінці секції є втулка, а на іншому накидна гайка, за допомогою яких секції зчленовуються один з одним. Необхідна міцність секцій на розрив забезпечується силовим елементом. Нитки силового елемента і капронової оболонки закріплені на штуцерах, конусах і підгорнуті втулками і гайками.
Надійність передачі детонації від секції до секції забезпечується шашками з тротилу, встановленими в штуцерах. Довжина секції 10,3 м, маса – 50 кг.
Реактивні двигуни ДМ-70 призначені для подачі заряду на задану дистанцію
Двигун складається з:
корпуса,
дна з запалювальним пристроєм;
піропатрона;
порохового заряду;
запалювача;
соплового блоку.
Корпус реактивного двигуна являє собою трубу, на кінцях якої є внутрішнє різьблення. Зовні корпуса на його кінцях маються стовщення, що центрують, діаметром 160 мм.
Дно, вкручене в передній кінець корпуса. На виступаючій частині дна (патрубка) закріплена кульками стикувальна втулка, а на внутрішній частині дна знаходиться запалювач, що утримується держаком. У дні є різьбовий отвір, у який угвинчено піропатрон. Пороховий заряд двигуна складається із шашки зі зміщеним отвором. Маса порохової шашки – 27 кг. ДУР-67 – 12 кг.
У задній кінець корпуса укручена кришка із шістьма соплами, спрямованими під кутом 15про і центральні патрубки з зовнішнім різьбленням, ДУР-67 – три сопла.
При подачі електричного імпульсу на контакти піропатрона, він спрацьовує, форс вогню піропатрона запалює запалювач, що приводить до загоряння порохового заряду двигуна.
Порохові гази, минаючи із сопів, створюють реактивну тягу. Тяга одного працюючого двигуна забезпечує подачу заряду на дистанцію 200 м, двох на дистанцію 500 м.
Час роботи двигуна – 6-8 сек. Маса спорядженого двигуна 70 кг. ДУР-67 – 36 кг.
Вузол передачі детонації забезпечує одночасно вибух обох ниток заряду і складається з:
труби з денцями;
заряду ВР;
трьох патрубків з накидними гайками.
Два крайніх патрубки з'єднуються з двома нитками заряду, а в центральних патрубках вкручується підривник ВУР-67.
Підривник ВУР-67 електричного принципу дії, призначений для збудження детонації вибуху заряду. Підривник складається з
1 – запобіжного механізму;
2 – стопорного пристрої;
3 - пускового пристрої;
4 – детонатору;
5 – корпуса.
При спорядженні пускової установки підривник з'єднується з гальмовим канатом накидною гайкою, що нагвинчується на центральний патрубок підривника. Тросик стопорного механізму своєю петлею надівається на кнехт касети, попередньо пропустивши його через овальне кільце.
Запобіжний механізм забезпечує:
безпечне положення підривника в транспортному положенні;
переклад підривника в бойове положення. Він складається з втулки з запресованими в неї передаточним зарядом, поворотної втулки з капсулем-детонатором і стрічковою пружиною.
У безпечному положенні поворотна втулка повернена на кут 90о і утримується стопором, пружина зведена, а капсуль-детонатор зміщено щодо передаточного заряду. Вогневий ланцюг розімкнутий. Випадкове спрацьовування електрозапала або капсуля-детонатора не приведе до вибуху передаточного заряду і детонатора.
Стопорний пристрій служить для утримання поворотної втулки запобіжного механізму в безпечному положенні і для звільнення її після виходу підривника з касети.
Він складається з:
1 – корпуса;
2 – бічного патрубка;
3 – стопора;
4 – капронової нитки.
Пусковий пристрій служить для спрацьовування підривника при подачі на нього електричного імпульсу. Складається з:
1 – контактної колодки;
2 – электрозапалювача;
3 – підсилювача.
Роз'єднувальний пристрій призначено для відділення в польоті двигунів від заряду після закінчення їх роботи і складається з:
1 - пускового механізму;
2 – стопорного механізму;
3 – піротехнічні сповільнювачі;
4 – движки з капсулем-детонатором;
5 – розривного заряду;
6 - запобіжного ковпачка;
7 – детонатора.
Роз'єднувальний пристрій при спорядженні установки загвинчується в гніздо розривного болта сполучного троса, при цьому петля тросика пропускається через кільце і надівається на кнехт направляючої, а запобіжний ковпачок знімається.
При сході реактивних двигунів з направляючих натягом тросика зривається серга з цанговим затиском, що забезпечує спрацьовування пускового механізму.
Ударник під дією пружини наколює капсюль-запалювач, що пускає в хід піротехнічний сповільнювач. Після вигоряння складу сповільнювача, на короткій ділянці (2-4 с) і складу порохового запобіжника фіксатора під дією пружини движок переміщається і капсуль-детонатор установлюється проти каналу, що веде до другого кінця піротехнічного сповільнювача. До цього моменту вигорає довга ділянка сповільнювача (6-9 с) і форс вогню подається по каналі на капсуль-детонатор, що спрацьовує і пускає в хід детонатор і розривний заряд.
Вибухом розривного заряду руйнується розривний болт сполучного троса і двигуни від'єднуються від зарядів.
Гальмовий канат призначено для гальмування заряду при приземленні, для підтягування його на мінне поле і передачі електричного імпульсу з ПУ установки на підривник. Гальмовий канат має довжину 160 м і виготовлений з капронових подовжніх силових ниток, укладених в оплетку.
По центрі каната пропущений чотирьохжильний провід.
При подачі заряду на дистанцію 200 м застосовується один канат, а при подачі на 500 м, три канати, з'єднані між собою послідовно на 350 м – 2 канати.
Патрон відчеплення гальмового каната призначений для від'єднання гальмового каната від установки після вибуху заряду без виходу екіпажа з установки і складається з:
корпуса;
свічі;
піропатрона ПП-9;
піротехнічного складу;
діафрагми з отвором.
Патрон відчеплення встановлюється в стовбур механізму гальмового каната і закріплюється гайкою.
Для відчеплення каната з пульта керування подається імпульс струму, від якого спрацьовує піропатрон. Піропатрон запалює піротехнічний склад, полум'я якого перепалює гальмовий канат.
Сполучний пристрій призначено для послідовного з'єднання двигунів, підключення двигунів до електричної схеми установки, з'єднання двигунів із зарядом розмінування.
До сполучних пристроїв відносяться:
сполучний трос;
сполучні втулки;
кабель сполучний.
А) Сполучний трос призначено для гнучкого зв'язку двигуна з двома нитками заряду розмінування і складається з:
двох сталевих канатів діаметром 9,5 мм і довжиною 4 м кожний;
розривного болта;
серги;
накидної гайки;
обтічника;
двох сполучних болтів.
Б) Сполучна втулка призначена для послідовного з'єднання двигунів. Вона виготовлена у виді порожнього циліндра з овальними вікнами. На кінці втулки є два стопорних гвинта, що запобігають мимовільне відгвинчування втулки з двигунів.
В) Сполучний кабель для УЗП-77 призначено для підключення двигуна до електроустаткування установки і складається з:
відрізка проводу довжиною 1000 мм (1м);
штепсельної розетки;
напівмуфти.
При спорядженні установки розетка кабелю стикується з піропатроном, а напівмуфта угвинчується на розетку направляючої.
ПРИНЦИП ДІЇ УЗП-77
При сході реактивних двигунів з направляючої пускової установки зводиться роз'єднувальний пристрій і в рух приводиться заряд розмінування.
При виході хвостової частини заряду з касети зводиться підривник і в рух утягують гальмові канати.
При пасивній ділянці траєкторії польоту заряду спрацьовує роз'єднувальний пристрій, від'єднуючи реактивні двигуни від заряду.
Після падіння заряду на ґрунт і спів паданні хвостової частини заряду з ближньою границею мінного поля вибух заряду здійснюється подачею імпульсів з пульта керування через гальмовий канат на підривник.
Після вибуху проводиться відчеплення гальмового каната від установки шляхом перепалювання його патроном відчеплення.
Порядок зборки, збереження і перевезення зарядів УЗП-77
Порядок зборки зарядів УЗП-77 викладач пояснює, використовуючи наявну матеріальну частину і плакати.
У польових умовах при нетривалому збереженні заряди розмінування укладаються в штабелі і укриваються від впливу опадів.
Перевезення зарядів проводиться в укупорці.
Заряди УЗП-77 зберігаються і перевозяться в заводський укупорці. Ящики з елементами комплекту укладаються в штабелях по партіях.
На кожні два комплекту передбачено одну комбіновану ящику з засобами, що забезпечують подачу, вибух заряду і відчеплення гальмового каната.
Під час перевезення боєприпасів автомобільним транспортом виконуються наступні вимоги:
1. Автомобілі, виділені для перевезення боєкомплектів, повинні бути справними, мати надійну гальмову систему.
2. На автомобілі повинний бути вогнегасник, брезент для боєкомплекту і червоний прапорець, прикріплено до лівого борта кузова.
3. Швидкість автомобіля не повинна перевищувати 50 км у годину, а відстань між ними при проходженні в колоні повинне бути в межах 50-60 м;
4. Водії й особовий склад, виділені для перевезення комплектів повинні знати правила техніки безпеки під час перевезення боєприпасів автомобільним транспортом. На одному автомобілі перевозяться два комплекти, що забезпечують повне спорядження установки розмінування.
4. Організація виконання завдань по проробленню проходів вибуховим способом розрахунком і відділенням. Позначення проходів. -15 хв.
А) Пророблення проходів за допомогою УР-77.
Перед застосуванням пускової установки УР-77 необхідно підготувати і спорядити боєкомплектом заряду розмінування.
Спорядження пускової установки УР-77 може проводитися двома способами:
- пакетними, за допомогою вантажопідйомних засобів. При цьому способі заряд попередньо покладений у пакет і транспортується до місця спорядження в контейнері;
ручним – силами саперного відділення в складі 7 чоловік. При цьому способі заряд транспортується до місця спорядження в ящиках.
При спорядженні пускової установки УР-77 ручним способом саперне відділення робить спорядження разом з екіпажем установки в складі двох розрахунків: перший споряджає ліву касету, другий – першу касету. При цьому:
1-й номер розрахунку оператор (УР-77) знаходиться в касеті, приймає й укладає заряд у касету.
2-й номер знаходиться на пусковій установці і допомагає першому номеру укладати заряд.
3 –й і 4-й номера зчленовують вузол передачі детонації з зарядом і подає його другому номеру, що кріпить УПД і приєднує тросик ВУР-67 на кнехті.
Надалі 2,3,4 номера встановлюють двигуни в направляючу і з'єднують їх із зарядом, встановлюють і зміцнюють ящик з гальмівними канатами.
Командир відділення встановлює роз'єднувальний пристрій і патрон відчеплення.
Установка розмінування УР-67 (УР-77) при пророблені проходів діє разом із саперним відділенням. Саперне відділення діє на бронетранспортері і виконує наступні задачі після пуску і підриву заряду;
до розвідка (перевірка), а при необхідності і розширення його;
позначення проходу й організація комендантської служби;
надання допомоги екіпажу при спорядженні установки зарядів розмінування для наступних дій.
Саперне відділення оснащується:
- міношукачами - 2 шт.
- щупами - 2 шт.
- комплект розвідки «КР-И» - 1 к-т.
- зарядами ВР і засобами для знищення мін 10-15 зарядів;
- указками і єдиними знаками для позначення границь мінних полів і проходів у них.
Проходи проробляються при вогневій підготовці атаки. По команді командира відділення установка розмінування з укриття висувається на пускову позицію і робить пуск заряду, підтягує заряд на мінне поле і робить його вибух. При висуванні на позицію пуску заряду командир установки розмінування з коротких зупинок перевіряє відстань до мінного поля за допомогою далекоміра ДСП-30, оператор переводить установку в бойове положення (піднімає направляючу), механік-водій забезпечує рух установки в напрямку проходу.
Після вибуху заряду сапери висуваються до проходу, перевіряють і позначають прохід, командир відділення доповідає про готовність.
При перевірці і позначенні проходу відділення діє таким способом:
№№ 1-4 оснащене міношукачами, щупами ліворуч і праворуч від ровика, утвореного вибухом заряду, перевіряє місцевість на наявність мін і при їхньому виявленні позначає;
№ 5-6 з однобічними знаками і (ліхтариками МБФ, один ліворуч, іншої праворуч позначають границі проходу через 15-20 м (30-40 м для МБФ, через один однобічний знак).
Надалі відділення приступає до підготовки мінного шлагбаума й окопу для регулювальника і може нести комендантську службу.
Після пропуску військ відділення згортається і продовжує рух у бойових порядках у готовності до пророблення проходів. При необхідності використання проходу, відділення передає його саперам підрозділів другого ешелону.
Пускова позиція повинна бути рівної з граничним ухилом не більш +- 100 і поперечний – не більш +- 5о.
При подовжньому ухилі до +-5о кут підйому направляючої повинний бути 55о.
Відстань від пускової позиції до передньої границі мінного поля повинен складати:
- при подачі заряду на 500 м – не більш 450 м;
- при подачі на 350 м – не більш 280 м;
- при подачі на 200 м – не більш 110 м
Позначення проходів.
Кожному проходу привласнюється свій номер, зазначений на знаках, що позначає його границі. Проходи позначаються тими ж номерами, що і підходять до них шляхи.
У зоні, що проглядається з боку противника, установлюються стандартні однобічні знаки.
Для позначення проходів у мінних полях застосовуються стандартні знаки. Єдиний знак являє собою щиток прямокутної форми (з дощок, фанери, жерсті), розміром 30х25 м із трикутним вирізом у верхній частині, На жовтому фоні щитка чорною фарбою наносяться номер, ширина і напрямок проходу (стрілка).
Знаки виготовляються в 2-х варіантах, що відрізняються один від іншого тільки напрямком стрілки, що показує з якої сторони ( праворуч чи ліворуч) від даного знака розташовується прохід, що позначається ним.
Знаки закріплюються на ніжках, висота яких у залежності від умов застосування знаків змінюється від 25-30 см до 1,0-1,2 м.
Для позначення проходів у мінних полях перед переднім краєм у світлий час застосовуються єдині знаки на ніжках висотою 25-30 см, що установлюються по обох границях проходу через 15-20 м. Знаки розташовуються в поглибленнях з пологими апарелями, маскуються під фон місцевості.
У нічний час на початку і наприкінці кожного проходу, а також по обох границях його через 30-40 м і поруч з єдиними знаками встановлюються однобічні світлові сигнали типу МБФ, кожен прохід позначається світловими знаками тільки одного кольору. Знаки червоного кольору для позначення проходів не застосовуються. Кольори світлових знаків, прийняті для позначення проходів, закріплених за визначеним
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора