Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
УСТРІЙ ТА ПОДОЛАННЯ ЗАГОРОДЖЕНЬ НА ВОДНИХ ПЕРЕШКОДАХ І МОРСЬКОМУ УЗБЕРЕЖЖІ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2003
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Група:
ПМК
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗАТВЕРДЖУЮ
начальник кафедри інженерних загороджень
полковник В.Г. Григор’єв
“___”___________2003 р.
Л Е К Ц І Я
ТЕМА №12 “УСТРІЙ ТА ПОДОЛАННЯ ЗАГОРОДЖЕНЬ НА ВОДНИХ ПЕРЕШКОДАХ І МОРСЬКОМУ УЗБЕРЕЖЖІ”
АВТОР: підполковник ПШЕНИЧНИЙ О.М.
Розглянуто на засіданні кафедри (ПМК)
Протокол № ___від “___”___________2003 р.
м. Кам’янець-Подільський
2003 р.
З М І С Т
В С Т У П
Система інженерних загороджень на водних перешкодах і морському узбережжі. Типи загороджень, засоби та способи їх устрою.
Організація виконання задач з устрою загороджень на водних перешкодах і морському узбережжі. Фіксація та утримання протидесантних загороджень. Міри безпеки.
Вимоги до проходів на водних перешкодах. Способи пророблення проходів.
Організація виконання задач з розвідки і пророблення проходів в мінно-вибухових загородженнях на водних перешкодах.
Пророблення проходів в протидесантних загородженнях на морському узбережжі. Міри безпеки.
Л І Т Е Р А Т У Р А:
1. Руководство по устройству и преодолению инженерных заграждений. Воениздат 1986 г., глава 9.10. с. 291-296, 318-326.
2. Инструкция по устройству противодесантных заграждений. Воениздат, 1980.
3. Наставление по инженерному обеспечению боевых действий Сухопутных войск, часть 1У, с. 122,131.
4.Устав Сухопутных войск США. Заграждений. М.83г.
5.Минно-взрывные средства армий капиталистических государств. М. 1987 г.
Значу увагу, в ході підготовки армій країн НАТО приділяється проблемам форсування водних перешкод. Підраховано, що на Європейському ТВД через кожні 100-200 км зустрічаються великі ріки (ширина більше 100 м), що складає 4% від всіх водних перешкод: через 40-50 км – середні (ширина 20-80 м) – 16%; через 5-10 км – мілкі (ширина до 20 м ) – 80% від всіх водних перешкод.
З досвіду другої світової війни відомі випадки великих операцій, які починались з висадки морського десанту.
Прикладом є велика операція англо-американських військ літом 1944 р. Під кодовою назвою “Оверлорд”. Примінення загороджень при проведені десантних операцій має велике значення.
В останній час протидесантні загородження застосовувались в локальних війнах: у В’єтнамі, на Ближньому Сході, в англо-аргентинському конфлікті на Фолклендських (Мальвінських) островах доступні для десанту ділянки морського узбережжя прикривалися мінно-вибуховим загородженням, на яких підірвалось декілька десантних катерів англійської армії.
В теперішній час питання устрою МВЗ на водних перешкодах відпрацьовуються на тактико-спеціальних навчаннях. Так в серпні 1984 р. були проведені навчання в Одеському і Прибалтійському округах за темою “Мінування морського узбережжя протидесантними мінами з застосуванням нового обладнання ОУПДМ на вертоліт ах і зйомне обладнання ПТС.
Прийняття на озброєння нового універсального обладнання для встановлення протидесантних мін (ОПМ-у) з плаваючого транспортера ПТС-2 значно повисіло можливості інженерних підрозділів з устрою протидесантних загороджень.
В даній лекції розглядаються питання, зв’язані з устроєм мінно-вибухових загороджень на водних перешкодах і морському узбережжі
СИСТЕМА ІНЖЕНЕРНИХ ЗАГОРОДЖЕНЬ НА ВОДНИХ ПЕРЕШКОДАХ І МОРСЬКОМУ УЗБЕРЕЖЖІ. ТИПИ ЗАГОРОДЖЕНЬ, ЗАСОБИ І СПОСОБИ ЇХ УЛАШТУВАННЯ.
Протидесантні загородження на морському узбережжі і на водних перешкодах влаштовуються з ціллю затримати на підступах до берега десантно-висадочні і амфібій ні засоби противника, створити вигідні умови для їх знищення вогнем оборони і нанести йому втрати в живій силі і техніці при підході до берега і на березі.
При обороні на морському узбережжі створюється система інженерних загороджень, яка включає: - протидесантні загородженні в воді на глибині до 5 м, на пляжній зоні і на березі;
- інженерні загородження на імовірних напрямках наступу десанту противника;
- загородження в районах імовірної висадки повітряних десантів противника і на можливих напрямках їх дій після висадки.
- на глибинах більше 5 м мінно-вибухові загородження влаштовуються силами флоту.
Протидесантні загородження включають мінно-вибухові, невзривні і комбіновані загородження, які встановлюються в воді і на березі.
Для влаштування протидесантних МВЗ, які встановлюються в воді, використовуються донні і якірні протидесантні контактні міни, протитанкові міни з Штирьовими підривниками на залізобетонних підставках.
На березі встановлюються звичайні протитанкові міни з контактними і неконтактними датчиками цілі, а також протипіхотні осколкові міни кругової і направленої поразки. Встановлення, протидесантних мін проводиться з плаваючих транспортерів (паромів), оснащених обладнанням для мінування, або з вертольотів, які мають на зовнішній підвісці обладнання для встановлення ПДМ, а також вручну стройовим розрахунком. Встановлення в воду ПДМ і ПТМ вручну можливо при хвилюванні моря до 1 бала, з ПТС – до 3-х балів, з вертолітівдо4-х балів.
Якірні річкові міни встановлюються на глибинах від 1 до 10м в 2-3 ряда з кроком мінування 10-15м.Відстань між рядами 15-20 м, витрата мін 170-200 шт. На 1 км.
Доні протидесантні міни встановлюються на глибинах 1-2 м в 1-2 ряди. Відстань між рядами 6-10 м, витрата мін в мінному полі170-300 шт. На 1 км.
Протитанкові міни з баластними залізобетонними підставками встановлюються на глибині до 1,5 м з кроком мінування 6м в один два ряди і витратою 170-300 шт. На 1 км.
Крім мінно-вибухових загороджень на морському узбережжі можуть встановлюватися невибухові загородження. З цією метою використовуються металеві або залізобетонні їжаки, рогатки, бетонні тетраедри, дворогі надовби і сваї, які встановлюються з кораблів, барж і десантно-переправочних засобів.
Перед влаштуванням загороджень на морському узбережжі проводиться інженерна розвідка ділянки, яка включає маршрутну зйомку берегової смуги, промір прибережної частини водяної перешкоди на глибину до 5 м, опре ділення зручних місць з» їзду (виїзду) в воду плаваючих транспортерів, місць розміщення складів мін, підбір орієнтирів для фіксації мінних полів і складання схеми (плану) ділянки.
Розвідку ділянок загороджень виконує інженерно-розвідувальний базар в складі 1св на ПТС, катерах або десантних човнах з підвісними моторами.
Розбивка отворів, вимірювання глибин і опре ділений характеру ґрунту дна проводиться через кожні 100 м узбережжя.
Командир 1б по результатам розвідки складає звітну схему (показати слайд).
Розбивка ділянок ПДЗ в воді проводиться з позначенням кожного ряду віхами або буями. Границі окремих ділянок загороджень і проходи в них позначаються створеними знаками, встановленими на березі.
ІРД, рухаючись на плавзасобі від берега правій (лівій) границі ділянки з допомогою мірного шнура, багра або ехолота визначає глибини для кожного ряду загороджень, визначає за допомогою мірного шнура або ДСП-30 відстань від берега до кожного ряду й встановлюється на боковій границі знаки ( бу1). Потім, переміщуючись паралельно берегу, позначає віхами (буями) лінію першого ряду мін. Після цього, орієнтуючись на знаки (бу1) встановлені по боковій границі ділянки, аналогічним способом позначає лінії послідуючих рядів загороджень.
Проміжкові знаки в послідуючому знімаються одночасно з встановленням мін, що знаходяться на бокових границях ділянок – по закінченню встановлення загороджень на всіх рядах, знаки в створах проходів – за наказом старшого начальника.
Аналогічним способом проводиться розвідка водної перешкоди і розбивка загороджень на ній.
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ЗАДАЧ ПО ВЛАШТУВАННЮ ЗАГОРОДЖЕНЬ НА ВОДНИХ ПЕРЕШКОДАХ Й МОРСЬКОМУ УЗБЕРЕЖЖІ.
Встановлення протидесантних мін на морському узбережжі.
Встановлення протидесантних мін може здійснюватись з плаваючих засобів з вертольотів вручну.
Встановлення ПДМ з ПТС, обладнаних обладнанням ОПМ-У, проводиться інженерно-саперним підрозділом із використанням трьох, двох або одного ПТС.
Транспортери із комплектом мін у визначеного місця входять в воду і рухаючись від берега до бурів, виходять на початок свого ряду мінування; обійшовши буй, розвертається і переміщуючись в заданому напрямку зі швидкістю до 2 км/год. встановлюють міни (показати слайд або плакат).
Мінування з одного ПТС розпочинається з першого ряда, потім при русі в протилежну сторону на другому ряду, потім на третьому. Після чого він виходить на берег (показати слайд або плакат).
Для встановлення мін в воду з ПТС, обладнаного ОМП-У, відділення розбивається на два розрахунки (лівий і правий) по три чоловіка які діють аналогічно.
Перший і другий номери виймають міни із гнізд платформи, підкочують їх до мінного скату і встановлюють на нього.
Третій номер знаходиться зліва (справа) від мінного зсуву кінцево опоряджає міну (нагвинчує штангу на підривник, встановлює чеку штанги, знімає з підривника запобіжний ковпачок і зштовхує міну з міного скату у воду. (Показати плакат).
Скидання мін у воду виконується по черзі з лівого і правого бортів з кроком мінування 10 м. Інженерно-саперне відділенні встановлює один комплект мін ПДМ-1м (100шт) за 1 год.
При встановлені мін ПДМ-2 відділенні виконує збірну міни в кормовій частині транспортера із допомогою крано-укосини скидають її у воду. Крок мінування мінами ПДМ-2 складає 15-20 м один боєкомплект мін ПДМ-2 (35шт.) відділення встановлює за 1,5 год.
Аналогічно здійснюється встановлення мін ПДМ-3я, але з кроком мінування 20-25 м. Один боєкомплект (24 шт.) мін ПДМ-3я відділення встановлює за 1 год.
Встановлення ПДМ-1М з вертольотів МИ-8т здійснюється з використанням обладнання установки протидесантних мін (ОУПДМ), що складається із контейнера на 16 мін і пульта керування. Для встановлення мін з вертольота призначається керівник польотів і підцепник ОУПДМ від вертолітної частини, офіцер інженерних військ і одне інженерно-саперне відділення.
Перед встановленням загороджень вибираються площадки підскіку або посадочна площадка, на яку концентрується обладнання і міни.
Офіцер інженерних військ організовує розвідку і розбивку місць встановлення мінних полів, складає схему мінування і передає її керівнику польотів.
Встановлення мінного поля здійснюється одним або двома вертольотами (показати слайд).
Для встановлення мін ПДМ-1М вручну (показати слайд) стройовим розрахунком взвод розбивається на розрахунки по два чоловіка, які підносять до кромки води баластні плити і розкладують їх на відстані 8-12 м вздовж берега. Потім підносять міни і по команді командира взводу виконують збирання і спорядження мін першого ряду. По команді “Занось” вони заходять у воду і зупиняються в створі знаків, які позначають перший ряд мін. По команді “Міни-став” розрахунки знімають гумові ковпачки з підривників і опускають міни на дно.
По команді “Виходь” розрахунки повертаються на берег і приступають до спорядження мін і установці слідуючого ряда, керуючись тими ж командами.
За 40-50 хвилин взвод встановлює ділянку мінного поля протяжністю 80-120 м.
Аналогічно може виконуватись встановлення протитанкових мін з баластними залізобетонними підставками.
За 10 годин на завчасно підготовленій ділянці морського узбережжя інженерно-саперний взвод може встановити і утримувати до 1 км двохрядного мінного поля з мін ПДМ-1М, до 20 мін типу МОН-50(90), до 20 мін ОЗМ-72 і до 200 протитанкових мін на залізобетонних підставках.
МІНУВАННЯ ВОДНИХ ПЕРЕШКОД
Встановлення донних протидесантних мін при мінуванні водних перешкод здійснюється також, як і при мінуванні морського узбережжя.
Встановлення якірних річкових мін здійснюється з плаваючих транспортів, паромів або човнів, споряджених простішими засобами.
Із одного плавучого засобу звичайно встановлюється один ряд мін, з одного парому – два. Встановлення міного поля з одного плавучого засобу розпочинається з ряда, найбільш віддаленого від берега, а з 2-3 плаваючих засобів уступом в сторону свого берега (показати слайд).
Встановлення якірних мін ЯРМ виконується з човна, при цьому двохрядне мінне поле встановлюється двома відділеннями одночасно с двох човнів, що рухаються паралельними курсами уступом в сторону свого берега, на дистанції 30-50 м, з інтервалом 15-20 м.
Мінування повинно здійснюватись при русі човнів вниз по течії. Трете відділення знаходиться на березі і підготовлює міни до навантаження на човні.
Кожне відділення, що знаходиться в човні, розбивається на три розрахунки по два чоловіка і розрахунок гребців і два розрахунки по установці мін з лівого і правого бортів.(Показати плакат). Перші номери розрахунків споряджають міни і подають їх другим номерам, які висмикують запобіжні чеки й спускають міни на воду.
Розрахунок гребців розміщується в носовій частині човна на передній банці й забезпечує необхідну швидкість й направлення руху. Командир відділення знаходиться на кормі, керує рухом човна і подає команди на спуск чергової міни в воду. Для додержання знайденого крену мінування до кормової частини прикріплюється мотузка з поплавками на кінці, довжина мотузки повинна бути рівна відстані між мінами в ряду. Команда на спуск міни подається в той момент, коли поплавок проходить над попередньою міною. Місце встановлення останньої міни позначається буєм
Після встановлення одного комплекту мін човен по заданому направленню причалює до берега, відділення отримує міни на складі і завантажує їх в човен. Потім, орієнтуючись по встановленим буям, виходить на своє направлення і продовжує мінування.
Встановлення донних ПДМ і ПТМ на залізобетонних підставках з ПТС або паромів проводиться слідуючим видом.
Інженерно-саперне відділення розбивається на два розрахунки по три чоловіки. На ПТС (паром) розміщується простіше обладнання, касети, столи, лотки для спуску мін.
Перший і другий номери обох розрахунків виймають міни з касет, підносять їх на стопи і проводять остаточне спорядження. Треті номери знімають запобіжники і по похилим лоткам спускають міни в воду.
Командир відділення регулює швидкість і направлення руху плаваючого засобу і керує діями розрахунків.
Встановлення донних ПДМ з човнів на веслах як і ПТМ на підставках виконується слідуючим видом.
На встановлення першого ряду мін звичайно призначається два інженерно-саперних відділення на двох човнах, які пересуваються в кільватерному строю на дистанції 40-50 м.
Кожне відділення розбивається на три розрахунки по два чоловік, які діють так само, як і при установці якірних мін. Трете відділення готовить міни на березі.
Міни скидаються в воду спочатку з заднього човна, потім (після того, як задній човен витратить весь комплект мін і зверне в сторону) – з передньої.
Сплавні річкові міни (СРМ) можуть встановлюватись:
- з плаваючих засобів (ПТС, паромів, катерів, човнів), виносом на фарватер вручну на глибину до 1,5 м при швидкості течії до 0,5 м/с;
- безпосередньо з берега в місцях, де фарватер проходить біля самого берега і забезпечує вихід мін на середину річки.
Броди мінуються протитанковими і протипіхотними мінами (показати слайд).
Протитанкові міни встановлюються на берегах й по всій ширині броду в 3-4 ряди з відстанню між мінами в ряду 6-10 м. Спочатку мінується берег противника, потім брід і в останню чергу свій берег.
На бродах при швидкості течії більш 1,5 м/с ПТМ кріпляться до дна ріки анкерами, кілками, привантажуються камінням або встановлюються з з/б підставками на обох берегах встановлюються протипіхотні мінні поля або групи мін з осколкових мін кругового і направленого враження.
Для улаштування загороджень в зимових умовах на водних перешкодах влаштовуються майни, встановлюються міни на льодові і на березі.
Для влаштування майн використовуються ПТМ з активними і пасивними підшивачами, а також подовжені заряди промислового виготовлення, що розміщуються під льодом на льодові (плакат).
Міни встановлюються під льодом рядами і в рядах групами (показати слайд). Відстань між мінами в групах приймається рівною 7 м, а мін групами в рядах і між рядами 40-50 м. Кожна група мін спрацьовує одночасно від одної активної міни, підриваємої електричним способом з берега. При влаштуванні майн з допомогою подовжених зарядів, розміщуються звичайно під льодом на глибині до 1 м.
Для забезпечення живучості заряду його прикріплюють до поплавків (показати плакат). Заряд спускається під лід за течією через ополонку, пророблену з допомогою КЗ або звичайних підривних зарядів. Від вибуху заряду робиться майна шириною 10-12 м.
ФІКСАЦІЯ І УТРИМАННЯ ПРОТИДЕСАНТНИХ ЗАГОРОДЖУВАНЬ
Фіксація мінних полів, встановлених в воді проводиться тими способами, що і фіксація загороджень на суші.
При цьому ряди загороджень прив’язуються до місцевих орієнтирів і раперів одразу після їх розбивки, а границі ділянок і проходи після встановлення мін, Усі встановлені загородження наносяться на карту.
Крім того складаються : формуляр - на кожне мінне поле. Формуляр і журнал керування – на кероване мінне поле, звітні карточки – на кожну окремо встановлену міну.
На схемі і в формулярі вказуються : ряди і типи мін відстань між рядами і мінами, глибина встановлення мін.
Утримання МВЗ і об’єктів, підготовлених до зруйнування, здійснюється в цілях забезпечення постійної їх готовності до приведення в дію і безпеки своїх військ і включають: охорону і оборону загороджень від спроб противника захопити, знешкодити або передчасно привести в дію; організацію пропуску своїх військ через загородження і підготовленні до зруйнування об’єкти; підтримання в постійній бойовій готовності загородження і підготовлених до зруйнування об’єктів; відновлення виведених із строю і пошкоджених загороджень після артилерійського обстрілу, ударів авіації, шторму переведення загороджень із однієї ступені підготовки в іншу; Приведення загороджень і підготовлених зруйнувань в дію.
При утримані протидесантних загороджень організовується безперервне спостереження за станом моря, загороджень проходів в них ведеться облік спрацювавши під час шторму мін, перевіряється справність ліній управління, здійснюється відновлення або посилення загороджень.
Перевірка стану загороджень проводиться аерофотозйомною або візуальними обльотом ділянки на вертольоті й здійснюється не рідше одного разу в неділю і після кожного шторму, що перевищує 4 бала. Усі зміни в загородження виявлені перевіркою, вказуються в журналі спостережень, про них доповідається по команді.
Відновлення і посилення протидесантних загороджень виконується підрозділами інженерних військ з приміненням плаваючих засобів і вертольотів.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ:
Збірка і спорядження протидесантних мін підшивачами проводиться безпосередньо перед повантаженням їх на плавзасоби.
Міни і підривники перед спорядженням повинні бути прискіпливо оглянуті.
Особливу увагу слідкує звернути на цілісність мембран, наявність чек, ковпачків і запобіжників.
Запобіжні чеки уваляють тільки безпосередньо перед встановленням мін у воду.
При встановлені мін у воду з плаваючих засобів особовий склад повинен мати індивідуальну рятувальні засоби, а на кожній ділянці загороджень повинна бути організована рятувальна служба.
Знаходитись на плавзасобах особам, що не приймають участь в установці мін, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
При встановленні протидесантних мінних полів і проведенні підривних робіт у воді (льодові) безпечна відстань для розташування особового складу визначається по формулі:
Де: - безпечна відстань, м
- маса заряду, кг
У випадку поломки плаваючого засобу воно повинно бути одразу ж відбуксоване черговим плаваючим засобом в безпечне місце.
Мінування водних перешкод повинно здійснюватись тільки при русі плаваючих засобів за течією.
ТЕМА № 12\2 “ВИМОГИ ДО ПРОХОДІВ НА ВОДНИХ ПЕРЕШКОДАХ. СПОСОБИ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОРОБЛЕННЯ ПРОХОДІВ.
При форсуванні водних перешкод розгородженню підлягають: шляхи висування військ до місць переправ; райони вогневих позицій артилерії і танків, що виділяються для стрільби прямим наведенням, засоби ПВО; райони посадки особового складу і погрузла техніки на переправ очно-десантні засоби; райони герметизації танків і зосередження переправ очних засобів, вихідний берег, русло ріки і протилежний берег в місцях обладнання переправ.
Проходи в мінно-вибухових загородженнях, розташованих у воді й на берегах водних перешкод пророблюються підрозділами інженерних військ з метою забезпечення форсування водних перешкод і висадці десантів.
Вони повинні відповідати слідуючим вимогам:
1. Проходи повинні забезпечувати безперешкодний рух військ до водної перешкоди, вихід їх на берег і дії їх на березі.
2. Необхідна ширина проходів в мінних полях, встановлених у воді, залежить від виду, переправи, ширини водної перешкоди, швидкості течії ріки і характеру грунту.
Для десантної переправи незалежно від типу десантного засобу, а також для плаваючих танків і БМП ширина проходів в загородженнях, встановлених у воді, залежить від ширини ріки і швидкості течії і повинна бути не менше ніж 30 м.
- ширина проходів на трасах переправи танків під водою повинна становити не менше ніж 40 м. Для поромної переправи ширина розгороджуваємої ділянки повинна бути не менше ніж 120 м.
- на мостових переправах ширина розгороджуваємої ділянки визначається способом наводки мосту і шириною ріки. При наводці наплавного мосту поворотом на ріках шириною 200-250 м мінімальна ширина розгороджуваємої ділянки ріки повинна бути у півтора рази більше ширини ріки (300-375).
При будівництві мосту на жорстких опорах необхідно розгородження ділянки ріки шириною 100-200 м.
3. При наводці наплавних мостів і будівництві мостів на жорстких опорах ширина проходу (ділянки розмінування) повинна бути неменше фронту розвантаження майна, збирання паромів і наводки (будівництва) мостів.
Пророблення і визначення проходів здійснюється в протидесантних загородженнях на місці спеціально призначеними кораблями і загонами розгородження із складу і інженерних частин і підрозділів сил висадки, що висаджуються разом з передовими загонами із десантних кораблів на повітряній подушці й вертольотів в період вогневої підтримки, на березі – військами десанту, а на пляжах, перед переднім краєм оборони – загонами розгородження сил висадки.
Кількість проходів визначається командиром сил висадки разом з командиром десанту. Звичайно в пункті висадки батальна проробляються три-чотири проходи. Ширина проходу в протидесантних загородженнях у воді повинна забезпечувати підхід одного десантного корабля або двох десантних катерів і складати 40-60 м. Кількість проходів в загородженнях на березі повинно відповідати кількості проходів, пророблених у воді. Мінімальна ширина проходу на березі повинна бути 6и.
СПОСОБИ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОРОБЛЕННЯ ПРОХОДІВ
Проходи в мінно-вибухових загородженнях на водних перешкодах проробляються підрозділами інженерних військ вибуховим способом з допомогою танків з тралами і вручну.
При підході військ до водної перешкоди розвідка загороджень на березі, як правило подолання і пророблення в них проходів здійснюється танками і БМП з мінними тралами інженерно-саперними підрозділами, приданими механізованими (танковим) батальйоном першого ешелону, з застосуванням зарядів розмінування і вручну.
Проходи в загородженнях на березі позначаються знаками встановленого зразка.
Після виходу по проробленим проходам у урізу води інженерно-саперний підрозділ приступає до розмінування берега, а водолази до розвідки і влаштування проходів в загородженнях встановлених у воді.
При проробленні проходів вибуховим способом в загородженнях встановлених у воді, вихідний берег розміновується в першу чергу на тих ділянках, де влаштовуються пускові позиції установок розмінування або збираються заряди розмінування.
В подальшому розмінування берегової смуги проходить одночасно з розмінуванням русла ріки.
ІУ. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ПО РОЗВІДЦІ І ПРОРОБЛЕННЮ ПРОХОДІВ В МІННО-ВИБУХОВИХ ЗАГОРОЖЕННЯХ НА ВОДНИХ ПЕРЕШКОДАХ.
Організація виконання завдань по проробленню проходів в МВЗ на водних перешкодах включає:
1. Розвідку МВЗ на маршрутах висування, на обох берегах і в руслі річки;
2. Пророблення проходів на берегах і водній перешкоді;
3. Організацію комендантської служби і утримання проходів.
Для розвідки інженерних загороджень на водній перешкоді розвідувальні підрозділи оснащаються міношукачами, засобами знешкодження знайдених мін, гідрокомбінезонами і засобами позначення проходів в їх склад визначаються водолази зі штатними засобами. Розвідувальні підрозділи можуть діяти на інженерній розвідувальній машині, плавучому транспортері, надувних і дерев’яних човнах, а також на місцевих засобах.
Характерними демаскуючими признаками загороджень встановлених у воді, являються:
- виступаючі над водою або розміщені вздовж берега в певній послідовності елементи загороджень;
- сваї, якірні пристрої, корпуси мін, натягнуті канати, дроти і тому подібне;
- матеріали, які знаходяться на березі, обладнання для виготовлення елементів загороджень, а також засоби для їх встановлення.
інженерно-розвідувальний дозор в складі інженерно-саперного відділення веде розвідку мінно-вибухових загороджень прибережної ділянки за допомогою міношукачів і візуально в полосі шириною 9-10 м.
Рис. 2. Порядок розвідки мінно-вибухових загороджень на маршрутах висування військ до водної перешкоди.
З виходом до урізу води перший – третій номери розрахунку продовжують вести розвідку берега, а четвертий – шостий номери, оснащені гідрокомбінезонами, ведуть розвідку загороджень у воді на прибережній ділянці до глибини 1,5 м.
Розвідка водної перешкоди на наявність МВЗ на глибині більше 1,5 м проводиться розвідниками водолазам .
Порядок дії удару в складі відділення розвідників водолазів при розвідці перешкод шириною до 100 м показано на малюнку №3.
Рис. 3. Схема розвідки водної перешкоди на наявність МВЗ відділенням розвідників водолазів.
Ходовий стальний канат
З’єднувальні місця.
Телефонний провід.
Поперед водної перешкоди, по правій і лівій границі розвідувальної ділянки шириною 30-40 м, 6-й номер розрахунку вкладає ходові канати один кінець яких закріплюється на вихідному березі; а другий доставляється на плаваючому засобі і закріплюються на протилежному березі. Командир відділення, перший, другий, третій номери розрахунків з’єднуються між собою з’єднувальними кінцями з інтервалами 10 м, висуваються до водної перешкоди. Заглибившись на 1,5-2 м водолази зупиняються і перевіряють герметичність оснащення, працездатність міношукачів і телефонний зв’язок з берегом.
Після перевірки особовим складом спорядження командир відділення і третій номер розрахунку приєднують з’єднувальні кінці до ходових канатів. Потім по команді командира відділення всі розвідники-водолази починають рух до протилежного берегу, дивлячись і перевіряючи міношукачем кожен свою смугу.
Четвертий номер розмотує за командиром відділення телефонний кабель для зв’язку з телефоністом (п’ятим номером) на вихідному березі.
При виявленні міни або у випадку зачеплення за перешкоду з’єднувальним кінцем по заздалегідь встановленому сигналу всі водолази зупиняються. Водолаз який виявив міну (елемент загородження) спільно з командиром відділення уточнює її тип і визначає спосіб її знищення. Місце виявленої міни позначається віхою чи буєм і розрахунок по встановленому сигналу продовжує пошук. При досягненні протилежного берегу всі водолази рухаються по з’єднувальному місцю на 5 м в сторону по течії і ведуть розвідку в напрямку вихідного берега.
При розвідці водяної перешкоди з допомогою інженерної розвідувальної машини виявлення загороджень на глибинах до 15 м проводиться міношукачем цей машини при її русі по дну.
При досягненні глибини 1,5 м міношукач переводиться в транспортне положення, пошук загороджень здійснюється ехолотом .
При досягненні розвідувальної машини до протилежного берега глибини 1,5 м, що визначається по досягненню дна гусеницями і руху машин по ґрунту, міношукач знову переводиться в робоче положення для пошуку мін, а ехолот відключається.
При виявленні міношукачем або ехолотом перешкоди або міни в річці командир машини подає команду “СТОП” і по вказівкам командира взводу виводить машину на безпечну відстань, спускає 1-2 водолазів з міношукачами та щупами в воду, які уточнюють характер загороджень і визначають спосіб його знищення. Місце виявлення міни позначають віхою або буєм.
В залежності від обстановки і характеру виявленого загородження командиром взводу приймається рішення на знищення (знешкодження) мін в розвідувальної полосі або на ведення розвідки водної перешкоди в іншому напрямку.
Інженерна розвідка протидесантних загороджень на морському березі ведеться інженерними підрозділами сил висадки спостереженням або фотографуванням, а також пошуковими діями водолазів, яких висаджують з плаваючих засобів чи вертольотів, в період підготовки висадки десанта. Розвідка загороджень на березі і пляжної частині ведеться силами десанту і засобів висадки. Розвідка протидесантних загороджень також ведеться силами авіації, флоту, аерофотографуванням або аеровізуальним спостереженням і кораблями флоту з допомогою гідролокаторів.
РОЗМІНУВАННЯ МІСЦЕВОСТІ НА ПІДСТУПАХ ДО ВОДНОЇ ПЕРЕШКОДИ І ВИХІДНОМУ БЕРЕЗІ.
При виході військ до водяної перешкоди розвідки загороджень на березі їх подолання і пророблення в них проходів здійснюється танками і БМП з мінними тралами, інженерно-саперними підрозділами, приданими механізованими (танковими) батальйонами першого сигналу, а застосуванням зарядів розмінування і вручну.
Мал.. 4 Пророблення проходів в МП противника на вихідному березі при форсуванні водяної перешкоди.
А) – з допомогою танка з тралом і поширення вручну.
Б) – з допомогою УР-77.
В) – вручну. 1 – подовжені заряди.
2 – підривна станція
Проходи в загородженнях на березі позначаються знаками встановленого зразка. Після виходу по проробленні проходів до урезу води інженерно-саперний підрозділ приступає до розмінування берега, а водолази – до розвідки і влаштування проходів в загородженнях, встановлених у воді.
При проробленні проходів вибуховим способом в загородженнях встановлених у воді, вихідний берег розмінується в першу чергу на тих ділянках, де обладнуються пускові позиції установок розмінування або збираються заряди розмінування. В подальшому розмінування берегової смуги проводиться одночасно з розмінуванням русел річки
РОЗМІНУВАННЯ ДІЛЯНКИ РІЧКИ В МІСЦЯХ ВЛАШТУВАННЯ ПЕРЕПРАВ
Розмінування річки глибиною до 1,5 м може здійснюватись вручну, сапери оснащуються плавальними костюмами , міношукачами і комплектами розмінування. Виявлені міни видаляються з допомогою кішок або знищуються накладними зарядами ВВ на місці
Пророблення проходів в загородженнях в воді може здійснюватися з допомогою самохідних і переносних установок розмінування. При проробленні проходу в МП, встановленому у воді біля протилежного берега, заряд розмінування подається з вихідного берега на протилежний; потім з виходом установки УР-77 назад, заряд підтягується в воду до тих пір, поки головна його частина не спиниться біля урезу води, після чого здійснюється підрив заряду. Підтягування заряду після його пуску установкою розмінування УР-83П не проводиться.
При великій ширині річки і швидкості течії менше 1 м/с заряд розмінування може подаватись на мінне поле з положення установки УР-77 на плаву.
В окремих випадках пророблення проходів в загородженнях встановлених у воді на глибинах більше 1,5 м, може здійснюватись водолазами. Відділення водолазів оснащуються легким водолазним спорядженням , міношукачами, стандартними зарядами (зарядами ВВ в шашках), електродетонаторами, саперним проводом (СПП-2), омметром, підривною машинкою, надувним човном з буйками для позначення границь проходу.
Влаштування проходу в МВЗ загороджень у воді здійснюється з берега зарядами ВР, встановлених водолазами електричним способом.
Мал.. 5. Пророблення проходів в МП встановлених у воді при форсуванні водяної перешкоди.
А) – з допомогою УР-83П.
Б) – з допомогою УР-77.
Командир відділення орієнтуясь по компасу, рухається під водою в заданому напрямку і тягне за собою саперний провід СПП-2. Перший – третій номери розрахунку, закріпивши кінці своїх ходових канатів за пояс командира відділення слідують за ним до останнього ряду загороджень, водолази повертаються і слідують в протилежному напрямку до вихідного берега розвернутим строєм. При русі командир відділення орієнтується по прокладеному саперному дроті, а другій і третій номери, рухаючись справа і зліва від нього на віддалені до 15 (на довжину ходового канату), ведуть пошук загороджень кожен на своєму напрямку. Перший номер слідує 1-3 м позаду командира відділення в готовності допомогти другому і третьому номерам. Четвертий , п’ятий номери на човні забезпечують безпеку робіт водолазів під водою. Шостий номер обладнує підривну станцію.
Водолаз виявивши міну або мінне загородження подає сигнал командиру відділення, встановлює на загородження заряд і х допомогою гумових жгутів закріплює його, вставляє електродетонатор і підключає до нього електровибухову мережу. Решта водолазів в цей час по команді командира відділення зупиняється. Закінчивши установку заряду, водолаз подергуванням ходового канату подає сигнал; по команді командира відділення водолази продовжують пошук загороджень рухаючись до вихідного берега.
Мал.. 6. Схема позначення проходу в загородженнях на водної перешкоді.
1- комендантський пост.
2- границі проходу.
знаки і позначення проходу на суші і в воді.
В такій послідовності водолази діють до виходу на берег. Після виходу на берег вони відводяться в укриття або на безпечну відстань, а шостий номер по команді командира відділення, перевіривши електровибухову мережу підриває заряди. Після цього проводиться контрольна перевірка проходу тим же способом.
Пророблення проходів у невибухових загородженнях у воді відбувається у відповідальності з вказівками гл.19.
Проходи в загородженнях у воді позначаються добре видимими знаками. В темний час доби встановлюються односторонні ліхтарики. Вони встановлюються вздовж обох границь меж на всю його глибину. На початку кожного проходу встановлюється щит з написом: “Траса розмінована на ширину...” (вказується ширина проходу в метрах).
Пророблені і позначені проходи передаються коменданту переправи, який організовує на ньому комендантську службу.
РОЗМІНУВАННЯ ПРОТИЛЕЖНОГО БЕРЕГА
Проходи в мінних полях на протилежному березі річки проробляються механізованим, вибуховим способами і вручну. Пророблення проходів вибуховим способом з застосуванням самохідних і переносних установок розмінування може проводитись одночасно в руслі річки і на протилежному березі.
При ширині річки 300-400 м можуть застосовуватись самохідні і переносні установки розмінування для подачі заряду з одного берега на інший.
Після пуску заряду з вихідного берега і падіння його на протилежний берег установка розмінування типа УР-77 відводиться назад до підходу вузла передачі детонації заряду до урезу води після чого проводиться підрив заряду.
Для переносної установки розмінування на вихідному березі влаштовується пускова позиція на віддаленні від урезу води, яке забезпечує перекриття загороджень без підтягування заряду.
При ширині річки більше 400 м для пророблення проходу на протилежному березі заряди на МП подаються з установок розмінування з положення, при цьому необхідно враховувати що довжина проходу буде менше довжини заряду.
Розмінування протилежного берега річки вручну відбувається після пророблення проходів в воді. Для влаштування проходу – стежки в протипіхотних загородженнях застосовуються заряди розмінування ЗРП. Пуск заряду проводиться як з берега, так і з плаваючого засобу при підході його до протилежного берега на відстані 80-100 м. В цьому випадку плаваючий засіб обладнується спеціальним настилом, на якому встановлюється ЗРП, у вигляді щита 2х2,5 м, який виготовляється з дощок товщиною 30 мм.
Мал. 7. Пророблення проходів в МП на протилежному березі при форсуванні.
А – з допомогою УР-83П
Б – з допомогою УР-77.
Для захисту переправ від плавучих мін противника встановлюються протимінні огородження. Вони повинні бути прості за будовою, легко і швидко встановлюватись на водній перешкоді, мати достатню плавучість і міцність, бути малопомітними з повітря і дозволяти швидку заміну їх у випадку пошкодження.
Для захисту переправ від пошкодження сплавними мінами встановлюються бони в декілька рядів, розміщені за 1-2 км вверх по течії від переправи. Бонові огородження виготовляються у вигляді дерев’яних поплавків які кріпляться дротовими відтяжками на берегах. Бонові огородження можуть встановлюватись з колод зв’язаних між собою стальним або пеньковим канатом. На берегах вони кріпляться до спеціально влаштованим анкером або місцевим предметам.
Проти сплавних мін влаштовуються дротові або пакетні сітки, підвішені до бонів або поплавків і утримуються у воді вантажами масою 3-5 кг, прив’язаними до нижньої частини сіток.
Для зручного відводу сплавних мін до берега всі огородження встановлюються під кутом до напрямку течії.
Протимінні огородження охороняються річковими заставами.
У. ПРОРОБЛЕННЯ ПРОХОДІВ У ПРОТИДЕСАНТНИХ ЗАГОРОДЖЕННЯХ НА МОРСЬКОМУ УЗБЕРЕЖЖІ. МІРИ БЕЗПЕКИ.
Дивізія в якості морського десанту як правило висаджується на необладнане узбережжя з використанням десантних кораблів і транспорту. Для дивізії призначаються райони посадки і висадки, в які включають берегову смугу і акваторію.
Інженерне обладнання пунктів висадки заключається в проробленні проходів в протидесантних загородженнях, підготовці виходів на беріг і влаштуванню при необхідності плавучих причалів.
Пророблення і позначення проходів в протидесантних загородженнях здійснюється спеціально призначеними кораблями і підрозділами розгородження зі складу інженерних частин і підрозділів сил висадки, які висаджуються рядом з передовими підрозділами з десантних кораблів на повітряної подушці і вертольотів в період вогневої підтримки висадки; на березі – військами десанту, а на пляжах перед переднім краєм оборони і підрозділами розгороджень сил висадки.
Для пропуску по проходам підрозділам десанту, а також для утримання проходів організується комендантська служба на березі. На кожен прохід назначається комендантський пост у складі інженерно-саперного відділення. Всі комендантські пости забезпечуються засобами зв’язку і сигнальними засобами для регулювання руху по проходах вдень і вночі. Комендантську службу на проходах в протидесантних загородженнях, встановлених у воді, здійснюють аварійно-рятувальні групи на плаваючих засобах сил висадки.
Проходи в протидесантних загородженнях у воді і на березі проробляються вибуховим і механічним способами, а також вручну. Якщо протидесантні загородження складаються з неконтактних мін, то спосіб пророблення проходів в них виключається.
ПРОРОБЛЕННЯ ПРОХОДІВ В ПРОТИДЕСАНТНИХ ЗАГОРОДЖЕННЯХ ВИБУХОВИМ СПОСОБОМ
Пророблення проходів вибуховим способом здійснюється плавучими видовженими зарядами типу УЗП-69 і зарядами розмінування типу УЗП-77.
В район тактичного розгортання сил висадки десанту плавучі видовжені заряди доставляються спеціально обладнаними середніми десантними кораблями або на буксирі за кораблем. Кожен середній корабель може нести два плавучих видовжених заряди для пророблення проходів у воді і засобів для їх подачі на протидесантні загородження.
Для пророблення проходів в загородженнях на березі з застосуванням зарядів на верхній палубі корабля може розміщуватись установка розмінування з зарядами.
Мал. 8. Схема пророблення проходу в протидесантних загородженнях на морському узбережжі з використанням видовжених зарядів УЗП-69 і зарядів розмінування типу УЗП-77.
заряд типу УЗП-69.
Засіб подачі заряду на загородження.
Середній десантний корабель.
УЗП-77.
Піротехнічний знак.
рубіж запуску.
Час пророблення проходу – 10-15 хв.
Спуск заряду типу УЗП-69 на воду з корабля і засобів його подачі на загородження здійснюється в районі тактичного розгортання сил висадки десанту. Відстріл заряду виконується на віддалі 1,2 – 3 км від берега.
Пуск видовженого заряду розмінування з корабля з допомогою установки УР-77, УР-83П чи УР-77 на плаву для пророблення проходу в загородженнях на березі (пляжі) виконується з дистанції 250-350 м від берега.
ПРОРОБЛЕННЯ ПРОХОДІВ ГРУПАМИ РОЗГОРОДЖЕНЬ ВРУЧНУ
На кожен прохід як правило призначається група розгородження в складі інженерно-саперного відділення, відділення водолазів і група (2-3 чол.) навігаційно графічного забезпечення.
Інженерно-саперному взводу і водолазам ставиться задача на пророблення 3-4 проходів на пунктах висадки.
Мал.. 9 Пророблення проходів в протидесантних загородженнях групами розгороджень вручну з використанням підривних і поздовжених зарядів (розміри в м):
1 – корабель на повітряної подушці (вертольот) з якого висаджується група розгороджень.
2 – пускова позиція ЗРП.
3 – заряд ЗРП на осі проходу.
4 – повздовжні заряди для поширення проходу.
5 – виявлені міни.
6 – активний заряд.
7 – буйки що випливають для позначення проходу.
8 – водолази.
9 – ходові кінці .
10 – шляховодна нитка.
11 – підривна станція.
Час на пророблення проходу в воді шириною 40-60 м і глибиною 5-6 м відділенням водолазів і проходу в загородженнях на березі шириною 10-12 м і глибиною 6-8 м інженерно-саперним відділенням 30-40 хв.
Прохід в загородженнях на березі (пляжі) як правило проробляє інженерно-саперне відділення, яке споряджується необхідними засобами для пророблення і позначення проходу.
Пророблення проходу виконується в такій послідовності: після висадки груп розгороджень з десантних кораблів (катерів на повітряній подушці) чи вертольотів, за полосу загороджень розрахунок з двох номерів (від кожної групи на своїх напрямках) з ЗРП висовується до мінного поля по напрямку до берега і на віддалі 90-100 м від границі мінного поля встановлює ЗРП на пускову позицію.По команді командира відділення розрахунок здійснює пуск заряду на мінне поле, перевіряє і позначає пророблений прохід. По утвореному проході до урезу води для пророблення проходу в воді висовується відділення водолазів, а інженерно-саперне відділення поширює прохід в мінному полі на березі і позначає його і організовує комендантську службу на ньому.
Прохід в воді проробляється відділенням водолазів, яке споряджується необхідними засобами для пророблення і позначення проходу.
Перед початком виконання задачі відділення водолазів розбивається на номера розрахунків (по два номери на кожен ряд загороджень). При вході в воду і в воді командир відділення, орієнтуючись по компасу, рухається в заданому напрямку і тягне за шляховодну нитку, кінець якої закріплюється на березі. Розрахунки, орієнтуючись по шляховідної нитці, що виходить на свій ряд загороджень, прикріплюють ходовий кінець до шляховодної нитки, відшуковують міни і інші елементи загороджень і закріплюють на них підривні заряди по всієї ширині проходу (на довжину одного ходового кінця, що рівний 40 м ). Підривні заряди (СЗ-3а, СЗ-6, СЗ-6М і інш.) споряджені підривниками ВПЗ-1, закріплені на корпусах мін чи на елементах невзривних загороджень – біля основ, надовбів, в центрі хрестовини їжака чи рогатки з допомогою резинових джгутів чи інших засобів.
В середині проходу на грунт командир відділення встановлює активний підривний заряд масою 10 кг і під’єднує до нього електровибуховий ланцюг.
При відсутності підривників ВПЗ-1 всі заряди готуються до підриву електричним способом.
Після установки підривних зарядів водолази обозначають границі проходу самовипливаючими буйками на відстані 3-4 м від найближчих мін, що підриваються.
Виходять водолази на берег по команді командира відділення з використанням ходових кінців і шляховідної нитики.
На березі весь особовий склад відходить в укриття чи на безпечну відстань.
По команді командира групи розгородження підривники підривають заряди, встановлені в воді і на березі.
Після підриву зарядів проводиться перевірка і позначення проходу. Група навігаційно-гідрографічного забезпечення встановлює на березі засоби навігаційного обладнання.
Пророблення проходів в невибухових загородженнях механічним способом проводиться розтаскуванням елементів загороджень (надовбів, їжаків, рогаток) буксирами, катерами, самохідними баржами і плаваючими транспортерами.
Перед застосуванням цього способу проводиться перевірка акваторії на наявність мін, а при необхідності і розмінування.
Проходи в комбінованих протидесантних загородженнях проробляються вибуховим способом з допомогою плаваючих подовжених зарядів розмінування типу УЗП-69.
Окремі елементи невибухових загороджень, що залишились у воді, розтаскуються самохідними плаваючими засобами з дотриманням заходів безпеки.
При відсутності плавучих подовжених зарядів проходи в комбінованих загородженнях групами розгороджень вручну з застосуванням різних підривних зарядів.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ
При проробленні проходів в річкових і протидесантних загородженнях на водних перешкодах і морських узбережжях вибух зарядів ВВ, встановлених на елементах загороджень, допускається тільки після виходу з води всього особового складу.
При застосування в зарядах підривників, що спрацьовують під дією ударної хвилі, запобіжники знімаються тільки по закінченню всіх підготовчих робіт; після виходу на берег вони здаються командиру.
При наявності в загородженнях на водних перешкодах і морському узбережжі неконтактних мін забороняється водолазам підходити до них ближче ніж на 3 м і знищувати звичайними зарядами не повинні при собі мати металічні предмети, фізичні (магнітні) поля яких можуть визвати спрацювання міни. Контактні заряди для знищення таких мін повинні бути в неметалічних оболонках і встановлюються спеціально підготовленими командами.
При розтаскуванні невибухових протидесантних загороджень з допомогою плаваючих засобів особовий склад повинен знаходитись в спасаючих жилетах. При буксируванні елементів загороджень не допускається знаходження особового складу поблизу буксирного канату.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Виконання задач по розвідці і проробленню проходів в мінно-вибухових загородженнях на водних перешкодах і в протидесантних загородженнях являються одним із складних видів бойової діяльності інженерних військ.
Від особового складу інженерних підрозділів вимагається відмінна виучка, натренованість і кмітливість. Командири підрозділів інженерних військ повинні бути добре підготовлені в цих питаннях, володіти організаторськими здібностями і слідкувати за точними дотриманням заходів безпеки, так як дії в МВЗ на воді і під водою створюють ряд труднощів для особового складу пов’язаних з їх життям тих, для яких важливий результат виконання задачі.
Необхідно безперервно вивчати і удосконалювати свої знання по будові протидесантних мін противника, способам їх установки, добре знати, уміло застосовувати і удосконалювати способи ведення розвідки і пророблення проходів у протидесантних загородженнях.
Старший викладач кафедри інженерних загороджень
Підполковник О.М. Пшеничний
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора