Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Засоби виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ВІЙСЬКОВИЙ ІНЖЕНЕРНИЙ ІНСТИТУТ ПДАТУ
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри інженерних загороджень
підполковник Р.А. Миколайчук
“______”____________ 2006р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
з дисципліни „Улаштування та подолання загороджень”
Тема №11 “Засоби виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів”
Заняття № 1 “ Засоби знешкодження вибухонебезпечних предметів”
АВТОР: підполковник Савіцький А.О.
“Розглянуто на засіданні кафедри
(предметно-методичної комісії)
(Протокол № від 2006р.)
м. Кам'янець -Подільський
2006р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для проведення занять з дисципліни „Улаштування та подолання загороджень”
Тема №11 “Засоби виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів”
Заняття № 1 “Засоби знешкодження вибухонебезпечних предметів”
НАВЧАЛЬНА МЕТА:
1.Вивчити засоби, що застосовуються при вилученні ВНП.
2.Вивчити засоби, що застосовуються при знешкодженні ВНП.
3.Виховувати у курсантів почуття впевненості при роботі з приладами вилучення і знешкодження ВНП.
ЧАС: – 2 години.
ВИД ЗАНЯТТЯ: – групове заняття
МІСЦЕ: – аудиторія вибухової справи
Навчально – матеріальне забезпечення
Комплект ДИВ-М1 – 1к-т.
Комплект ДОВ-1 – 1к-т.
Плакати за темою – 1к-т.
Слайди за темою – 1к-т.
Лектор – 2000 – 1 шт.
Рекомендована література
«Средства для взрывных робот и обезвреживания боеприпасов» стор.98-123.
ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНИХ ПИТАНЬ ТА ПРИБЛИЗНИЙ РОЗРАХУНОК ЧАСУ
1.Перевірка готовності взводу до занять та знань з пройденого матеріалу – 5хв.
2.Призначення, устрій, ТТХ, принцип дії, порядок роботи з ДИВ-М1 -30 хв.
3.Призначення, устрій, ТТХ, принцип дії, порядок роботи з ДОВ-1 – 30 хв.
4.Призначення, устрій, ТТХ, принцип дії, порядок роботи з ЗНО – 20 хв.
5.Підведення підсумків заняття та завдання та завдання на самопідготовку - 5 хв.
І. ПРИЗНАЧЕННЯ, УСТРІЙ, ТТХ, ПРИНЦИП ДІЇ, ПОРЯДОК РОБОТИ З ДИВ-М1
Дистанційний вилучатель підривників призначений для вигвинчування підривників з боєприпасів, що не вибухнули, (авіабомб, снарядів і т.п.) при їхньому знешкодженні.
ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Маса комплекту -32 кг
Діаметр ободу:
зовнішній -470 мм
внутрішній -410 мм
Припустимий діаметр підривника для захоплення затискним пристроєм: мінімальний -25 мм
максимальний -80 мм
Мінімальна довжина виступаючої циліндричної частини підривника, необхідна для надійного захвата вилучателем -7 мм
Мінімальна довжина виступаючої конічної частини підривника, необхідна для надійного захвату вилучателем: при куті конуса оголовка 10° -15 мм
при куті конуса оголовка 20—25° -18 мм
при куті конуса оголовка 30° -20 мм
Максимально припустимий кут між площиною обода і напрямком троса -20°
Довжина подовжувального важеля -660 мм
Максимальна відстань, з якого може вигвинчуватись підривник -200 м
Розрахунок -3 чол.
СКЛАД КОМПЛЕКТУ
Шаблон для визначення кутів конусності -1 шт.
Штир малий -1 шт.
Штангенциркуль -1 шт.
Штир великий -1 шт.
Котушка зі сталевим канатом -1 шт.
Пружина до подовжувального важеля -3 шт.
Штопор з кільцем -2 шт.
Перехідна втулка -1 шт.
Пакувальний ящик -1 шт.
Блок -2 шт.
Затискний пристрій -1 шт.
Захват каната -1 шт.
Накидний гайковий ключ -1 шт.
Вилучатель -1 шт.
Подовжувальний важіль -1 шт.
УСТРІЙ
Основними елементами дистанційного вилучателя підривників є вилучатель, затискний пристрій, подовжувальний важіль, перехідна втулка, котушка зі сталевим канатом.
Вилучатель (СЛАЙД №2) складається з обода 14, двох кронштейнів 18 і сталевого каната 8.
Обод 14 у виді жолобкового кільця служить для обертання затискного пристрою, що закріплюється на підривникові з відстані (з укриття). На одній з бічних сторін обода кріпиться фіксатор для закріплення подовжувального важеля, що складається з кронштейна 2, пружини 4 і вісі 3.
Кронштейни 18, виготовлені з кутової стали, мають по дві лапки 17 для закріплення їх за допомогою гвинтів 16 до обода 14 і по одній втулці 15 із прорізом для шпильок зажимного пристрою. До одного з кронштейнів приварений упор 13 для закріплення подовжувального важеля до обода.
Сталевий канат 8 довжиною 30 м намотаний на обід 14. На одному кінці каната закріплена петля 10 для кріплення основного каната (L=200 м), на іншому — штифт 19. Для того щоб канат 8 не прослизав по ободу при його намотуванні, кінець каната зі штифтом вставляється в поглиблення обода.
Затискний пристрій (мал. 3) служить для закріплення вилучателя на виступаючій з невибухнувших боєприпасів частині підривника.
Затискний пристрій складається з рамки 1, утвореної двома стійками 6 і двома накладками 2, що з'єднуються зі стійками болтами 4, двох рухливих обойм 8, встановлених усередині рамки, двох гвинтів 3 для переміщення обойм і двох шпильок 10 з гайками-баранчиками 11 для кріплення затискного пристрою до обода вилучателя. На стійках рамки нанесені розподіли в міліметрах для установки на потрібний розмір рухливих обойм 8 перед закріпленням вилучателя на підривникові.
Гвинти 3 угвинчені в різьбові отвори накладок рамки 1 і закріплюються своїми опорними кінцями в рухливі обойми 8 за допомогою штифтів 5. Усередині рухливих обойм поміщені сухарі 9, що можуть повертатися навколо своїх вісей або закріплюватися нерухомо фіксаторами 7, що представляють собою циліндричні вставки з виїмками по радіусу сухарів.
Стопоріння сухарів здійснюється поворотом фіксаторів у положення, при якому риска, що нанесена на фіксаторі, стає проти букви Ц (циліндричний). Для звільнення сухаря потрібно фіксатор повернути в положення, при якому риска стає проти букви К (конічний).
З застопореними сухарями затискний пристрій закріплюється на циліндричній виступаючій частині підривника, а з вільними сухарями — на конічній частині підривника.
Подовжувальний важіль 11 (див. мал. 2) призначений для збільшення плеча вилучателя в початковий момент вигвинчування підривника. Важіль складається зі стержня із сектором 6, вилки 12, упора 9 і пружини 7, прикріпленої до сектора гвинтом 5. Для закріплення подовжувального важеля до обода на бічній поверхні його знаходиться фіксатор, що складається зі звареного кронштейна 2, пружини 4 і вісі 3.
Сектор 6 із пружиною 7 призначається для утримання каната на важелі, а упор 9 — для утримання важеля на ободі в початковий момент вигвинчування підривника. Для того щоб закріпити важіль на ободі, потрібно вилкою 12 установити його на упор 13 і ввести під пружину 4 фіксатор.
Перехідна втулка (мал. 4) служить для закріплення вилучателя на підривникові в тих випадках, коли це неможливо зробити безпосередньо затискним пристроєм. Такі випадки можуть бути при вилученні донних підривників боєприпасів, що зберегли елементи стабілізатора.
Перехідна втулка являє собою порожній циліндр 1, у стовщеній частині якого є три затискних гвинти 2. Для вилучення підривника з боєприпасів, що не вибухнули, перехідна втулка трьома болтами закріплюється на підривникові, а затискний пристрій вилучателя — на циліндричній частині втулки. Сталевий канат 5 (див. мал. 1) довжиною 200 м служить для передачі зусилля на відстань при вигвинчуванні підривника з укриття. Кінці каната заплетені в петлі, за допомогою яких канат з'єднується з канатом вилучателя. Канат зберігається в намотаному виді на табельній котушці ТК-2.
Захват каната 12 призначений для зручності захоплення каната при прикладанні до нього зусиль у початковий момент вигвинчування підривника.
Накидний гайковий ключ 13 із храповим пристроєм служить для затягування гвинтів затискного пристрою. Храповик вільно повертається у своєму гнізді проти годинникової стрілки і стопориться підпружиненою собачкою в зворотньому напрямку.
Блоки 10 призначені для надання канату відповідного напрямку, що забезпечує нормальну роботу вилучателя.
Штопори 7 служать для кріплення блоків до елементів обробки шурфа або до інших дерев'яних предметів.
Штангенциркуль 3 призначається для вимірювання діаметра і довжини виступаючої частини підривника.
Шаблон 1 для визначення кутів конусності призначається для перевірки кутів конусності оголовків виступаючої частини підривника. Спеціального приладдя і ЗІП для забезпечення робіт з дистанційним вилучателем підривників ДИВ-М1 не передбачено.
ПРИНЦИП ДІЇ
Дистанційний вилучатель підривників являє собою пристрій, яким підривник боєприпасів, що не вибухнули захоплюється і вигвинчується з вічка корпуса боєприпасів. Вилученнявання підривника здійснюється за допомогою сталевого каната на безпечній відстані з укриття.
ПЕРЕВІРКА СПРАВНОСТІ І ПІДГОТОВКА ДО ЗАСТОСУВАННЯ
При перевірці справності і підготовці до застосування дистанційного вилучателя підривників необхідно виконати наступні операції:
— провести зовнішній огляд вилучателя, перевірити кріплення деталей, комплектність і справність комплектуючого приладдя;
— перевірити кріплення затискного пристрою до обода вилучателя, що здійснюється за допомогою гайок-баранчиків 11 (див. мал. 3);
— перевірити роботу рухливих обойм 8 і гвинтів 3;
— перевірити роботу сухарів 9 і надійність їх стопоріння фіксаторами 7;
— перевірити відсутність ум'ятин на ободі 14 (див. мал. 2) і упакування сталевого каната 8 у ньому;
— перевірити роботу подовжувального важеля , його висування і кріплення;
— оглянути котушку 5 з канатом (див. мал. 1) і перевірити надійність з’єднання каната котушки з канатом вилучателя.
ЗАСТОСУВАННЯ
Для застосування дистанційного вилучателя підривників розрахунок діє в наступній послідовності.
При підготовці до вилучення підривника:
Перший номер (старший розрахунку) за допомогою шаблона для визначення кутів конусності і штангенциркуля оглядає, а потім визначає діаметр і довжину виступаючої частини підривника. За результатами огляду боєприпасів і замирювання підривника він визначає можливість застосування вилучателя і вихідне положення промаркованої обойми затискного пристрою, вибирає трасу для прокладки каната й укриття для розрахунку.
При виборі траси звертається увага на місця розташування направляючих пристроїв для каната, особливо при необхідності огинання канатом існуючих перешкод (стіна, паркан і т.п.). Як найпростіші напрямні для каната можуть бути використані зариті в землю стовпи, дерева й інші місцеві предмети.
Другий і третій номери підготовляють вилучатель до роботи, установлюють направляючі пристрої для каната, зміцнюють боєприпас, установлюють маркіровану обойму затискного пристрою вилучателя в положення, що відповідає розмірам підривника , що видаляється , готують укриття для розрахунку.
По закінченні огляду при підготовці до вилучення підривника старший розрахунку з вилучателем, накидним ключем, штопорами і блоками направляється до боєприпасів. Другий і третій номери прокладають канат по наміченій трасі.
При вилучення підривника циліндричної форми необхідно закріпити сухарі шляхом повороту фіксаторів затискного пристрою в положення “Ц”. Якщо вилучатель зміцнюється на конічному оголовку підривника, фіксатори сухарів встановлюються в положення “К”.
Щоб уникнути ексцентричного розташування вилучателя потрібно обертанням натискного гвинта установити маркіровану обойму в положення, при якому риска, вибита на поверхні обойми, збігалася б з цифрою, що відповідає діаметру підривника, що витягається, вибитої на рамці затискного пристрою, і перевірити правильність намотування каната на обід вилучателя. Канат повинний бути намотаний так, щоб при його змотуванні обід вилучателя обертався в напрямку вигвинчування підривника.
Канат закріплюється за допомогою малого штиря до землі на відстані 5 м від боєприпасу, що знаходиться на .поверхні, чи від краю шурфу (котловану), якщо боєприпаси розташовані у виробленні.
Після закінчення прокладки каната в укритті встановлюється котушка і закріплюється великим штирем.
Укладання каната може проводитися також і з котушки, встановленої і закріпленої великим штирем в укритті. У цьому випадку третій номер розрахунку прокладає канат по трасі, а другий номер спільно зі старшим розрахунку кріплять штопори, блоки й укладають канат вилучателя.
Перший номер при закріпленні вилучателя на підривникові розчищає місце під підривником, так щоб можна було закріпити на ньому вилучатель, зміцнює боєприпас мішками з землею, забезпечуючи його нерухомість при натягуванні каната, кріпить на підривникові затискний пристрій.
Другий і третій номери кріплять на ободі вилучателя подовжувальний важіль, для чого вводять у проріз вилки упор кронштейна, а стержень важеля заводять під пружину фіксатора. Потім кріплять обід вилучателя на затискному пристрої за допомогою гайок-баранчиків, закріплюють канат у секторі важеля і встановлюють у відповідних місцях чи шурфу на поверхні землі блоки зі штопорами з таким розрахунком, щоб кут між натягнутим канатом і площиною обода вилучателя не перевищував 20°, заводять канат у встановлені блоки і перевіряють величину кута між напрямком натягнутого каната, що сходить із сектора, і важелем.
Цей кут повинний бути в межах 45—90°. Якщо величина кута виходить за зазначені межі, потрібно змінити точку кріплення найближчого блоку або повернути вилучатель відносно підривника, попередньо звільнивши рухливі обойми.
Установка блоків і штопорів обов'язкова тільки в тих випадках, коли без застосування їх кут між напрямком натягнутого каната і площиною обода вилучателя перевищує 20°.
При вилученні підривника:
Перший номер (старший розрахунку) з'єднує канат, протягнений з укриття, з канатом, змотаним з обода вилучателя, іде в укриття і подає команду на .вилучення підривника боєприпасу.
Другий номер у 25 м від укриття кріпить на канаті ясно видиму відмітку для контролю закінчення змотування каната з обода вилучателя і по команді старшого розрахунку з укриття за допомогою захвату вибирає канат доти, поки не буде витягнутий підривник.
Якщо вилучення підривника не вдалося, вибирання каната повторюється доти, поки зроблена відмітка на канаті не дійде до укриття.
Старший розрахунку з появою відмітки на канаті підходить до боєприпасу, перевіряє відділення підривника від боєприпасу і повертається в укриття. Якщо вигвинчування підривника не закінчилося, другий номер, не обертаючи обід вилучателя, намотує на нього кілька оборотів каната і знову вибирає канат.
Перший номер відокремлює витягнутий підривник від затискного пристрою вилучателя і кладе його осторонь від боєприпасів.
Після вилучення підривника усе приладдя ДИВ-М1 необхідно вичистити й укласти в пакувальний ящик , канат змотати на котушку.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ
1. Відповідальність за виконання заходів безпеки при вилучення підривника покладається на старшого розрахунку.
2. Усі дії розрахунку повинні проводитися по команді і сигналам тільки старшого розрахунку.
3. При вилученні підривника розрахунок повинний знаходитися в укритті на відстані не менш 200 м від боєприпасів.
4. У процесі підготовки і вилученні підривника повинні виконуватися вимоги безпеки при роботі з боєприпасами, що не вибухнули.
ЗБЕРЕЖЕННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ
Дистанційний вилучатель підривників у складських умовах зберігається в закритих неопалюваних приміщеннях, при цьому незабарвлені металеві частини повинні бути змазані технічним вазеліном. Транспортується дистанційний вилучатель підривників усіма видами транспорту в упакуванні, передбаченому для його комплекту.
ІІ. ПРИЗНАЧЕННЯ, УСТРІЙ, ТТХ, ПРИНЦИП ДІЇ, ПОРЯДОК РОБОТИ З ДОВ-1 (КОМПЛЕКТ АПАРАТУРИ ДИСТАНЦІЙНОГО ОХОЛОДЖЕННЯ ПІДРИВНИКІВ)
Комплект ДОВ-1 призначений для знешкодження боєприпасів, що мають підривники уповільненої дії з хімічними, електрохімічними сповільнювачами і джерелами струму. Знешкодження проводиться методом глибокого охолодження.
Комплект забезпечує дистанційну видачу й автоматичне регулювання витрати рідкого холодоагенту (повітря, азоту, кисню) при охолодженні підривників.
ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Маса комплекту -560 кг
Маса холодоагенту в двох приладах рідкого кисню КПЖ-ЗОП -44 кг
Припустима випаровуваність рідкого холодоагенту з приладу без тиску при температурі навколишнього повітря +15±5° С - до 250 г/ч
Втрати рідкого холодоагенту на випаровування при заправленні КПЖ-ЗОП із ємкості Д’юара - до 20—30%
Час автоматично регульованої видачі рідини з двох приладів. -1—1,5 ч
Температура охолодження підривника в боєприпасі не вище -150° С
Дальність видачі рідкого холодоагенту з приладу КПЖ-ЗОП по шлангах - до 12 м
Дальність керування видачею - до 200 м
Джерело струму - два акумулятори типу 6-СТ-54ЭМ
Час заправлення і зборки комплекту -30—40 хв.
Розрахунок -3 чол.
СКЛАД КОМПЛЕКТУ
Прилад рідкого кисню КПЖ-ЗОП - 2 шт.
Пристрій для охолодження - 1 к-т
Пульт керування - 1 шт.
Котушка з кабелем (100 м) - 2 шт.
Датчик рівня рідкого холодоагенту - 1 шт.
Сполучні кабелі - 4 шт.
Акумулятор типу 6-СТ-54ЭМ - 2 шт.
Заправний пристрій - 1 к-т
Приладдя і ЗІП - 1 к-т
УСТРІЙ
Прилад рідкого кисню КПЖ-ЗОП (мал. 5) призначений для збереження, транспортування і видачі рідкого холодоагенту.
Прилад складається із ємкості для збереження рідкого холодоагенту й арматури, необхідної для заряджання приладу, підйому тиску і видачі рідини.
Ємкість для збереження рідкого холодоагенту являє собою систему двох ємкостей: внутрішньої 10 і зовнішньої 11, виготовлених з мідних півкуль. Внутрішня ємкість висить усередині зовнішньої ємкості на центральній горловині 6 і зафіксована від бічних переміщень верхнім 12 і нижнім 19 обмежниками.
Рідкий холодоагент, що заливається в ємкість приладу при атмосферному тиску, знаходиться в стані кипіння і має температуру біля —196° С. Велика різниця температур рідкого холодоагенту і навколишнього повітря приводить до випаровування холодоагенту. Для оберігання внутрішньої ємкості від нагрівання її тепло ізолюють шляхом створення вакуумної порожнини 23 (з тиском не вище 10-4мм рт. ст.) між зовнішньою і внутрішньою ємностями.
До нижньої частини внутрішньої ємкості у вакуумному просторі припаяна адсорбційна камера 13, усередину якого засипаний силікагель 21. Силікагель сприяє підтримці вакууму більш тривалий час, поглинаючи повітря, що може проникнути через мікропори.
При заливанні в ємкість рідкого холодоагенту (далі іменується рідиною) силікагель, охолоджуючись, різко збільшує поглинаючу здатність, унаслідок чого вакуум підвищується.
Для заповнення ємкості рідиною, а також для її видавлювання в центральній частині горловини 6 поміщена мельхіорова трубка 22.
Між трубний простір горловини з'єднаний з верхньою газовою порожниною внутрішньої ємкості У-подібною трубкою 25, по якій при заправленні ємкості рідиною газ із ємкості виходить в атмосферу, а при підйомі тиску газ з ресивера по цій же трубці надходить у газову порожнину внутрішньої ємкості .
У нижній частині внутрішньої ємкості упаяні два змійовики з мельхіорової трубки. Змійовик 14, пройшовши вакуумну порожнину і стінку зовнішньої ємкості закінчується трійником 17, від якого відходять дві трубки: трубка 18 — до клапана підйому тиску 33, інша трубка заглушена. Змійовик 20 заглушений.
З верхньої газової порожнини внутрішньої ємкості виходить мельхіорова трубка 8, до якої припаюється трубка 7, що йде до електропневматичного клапана 38.
У верхній частині ємкості розташований ресивер 27, виконаний у вигляді кільця з мідної трубки, у якому відбувається випаровування рідини, що надходить із внутрішньої ємкості через клапан підйому тиску 33.
Газ, що випарувався в ресивері, надходить по двох трубках у колектор 1, зв'язаний з газовою порожниною ємкості . У цей же колектор упаяна центральна трубка 22 горловини 6 і трубка 5, що закінчується трійником 4. Від трійника відходять трубки 3 і 29 до вентилів видачі рідини 28 і 30.
У верхньому кінці центральної трубки міститься зворотний клапан 2 з ущільненням із фторопласта, що перешкоджає викиду рідини після заповнення ємкості .
На лінії підведення рідини з нижньої частини ємкості до клапана підйому тиску поставлений запірний вентиль 32, який служить для .відключення ресивера в неробочому стані приладу.
Ємкість для збереження рідини встановлюється на дерев'яній підставці 16 і за допомогою кільцевого пояса з чотирма тягами прикріплюється до опорної плити 15 кожуха 24. Кожух і кришка 26 виготовлені з алюмінієвого листа і мають вікна, що забезпечують гарну циркуляцію навколишнього повітря.
На кришці змонтований: клапан підйому тиску 33; клапан видачі холодоагенту 37; електропневматичний клапан 38; запобіжний клапан 36; чотири запірних вентилі 28, 30, 32, 34; панель зі штепсельними розніманнями 35; манометр 31.
Клапан підйому тиску 33 призначений для забезпечення підйому і підтримки тиску в ємкості приладу при його роботі.
При відкритому клапані рідина з нижньої частини ємкості надходить по трубі через вентиль підйому тиску 32 у ресивер 27; там вона випаровується і надходить у виді газу в ємкість , піднімаючи в ньому тиск.
Клапан видачі 37 призначений для видачі рідини із судини до охолоджуваного об'єкта.
Керування клапаном здійснюється дистанційно. При включенні електропневматичного клапана газ з верхньої порожнини ємкості , надходячи по трубці, відкриває клапан і забезпечує вихід рідкого газу до об'єкта охолодження. При вимиканні електропневматичного клапана клапан видачі рідини закривається.
Електропневматичний клапан 38 призначений для дистанційного керування клапаном видачі рідини.
Запобіжний клапан 36 призначений для оберігання ємкості приладу КПЖ-ЗОП від підвищення тиску в ньому понад припустимий.
Принцип роботи клапана полягає в тому, що під дією надлишкового тиску в ємкості він випускає частину парів в атмосферу. Надійність роботи запобіжного клапана у випадку закупорки 11-подібної трубки забезпечується його підключенням безпосередньо в газову порожнину ємкості .
Пристрій для охолодження (мал. 6) служить для створення ємкості навколо підривника боєприпасу, заповнюваної рідким холодоагентом.
Пристрій для охолодження складається з охолоджувального конуса 2, що кріпиться на боєприпасах за допомогою стяжки 3 і затискача 1.
На бічній поверхні охолоджувального конуса розташований ніпель для заливання рідини й отвір із кришкою для датчика рівня рідини.
У комплекті пристрою для охолодження є три охолоджувальних конуси з вхідними отворами діаметром 160, 180 і 200 мм.
Пульт керування служить для дистанційного керування і контролю за процесом видачі рідкого холодоагенту з приладів КПЖ-30П.
На лицьову сторону панелі пульта керування (мал. 7) виведені:
ручка перемикача 6 для включення і вимикання живлення ;
ручка перемикача 1 настроювання схеми;
ручка перемикача 9 контролю справності сигнальної лампи «Видача»;
ручка перемикача 5 видачі холодоагенту з першого чи другого приладу КПЖ-ЗОП;
ручка потенціометра 10 установки стрілки міліамперметра на 0;
ручка потенціометра 11 схеми захисту обмотки датчика рівня;
міліамперметр 3 для настроювання схеми і контролю струму в ланцюзі;
сигнальні лампи: 2 - контролю справності схеми захисту обмотки датчика рівня і 4 - контролю видачі холодоагенту;
штепсельні рознімання 7, 8 для підключення пульта до акумулятора і для підключення лінії керування відповідно.
На внутрішній стороні кришки пульта знаходиться табличка з правилами його настроювання.
Датчик рівня рідкого холодоагенту (мал. 8) призначений для підтримки в охолоджувальному конусі визначеного рівня холодоагенту.
Датчик складається з корпуса 5, у якому встановлена котушка 7, кришки 4, штепсельного рознімання 1, проводу 2, накидної гайки 3.
Котушка складається з каркаса 9, кілець 6, 8 і вольфрамового дроту . На каркасі, виготовленому з ебоніту, намотаний вольфрамовий дріт перетином 0,05 мм2. Кінці дроту припаяні до кілець.
Сполучні кабелі: дві котушки із шестижильним кабелем призначені для дистанційної передачі сигналів керування від пульта керування до приладів КПЖ-ЗОП і датчику рівня з відстані до 200 м; двожильний кабель — для підключення акумуляторних батарей до пульта керування; шестижильний кабель — для приєднання пульта керування до котушок лінії керування; двожильний кабель — для з'єднання між собою приладів КПЖ-ЗОП; кабель (провід)—для послідовного з'єднання двох акумуляторних батарей 6-СТ-54 ЭМ.
Заправний пристрій (мал. 9) призначений для заправлення приладів КПЖ-ЗОП рідиною із ємностей Д’юара.
Заправний пристрій складається із шести ємностей Д’юара 4 типу АСД-15 місткістю 15 л, балона 1 місткістю 40 л зі стисненим повітрям під тиском 150 кгс/см2, кисневого редуктора КБД-2 зі шлангом 3 і голівкою 7, трубкою 9, затискач 5 із пружинами 5, гачками 6 і заправної трубки 10.
Ємкість Д’юара призначена для збереження і транспортування рідкого холодоагенту. Балон зі стисненим повітрям, кисневий редуктор зі шлангом призначені для створення в ємкості Д’юара тиску 0,5—2,0 кгс/см2.
Під тиском рідина із ємкості Д’юара 4 по трубці 9 голівки 7 і заправній
трубці 10 надходить у прилад КПЖ-ЗОП И.
При збереженні і транспортуванні приладдя заправного пристрою укладаються в ящики. Приладдя і ЗІП призначені для забезпечення експлуатації комплекту ДОВ-1.
Шланги призначені для подачі рідини від приладів КПЖ-ЗОП до боєприпасу. У комплекті приладів і ЗІП є два шланги довжиною 1 м для приєднання приладів КПЖ-ЗОП до трійника, два шланги довжиною 5 м і один шланг довжиною 2 м для приєднання трійника до пристрою охолодження, що знаходиться на відстані 2,5 і 12 м від боєприпасу.
Зберігаються і перевозяться приладдя і ЗІП у пакувальному ящику .
ПРИНЦИП ДІЇ КОМПЛЕКТУ ДОВ-1
Принцип дії апаратури дистанційного охолодження підривників ДОВ-1 полягає в наступному: на знешкоджуваному боєприпасі навколо підривника за допомогою пристрою для охолодження створюється ємкість, у яку з приладів КПЖ-ЗОП, керованих дистанційно, по шлангах подається рідкий холодоагент.
Підтримка визначеного рівня рідини в ємкості здійснюється автоматично за допомогою електропневмоклапана, сигнал на який надходить від датчика рівня, установленого безпосередньо біля підривника.
Початок і закінчення видачі рідини контролюється за допомогою пульта керування.
У результаті глибокого охолодження підривника (до —150° С) під впливом холодоагенту відбувається уповільнення або припинення електрохімічних процесів у сповільнювачах і джерелах струму, і підривник приводиться в неробочий стан.
Принцип дії приладу КПЖ-ЗОП і його схема приведені на мал. 10. Для приведення приладу, заправленого рідким холодоагентом, у робочий стан необхідно в ємкості підняти тиск.
Підйом тиску в ємкості проводиться за допомогою клапана 3 підйому тиску, для чого необхідно закрити вентиль 4 скидання тиску, а вентиль 1 підйому тиску відкрити.
При відкритому вентилі I підйому тиску рідина з нижньої частини ємкості під дією тиску статичного стовпа рідини надходить (частково випарувавши) через клапан 3 підйому тиску в ресивер 2, відкіля вже в газоподібному стані через кільцевий простір горловини і У – подібну трубку в газову порожнину ємкості , внаслідок чого і відбувається підйом тиску в ємкості .
Тиск у ємкості показує манометр 10. Підйом тиску в приладі, заповненому рідиною не менш чим на 60%, відбувається за 1—10 хв.
При досягненні в приладі тиску, рівного 4,5—5,0 кгс/см 2, відкривається запобіжний клапан 9, що випускає надлишок газу.
При роботі приладу відкривається вентиль видачі рідини 6, і під дією тиску пар у газовій порожнині ємкості рідина видавлюється по центральній трубці до клапана видачі 7. Керування роботою клапана видачі 7 здійснюється за допомогою електропневмоклапана 8 дистанційно з пульта керування або вручну, відкриваючи вентиль ручної видачі 5.
Система дистанційного керування і контролю забезпечує:
— автоматична підтримка заданого рівня рідини в охолоджувальному пристрої;
— захист датчика рівня рідини від перегріву при перебуванні його поза рідким холодоагентом;
— сигналізацію про надходження рідкого холодоагенту в охолоджувальний пристрій і про роботу схеми захисту датчика рівня;
— захист джерела живлення (акумуляторів) при перевантаженні чи короткому замиканні в схемі.
Принцип дії схеми автоматичної підтримки рівня холодоагенту в охолоджувальному пристрої заснований на зміні величини опору чуттєвого елемента (вольфрамового дроту) датчика рівня при зміні його температури.
ЕКСПЛУАТАЦІЯ
Заправлення приладів КПЖ-ЗОП охолоджувальним рідким холодоагентом у залежності від обстановки може проводитись в підрозділі або безпосередньо в районі знешкодження боєприпасу.
Для повного заправлення двох КПЖ-ЗОП потрібно 40—50 кг рідкого холодоагенту (чотири заправних ємкості Д’юара) і один балон стиснутого повітря місткістю 40 л при тиску 110— 140 кгс/см2.
Для заправлення приладів КПЖ-ЗОП (див. мал.9) необхідно:
— приєднати до балона 1 зі стиснутим повітрям кисневий редуктор 2 зі шлангом 3 і голівкою 7;
— з'єднати один кінець заправної трубки 10 з голівкою 7;
— уставити трубку голівки в горловину ємкості Д’юара 4 і закріпити її затискачем 8;
— приєднати другий кінець заправної трубки 10 до штуцера наливу рідини на приладі, відвернувши попередньо заглушку. При вигвинчуванні заглушки і приєднанні трубки необхідно стежити, щоб у заливальний штуцер не потрапила волога, пил, бруд;
— відкрити на приладі вентиль «Скидання тиску»;
— закрити вентилі «Підйом тиску», «Ручна видача рідини”, «Дистанційна видача рідини»;
— плавно відкрити вентилі на балоні і кисневому редукторі, установивши на манометрі редуктора тиск повітря 1— 1,5 кгс/см.2.
Перекачування рідини визначається по наявності інею на заправній трубці 10. Закінчення повного перекачування рідини із ємкості Д’юара в прилад визначається по характерному шумові що виникає в ємкості і КПЖ-ЗОП при попаданні повітря з балона.
Після перекачування варто закрити вентиль редуктора 2 (обертанням проти годинникової стрілки), зняти затискач 8 з голівки і витягти голівку з трубкою із ємкості Д’юара.
Перекачування рідини в прилад з наступних ємностей Д’юара ведеться в тій же послідовності.
Момент закінчення повного заправлення приладу КПЖ-ЗОП визначається по витіканню рідини з вентиля «Скидання тиску».
Після заправлення приладів необхідно:
— закрити вентилі редуктора і балона;
— від’єднати заправну трубку від штуцера наливу і закрити її заглушкою;
— провести розбирання заправного пристрою й укласти в ящик.
Час для заправлення двох приладів КПЖ-ЗОП розрахунком складає 25—30 хвилин.
ЗБИРАННЯ КОМПЛЕКТУ
Комплект ДОВ-1 із заправленими приладами КПЖ-ЗОП доставляється до боєприпасу, що не вибухнув.
Для установки пульта і дистанційного керування охолодженням підривника на відстані до 200 м від боєприпасу розрахунок обладнує укриття (окоп).
Збирання комплекту ДОВ-1 проводиться в такій послідовності (мал. 11):
прилади КПЖ-ЗОП 1 піднести до боєприпасу і установити в 10—12 м від нього;
установити на боєприпасові пристрій для охолодження;
приєднати до штуцерів 3 дистанційної видачі рідини трійник 6 за допомогою шлангів 5 довжиною 1 м;
з'єднати між собою шланг 7 видачі рідини (довжиною 2 м) і два шланги 9 (довжиною 5 м) і приєднати їх до трійника 6 і штуцеру 19 охолоджувального конуса 18;
приєднати до одного з приладів КПЖ-ЗОП лінію керування, кабель 4 котушок 15 і кабель 16 датчика рівня 17 (цей прилад вважається першим приладом КПЖ-1);
установити датчик рівня 17 в охолоджувальний конус 18;
з'єднати прилади між собою кабелем 2;
прокласти до укриття лінію керування, змотавши кабель із двох котушок 15;
- підключити до пульта 14 кабель 10 котушки 15 і кабель 13 акумуляторних батарей 12;
з'єднати кабелем 11 послідовно між собою акумуляторні батареї.
Допускається влаштування ванни на боєприпасах з полотнища (поліетиленової плівки). Плівка обгортається навколо головної і частково циліндричної частини боєприпасів і закріплюється на ній гумовим бинтом. У ванну встановлюється датчик рівня і шланг. Датчик і шланг закріплюються на штативі 8.
НАСТРОЮВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ СХЕМИ
Настроювання електричної схеми проводиться з пульта керування (див. мал. 7), для чого необхідно:
потенціометри «Рег. захисту» 11, «Рег. нуля» 10 установити в крайнє ліве положення;
включити на пульті керування тумблер «Живлення» 6, при цьому повинна горіти лампа «Захист» 2;
встановити перемикач «Настроювання» 1 в положення Ж і обертанням ручки потенціометра «Рег. нуля» 10 вправо вивести стрілку міліамперметра 3 на нуль;
установити перемикач «Настроювання» 1 у положення В і обертанням ручки потенціометра «Рег. захисту» 11 вправо домогтися миготіння лампи «Захист» 2;
установити перемикач «Настроювання» 1 у нейтральне положення;
установити перемикач 9 у положення «Контроль», при цьому повинні горіти лампи «Видача» 4 і «Захист» 2;
установити перемикач у вихідне положення.
ЗАСТОСУВАННЯ
Для охолодження боєприпасу необхідно:
закрити вентилі «Скидання тиску» і «Ручна видача рідини»;
в обох приладах відкрити вентиль «Підйом тиску» і «Дистанційна видача рідини». При цьому тиск у приладі КПЖ-1 за 5—10 хв. повинен піднятися до 4—5 кгс/см2, після чого розрахунок відходить на пункт керування;
на пульті включити живлення , у результаті чого повинна загорітися зелена лампа «Видача», що сигналізує про те, що рідина надходить в охолоджувальний конус (ванну). Червона лампа «Захист» повинна мигати, тому що датчик рівня ще знаходиться в повітрі. Після занурення датчика в рідину лампа «Видача» згасне, а лампа «Захист» буде горіти безупинно (без миготіння). Подача рідини в конус припиняється. При випаровуванні рідини і зниженні її рівня автоматично включається подача рідини;
після того як у КПЖ-1 скінчиться охолоджувальна рідина, датчик рівня виявиться в повітрі. Лампа «Захист» миготінням буде сигналізувати про це. Лампа «Видача» буде горіти безупинно, тобто електропневмоклапан відкритий, а рідина не надходить. У цьому випадку необхідно переключитися на КПЖ-П, установивши перемикач КПЖ у положення КПЖ-П;
закінчивши видачу холодоагенту з обох приладів, виключити пульт і від’єднати його від лінії керування;
провести розбирання комплекту.
При необхідності видачі холодоагенту без пульта керування на місці знешкодження боєприпасу досить у приладі підняти тиск і відкрити вентиль ручної видачі.
Охолодження підривника в боєприпасах до температури —100° С може бути досягнуте через 10—20 хв., а до —150° С и нижче — через 25—30 хв.
Після закінчення видачі холодоагенту з приладів КПЖ-30П температура підривника до —100° С може зберігатися протягом 25—40 хв.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ
1. При транспортуванні і перенесенні ємностей Д’юара, а також при заправленні приладів КПЖ-ЗОП рідкими холодоагентами необхідно керуватися Короткими вказівками по експлуатації ємностей Д’юара типу АСД-15, інструкцією «Прилад рідкого кисню КПЖ-ЗОП» і Інструкцією з пристрою й експлуатації комплекту апаратури дистанційного охолодження підривників.
2. Для охолодження підривників боєприпасів доцільно використовувати рідкий азот або рідке повітря.
3. При роботі з рідким киснем необхідно виключити можливість появи іскри чи вогню. Заправлення приладів КПЖ-ЗОП повинно проводитися тільки рідким медичним киснем, що задовольняють вимогам ДСТ 6331—68, що не має механічних домішок, кристалів води (льоду), олії, окису вуглецю, ацетилену, газоподібних основ і кислот, азоту й інших газів — окислювачів.
4. Прилади КПЖ-ЗОП перед заправленням рідким киснем повинні бути промиті чотирьоххлористим вуглецем або авіаційним бензином типу «Галоша» з наступним промиванням чистим спиртом-ректифікатом (гідролізним чи сульфітним) вищого очищення (ДСТ 5962—61) і продути газоподібним киснем, якщо:
— прилади знаходилися на збереженні;
— до заправлення заповнювалися рідким азотом чи рідким повітрям;
— при збереженні рідкого кисню з'явився неприємний запах чи змінився колір видаваємої рідини.
5. Заправлення приладів КПЖ-ЗОП і видачу холодоагенту робити в брезентових рукавицях і захисних окулярах.
6. Під час охолодження боєприпасів при його знешкодженні в шурфі (колодязі) необхідно знаходитися в ізолюючому протигазі чи масці з виведеним на поверхню шлангом.
7. Забороняється заливати рідкий холодоагент у ємкості приладів, що утратили вакуум, а також при наявності в них вологи, мастила і сторонніх предметів і застосовувати які-небудь жирові речовини для захисту від корозії.
ІІІ. ПРИЗНАЧЕННЯ, УСТРІЙ, ТТХ, ПРИНЦИП ДІЇ, ПОРЯДОК РОБОТИ З ЗНО (ЗАХВАТНО- НАПРАВЛЯЮЧЕ ОБЛАДНАННЯ)
Захватно-направляюче обладнання, призначено для вилучення боєприпасів з вертикальних і горизонтальних шахт, а також для вилучення ґрунту при їх відкопуванні.
ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Маса боєприпасів, що витягається - до 5000 кг
Загальна маса комплекту -380 кг
Маса:
окремих елементів обладнання -35—40 кг
ковша для вилучення ґрунту -88 кг
Необхідні мінімальні розміри вертикальної і горизонтальної шахти -1,5х1.5 м
Ємкість ковша -0,7 м3
Середній час монтажу обладнання:
для вилучення боєприпасів -16 хв.
для виїмки ґрунту при проходженні горизонтальної шахти -15 хв.
Середній час демонтажу обладнання -5 хв.
Час вилучення боєприпасу -5 хв.
Розрахунок -4 чол.
СКЛАД КОМПЛЕКТУ
Пристрій для вилучення боєприпасів, що не вибухнули - 1 к-т
Пристрій для виїмки ґрунту - 1 к-т
Приладдя і ЗІП - 1 к-т
УСТРІЙ
Захватно-направляюче обладнання, включає в себе пристрій для вилучення боєприпасів, що не вибухнули, і пристрій для виїмки ґрунту.
Пристрій для вилучення боєприпасів, що не вибухнули, (мал.12) складається з вантажозахоплювача 3, опорно-направляючого блоку 1, і тягового пристрою 2.
Вантажозахоплювач (мал. 13) призначений для захвату боєприпасу при вилученні і навантаженні його на автомашину, а також при розвантаженні на підривному майданчику. Вантажозахоплювач це збірно-розбірна конструкція, що складається з чотирьох несучих канатів 2, з'єднаних кільцем 1, і трьох поперечних поясів 6. Поперечні пояси приєднуються до несучих канатам за допомогою кілець 4. На одному з кілець кожного поперечного пояса знаходиться карабін 7, що забезпечує зміну довжини пояса. Несучий сталевий канат 2 складається з трьох відрізків, скріплених між собою за допомогою з’єднувальних кілець 4, серг 5 і вісі 3. Кільце 1 служить для приєднання вантажозахоплювача до тягового пристрою або до гака підйомного крана.
Опорно-направляючий блок (мал.14) служить для зміни напрямку руху боєприпасів при вилученні його з горизонтального ходу через вертикальну шахту. Він являє собою збірно-розбірну конструкцію, що складається з опорної плити 1, двох телескопічних стійок 4 і двох направляючих секторів 3. Направляючі сектора приєднані до опорної плити осями 2 і можуть повертатися навколо них на визначений кут. Направляючий сектор складається з обода 6 з жолобом для розташування в ньому вантажного троса, чотирьох радіальних спиць 7, чотирьох похилих спиць 5 і двох підшипників для шарнірного з'єднання з опорною плитою.
Опорна плита (мал. 15) служить основою для направляючих секторів або направляючого барабана. Вона представляє собою дюралеву ребристу конструкцію, на якій знаходяться шість парних щік 1 з отворами посередині, розташованими на одній подовжній осі. До кожної пари щік на сталевому тросику прикріплена сполучна вісь 2 для кріплення направляючого сектора або направляючого барабана. На кінцях плити приварені кронштейни 3 з осями 4, які призначені для упора в них розпірних стійок.
Розпірна стійка (мал. 16) служить для підпору плити до зводу шахти.
Розпірна стійка складається: з нижньої штанги 2 з отворами, на кульовому кінці якої закріплена опорна плита 1 і верхньої штанги 4 з розпірними гвинтами 5. Нижня штанга фіксується до верхньої штанги штирем 3.
Тяговий пристрій (мал. 17) служить для переміщення боєприпасів по горизонтальному ходу і шахті, а також для надання строгого напрямку при його русі по горизонтальному ходу. Тяговий пристрій складається з двох траверс 1 і двох вантажних канатів 6 з гаками 5.
Для приєднання вантажних канатів кожна траверса має дві сірьги 4 і два ву...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора