Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вибухові речовини і підривні заряди
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ВІЙСЬКОВИЙ ІНЖЕНЕРНИЙ ІНСТИТУТ ПДАТУ
Затверджую
начальник кафедри інженерних загороджень
підполковник Р.А.Миколайчук
“____”________________2006 р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
з дисципліни “ВИБУХОВА СПРАВА”
Тема: № 1 “ Вибухові речовини і підривні заряди”
Заняття: № 1 “ Вибухові речовини і підривні заряди”
Автор: підполковник Савіцький А.О.
РОЗГЛЯНУТО НА ЗАСІДАННІ КАФЕДРИ
(ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНІ КОМІСІЇ)
(протокол № _____ від _______________2006р.)
м. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
2006 р.
ЛЕКЦІЯ
Заняття№1 “Вибухові речовини і підривні заряди”
ЗМІСТ
ВСТУП.
1. Застосування ВР під час виконання задач ІЗБ.
2. Поняття про вибух і ВР. Класифікація та основні властивості ВР.
3.Види і форми зарядів. Характеристика зарядів промислового виготовлення і тих, що виготовляються у військах.
4. Правила зберігання, обліку, видачі, перевезення, перенесення ВР та ЗП. Заходи безпеки під час проведення вибухових робіт.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.
Л і т е р а т у р а :
Руководство по подрывным работам.С.7-20,734-380.
Методическое пособие по специальной подготовке (подрывные работы) стор.11-25.
Б.А.Эпов ”Основы взрывного дела” стор.7-51.
Инженерные боеприпасы. Книга 1 стор. 52-65, 236-239.
Инженерные боеприпасы. Книга 2 стор. 21-36.
Инженерные боеприпасы. Книга 6 ст.
Матеріальне забезпечення:
Зразки вибухових речовин, підривних зарядів.
Навчальні вибухові речовини:
тротил-75.200.400 гр.
пластит-4.
Бланки класифікації вибухових речовин.
Плакати-визначення футасності, бризантності та швидкості детонації.
В С Т У П
Протягом багатьох століть вибухові речовини служать людині. Сьогодні теж існують сфери діяльності людини, в яких неможливо обійтись без вибухових речовин. Однією з них є військова справа. Вибуховими речовинами споряджаються боєприпаси різних типів: ракети, снаряди, міни, торпеди, авіаційні бомби.
Вибухові речовини-це основний засіб, що забезпечує поразку особового складу бойової техніки та руйнування об’єктів противника.
Для доставки боєприпасів до цілі широко застосовуються метальні вибухові речовини - порохи. Пороховий заряд надає боєприпасу швидкість необхідну для його переміщення на значні відстані або поразку цілей, що рухаються.
Широке застосування порохові двигуни знайшли в інженерних військах для доставки зарядів розмінування на мінні поля противника. Поява нових видів сучасної зброї не тільки не зменшила, а навпаки, розширила область застосування вибухових речовин і порохів. Вони використовуються в протитанкових і протипіхотних мінах, зенітних і протитанкових керуємих ракетах, ракетах оперативного призначення, авіаційних бомбах. Навіть в ядерній і термоядерній зброї не обійшлось без вибухових речовин. Для того щоб пройшов ядерний вибух, необхідно швидке з’єднання декількох частин ядерного заряду, маса кожної з яких менше, а в сумі більше критичної. Швидке з’єднання субкритичних мас ядерного заряду досягається вибухом звичайної вибухової речовини.
За допомогою вибуху майже миттєво можна влаштувати протитанковий рів, котлован під будь-яку споруду.
Вибухові речовини застосовуються і в народному господарстві. За допомогою вибухових речовин виконуються різноманітні роботи.
При здійсненні планів розвитку народного господарства енергія вибуху прийнята на озброєння, як одне з могутніх засобів прискорення та значного зменшення трудомісткості гірничих і земляних робіт. За допомогою вибуху ріжуть і зварюють метали. Вибух - це і засіб наукових досліджень. Під час вибуху мають місце дуже високі температури, швидкості та тиск. Це дозволяє вивчати явища, які виникають при сильному впливі на речовину та сприяють розкриттю нових властивостей матерії.
2. ПОНЯТТЯ ПРО ВИБУХ І ВР. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ВР.
ВИБУХОМ називають процес швидкого фізичного або хімічного перетворення речовини, що супроводжується переходом його потенціальної енергії в механічну роботу. Вибух - явище досить широко розповсюджене в природі та техніці Зовнішня картина вибуху багатьом добре відома: одним по особистим спостереженням, іншим по кінофільмам і художній літературі.
Джерелом вибуху можуть бути: електрична, атомна, кінетична, теплова і хімічна енергія. Прикладом електричного вибуху є розряд електрики у вигляді блискавки.
Необхідні умови вибуху.
Велика швидкість, з якою ВР перетворюється в газоподібні продукти. Швидкість вибухового перетворення може досягати 9-10 км/сек.
Виділення тепла при хімічних реакціях. Для сучасних ВР теплота вибухового перетворення складе 400-3000 ккал/кг.
Утворення газоподібних продуктів. Під час вибуху 1 кг. ВР виділяється 500-1000 літрів газів.
Тільки наявність трьох цих факторів робить можливим хімічний вибух. При відсутності хоча б одного з перерахованих факторів вибуху не буде. Наприклад, терміт - реакція екзотермічна і швидко проходить, але при повній відсутності газоподібних продуктів - тому явище вибуху при цьому не спостерігаємо.
Детонація представляє собою найбільш досконалу форму вибуху, коли процес проходить з постійною максимально можливою для даної ВР швидкістю. Другою формою вибухового перетворення є горіння. Для горіння також характерна велика кількість виділяємого тепла, газоподібних продуктів і велика швидкість процесу. Але незважаючи на це горіння принципово відрізняється від вибуху. Ця відмінність заключається в першу чергу в механізмі розповсюдження процесів. Як вже було сказано, розповсюдження вибуху обумовлено проходженням по заряду вибухової речовини ударної хвилі, що спричиняє в кожному слідуючому шарові інтенсивну хімічну реакцію, яка супроводжується виділенням тепла.
Можливість виникнення вибухового перетворення під впливом початкового імпульсу залежить від кількості енергії, що кількість енергії, необхідної для виникнення вибухового перетворення навіть однієї і тієї ж ВР, не є величиною постійною і може здійснюватися в залежності від початкового імпульсу та характеру його передачі. При повільному стисканні, що має характер, вибух не може відбутися навіть в тому випадку, якщо буде проведена велика робота і тиск досягне значної величини. В залежності від природи ВР її вибухове перетворення можна викликати різними початковими імпульсами:
тепловим (нагрівання, промінь вогню);
механічний (удар, тертя, простріл кулею);
вибуховий (вибух іншої ВР);
електричний ( нагрівання, іскровий розряд);
хімічний ( реакція з інтенсивним виділенням тепла).
Таким чином принципова відмінність в механізмі розповсюдження вибуху і горіння визначає різні швидкості цих процесів:
швидкість горіння завжди менша швидкості розповсюдження звуку в даній речовині;
швидкість вибуху більша швидкості звуку в заряді ВР.
Вид початкового імпульсу впливає на характер вибухового перетворення. Це необхідно врахувати при виборі початкового імпульсу для тих чи інших умов застосування вибухової речовини.
ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН
Основні властивості вибухових речовин визначається вибуховими фізико-хімічними характеристиками.
Вибуховими характеристиками є:
чутливість ВР до зовнішніх дій;
енергія (теплота) вибухового перетворення;
швидкість детонації;
бризантність;
фугасність (працездатність).
а) чутливістю ВР називається більша, або менша здатність їх до вибухового перетворення під впливом зовнішніх дій.
б) Енергія (теплота) вибухового перетворення.
Вибух являє собою виділення тієї або іншої кількості енергії. Чим більше виділяється енергії, тим сильніше вибух.
Для основних вибухових речовин питома енергія (теплота) вибуху коливається від 1000 до 1500 ккал/кг.
в) Швидкість детонації.
Швидкість детонації є однією найбільш важливих характеристик вибухових речовин. Її можна визначити експериментально. В останній час широке застосування знайшли оптичний, осцилографічний методи визначення швидкості детонації.
г) Бризантність – здатність ВР дробити під час вибуху предмети які з них контактують (залізо, гірські породи та інше).
Бризантність ВР залежить від швидкості детонації: чим більша швидкість детонації, тим більше бризантність даної ВР.
д) Фугасність (працездатність) вибухової речовини проявляються у формі викиду ґрунту з вирв та виїмок. Утворення порожнини у ґрунті та скельних породах і їх рихленню.
До основних фізико-хімічних властивостей ВР відносяться:
густина;
пластичність;
злежуваність;
гідроскопічність;
водостійкість;
ексудація вибухових речовин.
а) Густина ВР – відношення ваги ВР до займаного ними об’єму, визначаються в гр/см3 , кг/дм3, Т/м3/ – є важливою характеристикою ВР.
б) Пластичність ВР. Пластичними називають ВР, в консистенції яких поєднується м’якість, яка дозволяє легко деформувати заряди ВР і надавати їм необхідну форму, а певна жорсткість дозволяє зберігати надану йому форму.
в) Злежуваність ВР. Злежуваністю називають здатність деяких порошкоподібних ВР втрачати сипучість при зберіганні і перетворюватись в міцну суцільну масу. Злежані ВР не зручні в застосуванні та гірше підриваються. Основними факторами, які сприяють злежуванню, є зволоження ВР і послідуюче його підсихання.
г) Гідроскопічністю називають характерну для багатьох речовин здатність поглинати вологу з атмосфери. Гідроскопічні аміачно-силітрові ВР, які мають ВР у своєму складі дуже гігроскопічну аміачну селітру, в результаті зволоження можуть частково або повністю втрачати здатність до вибуху.
д) Водостійкими називають такі ВР, заряди яких здатні при безпосередньому зіткненні з водою зберігати в деякий термін свої вибухові властивості або змінювати їх в невеликих межах.
Наприклад: тен, гексоген, тетрил, тротил і інші.
е) Ексудація ВР. Здатність ВР виділяти з свого складу рідині або легкоплавкі компоненти при зберіганні. Ексудація спостерігається у ВР зі значним вмістом нітроефірів, наприклад у динамітів, а також гранульованих ВР, які утримують нафтопродукти.
КЛАСИФІКАЦІЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН
Вибуховими речовинами називають хімічні з’єднання або суміші, які під впливом певних зовнішніх діянь здатні до швидкого саморозповсюджуючого хімічного перетворення з утворенням сильно нагрітих та вододіючих великим тиском газу, які розширюючись, виконують механічну роботу.
Всі ВР за певними характерними признаками діляться на окремі категорії або групи.
У військовій справі всі ВР діляться по їх практичному засто суванню:
- ініціюючі;
- бризантні;
- метальні.
ІНІЦІЮЮЧІ ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ
Ініціюючі ВР призначені для збудження (ініціювання) вибухового перетворення в зарядах ВР і порохів.
Збудження детонації ініціюючих ВР проходить легше ніж в інших ВР. Де пояснюється дуже коротким періодом збільшення швидкості вибухового перетворення ініціюючих ВР до свого максимального зна чення швидкості детонації. Вони володіють високою чутливістю ніж бризантні ВР в 10-12 разів, здатні детонувати від простих початко вих імпульсів (удару, наколу, променю вогню) навіть у малій кількості.
В порівнянні з бризантними ініціюючі ВР мають більш низькі вибухово-енергетичні характеристики. За цією причиною звичайно та за високої чутливості ініціюючі ВР зовсім не придатні для впоряджен ня мін, підривних зарядів та боєприпасів.
Основна область їх застосування - засоби ініціювання, які призна чені для збудження вибуху або горіння в міні, вибуховому або порохо вому за ряді.
Основними ініціюючими ВР є:
- гримуча ртуть;
- азид свинцю;
- ТНРС.
БРИЗАНТНІ ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ
Назва бризантних речовин виникло від французького слова brisants – розбиваючий, дроблячий. Такою назвою вони зобов'язані ха рактеру руйнівної дії при вибуху, а саме дробленню близько розміщених предметів.
Бризантні ВР більш міцні і значно менше чутливі до різного роду зовнішніх дій, чим ініціюючі ВР.
Збудження детонації в бризантних ВР звичайно проводиться ви бухом заряду тої або іншої ініціюючої ВР, яка входить до складу капсулів-детонаторів, або заряду іншої бризантної ВР (проміжний де тонатор).
Порівняно не велика чутливість бризантних ВР до биття, тертя теплової дії, а також і достатня безпечність обумовлює зручність їх практичного застосування.
Бризантні ВР застосовуються в чистому виді, а також у виді сплавів і сумішів один з одним.
По потужності бризантні ВР розподіляються на три групи:
- ВР підвищеної потужності;
- ВР нормальної потужності;
- ВР заниженої потужності.
а) Вибухові речовини підвищенні потужності. До вибухових речовин підвищеної потужності відносяться:
- тетрил;
- тен;
- гексоген;
- октоген;
- продукт А-ІХ-1;
- продукт А-ІХ-2;
- сплав ТГ-50.
б) Вибухові речовини нормальної потужності
До вибухових речовин нормальної потужності відкосяться:
- тротил;
- пікринова кислота;
- пластит-4.
Тротил (тринітротолуол, тол, ТНТ) - основна бризантна ВР, яка застосовується для підривних робіт.
Тротил являє собою кришталеву речовину від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, гіркий на смак. Тротил гігроскопічний і практично не розчиняється у воді. При довгому знаходженні в воді зберігає здатність вибухати від капсуля-детонатора не знижуючи своїх вибухових, енергетичних характеристик.
З металами тротил не взаємодіє, розчиняється в спирті, бензині, ацетоні, сірчаної і азотної кислоти.
Хімічна стійкість тротилу дозволяє довгий час зберігати його в неопалених приміщеннях у герметичній укупорці, але в закритій тарі (ящиках), так як під дією сонячного світла поверхневий шар тротилу і чутливість до зовнішніх дій підвивається.
Температура спалаху тротилу біля 310°С, на відкритому повітрі горить жовтим кіптявим полум'ям без вибуху. Горіння тротилу в закри тому просторі може перейти в детонацію.
Сприятливість тротилу до детонації залежить від його стану.
- пресований і порошкоподібний тротил безвідмовно детонує від капсуля-детонатора, а при безкапсульному підриванні - від детонуючого шнура;
- литий, чешуйований і гранульований тротил детонує тільки від проміжного детонатора з пресованого тротилу або іншої бризантної ВР (тетрил, тен).
Тротил застосовується для спорядження боєприпасів практично всіх видів, проміжних детонаторів.
Для спорядження боєприпасів тротил застосовують не тільки в чистому виді, але в сплавах з іншими ВР (гексогеном, тетрилом, і інши ми).
Порошкоподібний тротил входить у склад деяких ВР заниженої по тужності: наприклад, амонітів.
Для проведення вибухових робіт тротил, як правило, застосовується у вигляді пресованих підривних шашок:
- великих - розмірами 50х50х100 мм і вагою 400 гр.;
- малих - розмірами 25х50х100 мм і вагою 200 гр.;
- бурових (циліндричних) довжиною 70мм, діаметром 300 мм, вагою 75 гр.
Всі підривні шашки мають по одному запальному гнізду для з'єд нання з капсулями-детонаторами, для найбільш надійного поєднання а засобами підривання деяких шашках виготовлені різьбові гнізда .
Для захисту шашок від зовнішніх дій покривають шаром парафіну і обгортають папером, на яку потім наноситься один шар парафіну. Місце розташування запалювального гнізда шашок позначається чорним кругом.
З метою забезпечення, зручності, зберігання, перевезення ї застосування підривні шашки упаковують в дерев'яні ящики. У кожному ящику складено ЗО великих і 65 малих або 250 бурових шашок. Ящик в якому знаходяться великі і малі шашки може застосуватись в якості зосередженого заряду вагою 25 кг.
Пластична ВР (пластит-4) являє собою однорідну тістоподібну масу світло-кремового кольору. Пластит-4 виготовляють а порошкоподібного гексогену (80%) і спеціального пластифікатора (20%) шляхом їх ретельного перемішування.
Пластит-4 негігроскопічний і не розчиняється в воді, легко деформується зусиллям руки. Легка деформація дозволяє використову вати пластит для встановлення зарядів необхідної форми.
Пластичні властивості пластита-4 зберігаються при температурі більш 125° він пом’якшується і міцність виготовлення з нього зарядів зменшаться.
До удару, тертя і тепловим діям пластит-4 малочутливий, його чутливість трохи вища чутливості тротилу.
При прострілі кулею, як правило, не вибухає і не загорається, при підпалюванні горить. Його горіння в кількості до 50 кг проходить енергійно, але без вибуху.
З металами пластит-4 хімічно не взаємодіє.
Детонує від капсуля-детонатора (електродетонатора) які зану рені в масу заряду на глибину не менше 10 мм.
Пластит-4 поступає у війська у виді брикетів розмірами 70х70х145 мм, вагою 1 кг, завернутих папером. Брикети по 32 шт. упакуються в дерев'яні ящики.
Пластичні властивості даної ВР дозволяють виготовляти на місці підривних робіт кумулятивні заряди, є також заряди, які своєю формою повторюють елементи конструкцій що перебиваються (фугасні заряди).
Пластичними ВР споряджаються деякі типи мін та зарядів промислового виробництва (С3-6М; С3-1П; СЗ-4П).
Вибухові речовини заниженої потужності
З ВР заниженої потужності найбільш широко застосовується аміачно-селітрові ВР. Вони представляють собою технічні вибухові суміші, основою яких є хімічні добрива, аміачна селітра. Крім селітри у ці суміші входять вибухові або горючі добавки.
Метальні вибухові речовини
Метальними ВР (порохами) називають такі речовини, основної формою вибухового перетворення є горіння. Пороха діляться на:
- димні;
- бездимні.
Димний порох являє собою механічну суміш з калієвої селітри (75%). дерев'яного вугілля (15%) і сірки 10%). (Таке відношення компо нентів було встановлено на основі прищ геніального руського вченого М. В. Ломоносова).
3. ВИДИ І ФОРМИ ЗАРЯДІВ. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАРЯДІВ ПРОМИСЛОВОГО ВИГОТОВЛЕННЯ І ТИХ, ЩО ВИГОТОВЛЯЮТЬСЯ У ВІЙСЬКАХ.
Для отримання різної механічної роботи необхідна різна кількість вибухових речовин.
Маса заряду залежить від властивостей матеріалу, що підривається (дерево, метал, залізобетон).
Для руйнування тієї або іншої конструкції об’єкта або споруди необхідний підривний заряд.
ПІДРИВНИМ ЗАРЯДОМ називається визначена кількість ВР підготовлена для вибуху.
Як правило, підривні заряди мають оболонки, гнізда для засобів підривання, пристосування і пристрої для перенесення і кріплення на підривних об’єктах.
По формі заряди бувають:
зосереджені;
фігурні;
кумулятивні;
здовжені.
Існує два види кумулятивних зарядів – зосереджені кумулятивні
і здовжені кумулятивні заряди.
ЗОСЕРЕДЖЕНІ ЗАРЯДИ по формі повинні нагадувати куб або паралепіпед, довжина якого не перевищує його найменшого поперечного розміру більше ніж в 5 разів.
Зосереджені заряди поступають з промисловості в готовому вигляді (стандартні заряди) або можуть виготовлятись у військах.
ЗДОВЖЕНІ ЗАРЯДИ мають форму витягнутих паралепіпедів або циліндрів, довжина яких більше ніж в 5 разів перевищує їх найменший поперечний розріз.
Здовжені заряди поступають з промисловості в готовому виді (стандартні заряди) або виготовляються у військах.
ФІГУРНІ ЗАРЯДИ застосовуються для підривання різних фігурних елементів конструкцій, вони мають різноманітну форму і складаються так, щоб напроти більш товстіших частин підриваємого елементу приходилась більша кількість ВР.
Для виготовлення фігурних зарядів використовуються великі і малі тротилові шашки, пластит-4, стандартні здовжені заряди із пластичної вибухової речовини і кумулятивні здовжені заряди малих розмірів (КЗУ-2).
КУМУЛЯТИВНІ ЗАРЯДИ застосовуються для пробивання великих товстих броньованих і залізобетонних споруд, перерізання товстих металевих листів і т.п.
СТАНДАРТНІ ЗАРЯДИ ПРОМИСЛОВОГО ВИГОТОВЛЕННЯ.
Викладач пояснює, що підривні заряди промислового виготовлення призначені для виконання підривних робіт в бойових умовах, коли терміни на виготовлення зарядів будуть обмежені.
Наприклад:
при пророблені проходів в протитанкових загородженнях на суші і воді;
при діях саперів у складі штурмових груп;
для руйнування фортифікаційних споруд противника;
при виконанні спеціальних задач в тилу ворога.
Наша промисловість випускає велику кількість зарядів, які мають
різне призначення.
Наша промисловість випускає велику кількість зарядів, які мають різне призначення.
На спорядження інженерних військ поступають стандартні підривні заряди:
зосереджені заряди (СЗ-1, СЗ-3, СЗ-3А, СЗ-6);
подовжені заряди (СЗ-6М, СЗ-1П, СЗ-4П, СЗ-13);
кумулятивні заряди (КЗ-2, КЗ-4, КЗ-5, КЗ-6, КЗ-7, КЗУ, КЗУ-2, ЛКЗ-80, УМКЗ, КЗК).
Показники
СЗ-1
СЗ-3
СЗ-3а
СЗ-6
СЗ-6М
СЗ-1П
СЗ-4П
СЗ-1Є
Призначення
Для руйнування елементів конструкцій з дерева, металу, цегли, бетону, залізобетону.
Тип заряду
СЗ
СЗ
СЗ
СЗ
УЗ
УЗ
УЗ
стріч.
Маса заряду (кг.)
1,4
3,4
3,7
7,7
6,9
1,5
4,2
1,0
Вага ВР (кг.)
1,0
3,0
2,0
5,9
6,0
1,0
4,0
1,0
Тип ВР (кг.)
ТНТ
ТНТ
ТНТ
ТНТ
плас.-4
ПВВА
ПВВ5А
ЭВВ11
Пробивна здатність:
- сталь
15
15
10
- залізобетон
по розрахунку
250
250
100
- дерево
600
600
250
Тип підривника
ВПЗ-1
ВПЗ-1
ВПЗ-1
Тип запалу
ЗТП
ЗТП
ЗТП
ЗТП
ЗТП
ЗТП
ЗТП
ЗТП
ЭДП-р
ЭДП-р
ЭДП-р
ЭДП-р
ЭДП-р
ЭДП-р
ЭДП-р
ЭДП-р
Кількість зарядів на упаковці ящика
16
6
10
5
5
8
6
24
ПІДРИВНІ ЗАРЯДИ, ЩО ВИГОТОВЛЯЮТЬСЯ У ВІЙСЬКАХ ТА ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЇХ ВИГОТОВЛЕННІ.
Для підривання різних об’єктів необхідні заряди різної форми і маси.
Тому для виконання задач в ході інженерного забезпечення бою поряд з готовими зарядами промислового виготовлення, будуть готуватись заряди силами військ.
Заряди, що виготовляються по формі бувають:
зосереджені;
здовжені;
фігурні;
кумулятивні.
Зосереджені, здовжені і фігурні заряди, що виготовляються у
військах, складаються (в’яжуться) із тротилових шашок, амонійних брикетів, із пластичної або порошкоподібної ВР. Всі заряди в залежності від умов їх застосування, можуть бути без оболонок або в оболонках з м’яких або жорстких матеріалів (тканина, картон, папір, резина, ящики, бочки, бідони і т.п.)
Вздовж здовжених зарядів кладуться стрічки (дошки, які разом з
зарядами перев’язуються шпагатом через кожні 20-30 см.
Для порошкоподібних і гігроскопічних ВР застосовуються
водонепроникні оболонки у виді пластикових, резинових і прорезинених мішків або у вигляді шлангів.
Заряд виготовляється шляхом набивки шланга пластичною ВР; кінці
шланга зв’язуються шпагатом.
Підривання заряду з пластиту може здійснюватись і без капсуля детонатора, від детонуючого шнуру, закладеного (при виготовлені заряду) в масу пластиту і маючого всередині заряду не менше трьох вузлів.
Кумулятивні заряди, які виготовляються у військах, можуть бути різної форми і маси і мати ті чи інші оболонки або не мати їх.
Кумулятивна порожнина таких зарядів робиться без металевих обкладок, внаслідок чого їх пробивна (руйнуюча) дія, як правило, значно слабша дії кумулятивних зарядів заводського виготовлення, які мають таку ж масу.
Для виготовлення кумулятивних зарядів у військах використовується пластит-4 або заряди промислового виготовлення, що мають пластичні вибухові речовини ( СЗ-4П; СЗ-1П).
Рекомендується виготовляти два типа кумулятивних зарядів:
здовжений заряд для перебивання стальних і броньованих листів;
зосереджений заряд для пробивання отворів в стальних і броньованих листах.
Здовжений кумулятивний заряд виготовляється у формі напівциліндра з напівциліндричною порожниною, облицьованою жерстю. Діаметр кумулятивної виїмки dв приймається рівним півтора товщини перебиває мого листа (dв = 1,5 h), зовнішній діаметр заряду визначається у відповідності з масою заряду.
Зосереджений кумулятивний заряд виготовляється у формі усіченого корпуса з конічною серединою.
В деяких випадках при підриванні тих або інших об’єктів в якості зарядів ВР можуть використовуватись різні міни, фугасні, осколкові, артилерійські боєприпаси, авіаційні бомби і т.п.
Заходи безпеки при виготовлені зарядів.
В процесі роботи по виготовленню зарядів повинні суворо виконуватись слідуючи заходи безпеки:
всі особи, призначені для виготовлення зарядів, повинні знати ВР, засоби підривання, їх властивості і порядок їх використання, а також правила і порядок виконання робіт;
на роботи по виготовленню зарядів в якості керівника (старшого) призначається офіцер або сержант, що відповідає за успіх вибуху і правильне виконання робіт;
кожний солдат підрозділу (розрахунку), виділеного на в’язання зарядів, повинен твердо знати, що йому потрібно виконувати і якій послідовності;
особи, які не зайняті безпосередньо в’язанням зарядів, а також сторонні особи на місця робіт не допускаються;
ВР, засоби підривання і готові заряди на місці робіт охороняються чатовим;
капсулі-детонатора, запалювальні трубки і електродетонатори зберігаються окремо від ВР і готових зарядів, в стороні від місця в’язання зарядів;
забороняється проводити в’язання (складання) зарядів в жилих приміщеннях, курити, розводити огонь і запалювати вогнища ближче, ніж в 100 м. від місця виконання робіт.
Крім цього необхідно:
ВР розміщувати на брезенті, фанері або на іншій підстилці;
періодично підбирати просипані ВР;
по закінченні робіт ретельно очищати від пилу ВР, столи і обладнання протирати вологою ганчіркою;
залишки ВР, а також обгортки, що залишились після розкупорювання, тримати у спеціальному ящику;
звільнену тару ретельно очищати від залишків ВР;
місце робіт по в’язанню зарядів позначати червоними прапорцями.
Таким чином, розглянувши навчальні питання можна сказати, що
успішне виконання задач і максимальне руйнування елементів конструкцій може бути досягнуто лише при правильному і умілому застосуванні підривних зарядів, ВР, знанні тактико-технічних характеристик, раціональному і умілому розміщенні зарядів.
4. ПРАВИЛА ЗБЕРІГАННЯ, ОБЛІКУ, ВИДАЧІ, ПЕРЕВЕЗЕННЯ, ПЕРЕНЕСЕННЯ ВР ТА ЗП. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВИБУХОВИХ РОБІТ.
Облік боєприпасів здійснюється роздільно по видам запасу (текучого забезпечення, недоторканого запасу) і по належності.
А) На військовому складі:
- ведеться облік наявності, руху та якісного стану боєприпасів;
- оформляються документи на всі видані та прийняті на склад боєприпаси;
- заносяться в картки-паспорта результати лабораторних випробувань, контрольно-технічних оглядів ремонту та консервації боєприпасів;
- періодично проводиться звірка фактичної наявності боєприпасів з обліковими даними та звірка облікових документів складу з обліковими документами служби частини.
Б) На польовому розхідному складі облік ведеться по відомості та письмовим розпорядженням керівника робіт. Облік на видачу ВР та ЗП здійснює начальник польового розхідного складу.
В) Зберігання.
Усі ВР та засоби підривання, що зберігаються на складі, повинні бути придатними для бойового застосування. Вони повинні бути розсортированими, облікованими та розподілені в сховищах і штабелях по видам, а види по партіям з обов’язковим виконанням слідуючих загальних правил:
- кожна емкість сховища повинна використовувати повністю і раціонально з врахуванням зручності проведення навантаження, розвантаження та технічного контролю;
- в сховищах повинні бути роботі проходи шириною 1,25- 1,50 м та оглядові проходи шириною 0,6-0,75 м (зазвичай вздовж стін);
- складання ВР повинно проводитися з врахуванням міцності підлоги, настилів, підкладок і самої укупорка;
- штабелі та стелажі стояти стійко, ящики з ВР повинні встановлюватися рівно, кришками догори, маркуванням в сторону проходів;
- при штабельній укладці ВР відстань від підлоги сховища або від землі до дна нижнього ящика повинно бути не менше 20 см, а висота штабелю не більше:
- для ВР – 3м;
- для ЗП, які мають КД – 1,7 м:
- для ДШ та ВШ - 2,5 м.
Зберігатися ВР та ЗП повинні в сухих провітрюємих сховищах в заводській укупорці.
На території складу і в сховищах необхідно чітко виконувати заходи безпеки при використанні електроенергії для освітленні та виконання різних робіт.
На теріторії складу, в сховищах, біля штабелів з ВР і ЗП не дозволяється перебування осіб з вогнем, з бензиновими, керосиновими та гасовими ліхтарями, з курильними приладдями, з сірниками та зброєю.
Г ) Отримання ВР та засобів підривання
Утримання ВР та ЗП з військового складу здійснюється за накладними за підписом командира частини або його заступника (зразок підпису командира та його заступника обов’язково повинні бути на складі).
Основою для виписки накладної є розрахунок-заявка, що складається керівником робіт та затверджена командиром частини.
При отриманні ВР та ЗП в іншій частині основою для виписки накладної являється розрахунок-заявка та доручення завірене печаткою тієї частини, для якої отримують ВР та ЗП.
Після отримання ВР та ЗП та доставки їх до місця виконання задачі влаштовується польовий розхідний склад.
Облік і видача ВР та ЗП на польовому розхідному складі ведеться за відомістю та письмовим розпорядженням керівника робіт.
По закінченні підривних робіт керівник робіт та начальник польового розхідного складу підводять підсумки та складають акт на використані ВР та ЗП.
Акт повинен бути в той же день затверджений командиром частини або його заступником.
Невикористані протягом робочого дня ВР та ЗП в той же день повертаються з польового розхідного складу на склад військової частини по накладній, старанно оглядаються та негайно оприходуються.
ПЕРЕВЕЗЕННЯ Й ПЕРЕНЕСЕННЯ ВР ТА ЗП.
При усіх видах перевезень ВР та ЗП повинні суворо виконуватися слідуючі загальні вимоги:
-ВР та засоби підривання повинні перевозиться щільно складеними в справжній укупорці та старанному закріпленні її на транспортних засобах;
перевезення ВР та ЗП дозволяється тільки на повністю справних транспортних засобах без перевищення норм вантажопідйомності;
- перевезення ВР та ЗП разом з сторонніми предметами і особливо з легко запалюючими речовинами ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ;
- перевезення ВР та ЗП повинно проводитися з дотриманням правил загальної та пожежної безпеки під керівництвом відповідальних осіб з офіцерів або сержантів та забезпечуватися озброєною охороною;
а) Перевезення ВР та засобів підривання автомобільним транспортом повинно проводитися з дотриманням слідуючих правил:
- значні партії ВР та ЗП, як правило, переводяться окремо; невеликі кількості ВР та ЗП з дозволу командира частини можуть перевозитися на одному автомобілі, при цьому кількість ВР повинна бути не більше 200 кг, а КД ( або інших засобів підривання, які мають КД) не повинна перевищувати 400 шт., відстань між закупоркою ВР та закупоркою ЗП повинна бути не менша 1,5 м;
- кожній автомобіль повинен комплектуватися вогнегасником, ящиком з піском, брезентом для укриття вантажу та червоним прапорцем, причепленим до лівого переднього кутка кузова автомобіля;
- висота укладки ящиків з ВР та ЗП в кузові автомобіля (причепа) повинна бути такою, щоб верхній ряд ящиків був вище бортів не більше, ніж на одну третю висоти ящика;
- швидкість руху автомобіля, завантаженого ВР та ЗП, не повинна перевищувати 25 км/год;
- при русі автомобілів в колоні відстані між автомобілями повинна бути не менше 50 метрів, автомобіль завантажений ЗП, повинен слідувати в голові колони, на ньому повинна знаходитись особа відповідальна за перевезення вантажу;
- курити на автомобілях забороняється; особа відповідальна за перевезення, відбирає у водіїв та охорони усі курильні приладдя та зберігає їх у себе; курити та розводити вогонь дозволяється тільки під час зупинок, у відведених для цього місцях, не ближче 50 м від перевози мого вантажу;
- великі міста, що лежать на шляху руху транспорту з ВР та ЗП, повинні обходитися; при неможливості обходу дозволяється проїзд по околицям міста;
- під час грози забороняється зупиняти транспорти з ВР та ЗП в лісі, під окремими деревами, поблизу високих будівель та тісно зосереджувати автомобілі в одному місці;
- зупинки транспорту з ВР та ЗП на шляху слідування дозволяється проводити тільки поза населеними пунктами, не ближче 200 м від яких-небудь будівель;
ПЕРЕНЕСЕННЯ ВР І ЗП.
Особи, які переносять ВР і ЗП до місць роботи, повинні пересуватися в колоні по одному на дистанції не менше 5 метрів. Завозити куди-небудь на шляху слідування з отриманими зі складу ВР і ЗП ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
Засоби підривання, дол. складу яких входять КД, повинні переноситися від польових розхідних складів до місць проведення підривних робіт окремо від ВР в заводських коробках (укупорці) або дерев’яних пеналах. Перенесення цих засобів підривання в кишенях ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
ДШ та ВШ в невеликих кількостях ( до однієї бухти ДШ і до п’ять кругів ВШ дозволяється переносити одному чоловіку разом з ВР (до 12 кг). Більш значні кількості вказаних шнурів повинні переноситися окремо від ВР.
Перед відправкою для отримання ВР та ЗП старший групи піднощиків повинен проінструктувати групу відносно правил перевезення та відібрати у всіх піднощиків сірники та інші запалювальні пристрої. Таким чином особо, які керують перевезенням та перенесенням ВР та ЗП, повинні добре знати їх властивості, правила перевезення та правила поводження з ними при транспортуванні.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПІДРИВНИХ РОБОТАХ.
При підривних роботах виконуються слідуючі заходи безпеки:
під час робіт необхідний суворий порядок ;
всі особи, призначені для виконання робіт, повинні знати ВР, ЗП, їхні властивості та правила користування ними, а також правила і порядок виконання майбутніх робіт та необхідні заходи безпеки;
на кожну окрему роботу в якості керівника (старшого) призначається офіцер або сержант, який відповідає за успіх вибуху та правильне ведення робіт;
кожний солдат підрозділу (розрахунку) , що веде підривні роботи повинен твердо знати, що йому потрібно зробити і в якій послідовності;
усі дії повинні проводитися за командами та сигналами керівника робіт;
сигналами повинні різко відрізнятися один від другого і весь особовий склад, який приймає участь в підривних роботах, повинен добре їх знати;
місце вибуху повинно бути оціплено постами, які необхідно виставляти на безпечній відстані; оцеплення виставляється та знімається спеціальними розвідниками, підлеглими керівнику робіт (старшому);
для відкрито розташованих людей безпечними являються слідуючи відстані. При підриванні зарядів до 10 кг. без оболонок:
в повітрі - 50 м;
на ґрунті - 100 м.
При підриванні льоду підводними зарядами – 100 м;
При підриванні дерева – 150 м;
При підриванні цегли, каменю, бетону та залізобетону – 350 м;
При підриванні металевих конструкцій – 500 м;
Місця та відстані , на які потрібно відводити людей та виставляти оціплення під час вибуху, вказується керівником робіт;
Початок та закінчення роботи визначається командою або сигналом керівника робіт (старшого);
Сигнали подаються (при допомозі свистка, ріжка, сирени, ракет )в слідуючому порядку:
А) перший сигнал – “ПРИГОТУВАТИСЯ” ;
Б) другий сигнал – “ВОГОНЬ”;
В) третій сигнал – “ВІДХОДЬ”;
Г) четвертий сигнал – “ВІДБІЙ” (подається після огляду місць вибуху керівником робіт);
Особи, які не зайняті безпосередньо на даних роботах по проведенню вибуху, а також сторонні особи до місць робіт не допускаються;
ВР, ЗП та готові заряди на місці проведення робіт охороняються чатовими;
Капсулі-детонатори , запалюючі трубки та ЕД зберігаються окремо від ВР та готових зарядів, в стороні від місця робіт;
ВР та ЗП можуть видаватися з польового розхідного складу підривникам тільки за наказом керівника робіт;
В зовнішні заряди КД та ЕД вставляються після закріплення зарядів на підриваємих предметах і тільки безпосередньо перед проведенням вибуху;
Забороняється проводити роботи з ВР та ЗП в житлових приміщеннях, курити, розводити вогонь та розпалювати вогнища ближче 100 м від місця виконання робіт;
При підриванні тих або інших предметів зовнішніми зарядами відходити на безпечні відстані в ту сторону з якої розташовані заряди;
При проведенні вибухів в тунелях, шахтах, котлованах і т.п., входити в них дозволяється тільки після повного провітрювання;
До неспрацьованих зарядів підходити не більше ніж одній особи і тільки після проходження деякого проміжку часу ( при електричному способі через 5 хвилин, при вогневому – 15 хвилин).
Старший викладач кафедри інженерних загороджень
підполковник А.О.Савіцький
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора