Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вибухові речовини та підривні заряди
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ВІЙСЬКОВИЙ ІНЖЕНЕРНИЙ ІНСТИТУТ ПДАТУ
Затверджую
Начальник кафедри інженерних загороджень
підполковник Р.А. Миколайчук
“____”________________200 р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
з дисципліни „Вибухова справа”
Тема № 1 “ Вибухові речовини та підривні заряди”
Заняття № 1 „Вибухові речовини та їх властивості”
Автор: п/п-к Савіцький А.О.
РОЗГЛЯНУТО НА ЗАСІДАННІ КАФЕДРИ
(ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНІ КОМІСІЇ)
(протокол № _____ від _______________200 р.)
м. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
200 р.
Методична розробка
для проведення занять з „Вибухової справи”
Тема № 1 “ Вибухові речовини та підривні заряди”
Заняття № 1 „Вибухові речовини та їх властивості”
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА МЕТА:
Вивчити явище вибуху, форми вибухових хімічних реакцій.
Вивчити основні властивості вибухових речовин.
Вивчити класифікацію вибухових речовин.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ПРИБЛИЗНИЙ РОЗРАХУНОК ЧАСУ:
1.Явище та визначення вибуху – 15 хв.
2.Форми вибухової хімічної реакції – 20 хв.
3.Основні властивості вибухових речовин – 20 хв.
4.Класифікація вибухових речовин – 30 хв.
5.Заключна частина – 5 хв.
Л І Т Е Р А Т У Р А :
1.Руководство по подрывным работам.С.7-20,734-380.
2.Методическое пособие по специальной подготовке (подрывные работы) стор.11-25.
3.Б.А.Эпов ”Основы взрывного дела” стор.7-51.
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:
Зразки вибухових речовин.
Навчальні вибухові речовини:
тротил-75.200.400 гр.
пластид-4.
Бланки класифікації вибухових речовин.
Плакати-визначення футасності, бризантності та швидкості детонації.
В С Т У П
Протягом багатьох століть вибухові речовини служать людині. Сьогодні теж існують сфери діяльності людини, в яких неможливо обійтись без вибухових речовин. Однією з них є військова справа. Вибуховими речовинами споряджаються боєприпаси різних типів: ракети, снаряди, міни, торпеди, авіаційні бомби.
Вибухові речовини-це основний засіб, що забезпечує поразку особового складу бойової техніки та руйнування об’єктів противника.
Для доставки боєприпасів до цілі широко застосовуються метальні вибухові речовини-порохи. Пороховий заряд надає боєприпасу швидкість необхідну для його переміщення на значні відстані або поразку цілей, що рухаються.
Широке застосування порохові двигуни знайшли в інженерних військах для доставки зарядів розмінування на мінні поля противника. Поява нових видів сучасної зброї не тільки не зменшила, а навпаки, розширила область застосування вибухових речовин і порохів. Вони використовуються в протитанкових і протипіхотних мінах, зенітних і протитанкових керуємих ракетах, ракетах оперативного призначення, авіаційних бомбах. Навіть в ядерній і термоядерній зброї не обійшлось без вибухових речовин. Для того щоб пройшов ядерний вибух, необхідно швидке з’єднання декількох частин ядерного заряду, маса кожної з яких менше, а в сумі більше критичної. Швидке з’єднання субкритичних мас ядерного заряду досягається вибухом звичайної вибухової речовини.
За допомогою вибуху майже миттєво можна влаштувати протитанковий рів, котлован під будь-яку споруду.
Вибухові речовини застосовуються і в народному господарстві. За допомогою вибухових речовин виконуються різноманітні роботи.
При здійсненні планів розвитку народного господарства енергія вибуху прийнята на озброєння, як одне з могутніх засобів прискорення та значного зменшення трудомісткості гірничих і земляних робіт. За допомогою вибуху ріжуть і зварюють метали. Вибух - це і засіб наукових досліджень. Під час вибуху мають місце дуже високі температури, швидкості та тиск. Це дозволяє вивчати явища, які виникають при сильноному впливі на речовину та сприяють розкриттю нових властивостей матерії.
ЯВИЩЕ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ВИБУХУ
ВИБУХОМ називають процес швидкого фізичного або хімічного перетворення речовини, що супроводжується переходом його потенціальної енергії в механічну роботу. Вибух - явище досить широко розповсюджене в природі та техніці Зовнішня картина вибуху багатьом добре відома: одним по особистим спостереженням, іншим по кінофільмам і художній літературі.
Джерелом вибуху можуть бути: електрична, атомна, кінетична, теплова і хімічна енергія. Прикладом електричного вибуху є розряд електрики у вигляді блискавки.
Велику силу мають атомні вибухи, в яких використовується енергія перетворення в середині ядра. Перші атомні бомби по потужності порівнювали з зарядом тротилу масою 20 тис. т.
Подальші випробування привели до створення потужних водородних бомб, що переважають в потужності атомну в сотні разів. В листопаді 1971 року но о. Амчіта на великій глибині під землею США провели вибух п’ятитонного пристрою, який переважає по потужності бомбу, яку скинули над Хіросімою в 250 разів.
Під час вибуху атомної і водородної бомб утворюються потужні вибухові хвилі в результаті швидкого розширення повітря нагрітого до високої температури в зоні вибуху.
Джерелом вибуху великої сили інколи є кінетична енергія рухомих тіл (метеоритів). Так кінетична енергія тіла масою 1 кг., що рухається зі швидкістю 4 км.\сек., складає близько 8 мин Дж:
Якщо вся ця кінетична енергія під час удару перетвориться в теплову тоді виділиться 1900 ккал тепла, тобто більше, ніж під час вибуху 1кг вибухової речовини. Такої кількості тепла достатньо для перетворення частини речовини в нагрівний затиснутий газ, який розширяється потім з вибуховим ефектом.
Від розглянутих видів вибуху відрізняється явище, що зумовлюється великим тиском газоподібних продуктів, які утворюються в середині герметично закритої ємкості. В цьому випадку проходить “вибух” подібний вибухам парових котлів і балонів зі стиснутим повітрям.
В інженерній справі застосовуються вибухові речовини, яким властиві хімічні вибухові перетворення. В даному випадку в молекулі вибухової речовини порушуються зв’язки між атомами, відбувається екзотермічне перетворення цих речовин в інші, більш стійкі, переважно газоподібні продукти вибуху. При цьому виділяється близько 1000 кал. тепла з 1 кг. ВР. Розглянемо процес вибухового перетворення звичайних вибухових речовин, в яких кожна молекула має в собі все необхідне для вибуху. Молекули таких вибухових речовин можна уявити в вигляді двох активних груп атомів, розділених малоактивною перешкодою. Такою перешкодою зазвичай є атоми азоту, котрий малоактивний в хімічному відношенні.
При підвищенні температури вибухової речовини відповідно збільшується швидкість руху її молекул. Це призводить до збільшення сили молекулярних співударів. В результаті сильних співударів молекул вибухові речовини руйнуються. Активні атомні групи взаємодіють одна з одною., в результаті чого утворюються гази, що мають велику швидкість і несуть на собі значну енергію. Ці гази швидко розширюються та передають середовищу, що оточує місце вибуху, енергію своїх молекул.
Приховану енергію мають не тільки вибухові речовини, нею володіють дрова, вугілля, бензин. Ця енергія може виділятися при певних умовах, наприклад під час горіння. Відомо, що в 1кг. бензину енергії знаходиться в 10 разів більше, ніж в одному кг. тротилу. Виявляється, що величина енергії, яка знаходиться в вибуховій речовині та бензині, не є основною причиною їх застосування з метою руйнування.
Основна причина не в стані енергії, хоча це теж має значення, а в дуже швидкому її виділенні. Наприклад, при швидкості детонації для тротилу 6900м\сек. детонація його закінчиться через 0,25:6900=0,000036 сек., а 1 кг. бензину в двигуні автомобіля згорить за 5-6 хвилин. Цим пояснюється велика потужність вибуху. Наприклад, при вибуховому перетворенні 1 кг. тротилу виділяється 1000 ккал. тепла, які еквівалентні 427000 кг. м. Реакція в масі проходить так швидко, що тепло не встигне віддалитись в навколишнє середовище, а газоподібні продукти такої екзотермічної реакції (продукти вибуху) нагріваються до 2,5 …. 4,5 тис. градусів. Тоді потужність 1 кг. тротилу за 0,000036 сек. буде дорівнювати:
Але ця потужність в дійсних умовах не може бути реалізованою через короткочасність її дії, інерції мас, на котрі вона діє, а також внаслідок великих втрат на нагрівання навколишнього середовища, на залишки тепла в продуктах вибуху та на хімічні втрати.
В результаті корисна механічна робота не перевищує 1-2 %, а при вибухах в твердому середовищі 8-9%.
Таким чином, необхідною умовою вибуху є:
Велика швидкість, з якою ВР перетворюється в газоподібні продукти. Швидкість вибухового перетворення може досягати 9-10 км/сек.
Виділення тепла при хімічних реакціях. Для сучасних ВР теплота вибухового перетворення складе 400-3000 ккал/кг.
Утворення газоподібних продуктів. Під час вибуху 1 кг. ВР виділяється 500-1000 літрів газів.
Тільки наявність трьох цих факторів робить можливим хімічний вибух. При відсутності хоча б одного з перерахованих факторів вибуху не буде. Наприклад, терміт - реакція екзотермічна і швидко проходить, але при повній відсутності газоподібних продуктів - тому явище вибуху при цьому не спостерігаємо.
II.ФОРМИ ВИБУХОВОЇ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ
Основні положення теорії, що пояснює механізм розповсюдження вибуху, розробленні в кінці минулого століття професором Московської сільськогосподарської академії В.А.Міхельсоном. В працях вчених Л.Д.Ландау, Я.Б.Зельдовича, К.П.Станюкевича теорія вибуху найшла свій подальший розвиток. Згідно існуючих поглядів всі ВР, як би сильно вони не відрізнялися один від одного своїм хімічним складом і фізичними властивостями, вибухають, по суті, однаково. Вибух виникає в результаті стискування невеликої частини ВР. При цьому в вибуховій речовині утворюється хвиля стискування - ударна хвиля. Різке стискування може бути внаслідок удару або вибуху іншої ВР.
При швидкому і сильному стискуванні ВР нагрівається, в результаті проходить хімічна реакція, яка супроводжується відділенням великої кількості енергії та утворення газоподібних продуктів. Утворенні газоподібні продукти приводять різкий удар по сусіднім шарам ВР. Ці шари в свою чергу стискуються, в них також утворюється ударна хвиля і проходить інтенсивна хімічна реакція. Ударна хвиля розповсюджується по всій масі ВР зі швидкістю декілька кілометрів за секунду.
Швидкість розповсюдження ударної хвилі в вибуховій речовині визначається швидкістю вибуху.
ударна хвиля має попереду різко окреслений фронт, на якому проходить сильне підвищення тиску і температури. безпосередньо за фронтом хвилі проходить перетворення ВР в газоподібні продукти і виділення енергії.
Продукти вибуху не віддаляються з зони реакції, а рухаються в напрямку розповсюдження процесу слідом за ударною хвилею. Завдяки виділенню енергії в процесі хімічної реакції та постійному її поповненню швидкість розповсюдження ударної хвилі у вибуховій речовині може залишатися постійною. Таке розповсюдження вибуху називається детонацією ВР, а хвиля – детонаційною.
Швидкість детонації можна визначити як швидкість розповсюдження ударної хвилі по заряду ВР.
Детонація представляє собою найбільш досконалу форму вибуху, коли процес проходить з постійною максимально можливою для даної ВР швидкістю. Другою формою вибухового перетворення є горіння. Для горіння також характерна велика кількість виділяємого тепла, газоподібних продуктів і велика швидкість процесу. Але незважаючи на це горіння принципово відрізняється від вибуху. Ця відмінність заключається в першу чергу в механізмі розповсюдження процесів. Як вже було сказано, розповсюдження вибуху обумовлено проходженням по заряду вибухової речовини ударної хвилі, що спричиняє в кожному слідуючому шарові інтенсивну хімічну реакцію, яка супроводжується виділенням тепла.
Розповсюдження ж процесу горіння по ВР обумовлено передаванням тепла від одного шару до іншого за розрахунок теплопровідності, дифузії та випромінювання газоподібних продуктів горіння.
Суть процесу горіння можна представити слідуючим чином.
При нагріванні ВР проходить плавлення і випаровування тонкого шару речовини. Утворені пари нагріваються до температури, при якій починається процес самозапалювання з послідуючою хімічною реакцією. Хімічна реакція супроводжується виділенням тепла і газоподібних продуктів. Продукти горіння нагрівають слідуючій шар ВР, в якому повторюються ті самі фізичні процеси і хімічні реакції.
За рахунок утворення газоподібних продуктів горіння біля поверхні ВР, що горить, підвищується і тиск.
Гази розширюються та відтікають від поверхні речовини. Тиск над поверхнею залежить від співвідношення між швидкістю газопритоку та швидкістю газовідводу.
Швидкість горіння залежить від швидкості горіння ВР, яка для різних речовин різна та по різному залежить від тиску. Якщо зі збільшенням тиску швидкість горіння зростає швидше, ніж швидкість газовідводу, тоді тиск буде зростати і горіння перейде у вибух. Наявність вибухових властивостей у тієї чи іншої речовини визначає потенціальну здатність до вибухових перетворень у формі горіння або детонації. Для того щоб викликати вибухове перетворення необхідно зовні вплинути на ВР. Такий зовнішній вплив, від якого проходить вибухове перетворення ВР, називають початковим або ініціюючим імпульсом.
Можливість виникнення вибухового перетворення під впливом початкового імпульсу залежить від кількості енергії, що кількість енергії, необхідної для виникнення вибухового перетворення навіть однієї і тієї ж ВР, не є величиною постійною і може здійснюватися в залежності від початкового імпульсу та характеру його передачі. При повільному стисканні, що має характер, вибух не може відбутися навіть в тому випадку, якщо буде проведена велика робота і тиск досягне значної величини. В залежності від природи ВР її вибухове перетворення можна викликати різними початковими імпульсами:
тепловим (нагрівання, промінь вогню);
механічний (удар, тертя, простріл кулею);
вибуховий (вибух іншої ВР);
електричний ( нагрівання, іскровий розряд);
хімічний ( реакція з інтенсивним виділенням тепла).
Таким чином принципова відмінність в механізмі розповсюдження вибуху і горіння визначає різні швидкості цих процесів:
швидкість горіння завжди менша швидкості розповсюдження звуку в даній речовині;
швидкість вибуху більша швидкості звуку в заряді ВР.
Вид початкового імпульсу впливає на характер вибухового перетворення. Це необхідно врахувати при виборі початкового імпульсу для тих чи інших умов застосування вибухової речовини.
3.ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН
Основні властивості вибухових речовин визначається вибуховими фізико-хімічними характеристиками.
Вибуховими характеристиками є:
чутливість ВР до зовнішніх дій;
енергія (теплота) вибухового перетворення;
швидкість детонації;
бризантність;
фугасність (працездатність).
а) чутливістю ВР називається більша, або менша здатність їх до вибухового перетворення під впливом зовнішніх дій.
Найбільш практичний інтерес представляє чутливість ВР до удару. Визначення чутливості ВР до удару проводиться за допомогою приладів, які називаються копрами. Випробовування заключається в тому, що певної ваги ВР, покладену на металеву наковальню. Кидають з певної висоти вантаж. Чутливість ініціюючих ВР характеризується верхньою і нижньою межею.
Нижньою межею чутливості називається та максимальна висота, з якої скидають даний вантаж, при якій з ряду випробувань не проходить жодного вибуху (0% вибухів).
Верхньою межею чутливості називається та мінімальна висота скидання того вантажу, при якій кожне випробування закінчується вибухом (100% вибухів). Нижня межа чутливості характеризує безпеку ініціюючих речовин, верхня – безвідмовність їх дії від даного початкового імпульсу.
б) Енергія (теплота) вибухового перетворення.
Вибух являє собою виділення тієї або іншої кількості енергії. Чим більше виділяється енергії, тим сильніше вибух.
Вибухові речовини зберігають у своїх молекулах запаси енергії, які при певних умовах вириваються зовні.
Здатність виконувати роботу під час вибуху можна застосувати для оцінки того, який запас енергії був прихований в середині ВР.
Кількість такої енергії (теплоти), яка знаходиться в кожному кілограмі ВР, називається питомою енергією вибуху.
Питома енергія вибуху (теплоти), яка знаходиться в кожному кілограмі ВР, називається питомою енергією вибуху.
Питома енергія вибуху, або теплота вибуху визначається в ккал/моль або ккал/кг, а по міжнародній системі одиниць в джоулях на моль або кг (дж/моль, дж/кг ) 1ккал=4186,8 дж.
В основі значення теплоти вибуху лежить основний закон термохімії, відкритий російським хіміком Г.І.Гессом, який являє собою певний випадок закону зберігання енергії. У відповідності з цим законом ефект хімічної реакції залежить тільки від початкового та кінцевого стану системи:
де: Q-питома теплота (теплота вибуху) 1кг ВР;
- теплота утворення кінцевих продуктів вибуху;
- теплота утворення ВР.
Якщо відомо рівняння хімічної реакції розпаду ВР, тоді за допомогою табличних даних легко підрахувати теплоту вибуху.
Для основних вибухових речовин питома енергія (теплота) вибуху коливається від 1000 до 1500 ккал/кг.
в) Швидкість детонації.
Швидкість детонації є однією найбільш важливих характеристик вибухових речовин. Її можна визначити експериментально. В останній час широке застосування знайшли оптичний, осцилографічний методи визначення швидкості детонації.
Найбільш простим методом визначення детонації є метод Дотришта, що основується на порівнянні відомості швидкості детонації детонуючого шнура зі швидкістю детонації випробувального заряду. Випробувальний заряд ВР довжиною 30-40 см розміщують на трубі, через бокову поверхню в якій на точно визначеній відстані один від другого вставляють кінці відрізків детонуючого шнура.
Середню ділянку шнура кладуть на пластинку з свинцю. На пластині в місці, що відповідає середині шнура роблять риску.
Заряд ВР підривають з торця електродетонатором, детонаційна хвиля розповсюджуючись по заряду, викликає детонацію спочатку з одного, а потім з другого кінця ДШ. В місці зустрічі детонаційних хвиль, які проходять по шнуру, на свинцевій пластині виникає характерна відмітка (поглиблення) , яка знаходиться на відстані від риски.
(м/с)
Де: D- швидкість детонації випробувального заряду;
Dш - швидкість детонації ДШ;
l - відстань між кінцями ДШ у випробувальному заряді;
h - відстань між рискою і відміткою на свинцевій пластині.
г) Бризантність – здатність ВР дробити під час вибуху предмети які з них контактують (залізо, гірські породи та інше).
Для вибуху зовнішнє середовище відрізняється практично миттєвим зростанням тиску до високих величин, але потім у зв’язку з розширенням продуктів вибуху тиск у них швидко спадає до атмосферного і нижче: знову піднімається до атмосферного.
В зв’язку з малим проміжком часу, на протязі якого підтримується надлишковий над атмосферним тиском має так званий Імпульсний характер. Повний імпульс відповідає повній роботі вибуху і рівній площі надлишкового тиску.
Бризантній дії відповідає тільки мала частина імпульсу, який знаходиться в безпосередній близькості до типового тиску, який пропорційний квадрату швидкості детонації та щільності вибухової речовини.
Бризантність ВР залежить від швидкості детонації: чим більша швидкість детонації, тим більше бризантність даної ВР.
Мірою практичної оцінки бризантності умовно прийнято рахувати величини стискування свинцевих стовпчиків під дією вибуху визначеної навіски випробувальної ВР.
1. металева плита
2. свинцеві стовпчики
3. металева пластина
4.заряд перевіряємої ВР в паперовому патроні
5. електродетонатори
6. стиснуті стовпчики.
Визначення бризантності по стисканню свинцевих стовпчиків проводиться слідуючим чином. Заряд випробувальної ВР вагою 50 гр. у порошкоподібному стані розміщують в паперовий циліндричний патрон діаметром 40 мм і доводять його до щільності 1,02 з одночасним утворенням гнізда під електродетонатор. На патрон кладуть картонний кружок з отвором у центрі для встановлення електродетонатора. Патрон встановлюють на свинцеву пластинку, яка кладеться на 2 свинцевих стовпчики висотою 30 мм та діаметром 40 мм кожний.
Після встановлення патронів та кріплення усієї системи на масивній плиті проводять вибух, в наслідок якого свинцеві стовпчики деформуються. Величина стискання (зменшення висоти свинцевих стовпчиків), яка виражена в міліметрах, і визначає бризантність випробуваної ВР;
д) Фугасність (працездатність) вибухової речовини проявляються у формі викиду ґрунту з вирв та виїмок. Утворення порожнини у ґрунті та скельних породах і їх рихленню. Ця характеристика відповідає повному імпульсу, величина якого визначається розрахунком і може бути виміряна в лабораторних умовах спеціальними п’єзокварцовими датчиками з осцилографами, балістичними маятниками і т. ін. Для визначення працездатності вибухової речовини прийнято більш доступна та проста проба в бомбі Трауцля, яка відлита з свинцю в формі циліндру діаметром і висотою 200 мм.
Мірою практичної оцінки фугастності умовно рахують збільшення об’єму каналу свинцевої бомби під дією вибуху певної навіски випробувального зразка ВР. Визначення фугаоності по даній пробі проводиться слідуючим чином.
Заряд випробувальної ВР вагою 10 гр. в порошкоподібному стані розміщують у каналі масивної свинцевої бомби, засипають піском і підривають за допомогою електродетонатора. Після вибуху в бомбі утворюється грушоподібна порожнина, об’єм якої вимірюють, заповнюючи весь канал точно виміряною кількістю води. Різниця між цим об’ємом і першепочатковим об’ємом каналу, яка вимірюється в кубічних сантиметрах, визначає фугасність випробуваної ВР.
До основних фізико-хімічних властивостей ВР відносяться:
густина;
пластичність;
злежуваність;
гідроскопічність;
водостійкість;
ексудація вибухових речовин.
а) Густина ВР – відношення ваги ВР до займаного ними об’єму, визначаються в гр/см3 , кг/дм3, Т/м3/ – є важливою характеристикою ВР. Від неї в значній мірі залежить детонаційна сприйнятливість ВР до початкового імпульсу, бризантність і концентрація енергії вибуху. З збільшенням густини заряду швидкість детонації бризантних ВР збільшується. Залежність швидкості детонації тротилу від густини заряду видно з таблиці:
Густина гр/см2
1,3
1,4
1,5
1,6
1,61
Швидкість детонації, м/сек.
6025
6320
6650
6980
7000
б) Пластичність ВР. Пластичними називають ВР, в консистенції яких поєднується м’якість, яка дозволяє легко деформувати заряди ВР і надавати їм необхідну форму, а певна жорсткість дозволяє зберігати надану йому форму.
в) Злежуваність ВР. Злежуваністю називають здатність деяких порошкоподібних ВР втрачати сипучість при зберіганні і перетворюватись в міцну суцільну масу. Злежані ВР не зручні в застосуванні та гірше підриваються. Основними факторами, які сприяють злежуванню, є зволоження ВР і послідуюче його підсихання.
г) Гідроскопічністю називають характерну для багатьох речовин здатність поглинати вологу з атмосфери. Гідроскопічні аміачно-силітрові ВР, які мають ВР у своєму складі дуже гігроскопічну аміачну селітру, в результаті зволоження можуть частково або повністю втрачати здатність до вибуху.
д) Водостійкими називають такі ВР, заряди яких здатні при безпосередньому зіткненні з водою зберігати в деякий термін свої вибухові властивості або змінювати їх в невеликих межах.
Наприклад: тен, гексоген, тетрил, тротил і інші.
е) Ексудація ВР. Здатність ВР виділяти з свого складу рідині або легкоплавкі компоненти при зберіганні. Ексудація спостерігається у ВР зі значним вмістом нітроефірів, наприклад у динамітів, а також гранульованих ВР, які утримують нафтопродукти.
ВИСНОВОК. В дійсний час відома велика кількість ВР, але застосування знайшли порівняно небагато з них. Це пояснюється тим, що не всі ВР задовольняють пред’явлені до них вимоги. При виборі ВР для спорядження якого-небудь боєприпасу звертають увагу на характеристику ВР, від якої залежить цього потужність:
теплота вибуху;
об’єм газоподібних продуктів;
густина;
швидкість детонації;
працездатність;
бризантність.
4. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН
Вибухові речовини дуже різноманітні за своїм хімічним складом, фізичними властивостями та агрегатному стану.
Відомо багато ВР, які уявляють собою тверде тіло, менш розповсюджені рідини, є газоподібні, наприклад, суміш метану за повітрям.
В принципі вибуховою речовиною може бути люба суміш палива з окислювачем. Найбільш давня ВР – димний порох – складається з суміші двох палив ( вугілля і сірки) з окислювачем (калієва селітра).
Необхідною умовою отримання ВР з палива і окислювача є їх старанне змішування. Крім механічних сумішей можуть бути вибухові хімічні з’єднання, в молекули яких входять атоми пального (водню, вуглецю) та атоми окислювача (кисню).
Таким чином, вибуховими речовинами називають хімічні з’єднання або суміші, які під впливом певних зовнішніх діянь здатні до швидкого саморозповсюджуючого хімічного перетворення з утворенням сильно нагрітих та вододіючих великим тиском газу, які розширюючись, виконують механічну роботу.
Всі ВР за певними характерними признаками діляться на окремі категорії або групи.
У військовій справі всі ВР діляться по їх практичному засто суванню:
- ініціюючі;
- бризантні;
- метальні.
1. ІНІЦІЮЮЧІ ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ
Ініціюючі ВР призначені для збудження (ініціювання) вибухового перетворення в зарядах ВР і порохів.
Збудження детонації ініціюючих ВР проходить легше ніж в інших ВР. Де пояснюється дуже коротким періодом збільшення швидкості вибухового перетворення ініціюючих ВР до свого максимального зна чення швидкості детонації. Вони володіють високою чутливістю ніж бризантні ВР в 10-12 разів, здатні детонувати від простих початко вих імпульсів (удару, наколу, променю вогню) навіть у малій кількості.
В порівнянні з бризантними ініціюючі ВР мають більш низькі вибухово-енергетичні характеристики. За цією причиною звичайно та за високої чутливості ініціюючі ВР зовсім не придатні для впоряджен ня мін, підривних зарядів та боєприпасів.
Основна область їх застосування - засоби ініціювання, які призна чені для збудження вибуху або горіння в міні, вибуховому або порохо вому за ряді.
Основними ініціюючими ВР є:
- гримуча ртуть;
- азид свинцю;
- ТНРС.
а) Гримуча ртуть - перша з найбільш відомих ініціюючих ВР (1799р), яка знайшла практичне застосування. Її отримують шляхом розчинення металевої ртуті в азотній кислоті з послідуючим обробленням етиловим спиртом.
Гримуча ртуть - білий або сірий кришталевий порошок. Вона легко вибухає від незначного удару, дуже чутлива до наколу і вимагає дуже бережного поводження.
Вода зменшує чутливість гримучої ртуті до всіх видів початко вого імпульсу. При зволоженні 10% гримуча ртуть горить, не вибухаючи, а при 30% не горить і не детонує.
У присутності вологи гримуча ртуть досить активно взаємодіє з деякими металами. З алюмінієм вона взаємодіє енергійно з виді ленням тепла і утворення невибухових з'єднань.
Отже гримучу ртуть неможливо розміщувати в алюмінієву оболонку.
Залізо і мідь допускають до виготовлення оболонок гримуче - ртутних детонаторів, але від зіткнення з гримучою ртуттю вони пови нні бути захищені лаком або нікелевим покриттям.
Гримуча ртуть в дійсним час застосовується для спорядження капсулів-детонаторів, електродетонаторів і в капсульному складі, які використовують на спорядження капсулів - запалювачів.
б) Азид свинцю - вперше винайдений у 1891 р., але довгий час не знаходив практичного застосування.
У 1916 році професор С. П. Уколов запропонував застосувати азид свинцю в капсулях-детонаторах для боєприпасів морської артилерії.
У 1926-1928 рр. професор Артилерійської Академії А. А. Солонин докладно вивчив властивості азиду: розробив спосіб безпечного отри мання його у великім кількості.
У 1932 р. виробництво азиду було засвоєно заводами промисло вості. Азид свинцю отримають з металевого натрію і свинцю в результаті взаємодії їх з азотною кислотою і аміаком.
Азид свинцю - білий кришталевий порошок, негігроскопічний. До биття, тертя, особливу до на колу та промінню вогню менш чутливий ніж гримуча ртуть, а за ініціюючою здатністю значно перевершує її. Наприклад, для ініціювання 1 гр. тетеріла необхідно 0, 29 гр. гримучої ртуті і тільки 0, 025 гр. азиду свинцю. Для забезпечення збудження детонації азиду свинцю дії вогню його покривають шаром тенереса. Для збудження детонації азиду свинцю за допомогою наколу його покривають шаром спеціального накольного складу.
Азид свинцю не втрачає здатність детонувати і в вологому стані. З алюмінієм азид свинцю не діє, для поліпшення сипучості у нього вводять невелику кількість парафіну та гранулюють його. Гранульо ваний азид свинцю краще пресується, краще вимірюється за об'ємом.
Порівняно невелика чутливість азида свинцю і велика ініціююча здат ність дозволили широко застосовувати його для виготовлення капсулів-детонаторів.
в) ТНРС - скорочена назва тринатрорціоната свинцю.
Вперше ТИРС отриманий в 1914 році. У 1927 р. професор А. А. Соломин дослідив його властивості і розробив метод отримання.
Початковим продуктом для отримання ТИРС є стіфнінова кислота, нітрат свинцю та бікарбонат натрію.
Процес отримання ТИРС подібний з процесом отримання азиду свинцю, тому для нього використовується також апаратура.
ТНРС як і азид свинцю застосовується гранульованим.
ТНРС – дрібно кришталевий порошок жовтого кольору, малогідроскопічний, практично не розчинюється у воді, не взаємодіє з металом тому може бути розміщений в любу металеву оболонку.
ТНРС дуже чутливий до теплової дії, особливо до проміню вогню, цим відрізняється від інших ініціюючих ВР. Від проміню вогню, навіть від іскри, ТНРС безвідмовно спалахує і детонує, дає при цьому дуже велике полум'я.
Ініціююча здатність його значно менше ніж у гримучої ртуті, навіть 2 грама ТНРС не можуть визвати детонації тетрила. Поясню ється це тим, що ТНРС має невелику величину швидкості вибухового перетворення.
Чутливість ТНРС до удару в 6 раз менше ніж у гримучої ртуті і в 2 рази менше ніж у азиду свинцю.
У зв'язку з низькою ініціюючою здатністю ТНРС не має самос тійного застосування, а використовується в азидних променевих капсулях-детонаторах як добавка, полегшення збудження детонації азиду свинцю, а також у запалювальних складових піропатронів.
БРИЗАНТНІ ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ
Назва бризантних речовин виникло від французького слова brisants – розбиваючий, дроблячий. Такою назвою вони зобов'язані ха рактеру руйнівної дії при вибуху, а саме дробленню близько розміщених предметів.
Бризантні ВР більш міцні і значно менше чутливі до різного роду зовнішніх дій, чим ініціюючі ВР.
Збудження детонації в бризантних ВР звичайно проводиться ви бухом заряду тої або іншої ініціюючої ВР, яка входить до складу капсулів-детонаторів, або заряду іншої бризантної ВР (проміжний де тонатор).
Порівняно не велика чутливість бризантних ВР до биття, тертя теплової дії, а також і достатня безпечність обумовлює зручність їх практичного застосування.
Бризантні ВР застосовуються в чистому виді, а також у виді сплавів і сумішів один з одним.
По потужності бризантні ВР розподіляються на три групи:
- ВР підвищеної потужності;
- ВР нормальної потужності;
- ВР заниженої потужності.
а) Вибухові речовини підвищенні потужності. До вибухових речовин підвищеної потужності відносяться:
- тетрил;
- тен;
- гексоген;
- октоген;
- продукт А-ІХ-1;
- продукт А-ІХ-2;
- сплав ТГ-50.
Тетрил (тренітро-фенілметрітитнитроамин)- ВР - відома вже приблизно 100 років, але велика чутливість в значній степені обмежує область його застосування.
Тетрил являє собою кришталеву речовину яскраво жовтого кольору без запаху, солоне на смак, не гігроскопічний і не розчиняється у воді, достатньо легко пресується до щільності 1,6-1,65.
Від посіріла кулі вибухає. Тетрил горить енергійно синім полум'ям без кіптяви, але горіння може перепій в детонацію.
З металами тетрил хімічно не взаємодіє. Він застосовується для виготовлення проміжних детонаторів у різних боєприпасах, для спо рядження деяких типів капсулів-детонаторів, де коли флегматизований тетрил застосовують в якості вибухового заряду в малокаліберних снарядах.
ТЕН (тетранітропентоерітріт, пентріт) вперше отриманим в 1901 році. Практичне значення придбав з часів Другої Світової війни.
ТЕН отримують нітріруванням чотирьохатомного спирту пентаерітрита. Останній отримують з ацетальдегіду і формальдегіду, продук тів, які застосовуються також для виготовлення пластмаси і медичних препаратів.
ТЕН являє собою більш кришталеву речовину, негігроскопічну і нерозчинну в воді, добре пресується до щільності І, У з металами хімічно не діє. При спалюванні тену горіння може перейти в детонацію.
ТЕН має великою чутливість до всіх видів початкових імпульсів. За чутливістю до детонації перевищує інші бризантні ВР, які застосовуються в теперішній час. ,
Продукт А-ІХ-1 використовують для спорядження боєприпасів шляхом заливання. Він складається з 96% гексогену і 4% алюмінієвої пудри.
Продукт А-ІХ-2 складається з 80% продукту А-ІХ-1 і 20% алюмінієвої пудри. Продукт А-ІХ-2 використовують для спорядження боєприпасів, мін, кумулятивних зарядів і інше.
Гексоген
Широке застосування гексоген знайшов у сплавах з іншими вибуховими речовинами.
Особливо широко він застосовується в сплаві з тротилом у відноше нні 40: 50 (ТГ-40), 50: 50 (ТГ-50), 70: 30 (ТГ-70). Ці спливи застосовуються для спорядження мін, кумулятивних зарядів і спеціальних інших виробів.
Для приготовлений вказаних сплавів тротил плавиться і в нього вводиться та ретельно розміщується порошкоподібний гексоген.
У сплаві з тротилом гексоген менш чутливий до зовнішніх дай і більш зручний для спорядження боєприпасів шляхом заливання.
Для збільшення енергії вибухового перетворення в сплави гексоге ну з тротилом добавляється порошок алюмінію.
Прикладами таких сплавів є морська ( МС) 1 сплави ТГА.
б) Вибухові речовини нормальної потужності
До вибухових речовин нормальної потужності відкосяться:
- тротил;
- пікринова кислота;
- пластит-4.
Тротил (тринітротолуол, тол, ТНТ) - основна бризантна ВР, яка застосовується для підривних робіт.
Історія тротилу починається в 1837 р., коли француз П. Ж. Пальте шляхом перегнання соснової смоли відкрив нову речовину - метилбензол.
У 1841 р. переганяючи толуанський бальзам А. Сент-Клер Девіль отримав аналогічну речовину, яка має назву - толуол, і тільки в 18б3 році Вільберт, провівши нітрацію толуолу сумішами азоту і сірчаної кислот, отримав знаменний тринітротолуол.
У Росії тайну тротилу було розкрито в 1906 р. В. І. Рдутловським.
Тротил являє собою кришталеву речовину від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, гіркий на смак. Тротил гігроскопічний і практично не розчиняється у воді. При довгому знаходженні в воді зберігає здатність вибухати від капсуля-детонатора не знижуючи своїх вибухових, енергетичних характеристик.
З металами тротил не взаємодіє, розчиняється в спирті, бензині, ацетоні, сірчаної і азотної кислоти.
Хімічна стійкість тротилу дозволяє довгий час зберігати його в неопалених приміщеннях у герметичній укупорці, але в закритій тарі (ящиках), так як під дією сонячного світла поверхневий шар тротилу і чутливість до зовнішніх дій підвивається.
Температура спалаху тротилу біля 310°С, на відкритому повітрі горить жовтим кіптявим полум'ям без вибуху. Горіння тротилу в закри тому просторі може перейти в детонацію.
Сприятливість тротилу до детонації залежить від його стану.
- пресований і порошкоподібний тротил безвідмовно детонує від капсуля-детонатора, а при безкапсульному підриванні - від детонуючого шнура;
- литий, чешуйований і гранульований тротил детонує тільки від проміжного детонатора з пресованого тротилу або іншої бризантної ВР (тетрил, тен).
Тротил застосовується для спорядження боєприпасів практично всіх видів, проміжних детонаторів.
Для спорядження боєприпасів тротил застосовують не тільки в чистому виді, але в сплавах з іншими ВР (гексогеном, тетрилом, і інши ми).
Порошкоподібний тротил входить у склад деяких ВР заниженої по тужності: наприклад, амонітів.
Для проведення вибухових робіт тротил, як правило, застосовується у вигляді пресованих підривних шашок:
- великих - розмірами 50х50х100 мм і вагою 400 гр.;
- малих - розмірами 25х50х100 мм і вагою 200 гр.;
- бурових (циліндричних) довжиною 70мм, діаметром 300 мм, вагою 75 гр.
Всі підривні шашки мають по одному запальному гнізду для з'єд нання з капсулями-детонаторами, для найбільш надійного поєднання а засобами підривання деяких шашках виготовлені різьбові гнізда .
Для захисту шашок від зовнішніх дій покривають шаром парафіну і обгортають папером, на яку потім наноситься один шар парафіну. Місце розташування запалювального гнізда шашок позначається чорним кругом.
З метою забезпечення, зручності, зберігання, перевезення ї застосування підривні шашки упаковують в дерев'яні ящики. У кожному ящику складено ЗО великих і 65 малих або 250 бурових шашок. Ящик в якому знаходяться великі і малі шашки може застосуватись в якості зосередженого заряду вагою 25 кг.
Пікринова кислота (тринітрофенол, мелініт) була відкрита в 1788 році Гусманом, винахідника цікавила здатність фарбувати шовкові і вовняні тканини в гарний стійкий жовтий колір. У 1897 році через 100 років в м. Конрнбурк у Англії від “жовтої фарби” злетіло на повітря фарбувальна фабрика, яка оповістила світу про породження нової потужної ВР.
Пікринова кислота одержується нітруванням фенолу - продукту коксування камінного вугілля або крекінгом нафти. Являє собою кришталеву речовину жовтого кольору, гіркої на смак. Пікринові кислоти подразнює дихальні шляхи.
Пікринова кислота по зрівнянні з тротилом володіє ліпшою сприйнятливістю до детонації. Порошкоподібна і пресована кисло та вибухає від капсуля-детонатора (електродетонатора). Лита пікринова кислота від капсуля-детонатора (електродетонатора) детонує не завжди, необхідно проміжний детонатор.
Пікринова кислота - речовина хімічно стійка, але зовсім активна. Вона хімічно взаємодіє з металами, утворює солі, які називаються пікратами.
Пікрати являють собою ВР у більш випадках більш чутливі до механічних дій. Особливо чутливі є пікрати заліза та свинцю.
Пікринова кислота застосовується як у чистому виді і у виді різних сплавів з динітронафталіном для спорядження деяких боєприпа сів. З теперішній час пікринова кислота втратила своє значення як ВР.
Пластична ВР (пластит-4) являє собою однорідну тістоподібну масу світло-кремового кольору. Пластит-4 виготовляють а порошкоподібного гексогену (80%) і спеціального пластифікатора (20%) шляхом їх ретельного перемішування.
Пластит-4 негігроскопічний і не розчиняється в воді, легко деформується зусиллям руки. Легка деформація дозволяє використову вати пластит для встановлення зарядів необхідної форми.
Пластичні властивості пластита-4 зберігаються при температурі більш 125° він пом’якшується і міцність виготовлення з нього зарядів зменшаться.
До удару, тертя і тепловим діям пластит-4 малочутливий, його чутливість трохи вища чутливості тротилу.
При прострілі кулею, як правило, не вибухає і не загорається, при підпалюванні горить. Його горіння в кількості до 50 кг проходить енергійно, але без вибуху.
З металами пластит-4 хімічно не взаємодіє.
Детонує від капсуля-детонатора (електродетонатора) які зану рені в масу заряду на глибину не менше 10 мм.
Пластит-4 поступає у війська у виді брикетів розмірами 70х70х145 мм, вагою 1 кг, завернутих папером. Брикети по 32 шт. упакуються в дерев'яні ящики.
Пластичні властивості даної ВР дозволяють виготовляти на місці підривних робіт кумулятивні заряди, є також заряди, які своєю формою повторюють елементи конструкцій що перебиваються (фугасні заряди).
Пластичними ВР споряджаються деякі типи мін та зарядів промислового виробництва (С3-6М; С3-1П; СЗ-4П).
Вибухові речовини заниженої потужності
З ВР заниженої потужності найбільш широко застосовується аміачно-селітрові ВР. Вони представляють собою технічні вибухові суміші, основою яких є хімічні добрива, аміачна селітра. Крім селітри у ці суміші входять вибухові або горючі добавки.
Аміачно-селітрові ВР у залежності від характеру застосованих до селітри добавок діляться на слідуючи види:
- амоніти - ВР, в склад яких крім аміачної селітри входять вибу хові добавки (звичайно тротил);
- динамони - суміші аміачної селітри з паливними добавками (торф, дерев'яні опили, , мука соснової кори, гудрон, вугіль);
- амонали - амоніти і динамони з сумішшю порошкоподібного алюмінію.
З усіх видів аміачно-силітрові ВР на постачання військ посту пають тільки амоніти, які складаються 20-25% тротилу (амоніта А-80, А-50).
Амоніт - являє собою кришталеву речовину блідо-рожевого кольору, гігроскопічний і володіє здатністю влежуватись.
Активно взаємодіє з окисами: металів, при цьому утворюється аміак і вода, що сприяє розвитку процесу корозії металевих виробників. При запалюванні амоніти запалюються важко. До тертя і удару амоніти трохи чутливі тротилу, але в користуванні практичну безпечні. Основним видом амонітів, які поступають у війська, є А-80 у виді пресованих брикетів 125х25х60 мм і вагою 1, 35 кг.
Брикети підриваються проміжними детонаторами у виді шайки тротилу вагою 2000-400 гр., або заряду інших бризантної ВР. Виходячи з цього брикети не мають запальних гнізд.
Амоніти застосовуються головним чином при проведенні вибухових робіт у грунті, є також для спорядження протитанкових мін і для виготовлення різних фугасів.
Амонітні брикети зберігаються і перевозяться в дерев'яних ящиках по 24 брикети.
Метальні вибухові речовини
Метальними ВР (порохами) називають такі речовини, основної формою вибухового перетворення є горіння. Пороха діляться на:
- димні;
- бездимні.
Димний порох являє собою механічну суміш з калієвої селітри (75%). дерев'яного вугілля (15%) і сірки 10%). (Таке відношення компо нентів було встановлено на основі прищ геніального руського вченого М. В. Ломоносова).
Селітра є окислювачем, легко віддає кисень при нагріванні. Вугіль - паливна речовина.
Сірка служить цементатором (єднаючи селітру з вугіллям) і одно часно паливом, полегшуючи випалювання пороху сірка підпалюється при низькій температурі ніж вугілля.
В залежності від величини зерен порох ділиться на дрібнозернистий (0,5-3,0 мм; великозернистий (9, 1 мм).
Позитивними властивостями пороху є те, що він легко запалюєть ся від вогню і володіє високою хімічною стійкістю.
Негативними властивостями є здібність поглинати вологу і при вологості більше 2% стала непридатними для застосування.
Застосовується димний порох для виготовлення вогнепровідний шнурів, викидних зарядів мін, у запилювачах, підсилювачах і сповіль нювачах.
При користуванні з димним порохом необхідно дотримуватись за ходів безпеки, оберігати від удару і тертя. Тому при роботі з порохами:
- у осіб не повинно бути тютюнових і запалювальних засобів;
- користуватись інструментом тільки з кольорового металу;
- у сховищах повинні бути на підлозі гумові килими, а у осіб які допущені до роботи - гумове взуття;
- поблизу не повинно бути відкритих джерел вогню.
Бездимні пороха - застосовуються для виготовлення зарядів, які використовують у різних реактивних установках, а також артилерійських і стрілецьких боєприпасах.
При відсутності бризантних ВР пороха можуть застосовуватись у виді внутрішніх зарядів і для проведення вибухових робіт.
Детонація порохових зарядів проходить нормально тільки у тому випадку, якщо ініціювання їх здійснюється проміжним детонатором, а проміжки між зернами пороху заповнені рідиною (вода, розчин повареної або іншої солі). Таким чином, вибухові речовини, здатні при вибуху робити за надто короткий термін часу значну роботу, по ефективності де цього часу одним з сильнішим джерел енергії.
ЗАКЛЮЧЕННЯ:
Вибухові речовини у військовій справі почали застосовувати дуже давно. Синтезування нових потужних ВР, таких як гексоген, октоген дозволяють виготовляти боєприпаси, які володіють великою руйнівною силою.
Застосування ВР, які отримують великий запас потенціальної енергії з невеликими затратами сил і часу на підготовчі роботи виконати велику роботу в короткі терміни.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПІДРИВНИХ РОБОТАХ
При підривних роботах виконуються слідуючи заходи безпеки:
- під час робіт необхідний суворий порядок;
- усі особи, які призначені для проведення робіт, повинні знати БР,ЗП, їх властивості і правила користування з ними, а також правила і порядок виконання наступних робіт і необхідні заходи безпеки;
- не кожну окрему роботу в якості керівника (старшого) призначається офіцер або старший сержант, яких відповідає за успіх вибухи і вірне ведення робіт.
- усі дії повинні проводитись за командою і сигналом керівника робіт;
- сигнали повинні різко відмічатись один від одного, і весь особовий склад, який приймає участь у підривних роботах, повинен добре їх знати;
- місце вибуху повинно бути оцеплено постами, які необхідно віддаляти на безпечну відстань, оцеплення виставляється і знімається спеціальним розвідним, який підпорядковується керівнику робіт (старшому)
- для відкрито розміщених людей безпечним є слідуючи відстані:
при вибусі зарядів до 10 кг без оболонок;
у повітрі - 50 м;
на грунті - 100 м.
при підриванні льоду підводними зарядами - 100 м.
при підриванні дерева - 150 м.
при підриванні цегли, каменю, бетону і залізобетону - 350 м.
при підриванні металевих конструкцій - 300 м.
- місця і відстані на які необхідно відводити людей і виставляти оцеплення під час вибуху, указуються керівником робіт;
- початок і закінчення роботи визначається відповідно усною командою або сигналом керівника робіт (старшого)
- сигнали подаються (за допомогою свистка, ріжка, сирени, ракет) у слідуючому порядку:
а) перший сигнал - "Приготуватись";
6) другий сигнал - "Вогонь".
в) третій сигнал - "Відходь".
г) четвертий сигнал - "Відбій" і подається після огляду місць.
- особи, які не зайняті безпосередньо на цих роботах по проведенню вибухів, а також сторонні особи на місцях робіт не допускаються;
- ВР, ВП і готові заряди на місці проведення робіт охороняються чатовим;
- капсулі-детонатори, запалювальні трубки і ЕД зберігаються окремо від ВР і підготовлених зарядів, у стороні від місць робіт;
- ВР і ЗП можуть видаватись з польового розхідного складу підривникам тільки за вказівкою керівника робіт;
- у зовнішні заряди КД і ЕД вставляються після креслення зарядів на підривних предметах і тільки безпосередньо перед проведенням вибуху;
- забороняється проводити роботи з ВР і ЗП у житлових приміщеннях, курити, розводити вогнища і розпалювати багаття ближче 100 й від місць виконання робіт;
- при підриванні тих або інших предметів зовнішніми зарядами відходити на безпечну відстань тільки в ту сторону, з якої знаходяться заряди;
- при проведенні вибухів у тунелях, шахтах, котлованах і т.п. входити в них дозволяється тільки після старенного провітрювання;
- до неспрацьованих зарядів підходити не більш ніж одній людині і тільки по закінчені певного проміжки часу (при електричному способі через 5 хвилин, при вогневому способі - через 15 хвилин;
- при закінчені вибухових робіт усі невикористані ВР і ЗП повинні бути здані на польовий розхідний оклад; засоби які непридатні для послідуючого користування, знищуються на місці робіт;
- при проведені вибухових робіт в умовах можливого застосування ядерної зброї польові розхідні склади повинні розташовуватись у лощинах ярах, траншеях, щілинах, землянках, бліндажах і т.п. а особовий склад повинен мати засоби захисту і укриття.
Висновок: Тільки тверді знання і виконання заходів безпеки забезпечить виконання задач не маючи при цьому невиправданих втрат.
Старший викладач кафедри інженерних загороджень
підполковник А.О. Савіцький
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора