Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ЕЛЕКТРИЧНИЙ СПОСІБ ПІДРИВАННЯ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Група:
ПМК
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ВІЙСЬКОВИЙ ІНЖЕНЕРНИЙ ІНСТИТУТ ПДАТУ
Кафедра військової підготовки офіцерів запасу
ЗАТВЕРДЖУЮ
ТВП завідувача кафедри військової
підготовки офіцерів запасу
працівник ЗСУ
О.Г.Попічко
“____” _________________2006 року
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
з дисципліни «ВИБУХОВА СПРАВА»
ТЕМА № 3 “ЕЛЕКТРИЧНИЙ СПОСІБ ПІДРИВАННЯ”
Заняття № 1 “Електричний спосіб підривання”
Спеціалізація: “Бойове застосування інженерно-саперних
(інженерних) підрозділів та частин”
Автор: працівник ЗСУ Демчук В.П.
Розглянуто на засіданні ПМК кафедри
Протокол № ___ від “___”_____2006р.
м. Кам’янець-Подільський
2007 р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для проведення занять з вибухової справи
ТЕМА № 3 "ЕЛЕКТРИЧНИЙ СПОСІБ ПІДРИВАННЯ”
Заняття № 1 “Електричний спосіб підривання"
НАВЧАЛЬНА МЕТА: 1.Вивчити засоби та приладдя, що застосовуються при електричному способі підривання (ЕСП).
2.Вивчити схеми електровибухових мереж (ЕСП) та порядок їх розрахунку.
3.Виховувати у курсантів почуття впевненості у надійності засобів ЕСП.
ЧАС: 2 години.
МІСЦЕ: аудиторія вибухової справи
ВИД ЗАНЯТТЯ: групове заняття
НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1.Комплект № 77 – 1к-т.
2.Саперні проводи (СП-1, СП-2, СПП-2) – по 6 шт.
3.Навчальні електродетонатори ЕДП, ЕДП- р – по 6 шт.
4.Електроспалахувачі – 6шт.
5. ВУЗ – 4, ВУЗ–8 – по 1 шт.
6.Плакати за темою – 1к-т.
7.Слайди за темою – 1к-т.
8.Лектор – 2000 – 1 шт.
ЛІТЕРАТУРА
1. Руководство по подрывным работам стор.56 - 63, 98 - 104.
2. Инженерные боеприпасы. Кн. У1, стор. 148 - 153.
3. Инженерные боеприпасы. Кн. П. стор. 27-31.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА РОЗРАХУНОК ЧАСУ
1. Перевірка особового складу і готовності взводу до занять – 5 хв.
2. Електричний спосіб підривання та його характеристика – 5 хв.
3. Засоби та приладдя, що застосовуються при ЕСП – 40 хв.
4. Схеми електровибухових мереж та їх розрахунок – 30 хв.
5. Застосування детоную чого шнура при ЕСП – 5 хв.
6. Підведення підсумків заняття, завдання на самопідготовку – 5 хв.
МЕТОДИКА ВІДПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПИТАНЬ
1. Перевірка пройденого матеріалу здійснюється письмовим опитуванням.
2. При розгляді першого питання викладач спочатку знайомить слухачів з історією виникнення електричного способу підривання, дає його характеристику і розкриває переваги та недоліки.
3. При вивчені другого питання викладач пояснює, що необхідно для приведення вибухів електричним способом, характеристики електродетонаторів, саперних проводів, порядок їх перевірки, зберігання, склад та призначення комплекту №77.
Використовуючи навчальні підривні пристрої викладач при розгляді четвертого питання доводить їх призначення, ТТХ, устрій, принцип дії, порядок застосування та заходи безпеки при поводженні. Для ВУЗ– 4 матеріал доводиться у порівнянні з ВУЗ – 8.
4. При розгляді третього питання викладач використовуючи схеми, плакати, слайди, дає принципові схеми електровибухових мереж, переваги та недоліки кожної мережі.
5. При розборі заняття викладач нагадує тему та мету, основні положення матеріалу, відповідає на запитання і дає завдання на самопідготовку.
1. ЕЛЕКТРИЧНИЙ СПОСІБ ПІДРИВАННЯ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА
З розвитком науково – технічного прогресу, ростом бойової міцності армії і флоту розвивається і військова наука. Іде подальше вдосконалення бойової майстерності на основі нових засобів в інженерних військах.
Наряду з старими засобами з’являються нові, що застосовуються також при електричному способі підривання.
Якщо звернутись до давніх часів, то необхідно відмітити, що відкриття електричної дуги послужило теоретичною та практичною базою і надало змогу російському інженеру І.І. Фіцтуму використати електричний струм для підривання фугасів.
У 1811 П.Н.Шилінг створив перший ізольований провід, а також вугільний запал для підривання порохових зарядів. Ці винаходи дали можливість у 1812 р. вперше практично здійснити електричне підривання мінних зарядів.
У 1840 р. академік Б.С.Якобі замінив вугільні запали платиновими містками запалювання. У тому ж році він створив спеціальні батареї для підривання зарядів.
На початку XX століття з’явились портативні підривні машинки (магнето), що замінили незручні та громіздкі джерела живлення.
Наприкінці 30-х років були створені капсулі – детонатори з підвищеною потужністю початкового імпульсу та капсуль-спалахувач для електродетонаторів.
Суть електричного способу підривання полягає у використанні електроенергії для підривання зарядів ВР за допомогою електродетонаторів.
Електричний спосіб застосовується для одночасного підривання декількох зарядів або для переведення вибуху в точно установлений час.
Переваги електричного способу підривання:
1. Можливість одночасного підривання великої кількості зарядів.
2. Проведення вибуху у точно встановлений час.
3. Різночасне підривання зарядів з заданим сповільненням, у тому числі і з дуже малим, що вимірюється в сотих або тисячних долях секунди.
4. Проведення вибуху з великої відстані.
5. Можливість попередньої перевірки приладами справності засобів підривання, мережі в цілому і як висновок – забезпечення безвідмовного підривання.
До недоліків ЕСП відноситься:
1. Більша кількість часу на підготовку об’єкту до підривання, ніж при вогневому способі підривання.
2. Вразливість магістральних мереж від вогню противника.
3. ЕСП вимагає більш складного приладдя (джерела живлення, проводи, електровимірювальні прилади) та більшої кваліфікації підривників.
4. При ЕСП існує можливість передчасного вибуху зарядів від струму, що наводиться у ґрунті при розряді блискавки поблизу ЕВМ або від блукаючого струму, що виникає у ґрунті поблизу електрифікованих залізниць, потужних електростанцій та ліній високовольтних передач.
Тому необхідно вживати заходів по захисту ЕВМ на ведення в них небезпечного індукованого струму.
Засоби та приладдя, що застосовуються при електричному способі підривання
Для підривання зарядів електричним способом необхідно:
– електродетонатори (ЕДП, ЕДП-р);
– проводи;
– джерела струму;
– перевірочні та вимірювальні прилади (М-57, Р-3043);
– ізолента, шпагат і т.п.;
ніж,
обжим комбінований.
Засоби електричного способу підривання та заходи безпеки при роботі з ними
Електрозапалювачі призначені для ініціювання КД і запалювання порохових зарядів.
ЕД у наявності електроспалахувачів з ніхромовим містком накалювання (НХ-10-1,5; НХ-ПЧ) та з платиново-іридієвим містком накалювання.
мал. Електроспалахувачі
а- НХ-10-1,5 (НХ-ПЧ); б- з платиново-іридієвим містком накалювання з мідною гільзою; в- з платиново-іридієвим містком накалювання з алюмінієвою гільзою; 1-проводи; 2- місток накалювання; 3- запалювальний склад; 4-гільза; 5-мастична пробка; 6- пластикатна пробка.
ХАРАКТЕРИСТИКИ
електроспалахувач
Параметри містка
Запалювальний склад
Діаметр, мм
Довжина, мм
Опір у холодному стані
НХ-10-1,5
10
1,5
10-25
ТНРС
НХ-ПЧ
10
0,8-1
8-12
ТНРС
ЕВ
22-26
-
1,9-1,5
Бертолетова сіль, радоністний свинець
Електроспалахувач складається з містка накалювання, до двох кінців якого припаяно два проводи довжиною 1м, на місток накалювання нанесена капелька запалювального складу, яка покрита шаром водоізолюючої мастики. Для захисту від механічних пошкоджень місток з крапелькою розміщений у гільзі. Електроспалахувачі з ніхромовим містком накалювання мають пластмасові гільзи і застосовуються в підривниках та вибухових пристроях.
Електродетонатори призначені для ініціювання зарядів ВР на повітрі та під водою.
Основні технічні характеристики:
Електричний опір - 0,9-1,5 Ом
Розрахунковий опір у нагрітому стані - 2,5 Ом
Тривалий спалахувальний струм - 0,4 А
Мін. розрахунковий струм для підриву
одного електродетонатора:
- при постійному струмі - 0,5 А
- при перемінному струмі - 1,0 А
Безпечний струм - 0,18 А
У війська поступають електродетонатори ЕДП, які складаються з капсуля-детонатора №8А і електроспалахувача, зібраних у загальній гільзі. Війська постачаються також електродетонаторами ЕДП-р, які відрізняються від ЕДП тільки наявністю муфти з різьбою, за допомогою якої вони кріпляться з зарядами і шашками, які мають різьбові запальні гнізда.
Учбові електродетонатори УЕДП відрізняються бойових тим, що на гільзі КД№8-А нанесена біла смуга шириною 3-5 мм., а на містку накалювання електроспалахувача нанесена крапелька запалювального складу. Заходи безпеки такі ж самі як при користуванні КД№8-А.
Проводи призначені для передачі електричного імпульсу від джерела живлення до електродетонаторів.
При ЕСП застосовуються ізоляційні мідні проводи (алюмінієві або сталеві луженні).Найбільш широко застосовуються мідні проводи, що мають менший опір, ніж інші. Основним проводом, що застосовується при проведенні підривних робіт служить саперний провід з ізольованою жилою.
Застосовуються наступні типи саперних проводів:
– одножильний – СП-1; СПП – 1;
– двожильний – СПП – 2; СП – 2.
При недостачі саперного проводу допускається застосування на підривних роботах телефонного кабелю зв’язку, електроосвітлювальних проводів.
При використанні інших проводів необхідно вимірювати їх опір, а при роботах у вологих місцях, під водою у разі укладання проводів у ґрунт на тривалий термін опір ізоляції.
Перед застосуванням проводу провіряються на щільність жили та справність ізоляції. Перевірка проводиться за допомогою малого омметра і якщо показник стрілки співпаде з мінімальним опором жили проводу певної довжини, то жила справна.
У протилежному випадку місце розриву або пошкодження жили визначають зовнішнім оглядом та поступовим підключенням проводу до омметра за допомогою голки.
Так чинять до тих пір, доки не буде визначено місце розриву жили, після чого ділянка проводу у цьому місці вирізається, кінці його зрощуються і знову проводиться перевірка усього проводу, якщо проводи мають декілька розривів при подальші перевірці.
Тип проводи
мм
Конструкція
жили
Конструкція ізоляції
Зовнішні розміри, мм
Опір
1 км проводу, Ом
Вага
1 км проводу, кг
Зусилля розриву не менше, кг
СПП– 1
0,5
7 мідних жил
Поліетилен товщиною 0,5–0,65 мм
2,25
37,5
8
23
СПП –2
2х
0,5
Те ж
Те ж
2проводи СПП-1
75
16
45
СПП– 1
0,75
7 мідних жил
Двошарова гума, опльотка
4,5
25
30
30
СПП –2
2х
0,75
Те ж
Те ж
4,5х8,5
50
60
60
Перевірка справності ізоляції проводиться у посудині з підсоленою водою (1–2 склянки повареної солі на відро води), в яку опускають металевий лист, зачищений до блиску, площиною не менше 100 см2 і бухту проводу, що випробується.
Ізоляція вважається справною, якщо стрілка омметру буде показувати опір не менше 3000 Ом. Якщо при перебуванні бухти у воді 20-30 хвилин показник омметру зміниться на менше ніж 3000 Ом, то ізоляція несправна.
До визначення несправності потрібно повільно витягати кінець проводу з води, витираючи його насухо ганчіркою; пересування стрілки омметру у бік збільшення опору покаже, що ділянка опору з зіпсованою ізоляцією вийшла з води. Виявлені ділянки проводу з зіпсованою ізоляцією покриваються ізоляційною стрічкою.
При підривних роботах не можна впливати на проводи з надлишковим витягуванням, перекрученням, перетиранням і т.п.
Після закінчення робіт проводи потрібно очищувати від бруду, промивати та просушувати.
Зберігання проводу. Саперний провід зберігається у бухтах або на котушках у прохолодних приміщеннях з постійною температурою; на сонці саперний провід зберігати не можна. На котушках та бухтах повинні бути прив’язані бирки з виказанням довжини проводу, опору його ізоляції на справність жили.
Для роботи проводи намотується на котушку ТК–2. Довжина проводу на котушці СПП–2 – 500 м, СПП–1 – 1200 м. Внутрішній кінець проводу випускається на зовні на 1 м.
Для прокладання магістральних ліній зручніше застосовувати двожильний провід СПП–2 або СП–2. При використанні для цієї мети проводів СПП–1 або СП–1 на одну котушку намотується одразу два одножильних проводи, зв’язаних разом ізоляційною стрічкою через кожні 1,5 – 2м.
ДЖЕРЕЛА СТРУМУ
При електричному способі підривання в якості джерел струму застосовуються:
- підривні машинки;
- сухі батареї і елементи;
- акумуляторні батареї;
- пересувні електростанції;
- освітлювальні і силові електромережі.
Підривні машинки та сухі батареї зручні в роботі через малу вагу і габарити, можуть бути легко доставлені до місця виконання підривних робіт.
Але сухі батареї через неминуче старіння стають непридатними для підривання зарядів, а підривні машинки при бережному відношенні свою працездатність не втрачають тривалий час.
Основним джерелом для виконання підривних робіт в теперішній час є конденсаторні підривні машинки.
На озброєнні інженерних військ є дві моделі конденсаторних підривних машинок КПМ-3 і КПМ-1А.
Конденсаторні підривні машинки КПМ-3 і КПМ-1А призначені для підривання електродетонаторів або запалювання електроспалахувачів при проведенні підривних робіт в середовищах безпечних по газу та пилу.
Тактико-технічні характеристики
Тип
- конденсаторна
Можливості:
- послідовне з’еднання ЕД
- 200 шт. ЕД (R=600 Ом.)
- послідовна мережа з попарно-паралельним з’еднанням ЕД
- 260 шт. ЕД (R=220 Ом.)
- паралельно пучкове з’єднання ЕД
- 5 шт. ЕД (R=30 Ом.)
Вага, кг
2,3
Будова КПМ-з
Складається з:
- індуктор (малопотужний генератор перемінного струму);
- підвищуючий трансформатор;
- два селенових випрямлячі і конденсатор (схема подвоєння);
- конденсатор накопичення;
- обладнання контролю готовності машинки до виконання вибуху (опір R1, R2, R3, R4 і дві неонові лампи);
- розрядний резистор;
- привод з ручкою і пластмасовий корпус;
- кнопка вибуху;
- перемикач, що автоматично замикається з початком обертання ручки;
- два лінійних затискача;
- пружинна заслінка (з поворотом якої відключається розрядний резистор).
В комплект машинки входить:
- дві привідні ручки;
- додатковий резистор (220 Ом)
- футляр з ременем.
ПРИНЦИП ДІЇ КПМ-3
Принцип дії машинки КПМ-3 полягає в тому, що електрична енергія малопотужного генератора накопичується протягом декількох секунд у вигляді заряду на конденсаторі-накопичувачі, з послідуючою віддачею накопиченої енергії в електровибухову мережу.
Напруга, що розвивається генератором, який складається з котушки і постійного магніту, підвищується трансформатором і схемою подвоєння, що складається з двох селенових випрямлячів і конденсатора.
Випрямлений струм підвищеної напруги накопичується на конденсаторі-накопичувачі.
Перемикач автоматично замикається з початком обертання привідної ручки і утримується в такому положенні при обертанні ручки з частотою не менше 4 об/сек.
Коли напруга на конденсаторі-накопичувачі досягає номінального значення (1600В), загоряється неонова лампа "Л1", що сигналізує про готовність машинки до виконання вибуху.
По закінченні обертання ручки сигнальна лампа гасне, перемикач розмикається і відключає конденсатор накопичувач від зарядного ланцюга, чим виключає можливість розряджання, його через селенові випрямлячі.
При натискуванні кнопки "Вибух" її контакти підключають конденсатор-накопичувач до затискачів і електричний заряд надходить в електровибухову мережу.
При вилученні привідної ручки з гнізда приводу генератора замикач підключає розрядний опір і конденсатор-накопичувач повністю розряджається.
В КПМ передбачено обладнання для контролю готовності машинки до виконання вибуху. Обладнання виконано по схемі ділителя напруги, що складається з трьох послідовно з’єднаних резисторів R1; R2; R4.
Паралельно опорам R1 і R2 приєднані неонові лампи Л1 і Л2, які є індикаторами, горіння яких залежить від падіння напруги на відповідному резисторі. Одночасно лампа Л1 є сигнально-індикаторною лампою в схемі заряджання машинки.
ПОРЯДОК РОБОТИ З КПМ-3
Для виконання вибуху необхідно:
- відкрити кришку футляру і приєднати зачищені кінці магістральних дротів до затискачів машинки;
- повернути засланку приводу генератора в праве крайнє положення і вставити в гніздо до кінця привідну ручку;
- рівномірно обертати привідну ручку за годинниковою стрілкою з частотою не менше 4 об/с, до стійкого горіння сигнальної лампи.
Для виконання вибуху необхідно, не виймаючи привідної ручки з гнізда приводу генератора, натиснути кнопку "Вибух".
Після вибуху необхідно:
- витягти привідну ручку з гнізда приводу генератора;
- від'єднати кінці магістральних дротів і закрити кришку футляру.
ПЕРЕВІРКА СПРАВНОСТІ ПІДРИВНОЇ МАШИНКИ КПМ-3
Перша перевірка виконується на складі в момент отримання машинки для виконання завдання (перевірка зарядної напруги і ємкості конденсатора-накопичувача)
Необхідно:
- зарядити конденсатор-накопичувач машинки, рівномірно обертаючи привідну ручку протягом 10-15 сек.;
- зняти кришку з кнопки "К” (Контроль) і одночасно натиснути на кнопку " Вибух " і кнопку "Контроль";
- спостерігати за горінням індикаторних ламп Л1 і Л2.
Машинка рахується справною (розвинула зарядну напругу не нижче номінальної 1600В), якщо час горіння лампи Л1 з моменту закінчення горіння лампи Л2 продовжується 60 сек.
- встановити на місце кришку кнопки "К".
Друга перевірка дозволяє встановити придатність до вибуху електродетонаторів характеристики яких невідомі. Ця перевірка виконується в полі.
Необхідно :
- встановити додатковий резистор (220 0м) на одну з клем машинки;
- підготувати паралельну електричну мережу з 2-х ЕД для підключення її до клеми додаткового резистора і до другої клеми машинки (але не підключати);
- зарядити машинку до стійкого горіння лампи Л1;
- зняти кришку з кнопки "К" і одночасно натиснути кнопку " Вибух " і "Контроль", утримувати їх до закінчення горіння лампи Л2;
- підключити мережу;
- натиснути кнопку “ Вибух ”.
КОНДЕНСАТОРНА ПІДРИВНА МАШИНКА КПМ-1А
Тактико-технічні характеристики
тип
- конденсаторна
Можливості:
- послідовне з’єднання ЕДП
- 100 шт. ЕДП (R=350 Ом.)
- паралельно пучкове з’єднання ЕДП
- 5 шт. ЕДП (R=15 Ом.)
Вага, кг
- 2,1
КПМ-1А по своєму зовнішньому вигляду і будові аналогічна КПМ-3 за винятком деяких особливостей і має:
- одне вікно неонової лампи;
- штепсельний роз’єм з контактами для приєднання другої машинки;
- пульт для перевірки справності машинки;
- з’єднувальний кабель.
Перевірка справності підривної машинки КПМ-1А
При отримані зі складу, справність підривної машинки перевіряється пультом, який знаходиться в комплекті машинки.
Електрична схема пульта змонтована в пластмасовому корпусі зі з’ємною кришкою, на якій розмішені вікна сигнальних ламп, розетка штепсельного роз’єму з кришкою і два зовнішніх затискача. В даній частині корпусу є викидні контакти для підключення пульту до затискачів машинки, що перевіряється.
Перевірка проводиться в наступному порядку:
1.Вставити привідну ручку в машинку
2. Відкрутити ручки затискачів в машинці до відказу, вставити в гнізда затискачів відкидні контакти пульту і закріпити їх, закрутити ручки затискачів.
3. Обертанням привідної ручки протягом зарядити конденсатор – накопичувач (до постійного горіння неонової лампи).
4. Натиснути кнопку “Вибух” і утримувати її у втопленому положенні протягом 35-40 с. Якщо машинка справна, то при натисканні кнопки вибуху повинні загорітися дві неонові лампи пульту, одна з них повинна через деякий час погаснути, а друга продовжувати горіти ще приблизно 30 с.
При виконанні вказаних умов машинка рахується придатною до застосування.
Додаткову перевірку справності машинки КПМ-1А проводиться в полі, підриванням електродетонаторів з нормальними характеристиками. Підключається пульт, а до його затискачів – два паралельно з’єднаних електродетонатора, після чого проводиться заряджання підривної машинки. Якщо при натисканні кнопки вибуху ЕД вибухнуть, то машинка справна і придатна до використання.
Для підривання ЕД в кількості, що перевищує ТТХ однієї машинки, можна застосовувати паралельно з’єднані машинки КПМ-1А.
У цьому випадку максимальна кількість підриваємих ЕД визначається:
- при послідовному з’єднанні 200 шт., з Rзаг.=700 Ом.
- при паралельному з’єднанні 5 шт. з Rзаг.=30 Ом.
Паралельне з’єднання двох машинок проводиться через контакти штепсельного роз’єму за допомогою з’єднувального кабелю, що входить до комплекту кожної машинки. Накопичувальні конденсатори двох з’єднаних між собою машинок підключаються паралельно і можуть бути заряджені шляхом обертання привідної ручки будь-якої з машинок (привідні ручки повинні бути вставлені в гнізда двох машинок).
Вибух проводиться натисканням кнопки вибуху тільки тієї машинки, до лінійних затискачів якої приєднані магістральні проводи електровибухової мережі.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ З МАШИНКАМИ:
Не допускається замикання лінійних затискачів металевими предметами.
Не допускається доторкання до ділянок оголених проводів руками в момент натискання кнопки вибуху.
Після кожного вибуху привідну ручку обов’язково виймати з гнізда приводу генератора.
Оберігати машинку від дощу, вологи, бруду і ударів.
ПІДРИВНА МАШИНКА ПМ-4.
Підривна машинка ПМ-4 призначена для підривання електричним способом протипіхотних осколкових мін, і зарядів ВР.
БУДОВА ПМ-4
пластмасовий корпус;
генератор магнітоелектричного принципу дії;
перемикач для переведення з транспортного положення в бойове і навпаки;
світлодіод (індикатор справності підривної машинки);
лінійні затискачі;
штовхач для приведення в дію генератора.
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Тип
- імпульсна
Можливості:
- послідовне з’єднання ЕД
- 5 шт. ЕДП (R=20 Ом.)
- паралельне з’єднання ЕД
- 2 шт. ЕДП (R=6 Ом.)
Довжина провідної лінії
- 50 м;
Опір провідної лінії
- 8 Ом;
Маса машинки
- 410 г
ПРИНЦИП ДІЇ ПМ-4.
При ударі по штовхачу машинки, перемикач, якої встановлений в бойове положення, проводить розривання магнітного ланцюга імпульсного генератора, виникаюча при цьому в котушці ЕРС використовується для підривання ЕД.
ПЕРЕВІРКА СПРАВНОСТІ ПМ-4
1. Встановити перемикач в транспортне положення.
2. Замкнути затискачі проводом.
3. Натиснули і різко відпустити штовхач, спалах світлодіоду свідчить про справність підривної машинки.
За допомогою підривної машинки ПМ-4 можна перевірити справність електровибухової мережі.
ПЕРЕВІРОЧНІ ТА ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ
При роз’ясненні питання використовуючи зразки приладів, плакати, викладач пояснює призначення, ТТХ, будову, порядок застосування і роботу перевірочних і вимірювальних приладів.
МАЛИЙ ОММЕТР М-57
Призначений для перевірки провідності (справності) провидів, ЕД і електровибухових мереж, а також для приблизного вимірювання їх опору в межах від 0 до 5000 Ом. (перевірочний струм – 0,05 А)
М-57 складається з:- пластмасового корпусу :
- кнопки для перевірки;
- двох клем;
- вікна з шкалою;
- джерела струму (батарея);
- коректорів "О" та "∞"
При користуванні малим омметром до його затискачів приєднують вимірюємий опір і за шкалою проводять приблизне обчислення.
Про справність проводів ЕД, що перевіряються, судять тільки по відхиленню стрілки .
Малий омметр перевіряється при отриманні з складу, а також в полі перед роботою.
Перша перевірка (справність електричної схеми) здійснюється шляхом натискання кнопки. Стрілка справного омметра повинна при цьому відхилитися вправо до нуля. При неспівпаданні стрілки з нулем шкали, обертанням гвинта на задній стінці приладу стрілку підводять до нуля. Якщо цього зробити не вдається, міняють батарею та знову проводять перевірку. Якщо стрілка не відхиляється до нуля і після заміни батареї, то омметр не справний.
Друга перевірка (на безпечний струм).
Якщо при першій перевірці несправність омметра не виявлена, то виконується друга перевірка. Для цього до затискачів приладу (з дотриманням заходів безпеки) підключають один (ЕЗ), якщо при цьому не відбудеться вибух, а стрілка приладу підійде до нуля, то омметр справний.
ПЕРЕНОСНИЙ МІСТ Р-3043
Міст переносний постійного струму Р-3043; двох діапазонний класу точності 5, з індуктором на світло випромінюючих діодах - призначений для вимірювання опору електродетонаторів і вибухових мереж.
Міст призначений для роботи в польових умовах, а також в шахтах, небезпечних по газу та пилу, і має виконання Р0/ І, що досягається використанням безпечного джерела живлення і відсутністю індуктивних елементів.
По стійкості до кліматичних умов і механічного впливу міст відноситься до групи 5 з температурним діапазоном застосування –40...+50ºС і відносною вологістю до 95 %.
ТЕХНІЧНІ ДАНІ:
Діапазони показників мосту 0,2-50; 20 - 5000 Ом;
Діапазони вимірювань мосту 0,3-30; 30-3000 Ом;
Межа допустимої основної похибки ± 5 %;
Максимальний струм вимірювальної мережі не перевищує - 0,05 А;
Живлення - два елемента "373".
Корпус - герметичний;
Маса - 1,6 кг.
ПОРЯДОК РОБОТИ
1. Встановити перемичку "Rх" в положення що відповідає вибраному діапазону.
2. Підключити вимірювальний опір до затискачів.
3. Провести корекцію нуля, для чого встановити лімб в положення червоної відмітки, натиснути кнопку і обертаючи ручку потенціометра в напрямку стрілки що світиться, добитися згасання двох світлодіодів.
4. Натиснути кнопку "измерение" обертаючи ручку лімба в напрямку стрілки що світиться, добитись загаснення двох світлодіодів і провести відрахунок показників.
На озброєні військ є комплект приладів та інструменту для підривних робіт № 77.
Комплект № 77 включає:
Підривна машинка КПМ–1А(КПМ– 3) – 1 шт.
Малий омметр М-57 – 1 шт.
Провід саперний СПП–2 (СПП-1) – 400 (800) м.
Котушка для саперного проводу – 2 шт.
Обжим комбінований – 2 шт.
Ніж монтерський – 2 шт.
Бурав спіральний гвинтовий 35 мм з ручкою – 1 шт.
Сумка для перенесення підривного майна – 2 шт.
Ящик інструментів та приладів – 1 шт.
ПІДРИВНІ ПРИСТРОЇ ПРОМИСЛОВОГО ВИГОТОВЛЕННЯ
ПІДРИВНИЙ ПРИСТРІЙ ВУЗ–8
Підривний пристрій ВУЗ–8 призначений для одночасного підривання груп зарядів.
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Маса – 1,7кг,
Висота – 145мм,
Діаметр – 120мм,
Температурний режим застосування – 400 +500С,
Тип застосовуваних підривників – ВЗД–3М,
– ВЗД–6Ч,
– ВЗД–144Ч,
підривна машинка,
Кількість зарядів, що одночасно підриваються
у радіусі до 20 м – 8шт,
Допускає застосування у воді на глибині – до 10 м.
УСТРІЙ
Підривні пристрої ВУЗ–8 складаються з генератора та 8 пускових пристроїв, з’єднаних з генератором проводами.
У транспортному положенні генератор та пускові пристрої закриваються металевим кожухом, що закріплюється за допомогою рукоятки на корпусі.
Генератор служить для вироблення енергії необхідної для спрацювання пускових пристроїв. Він розташований у пластмасовому корпусі у верхній частині якого знаходиться втулка з капсулем–спалахувачем і різьбою для нагвинчування підривника. На корпусі генератора намотана капронова стрічка, призначена для його кріплення до різних об’єктів.
Пускові пристрої призначені для приведення в дію нагвинчених на них запалів. Кожний пусковий пристрій складається з:
– пластмасового корпусу;
– втулки з електроспалахувачем НХ–ПЧ;
– проводів, що з’єднуються з генератором;
– ударника із зрізною чекою.
ПРИНЦИП ДІЇ.
При проходженні терміну сповільнення ударник підривника, нагвинченого на втулку генератора наколює капсуль-спалахувач і генератор спрацьовує. В колі генератора та ЕЗ пускових пристроїв виникає електричний струм. Під дією струму ЕЗ спрацьовують. Під тиском газів, що утворюються в результаті спрацювання ЕЗ, ударники пускових пристроїв зрізають чеки і наколюють капсулі-спалахувачі запалів, які вгвинчені у пускові пристрої, що приводять до вибуху запалів.
ЗАСТОСУВАННЯ
Підривні пристрої можуть застосовуватись:
– одночасно (якщо кількість підривних зарядів не перевищує восьми);
у каскаді (якщо необхідно підірвати одночасно більше восьми зарядів).
Заряди, що застосовуються, повинні кріпитись до встановлення підривного пристрою. Відстань між зарядами повинна бути не менше 1 м.
Для застосування підривного пристрою необхідно:
– вибрати місце для встановлення генератора за умови, щоб відстань від нього до найдальшого підриваємого заряду не перевищувала 20 м;
– відгвинтити гайку (шнур при цьому перерізається);
– зняти розрізну шайбу;
– закріпити генератор;
– рознести пускові пристрої до встановлених зарядів;
– вгвинтити у втулки пускових пристроїв запали МД–5М;
– вгвинтити пускові пристрої з запалами у запальні отвори зарядів;
– відвести на безпечну відстань особовий склад (біля підривного пристрою залишається старший);
– нагвинтити на втулку генератора підривник і привести його до дії;
– відійти на безпечну відстань.
Для застосування у каскаді підривні пристрої з’єднуються за допомогою пускових пристроїв. При цьому пусковий пристрій попереднього пускового пристрою нагвинчується на генератор наступного пристрою.
Підривні пристрої, з’єднані у каскад, приводяться до дії одночасно за допомогою підривника, що нагвинчується на втулку генератора першого підривного пристрою у каскаді.
Негайне приведення до дії підривного пристрою може бути здійснено електричним способом.
Для приведення до дії підривного пристрою електричним способом (по проводах) необхідно відрізати від генератора проводи одного із пускових пристроїв, з’єднати їх з електровибуховою мережею, а пусковий пристрій нагвинтити на втулку генератора. Приведення до дії підривного пристрою здійснюється підривною машинкою, підключеною до ЕВМ.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ
Категорично забороняється:
– застосовувати підривні пристрої для підривання об’єктів, розташованих на відстані менше 1000 м від діючих радіостанцій потужністю більше 50– 100 кВт і менше 10 м від радіостанцій потужністю до 5 кВт;
– нагвинчувати підривник на втулку генератора до відходу команди, що встановила заряди у сховище або на безпечну відстань;
– замкнути кінці шунта;
– направляти пусковий пристрій отвором втулки на людей;
– розбирати пусковий пристрій;
– нагвинчувати на втулку генератора підривник з незведеним ударником;
– зсувати з місця встановлення генератор та пусковий пристрій підривного пристрою, що відмовив;
Підривні пристрої, що встановлено з підривником ВЗД–3М, знешкоджувати забороняється.
ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕВЕЗЕННЯ
На військові склади та бази вибухові пристрої ВУЗ–8 надходять і зберігаються у дерев’яних ящиках розміром 550 х 485 х 245 мм.
В ящик укладається 6 вибухових пристроїв, 12 коробок для підривників та запалів.
Маса ящика – 25 кг.
Підривний пристрій ВУЗ–4 призначений для одночасного підривання чотирьох та більше зарядів, установлених з запалом МД–5М у радіусі 20 м на суші або у воді на глибині до 7 м.
ТАКТИКО–ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ:
Маса – 0,8 кг.
Висота – 127–123мм.
Ширина – 36,5 мм.
Довжина – 145мм.
Типи підривників, які застосовуться – ВЗД–6ч, ВЗД–ІМ, ВЗД–3М,
ВЗД–144, ВЗД–144ч, МУВ–4,
підривні машинки.
Кількість зарядів, які одночасно підриваються – 4 шт.
Температурний діапазон застосування – 40о +50оС
Стійкість до впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.
УСТРІЙ:
Підривний пристрій ВУЗ–4 складається з генератора з основою, чотирьох накольних пристроїв і кожуха.
Генератор призначений для перетворювання механічної енергії в електричну при спрацюванні вишибного заряду та стисканні п’єзо елементів.
Генератор складається з:
– корпуса, всередині якого послідовно складені вісім керамічних п’єзо елементів;
– диска;
– пружини;
– капсуля-спалахувача КВ-11;
– вишибного заряду.
Накольний пристрій призначений для приведення в дію нагвинченого на нього запалу. Кожний накольний пристрій складається:
– наколений механізм;
– з’єднувальна лінія.
Накольний механізм складається з втулки, електроспалахувача та ударника.
У боковому заглибленні накольного пристрою розташовані деталі захисного пристрою, що складається з конденсатора, двох дроселів.
ПРИНЦИП ДІЇ
При спрацюванні підривника його ударник наколює капсуль-спалахувач. Промінь вогню передається до вишибного заряду, гази що утворюються тиснуть на п’єзоелементи, на яких виникає напруга.
Імпульс струму послідовно проходить через усі з’єднання лінії, дроселі фільтрів і містки електроспалахувачів, викликаючи спрацювання останніх.
При спрацюванні ЕЗ ударник після зрізання його фланцю переміщується і наколює запал МД–5М.
ЗАСТОСУВАННЯ
ВУЗ–4 застосовується одиночно або у каскаді аналогічно як ВУЗ–8.
Наявність фільтру, який захищає від пилу, у ВУЗ–4 надає можливість застосовувати його для підривання опор антен діючих радіостанцій потужністю до 100 кВт, опор високовольтних ліній електропередач і контактної мережі електрифікованих залізниць з перемінним та постійним струмом.
Заходи безпеки при роботі з ВУЗ-4 аналогічні заходам безпеки при роботі з ВУЗ-8.
3. СХЕМИ ЕЛЕКТРОВИБУХОВИХ МЕРЕЖ ТА ЇХ РОЗРАХУНОК
Електровибуховою мережею називається мережа проводів з приєднаними до неї електродетонаторами. Проводи, що ідуть від джерела живлення до місця розташування зарядів називаються магістральними. Проводи, розташовані між зарядами, та з’єднуючі електродетонатори між собою, називаються ділянковими.
Електровибухові мережі завжди повинні бути двопровідними і виготовлятись з ізольованих проводів. Проводи укладаються з послабленням у 10 - 15%.
При завчасної підготовці вибуху електровибухові мереж повинні укладатись в ровики глибиною на менше 15 - 20 см. або ховатися за елементами конструкцій з метою оберігання проводів від механічних пошкоджень та дії ударної повітряної хвилі.
При розгортання електровибухової мережі проводи ретельно перевіряються по всій довжині на відсутність обривів та пошкодження ізоляції.
Мережа вважається справною, якщо при розімкнених кінцях магістральних та ділянкових проводів омметр показує 3000 Ом і більше, а при замкнених кінцях парних проводів показник омметра виражається одиницями або десятками Ом.
В електровибухових мережах застосовується слідуюче з’єднання електродетонаторів:
послідовне;
паралельно-пучкове;
змішане.
ПОСЛІДОВНА МЕРЕЖА застосовується при джерелах живлення, що розвивають високу напругу при незначній силі струму (наприклад: конденсаторні підривні машинки).
Переваги даної мережі:
– простота виготовлення;
– справність мережі можна перевірити з підривної станції.
Недоліки:
– недостатня надійність;
– необхідність підбирати ЕД по опору.
Розрахунок послідовної мережі
Скласти схему мережі.
Розрахункова сила струму для послідовно з’єднаних електродетонаторів І=1,0А; І=1,5А
Загальний опір мережі R= rm+rділ+m*rэд,(Ом)
Необхідна напруга И=I*R (В)
ПОСЛІДОВНА МЕРЕЖА з попарно–паралельним з’єднанням ЕД застосовуються для підвищення надійності вибуху при підриванні ґрунтів та внутрішніх зарядів коли джерела живлення розвивають високу напругу при незначній силі струму. При відмові одного ЕД мережа не буде розімкнута.
Розрахунок послідовної ЕВМ з попарно-паралельним з’єднанням ЕД
Скласти схему мережі.
Розрахункова сила струму I=1.5А; І=2,0А.
Загальний опір мережі
Необхідна напруга И=I*R (В)
ПАРАЛЕЛЬНО–ПУЧКОВА МЕРЕЖА застосовується при джерелах живлення, що забезпечують низьку напругу (наприклад - акумулятори) при достатньо великій силі струму.
Переваги:
- обрив ділянкового проводу приведе до відмови лише одного ЕД.
Недоліки:
- необхідність застосування потужних джерел живлення (0,5 - 1 А на кожен ЕД);
- перевірка справності всієї мережі з підривної станції практично неможлива;
- ЕВМ має більш складну схему, потребує більшої кількості проводів ніж послідовна мережа.
Внаслідок указаних недоліків паралельні мережі застосовуються рідко.
РОЗРАХУНОК ПАРАЛЕЛЬНО – ПУЧКОВОЇ МЕРЕЖІ.
Скласти схему мережі.
Розрахункова сила струму І=nі, де І=0,5А, І=1,0А
Загальний опір мереж:
Необхідна напруга И=І*R, (B)
ЗМІШАНА МЕРЕЖА допускається при джерелах живлення, що забезпечують високу напругу при достатньо великій силі струму (наприклад – пересувні електростанції).
Переваги:
– обрив одного ділянкового проводу приведе до відмови лише однієї послідовної ЕВМ.
Недоліки:
– у одній послідовній мережі не можна застосувати ЕД різних типів та партій;
– неможлива перевірка справності всієї мережі з підривної станції
- складність виготовлення.
РОЗРАХУНОК ЗМІШАНОЇ МЕРЕЖІ:
Скласти схему мережі,
Розрахункова сила струму І= nі, де І=1,0А; І=0,5А
Загальний опір мережі
Необхідна напруга И=I*R (В)
4.ЗАСТОСУВАННЯ ДЕТОНУЮЧОГО ШНУРА ПРИ ЕЛЕКТРИЧНОМУ СПОСОБІ ПІДРИВАННЯ
ДШ застосовується для дублювання ЕВМ при встановленні зарядів у важкодоступних місцях.
Приблизна схема дублювання ЕВМ мережею ДШ.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЕЛЕКТРИЧНОМУ СПОСОБІ ПІДРИВАННЯ
– електродетонатори в відкриті заряди вставляти тільки безпосередньо перед виконанням вибуху по наказу керівника робіт (старшого) при цьому осіб, які не пов’язані з виконанням вказаної операції від зарядів віддаляти на безпечну відстань (укриття);
– до закінчення робіт по встановленню ЕД в заряди і відходу людей на безпечну відстань джерело струму до магістральних проводів не приєднувати;
– при влаштуванні електровибухових мереж передбачати заходи захисту їх від дії грозових розрядів.
– перед грозою ділянкові проводи від’єднувати від магістральних ліній, ділянкові проводи розвести в сторони і ізолювати;
– не розміщувати проводи електровибухових мереж ближче 200 м від електричних станцій, електрифікованих залізниць і потужних радіостанцій;
– підривні ручки (ключі) від ПМ, а також джерела струму зберігати під охороною чатового і видавати за наказом керівника робіт;
– перед приєднуванням омметра до мережі для перевірки останньої попередньо впевнитися в його справності;
– перевірку електровибухових мереж омметром виконувати тільки після відходу усіх людей від місць розміщення зарядів;
– кінці магістральних проводів на станції тримати ізольованими з підв’язаними до них бирками, які вказують від якої групи зарядів ідуть ті інші проводи;
– в умовах можливого застосування ядерної зброї магістральні проводи ЕВМ закопувати в ґрунт на глибину не менше 15–20 см, ділянкові проводи розміщувати прикриваючи елементами і надійно кріпити;
– перед виконанням вибуху після відходу всіх підривників на безпечну відстань або в укриття подавати команду “Приготуватися”, по якій магістральні проводи звільняються від ізоляції і приєднуються до підривної машинки, підривна машинка заряджається;
– після перевірки виконання попередньої команди подавати команду “Вогонь”, по якій виконується включення підривної машинки в електровибухову мережу;
– при виконанні групових вибухів електричним способом перевірку вибуху виконувати одній людині;
– при відказі відключати кінці магістральних проводів від ПМ, за ізолювати їх і розвести в сторони, здати під охорону ручку (ключ) від машинки і після цього вияснити причину відказу, підходити до зарядів що відказали дозволяється не раніше ніж через 5 хв.;
– при виконанні робіт з ЕД сповільненої дії до зарядів що відказали можна підходити не раніше ніж через 15 хв. з моменту, коли по розрахунку повинен би здійснитися вибух.
ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ ТА ЗАВДАННЯ НА СП
Викладач нагадує тему, мету заняття та основні положення матеріалу. Відповідає на запитання і нагадує, що відмінне знання засобів та приладів електричного способу підривання є важливим фактором у забезпеченні успіху вибуху.
Під час самостійної підготовки накреслити зростки проводів. Вивчити рекомендовану літературу.
Старший викладач кафедри військової
підготовки офіцерів запасу
працівник ЗСУ В.П.Демчук
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора