Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вступ. Загальні відомості про водні перешкоди і переправи
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Інші
Група:
ПМК
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЛЕКЦІЯ
по дисципліні: Переправи
ТЕМА 1: Вступ. Загальні відомості про водні перешкоди і переправи
Розглянуто на засіданні ПМК кафедри
Протокол № ______ від “___” ________2007 р.
м. Кам'янець – Подільський
2007р.
Тема 1: Вступ. Загальні відомості про водні перешкоди
і переправи.
Заняття 1: Загальні відомості про водні перешкоди і переправи
Навчальні та виховні цілі :
1. Вивчити загальні відомості про водні перешкоди і переправи.
2. Ознайомити студентів з основними видами переправ.
3. Формувати у студентів уміння приймати рішення щодо організації та утримання переправ
Час: 2 години
Місце: клас переправ
Навчально-матеріальне забезпечення:
1.Лектор, слайди по темі.
2.Стенди
Література:
1.Бойовий статут Сухопутних військ Ч-1, глава „Переправи”
2.Інженерне забезпечення форсування рік. Лисухін
3. Обладнання і утримання переправ військ. Видав. 1980 Егоров
Послідовний перелік питань та методика їх відпрацювання
Перелік навчальних питань
Методика відпрацювання
1. Вступ. Значення водних перешкод в сучасній війні-20 хв.
Перевіряється наявність студентів.
Оголошується тема, мета, навчальні питання заняття.
Питання викладаються методом розповіді – бесіди, при цьому необхідно звернути увагу на значення водних перешкод в сучасній війні.
Керівник заняття доводить до студентів
основні параметри водної перешкоди, які
її характеризують і мають вплив на переправу. Основні моменти керівник заняття дає студентам під запис.
2. Види та призначення переправ. Роль і місце переправ у загальному
комплексі завдань інженерного забезпечення бойових дій військ -35 хв.
Використовуючи слайди і стенди керівник заняття доводить до студентів, які існують види переправ, їх роль та значення в комплексі інженерного забезпечення бойових дій військ .
3. Організація обладнання і утримання переправ-20 хв.
4.Заключна частина-5хв.
Питання викладається методом розповіді- бесіди.Розглядаючи один із видів переправ пояснити, які завдання виникають при обладнанні і утриманні
переправ.
Підводяться підсумки заняття.
Даються відповіді на запитання.
Визначається завдання на самопідготовку.
Порядок підведення підсумків заняття:
Нагадати тему і навчальні цілі заняття, вказати ступень їх досягнення.
Відмітити позитивні сторони заняття, вказати недоліки та намітити шляхи їх усунення.
Оголосити тему наступного заняття.
Відповісти на питання студентів.
- Визначити завдання на самостійну підготовку.
Зміст завдання на самостійну підготовку:
Законспектувати матеріал лекції та положення Бойового статуту СВ ч-1
глава „Переправи”
Вивчити главу IV „ Способи переправи військ і види переправ “ Лисухін А.
“ Інженерне забезпечення форсування рік” стор.56-73
Разробив викладач кафедри військової підготовки офіцерів запасу О.Маслов
Лекція обговорена та схвалена на засіданні предметно методичної комісії
Протокол № _____ від________________ 2007 р.
1.Вступ. Загальні відомості про водні перешкоди і переправи
Водні перешкоди з інженерними загородженнями на них, що прикриваються системою вогню, дозволяють створювати важкопрохідну оборону, знизити темп просування наступаючих військ, позбавити їх можливості ввести |в дію одночасно необхідні сили, стиснути маневр і створити сприятливі умови для ефективного застосування оборонних сучасних засобів поразки.
Значення водної перешкоди, з погляду складності її подолання військами, визначається:
-характером самої водної перешкоди і прилягаючої до неї місцевості; наявністю і станом підходів до зрізу води;
-станом погоди і часом доби; можливістю противника по зміні режиму і стану водної перешкоди з метою ускладнення умов її подолання;
-створенням штучних пропусків у результаті скидання води, руйнування гідротехнічних споруджень , створенням зон затоплення місцевості шляхом зведення тимчасових гребель, руйнуванням дамб, а також ступенем розвитку оборони противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі.
Характер водної перешкоди у свою чергу визначається, її шириною, водним і льодовим режимом (швидкість течії, меженний стан, стан паводка, чи льодоходу,льодоставу), глибиною і перетином русла, можливістю виникнення вітрових хвиль, властивостями ґрунту дна і берегів, висотою і крутістю берегів і наявністю берегових дамб і ін.
Ширина водної перешкоди є основним чинником, що характеризує її як перешкоду. Від ширини залежить потреба в переправних засобах (кількість і вид засобів), спосіб переправи, тривалість переправи, можливість підтримки військ, що переправляються, вогнем з вихідного берега, організація прикриття засобами ПВО.
По ширині водні перешкоди умовно розділяються на: вузькі (до 40 -60 м), середні (до 200 м), широкі (до 600 м) і великі (понад 600 м).
В основі цієї класифікації лежить розходження в способах переправи, видах і умовах застосування переправно-мостових засобів і можливостях військ по забезпеченню форсування.
Вузькі водні перешкоди подолаються, як правило, шляхом зведення механізованих і низьководних мостів. Середні водні перешкоди в залежності від тактичних умов можуть подолатися десантним і поромним способами. Широкі водні перешкоди подолаються, як правило, десантним і поромним способом, а в сприятливих умовах для переправи головних сил і на шляхах висування і маневру військ можуть наводитися наплавні і комбіновані мости.
Для подолання великих водних перешкод можуть використовуватися крім переправно-десантних і поромних засобів також десантно-висадочні засоби і кораблі військових флотилій.
На території України водні перешкоди шириною до 20 м зустрічаються через кожні 5—10 км, і вони складають близько 80% від загального числа водяних перешкод; через 40—50 км зустрічаються водяні перешкоди шириною 20—50 м, що складають 16% перешкод і через 100— 200 км зустрічаються водяні перешкоди шириною більш 100 м — приблизно 4% перешкод.
Глибина водної перешкоди в значній мірі визначає спосіб переправи. Відповідно до цього по глибині водні перешкоди розділяють на мілкі (до 1,5 м), глибокі (до 5 м) і дуже глибокі (понад 5 м).
Водні перешкоди глибиною до 1,5 м подолають при сприятливих ґрунтах танками убрід (колісною технікою до 0,8 м). При глибинах до 5 м можлива переправа танків по дну і будівництво низьководних мостів. На водних перешкодах глибиною більш 5 м. наводяться наплавні і комбіновані мости.
Швидкість течії водних перешкод впливає на тривалість рейсів переправних засобів, на організацію улаштування переправ, на вибір способів пересування поромів і визначає можливість застосування бойових машин, що плавають, і переправних засобів за умовами їхньої керованості. Відповідно розрізняють водні перешкоди зі слабким плином (до 0,5 м/с), із середнім (до 1 м/с), швидким (до 2 м/с) і з дуже швидким плином (понад 2,0м/с).
Слабкий плин звичайно не робить істотного впливу на переправу військ. На водних перешкодах із середнім плином можуть застосовуватися усі види бойових машин, що плавають. Переправа через ріки зі швидким плином, як правило, неможлива на бойових машинах, що плавають. На цих ріках виникають також труднощі в експлуатації транспортерів, що плавають, особливо при виході їх на берег, ускладнюється причалювання й утримання поромів у берега під навантаженням (розвантаженням). При подоланні водяних перешкод з дуже швидким плином неможлива переправа танків по дну, виникає необхідність у застосуванні спеціальних засобів і збірних схем мостів і поромів.
Варто мати на увазі, що швидкість течії тих самих рік може різко змінюватися в короткий термін. Так, наприклад, у повіддя, коли на різних ріках витрата води може перевищувати меженний рівень у 10—30 разів, швидкості течії можуть зростати від 2 до 7 разів, а рівень води піднятися на 5—15 метрів. Ріки при цьому широко розливаються, затопляючи заплави і долини. Особливо показові в цьому відношенні Закарпатські (гірські) ріки. Але і на Західному ТВД зміни у швидкості течії можуть бути значні. Так, на р. Рейн швидкість межувань складає 1,2—1,6 м/с, а з квітня по серпень вона підвищується до 3,8 м/с.
Вітрове хвилювання на водних перешкодах при визначеному ступені його інтенсивності може значно ускладнити експлуатацію переправних засобів і наплавних мостів цілком виключити можливість їхнього застосування. Вітрове хвилювання може приводити до зниження швидкості руху переправних засобів, небезпеки чи перекидання заливання їхньою водою, ускладнити навантаження техніки на пороми і вивантаження її, ускладнити вихід машин, що плавають, на берег, ускладнити керування засобами на воді. Значне вітрове хвилювання може викликати руйнування поромів.
В умовах вітрового хвилювання в понтонерів, що обладнають міст, може розвиватись морська хвороба, а пропуск навантажень по мосту ускладнюється і стає неможливий узагалі. При значному хвилюванні можуть відбуватися неприпустимі перенапруги несучої конструкції мостів.
У практиці гідрометеорологічної служби силу вітрового хвилювання прийнято характеризувати дев'ятибальною шкалою. Діапазон можливого вітрового хвилювання на широкій і великій водній перешкодах звичайно не виходить за межі п'яти балів
При вітровому хвилюванні до I бала особливих труднощів у застосуванні переправно-мостових засобів не виникає. Експлуатація переправних засобів і наплавних мостів при вітровому хвилюванні більш 3 балів практично неможлива.
Крутість берегів водяних перешкод може обмежити використання різних переправно-мостових засобів знизити успіх їхнього чи застосування викликати збільшення обсягу робіт з улаштування переправ у зв'язку з необхідністю пристрою з'їздів і виїздів у крутих і стрімчастих берегах.
По крутості берегів водяні перешкоди розрізняються на перешкоди з пологими берегами (до 15°), крутими (до 25°) і стрімчастими (понад 25о). На пологих берегах вихід бойової техніки і транспортерів, що плавають, не викликає труднощів.
Льодохід на водній перешкоді, навіть при малій його інтенсивності викликає значні ускладнення в застосуванні переправно-мостових засобів. Він приводить до зниження швидкості руху засобів, що плавають, необхідності використання спеціальних способів пересування поромів, проведення заходів щодо захисту переправних засобів, наплавних мостів і мостів на твердих опорах від льоду й ін.
На умови улаштування переправ і експлуатації переправно-мостових засобів впливає в першу чергу щільність льодоходу. Щільність льодоходу на ділянці ріки визначається відношенням сумарної площі льоду на розглянутій ділянці до площі поверхні води. Щільність льодоходу оцінюється за даними чи аерофотознімання візуально.
В умовах льодоходу з щільністю від 0,2 до 0,4 необхідне дообладнування самохідних переправних засобів для захисту їх від льоду, ускладнюється вихід машин з води, потрібно використання спеціальних способів пересування поромів по воді. Наплавні мости можуть експлуатуватися при льодоході з щільністю до 0,3, однак при будь-якому льодоході необхідне проведення спеціальних мір для захисту моста і пропуску льоду При щільності льодоходу більш 0,4 застосування звичайних переправно-мостових засобів стає неможливим.
Найбільш складні умови для подолання водних перешкод створюються при льодоході, повідді, високих (більш 2 м) стрімчастих берегах і дуже швидкому плині.
Серед вузьких, найбільш розповсюджених водяних перешкод, в особливу групу варто виділити канали Найбільше поширення мають судноплавні, зрошувальні (іригаційні) і осушувальні канали Серед судноплавних каналів, що представляють собою штучні водні шляхи, розрізняють морські канали, що з'єднують моря попелиця скорочення довжини шляху, і канали внутрішнього плавання.
На прямолінійних ділянках ширина судноплавних каналів не змінюється і влаштовується порядку 17—25 м, у нових каналах до 50 м На криволінійних ділянках ширина каналу збільшується. Глибина суднохідних каналів постійна по їхній довжині і складає від 0,6 до 5,0 м, 2,5—3,0 м. Морські канали мають ширину від 45 до 300 м при глибині 10—14 м Брівка каналу може підніматися над рівнем води від 0,2 до 2 0 м. Швидкість течії на судноплавних каналах не перевищує звичайно 0,3—0,8 м/с.
На судноплавних каналах із за крутих берегів, обвалувань і щодо великої глибини важко застосовувати самохідні переправно - десантні засоби, наплавні і механізовані багатопролітні мости. При будівництві мостів через канали звичайно приходиться зводити опори спеціальних конструкцій (пальово-рамні і баштові) чи застосовувати збільшені прольоти, що відрізняються підвищеної трудомісткістю зведення.
Зрошувальні й осушувальні канали, що мають звичайно ширину, що не перевищує 20 м і глибину до 2 м, відносно просто можуть бути переборені убрід, за допомогою механізованих мостів чи по возводимим військами земляним перемичкам. Однак сильно розвинута система осушувальних і зрошувальних каналів при частому їхньому розташуванні на шляхах руху військ може створювати серйозні утруднення для пересувань військової техніки.
2. Види та призначення переправ . Роль і місце переправ у загальному комплексі завдань інженерного забезпечення бойових дій військ
В роки Великої Вітчизняної війни Радянська Армія показала небачені в історії зразки форсування водяних перешкод. З високою майстерністю були форсовані Дніпро, Вісла, Одер, Дунай, Ельба. При цьому більшість водяних перешкод були форсовані з ходу, в умовах успішного розвитку наступу і переслідування противника, що відходить, Наші війська без тривалої підготовки, по виходу до річки, захоплювали існуючі й обладнали нові переправи, стрімко переборювали водяні перешкоди, захоплювали плацдарми і продовжували рішучій наступ. Такі дії були можливі завдяки митецькому використанню місцевих плавзасобів і матеріалів, а також табельних переправних засобів, умінню в короткий термін обладнати різні види переправ.
В післявоєнні роки насичення Сухопутних військ різноманітною сучасною плаваючою бойовою і спеціальною переправно-мостовою технікою та можливості військ по наведенню в короткий термін різних видів переправ істотно зросли.
Під терміном «переправа» мають на увазі в першу чергу процес подолання водяної перешкоди.
У залежності від обстановки, наявності переправних засобів і характеру водяної перешкоди, війська можуть переправлятися десантно-поромним способом, убрід, по льоду , по мостах або по дну на глибоких бродах.
Десантно-поромний спосіб забезпечує максимальне розосередження військ у процесі переправи і, отже найменшу їхню уразливість від засобів поразки, а також дозволяє військам подолати водні перешкоди в бойових порядках найбільш близьких до тих, у яких вони ведуть наступ. Десантно-поромний спосіб застосовується при переправі розвід. органів, передових підрозділів, передових загонів і 1-х ешелонів військ. При подоланні широких і великих водних перешкод, при недостачі понтонних парків, а також з метою зниження уразливості переправ десантно-поромним способом можуть переправлятися і головні сили військ.
Мостовий спосіб забезпечує найбільшу пропускну здатність переправ і є основним способом при подоланні вузьких перешкод військами і при переправі через середні ріки головних сил військ
Порівнюючи поромний і мостовий способи переправи по їхній пропускній здатності при використанні того самого кількості матеріальної частини, варто сказати, що чим менше ширина водної перешкоди, тим менш вигідний поромний спосіб. По пропускній здатності поромний і мостові способи вирівнюються при ширині водної перешкоди більш 500 м. Однак варто мати на увазі, що пропускна здатність поромної переправи залежить також від швидкості течії й інтенсивності вітрового хвилювання. Зокрема, з підвищенням швидкості течії може виникати необхідність організації переправи зі зносом за течією і збільшення числа засобів моторизації пересування по воді (буксирно-моторних катерів), які виділяються на кожен пором, що у свою чергу може привести до скорочення числа використовуваних поромів і отже, до зменшення пропускної здатності поромної переправи.
Переправи у брід, по льоду і по дну повинні застосовуватися для переправи 1-х ешелонів військ, завжди, коли це можливо по характеру водної перешкоди, тому що це дозволяє зберегти табельні переправно-мостові засоби для подолання більш складних водних перешкод. Однак на військових шляхах для забезпечення більшої їхньої надійності, пропускній здатності і незалежності від зміни режиму водяних перешкод переправи убрід, по льоду і по дну звичайно заміняють мостовими переправами.
Переправою називається ділянка водної перешкоди з прилеглої до неї місцевістю і необхідними переправно-мостовими й іншими засобами, обладнана для подолання водяної перешкоди військами одним з можливих способів.
У залежності від використовуваних засобів і застосовуваних способів переправи розрізняють наступні види переправ:
а) десантні переправи на бойових машинах, що плавають, на самохідних переправно-десантних засобах, на десантних човнах; на висадочних засобах БМП-1(2,3) БТР-70(80); БРДМ ; БМД ; ПТС-2
ДЛ-10; НЛ-8.
б) поромні переправи на спеціальних амфібійних поромах, на поромах, що збираються з понтонних парків, і поромах з місцевих плавзасобів ПМП , ПММ-2.
в) мостові переправи, що можуть бути у виді наплавних мостів, що наводяться з понтонних парків чи барж; у виді мостів на жорстких опорах (механізованих мостів, розбірних мостів, низьководних, постійних мостів), а також у виді комбінованих мостів;
г) переправи убрід;
д) переправа танків по глибоких бродах чи під водою;
е) льодові переправи
Переправа будь-якого виду в тактичному й організаційному відношенні містить у собі наступні обов'язкові елементи:
- обладнані основні і запасні створи (напрямку руху військ через водну перешкоду) із засобами, спорудами, що безпосередньо забезпечують переправу військ;
- підходи до створів і інших елементів переправи;
- райони (місця) розташування підрозділів, що обладнають і містять переправу, резерву переправних засобів і конструкцій;
-позиції підрозділів наземного прикриття і протиповітряної оборони (у межах переправи);
- рокади на вихідному і протилежному берегах;
-елементи комендантської і рятувально-евакуаційної служби. Склад (ступінь розвитку) цих елементів може бути різним у залежності від виду переправи, його значимості й умов функціонування.
Для ефективної експлуатації переправи необхідно її улаштування в інженерному відношенні.
Характер і ступінь інженерного улаштування переправи залежить від виду переправи, тактичної обстановки, характеру водної перешкоди (гідрологічні і геологічні умови, водний режим) і тривалості дії переправи.
У загальному випадку до складу елементів інженерного улаштування, крім засобів, споруджень і пристроїв на створах переправ, що безпосередньо забезпечують переправу військ (плаваючі засоби, міст і ін.), можуть входити наступні пристрої і спорудження:
-Пристрої для орієнтування і регулювання руху на переправі (створні знаки, дорожні покажчики і т.п.);
-споруди на підходах (з'їзди, виїзди, причали і т.п.);
-пристрої і споруди, що забезпечують пересування військ у межах переправи (дороги, колонні шляхи, проходи в загородженнях, переходи через перешкоди і т.п.);
-споруди для захисту від льодоходу (огородження, регуляційні пристрої, льодорізи і т.п.);
-споруди для захисту дна і берегів від розмиву;
-протимінні пристрої (бони, мережі і т.п.);
-маскувальні пристрої (хибні переправи, об'єкти й ін.).
Сучасний наступальний бій є загальновійськовим боєм. Успіх у ньому досягається спільними зусиллями всіх родів військ і спеціальних військ. При цьому усі роди військ діють в інтересах загальновійськового бою, виконуючи властиві їм задачі.
Звідси випливає, що для успішного форсування рік у темпах сучасного наступального бою потрібно одночасно переправляти механізовані, танкові підрозділи й артилерію. У противному випадку бій на протилежному березі буде розвиватися повільно, що, природно, приведе до зниження темпу чи настання взагалі поставить під сумнів його успіх.
Сучасні переправні засоби, що плавають, БМП і бронетранспортери, а також можливість переправи танків по глибоких бродах і під водою значно підвищують можливості військ по подоланню річкових перешкод у ході наступу. Разом з тим збільшення у військах бойової техніки, особливо танків, викликає необхідність подальшого удосконалювання переправних засобів, а також поліпшення існуючих і вишукування нових, найбільш доцільних способів переправи.
У залежності від умов обстановки, наявності переправних засобів і характеру водяної перешкоди частини і підрозділи можуть переправлятися різними способами, а саме: десантом на танках, що плавають, бронетранспортерах, переправно-десантних засобах і на поромах; на мілководних ділянках— у брід; по мостах; у зимовий час — по льоду; танки, крім того, у сприятливих умовах — своїм ходом по глибоких бродах і під водою.
При наступі з подоланням водяних перешкод частинам і підрозділам призначаються ділянки форсування. Під ділянкою форсування розуміється частина річкової перешкоди і прилягаючої до неї місцевості, на якій підрозділ (частина) здійснює подолання її з боєм. При приступності берегів і прилеглої до них місцевості ділянки форсування звичайно вибираються у всій смузі наступу. При обмежених і стиснутих підходах до ріки ділянка форсування займає тільки найбільш зручну і вигідну частину водної перешкоди в межах цієї смуги.
У залежності від способу переправи на ділянках форсування частин і підрозділів обладнаються десантні, поромні переправи, переправи танків під водою, убрід, а узимку — переправи по льду. Крім того, війська що наступають використовують переправи, захоплені в противника.
Переправи обладнаються і забезпечуються переправними засобами в залежності від характеру підрозділів, що переправляються, і їхнього озброєння. При цьому варто прагнути до того, щоб підрозділу (обслуги, екіпажі) переправлялися в повному складі зі своєю штатною бойовою технікою. Цим і визначаються вид переправи, її вантажопідйомність і необхідне інженерне улаштування.
Десантні переправи.
Десантні переправи призначаються для переправи механізованих і артилерійських підрозділів, що діють у першому ешелоні, а також в авангардах і передових загонах. Це пояснюється тим, що сучасні самохідні переправно – десантні машини мають необхідну маневреність, здатні пересуватися по суші з маршовою швидкістю військ і можуть бути використані для переправи відразу ж після виходу до ріки. На десантних переправах можуть переправлятися і наступні ешелони. На цих переправах використовуються самохідні переправно-десантні машини (плаваючі автомобілі і транспортери), що забезпечують одночасну переправу десантом особового складу з їхньою бойовою технікою. Крім того, також можна застосовувати підручні матеріали. Ще більш вигідні для форсування умови створюються тоді, коли механізовані підрозділи оснащені бронетранспортерами, що плавають.
Рис.1 Десантна переправа
У цих випадках їм не вимагаються спеціальні переправні засоби, тому що ріку вони подолають на своїх штатних машинах. Таким чином, застосування бронетранспортерів, що плавають, значно розширило зміст десантного способу переправи військ. Завдяки цим новим засобам десантна переправа одержала свій, подальший розвиток.
Переправа підрозділів на бронетранспортерах, що плавають, хоча і відноситься до десантної переправи, але вона істотно відрізняється від переправи на самохідних переправно-десантних машинах. Бойова техніка, що плаває, на вихідний берег у цьому випадку не повертається, тому що переправа на них здійснюється не рейсами, а у виді послідовного потоку штатних бойових машин, що плавають.
Десантні переправи характеризуються ємністю, тобто здатністю переправляти за один рейс визначену кількість підрозділів з їх бойовою технікою. Ємність десантної переправи звичайно приймається з розрахунку переправи одним рейсом посиленої механізованої роти. На широких ріках при приступності берегів десантна переправа може бути створена на дві посилені механізовані роти, а іноді і на посилений батальйон.
Переправа військ на десантних засобах здійснюється шляхом послідовного здійснення рейсів.
При устаткуванні поромних переправ використовуються перевізні пороми з ПММ-2 та з понтонних парків. Вони призначені для переправи танків, артилерії, бронетранспортерів, автомобілів і іншої бойової техніки.
Переправа танків на поромах ПММ-2 у порівнянні з десантними переправами здійснюється з незначним уступом за часом понтонно-мостові підрозділи і підрозділи гусеничних самохідних поромів, виділені для улаштування поромних переправ, висуваються до ріки слідом за підрозділами першого ешелону. Поромні переправи створюються ємністю кожна з розрахунку забезпечення одночасної переправи всього танкового взводу чи артилерійської батареї (вогневого взводу).
На поромній переправі з перевізними поромами в залежності від ширини ріки може бути обладнано від однієї до декількох пар пристаней (причалів). На одній парі пристаней (причалів) базується один чи кілька поромів. Кількість поромів, що можуть базуватися на одну пару пристаней (причалів), залежить від ширини ріки, швидкості течії і часу, необхідного для навантаження (розвантаження) бойової техніки, і визначається розподілом тривалості рейса порома на час навантажування бойової техніки на пором.
У повний рейс самохідних переправно-десантних машин входять: навантаження бойової техніки на вихідному березі, з’їзд її у воду, рух від вихідного берега до протилежного, виїзд на берег, вивантаження бойової техніки,
з’їзд порожніх машин, що плавають, у воду, рух до вихідного берега, вихід з води і подача під навантаження. В окремих випадках, особливо на першому етапі форсування, самохідні переправно-десантні машини на берег можуть і не виходити.
При визначенні складу першого рейса в основу приймаються порядок, прийнятий для переправи, і наявність десантних переправних засобів. При цьому потрібно прагнути до того, щоб одночасно переправлявся весь підрозділ, інакше буде утруднене керування їм при виконанні бойової задачі. Визначаючи склад наступних рейсів, прагнуть до найкращого використання десантних переправних засобів і максимальній переправі військ.
До достоїнств десантних переправ варто віднести можливість переправи військ розосереджено на широкому фронті без перебудування бойового порядку. Це створює кращі умови для захисту переправ і військ, що переправляються, від засобів масової поразки і від звичайних засобів боротьби. Десантні переправи незалежно від ширини ріки обладнаються в короткий термін. Крім того, вони менш, ніж інші види переправ, прив’язані до обладнаних берегів, що полегшує маневр переправними засобами в ході форсування.
Переправа на десантних засобах є одним з основних способів переправи механізованих і артилерійських підрозділів, особливо на першому етапі форсування. При цьому питома вага десантних переправ у порівнянні з іншими переправами знаходиться в прямій залежності від ширини ріки. Ніж ширше водяна перешкода, тим більша кількість військ змушена переправлятися на десантних засобах, особливо на початку форсування, і, навпаки, чим вужча ріка, тим швидше центр ваги може бути перенесений на інші види переправ. На широких ріках, коли для наведення мостів понтонно-мостових парків буде недостатньо наводити мости чи недоцільно, переправно-десантному засобу можуть зробити вирішальне значення.
При форсуванні рік шириною до 100 м поромні переправи з понтонних парків обладнати недоцільно. У цих випадках після захоплення протилежного берега вигідніше відразу приступати до паводку чи зборці мостів, що значно прискорить переправу військ.
Переправа танків і іншої бойової техніки на поромних переправах здійснюється послідовно, рейсами. Танки, що складають черговий рейс-розрахунок, висуваються до берега, а наступні розташовуються укрито, на деякім видаленні від ріки, використовуючи для цього захисні і властивості місцевості, що маскують, (яри, чагарники, ліси й ін.). При цьому частина танків залучається для ведення вогню по уцілілим вогневих крапках противника. Щоб уникнути скупчення бойової техніки в переправ, завчасно встановлюється послідовність її виходу до ріки.
Поромні переправи обладнаються розосередження на широкому фронті. Цим досягається менша уразливість поромних переправ і артилерії, що переправляється від техніки вогню, авіації і ядерних ударів противника і створюються сприятливі умови для здійснення маневру уздовж водяної перешкоди. Пороми, володіючи великою вантажопідйомністю, дозволяють переправляти всю бойову техніку, що мається у військах.
Рис.2 Поромна переправа (варіант)
Таким чином, поромні переправи є надійним засобом подолання рік, а при форсуванні широких рік можуть з’явитися основним засобом переправи військ.
Переправа танків по глибоких бродах і під водою
Для підвищення темпу і досягнення раптовості форсування в сприятливих умовах і при твердих ґрунтах русла ріки обладнаються переправи танків по глибоких бродах і під водою. Цей спосіб переправи відносно новий, він був застосований під час Великої Вітчизняної війни. Так, у березні 1944 р. Один з танкових полків, що діяв як передовий загін, переборов р. Південний Буг по дну ріки своїм ходом. Глибина ріки на цій ділянці досягала 3 м, а ширина 250 м.
Герметизація танків у минулу війну здійснювалася за допомогою підручних засобів. Відпрацьовані гази приділялися по бляшаних трубах, що кріпилися на вихлопному отворі, і виводилися нагору вище рівня води.
В даний час спосіб переправи танків по глибоких бродах і під водою набува широкого застосування в багатьох арміях світу. Досить відзначити, що на навчаннях військ НАТО, що дислокуються у ФРН, переправа танків М-60 під водою здійснювалася на багатьох ріках, у тому числі і на р. Рейн у районі м. Кельн.
Цей спосіб переправи танків у тактичному відношенні має ряд переваг. Зокрема, при ретельній організації форсування може бути досягнута раптовість переправи великої кількості танків на широкому фронті в короткий термін. Варто врахувати і те, що в цьому випадку зменшується потреба в понтонно-мостових засобах і гусеничних самохідних поромах.
Мостові переправи.
На мостових переправах у залежності від конкретних умов наводяться наплавні, будуються низьководні і підвідні мости чи з заздалегідь заготовлених елементів збираються комбіновані мости.
Мостові переходи в порівнянні з іншими переправами володіють більшою пропускною здатністю усіх видів бойової техніки і є засобом масової переправи військ. Тому при форсуванні рік війська прагнуть захопити існуючі мости обладнати нові мостові переправи.
Для наведення наплавних мостів застосовуються понтонні парки, а також використовуються трофейні понтонно-мостові засоби. У сучасних понтонно-мостових парках усі підготовчі і складальні роботи безпосередньо на воді і під час наведення наплавних мостів у результаті високої механізації доведені до мінімуму. Тому наплавні мости наводяться в короткий термін і з незначною витратою сил.
Наплавні мости звичайно прагнуть наводити в нешироких місцях ріки, там, де маються сховані підступи і тверді положисті спуски до води і де досить розвита дорожня мережа, тобто поблизу існуючих мостових і поромних переправ. Однак приходиться враховувати, що саме на таких ділянках противник може установити загородження і підготувати вогонь. При недоліку часу, особливо при форсуванні рік з ходу, нерідко приходиться використовувати існуючу дорожню мережу, що веде до постійних переправ.
До наведення мостів приступають після того, як буде захоплена смуга берега, що забезпечує зборку поромів, тобто коли супротивник позбавлений можливості вести ружейно-кулеметний вогонь по місцю наведення моста.
Для переправи танків і важкої бойової техніки звичайно наводяться мости вантажопідйомністю 50-60т. При недоліку понтонних парків для переправи артилерії, бронетранспортерів і іншої автотракторної техніки можуть наводитися 16—20-тонні мости. Використання мостів різної вантажопідйомності зажадає при переправі військ, перегрупування танків для руху тільки по важкому мосту, а іншої бойової техніки— по легких мостах.
Це сильно ускладнить керування наступаючими частинами і підрозділами і їхня взаємодія.
На вузьких ріках для пристрою переходів, крім наплавних мостів, повинні широко використовуватися колійні механізовані чи мости комбіновані переходи з земляних насипів і елементів дерев'яних мостів.
Колійні механізовані мости дозволяють у ході бойових дій в обмежений час обладнати мостові переходи через перешкоду шириною до 35— 40м.
Наплавні і механізовані мости заміняються низьководними дерев'яними мостами, що будуються звичайно з заздалегідь заготовлених елементів, що сприяє швидкій їхній зборці.
Однак у бойових умовах не завжди представиться можливість організувати централізовану заготівлю елементів мостів. Крім того, доставка їх до місця будівництва на великі відстані представить великих труднощів, тому що буде потрібно велика кількість автомашин, що деякою мірою будуть гальмувати просування наступаючих військ,
Тому в ряді випадків прийдеться будувати мости з місцевих матеріалів. При цьому темп будівництва буде значно нижче. Але навіть у цих умовах низьководні дерев'яні мости будувати необхідно, тому що вивільняються понтонно-мостові парки, що можуть використовуватися для забезпечення форсування наступаючих військ на наступних ріках. Крім того, мости на твердих опорах мають більшу живучість і менш уразливі від ударів противника, чим мости, що наводяться з понтонно-мостових парків.
При сучасних засобах виявлення об'єктів, утримання переправ представляє великих труднощів навіть при добре організованому протиповітряному прикритті. Це обумовлено тим, що мостові переправи є об'єктом інтенсивного впливу як звичайними засобами поразки, так і високоточною сучасною зброєю.
При достатній кількості понтонних засобів мостові переправи можуть обладнатися в умовах обмеженої видимості і на широких ріках, але при надійній протиповітряній обороні, гарному маскуванню і проведенні інших захисних заходів.
Темп подолання вузьких рік і рік середньої ширини багато в чому буде залежати від кількості мостових переходів і часу їхньої готовності.
Безперебійність переправи по мостах забезпечується маневром ними на ділянці, форсування, переходом від бруківок до поромних переправ, а також пристроєм помилкових мостів. Найважливішим заходом щодо підвищення живучості мостових переправ як і раніше є протиповітряна оборона, що покликана надійно забезпечити прикриття військ, що переправляються, від ударів противника з повітря.
Мостові переправи, забезпечуючи безперервність руху і володіючи найбільшою пропускною здатністю, залишаються одним з найефективніших способів переправи військ і усіх видів бойової техніки через водяні перешкоди.
Переправа убрід
На ріках, що мають невелику глибину і твердий ґрунт берегів і дна, обладнаються переправи убрід. Їхнє використання вигідне у всіх випадках, тому що для улаштування не потрібно великих сил і багато часу. По пропускній здатності броди наближаються до мостових переправ. Однак найбільший інтерес броди представляють у тім відношенні, що дають можливість організувати переправу танкових підрозділів майже одночасно з початком загального форсування.
Броди виявляються шляхом опитування місцевих жителів, вивчення великомасштабних карт, аерофотознімків і потім уточнюються розвідкою на місці по характерних ознаках. Такими ознаками можуть бути дороги і тропи, що йдуть до ріки і продовжуються на протилежному березі, перепади води, розширення дзеркала води, особливо на прямих ділянках ріки, і т.д.
Переправі бойової техніки убрід передує ретельна інженерна розвідка ріки. Усі виявлені перешкоди (валуни, корчі, ями, топляки і т.п.) завчасно віддаляються, засипаються чи відгороджуються.Запроваджується цілиий комплекс мероприємств по забезпеченню переправи.
Рис.3 Переправа убрід
При слабких ґрунтах дна ріки і підходів до неї переправу військ убрід здійснювати все-таки можливо. Для цього необхідно підходи і дно ріки в місці улаштування броду зміцнити каменем, щебенем, гравієм, великим піском чи іншими матеріалами. Інакше брід швидко руйнується і стає непрохідним.
При переправі великої кількості бойової техніки обладнаються окремо броди для колісних і гусеничних машин. При цьому дно броду для переправи автомобілів повинне бути не тільки твердим, але і досить рівним.
Спуски до води повинні бути пологими, особливо виходи на протилежному березі, тому що стікаюча з машин вода, змішуючи з ґрунтом, утворить бруд. У результаті на крутих підйомах при виході з води колісні і навіть гусеничні машини буксують.
Переправа бойової техніки убрід здійснюється на малих швидкостях без переключення передач і без зміни напряму руху. Автомобілі і бронетранспортери рухаються по броду під деяким кутом до течії ріки в низову сторону, для того щоб уникнути затоплення водою радіаторів. Особливо небезпечна переправа при швидкості течії понад 2м/сек, тому що перед радіатора утвориться бурун, що заливає мотор. Крім того, сильний плин може збити з броду на глибоке місце техніку, що переправляється. Ширина броду повинна бути не менш 8—10 м. У цьому випадку можливий об'їзд зупиненої машини.
Для обслуговування і ремонту броду, особливо зі слабким ґрунтом, призначаються спеціальні підрозділи. Для витаскування застряглої бойової техніки їм у допомогу виділяються тягачі.
Переправа убрід на мілководних ріках, а іноді і на глибоких, що мають мілини, може з'явитися основним способом переправи наступаючих військ і їхньої бойової техніки.
Льодова переправа
У зимовий час, якщо товщина льоду може витримати бойову техніку, обладнають переправи по льоду). При достатній вантажопідйомності крижаного покриву подолання ріки військами не представляє великих труднощів. Однак і в цьому випадку буде потрібно обладнати спуски і сполучення льоду з берегом. Переправи обладнаються після ретельної розвідки і визначення несучої здатності льоду і з'єднання його з берегом.
Вантажопідйомністю льоду називається здатність витримувати вантажі, що переправляються, визначеної ваги. Вона залежить від структури льоду, його товщини і температури повітря. Товщина льоду річкової перешкоди неоднакова і непостійна. Крижаний покрив має велику товщину на ділянках ріки зі слабким плином (плесах), на глибоких місцях і там, де менше сніжний покрив. Отже, у цих місцях лід володіє і більшою несучою здатністю.
Більш тонкий лід може бути на перекатах, тобто на ділянках зі швидким плином, на фарватері, у місцях з торф'яним дном, у болотистих берегів і там, де сніжний покрив великої товщини.
Міцність льоду залежить від часу року і доби. Більш міцний він вночі і раннім ранком. Навесні, при тривалих відлигах, лід змінює свою структуру і стає пухким.
Вантажопідйомність льоду залежить також від хімічного складу води і різних домішок.
Разом з тим цей спосіб переправи має і ряд істотних обмежень. Насамперед він застосовний тільки на ділянках ріки, що мають зручні підходи до ріки і виходи з води, рівне з твердим ґрунтом дно (гравій, пісок і т.п.). На шляхах руху танків по дну ріки не повинне бути крутих і стрімчастих спусків, ям, лійок, валунів, що затонули предметів (колод, барж і ін.).
Необхідно враховувати і те, що для спеціальної підготовки танків до переправи по глибоких бродах і під водою буде потрібно зупинка їх перед рікою, а переправа може вироблятися тільки після ретельної розвідки і видалення з дна ріки природних перешкод і загороджень, для чого буде потрібно значний час.
До улаштування глибоких бродів і переправ танків під водою приступають після того, як нашими військами буде захоплений протилежний берег. Тому переправа танків на першому етапі форсування здійснюється на гусеничних самохідним і перевізних поромах. Танковому батальйону для успішного подолання ріки необхідно підготувати одну —двох таких переправ.
Після підготовки і позначення бродів (трас) приступають до переправи танків на малих швидкостях без переключення передач, зупинок і зміни напряму руху. Рух здійснюється в кільватерній колоні з ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора