Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Юридичний факультет
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ
ТА УПРАВЛІННЯ ІМЕНІ В. ЧОРНОВОЛА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА СПЕЦІАЛЬНИХ ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО
Методичні вказівки
до проведення семінарських занять для студентів базового напрямку
спеціальності : 6.060100 “ Правознавство”
Львів 2007
Укладач: к.е.н., доцент _______________
Рекомендовано до друку
методичною радою ___________________
Протокол № 3
від ___.________2007р.
Відповідальний за випуск: ______________________________
Рецензент: _____________________
Редактор: ___________________
Коректор: ________________
СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ – 16 год.
№
заняття
Зміст (теми) заняття
Кількість годин
1
2
3
Модуль 1
2.
ТЕМА № 1 Предмет, система, метод, принципи земельного права України.
2
3.
ТЕМА № 2 Земельні правовідносини. Джерела земельного права України
2
4.
ТЕМА № 3 Право власності на землю. Право землевикористання та його види.
2
5.
ТЕМА № 4 Гарантії та обмеження прав на землю. Правове регулювання приватизації земель.
2
Модуль 2
6.
ТЕМА № 5 Правове використання земель сільськогосподарського призначення.
2
7.
ТЕМА № 6 Правовий режим земель житлової та громадської забудови. Праве регулювання використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.
2
8.
ТЕМА № 7 Правий режим земель лісогосподарського призначення та земель водного фонду. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
2
9.
ТЕМА № 8 Правове регулювання ринкового обігу земельних ділянок. Охорона земель.
2
Всього
16
Семінарське заняття №1
2 години
Предмет, система, метод, принципи земельного права України.
1.Поняття і предмет земельного права.
2. Система земельного права.
3. Методи земельного права.
4. Принципи земельного права.
5. Наука земельного права.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на визначення земельного права як самостійної галузі права, яка включає в себе сукупність (систему) встановлених і санкціонованих державою норм, що регулюють суспільні відносини щодо земельних питань, з метою забезпечення науково обґрунтованого, раціонального використання і охорони земель, створення умов підвищення їх ефективності, закріплення законності у сфері земельних відносин.
Завданням земельного права є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель; дотримання рівноправності всіх форм власності на землю і господарювання; збереження та відтворення родючості ґрунтів; поліпшення природного середовища; охорона прав громадян, підприємств, організацій на землю.
Предметом земельного права є суспільні відносини щодо землі як натуральної економічної цінності з корисними для суспільства споживчими властивостями.
Метод правового регулювання — це способи юридичного впливу на поведінку учасників земельних відносин. У метод земельного права входить регулювання земельних відносин, а конкретно — надання прав і покладання обов’язків, нагляд за їх виконанням, у тому числі примусових державних заходів, і регламентація порядку їх застосування як при юридичній рівності сторін, так і при владних повноваженнях однієї із сторін.
Земельне законодавство базується на принципах: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків передбачених законом; забезпечення раціонального використання і охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки.
Норма земельного права – це загальнообов’язкове правило поведінки, якого повинні дотримуватись усі учасники земельних відносин. Це правила, зразки, еталони поведінки учасників земельних відносин, які складають зміст земельного права. Зовнішній вираз вони отримують у статтях нормативно-правових актів. За характером припису і способом впливу земельно-правові норми поділяються на: зобов’язуючі, забороняючі, уповноважуючі.
Інститут земельного права – це сукупність відокремлених юридичних норм, які регулюють однорідні земельні відносини. Хоча інститути земельного права є підрозділами даної галузі права, вони мають відносну самостійність і стійкість.
Під системою земельного права як галузі права України розуміється сукупність органічно пов’язаних між собою земельно-правових інститутів, які розміщені в певній послідовності залежно від функцій, які вони виконують у регулюванні земельних відносин. Відповідно до поділу на загальні та спеціальні інститути загальні інститути у своїй сукупності складають загальну частину земельного права, а спеціальні – особливу.
Земельне право є самостійною галуззю. Але це питання відносне. Воно визначає лише особливе місце земельного права в системі права, своєрідне його положення серед інших галузей. Володіючи специфічними рисами і характерними ознаками, земельне право в цей же час залишається складовою частиною права в цілому і знаходиться у взаємному зв’язку і обумовленості з іншими галузями (з різними в різній мірі).
Питання для самоконтролю знань
Яка роль земельного права у забезпеченні реалізації земельної реформи?
Як характеризується земельне право як самостійна галузь права?
Що таке земельне право?
Які завдання стоять перед земельним законодавством?
Що є предметом земельного права?
Які є методи правового регулювання земельних відносин?
Чим характеризується імперативний метод правового регулювання?
Чим характеризується диспозитивний метод правового регулювання?
Які є принципи земельного права, як вони характеризуються?
Що таке норма земельного права?
Як поділяються земельно правові норми за характером припису і способом впливу?
Як поділяються земельно - правові норми за характером взаємодії?
Що таке інститут права?
Як класифікуються інститути права?
Яка система земельного права?
Як співвідноситься земельне право з іншими галузями права?
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и екологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Семінарське заняття №2
2 години
Земельні правовідносини. Джерела земельного права України.
1. Поняття та види земельних правовідносин.
2.Суб”єкти, об”єкти та зміст земельних правовідносин.
3. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
4. Поняття і класифікація джерел земельного права.
5. Закони як джерело земельного права.
Підзаконні акти як джерела земельного права.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що земельні відносини – це фактичні суспільні відносини, які є результатом вольової поведінки людей щодо землі, врегульовані відповідними нормами права, тобто такі, які виникають, здійснюються і припиняються відповідно до норм земельного права.
Регулюванням земельних відносин держава закріплює і розвиває існуючі земельні відносини таким чином, щоб вони сприяли вирішенню питань задоволення потреб суспільства і створення добробуту для народу України. Встановлюючи для учасників господарської діяльності відповідні права і обов’язки, земельне право надає їм характер земельних відносин.
Класифікацій земельних відносин є багато, проте найбільш доцільними є класифікації за інститутами земельного права та залежно від матеріального або процесуального характеру відносин.
Класифікація за основними інститутами дозволяє виділити: земельні відносини у сфері власності на землю; земельні відносини у сфері управління земельним фондом; охоронні земельні відносини.
Залежно від матеріального або процесуального характеру відносини поділяються на матеріальні та процесуальні.
Суб'єктами земельних відносин (носіями прав і обов'язків) є державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні особи і громадяни.
Загальним об’єктом земельних відносин є земля. Але залежно від виду земельних відносин його об'єктом можуть бути всі землі України або їх частина, конкретна земельна ділянка, контур.
Основою виникнення, зміни та припинення земельних відносин є передбачені норми земельного права – юридичні факти.
Юридичний факт — це обставина, з якою пов’язують виникнення, зміну чи припинення відносин.
Змістом земельних відносин є права і обов’язки, які передбачені нормами земельного права, згідно з якими повинні діяти учасники земельних відносин.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що термін «джерело права» служить для визначення різних форм, в яких знаходиться вираження волі держави при встановленні норм права. Щоб стати нормою права, вона повинна набути певного зовнішнього виявлення в нормативно-правових актах державної влади.
Нормативно-правові акти видаються безпосередньо державою і її органами. Для того щоб нормативний акт став джерелом земельного права, він повинен: бути носієм державної владної сили; мати нормативний характер багаторазової дії; бути обов’язковим для виконання всіма юридичними особами і громадянами, які вступають у земельні відносини.
Джерела земельного права за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні нормативні акти.
Закон як джерело земельного права – це нормативний акт, який регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу. Закони приймаються найвищим органом державної влади – Верховною Радою України.
Підзаконні нормативні акти – це нормативні акти, які приймаються на основі законів і служать для уточнення і деталізації законів. Ці акти вважаються дійсними, якщо вони не суперечать відповідному закону і прийняті органами держави в межах їх компетенції в галузі регулювання земельних відносин.
Нормативні акти, як правило, вступають у силу після їх опублікування. Офіційними виданнями нормативних актів є: для законів – “Відомості Верховної Ради України”, “Офіційний вісник України”, газети “Голос України” і “Урядовий кур’єр”, для підзаконних актів на рівні Кабінету Міністрів – “Збірники постанов Уряду України” .
Питання для самоконтролю знань
Що таке земельно-правові норми?
Які є види норм права?
Як поділяються земельно-правові норми за регулятивним призначенням?
Як поділяються земельно-правові норми за змістом і спрямованістю?
Що входить у склад встановлюючих земельно-правових норм?
Що входить усклад регулятивних земельно-правових норм?
Що входить у склад правоохоронних земельно-правових норм?
Що входить у склад спеціальних земельно-правових норм?
Що таке земельні відносини, як вони регулюються?
Як класифікуються земельні відносини за інститутами земельного права?
Які особливості земельних відносин у сфері власності та користування землею?
Які особливості земельних відносин у сфері управління земельним фондом?
Які особливості охоронних земельних відносин?
Хто є суб’єктами земельних відносин?
Які є об’єкти земельних відносин?
Які є підстави виникнення, зміни та припинення земельних відносин?
Що таке “джерело земельного права”?
Яким вимогам повинен відповідати нормативний акт, щоб він став джерелом права?
Як класифікуються джерела права?
Хто і в якому порядку приймає закони?
Коли і на якій основі Укази Президента України мали силу закону?
Хто приймає підзаконні акти? Яке їх завдання?
Які існують види систематизації законодавства?
Як можна охарактеризувати Конституцію України як основне джерело земельного права?
Як можна охарактеризувати Земельний кодекс України як джерело земельного права?
Чи діяльність судів є джерелом земельного права? Чому?
Охарактеризуйте інші закони (крім Конституції та Земельного кодексу) як джерела земельного права.
Які форми, залежно від того, хто їх приймає, можуть мати підзаконні акти, який порядок введення їх у дію?
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
Семінарське заняття №3
2 години
Право власності на землю. Правове регулювання приватизації та паювання земель.
1. Форми права власності на землю.
2. Суб”єкти та об”єкти права власності на землю.
3. Підстави та порядок виникнення права власності на землю.
4. Права та обов”язки власників земельних ділянок
5. Поняття та принципи права землекористування.
6. Порядок приватизації земель.
7. Суб”єкти, об”єкти та форми приватизації земель.
8. Паювання земель.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що право власності ( це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном чи результатами діяльності суб'єктів власності.
Власність в Україні має три форми (ст. 41 Конституції України): право приватної власності, право державної та комунальної власності. Відповідно і власність на землю визначена п.3 ст.78 Земельного кодексу України в трьох перелічених формах власності. Кожна форма власності формується відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Під змістом права власності на землю розуміють сукупність прав і обов’язків, які належать власнику землі. Ці права відображають природу власності на землю і спрямовані на охорону інтересів народу.
У склад сукупності прав, які складають право власності на землю, входять права володіння, користування і розпорядження.
Право володіння як елемент змісту права власності на землю – це право фактичного (фізичного та господарського) панування над певною земельною площею, ділянкою. Фактичне володіння цими об'єктами дозволяє власникові здійснювати право користування ними.
Право користування, як елемент змісту права власності, полягає в можливості отримувати із землі корисні властивості з метою найбільш повного задоволення загальнонародних інтересів.
Право розпорядження як елемент змісту права власності на землю полягає в можливості передавати землю у власність або управління інших осіб і таким чином змінювати її юридичну долю. Здійснюючи це право, власник землі учиняє гарантовані йому законом дії, спрямовані на зміну юридичного статусу, економічного призначення чи стану земельної ділянки, передачу її у власність, шляхом продажу, дарування, застави, заповіту та ін.
Право приватної власності на землю в Україні є похідним від права власності на землю українського народу і визначається як система юридичних норм та інших правових засобів, які регулюють земельні відносини та забезпечують реалізацію повноважень власників щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Право комунальної власності виникло відповідно до введення в правове поле України поняття територіальної громади. Відповідно до статті 140 Конституції України територіальна громада ( це жителі села чи добровільне об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста, які самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Причому територіальна громада здійснює місцеве самоврядування як безпосередньо, так і через відповідні органи: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Право державної власності на землю виражає і забезпечує загальні інтереси і може бути сформульоване як сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють належність землі (як і інших природних ресурсів) народу України в особі його представницьких органів, а також встановлюють порядок придбання, використання та відчуження земель.
Державна форма власності на землю вирізняється надзвичайно важливою особливістю: вона виступає у вигляді права власності українського народу (ст. 13 Конституції України). Держава наділена найширшою компетенцією щодо здійснення прав земельного власника.
У нашій державі суб'єктами права можуть бути:
– індивіди (фізичні особи), серед яких виділяють такі групи: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства;
– юридичні особи, засновані громадянами України, та іноземні юридичні особи;
– територіальні громади сіл, селищ, міст;
- держава.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.
Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Об’єктом права власності та користування землею є земельні ділянки, які мають різноманітні розміри, характер використання і призначення. Розміри ділянок визначаються законодавством або техніко-економічними показниками організації конкретного виробництва.
Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, які поширюються в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, і розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи, а на земельні ділянки територіальних громад - районні та обласні ради.
Питання для самоконтролю знань
Що є правовою основою власності в Україні?
Які є форми власності на землю в Україні?
Який зміст права власності на землю?
Чи повертається земля колишнім власникам землі або їх спадкоємцям?
Що є об’єктом права власності на землю?
Хто є суб’єктом права власності на землю?
Яке право власності на землю мають громадяни України?
Яке право власності на землю мають юридичні особи України?
Чи мають право власності на землю в Україні іноземні громадяни та особи без громадянства?
Чи мають право власності на землю в Україні іноземні юридичні особи та іноземні держави?
Який зміст документа, що посвідчує право власності на землю?
Що таке спільна сумісна власність? Які її особливості?
Що таке спільна часткова власність? Які її особливості?
Які права і обов’язки власників земельних ділянок?
Які особливості права комунальної власності на землю?
Які особливості права державної власності на землю?
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
Екологічне і земельне право України : Практикум для студентів юрид. вузів і фак.-К: Юрінком Інтер, 1998.
Носік В.В. Право власності на землю Українського народу.-Юрінком Інтер, 2006.
Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
Долинська М.С. Земельні відносини у нотаріальному процесі / Довідник нотаріуса ; 4 за 2006 рік .- Київ, Істина, 2006 р.
Семінарське заняття №4
2 години
Право постійного користування землею та право оренди землі. Гарантії та обмеження прав на землю
1. Суб”єкти та об”єкти права постійного землекористування.
2. Виникнення та припинення права постійного землекористування.
3. Права та обов”язки землекористувачів.
4. Поняття та юридичні ознаки оренди землі.
5. Договір оренди земельної ділянки .
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що право користування землею включає в себе право володіти і користуватись певною земельною ділянкою, визначати її внутрішню організацію (поділ на поля, ділянки для господарських споруд тощо), зводити будівлі, вирощувати рослини, вести господарську діяльність іншого виду, добувати корисні копалини (деякі вільно, інші з дозволу і під контролем відповідних державних органів) і т. д.
Право користування землею тісно пов'язане з державною і комунальною власністю на землю.
Користування землею може бути постійним або на умовах оренди.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель, що перебувають у комунальній та державній власності, юридичним особам, що належать до комунальної та державної власності, а також громадським організаціям інвалідів України, їх підприємствам (об’єднанням), установам та організаціям.
Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Земельні ділянки можуть передаватись в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній або без них.
Відповідно до Закону України „Про оренду землі” орендодавцями землі можуть бути: громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки або уповноважені ними особи; для земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, – сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; для земельних ділянок, що перебувають у державній власності, - районні, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути:
а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;
б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;
в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.
Умови оренди земельної ділянки визначаються договором оренди землі – договором, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Орендована земельна ділянка або її частина, за згодою орендодавця, може передаватись без зміни її цільового призначення в суборенду на строк, що не може перевищувати строку, визначеного договором оренди.
Питання для самоконтролю знань
Що таке право користування землею?
Коли можна приступати до користування землею?
Який документ посвідчує право користування землею, який його зміст?
Які права землекористувачів?
Які обов’язки землекористувачів?
Хто може бути постійним користувачем землі?
Що таке оренда земельної ділянки?
Хто може бути орендодавцем?
Хто може бути орендарем?
Що є об’єктом оренди землі?
На який термін може надаватись земля в оренду?
Що таке суборенда, які особливості укладання договору суборенди?
Які є форми орендної плати за землю, який вона може мати розмір?
Який зміст договору оренди земельної ділянки?
Який порядок укладення договору оренди землі?
Що таке концесійний договір, з ким і на який термін він може бути укладений?
Рекомендована література:
1. Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
Екологічне і земельне право України : Практикум для студентів юрид. вузів і фак.-К: Юрінком Інтер, 1998.
Носік В.В. Право власності на землю Українського народу.-Юрінком Інтер, 2006.
Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
Долинська М.С. Земельні відносини у нотаріальному процесі / Довідник нотаріуса ; 4 за 2006 рік .- Київ, Істина, 2006 р.
Семінарське заняття №5
2 години
Правове використання земель сільськогосподарського призначення
1. Поняття, склад земель сільськогосподарського призначення.
2. Пріоритет земель сільськогосподарського призначення в системі інших категорій земель.
Суб’єкти сільськогосподарського землекористування.
Форми власності на землі сільськогосподарського призначення.
Користування землями сільськогосподарського призначення..
Припинення права користування земельними ділянками.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам і навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.
Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.
Державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вони можуть орендувати земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб.
При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися внесенням до статутного фонду земельних ділянок їх засновників та придбанням земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної й комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права власності на земельну частку (пай).
Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, при чому іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.
Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті й пасовища.
Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.
Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування.
Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. На цих ділянках не допускається закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд. Тут можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від негоди. Після закінчення терміну оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.
Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.
Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.
Питання для самоконтролю знань
Яка ціль використання та склад земель сільськогосподарського призначення?
У чому суть пріоритетності земель сільськогосподарського призначення?
Які є суб’єкти та форми права власності на землі сільськогосподарського призначення?
Які є правові основи приватизації земель в Україні?
Який порядок приватизації земельних ділянок громадянами?
Який прядок паювання земель сільськогосподарських підприємств?
Що таке земельна частка (пай), яким документом вона посвідчується?
Як здійснюється реформування сільськогосподарських підприємств після проведення паювання земель?
Які організаційні форми підприємств рекомендується створювати при реформуванні сільськогосподарських підприємств після проведення паювання земель, які їх основні характеристики?
Які особливості створення фермерського господарства?
Який може бути склад земель фермерського господарства, чи ці землі можуть приватизуватись?
Що таке особисте селянське господарство, які особливості надання йому земельних ділянок?
Які особливості надання земельних ділянок для потреб садівництва та приватизації цих земельних ділянок?
Які особливості надання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби та городництва?
Які особливості права землекористування сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів?
Які особливості права несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю?
Рекомендована література:
1. Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
2. Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
3. Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
4. Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
5. Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
6.Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
7.Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
8.Долинська М.С. Земельні відносини у нотаріальному процесі / Довідник нотаріуса ; 4 за 2006 рік .- Київ, Істина, 2006 р.
Семінарське заняття №6
2 години
Правовий режим земель житлової та громадської забудови. Правове регулювання використання земель природно заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.
1. Поняття та склад земель житлової та громадської забудови.
2. Порядок використання земель житлової та громадської забудови.
3. Особливості права власності на землю та права землекористування земель житлової та громадської забудови.
4. Поняття, склад та використання земель природно заповідного призначення.
5. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання.
6. Землі оздоровчого призначення та їх використання.
7. Поняття, склад та використання земель рекреаційного призначення.
Мета заняття – освоїти правовий режим земель житлової та громадської забудови, особливості використання земель житлово-будівельних і гаражно-будівельних кооперативів та земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельним кодексом.
Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також будівлі, споруди, що обслуговують їх, та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також будівлі, споруди, що обслуговують їх, та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також будівлі, споруди, що обслуговують їх, та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші й водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включають природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
До земель іншого природоохоронного призначення належать:
а) земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного фонду;
б) земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.
Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.
Питання для самоконтролю знань
Які землі належать до житлової та громадської забудови? Який їх склад?
Де можуть знаходитись землі житлової та громадської забудови, який їх склад?
Які об’єкти належать до громадської забудови?
Які об’єкти належать до загального користування?
Чи можуть бути в складі земель житлової та громадської забудови землі запасу?
Що таке населений пункт?
Як поділяються населені пункти та які ознак...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора