Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА УПРАВЛІННЯ ІМЕНІ В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА
Кафедра загальних юридичних дисциплін
Кольбенко Л.М.
ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
Методичні вказівки до семінарських занять та самостійної роботи для студентів базового напряму 0601 „Право”
Львів-2006. УДК_____
Основи римського приватного права. Методичні вказівки до семінарських занять та самостійної роботи для студентів базового напряму 0601 „Право” Львів-2005.
Завданням наведених методичних рекомендацій до семінарських занять з курсу „Основи римського приватного права” для студентів юридичного факультету є ознайомлення з основними поняттями, визначеннями, видами угод, які були розроблені в Стародавньому Римі і дійшли до наших днів, що в свою чергу допоможе студентам краще засвоювати такі предмети як цивільне право
та процес, сімейне , спадкове право та ін.
Укладач
Старший викладач – Кольбенко Л.М.
Затверджено до друку на засіданні кафедри загальних юридичних дисциплін (протокол №6 від 13.04.2006 р.)
Рекомендовано науково-методичною радою факультету базового напряму 0601 „Право” як навчальне видання (протокол за №6 від 27.04.2006 р.)
Рецензенти:
Уська Уляна Романівна
кандидат історичних наук, старший викладач (ЛДІ новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола)
Максимович Соломія Мар’янівна
старший викладач (ЛДІ новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола)
Відповідальний за випуск:
Бломнік Е.А. ЗМІСТ
Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Зміст навчальної дисципліни і методичні вказівки . . . . . . . . . . . . 8
Плани семінарських занять . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Рекомендації щодо самостійної роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
Рекомендована література до курсу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
ПЕРЕДМОВА
Римське право посідає особливе місце в історії розвитку правових систем людства. Давно вже не існує Давньоримської держави і римське право не має практичного застосування. Однак воно нарівні з іншими юридичними дисциплінами залишається предметом вивчення в усіх юридичних вищих навчальних закладах світу. Це можна пояснити, по-перше, тим, що вивчення основних положень римського права є базовим фактором оволодіння юридичними знаннями взагалі. По-друге, римське право є своєрідною історико-правовою пам'яткою, соціальне значення якої з плином часу не зменшується, а зростає. Вивчення римського права дає змогу зрозуміти походження і суть більшості засад та інститутів сучасних правових систем.
Завдяки творчості римських юристів, які виявилися майстрами у формулюванні правових проблем, а також у їх вирішенні, розвиток правових понять та інститутів досягнув у Римі такої досконалості, що це право не тільки в часи існування Римської держави, але й після її занепаду живило багатством своєї думки і змісту наступні цивільно-правові системи. Довершеність цієї системи права, що ґрунтувалась на ідеях природного права, засадах справедливості, порядності, доброчесності, обумовила періодично повторювані спроби відродити дух римського права, використати його найбільш вдалі знахідки та рішення. Ці спроби, що отримали у сукупності найменування „рецепція римського права”, є одним з найяскравіших доказів того, що воно й через багато років після падіння Римської імперії зберегло свій потенціал, внаслідок чого і стало „материнським” щодо практично всіх європейських правових систем. Адже, у країнах, де правова наука розвинулася на базі римського права, склалася романська правова система; характерними рисами якої є сильний зв’язок права із засадами моралі і справедливості.
Римляни вперше розробили право приватної власності, абстрактне право, приватне право, право абстрактної особи. У Римі набуло своєї завершеності формулювання ряду правових принципів, особливо тих, що стосуються приватної власності, договірного, спадкового права та ін. Цінність їх виявилась позачасовою, вони послужили зразками для виникнення і розвитку наступних систем права, зокрема в епоху середньовіччя та Нового часу.
Сила римського права, яке зберігає своє значення протягом багатьох століть, полягає ще й в тому, що воно розвивалося в переважній своїй частині не законодавчим шляхом, а шляхом магістратської діяльності, в нерозривному зв'язку з повсякденною практикою. Мається на увазі насамперед преторське право і право народів -- найдосконаліші частини римського приватного права. Римське право стало класичним юридичним проявом життєвих умов і конфліктів не тільки римського, а й будь-якого іншого суспільства, де панує чиста приватна власність. Наступні законодавства не внесли до нього жодних суттєвих змін. Цим і пояснюється життєвість римського приватного права, його збереження при переході до інших формацій.
Римська правова спадщина дається взнаки і сьогодні. Насамперед систематика римського права, методи пристосування його до потреб швидкоплинного ділового життя, його творча спрямованість, не кажучи вже про термінологію, визначення, сентенції і все те, що увійшло в світову правотворчу і правозастосовчу культуру. З урахуванням цих та інших особливостей на юридичних факультетах введено викладання римського приватного права.
У час вдосконалення правової системи України, інтеграції у європейську спільноту, автори нового Цивільного кодексу України також прагнули використати найцінніші здобутки цивілістики: ідеї, принципи, формулювання римського права, які лежать в основі законодавства, в першу чергу цивільного законодавства, держав Європи.
Так, ст..3 ЦК України ( від 16.01.2003 р.) загальними засадами цивільного законодавства визнає: справедливість, добросовісність та розумність.
Процес вивчення предмету „Основи римського приватного права” у вищому навчальному закладі передбачає не тільки обов’язкове відвідування лекційних та семінарських занять, виконання студентом самостійної роботи та самопідготовки, написання рефератів і контрольних робіт, а також за бажанням, участь у конкурсах , круглих столах та науково-теоретичних конференціях та ін.
Досвід викладання свідчить, що цей предмет студенти засвоюють з деякими труднощами, оскільки він містить значну кількість нових для них понять, термінів, класифікацій правових явищ тощо.
При викладанні курсу «Основи римського приватного права» спрямовуючу роль відіграють лекції, у яких відображено зміст, обсяг та спосіб подачі навчального матеріалу. Під час лекцій у студентів виробляються вміння слухати та конспектувати, відокремлювати основні факти від другорядних. Семінарські заняття покликані закріпити та поглибити отримані студентами знання. На семінарські заняття виносяться проблемні теми курсу. Шляхом підготовки відповідей на питання та написання рефератів, обміну думками, товариської дискусії студенти поглиблюють і узагальнюють знання, набуті на лекціях і в процесі самостійної роботи.
Центральне місце в опануванні навчальним матеріалом посідає самопідготовка, яка передбачає роботу з джерелами права та спеціальною літературою. При цьому студенти ознайомлюються з специфікою роботи в бібліотеці, вчаться користуватися каталогами та опрацьовувати вибрану літературу. Студент повинен підготуватися до кожного питання плану семінарського заняття.
Упродовж вивчення курсу студенти заохочуються до виконання індивідуальної дослідницької роботи, результати якої можуть бути оформлені як реферат чи стаття науково-популярного характеру. При цьому тему і план дослідження потрібно узгоджувати з викладачем, який готовий порекомендувати літературу, допомогти при виборі прийомів і методів роботи над темою. Результати індивідуального дослідження студент зможе оприлюднити під час підсумкової науково-практичної конференції чи круглого столу за участю студентів та викладачів.
Під час щотижневих консультацій студенти можуть отримати рекомендації викладача з приводу тем, які вивчалися раніше, чи тих, які виносяться на наступне семінарське заняття. Під час консультацій студентам також надається можливість відпрацювати заняття , яке вони пропустили або до якого не були належним чином підготовані. Консультативні заняття покликані також допомогти студентам із слабшою базовою підготовкою зорієнтуватися у навчальному матеріалі.
Комплексне поєднання різноманітних форм навчання під час вивчення курсу „Основи римського приватного права” покликане сприяти ефективному засвоєнню матеріалу, формуванню навичок самостійної роботи з джерелами та літературою, розвивати мислительські здібності та розширювати базові знання з юридичних дисциплін. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
В результаті вивчення римського приватного права студенти повинні освоїти основні визначення приватного (цивільного) права та їх зміст: особа (фізична та юридична ), її правоздатність і дієздатність ,сімейні правовідносини , позов та його види , досудові та судові способи захисту порушених прав. позовна давність, види речей та види прав на речі , зміст права власності , зобов’язальне право, договори та їх окремі види та ін. Вищий рівень знань студента буде виявляти і його вміння оперувати латинськими крилатими висловами.
Для вивчення студентам виносяться такі теми курсу:
Поняття та предмет римського приватного права.
Предметом нашого вивчення є римське приватне право. Студенту треба насамперед з’ясувати, що розуміли римляни під цим правом, які конкретно правові норми належали до приватного права, які критерії поділу римського права на дві галузі: право публічне (jus publicum) і право приватне (jus privatum).
Важливо також з’ясувати основні етапи розвитку римського приватного права і що воно являло собою на кожному етапі, які його характерні риси.
Важливо визначити основні риси римського приватного права, які характеризують високий рівень його розвитку і серед інших чинників стали причиною рецепції римського права.
Вивчаючи роль римського приватного права в розвитку наступних суспільних формацій, треба уважно розглянути питання його рецепції в період середньовіччя. Однак при вивченні цієї теми найголовнішим є з’ясування питання, в чому полягає суть вивчення римського приватного права юристами України.
Джерела римського приватного права.
Вивчення римського приватного права передбачає чітке уявлення про джерела римського права та значення кожного з них в окремі періоди розвитку Римської держави. У цій темі термін “джерело” використовують переважно в значенні форми правоутворення. Такими формами в Римі були: 1) звичаєве право; 2) закони; 3) едикти магістратів; 4) діяльність юристів у період республіки; 5) сенатусконсульти та імператорські конституції - в період принципату і домінату.
Особливий інтерес викликають едикти магістратів, насамперед преторів, як специфічні форми правоутворення в Римській державі. Спочатку едикти були засобом судового захисту і застосування цивільного права, але згодом вони служили меті заповнення в ньому прогалин, його зміни відповідно до вимог економічних відносин і тим самим сприяли створенню нових норм, які з часом утворили преторське право.
Вивчивши Закони ХІІ таблиць, які являють собою кодифікацію звичаїв, здійснену в середині V ст.до н.е., студенту треба приділити увагу кодифікації преторського едикту - другій великій кодифікації після Законів ХІІ таблиць, а також кодифікації імператорських конституцій.
Нарешті, слід глибоко засвоїти матеріал, який стосується кодифікації Юстиніана, з’ясувати причини, значення та результати цієї кодифікації, оскільки в сукупності у Середньовіччі її називали Corpus juris civilis, тобто Звід цивільного права, яка у всі часи була основним джерелом пізнання римського приватного права.
Особи (суб’єкти права).
У цій темі важливо з’ясувати, що таке особа і які види осіб (суб’єктів права) знало римське право, фактори, які впливали на право-дієздатність фізичних та юридичних осіб. Серед інших підстав обмеження право-дієздатності римських громадян слід виділити безчестя. Треба знати види безчестя та яким чином воно впливало на право-дієздатність особи. Важливо з’ясувати, чому спочатку тільки римських громадян вважали суб’єктами права і лише згодом була визнана правоздатність інших жителів країни.
Розглядаючи питання правового становища рабів, треба звернути увагу на їхнє правове становище на різних етапах Римської держави, а також з’ясувати, що таке пекулій і яке його значення у визначенні меж відповідальності рабовласника за договорами, укладеними володільцями пекулія. Водночас слід вияснити, чим відрізняється правове становище колона від раба, який володів пекулієм.
Починаючи розгляд правового становища перегринів, треба пам’ятати, яке право регулювало відносини між ними, а також між ними і римськими громадянами, та в якому році вони були зрівняні в правах з римськими громадянами. Розглядаючи правове становище вільновідпущеників, важливо згадати про обмеження їх правоздатності і форми правової залежності від колишнього господаря.
Завершуючи підготовку до семінару з цієї теми, треба відзначити, що серед видів суб’єктів права особливе місце займають юридичні особи. Виділення ознак , вимоги до створення і підстави припинення юридичної особи є передумовою засвоєння поняття юридичної особи, хоч ці питання і не були до кінця сформульовані у римському праві.
Сімейні правовідносини.
Під час вивчення цієї теми треба з’ясувати такі питання: які види сім’ї існували в Стародавньому Римі, на чому трималася агнатична і когнатична сім’я, чому когнатичне споріднення витіснило агнатичне. Слід вивчити визначення шлюбу, сформульоване римським юристом Модестіном, запам’ятати умови та порядок укладення шлюбів з чоловічою владою та без чоловічої влади, особливості правового становища жінки у кожному з цих шлюбів, а також зрозуміти , що таке свояцтво.
Належить зосередити увагу на лініях та ступенях споріднення, які мали значення при спадкуванні та укладенні шлюбу.
Розмежовуючи усиновлення та узаконення у римському праві , спочатку треба засвоїти поняття конкубінату , яке відрізняється від законного римського шлюбу, але дає підстави батькові узаконити власних дітей, народжених поза шлюбом.
Характеризуючи шлюб, важливо пам’ятати, що в Римі був шлюб з повною владою чоловіка над жінкою (cum manu) і шлюб без влади чоловіка над жінкою (sine manu). Від цих шлюбів треба відрізняти конкубінат, тобто дозволене законом постійне співжиття, яке породжує деякі юридичні наслідки, але не є шлюбом. Слід знати, яке правове становище дітей від конкубіни.
Потребує особливої уваги питання про майнові відносини між подружжям і як поступово виникали і поширювалися майнові права підвладних дітей. Важливими є також питання правового становища приданого і дошлюбного подарунка, узаконення й усиновлення та припинення батьківської влади, опіки і піклування.
Вчення про позов.
Ознайомившись з загальним ученням про легісакційний, формулярний та екстраординарний процеси, їх відмінностями й особливостями, поділом на дві стадії jus та judicium, студент повинен звернути увагу на питання про позови (actio), вивчити поняття і види позовів. При цьому треба пам’ятати, що римське приватне право було системою позовів. У Римі порушене право могло бути захищене, якщо претор, користуючись своєю владою, в едиктах указував, які нові відносини, породжені життям, він бере під свій захист (навіть у супереч вказівкам старого закону).
Відповідно до цього претор видавав позивачу формулу позову. З часом таких формул стало дуже багато, їх типізували, тобто для позовів однієї категорії виробили однакові формули.
На жаль, римський процес зробив крок назад в період абсолютної монархії, коли вся влада зосередилася у руках адміністративної вертикалі і судові справи розглядалися правителями провінцій, начальниками поліції, а не суддями, як це було до того.
Далі треба з’ясувати призначення і відміну позовів речових і особистих. Речовий позов служить для захисту права власності проти будь-якої особи, яка порушила це право, особистий позов - цілям охорони права особи від порушень з боку строго визначеної особи. Цікавими є правові засоби, за допомогою яких претор вирішував майнові спори, зокрема, фікція та аналогія.
Надзвичайно важливим є розділ про виконання судової ухвали. Студент повинен знати порядок виконання судової ухвали, два види екзекуції, а також особу аспіратора, якого за розпорядженням магістрату призначали для виконання ухвали.
Серед особливих засобів преторського захисту порушених прав необхідно виділити такі: введення у володіння, преторські інтердикти, реституція.
Завершуючи вивчення теми, необхідно засвоїти поняття позовної давності і звернути увагу на такі питання.
З якого часу починається строк позовної давності?
Коли строк позовної давності переривається і зупиняється?
Які наслідки переривання і зупинення строку позовної давності?
Речове право. Володіння.
отуючись до семінару з цієї теми, треба насамперед звернути увагу на класифікацію речей у римському праві, оскільки речі є найважливішим об’єктом приватно-правових відносин у Римі.
У римському праві було проведено розмежування володіння і права власності, що є основою римської „філософії” власності. Визначення двох елементів, які складають володіння, також дає змогу розмежувати поняття володіння і держання. Виділення видів володіння передбачає різні способи набуття, різні підходи до відшкодування при появі власника речі. Проте, центральним правовим інститутом виступає право власності, зміст якого в Римі складався з п’яти елементів.
Вивчаючи інститут володіння, важливо з’ясувати, з яких елементів складається володіння, чим воно відрізняється від простого держання, хто такі похідні володільці та особливості захисту володіння і держання. Дуже важливим є питання відповідальності добросовісного і недобросовісного володільця. Право власності. Права на чужі речі
Інститут права приватної власності є основним інститутом римського права. В римській державі існувало декілька видів власності. На особливу увагу заслуговує преторська, або бонітарна власність. Слід уважно проаналізувати такі питання:
Чому речі, які були економічною основою римського рабовласницького суспільства, підлягали складній процедурі передачі (манципації) від однієї особи до іншої?
Хто мав право набувати “рес манципі” і чим захищали право власності в Римі на відміну від володіння?
Не менш важливо детально з’ясувати способи набуття права власності, визначити особливості первинного і похідного способів набуття права власності і що означає в похідному способі набуття власності вислів: “ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам”.
Розглядаючи питання про сервітути, необхідно пояснити соціально-економічні причини, які їх породили, запам’ятати види сервітутів, підстави їх виникнення і втрати. Серед прав на чужі речі слід виділити ще й емфітевзис та суперфіцій.
Загальне вчення про зобов’язання і договір.
Вивчення цієї теми починають із з’ясування, що таке зобов’язання, його зміст та види зобов’язань і простежують його розвиток у Римі. Далі виясняють підстави виникнення зобов’язання, якими в Римі були: договір, ніби з договору, делікт і ніби з делікту.
Найважливішою підставою виникнення зобов’язання є договір, обов’язковою ознакою якого є позовний захист. А тому слід насамперед визначити поняття договору як угоди двох сторін, з якою пов’язані юридичні наслідки, розрізняти контракти і пакти, односторонні і двосторонні договори. Вже в ті далекі часи римське право передбачало умови дійсності договору та порядок його укладення, умови виконання договору та наслідки неналежного виконання чи невиконання договору.
Ці питання тісно пов’язані із поняттям та видами шкоди (збитків); видами вини як підстави відповідальності боржника; проблемою покладення ризику випадкової загибелі речі . Важливо з» ясувати способи забезпечення виконання зобов’язань.
Розглядаючи зобов’язання з декількома кредиторами і боржниками, треба вияснити суть часткових і солідарних зобов’язань і коли вони виникають.
Окремі види договорів.
Готуючись до теми “Окремі види договорів” насамперед з’ясовують, у чому полягали особливості римської договірної системи, визначають поділ усієї договірної системи на контракти і пакти та причини появи безіменних контрактів.
Договори групуються за різними способами їх укладення. Особливо треба зупинитися на реальних та консенсуальних контрактах, оскільки це дасть змогу визначити правову природу окремих договорів із цих груп, які існують і сьогодні. Значної уваги заслуговує договір купівлі-продажу, який у Римі був основним договором товарного обігу. Важливо чітко визначити різницю між договором позики і позички. Для цього треба з’ясувати, які речі є предметом першого і другого договору і чому договір позики є одностороннім.
Вивчаючи консенсуальні договори, основну увагу приділяють договорові купівлі-продажу, появі четвертого основного елемента, цікавляться, що таке реальна і справедлива ціна, які є права у продавця, якщо продана ним річ не відповідає реальній ціні, що таке евікція речі і яка відповідальність продавця у випадку евікції.
Треба вміти пояснити, чому договір особистого найму не набув значного поширення в Римі і як винагороджували осіб так званих вільних професій (лікарі, художники, поети та ін.). Важливо вміти пояснити, чим відрізняється товариство від юридичної особи.
Завершуючи підготовку до семінару, треба ознайомитися також з матеріалом, який стосується поняття та видів пактів, звернути увагу на те, що одні пакти мали назву “одягнутих”, інші - “голих” Спадкове право.
Починаючи вивчення цієї теми, треба запам’ятати такі поняття, як спадщина, виморочена спадщина, спадкоємець, спадкодавець, заповіт, універсальна і сингулярна форми спадкування, конклюдентні дії, спадкове представництво і спадкова трансмісія та ін.
Дуже важливо знати визначення заповіту як акту, в якому спадкодавець розпоряджається майном на випадок смерті, вміти розрізняти поняття спадкування і дарування на випадок смерті. Потребують з’ясування і такі поняття, як спадкова субституція, види спадкової субституції, легату і фідеїкомісу.
Спадкування буває не тільки за заповітом, але й за законом. З’ясовуючи питання спадкування за законом в його історичному розвитку, слід звернути увагу на особливості спадкування за квіритським і преторським правом, імператорським законодавством до Юстиніана і за законодавством Юстиніана. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Обов'язком студентів є не тільки набути певні знання з римського приватного права, але й запам’ятати наведені латинські слова, які подані і в українській транскрипції, що дає змогу правильно їх вимовляти.
Враховуючи те, що римське приватне право відіграє роль вступу до предмета сучасного цивільного права і процесу, сімейного права та ін., на семінарські заняття винесені такі питання, які активно сприяли б глибокому розумінню студентами основних засад цих сучасних, дуже важливих і потрібних предметів, з’ясуванню теоретичних і практичних питань розвитку держави і права України в цілому.
Тема 1. Поняття, предмет та джерела римського приватного права .
Виникнення та розвиток римського права.
Поділ римського права на публічне і приватне.
Основні етапи становлення та розвитку Римської держави.
Предмет римського приватного права.
Характерні риси римського приватного права.
Рецепція римського приватного права.
Значення вивчення римського приватного права для сучасних юристів.
Поняття та види джерел римського права та значення кожного з них.
Звичаї та звичаєве право.
Закон. Процедура прийняття законів у Римі. Закони ХІІ таблиць.
Преторський едикт та його кодифікація.
Діяльність римських юристів як джерело права у Римі.
Імператорські конституції та їх види. Кодифікація імператорських конституцій.
Розквіт римської юриспруденції.
Кодифікація Юстиніана. Словник
jus publicum (юс публікум) публічне право,
jus privatum (юс пріватум) приватне право,
jus civile (юс цівілє) право цивільне,
jus gentium (юс генціум) право народів,
jus praetorium (юс преторіум) право преторське,
de lege lata (де лєге лята) з погляду чинного права,
de lege ferenda (де лєге фаренда) з погляду майбутнього права,
lex ex post facto (лєксекс пост факто) зворотна сила закону.
мos (мос) звичай.
lex, leges (лєкс, лєгес) закон.
lex duodecim tabulatum (лекс дуодецім табулятум) Закони ХІІ таблиць.
dico (діко) говорю.
mancipatio (манціпаціо) формальний ритуал передавання речі, передбачений нормами цивільного права.
legitimus (легітімус) законний.
juste cause (юсте каузе) справедливі підстави.
jus publici respondendi (юс публіці респонденті) офіційні юридичні консультації.
senatus consultum (сенатусконсультум) сенатусконсульти.
Corpus juris civilis (Корпус юріс цівіліс) Звід цивільного права.
Теми рефератів.
Теоретико-пізнавальне значення римського права для сучасної юриспруденції.
Характеристика римського приватного права.
Література
( 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 22, 23, 26, 28, 29, 30 )
С И С Т Е М А Р И М С Ь К О Г О П Р А В А
Ф О Р М И П Р А В О У Т В О Р Е Н Н Я В Р И М С Ь К І Й Д Е Р Ж А В І
Тема 2. Особи (суб’єкти права). Сімейні правовідносини.
Поняття особи – суб’єкта права.Види суб”єктів права.
Поняття та умови повної правоздатності особи в Римі.
Від чого залежить зміна правоздатності особи?
Поняття дієздатності особи. Фактори, які впливали на дієздатність особи в Римі.
Характеристика правового стану різних категорій людей в Римі:
а) римських громадян (квіритів);
б) латинів;
в) перегринів (іноземців);
г) рабів та вільновідпущеників (лібертині);
д) колонів.
Поняття юридичної особи. Виникнення та припинення юридичних осіб.
Поняття та види сім’ї в Стародавньому Римі. Агнатичне та когнатичне споріднен
Лінії та ступені споріднення, їх значення.
Поняття та види шлюбу в Римі. Конкубінат.
Умови вступу в шлюб.
Порядок укладення та розірвання шлюбів у Римі. З яких причин чоловік міг вимагати розірвання шлюбу.
Способи узаконення дітей . Форми усиновлення.
Особисті та майнові відносини між подружжям у шлюбі - cum manu і sine manu. Придане і подарунок
Опіка і піклування.
Словник
persona (персона) особа.
persona grata (персона грата) бажана особа.
persona non grata (персона нон грата) небажана особа.
caput (капут) правоздатність.
status (статус) стан, становище.
servi res sund (серві рес сунт) раб є річ.
status libertatis (статус лібертатіс) стан свободи.
status civitatis (статус цівітатіс) стан громадянства.
status familia (статус фаміліє) сімейний стан.
persona sui juris (персона суї юріс) особа власних прав.
persona alieni juris (персона альєні юріс) особа чужих прав.
capitis dominutio (капітіс домінуціо) зміна правоздатності.
capitis dominutio maxima (капітіс домінуціо максіма) найвища зміна правоздатності.
capitis dominutio media (капітіс домінуціо медіа) середня втрата правоздатності.
capitis dominutio minima (капітіс домінуціо мініма) мінімальна зміна правоздатності.
jus connubii (юс коннубії) право брати шлюб.
jus commercii (юс коммерції) право чинити будь-які цивільно-правові дії, правочини.
peculium (пекуліум) майно, виділене рабу.
libertini (лібертіні) вільновідпущеник.
universitas (універсітас) об’єднання фізичних осіб, вид юридичної особи.
municipium (муніціпіум) муніціпії - міські общини, яким держава надавала самоуправління і господарську незалежність, вид юридичної особи.
paterfamilias (патерфаміліас) домовладика.
Шлюб cum manu (кум ману) з владою чоловіка над жінкою.
Шлюб sine manu (сіне ману) без влади чоловіка над жінкою.
jus connubii (юс коннубії) право брати шлюб.
dos (дос) придане.
donatio (донаціо) дошлюбний подарунок.
arrogatio (аррогаціо) усиновлення особи власних прав.
adoptio (адопціо) усиновлення особи чужих прав.
tutela (тутеля) опіка.
cura (кура) піклування
Література
( 1, 3, 5, 7, 8, 9, 12, 14, 15, 17, 18, 31 ) П Р А В О З Д А Т Н І С Т Ь
С У Б ’ Є К Т И П Р И В А Т Н О Г О П Р А В А, Я К І Н Е Є Ф І З И Ч Н И М И О С О Б А М И
Задачі
У Римі можна було укладати шлюб через так званий usus, який на відміну від шлюбу cum manu, не супроводжувався обрядовістю і подружжя було рівноправним. Після року фактичного співжиття шлюб вважали укладеним і починалася влада чоловіка над жінкою. Яким чином жінка могла уникнути влади чоловіка?
Напередодні весілля Тація з Терезою, батько Терези справив гучні заручини. Але згодом Тацій відмовився узяти шлюб з Терезою. Яка відповідальність Тація за розрив заручин без поважних причин?
Тереза вийшла заміж за Люція. Що станеться з приданим, якщо шлюб припинився: а) з вини Люція; б) з вини Терези; в) у наслідок смерті Терези.
Теми рефератів.
Поняття суб’єкта права.
Правоздатність в галузі публічного та приватного права
Поняття римського сімейного права.
Поняття і види споріднення у римському праві. О П І К А І П І К Л У В А Н Н Я
Тема 3. Учення про позов.
Досудові способи захисту порушених прав.
Поняття та особливості римського цивільного процесу. Поділ процесу на дві стадії - jus та judicium і завдання цих стадій.
Судді та судова система в Римі.
Види цивільного процесу в Римі:
а) легісакційний;
б) формулярний;
в) екстраординарний.
Аналіз та характеристика легісакційного процесу.
Характеристика формулярного процесу. Поняття преторської формули, її складові частини. Значення ексцепції та прескрипції в преторській формулі.
Особливі засоби преторського захисту порушених прав. Поняття та умови проведення реституції.
Судове представництво та його види.
Характеристика екстраординарного процесу.
Поняття та види позовів у Римі.
Поняття позовної давності. Перерва та зупинка строку позовної давності.
Словник
actio (акціо) позов
actio in rem (акціо ін рем) речовий позов.
actio in personam (акціо ін персонам) особистий позов.
restitutio in integrum (рестітуціо ін інтегрум) повернення сторін у договорі в попередній стан.
judicia publica (юдіціа публіка) суди у справах, які торкаються інтересів держави.
judicia privata (юдіціа привата) суди у справах приватних осіб.
jus ta judicium (юс та юдіціум) дві стадії римського цивільного процесу.
leges, actio (легес, акціо) закон і позов, разом - легісакційний процес.
litis contestatio (літіс контестаціо) засвідчення присутніми того, що відбулося перед магістратом.
leges actio per sacramentum (легес акціо пер сакраментум) позов з заставою.
cohnatio (когнаціо) слідство у справі.
apellatio (апеляціо) апеляція.
rei vindicatio (реї віндікаціо) віндикаційний позов.
actio nehatoria (акціо негаторія) негаторний позов.
actio Publiciana (акціо Публіціана) Публіціанський позов (за ім’ям претора Публіція).
actio stricti juris (акціо стрікті юріс) позов строгого права.
actio bonae fidei (акціо боне фідеї) позов, що грунтується на справедливості і добросовісності.
Теми рефератів.
Еволюція захисту цивільних прав.
Мета захисту суб”єктивних прав.
Література:
( !, 5, 6, 7, 9, 12, 14, 15, 17, 21, 28 )
Тема 4. Речове право. Володіння.
1. Поняття та види речей у Римі.
2. Види прав на речі: володіння, право власності, права на чужі речі.
3. Поняття володіння. Види володіння. Набуття, припинення і захист володіння.
4. Практичне значення поділу володіння на незаконне добросовісне та незаконне недобросовісне.
5.Захист володіння. Поняття посесорного та петиторного захисту володіння. Види преторських інтердиктів, скерованих на захист володіння.
6. В яких випадках володіння захищалося позовом?
7. Поняття та зміст права власності у римлян.
Словник
res corporales (рес корпоралес) речі тілесні.
res incorporales (рес інкорпоралес) речі безтілесні.
res in commercio (рес ін коммерціо) речі оборотні.
res extra commercium (рес екстра коммерціум) речі вилучені з обороту.
possesio (поссесіо) володіння.
genus (генус) рід.
species (спецієс) вид, індивідуально визначені речі.
corpus possesionis (корпус поссессіоніс) фактичне володіння річчю.
animus possessionis (анімус поссессіоніс) намір володіти річчю як своєю.
detentio (детенціо) держання.
fructus (фруктус) плід.
primo occupanti (прімо оккупанті) первинна окупація.
jure in re aliena (юре ін ре алієна) права на чужі речі.
actio confesoria (акціо конфесоріа) конфесорний позов. П о д і л р е ч е й у р и м с ь к о м у п р а в і
Тілесні -
Безтілесні
Рес манципі -
Рес нек манципі
Рухомі -
Нерухомі
Речі в обігу -
Речі, вилучені з обігу
Речі родові -
Речі індивідуально визначені
Речі споживні -
Речі неспоживні
Речі подільні -
Речі неподільні
Речі прості -
Речі складні
Окремі речі -
Сукупність речей
Головні речі -
Речі побічні
приріст приналежність плоди
плоди плоди штучні
природні (прибуткові)
Задача.
Тацій купив у Люція коня, знаючи, що кінь крадений. Агерій пізнав у Тація свого коня і подав позов про повернення йому коня. Як називається такий позов?
Теми рефератів.
Поняття речового та зобов”язального права.
Класифікація речових прав.
Набуття володіння.
Література:
( 3, 5, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 17, 19, 31) Тема 5. Право власності. Права на чужі речі.
Види права власності в Римі: а)квіритська власність; б)власність перегринів; в)преторська, або бонітарна, власність; г)провінціальна власність; д)спільна власність.
Обмеження права власності.
Первинні способи набуття права власності.
Похідні способи набуття права власності.
Захист права власності. Якими позовами захищалася власність у Римі?
Види прав на чужі речі. Поняття та види сервітутів: сервітути речові й особисті.
Емфітевзис та суперфіцій, їх відмінність від сервітуту.
Заставне право як вид права на чужу річ.
Задача.
На гарантування грошової позики Люцій дав Тацію в заставу золоту вазу. Як може здійснити Тацій погашення боргу при фудиціарній, ручній та іпотечній формах застави, якщо Люцій не поверне йому позичених грошей?
Теми рефератів.
Розуміння римськими юристами права власності.
Види права власності , їх відмінності.
Засоби встановлення і кваліфікація сервітутів.
Поняття довгострокового договору оренди землі.
Література:
( 2, 5, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 17, 28, 31 )
С И С Т Е М А Р Е Ч О В И Х П Р А В
З А Х И С Т В О Л О Д І Н Н Я
П Р А В О В Е С Т А Н О В И Щ Е Н Е З А К О Н НО Г О В О Л О Д І Л Ь Ц Я - Д О Б Р О С О В ІС Н О Г О І
Н Е Д О Б Р О С О В І С Н О Г О - П Р И В І Н Д И К А Ц І Ї (ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ)
З М І С Т П Р А В А В Л А С Н О С Т І
С П О С О Б И В И Н И К Н Е Н Н Я П Р А В А В Л А С Н ОС Т І
З А Х И С Т П Р А В А В Л А С Н О С Т І
С Е Р В І Т У Т И Тема 6. Загальне вчення про зобов’язання і договір
Поняття та роль зобов’язань у цивільному обороті.
Підстави виникнення зобов’язань. Класифікація зобов’язань.
Сторони в зобов”язанні. Заміна сторін у зобов”язанні. Перекладення боргу.
Поняття та порядок виконання зобов’язань.
Припинення зобов”язань, крім виконання.Проценти.
Забезпечення зобов”язань.
Наслідки невиконання зобов”язань.Поняття шкоди і вини. Відповідальність за чужу вину.
Поняття та класифікація договорів.
Умови дійсності договорів.
Порядок укладення договору. Представництво.
Словник
obligatio (облігаціо) зобов’язання.
contractus (контрактус) договір.
contractus innominati (контрактус інномінаті) безіменні контракти.
vis (віс) насильство.
dolus (долюс) обман, навмисна вина.
metus (метус) погроза).
error (еррор) помилка.
dies (дієс) строк.
conditio (кондіціо) умова.
solutio (солюціо) виконання (договору).
culpa lata (кульпа лята) груба необережність.
culpa (кульпа) необережність.
culpa levis (кульпа лєвіс) легка необережність.
casus (казус) випадок.
vis maior (віс майор) непоборна сила.
mora (мора) прострочення виконання договору.
arra (арра) завдаток.
Теми рефератів.
Зобов”язальне право у Давньому Римі.
Роль зобов”язань у цивільному обігу.
Порядок і засоби укладання договорів.
Література:
( 1, 2, 5, 7, 9, 12, 14, 15, 17, 18. 31 )
К Л А С И Ф І К А ЦІ Я П І Д С Т А В В И Н И К Н Е Н Н Я З О Б О В ’ Я З АН Ь
В И Д И П О З О В І В П Р О П О В Е Р Н Е Н Н Я Б Е З П І Д С Т А В Н О Г О З Б А Г А Ч Е Н Н Я
З А Б Е З П Е Ч Е Н Н Я З О Б О В ’ Я З А Н Ь
Тема 7. Окремі види договорів. Позадоговірні зобов”язання.
Особливості та види вербальних та літеральних договорів. Суть договору поруки.
Поняття та суть реальних договорів. Які договори входять до цієї групи?
Порівняльний аналіз договру позики і позички.
Поняття та особливості договору поклажі.Договір застави.
Поняття та види консенсуальних договорів.
Поняття та основні риси договору купівлі-продажу. Відповідальність сторін у цьому договорі.
Поняття та види договору найму: найм речей, найм робочої сили, підряд .
Поняття та особливості договору доручення.
Поняття та види договору товариства.
Поняття та види безіменних контрактів.
Пакти та їх види.
Поняття позадоговірних зобов’язань. Зобов’язання ніби з договору.
Зобов’язання з приватних деліктів та ніби з деліктів.
Словник
res (рес) річ.
litera (літера) буква.
mutuum (мутуум) позика.
commodatum (коммодатум) позичка.
depositum (депозітум) договір збереження.
pignus, hypotheca (пігнус, гіпотека) види застави.
consensus (консенсус) згода.
emptio-venditio (емпціо-вендіціо) договір купівлі-продажу.
locatio-conductio (льокаціо-кондукціо) майновий найм.
mandatum (мандатум) договір доручення.
societas (соцієтас) договір товариства.
locatio-conductio rerum (льокаціо кондукціо рерум) договір найму речей.
locatio-conductio operarum (льокаціо кондукціо операррум) договір найму послуг.
contractus innominati (контрактус інномінаті) безіменні договори.
do ut des (до ут дес) даю, щоб ти дав.
do ut facias (до ут фаціас) даю, щоб ти зробив.
facio ut des (фаціо ут дес) роблю, щоб ти дав.
facio ut facias (фаціо ут фаціас) роблю, щоб ти зробив.
pacta vestita (пакта вестіта) одягнуті пакти.
pacta nuda (пакта нуда) голі пакти.
Теми рефератів.
1. Поняття позадоговірних зобов”язань.
2. Делікти як джерела зобов”язань.
Література:
( 2, 5, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18. 28, 31 )
О К Р Е М І В И Д И Д О Г О В О Р І В Тема 8. Спадкове право
Історія виникнення і розвитку римського спадкового права та основні види спадкування.
Основні етапи розвитку римського спадкового права.
Спадкування за законом:
а)за квіритським правом;
б)преторським правом;
в)за законодавством Юстиніана.
4. Спадкування за заповітом.
5. Необхідне спадкоємство.
6. Прийняття спадщини.
7. Поняття та характеристика легату і фідеїкомісу.
Задачі
Тацій заповів Люцію 2/3 свого майна. Хто успадкує решту майна, про яке в заповіті нічого не сказано?
Тацій назвав у заповіті спдкоємцем Люція, не згадавши безпідставно хвору дружину і двох малолітніх дочок, залишивши таким чином їх без засобів до життя. Чи мають вони право на якусь частку у спадщині?
Тацій помер, залишивши трьох синів. Один із синів помер відразу після смерті батька, не встигнувши прийняти спадщину, і залишив двох дітей. Що слід застосувати і як розподілити спадщину?
Тацій заповів майно Люцію на суму 1000 асів. Але боргу у Тація було на суму 1500 асів. Що повинен зробити Люцій, щоб не розплачуватися за борги спадкодавця своїм майном?
Словник
testamentum (тестаментум) заповіт.
hereditas (гередітас) спадщина.
heres (герес) спадкоємець.
tabula testamenti (табуля тестаменті) письмова форма заповіту.
mortis causa (мортіс кауза) на випадок смерті.
fictus possessor (фіктус поссессор) фіктивний володілець.
С п а д к о є м ц і з а з а к о н о д а в с т в о м Ю с т и н і а н а
Спадкодавець
1-ша черга
Діти. Інші низхідні успадковують у порядку права представництва
2-га черга
Висхідні, а також повнорідні брати і сестри, а якщо вони померли, то їхні діти
3-тя черга
Неповнорідні брати і сестри; якщо їх немає, то їхні діти
4-та черга
Усі інші побічні родичі
5-та черга
Жінка, яка пережила чоловіка
Теми рефератів.
Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України.
Порядок укладання заповіту та його форма.
Література:
( 1, 2, 5, 7, 8, 9, 12, 14, 15, 18, 21, 25, 28, 31 ) РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Засвоєння навчального матеріалу курсу „Основи римського приватного права” потребує систематичної самостійної роботи студентів. Види її надзвичайно різноманітні: опрацьовування джерел права , складання конспектів, підготовка рефератів, самоперевірка знань, складання термінологічного міні словника, робота з таблицями, схемами, тестовими завданнями тощо.
Мета самостійної роботи студента полягає у розвитку здатності аналітичного мислення, виробленні пізнавального інтересу до навчального матеріалу, закріпленні та поглибленні отриманих на лекціях знань. Самостійна робота має спонукати студента до вироблення вмінь та навичок опрацювання отриманої інформації, зда...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора