Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
🚀 Вийди на новий рівень крипто-торгівлі!
Easy Trade Bot — автоматизуй свій прибуток уже зараз!
Ми пропонуємо перелік перевірених прибуткових стратегій на такі пари як BTC, DOT, TRX, AAVE, ETH, LINK та інші. Ви можете підключити автоматичну торгівлю на своєму акаунті Binance або отримувати торгові рекомендації на email у режимі реального часу. Також можемо створити бота для обраної вами монети.
Всі результати торгів ботів доступні для перегляду у зручних таблицях на головній сторінці. Швидко, динамічно та прозоро!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Юридичний факультет
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ
НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА УПРАВЛІННЯ ІМ. В. ЧОРНОВОЛА
Юридичний факультет
“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Голова методичної комісії базового напряму
0601 “Право”
_________________________________________
кандидат юридичних наук Ярмол Л.В.
“_____” _____________ 2007 р.
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ
ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
Методичні рекомендації
до практичних та семінарських занять
для студентів базового напряму 0601 “Право”
спеціальності 7.060100 „Правознавство”
Львів - 2007
Метою методичних рекомендацій є надання допомоги студентам у вивченні найважливіших питань курсу, а також у пошуку нормативного матеріалу та юридичної літератури, необхідної для виконання завдань, наведених у збірнику.
До кожної теми, що виноситься на практичне заняття, наводиться приблизний план її вивчення, якого доцільно дотримуватись.
Практичні заняття мають на меті навчити студентів розуміти смисл закону та застосовувати норми права до конкретних життєвих ситуацій. Такі ситуації наводяться у вигляді задач, більшість із яких мають у своїй основі розглянуті загальноцивільні та господарські справи. Їх розв’язання дає можливість максимально наблизити студентів до практичної діяльності юриста-цивіліста. У загальних методичних вказівках до розв’язання задач студентам пропонується послідовність правового аналізу, який передбачає самостійну постановку проблемних питань та наводиться приклад аналізу конкретної ситуативної задачі.
Теоретичні семінари можуть проводитись за системою доповідей, круглих столів, диспутів чи в іншій формі за вибором викладача. Для організації проведення таких занять у практикумі вміщено орієнтовні теми рефератів для кожної теми.
До кожної теми наводиться перелік нормативних актів, матеріалів судової практики та спеціальної літератури. Слід наголосити, що включені до вказаних переліків нормативні акти мають насамперед орієнтовний характер і не виключають «виявлення» студентами інших, зокрема, новіших нормативних актів. Для цього студенти повинні звертатись до офіційних видань, таких як: «Відомості Верховної Ради України», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Офіційний вісник України», «Вісник Конституційного Суду України», «Вісник Верховного Суду України», «Вісник господарського судочинства» та ін., а також слідкувати за публікаціями нормативних актів у періодичних виданнях. При вивченні всіх тем курсу можна користуватись електронними базами даних, розміщеними на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, збірниками нормативних актів, котрі регулярно видаються низкою українських видавництв, а також автоматизованими базами даних чинного законодавства, котрі поширюються відповідними спеціалізованими фірмами.
При вивченні рекомендованих нормативних актів необхідно враховувати, що з часу їхнього прийняття до багатьох із них внесено зміни та доповнення. З огляду на це необхідно звертатись до останніх редакцій наведених актів, використовуючи запропоновані вище джерела. Нормативні акти в практикумі наводяться станом на 20 травня 2007 року.
При підготовці до кожної теми необхідно використовувати Конституцію України із змінами від 8 грудня 2004 р. (Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141) та Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 року (із наступними змінами та доповненнями) (Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356).
Окрім нормативних актів, до кожної теми подається перелік основної та додаткової спеціальної літератури, яка рекомендується для підготовки до практичних занять. До основної літератури включено доступні наукові публікації в періодичних виданнях та окремі роботи монографічного характеру, необхідні для засвоєння складних теоретичних питань; додаткова література призначена для поглибленого вивчення питань теми.
Для вивчення курсу в цілому рекомендується використовувати наступні підручники та коментарі: Цивільне право України: Підручник. – У 2 т. – Т.1. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Т.1. – К: Юрінком інтер, 2004. – 479 с.; Ромовська З. В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. – К.: Атіка, 2005. – 559 с.; Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнєцової. – Кн. 1 – К: Юрінком інтер, 2004. – 735 с.; Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2005. – 776 с.; Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. – Т. 1. – К.: А.С.К., 2004. – 928 с.; Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 928 с.; Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.; Цивільний кодекс України. Коментар / За ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юридична література, 2003. – 1080 с.
При користуванні вказаними, а особливо більш ранніми джерелами слід також мати на увазі, що, з огляду на розвиток законодавства, окремі вміщені в них положення можуть виявитись такими, що застаріли, а тому потребувати певного коректування. Значну допомогу при вивченні новітнього законодавства може надати знайомство з публікаціями в юридичних журналах та газетах, таких як «Юридична Україна», «Бюлетень Міністерства юстиції України», «Юридичний журнал», «Юридична газета», «Підприємництво, господарство і право», «Адвокат», «Право України», «Юридичний вісник України», «Закон і бізнес» та ін.
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ
1. Послідовність правового аналізу ситуації
Послідовність розв’язання ситуативної задачі схематично може бути представлена таким чином: (1) ознайомлення з ситуацією ( (2) встановлення фактичного змісту відносин між учасниками ситуації та інститутів права, якими ці відносини регулюються ( (3) попередня юридична кваліфікація обставин справи та визначення основних питань ( (4) визначення кола норм права, котрі підлягають застосуванню ( (5) постановка допоміжних питань ( (6) виокремлення юридично значущих фактів ( (7) остаточна юридична кваліфікація обставин справи (відповіді на допоміжні та на основні питання). З огляду на це умовно можна виділити підготовчий (1-3), основний (4-6) та підсумковий (7) етапи розв’язання задачі.
Правовий аналіз ситуації являє собою своєрідний рух по «спіралі»: від попередньої загальної оцінки обставин справи (фактів), яка здійснюється на основі вивчених тем курсу – до уточнення кола норм права, які врегульовують розглядувані відносини, а згодом подальший рух від цих норм – до обставин справи, котрі переоцінюються вже з позиції точно встановлених та розглянутих у системі правил, якими регулюється відповідна ситуація.
Нижче більш докладно розкрито зміст основних етапів розв’язання ситуативних тестів (задач), які використовуються для контролю засвоєння навчального матеріалу.
1. Ознайомлення з ситуацією
Уважно прочитайте умови задачі. Визначте, до якої теми (тем) курсу відноситься задача – це допоможе правильно виконати наступні стадії аналізу.
2. Встановлення фактичного змісту відносин між учасниками ситуації та інститутів права, якими ці відносини регулюються
Встановіть а) фактичний (економічний чи нематеріальний) зміст відносин між учасниками ситуації (купівля-продаж, дарування, завдання шкоди тощо) та б) якими інститутами права регулюються ці відносини. Обидва питання (а) і (б) тісно взаємопов’язані. Для відповіді на них рекомендуємо використовувати нормативні акти, вказані у планах практичних занять до відповідних тем та матеріали навчального курсу.
3. Попередня юридична кваліфікація обставин справи та визначення основних питань
Визначте суть юридичної проблеми, яка постає з фабули задачі та головне(-і) питання, на котре(-і) потрібно дати відповідь.
4. Визначення норм права, котрі підлягають застосуванню
Слід використовувати положення цивільно-правових законів, рішення Конституційного Суду України з цивільно-правових питань, а у відповідних випадках – чинні міжнародні договори та прецедентну практику Європейського суду з прав людини. Потрібно враховувати й наведені у методичних матеріалах до практичних занять постанови Пленуму Верховного Суду України, роз’яснення вищих спеціалізованих судів України та юридичну доктрину. При цьому слід пам’ятати про те, які з вказаних вище актів офіційно визнані в Україні як джерела цивільного права, а які мають лише другорядне, допоміжне значення й джерелами права не визнаються.
Посилання на юридичну доктрину (коментарі законодавства, монографії, наукові статті тощо) можуть наводитись лише на додаток до посилань на законодавство та на роз’яснення вищих судових інстанцій. При цьому слід обов’язково зазначати автора відповідної правової позиції та джерело інформації із вказівкою року видання та сторінки (посилання на юридичну доктрину допускається, зокрема, для обґрунтування застосування аналогії права).
Пам’ятаймо, що юридичне значення мають тексти лише тих нормативних актів, котрі вміщені у джерелах їх офіційного оприлюднення (перелік яких вивчався в курсі Загальної теорії права). Окрім вказаних джерел, для розв’язання навчальних задач дозволяється користуватись матеріалами електронної бази даних «Законодавство України», розміщеної на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
У вказаних вище актах знайдіть цивільно-правові норми, які регулюють поведінку учасників ситуації. Перевірте, чи правильно визначені основні питання, які потребують з’ясування (п. 3).
5. Постановка допоміжних питань («логічний ланцюжок»)
Встановіть, які правові обставини мають значення для відповідей на основні питання (дійсність правочину, обсяг право- чи дієздатності учасників ситуації, наявність чи відсутність у них тих чи інших прав або обов’язків, пропуск позовної давності тощо).
Визначте ті правові питання, від яких залежить відповідь на основне питання задачі. Ці питання повинні утворювати своєрідний логічний ланцюжок, в якому відповідь на кожне наступне питання зумовлена відповіддю на попереднє. Таким чином необхідно встановити якомога повніший та точніший перелік питань, на які слід дати відповідь для юридичної кваліфікації ситуації.
У практичних ситуаціях, що потребують правової оцінки, часто виникають питання, котрі вивчаються в різних темах навчального курсу. Для правильного аналізу подібних ситуацій слід активізувати логічні зв’язки між розділами та темами курсу. Щодо кожного поставленого питання потрібно пригадати, якої теми воно стосується; у разі необхідності рекомендується повторити начальний матеріал за відповідною темою.
Значення цієї стадії розв’язання задачі вельми важливе. Адже від вірної постановки правових питань залежить весь подальший хід аналізу ситуації та остаточна відповідь.
6. Виокремлення юридично значущих фактів
Звернувшись до норм цивільного законодавства, уточніть коло фактів, які мають юридичне значення для розглядуваної ситуації. Проаналізуйте фактичні обставини, викладені в умовах задачі і оцініть їхнє значення з огляду на питання, які попередньо поставлені (пп.3, 5).
Потрібно взяти до уваги лише ті обставини, яким норми цивільного права в даному випадку надають певного юридичного значення.
7. Остаточна юридична кваліфікація обставин справи
Дати детальну й обґрунтовану правову оцінку ситуації, задля чого потрібно:
визначити усі цивільно-правові наслідки, що виникають з описаних у фабулі задачі юридичних фактів;
визначити цивільні права та обов’язки учасників наведеної ситуації
у відповідних правовідносинах;
встановити, чи були порушені, не визнані чи оспорені цивільні права та інтереси сторін, а якщо були, то які саме і ким;
вказати конкретні способи захисту цих прав та інтересів.
За наявності цивільно-правового спору слід також:
дати правову оцінку кожному з їх аргументів сторін;
вирішити спір по суті.
Якщо за фабулою задачі справа вже вирішена судом чи іншим юрисдикційним органом, слід дати оцінку обґрунтованості такого рішення.
На цьому етапі має відбутись остаточне встановлення відповідності між змістом застосовуваних норм та конкретними фактичними обставинами справи. Проте на практиці трапляються випадки, коли в процесі аналізу ситуації стають очевидними неправильність у первинній постановці питань, помилки у визначенні застосовуваних норм права тощо. В такому випадку слід заново виконати всі операції, вказані у відповідних пунктах пропонованої методики.
Найбільш важливі правила застосування юридичних норм:
ієрархія законів та підзаконних нормативно-правових актів за юридичною силою: за наявності двох нормативно-правових актів різної юридичної сили, кожен з яких регулює розглядувані відносини, правила, встановлені нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили, застосовуються лише остільки, оскільки вони не суперечать правилам нормативно-правового акта вищої юридичної сили;
новий закон скасовує попередній закон: за наявності двох нормативно-правових актів однакової юридичної сили, кожен з яких регулює розглядувані відносини, застосуванню підлягає акт, прийнятий пізніше;
спеціальна норма заміняє норму загальну: загальні норми, які розраховані на невизначене коло випадків, застосовуються субсидіарно – лише остільки, оскільки вони не замінені спеціальними нормами (тобто нормами, розрахованими на вужче коло випадків);
за відсутності норм цивільного законодавства, які врегульовують відносини між учасниками конкретної ситуації, за наявності визначених у законі підстав може бути застосована аналогія цивільного закону або аналогія цивільного права (ст.8 ЦК).
На завершення аналізу необхідно перевірити, чи всі норми права, які регулюють дану ситуацію, враховано; чи правильно їх витлумачено та застосовано
ІІ. Послідовність викладу правового аналізу ситуації
1. Основне питання задачі.
2. Юридичні питання, на які слід дати відповідь для правової оцінки ситуації.
3. Фактичні обставини, що мають бути встановлені.
4. Необхідні нормативні акти та роз’яснення вищих судових інстанцій.
5. Аргументація (виклад змісту норм, які регулюють відносини сторін та правова оцінка ситуації: визначення, із посиланням на наведені норми, тих наслідків, які виникають з описаних у задачі юридичних фактів; встановлення цивільних прав, обов’язків та охоронюваних інтересів учасників ситуації, а також того, чи були вказані права чи інтереси порушені, не визнані чи оспорені (якщо були, то які саме і ким); правова оцінка кожного з аргументів сторін та/або відповідного рішення юрисдикційного органу.
6. Загальні висновки (визначення конкретних способів охорони та захисту відповідних цивільних прав та інтересів, рішення по суті цивільно-правового спору тощо).
Розв’язання задач підвищеної складності
У задачах, котрі допускають кілька варіантів розв’язання, для отримання оцінки «відмінно» від студента, окрім загальних вимог, вимагається встановлення усіх юридично значущих обставин, у тому числі й тих, які можуть бути не згадані в умовах задачі, але, тим не менше, мають бути з’ясовані для всебічного і повного аналізу справи.
У низці задач від студентів вимагається не просто «підведення» розглядуваних фактів під певні формально визначені правила, а знаходження належного балансу між правозгідними інтересами, що стосуються даної ситуації. Особливу увагу тут слід звернути на аналіз майнових та немайнових інтересів, наявних у безпосередніх учасників ситуації, а у відповідних випадках – також і публічних інтересів, котрі потребують урахування.
Приклад. Родина Новаківських, що складалася з 3 осіб, займала 3-кімнатну квартиру в будинку державного житлового фонду. Син Новаківських одружився з Рижовою, яка за згодою всіх, хто проживав у помешканні, оселилася в ньому. Через рік молода сім’я розпалася, і Рижова, яка не має іншої житлової площі, запропонувала зробити обмін квартири. Новаківські відповіли на це відмовою. Тоді Рижова пред'явила позов про примусовий обмін житлової площі, подавивши суду два конкретних варіанти обміну.
Новаківські, заперечуючи проти обміну, вказували на те, що проживають на даній площі вже понад 40 років і не збираються переїжджати з центрального району міста в райони новобудов. Крім того, на їхню думку, запропоновані Рижовою варіанти обміну утискають їхні інтереси, тому що їм доведеться користуватися менш впорядкованим житлом і проживати з дорослим сином у суміжних кімнатах.
Рижова наполягала на задоволенні позову, вважаючи, що знайдені нею варіанти обміну не порушують прав Новаківських, тому що на кожного з них буде приходитися така ж за розміром житлова площа, якою вони користувалися і раніше. До того ж житлова площа в даних квартирах є впорядкованою відповідно до вимог діючого законодавства.
Характер спірних відносин та інститути права, яким вони регулюються: між учасниками ситуації існують правовідносини з приводу користування житлом (житлові правовідносини, інститут договору житлового найму у державному житловому фонді – Глава 2 Розділу ІІІ ЖК УРСР).
Тема навчального курсу: «Захист цивільних прав та інтересів».
Основні питання: Чи правомірні вимоги Рижової? Яке правове значення мають заперечення відповідачів? Яке рішення має прийняти суд?
«Логічний ланцюжок». Який житлово-правовий статус мають Рижова, а який – Новаківські? Чи існують у Рижової правові підстави для пред’явлення позову про примусовий обмін житлової площі? Які правові підстави та умови пред’явлення такого позову? Чи існують правові підстави для наведених Новаківськими заперечень? Чи існують у відповідачів суб’єктивні права або охоронювані інтереси в даній ситуації? Якщо так, то які саме? Які обставини підлягають врахуванню при розгляді справ про примусовий обмін житла?
Необхідні нормативні акти, роз’яснення та рішення вищих судових інстанцій: Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.; Житловий кодекс УРСР від 30 червня 1983р.; Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) (справа N 1-10/2004 від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004); Постанова Пленуму Верховного Суду Української РСР від 12.04.85 № 2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР».
Аргументація. Відповідно до ч.1 ст. 65 ЖК, Рижова є особою, яка у встановленому порядку вселилась у жиле приміщення як член сім’ї наймача. Рижова набула рівних із іншими членами сім’ї прав на користування жилим приміщенням, оскільки при вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч.2 ст. 65 ЖК). Після розірвання шлюбу вона, за умови її подальшого проживання у займаному жилому приміщенні, зберігає такі ж права і обов’язки, як наймач і члени його сім’ї (ч. 3 ст. 64 ЖК). Відповідно до ст.ст. 64 та 79 ЖК, Рижова має право на обмін жилого приміщення. Отже, вимога Рижової про обмін житла, висунута до Новаківських, є правомірною. Згідно зі ст. 80 ЖК, якщо між членами сім’ї не досягнуто згоди про обмін, то кожен з них вправі вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах). Умови, за яких обмін жилими приміщеннями не допускається, встановлені у ст.86 ЖК; у фабулі задачі такі умови відсутні. Отже, вимога Рижової про примусовий обмін займаного жилого приміщення є правомірною.
Згідно зі ст. 62 ЖК, до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства Союзу РСР і Української РСР. З огляду на чинність глави 2 Розділу ІІІ ЖК УРСР, правила ст. 62 слід розуміти як вказівку на можливість застосування до відповідних відносин ЦК України.
Ст. 15 ЦК передбачає, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» міститься у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004: «Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам». Інтерес відповідачів у тому, щоби при примусовому обміні не були погіршені їхні житлові умови, є інтересом, який охороняється цивільним законодавством.
Це підтверджується й у Постанові Пленуму Верховного Суду Української РСР від 12.04.85 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР», в якій, зокрема, вказується: «при примусовому обміні на підставі ст. 80 ЖК погіршення житлових умов відповідачів, як правило, не повинно допускатись. У цьому разі суд має всебічно враховувати інтереси і заслуговуючи на увагу доводи членів сім’ї наймача, зокрема, вік, стан здоров’я та інші особливі обставини, що перешкоджають користуванню жилим приміщенням, яке надається в порядку обміну. Однак перебування жилого приміщення в загальній квартирі не може розглядатися як погіршення житлових умов осіб, які проживають в ізольованій квартирі і між якими виник спір» (п.12). Посилання ж Новаківських на те, що вони «проживають на даній площі вже понад 40 років і не збираються переїжджати з центрального району міста в райони новобудов» само по собі не може бути визнано достатньою підставою для відхилення вимог позивачки.
Водночас доводи Новаківських про те, що в разі задоволення вимог Рижової їм «доведеться користуватися менш впорядкованим житлом і проживати з дорослим сином у суміжних кімнатах» мають бути розглянуті й всебічно враховані, виходячи насамперед з того, що при примусовому обміні на підставі ст. 80 ЖК погіршення житлових умов відповідачів, як правило, не повинно допускатись.
Доводи Рижової, що в разі обміну «на кожного з відповідачів буде приходитися така ж за розміром житлова площа, якою вони користувалися і раніше. До того ж житлова площа в даних квартирах є впорядкованою відповідно до вимог діючого законодавства» самі по собі не можуть бути достатньою підставою для задоволення вимог позивачки, оскільки стан житлових умов відповідачів має бути оцінено з урахуванням усієї сукупності обставин, в тому числі їхнього віку, стану здоров’я, району, в якому знаходяться запропоновані позивачкою варіанти обміну.
Загальний висновок. Таким чином, вимоги Рижової можуть бути задоволені за умови, що з урахуванням наведених вище обставин при примусовому обміні не відбудеться погіршення житлових умов Новаківських.
ІІІ. Основні вимоги до оформлення письмової роботи
Аналіз ситуації викладається чітко та розбірливо. У тексті роботи скорочення не допускаються, за винятком загальноприйнятих у юридичній літературі скорочень назв органів державної влади, правових актів та назв офіційних видань. При посиланні на будь-який нормативний акт (інше джерело права) слід зазначати, яким органом влади і коли він був прийнятий, де опублікований, вказувати номери пунктів, частин та статей цього акта, які вміщують необхідні норми.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора