Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Юридичний факультет
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ
НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА УПРАВЛІННЯ
ім. В. ЧОРНОВОЛА
Юридичний факультет
Кафедра спеціальних юридичних дисциплін
Зубрицька О.Ю.
АДВОКАТУРА УКРАЇНИ
Програма курсу та методичні вказівки
до семінарських занять та самостійної роботи
для студентів
базового напряму 0601 «Право»
спеціальності 6.060.100 «Правознавство»
денної форми навчання
Львів-2008 УДК 347 (075.8)
ББК 67.9 я73
Адвокатура України. Програма курсу та методичні вказівки до семінарських занять та самостійної роботи для студентів базового напряму 0601 «Право» / Зубрицька О.Ю. – Львів: ЛДІНТУ ім. В. Чорновола, 2008. – 100 с.
Пропоноване видання підготовлено відповідно до програми та навчального плану (робочого) з курсу «Адвокатура України». Навчальне видання призначено для студентів денної форми навчання, які навчаються за спеціальністю «Правознавство» та опановують правові засади діяльності адвокатури. Метою підготовки та впорядкування даного випуску є допомога у підготовці семінарських занять та самостійної роботи, а також полегшення процесу вивчення курсу «Адвокатура України» в цілому.
Містить програму курсу; завдання та методичні вказівки до семінарських занять та самостійної роботи; питання та тести для перевірки знань, ситуаційні завдання; а також список рекомендованої літератури та законодавства. Може бути використаний студентами заочної форми навчання, а також студентами, що самостійно вивчають дану дисципліну.
Укладач: ас. каф. спец. юр. дисциплін Зубрицька О.Ю.
Затверджено до друку на засіданні кафедри спеціальних юридичних дисциплін (протокол N 8 від 18 березня 2008 р.).
Рекомендовано науково-методичною радою факультету як навчальне видання для студентів юридичного факультету (протокол N від 2008 р.).
Рецензенти:
Василів С.С. ст. викладач ЛДІНТУ ім. В.Чорновола
Бек Ю.Б. к.ю.н., доц. каф. Цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка
Відповідальний за випуск зав. лабораторією інформаційно-законодавчого забезпечення Бломнік Е.А.
Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу ЛДІНТУ ім.В.Чорновола забороняється
© О.Ю. Зубрицька
© ЛДІНТУ ім.В.Чорновола
ЗМІСТ
Стор.
І. ПЕРЕДМОВА.………………………………………………………. 4
ІІ. ПРОГРАМА КУРСУ………………………………………………. 6
ІІІ. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
3.1. Загальні методичні вказівки до семінарських занять . . . . . . . .. . . . . . . . . 11
3.2. Завдання та методичні вказівки до семінарських занять
Семінарське заняття № 1 Поняття та сутність інституту адвокатури…………………… 13
Семінарське заняття № 2 Організація сучасної адвокатури України .…………………. 17
Семінарське заняття № 3 Професійна етика адвоката …………………………………. 32
Семінарське заняття № 4 Адвокат у кримінальному процесі ……………………… 41
Семінарське заняття № 5 Представництво адвоката в цивільному процесі ………… 55
Семінарське заняття № 6 Адвокатська майстерність .…………………………… 63
Семінарське заняття № 7 Адвокат у Європейському Суді з прав людини ………… 69
ІІІ. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
3.1. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів . . .. . . . . 78
3.2. Завдання до самостійної роботи
Самостійна робота № 1 …………………………….. 80
Самостійна робота № 2 …………………………….. 82
Самостійна робота № 3 …………………………….. 84
Самостійна робота № 4 …………………………….. 86
ІV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ……………. . . . . . 89
І. ПЕРЕДМОВА
Права і свободи людини - найвищі цінності, що гарантуються і захищаються Конституцією України. Захист прав та охоронюваних законом інтересів-головний обов’язок правової держави. Щоб проголошені Конституцією права особи були реалізовані, в Україні діє адвокатура, оскільки право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги є одним з фундаментальних прав людини та громадянина, і водночас важливою гарантією дотримання інших прав особи.
Основною метою викладання дисципліни «Адвокатура України» є:
формування у майбутніх юристів сукупності знань з чинних норм законодавства, що стосуються діяльності адвокатів;
ознайомлення з практичною діяльністю адвокатів у судах України;
вироблення вміння застосовувати норми права в роботі за юридичною спеціальністю;
визначити потенційне бажання студента в майбутньому пов’язати свою професійну діяльність з адвокатурою.
Завдання вивчення дисципліни
В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати:
історію виникнення і розвитку адвокатури;
основні нормативно-правові акти, які є підґрунтям діяльності адвокатури в Україні;
специфіку адвокатської діяльності в кримінальному, цивільному, господарському, виконавчому та нотаріальному процесах, у Європейському Суді з прав людини;
основні етичні правила поведінки адвоката;
ази адвокатської майстерності та допоміжні галузі знань у роботі адвоката.
Підготовлений фахівець повинен вміти:
аналізувати процес виникнення, розвитку адвокатури;
визначити та проаналізувати основні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність української адвокатури;
використовувати сформовані навички застосування на практиці отриманих знань;
вирішувати конкретні правові ситуації на базі національного та міжнародного законодавства, які виникають на практиці;
складати процесуальні акти, готувати судові промови та застосовувати навички участі в судових дебатах.
Необхідно також зазначити, що спецкурс «Адвокатура України» будується на засадах міждисциплінарності, оскільки при ознайомленні з окремими питаннями пропонованих тем, необхідною передумовою кращого засвоєння навчального матеріалу є активізація та оновлення знань з інших навчальних дисциплін і галузей права.
Пропоноване видання містить програму курсу, окремі теми з якої згідно з розподілом годин навчального (робочого) плану виносяться на самостійне вивчення; методичні вказівки до семінарських занять та до самостійної роботи, питання та тести для перевірки знань, ситуаційні завдання; а також список рекомендованої літератури та законодавства.
Перелік дисциплін, засвоєння яких необхідне для вивчення курсу «Адвокатура України»:
№ п/п
Найменування дисциплін
Назва розділів
1.
Виконавче провадження
Стадії виконавчого провадження. Учасники виконавчого провадження та їх повноваження.
2.
Господарський процес
Стадії та їх учасники. Права та обов’язки сторін та їх представників. Підстави для відводу та самовідводу учасників процесу.
3.
Кримінальний процес
Стадії та учасники. Права та обов’язки сторін та їх представників. Підстави для відводу та самовідводу учасників процесу.
4.
Логіка
Основи традиційної логіки. Логіки як філософська дисципліна про основні форми абстрактного мислення. Поняття як форма мислення. Судження як форма мислення. Умовивід як форма мислення. Доведення і спростування.
5.
Теорія держави і права
Права людини і правова держава. Механізм юридичного забезпечення прав людини.
6.
Трудове право
Трудовий договір, контракт. Дисциплінарна відповідальність.
7.
Філософія
Світогляд та філософія. Онтологія (вчення про буття). Антропологія (вчення про людське буття). Гносеологія (соціально-практична природа пізнання). Філософія культури.
8.
Цивільний процес
Стадії та учасники. Права та обов’язки сторін та їх представників. Підстави для відводу та самовідводу учасників процесу.
9.
Юридична деонтологія
Загальна характеристика юридичної діяльності. Моральна культура юриста. Характеристика окремих видів юридичної практичної діяльності.
ІІ. ПРОГРАМА КУРСУ
Тема 1. Поняття та сутність інституту адвокатури.
Зародження та історія розвитку інституту адвокатури. Походження терміну «адвокат». Перші зародки судового представництва. Особливості представництва сторін у спорі в племенах різних народів. Адвокатура у давній Індії , Давньому Єгипті та у давніх іудеїв.
Адвокатура в античній Греції: походження, розвиток та характерні риси. Роль ораторського мистецтва. Різновиди юридичної професії. Найвизначніші оратори Античної Греції.
Інститут адвокатури у Давньому Римі: походження та історичні форми. Родинна адвока тура та інститут патронату. Види юридичної професії в Римі та причини, що зумовили їх виникнення. види юридичної професії в Римі. Організація адвокатури в республіканський період. Організація адвокатури за часів імперії. Історичний вклад римської у розвиток світової адвокатури.
Етапи розвитку та історичні форми європейської адвокатури. Розвиток інституту адвокатури у Франції. Розвиток інституту адвокатури в Англії. Розвиток інституту адвокатури в Німеччині. Загальна характеристика адвокатури часів середньовіччя.
Юридична сутність інституту адвокатури та роль юристів в демократичному суспільстві. Шлях до незалежності і консолідації. Спільні і відмінні риси сучасного інституту адвокатури в різних країнах: загальна характеристика.
Тема 2. Історичний шлях розвитку адвокатури України.
Зародки та формування професійної адвокатури на українських землях: особливості та етапи. Вплив литовських статутів на розвиток правової системи у цілому та адвокатури зокрема. Магдебурзьке право на українських землях.
Адвокатура України за часів російського панування. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. Адвокатура на Західноукраїнських землях: особливості та правовий статус. Адвокатура в Україні дорадянського періоду.
Адвокатура в Україні радянського періоду (1917-1992). Становлення та правове оформлення інституту адвокатури в Україні. Організація адвокатури за першим загальносоюзним Положенням про адвокатуру. Післявоєнна адвокатура в Україні. Проблеми та недоліки діяльності радянських адвокатів в цей період.
Розвиток інституту адвокатури на землях Східної Галичини й Буковини до 1939 р. Правосуддя на території Польці і України у давнину. Речники і прокуратори. Значення Вислоцького статуту 1347 р. Конституція 1511 р. судова реформа і створення Коронного трибуналу у 1578 р. Конституція 1588 р. та права адвокатів, що були нею закріплені. Вплив судової реформи 1884 – 1976 р. в Росії на розвиток адвокатури в Галичині і Буковині за часів Австро-Угорщини.
Тема 3. Організація сучасної адвокатури України.
Поняття інституту адвокатури. Принципи адвокатської діяльності. Гарантії адвокатської діяльності.
Формування адвокатського корпусу за чинним законодавством України. Організаційні форми та засади діяльності адвокатури в Україні. Індивідуальна практика адвокатів. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання.
Професійні та соціальні права адвоката, його обов’язки. Основні професійні права адвокатів. Соціальні права громадянина, що займається адвокатською діяльністю. Обов’язки адвоката. Адвокатська таємниця.
Дисциплінарна відповідальність адвоката. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Дисциплінарне провадження. Дисциплінарні стягнення, які застосовуються до адвокатів. Розгляд дисциплінарної справи. Оскарження рішення про накладання дисциплінарного стягнення. Зняття стягнення.
Оплата праці та оподаткування адвокатів. Гонорар: поняття та порядок визначення. Проблемні питання оподаткування діяльності адвоката.
Тема 4. Професійна етика адвоката.
Правові етичні основи адвокатської діяльності в Україні. Конституційні норми, що гарантують право на надання безкоштовної юридичної допомоги. Правила адвокатської етики. Принципи адвокатської етики.
Відносини адвоката з клієнтами. Етика угоди про надання юридичної допомоги. Ст.7 Закону «Про адвокатуру».
Етика захисту на досудовому слідстві. Офіційні та неофіційні відносини адвоката з слідчим і підзахисним.
Відносини адвоката з судом та іншими учасниками процесу. Дотримання адвокатом принципу законності у відносинах з судом та іншими учасниками судового процесу. Дотримання принципів незалежності адвоката та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з судом.
Взаємини адвоката з іншими учасниками кримінального судочинства. Етичні принципи, що є обов’язковими для всіх учасників цивільного процесу. Деякі аспекти втілення принципу добросовісності при виконанні адвокатом професійних обов’язків у суді.
Культура поведінки адвоката у відносинах з іншими учасниками судового процесу. Етичні аспекти відносин адвоката з органами дізнання, попереднього слідства та адміністративної юрисдикції. Етичні аспекти відносин адвоката з іншими державними органами Дотримання принципу незалежності та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з органами дізнання, попереднього слідства, адміністративної юрисдикції та іншими державними органами.
Загальні та окремі етичні засади взаємин між адвокатами. Допустимі форми реагування адвоката на незаконні або неетичні дії іншого адвоката. Окремі аспекти дотримання принципу взаємної поваги між адвокатами. Обмеження рекламування адвокатської діяльності, пов’язані з принципом колегіальності. Майновий аспект відносин між адвокатами при направленні клієнта.
Правові наслідки порушення Правил адвокатської етики. Відповідальність адвоката за порушення Правил адвокатської етики помічником адвоката. Відповідальність керівників адвокатських об’єднань за незабезпечення умов для дотримання Правил адвокатської етики.
Загальні засади застосування дисциплінарної відповідальності за порушення. Правилf адвокатської етики. Роль регіональних дисциплінарних органів адвокатури в роз’ясненні Правил адвокатської етики.
Тема 5. Адвокат у кримінальному процесі.
Правові основи діяльності адвоката в кримінальному процесі. Адвокат – захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Роль адвоката у провадженні дізнання та попереднього слідства. Cудова реформа та зміни законодавства, що зумовлюють корекцію процесуального статусу адвоката.
Обсяг повноважень та процесуальна діяльність адвоката, як захисника підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Діяльність адвоката (захисника) в суді першої інстанції. Захисна промова та методологія її побудови. Діяльність захисника в апеляційній та касаційній інстанціях.
Адвокат – представник потерпілого: обсяг повноважень та процесуальна діяльність. Адвокат – представник цивільного позивача обсяг повноважень та процесуальна діяльність. Адвокат – представник цивільного відповідача: обсяг повноважень та процесуальна діяльність.
Тема 6. Представництво адвоката в цивільному процесі.
Адвокат як правозахисник та представник в цивільному процесі. Права та обов’язки адвоката, закріплені Цивільно-процесуальним кодексом. Матеріально-правовий і процесуально-правовий характер правовідносини між адвокатом і довірителем (стороною, третьою особою та ін.).Функції адвоката – правозахисника в цивільному процесі. Адвокат – представник у цивільному процесі. Правовідносини адвоката – представника із судом і довірителем.
Процесуальне становище адвоката при ведені цивільних справ в суді. Повноваження адвоката перед зверненням до суду. Складання заяви, скарги, позовної заяви. Ініціатива адвоката у здійсненні процесуальних дій. Участь адвоката на різних стадіях розгляду цивільної справи в суді першої інстанції.
Діяльність адвоката як процесуального представника в стадіях апеляційного та касаційного провадження та перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальне представництво адвоката у стадії судового виконання. Особливості взаємовідносин адвоката з клієнтом у виконавчому провадженні.
Тема 7. Адвокатська майстерність.
Судова риторика – необхідний атрибут адвокатської діяльності. Судова промова адвоката. Зміст захисної промови адвоката Вступна частина захисної промови. Міркування про цивільний позов, міру покарання. Заключна частина захисної промови. Репліка адвоката. Альтернатива в захисній промові. Спілкування адвоката з судовою аудиторією.
Діловодство адвоката. Використання комп’ютерної техніки та інших технічних пристроїв в роботі адвоката.
Форми співпраці адвоката із клієнтом: психологія та бізнес. Підстави для надання адвокатом правової допомоги. Форма угоди про надання правової допомоги. Загальні вимоги до змісту угоди про надання правової допомоги Особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом. Інформування, що забезпечує вільний вибір клієнтом адвоката Інформування клієнта щодо правової позиції у справі
Етичні засади прийняття доручення на здійснення посередництва між клієнтами. Засади прийняття доручення клієнта декількома адвокатами. Особи, від яких адвокат може приймати гонорар та погашення фактичних видатків, пов’язаних з дорученням. Оплата фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення. Гонорарні відносини у випадку дострокового розірвання угоди. Одностороннє розірвання угоди про надання правової допомоги. Розірвання угоди про надання правової допомоги за взаємною згодою адвоката і клієнта.
Форми поведінки адвоката у співпраці із державними органами та установами.
Тема 8. Адвокат у Європейському Суді з прав людини.
Правові засади захисту прав людини та основоположних свобод у Європейському Суді з прав людини. Ратифікація Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. та Протоколів до неї та її правові наслідки для України..
Право, що підлягає захисту за Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Конвенційні права і свободи та їх зміст. На підставі чого виносить своє рішення Європейський Суд. Справедлива сатисфакція потерпілій стороні. Наслідки для держави - відповідача ухвалено судом рішення.
Право на правову допомогу за правом Європейської конвенції. Випадки обов'язкової участі адвоката у судовому процесі. Регламент Європейського Суду з прав людини від 4 листопада 1998 р. та його основні положення щодо представництва Високих Договірних сторін. Міжнародні критерії надання безоплатної правової допомоги: фінансовий та юридичний. Указ Президента України від 9 червня 2006 р. № 509 про схвалення Концепції формування системи безкоштовної правової допомоги в Україні. Право на справедливий судовий розгляд.
Правовий статус адвоката у Європейському Суді з прав людини. Представництво заявників. Чим підтверджується повноважність адвоката згідно з п. 3 Правила 45 Регламенту. Представництво Договірних Сторін. Основні завдання Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини, що стосуються участі у процесі Суду. Привілеї та імунітети та їх зміст.
Діяльність адвоката із розрахунку на провадження у європейському Суді з прав людини. Принцип субсидіарності та його зміст. Перспективність успіху звернення до Європейського Суду на стадії розгляду справи в національних інстанціях.
Діяльність адвоката на різних стадіях процесу Європейського Суду з прав людини.
Тема 9. Правові системи адвокатури: англо-французька та німецька.
Адвокатура Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії. поділ адвокатів на соліситорів (solicitor) та баристерів (barrister). Поділ баристерів на групи. Форма одягу та зовнішній вигляд баристерів. Повноваження Генеральної Ради та Inns of Court. Вимоги до допущення до адвокатської практики в Англії, Шотландії, Північній Ірландії та Уельсі. Функції соліситорів, баристорів в кримінальному та цивільному процесах.
Адвокатура у Сполучених Штатах Америки. Хто може стати адвокатом в США. Акти, які закріплюють правове становище адвокатів. Організація безкоштовної юридичної допомоги незабезпеченим і малозабезпеченим громадянам США на федеральному рівні й на рівні штатів. Особливості участі адвоката у цивільному та кримінальному процесах в США. Екзамен на професійну відповідність. Принцип взаємності при вирішенні питання про допуск адвоката до практики.
Адвокатура у Франції. Основні віхи історичного розвитку французької адвокатури. Види юридичних професій адвоката: повірений при трибуналі великого процесу й повірений при торговельному трибуналі. Освіта, яку має отримати французький юрист для того, аби бути допущеним до адвокатської практики. підвищення кваліфікації французьких адвокатів. Організаційна структура французької адвокатури. Роль адвоката у кримінальному й цивільному процесах Франції. Особливості оплати праці адвоката у Франції і відмінність від гонорарних відносин адвоката з клієнтом у США.
Адвокатура Німеччини. Історичний розвиток інституту адвокатури в Німеччині. Федеральне положення про адвокатуру 1959 р. особливості освіти юристів у ВНЗ Німеччини. Реферандаріат як другий етап вищої юридичної освіти. Значення експертного висновку правління палати адвокатів при вирішенні питання до допуску до юридичної практики у Німеччині. Федеральна палата адвокатів Німеччини та її правовий статус. Об'єднання адвокатів Німеччини як добровільна організація. Участь адвоката при розгляді кримінальних і цивільних справ. Суди честі при адвокатських палатах та їх основне призначення і повноваження. Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до адвокатів.
ІІІ. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
3.1. Загальні методичні вказівки до семінарських занять.
Семінарське заняття - одна з форм аудиторного опрацювання студентами матеріалу «Адвокатура України», при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів.
Семінарські заняття доповнюють і поглиблюють теми лекційного курсу, сприяють поглибленню знань студентів, набуттю навичок публічних виступів перед аудиторією, умінню формулювати і відстоювати свою позицію тощо, а також навичок практичного застосування обговорюваного на семінарському занятті матеріалу.
Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Для підготовки до семінарського заняття студентові пропонується тема, план семінару, завдання, задачі, контрольні питання та відповідна література зі списку рекомендованої літератури, поданої наприкінці даного навчального видання.
Готуючись до семінару, студент вчиться аргументувати і змістовно викладати свої думки. При підготовці до семінарського заняття студент спершу повинен ознайомитись з конспектом лекції по темі семінарського заняття, опрацювати відповідні розділи підручників та посібників та проаналізувати чинне законодавство України до кожної з тем.
Сприяти поглибленому засвоєнню питань теми буде опрацювання тестових та ситуаційних завдань, пропонованих до кожної теми. Для цього необхідно опрацювати спеціальну літературу, запропоновану в плані семінарського заняття. Після цього студент повинен коротко законспектувати основні тези опрацьованої літератури та цитати, які він планує використати у виступі чи дискусії протягом семінарського заняття. За результатами підготовки до семінарського заняття студент повинен бути готовим зробити виступ по питаннях запропонованих до обговорення на семінарському занятті та брати активну участь в обговорені даних питань.
Для успішного виступу студенту рекомендується скласти план виступу, підготувати тези виступу, та законспектувати цитати зі спеціальної літератури, які він планує використати під час виступу. Також студентам необхідно підготувати відповіді на контрольні запитання та письмово розв’язати контрольні завдання.
Виступаючи на семінарі, студент повинен чітко і лаконічно висловлювати свої думки, не відхиляючись від обговорюваної теми. При цьому він може користуватися своїм семінарським конспектом, однак не замінювати усний виступ його зчитуванням з зошиту, допоміжних матеріалів. Заслуховуються доповнення усіх бажаючих студентів. Спірні і дискусійні питання вирішуються під керівництвом викладача у процесі детального обговорення на семінарі.
На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Наприкінці семінару викладач коротко формулює основні положення розглядуваної теми, оцінює виступи студентів та робить узагальнюючий висновок. На основі цього висновку студенти вносять у свої записи відповідні доповнення та уточнення.
На семінарських заняттях ведеться облік поточної успішності студентів. Отримані студентом оцінки за кожне семінарське заняття вносяться у журнал обліку поточної успішності студентів та враховуються при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни „Адвокатура України".
Пропущений семінар, а також незадовільну оцінку, отриману на відповідному семінарському занятті, студент повинен відпрацювати упродовж тижня шляхом написання реферату з відповідями на всі питання даної теми та його захисту (або шляхом лише усної відповіді). Невиконання вказаних вимог щодо відпрацювання семінарських занять є підставою для не атестації студента.
3.2. Завдання та методичні вказівки до семінарських занять.
Семінарське заняття № 1. Поняття та сутність інституту адвокатури.
(2 год.)
План.
Визначення терміна і суті адвокатури.
Адвокатура у найдавніші часи людського суспільства.
Адвокатура Греції: походження, розвиток та особливості грецької адвокатури.
Адвокатура Риму: походження, особливості та види юридичної професії в Римі.
Адвокатура у середні віки.
Адвокатура в XVI—XIX століттях.
Методичні вказівки:
Знайомство з навчальною дисципліною починається з вивчення основних питань організації правової допомоги на нижчих стадіях розвитку людського суспільства, а також зародження та походження сучасної адвокатури.
Виходячи з того, що адвокатура - інститут суспільний, вона зародилася й розвивалася разом з розвитком людського суспільства. Що ж стало передумовою виникнення адвокатури, звідки з'явився цей термін, хто мав право бути адвокатом?
Зародження інституту адвокатури у різних народів мало свої особливості. Вважається, що вже у королівствах зулусів і бечуанів можна знайти перші зародки адвокатури. Ще задовго до виникнення суду - як інституції правосуддя – на найнижчих ступенях суспільного розвитку у народів з’являються певні прошарки людей , які виступають на захист знайомих, родичів, близьких, а згодом і зовсім чужих для них людей. Більш зрілих і визначених форм адвокатура набуває в античних країнах Середземномор’я.
Важливою обставиною є те, що з самого початку одним з елементів формування адвокатської професії стало ораторське мистецтво, а серед найвидатніших ораторів були Антифон, Лізій, Демосфен та інші визначні філософи. Особливу увагу слід звернути на розвиток форм адвокатської професії в таких країнах Середземномор'я, як Стародавні Греція та Рим, оскільки вважають, що з римської адвокатури почався розвиток світової адвокатури.
Студенти повинні знати походження понять «правозаступництво» та «представництво», зрозуміти їх різницю та єдність у здійсненні адвокатських функцій.
Ще однією рисою формування адвокатської професії у стародавні часи стало визначення поняття професійного злочину. Велике значення мало також зародження гонорарної практики, встановлення присяги та заборона поєднання адвокатської діяльності з обійманням деяких посад (наприклад, посадою судді або намісника провінції).
Слід звернути увагу на те, що не в усі часи й не в усіх країнах слово «адвокатура» мало те саме значення, що й сьогодні. Разом З тим варто проаналізувати, які елементи правової допомоги на нижчих стадіях розвитку людського суспільства поступово трансформувалися в цивілізованіші форми й знайшли своє сучасне відображення в чинному законодавстві України.
Готуючи відповідь на 5 питання теми, студенти повинні спиратися на свої знання з історії середніх віків. Передусім зрозуміти, що розвиток адвокатури пов'язаний у цей час з тим, що публічний і загальний кримінальний процес став перетворюватися на таємний та інквізиційний. У той час адвокатура ще не мала чіткої станової організації.
У процесі опрацювання рекомендованої літератури студенти повинні визначити ознаки, які мала адвокатська діяльність у середньовічній Франції, Німеччині, Англії, і вказати на відмітні риси адвокатури тих часів і розглянути гонорарну практику, форми здійснення адвокатської діяльності, допущення адвоката до участі у процесі.
Аналізуючи питання юридичної сутності інституту адвокатури в XVI - XIX століттях та характеризуючи роль юристів в демократичному суспільстві, студенту слід узагальнити весь попередній матеріал. Зосередивши увагу на походженні та розвитку елементів адвокатської професії, вони повинні дійти висновку, що форми сучасної адвокатури мають історичні витоки. Основних же рис, які існують зараз, вона почала набувати з XVI ст. У цей час продовжувала формуватися станова організація адвокатури, органи її самоврядування, з'явилися передумови для адвокатської діяльності (наприклад, наявність стажу практичної роботи), гонорарна практика. Головним досягненням розвитку адвокатури XX ст. є її незалежність.
Завдання студента під час вивчення цього питання - отримати знання форм сучасної адвокатури, вміння аналізувати їх походження, обґрунтування необхідності існування адвокатури.
Студенти повинні узагальнити вивчений матеріал, ознайомитися з визначенням адвокатури, яке дає Закон України «Про адвокатуру», і дійти висновку про сутність інституту адвокатури.
Питання для перевірки знань:
Поняття адвокатури.
Організація правової допомоги на нижчих стадіях розвитку людського суспільства.
Назвіть найвидатніших судових ораторів Стародавньої Греції та Риму.
З адвокатури якої країни почався розвиток сучасної адвокатури?
Охарактеризуйте різні етапи розвитку римської адвокатури.
Організація адвокатури в середні віки у Франції, Німеччині, Англії.
Форми здійснення професійної діяльності адвокатів в епоху Середньовіччя.
Передумови допущення до адвокатської професії в середні віки.
Зміни, що відбулися із організації адвокатури у XVI - XIX ст.
Відмінність адвокатури XX ст. від адвокатури попередніх віків.
Доведіть необхідність існування адвокатури в сучасному суспільстві.
Які, на ваш погляд, перспективи розвитку адвокатури в Україні?
Тести для перевірки знань:
1. На нижчих стадіях розвитку людського суспільства:
А) правозаступництво було невіддільне від судового представництва;
Б) поняття представництва не існувало;
Г) правозаступництво було відокремлене від представництва.
2. У стародавні часи більшість адвокатів була:
А) ораторами;
Б) правозаступниками;
В) священнослужителями.
3. У добу середньовіччя найдовший термін підготовки до адвокатської діяльності передбачався:
А) в Німеччині;
Б) у Франції;
В) в Англії.
4. Основних рис адвокатура почала набувати:
А) з XII ст.;
Б) з XIX ст.;
В)з ХVІст.
5.Розвиток світової адвокатури почався:
А) з грецької адвокатури;
Б) з китайської адвокатури;
В) з римської адвокатури.
Рекомендована література для підготовки до семінару:
Конституція України: від 28 червня 1996р. // http://zakon.rada.gov.ua
Закон України: від 19 грудня 1992 р. Про адвокатуру (зі змінами і доповненнями) // http://zakon.rada.gov.ua
Основні положення про роль адвокатів. Прийняті VІІІ Конгресом ООН у серпні 1990 року. // Адвокатура в Україні. Бюлетень законодавства та юридичної практики України.-№1.-2000.-с.179-185.
Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського співтовариства. Прийнятий делегацією 12 країн-учасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі в жовтні 1988 року. // Адвокатура в Україні. Бюлетень законодавства та юридичної практики України.-№1.-2000.-с.185-197.
Адвокатура України: Навч. пос.: У 2 кн. / за ред. д.ю.н., проф. С.Я. Фурси. –К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. – Кн.1. - 940 с. – (Серія «Процесуальні науки»).
Адвокатура в Україні: правове регулювання та судова практика / За ред.Сафулька С.Ф., Святоцького О.Д. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.- 768 с.
Історія адвокатури України / за ред. Т.В. Варфоломієвої, О.Д. Святоцького. – К.: Либідь, 1992. – 120 с.
Лубшев Ю.Ф. Адвокатура в России. – М., 2001. – 832 с.
Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. – К: ІнЮре, - 1997.- 320с.
Святоцький О.Д., Міхеєнко М.М. Адвокатура України. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 1997. – 224 с.
Фіолевський Д.П. Адвокатура: Підручник. – К.Алерта; Прецедент, 2006. – 486 с.
Хрестоматия по истории отечественного государства и права. – М.: Зерцало, 1998. – С.190 – 191.
Черкасов Н.В. Формирование и развитие адвокатуры в России: 60-80-е годы 19 в. –М., 1987. – С.10 – 18.
История русской адвокатуры. – Т.1. –М.:Юристъ. – С.123.
Шаламов М.П. История советской адвокатуры. –М., 1939. – С.12.
Чубатий М. До історії адвокатури на україні. – Львів, 1934. –С.31.
Лициняк В. Українські адвокатські аплікати в Галичині // Ювілейний альманах СУА. –Львів, 1934. –С.109.
Васьковский Е.В. Организация адвокатуры. – Спб, 1893. С. 8-20.
Семінарське заняття № 2. Організація сучасної адвокатури України.
(2 год.)
План.
1. Право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги: конституційні та міжнародно-правові аспекти.
2. Законодавство про адвокатуру, сучасні проблеми організації адвокатури та шляхи їх вирішення.
3. Поняття, принципи та гарантії адвокатської діяльності.
4. Види та організаційні форми діяльності адвокатури.
5. Професійні та соціальні права адвоката, його обов'язки.
6. Дисциплінарна відповідальність адвоката.
7. Оподаткування діяльності адвокатів.
Методичні вказівки:
В першу чергу хотілось звернути увагу студентів на те, що від якості засвоєння цієї теми залежить багато в чому і опанування спецкурсом в цілому. Тому необхідно приділити їй достатньо багато часу. Оскільки подальший матеріал тісно пов'язаний з кожним питанням , що пропонується в цій темі.
До основних засад формування адвокатського корпусу за чинним законодавством України слід віднести: поняття, види, мету, принципи та гарантії адвокатської діяльності; порядок набуття статусу адвоката, його професійні та суспільні права та обов'язки; дисциплінарну та кримінальну відповідальність адвоката; зупинення та припинення адвокатської діяльності; соціальне та пенсійне страхування адвоката; оподаткування діяльності адвоката, надання правової допомоги адвокатом безоплатно.
Опановуючи матеріал цієї теми, необхідно в першу чергу запам’ятати, що правове підґрунтя діяльності адвокатури на території нашої держави забезпечує ціла низка нормативно-правових актів, що створюють відповідну систему законодавства про адвокатуру України. На чолі з Конституцією України до законодавства про адвокатуру України слід віднести такі нормативно - правові акти та документи, як Закон України «Про адвокатуру», Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси, Цивільний та Цивільний процесуальний кодекси, Господарський та Господарський процесуальний кодекси, Кодекс адміністративного судочинства України, Правила адвокатської етики тощо.
У системі законодавства України про адвокатуру основне місце після Конституції України займає Закон України «Про адвокатуру» (у редакції 1992 p. зі змінами і доповненнями). Однією з основних сучасних проблем організації адвокатури є дещо застарілі положення чинного закону, що вимагає якнайшвидшого прийняття нової редакції Закону України «Про адвокатуру». Не менш важливе значення, з погляду реформування законодавства про адвокатуру, має проект Закону України «Про правову допомогу». Адвокати - особи, які отримали право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру» набувають відповідно до зазначеного проекту Закону статус правових радників, які мають право надавати будь-який вид правової допомоги. Зокрема, у ст. 10 цього проекту Закону вказано основні види правової допомоги, що їх має право надавати адвокат: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; правовий висновок; медіація; представництво; виконання обов'язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді; виконання обов'язків захисника при провадженні у справах про адміністративні правопорушення; виконання обов'язків захисника у справах про застосування заходів примусового примусу; інші послуги правового характеру, які не заборонені законом. Отже, проект Закону України «Про правову допомогу» врегульовує відносини щодо надання правової допомоги, а адвокатська діяльність є одним з основних способів реалізації права кожного на правову допомогу.
На сьогоднішній день, адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.
Визначення адвокатури закріплено в Законі України «Про адвокатуру» й не може бути довільним. Засвоюючи поняття адвокатури, слід ураховувати, що кожне слово у визначенні має смислове навантаження. Студентам слід проаналізувати, чи є, на їхню думку, визначення, дане в Законі, досконалим.
Вивчаючи питання принципів адвокатської діяльності, слід пам'ятати, що адвокатура - це інститут, який функціонує в системі інших правових інститутів. Тому загальні принципи їхнього існування є спільними й притаманними як правовій державі загалом, так і всім її інститутам. Ідеться про верховенство закону, демократизм, незалежність, гуманізм.
Засади демократизму та гуманізму випливають зі ст.1 і 3 Конституції України. Верховенство права закріплено у ст. 8 Конституції України. Ці ж самі засади знайшли своє відображення в Законі України «Про адвокатуру». Студенти повинні розуміти, що це не суперечить закріпленій у Законі України «Про адвокатуру» засаді верховенства закону. Адже, вживаючи в широкому розумінні слово «закон», ми вкладаємо в нього той самий зміст, що й у поняття «право».
Разом з тим існують засади суто адвокатської діяльності. Це, наприклад, конфіденційність, домінантність інтересів клієнтів, неприпустимість представництва клієнтів із суперечливими інтересами та інші, їх закріплено в Законі України «Про адвокатуру» та Правилах адвокатської етики.
Питання про гарантії адвокатської діяльності слід розглядати комплексно, враховуючи, що вони закріплені Законом «Про адвокатуру», передбачені Конституцією України, встановлені Основними положеннями про роль адвокатів, прийнятими в серпні 1990 року, VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам та забезпечуються Кримінальним кодексом.
Студентам варто пам'ятати, що закріплення правових гарантій адвокатської діяльності на законодавчому рівні ще недостатнє, особливо важливим є механізм їх реалізації. Тому необхідно з'ясувати, чи справді адвокат має можливість на практиці реалізувати надані йому законодавством гарантії діяльності, та проаналізувати норми ст. 61-1 КПК України, які можна розглядати як порушення гарантій адвокатської діяльності на законодавчому рівні.
Готуючи друге питання, студент повинен звернути увагу також і на те, що організаційні форми діяльності адвокатури, передбачені Законом України «Про адвокатуру», відповідають Конституції України, Закону України «Про об’єднання громадян», іншим нормативним актам. Разом з тим сучасні організаційні форми діяльності адвокатури зароджувалися й відточувалися впродовж усієї її історії.
Опановуючи питання індивідуальної практики адвоката., студенти мають спочатку вивчити положення Закону України «Про адвокатуру», в яких вказується на те, хто може займатися індивідуальною адвокатською практикою, а також активізувати знання з цивільного та кримінального процесу, пов'язані з участю адвокатів на різних стадіях процесу.
Ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» передбачає для адвоката можливість займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські спілки. Умовою їх створення та діяльності є відповідність вказаному Закону й статутам адвокатських об'єднань.
Студентам необхідно пам'ятати, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Щоб знати порядок подання й розгляду документів осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, пор...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора