Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Юридичний факультет
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ
ТА УПРАВЛІННЯ ІМЕНІ В. ЧОРНОВОЛА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА СПЕЦІАЛЬНИХ ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО
Методичні вказівки до самостійної роботи
для студентів базового напрямку
спеціальності : 6.060100 “ Правознавство”
Львів 2007
Рекомендовано до друку
методичною радою ___________________
Протокол № 3
від ___.________2007р.
Укладач: к.е.н., доцент _______________
Відповідальний за випуск: ______________________________
Рецензент: _____________________
Редактор: ___________________
Коректор: ________________
УДК 51
Земельне право . Методичні вказівки до самостійної роботи
Для студентів базового напрямку: 6.060100 “ Правознавство”/-Львів-2007
Завданням наведених рекомендацій для самостійної роботи з курсу “Земельне право” для студентів юридичного факультету є засвоєння студентами знань про джерела права, сприяння глибокому засвоєнню основного нормативно- правового матеріалу з курсу, навчитися використовувати їх при вирішенні конкретних правових питань, навчити застосовувати теоретичні положення на практиці, ролі земельного права в системі права України, прав та обов”язків суб”єктів землекористування, в тому числі фермерських господарств та особистих селянських господарств.
Автор:
К.ю.н, доцент – Долинська М.С.
Затверджено до друку на засідання кафедри спеціальних юридичних дисциплін_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ __
Рекомендовано_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Рецензенти:
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
З ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ.
У сучасних умовах розвитку та перебудови вищої школи особливе місце відводиться самостійній роботі студентів. Самостійна робота сприяє активізації засвоєння знань, розвитку вмінь і здобуттю навичок студентом з дисциплін, що вивчаються в коледжі, для успішного використання їх у подальшій практиці.
При вивченні курсу "Земельне право України" Самостійна робота студентів має місце як на лекціях, семінарських заняттях, так і при підготовці до заліку.
Самостійна робота може відбуватись:
1. при безпосередній участі викладача,
2. без його участі в навчальній діяльності студента.
Перший вид самостійної роботи реалізується у формі обов'язкових занять та консультацій.
Другий вид - вивчення теоретичних і практичних питань з використанням навчально-методичної та довідкової літератури у позаурочний час та своєчасна здача викладачеві самостійно виконаних завдань. Методичні вказівки розроблені для надання допомоги студентам при виконанні другого виду самостійної роботи.
Самостійна робота вимагає самостійне опрацювання теоретичного матеріалу тв виконання індивідуальних практичних завдань. Теоретичний етап самостійної роботи студентів передбачає вивчення окремих питань теми вцілому шляхом опрацювання рекомендованої літератури. Результатом цієї роботи може бути конспект або реферат, які обов'язково перевіряються викладачем і оцінюються після їх зашту.
При здійсненні самостійної роботи слід дотримуватись таких праБИЛ!
1. Для самостійної роботи треба завести окремий зошит, в якому акуратно і розбірливо слід виконувати всі завдання в тій послідовності, що їх передбачено змістом.
2. Перед виконанням завдання повністю викласти умову, за якою виконується самостійна робота.
3. Самостійну роботу студент повинен виконувати виходячи з положень чинного законодавства і з посиланням на статті і пункти відповідних нормативних актів.
4. Всі види самостійної роботи повинні здаватись в обумовлений графіком термін. Оцінка переноситься в журнал і враховується при виставлення заліку.
САМОСТІЙНА РОБОТА - 49 год.
№
Зміст РОБОТИ
Кількість годин
1
2
3
Модуль 1
1
Самостійна робота № 1 по темі 2.
Земельні правовідносини.
Поняття та види земельних правовідносин. Суб”єкти, об”єкти та зміст земельних правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
8
2
Самостійна робота № 2 по темі 2.
Джерела земельного права України.
Поняття і класифікація джерел земельного права. Закони як джерело земельного права. Підзаконні акти як джерела земельного права.
8
3
Самостійна робота № 3 по темі 3.
Право власності на землю.
Форми права власності на землю. Суб”єкти та об”єкти права власності на землю. Підстави та порядок виникнення права власності на землю. Права та обов”язки власників земельних ділянок Поняття та принципи права землекористування.
8
Модуль 2
4
Самостійна робота № 4 по темі 5.
Правове регулювання використання земель сільськогосподарського призначення.
Поняття, склад земель сільськогосподарського призначення. Пріоритет земель сільськогосподарського призначення в системі інших категорій земель. Суб’єкти сільськогосподарського землекористування. Форми власності на землі сільськогосподарського призначення. Користування землями сільськогосподарського призначення. Припинення права користування земельними ділянками.
9
5
Самостійна робота № 5 по темі 7.
Відповідальність за порушення земельного законодавства.
Загальна характеристика відповідальності за порушення земельного законодавства. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
7
6
Самостійна робота № 6 по темі 8.
Правове регулювання ринкового обігу земельних ділянок.
Юридична природа ринкового обігу земельних ділянок. Правочини із земельними ділянками. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.
9
Всього
49
Самостійна робота № 1 по темі 2.
8 год
Земельні правовідносини.
Поняття та види земельних правовідносин. Суб”єкти, об”єкти та зміст земельних правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що земельні відносини – це фактичні суспільні відносини, які є результатом вольової поведінки людей щодо землі, врегульовані відповідними нормами права, тобто такі, які виникають, здійснюються і припиняються відповідно до норм земельного права.
Регулюванням земельних відносин держава закріплює і розвиває існуючі земельні відносини таким чином, щоб вони сприяли вирішенню питань задоволення потреб суспільства і створення добробуту для народу України. Встановлюючи для учасників господарської діяльності відповідні права і обов’язки, земельне право надає їм характер земельних відносин.
Класифікацій земельних відносин є багато, проте найбільш доцільними є класифікації за інститутами земельного права та залежно від матеріального або процесуального характеру відносин.
Класифікація за основними інститутами дозволяє виділити: земельні відносини у сфері власності на землю; земельні відносини у сфері управління земельним фондом; охоронні земельні відносини.
Залежно від матеріального або процесуального характеру відносини поділяються на матеріальні та процесуальні.
Суб'єктами земельних відносин (носіями прав і обов'язків) є державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні особи і громадяни.
Загальним об’єктом земельних відносин є земля. Але залежно від виду земельних відносин його об'єктом можуть бути всі землі України або їх частина, конкретна земельна ділянка, контур.
Основою виникнення, зміни та припинення земельних відносин є передбачені норми земельного права – юридичні факти.
Юридичний факт — це обставина, з якою пов’язують виникнення, зміну чи припинення відносин.
Змістом земельних відносин є права і обов’язки, які передбачені нормами земельного права, згідно з якими повинні діяти учасники земельних відносин.
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и екологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Самостійна робота № 2 по темі 2.
8 ГОДИН
Джерела земельного права України.
Поняття і класифікація джерел земельного права. Закони як джерело земельного права. Підзаконні акти як джерела земельного права.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що термін «джерело права» служить для визначення різних форм, в яких знаходиться вираження волі держави при встановленні норм права. Щоб стати нормою права, вона повинна набути певного зовнішнього виявлення в нормативно-правових актах державної влади.
Нормативно-правові акти видаються безпосередньо державою і її органами. Для того щоб нормативний акт став джерелом земельного права, він повинен: бути носієм державної владної сили; мати нормативний характер багаторазової дії; бути обов’язковим для виконання всіма юридичними особами і громадянами, які вступають у земельні відносини.
Джерела земельного права за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні нормативні акти.
Закон як джерело земельного права – це нормативний акт, який регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу. Закони приймаються найвищим органом державної влади – Верховною Радою України.
Підзаконні нормативні акти – це нормативні акти, які приймаються на основі законів і служать для уточнення і деталізації законів. Ці акти вважаються дійсними, якщо вони не суперечать відповідному закону і прийняті органами держави в межах їх компетенції в галузі регулювання земельних відносин.
Нормативні акти, як правило, вступають у силу після їх опублікування. Офіційними виданнями нормативних актів є: для законів – “Відомості Верховної Ради України”, “Офіційний вісник України”, газети “Голос України” і “Урядовий кур’єр”, для підзаконних актів на рівні Кабінету Міністрів – “Збірники постанов Уряду України” .
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
Самостійна робота № 3 по темі 3.
8 ГОДИН
Право власності на землю.
Форми права власності на землю. Суб”єкти та об”єкти права власності на землю. Підстави та порядок виникнення права власності на землю. Права та обов”язки власників земельних ділянок Поняття та принципи права землекористування.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що право власності ( це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном чи результатами діяльності суб'єктів власності.
Власність в Україні має три форми (ст. 41 Конституції України): право приватної власності, право державної та комунальної власності. Відповідно і власність на землю визначена п.3 ст.78 Земельного кодексу України в трьох перелічених формах власності. Кожна форма власності формується відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Під змістом права власності на землю розуміють сукупність прав і обов’язків, які належать власнику землі. Ці права відображають природу власності на землю і спрямовані на охорону інтересів народу.
У склад сукупності прав, які складають право власності на землю, входять права володіння, користування і розпорядження.
Право володіння як елемент змісту права власності на землю – це право фактичного (фізичного та господарського) панування над певною земельною площею, ділянкою. Фактичне володіння цими об'єктами дозволяє власникові здійснювати право користування ними.
Право користування, як елемент змісту права власності, полягає в можливості отримувати із землі корисні властивості з метою найбільш повного задоволення загальнонародних інтересів.
Право розпорядження як елемент змісту права власності на землю полягає в можливості передавати землю у власність або управління інших осіб і таким чином змінювати її юридичну долю. Здійснюючи це право, власник землі учиняє гарантовані йому законом дії, спрямовані на зміну юридичного статусу, економічного призначення чи стану земельної ділянки, передачу її у власність, шляхом продажу, дарування, застави, заповіту та ін.
Право приватної власності на землю в Україні є похідним від права власності на землю українського народу і визначається як система юридичних норм та інших правових засобів, які регулюють земельні відносини та забезпечують реалізацію повноважень власників щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Право комунальної власності виникло відповідно до введення в правове поле України поняття територіальної громади. Відповідно до статті 140 Конституції України територіальна громада ( це жителі села чи добровільне об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста, які самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Причому територіальна громада здійснює місцеве самоврядування як безпосередньо, так і через відповідні органи: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Право державної власності на землю виражає і забезпечує загальні інтереси і може бути сформульоване як сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють належність землі (як і інших природних ресурсів) народу України в особі його представницьких органів, а також встановлюють порядок придбання, використання та відчуження земель.
Державна форма власності на землю вирізняється надзвичайно важливою особливістю: вона виступає у вигляді права власності українського народу (ст. 13 Конституції України). Держава наділена найширшою компетенцією щодо здійснення прав земельного власника.
У нашій державі суб'єктами права можуть бути:
– індивіди (фізичні особи), серед яких виділяють такі групи: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства;
– юридичні особи, засновані громадянами України, та іноземні юридичні особи;
– територіальні громади сіл, селищ, міст;
- держава.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.
Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Об’єктом права власності та користування землею є земельні ділянки, які мають різноманітні розміри, характер використання і призначення. Розміри ділянок визначаються законодавством або техніко-економічними показниками організації конкретного виробництва.
Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, які поширюються в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, і розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи, а на земельні ділянки територіальних громад - районні та обласні ради.
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
Екологічне і земельне право України : Практикум для студентів юрид. вузів і фак.-К: Юрінком Інтер, 1998.
Носік В.В. Право власності на землю Українського народу.-Юрінком Інтер, 2006.
Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
Долинська М.С. Земельні відносини у нотаріальному процесі / Довідник нотаріуса ; 4 за 2006 рік .- Київ, Істина, 2006 р.
Самостійна робота № 4 по темі 5.
9 ГОДИН
Правове регулювання використання земель сільськогосподарського призначення.
Поняття, склад земель сільськогосподарського призначення. Пріоритет земель сільськогосподарського призначення в системі інших категорій земель. Суб’єкти сільськогосподарського землекористування. Форми власності на землі сільськогосподарського призначення. Користування землями сільськогосподарського призначення. Припинення права користування земельними ділянками.
При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на те, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам і навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.
Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.
Державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вони можуть орендувати земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб.
При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися внесенням до статутного фонду земельних ділянок їх засновників та придбанням земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної й комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права власності на земельну частку (пай).
Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, при чому іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.
Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті й пасовища.
Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.
Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування.
Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. На цих ділянках не допускається закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд. Тут можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від негоди. Після закінчення терміну оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.
Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.
Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
Екологічне і земельне право України : Практикум для студентів юрид. вузів і фак.-К: Юрінком Інтер, 1998.
Носік В.В. Право власності на землю Українського народу.-Юрінком Інтер, 2006.
Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
Долинська М.С. Земельні відносини у нотаріальному процесі / Довідник нотаріуса ; 4 за 2006 рік .- Київ, Істина, 2006 р.
Самостійна робота № 5 по темі 7.
7 ГОДИН
Відповідальність за порушення земельного законодавства.
Загальна характеристика відповідальності за порушення земельного законодавства. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
Екологічне і земельне право України : Практикум для студентів юрид. вузів і фак.-К: Юрінком Інтер, 1998.
Носік В.В. Право власності на землю Українського народу.-Юрінком Інтер, 2006.
Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
Долинська М.С. Земельні відносини у нотаріальному процесі / Довідник нотаріуса ; 4 за 2006 рік .- Київ, Істина, 2006 р.
Самостійна робота № 6 по темі 8.
9 ГОДИН
Правове регулювання ринкового обігу земельних ділянок.
Юридична природа ринкового обігу земельних ділянок. Правочини із земельними ділянками. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.
Рекомендована література:
Земельне право України // За ред. М. И. Шульги. — Київ,: Юрінком Інтер, 2004 р.
Земельне право України // За ред. О.О.Погрібного, І.І.Каракаша.- Київ, Істина, 2003 р.
Земельное право: Учеб. пособие. / Под. ред. А.А.Погребного, И.И. Каракаша. - Киев, Истина. 2002.
Земельний кодекс України : Наук.-практ. Коментар / За ред.В.І. Демчика- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
Аграрное, земельное и зкологическое право Украины: Учебное пособие./ Под ред. А.А. Погребного. - Харьков, 2001.
Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. - Киев, Истина. 2004.
Екологічне і земельне право України : Практикум для студентів юрид. вузів і фак.-К: Юрінком Інтер, 1998.
Носік В.В. Право власності на землю Українського народу.-Юрінком Інтер, 2006.
Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005.
Долинська М.С. Земельні відносини у нотаріальному процесі / Довідник нотаріуса ; 4 за 2006 рік .- Київ, Істина, 2006 р.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора