МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Львівський державний інститут інформаційних технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола
Факультет юридичний
"ЗАТВЕРДЖУЮ"
Голова методичної комісії
базового напряму 0601 „Право”
________________________
"_____"___________2007 р.
Робоча навчальна програма
дисципліни „Основи римського цивільного права”
для базового напряму 0601 „Право”
Вид роботи
Денна форма
Заочна форма
Семестр 1
Всього
Семестр 1
Всього
– лекційні заняття, год.
16
16
4
4
– лабораторні заняття, год.
-
– практичні заняття, год.
16
16
4
4
Всього аудиторних год.
32
32
8
8
Самостійна робота, год.
22
22
46
46
Загальний обсяг, год.
54
54
54
54
Модульний контроль,
+
1
КП / КР, шт.
Контрольні (модульні) роботи, шт.
1
1
1
1
Розроблення графічних робіт, шт.
Екзамени
Заліки
+
1
+
1
2007 р.
Робоча навчальна програма складена згідно освітньо-професійної програми ГСВО напряму 0601 “Право”
Робочу навчальну програму склав Кольбенко Л.М.
"___" _________ 2007 р.
Робоча навчальна програма обговорена та схвалена на засіданні кафедри загальних юридичних дисциплін"______________________________________
Протокол № ___ від "___” ________ 2007р.
Завідувач кафедри
загальних юридичних дисциплін Сушинський О.І. (П.І.Б)
Робоча навчальна програма обговорена та схвалена на засіданні методичної комісії базового напряму 0601 “Право”
Протокол № ___від _________________2007 р.
МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ, ЇЇ МІСЦЕ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ.
В результаті вивчення римського приватного права студенти повинні освоїти основні визначення приватного (цивільного) права та їх зміст: особа (фізична та юридична ), її правоздатність і дієздатність ,сімейні правовідносини , позов та його види , досудові та судові способи захисту порушених прав. позовна давність, види речей та види прав на речі , зміст права власності , зобов’язальне право, договори та їх окремі види та ін. Вищий рівень знань студента буде виявляти і його вміння оперувати латинськими крилатими висловами.
2. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
2.1. Лекції – 16 год.
№ п/п
Назва розділів, тем та їх зміст
Кількі-сть год.
1 семестр
16
1 модуль Загальні положення про право і державу
Поняття та предмет римського приватного права.
Предметом нашого вивчення є римське приватне право. Студенту треба насамперед з’ясувати, що розуміли римляни під цим правом, які конкретно правові норми належали до приватного права, які критерії поділу римського права на дві галузі: право публічне (jus publicum) і право приватне (jus privatum).
Важливо також з’ясувати основні етапи розвитку римського приватного права і що воно являло собою на кожному етапі, які його характерні риси.
Важливо визначити основні риси римського приватного права, які характеризують високий рівень його розвитку і серед інших чинників стали причиною рецепції римського права.
Вивчаючи роль римського приватного права в розвитку наступних суспільних формацій, треба уважно розглянути питання його рецепції в період середньовіччя. Однак при вивченні цієї теми найголовнішим є з’ясування питання, в чому полягає суть вивчення римського приватного права юристами України.
1
Джерела римського приватного права.
Вивчення римського приватного права передбачає чітке уявлення про джерела римського права та значення кожного з них в окремі періоди розвитку Римської держави. У цій темі термін “джерело” використовують переважно в значенні форми правоутворення. Такими формами в Римі були: 1) звичаєве право; 2) закони; 3) едикти магістратів; 4) діяльність юристів у період республіки; 5) сенатусконсульти та імператорські конституції - в період принципату і домінату.
Особливий інтерес викликають едикти магістратів, насамперед преторів, як специфічні форми правоутворення в Римській державі. Спочатку едикти були засобом судового захисту і застосування цивільного права, але згодом вони служили меті заповнення в ньому прогалин, його зміни відповідно до вимог економічних відносин і тим самим сприяли створенню нових норм, які з часом утворили преторське право.
Вивчивши Закони ХІІ таблиць, які являють собою кодифікацію звичаїв, здійснену в середині V ст.до н.е., студенту треба приділити увагу кодифікації преторського едикту - другій великій кодифікації після Законів ХІІ таблиць, а також кодифікації імператорських конституцій.
Нарешті, слід глибоко засвоїти матеріал, який стосується кодифікації Юстиніана, з’ясувати причини, значення та результати цієї кодифікації, оскільки в сукупності у Середньовіччі її називали Corpus juris civilis, тобто Звід цивільного права, яка у всі часи була основним джерелом пізнання римського приватного права.
1
Особи (суб’єкти права).
У цій темі важливо з’ясувати, що таке особа і які види осіб (суб’єктів права) знало римське право, фактори, які впливали на право-дієздатність фізичних та юридичних осіб. Серед інших підстав обмеження право-дієздатності римських громадян слід виділити безчестя. Треба знати види безчестя та яким чином воно впливало на право-дієздатність особи. Важливо з’ясувати, чому спочатку тільки римських громадян вважали суб’єктами права і лише згодом була визнана правоздатність інших жителів країни.
Розглядаючи питання правового становища рабів, треба звернути увагу на їхнє правове становище на різних етапах Римської держави, а також з’ясувати, що таке пекулій і яке його значення у визначенні меж відповідальності рабовласника за договорами, укладеними володільцями пекулія. Водночас слід вияснити, чим відрізняється правове становище колона від раба, який володів пекулієм.
Починаючи розгляд правового становища перегринів, треба пам’ятати, яке право регулювало відносини між ними, а також між ними і римськими громадянами, та в якому році вони були зрівняні в правах з римськими громадянами. Розглядаючи правове становище вільновідпущеників, важливо згадати про обмеження їх правоздатності і форми правової залежності від колишнього господаря.
Завершуючи підготовку до семінару з цієї теми, треба відзначити, що серед видів суб’єктів права особливе місце займають юридичні особи. Виділення ознак , вимоги до створення і підстави припинення юридичної особи є передумовою засвоєння поняття юридичної особи, хоч ці питання і не були до кінця сформульовані у римському праві.
1
Сімейні правовідносини.
Під час вивчення цієї теми треба з’ясувати такі питання: які види сім’ї існували в Стародавньому Римі, на чому трималася агнатична і когнатична сім’я, чому когнатичне споріднення витіснило агнатичне. Слід вивчити визначення шлюбу, сформульоване римським юристом Модестіном, запам’ятати умови та порядок укладення шлюбів з чоловічою владою та без чоловічої влади, особливості правового становища жінки у кожному з цих шлюбів, а також зрозуміти , що таке свояцтво.
Належить зосередити увагу на лініях та ступенях споріднення, які мали значення при спадкуванні та укладенні шлюбу.
Розмежовуючи усиновлення та узаконення у римському праві , спочатку треба засвоїти поняття конкубінату , яке відрізняється від законного римського шлюбу, але дає підстави батькові узаконити власних дітей, народжених поза шлюбом.
Характеризуючи шлюб, важливо пам’ятати, що в Римі був шлюб з повною владою чоловіка над жінкою (cum manu) і шлюб без влади чоловіка над жінкою (sine manu). Від цих шлюбів треба відрізняти конкубінат, тобто дозволене законом постійне співжиття, яке породжує деякі юридичні наслідки, але не є шлюбом. Слід знати, яке правове становище дітей від конкубіни.
Потребує особливої уваги питання про майнові відносини між подружжям і як поступово виникали і поширювалися майнові права підвладних дітей. Важливими є також питання правового становища приданого і дошлюбного подарунка, узаконення й усиновлення та припинення батьківської влади, опіки і піклування.
1
Вчення про позов.
Ознайомившись з загальним ученням про легісакційний, формулярний та екстраординарний процеси, їх відмінностями й особливостями, поділом на дві стадії jus та judicium, студент повинен звернути увагу на питання про позови (actio), вивчити поняття і види позовів. При цьому треба пам’ятати, що римське приватне право було системою позовів. У Римі порушене право могло бути захищене, якщо претор, користуючись своєю владою, в едиктах указував, які нові відносини, породжені життям, він бере під свій захист (навіть у супереч вказівкам старого закону).
Відповідно до цього претор видавав позивачу формулу позову. З часом таких формул стало дуже багато, їх типізували, тобто для позовів однієї категорії виробили однакові формули.
На жаль, римський процес зробив крок назад в період абсолютної монархії, коли вся влада зосередилася у руках адміністративної вертикалі і судові справи розглядалися правителями провінцій, начальниками поліції, а не суддями, як це було до того.
Далі треба з’ясувати призначення і відміну позовів речових і особистих. Речовий позов служить для захисту права власності проти будь-якої особи, яка порушила це право, особистий позов - цілям охорони права особи від порушень з боку строго визначеної особи. Цікавими є правові засоби, за допомогою яких претор вирішував майнові спори, зокрема, фікція та аналогія.
Надзвичайно важливим є розділ про виконання судової ухвали. Студент повинен знати порядок виконання судової ухвали, два види екзекуції, а також особу аспіратора, якого за розпорядженням магістрату призначали для виконання ухвали.
Серед особливих засобів преторського захисту порушених прав необхідно виділити такі: введення у володіння, преторські інтердикти, реституція.
Завершуючи вивчення теми, необхідно засвоїти поняття позовної давності і звернути увагу на такі питання.
З якого часу починається строк позовної давності?
Коли строк позовної давності переривається і зупиняється?
Які наслідки переривання і зупинення строку позовної давності?
2
Речове право. Володіння.
Готуючись до семінару з цієї теми, треба насамперед звернути увагу на класифікацію речей у римському праві, оскільки речі є найважливішим об’єктом приватно-правових відносин у Римі.
У римському праві було проведено розмежування володіння і права власності, що є основою римської „філософії” власності. Визначення двох елементів, які складають володіння, також дає змогу розмежувати поняття володіння і держання. Виділення видів володіння передбачає різні способи набуття, різні підходи до відшкодування при появі власника речі. Проте, центральним правовим інститутом виступає право власності, зміст якого в Римі складався з п’яти елементів.
Вивчаючи інститут володіння, важливо з’ясувати, з яких елементів складається володіння, чим воно відрізняється від простого держання, хто такі похідні володільці та особливості захисту володіння і держання. Дуже важливим є питання відповідальності добросовісного і недобросовісного володільця.
2
Право власності. Права на чужі речі
Інститут права приватної власності є основним інститутом римського права. В римській державі існувало декілька видів власності. На особливу увагу заслуговує преторська, або бонітарна власність. Слід уважно проаналізувати такі питання:
Чому речі, які були економічною основою римського рабовласницького суспільства, підлягали складній процедурі передачі (манципації) від однієї особи до іншої?
Хто мав право набувати “рес манципі” і чим захищали право власності в Римі на відміну від володіння?
Не менш важливо детально з’ясувати способи набуття права власності, визначити особливості первинного і похідного способів набуття права власності і що означає в похідному способі набуття власності вислів: “ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам”.
Розглядаючи питання про сервітути, необхідно пояснити соціально-економічні причини, які їх породили, запам’ятати види сервітутів, підстави їх виникнення і втрати. Серед прав на чужі речі слід виділити ще й емфітевзис та суперфіцій.
2
Загальне вчення про зобов’язання і договір.
Вивчення цієї теми починають із з’ясування, що таке зобов’язання, його зміст та види зобов’язань і простежують його розвиток у Римі. Далі виясняють підстави виникнення зобов’язання, якими в Римі були: договір, ніби з договору, делікт і ніби з делікту.
Найважливішою підставою виникнення зобов’язання є договір, обов’язковою ознакою якого є позовний захист. А тому слід насамперед визначити поняття договору як угоди двох сторін, з якою пов’язані юридичні наслідки, розрізняти контракти і пакти, односторонні і двосторонні договори. Вже в ті далекі часи римське право передбачало умови дійсності договору та порядок його укладення, умови виконання договору та наслідки неналежного виконання чи невиконання договору.
Ці питання тісно пов’язані із поняттям та видами шкоди (збитків); видами вини як підстави відповідальності боржника; проблемою покладення ризику випадкової загибелі речі . Важливо з» ясувати способи забезпечення виконання зобов’язань.
Розглядаючи зобов’язання з декількома кредиторами і боржниками, треба вияснити суть часткових і солідарних зобов’язань і коли вони виникають.
2
Окремі види договорів.
Готуючись до теми “Окремі види договорів” насамперед з’ясовують, у чому полягали особливості римської договірної системи, визначають поділ усієї договірної системи на контракти і пакти та причини появи безіменних контрактів.
Договори групуються за різними способами їх укладення. Особливо треба зупинитися на реальних та консенсуальних контрактах, оскільки це дасть змогу визначити правову природу окремих договорів із цих груп, які існують і сьогодні. Значної уваги заслуговує договір купівлі-продажу, який у Римі був основним договором товарного обігу. Важливо чітко визначити різницю між договором позики і позички. Для цього треба з’ясувати, які речі є предметом першого і другого договору і чому договір позики є одностороннім.
Вивчаючи консенсуальні договори, основну увагу приділяють договорові купівлі-продажу, появі четвертого основного елемента, цікавляться, що таке реальна і справедлива ціна, які є права у продавця, якщо продана ним річ не відповідає реальній ціні, що таке евікція речі і яка відповідальність продавця у випадку евікції.
Треба вміти пояснити, чому договір особистого найму не набув значного поширення в Римі і як винагороджували осіб так званих вільних професій (лікарі, художники, поети та ін.). Важливо вміти пояснити, чим відрізняється товариство від юридичної особи.
Завершуючи підготовку до семінару, треба ознайомитися також з матеріалом, який стосується поняття та видів пактів, звернути увагу на те, що одні пакти мали назву “одягнутих”, інші - “голих”
2
Спадкове право.
Починаючи вивчення цієї теми, треба запам’ятати такі поняття, як спадщина, виморочена спадщина, спадкоємець, спадкодавець, заповіт, універсальна і сингулярна форми спадкування, конклюдентні дії, спадкове представництво і спадкова трансмісія та ін.
Дуже важливо знати визначення заповіту як акту, в якому спадкодавець розпоряджається майном на випадок смерті, вміти розрізняти поняття спадкування і дарування на випадок смерті. Потребують з’ясування і такі поняття, як спадкова субституція, види спадкової субституції, легату і фідеїкомісу.
Спадкування буває не тільки за заповітом, але й за законом. З’ясовуючи питання спадкування за законом в його історичному розвитку, слід звернути увагу на особливості спадкування за квіритським і преторським правом, імператорським законодавством до Юстиніана і за законодавством Юстиніана.
2
2.1. Семінарські заняття – 16 год.
№ п/п
Назва розділів, тем та їх зміст
Кількі-сть год.
1семестр
16
1
Поняття, предмет та джерела римського приватного права
Предметом нашого вивчення є римське приватне право. Студенту треба насамперед з’ясувати, що розуміли римляни під цим правом, які конкретно правові норми належали до приватного права, які критерії поділу римського права на дві галузі: право публічне (jus publicum) і право приватне (jus privatum).
Важливо також з’ясувати основні етапи розвитку римського приватного права і що воно являло собою на кожному етапі, які його характерні риси.
Вивчення римського приватного права передбачає чітке уявлення про джерела римського права та значення кожного з них в окремі періоди розвитку Римської держави. У цій темі термін “джерело” використовують переважно в значенні форми правоутворення. Такими формами в Римі були: 1) звичаєве право; 2) закони; 3) едикти магістратів; 4) діяльність юристів у період республіки; 5) сенатусконсульти та імператорські конституції - в період принципату і домінату.
2
2
Особи (суб’єкти права). Сімейні правовідносини.
У цій темі важливо з’ясувати, що таке особа і які види осіб (суб’єктів права) знало римське право, фактори, які впливали на право-дієздатність фізичних та юридичних осіб. Серед інших підстав обмеження право-дієздатності римських громадян слід виділити безчестя. Треба знати види безчестя та яким чином воно впливало на право-дієздатність особи. Важливо з’ясувати, чому спочатку тільки римських громадян вважали суб’єктами права і лише згодом була визнана правоздатність інших жителів країни.
Розглядаючи питання правового становища рабів, треба звернути увагу на їхнє правове становище на різних етапах Римської держави, а також з’ясувати, що таке пекулій і яке його значення у визначенні меж відповідальності рабовласника за договорами, укладеними володільцями пекулія. Водночас слід вияснити, чим відрізняється правове становище колона від раба, який володів пекулієм.
Також під час вивчення цих тем треба з’ясувати такі питання: які види сім’ї існували в Стародавньому Римі, на чому трималася агнатична і когнатична сім’я, чому когнатичне споріднення витіснило агнатичне. Слід вивчити визначення шлюбу, сформульоване римським юристом Модестіном, запам’ятати умови та порядок укладення шлюбів з чоловічою владою та без чоловічої влади, особливості правового становища жінки у кожному з цих шлюбів, а також зрозуміти , що таке свояцтво.
Належить зосередити увагу на лініях та ступенях споріднення, які мали значення при спадкуванні та укладенні шлюбу.
2
3
Учення про позов
Ознайомившись з загальним ученням про легісакційний, формулярний та екстраординарний процеси, їх відмінностями й особливостями, поділом на дві стадії jus та judicium, студент повинен звернути увагу на питання про позови (actio), вивчити поняття і види позовів. При цьому треба пам’ятати, що римське приватне право було системою позовів. У Римі порушене право могло бути захищене, якщо претор, користуючись своєю владою, в едиктах указував, які нові відносини, породжені життям, він бере під свій захист (навіть у супереч вказівкам старого закону).
Відповідно до цього претор видавав позивачу формулу позову. З часом таких формул стало дуже багато, їх типізували, тобто для позовів однієї категорії виробили однакові формули.
На жаль, римський процес зробив крок назад в період абсолютної монархії, коли вся влада зосередилася у руках адміністративної вертикалі і судові справи розглядалися правителями провінцій, начальниками поліції, а не суддями, як це було до того.
Далі треба з’ясувати призначення і відміну позовів речових і особистих. Речовий позов служить для захисту права власності проти будь-якої особи, яка порушила це право, особистий позов - цілям охорони права особи від порушень з боку строго визначеної особи. Цікавими є правові засоби, за допомогою яких претор вирішував майнові спори, зокрема, фікція та аналогія.
Надзвичайно важливим є розділ про виконання судової ухвали. Студент повинен знати порядок виконання судової ухвали, два види екзекуції, а також особу аспіратора, якого за розпорядженням магістрату призначали для виконання ухвали.
Серед особливих засобів преторського захисту порушених прав необхідно виділити такі: введення у володіння, преторські інтердикти, реституція.
Завершуючи вивчення теми, необхідно засвоїти поняття позовної давності і звернути увагу на такі питання.
З якого часу починається строк позовної давності?
Коли строк позовної давності переривається і зупиняється?
Які наслідки переривання і зупинення строку позовної давності?
2
4
Речове право. Володіння.
Готуючись до семінару з цієї теми, треба насамперед звернути увагу на класифікацію речей у римському праві, оскільки речі є найважливішим об’єктом приватно-правових відносин у Римі.
У римському праві було проведено розмежування володіння і права власності, що є основою римської „філософії” власності. Визначення двох елементів, які складають володіння, також дає змогу розмежувати поняття володіння і держання. Виділення видів володіння передбачає різні способи набуття, різні підходи до відшкодування при появі власника речі. Проте, центральним правовим інститутом виступає право власності, зміст якого в Римі складався з п’яти елементів.
Вивчаючи інститут володіння, важливо з’ясувати, з яких елементів складається володіння, чим воно відрізняється від простого держання, хто такі похідні володільці та особливості захисту володіння і держання. Дуже важливим є питання відповідальності добросовісного і недобросовісного володільця
2
5
Право власності. Права на чужі речі.
Інститут права приватної власності є основним інститутом римського права. В римській державі існувало декілька видів власності. На особливу увагу заслуговує преторська, або бонітарна власність. Слід уважно проаналізувати такі питання:
Чому речі, які були економічною основою римського рабовласницького суспільства, підлягали складній процедурі передачі (манципації) від однієї особи до іншої?
Хто мав право набувати “рес манципі” і чим захищали право власності в Римі на відміну від володіння?
Не менш важливо детально з’ясувати способи набуття права власності, визначити особливості первинного і похідного способів набуття права власності і що означає в похідному способі набуття власності вислів: “ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам”.
Розглядаючи питання про сервітути, необхідно пояснити соціально-економічні причини, які їх породили, запам’ятати види сервітутів, підстави їх виникнення і втрати. Серед прав на чужі речі слід виділити ще й емфітевзис та суперфіцій.
2
6
Загальне вчення про зобов’язання і договір.
Вивчення цієї теми починають із з’ясування, що таке зобов’язання, його зміст та види зобов’язань і простежують його розвиток у Римі. Далі виясняють підстави виникнення зобов’язання, якими в Римі були: договір, ніби з договору, делікт і ніби з делікту.
Найважливішою підставою виникнення зобов’язання є договір, обов’язковою ознакою якого є позовний захист. А тому слід насамперед визначити поняття договору як угоди двох сторін, з якою пов’язані юридичні наслідки, розрізняти контракти і пакти, односторонні і двосторонні договори. Вже в ті далекі часи римське право передбачало умови дійсності договору та порядок його укладення, умови виконання договору та наслідки неналежного виконання чи невиконання договору.
Ці питання тісно пов’язані із поняттям та видами шкоди (збитків); видами вини як підстави відповідальності боржника; проблемою покладення ризику випадкової загибелі речі . Важливо з» ясувати способи забезпечення виконання зобов’язань.
Розглядаючи зобов’язання з декількома кредиторами і боржниками, треба вияснити суть часткових і солідарних зобов’язань і коли вони виникають.
2
7
Окремі види договорів. Позадоговірні зобов”язання.
Готуючись до теми “Окремі види договорів” насамперед з’ясовують, у чому полягали особливості римської договірної системи, визначають поділ усієї договірної системи на контракти і пакти та причини появи безіменних контрактів.
Договори групуються за різними способами їх укладення. Особливо треба зупинитися на реальних та консенсуальних контрактах, оскільки це дасть змогу визначити правову природу окремих договорів із цих груп, які існують і сьогодні. Значної уваги заслуговує договір купівлі-продажу, який у Римі був основним договором товарного обігу. Важливо чітко визначити різницю між договором позики і позички. Для цього треба з’ясувати, які речі є предметом першого і другого договору і чому договір позики є одностороннім.
Вивчаючи консенсуальні договори, основну увагу приділяють договорові купівлі-продажу, появі четвертого основного елемента, цікавляться, що таке реальна і справедлива ціна, які є права у продавця, якщо продана ним річ не відповідає реальній ціні, що таке евікція речі і яка відповідальність продавця у випадку евікції.
Треба вміти пояснити, чому договір особистого найму не набув значного поширення в Римі і як винагороджували осіб так званих вільних професій (лікарі, художники, поети та ін.). Важливо вміти пояснити, чим відрізняється товариство від юридичної особи.
Завершуючи підготовку до семінару, треба ознайомитися також з матеріалом, який стосується поняття та видів пактів, звернути увагу на те, що одні пакти мали назву “одягнутих”, інші - “голих”
2
8
Спадкове право
Починаючи вивчення цієї теми, треба запам’ятати такі поняття, як спадщина, виморочена спадщина, спадкоємець, спадкодавець, заповіт, універсальна і сингулярна форми спадкування, конклюдентні дії, спадкове представництво і спадкова трансмісія та ін.
Дуже важливо знати визначення заповіту як акту, в якому спадкодавець розпоряджається майном на випадок смерті, вміти розрізняти поняття спадкування і дарування на випадок смерті. Потребують з’ясування і такі поняття, як спадкова субституція, види спадкової субституції, легату і фідеїкомісу.
Спадкування буває не тільки за заповітом, але й за законом. З’ясовуючи питання спадкування за законом в його історичному розвитку, слід звернути увагу на особливості спадкування за квіритським і преторським правом, імператорським законодавством до Юстиніана і за законодавством Юстиніана.
2
Самостійна робота – 22 год.
№ п/п
Зміст роботи
Кількість год.
1 семестр
22
Підготовка до практичних занять
8
Підготовка до контрольних занять (до здачі модулів)
8
Виконання індивідуальних домашніх завдань
6
Перелік індивідуальних домашніх завдань
1. Теоретико-пізнавальне значення римського права для сучасної юриспруденції.
2. Правоздатність в галузі публічного та приватного права
3. Еволюція захисту цивільних прав.
4. Поняття речового та зобов”язального права
5. Розуміння римськими юристами права власності.
6. Поняття довгострокового договору оренди землі.
7. Зобов”язальне право у Давньому Римі.
8. Порядок і засоби укладання договорів. Поняття позадоговірних зобов”язань.
9. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України.
Затверджено на комісії по плануванню самостійної роботи студентів методичної ради інституту.
“_____” _____________ 2007 р.
____________ ________________________
Теми рефератів
Теоретико-пізнавальне значення римського права для сучасної юриспруденції.
Характеристика римського приватного права.
Поняття суб’єкта права.
Правоздатність в галузі публічного та приватного права
Поняття римського сімейного права.
Поняття суб’єкта права.
Правоздатність в галузі публічного та приватного права
Поняття римського сімейного права.
Поняття і види споріднення у римському праві.
Еволюція захисту цивільних прав.
Мета захисту суб”єктивних прав.
Поняття речового та зобов”язального права.
Класифікація речових прав.
Набуття володіння
Розуміння римськими юристами права власності.
Види права власності , їх відмінності.
Засоби встановлення і кваліфікація сервітутів.
Поняття довгострокового договору оренди землі.
Зобов”язальне право у Давньому Римі.
Роль зобов”язань у цивільному обігу.
Порядок і засоби укладання договорів. Поняття позадоговірних зобов”язань.
Делікти як джерела зобов”язань.
Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України.
Порядок укладання заповіту та його форма.
3. Критерії оцінювання модулів
Модуль
Максимальна оцінка в балах
Поточний контроль (ПК)
Модульний контроль (МК)
Підсумкова модульна оцінка (ПК+МК)
Семінарські заняття
Самостійна робота
Разом балів (ПК)
Виконання рефератів
1–й модуль
Загальні положення про право і державу.
30
10
40
60
100
ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Андреев М. Римское частное право.-София, 1975.
Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения.-М.,1989.
Бирюков Ю.М. „Государство и право Древнего Рима”,М.1969.
Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей.-М.,1988.
Галанза П.Н. Государство и право Древнего Рима. М.,1963.
Дыгесты Юстиниана под ред.Е.А.Скрипилева, М., Наука, 1984.
Дождев Д. В. Римское частное право. Учебник для вузов. Под общ. ред. проф. В.С. Нерсесянца.-М.,Норма, 2003.
Дроніков В.К. Римське приватне право. К.,1961.
Калюжний Р.А. Римське приватне право. Курс лекцій. К.:Істина, 2005.
Косарев А.И. Римское право.-М., 1986.
Лоський К. Історія і система римського приватного права. Т.І: Історія джерел римського права.- Київ; Відень: Історія і право, 1921.
Макарчук В.С. Основи римського приватного права. Навчальний посібник.-К.:Атіка, 2003.
Новицкий И.В. Основы римского гражданского права.-М., 1972.
Орач Є.М., Тищик Б. Й. Основи римського приватного права: Навчальний посібник.- Львів: ЛНУ, 2000.
Основи римського приватного права : Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000.
Основы римского гражданского права: Учебно-метод. указания под ред. проф. Рясенцева В.А. – М.,1964.
Підопригора О.А. Основи римського приватного права.- К.,1995.
Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право.- К.: Юрінком Інтер, 2003.
Покровский И.А. История римського права.-СПб, 1998.
Смирин В.М. Патриархальные представления и их роль в общественном сознании римлян; Культура Древнего Рима. Т. ІІ.
Смирнов М.М. Римское частное право.-М., 2004.
Тексты римского права: Законы ХІІ таблиц. Институции Гая . Дигесты Юстиниана.-М.: Зерцало, 1997.
Тит Ливий . История Рима от основания города. Пер. с лат.-Т. 1—3.—М.,2004
Федорова Е.В. Императорский Рим в лицах.-М.,1979.
Франчози Дж. Институционный курс римского права. Пер. с итал.-М.: Статут , 2004.
Харитонов Є.О. Джерела приватного (цивільного) права . Актуальні проблеми держави і права :Зб. наук. праць. Вип.11.—Одеса: Юрид. л-ра,2001.—с.226-229.
Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція.-Одеса, 2001.
Харитонов Є.О. Римське приватне право: Конспект лекцій. Практикум.—Х.,2000.
Хвостов В.М. Система римського права.—М.,1996.
Хрестоматия по истории Древнего Рима, под ред. проф.В.И.Кузишина, М.,1987.
Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. М.,1991.
Штаерман Е.М. Римское право;Культура Древнего Рима.В 2-х томах.-М.,1985. Т.І.
3. УЗГОДЖЕННЯ З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ
№ п/п
Назва дисципліни, з якою проводиться узгодження
Прізвище викладача
Підпис, дата
1
Цивільне право
Якубівський І.Є.
2
Історія держави і права зарубіжних країн
Максимович С.М.
4. ДОПОВНЕННЯ ТА ЗМІНИ В РОБОЧІЙ НАВЧАЛЬНІЙ ПРОГРАМІ