Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Контроль і ревізія перевірки стану бухгалтерського обліку, звітності та внутрішньогосподарського контролю
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет "Львівська політехніка"
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра обліку і аналізу
КУРСОВА РОБОТА
з курсу "Контроль і ревізія"
на тему: "Контроль і ревізія перевірки стану
бухгалтерського обліку, звітності та внутрішньогосподарського контролю"
ЗМІСТ
ВСТУП 3
ПИТАННЯ РОБОТИ
1. Завдання, основні напрямки, об’єкти та джерела ревізії 5
2. Перевірка організації облікової та контрольної роботи на підприємстві 7
3. Перевірка стану бухгалтерського обліку 11
4. Ревізія достовірності звітності і стану звітної дисципліни 22
5. Організація ревізій (перевірок) внутрішньогосподарської діяльності та контролю 24
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Контроль за господарською діяльністю підприємств і організацій є однією із найважливіших функцій господарського керівництва і управління.
Контроль, як функція управління, підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Суть контролю полягає в тому, щоб за допомогою певної системи перевірок забезпечити виконання господарських планів, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Під контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудових процесів, пов’язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення.
Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок. Ревізія – це метод допоміжного контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, докладного розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.
Фактично ревізія – це комплекс взаємопов’язаних перевірок питань фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюється за допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямований на виявлення обґрунтованості, доцільності і економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану забезпечення майна.
Перевірка – це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.
Фактично ревізія є формою адміністративного контролю.
Надзвичайно важливими у діяльності підприємства є контроль і ревізія стану бухгалтерського обліку, звітності і внутрішньогосподарського контролю. Такий вид контролю дозволяє уникнути значних викривлень і зловживань у веденні обліку, а також уникнути сплати штрафів, які накладаються на неправильне і несвоєчасне подання звітності підприємства, а також за неправильне нарахування і сплату платежів у бюджет і фонди.
Об’єктом розгляду у курсовій роботі є організація проведення ревізії і контролю бухгалтерського обліку, звітності і внутрішньогосподарського контролю на ЗАТ "Львівський автомобільний завод".
Метою даної роботи є розгляд діючої практики фактичного і документального контролю на підприємстві, ревізій стану бухгалтерського обліку та звітності.
Контрольно-ревізійною роботою на ЗАТ "Львівський автомобільний завод" займається спеціально створений підрозділ – бюро ревізій і контролю під керівництвом начальника бюро. Даний підрозділ знаходиться в складі служби безпеки заводу і підпорядковується фінансовому директору. Звітує також начальнику економічного управління та безпосередньо Голові Правління товариства.
В своїй роботі працівники бюро керуються посадовими інструкціями та діючою законодавчою базою.
ЗАВДАННЯ, ОСНОВНІ НАПРЯМКИ, ОБ’ЄКТИ
ТА ДЖЕРЕЛА РЕВІЗІЇ
Основними завданнями, що стоять перед ревізорами та перевіряючими, є:
дати загальну оцінку стану облікового процесу на ревізованому підприємстві;
визначити, чи забезпечує облік системний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, збереженням і використанням матеріальних pecypcів, станом розрахунків;
дати оцінку достовірності звітності підприємства, установити наявні порушення в бухгалтерському, та податковому обліку підприємства і розробити належні заходи щодо реалізації мaтepіалів контролю.
Для вирішення цих завдань у робочих планах ревізорів передбачаються такі основні напрями ревізії:
1) перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві;
2) перевірка стану бухгалтерського обліку;
3) перевірка стану податкового обліку;
4) перевірка достовірності звітності і стану звітної дисципліни.
Відповідно до завдань ревізії і контролю бухгалтерського обліку визначаються його об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми.
Об'єкти ревізії та контролю:
облікова політика і стандарти підприємства;
перспективні і поточні плани удосконалення обліку та превентивного і поточного контролю, їх обґрунтованість і прогресивність;
виконання вищезгаданих планів;
opгaнізація і стан обліку, превентивного і поточного контролю;
зміст і достовірність звітності;
плани внутрішньогосподарського контролю, аудиту та їх виконання;
застосування автоматизації обліку і контролю в управлінській діяльності;
плани підвищення кваліфікації працівників обліку і внутрішньогосподарського аудиту та їx виконання.
Джерела інформації, якою керуються і яку використовують перевіряючі та ревізори:
законодавство з питань фінансово-господарської діяльності, обліку і контролю;
нормативно-правові документи про бухгалтерські звіти і баланси;
нормативна документація з обліку, контролю, аудиту;
нормативно-методичні документи з інвентаризації, обліку, звітності і контролю;
матеріали контрольних перевірок і рішень щодо них;
рішення за результатами фінансово-господарської діяльності;
положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу підприємства, посадові інструкції працівників бухгалтерії, плани роботи і матеріали з їх виконання;
первинні документи і облікові регістри з аналітичного, оперативного, синтетичного і податкового обліку;
поточна та річна звітності підприємства (статистична, податкова, бухгалтерська).
Методичні прийоми контролю:
органолептичні:
суцільні та вибіркові спостереження;
експертизи різних видів;
службове розслідування.
розрахунково-аналітичні:
економічний аналіз;
статистичні розрахунки.
документальні:
інформаційне моделювання;
нормативно-правове регулювання;
дослідження документів (за формою та змістом; зустрічна перевірка документів; взаємний контроль операцій; аналітична і логічна перевірка).
Методичні прийоми узагальнення і реалізації результатів контролю, які використовуються при контролі і ревізії:
групування недоліків:
хронологічне
систематизоване
хронологічно-систематизоване
документування результатів проміжного контролю;
аналітичне групування недоліків;
економічне обґрунтування виявлених недоліків;
систематизоване групування недоліків в акті комплексної ревізії;
прийняття рішень за результатами ревізії;
контроль виконання прийнятих рішень.
Особливості методичних прийомів контролю, узагальнення і реалізації його результатів полягають у суцільних і вибіркових перевірках стану оперативного (внутрішньогосподарського, управлінського), бухгалтерського і статистичного обліку, його організації і методології, а також: безпосереднього контролю якості, стану обліку і звітності.
Розглянемо методику здійснення контролю з основних напрямів ревізії.
ПЕРЕВІРКА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКОВОЇ І
КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Ревізія стану обліку починається з обстеження в бухгалтерії ревізованого підприємства, тобто ЗАТ "Львівський автомобільний завод", стану організації облікового процесу.
Перевірка стану організації облікової політики
До ознак порушення облікової політики, на які повинен зважати ревізор, відносять
відсутність на підприємстві наказу керівника про облікову політику;
нерозкриття у наказі про облікову політику обраних підприємством варіантів законодавчо встановлених порядків ведення бухгалтерського обліку;
невідповідність початкових залишків балансових рахунків обліковій політиці, що обрана підприємством;
надання права підпису наказів іншій особі, крім керівника, не відображено в організаційно-розпорядчих документах керівника підприємства;
зміна облікової політики протягом звітного poкy;
зміна облікової політики у наступних звітних, роках, ,що не відображено в пояснювальній записці до річного звіту підприємства;
недотримання законодавчо встановлених оцінок активів;
непроведення у бухгалтерському обліку коригування сум зносу малоцінних необоротних матеріальних активів у поточному році в разі зміни облікової політики;
неведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (за виключенням звіту про рух грошових коштів);
недотримання умов визначення дебіторської заборгованості.
При дослідженні стану організації облікової політики ревізор повинен
з'ясувати наступні положення:
1. Наскільки ефективний облік на підприємстві, що ревізується; як вирішені питання на складних ділянках облікової роботи, як розвантажений обліковий персонал від невластивих йому облікових функцій, які раціональні прийоми застосовуються для ліквідації дублювання записів.
2. Чи є облік дієвим, оперативним, чи використовуються облікові дані для безпосередньої та швидкої допомоги керівництву, адміністративно-управлінському та інженерно-технічному персоналу у вирішенні завдань, що виникають Чи своєчасно видаються на підприємстві необхідні довідки; пояснення; матеріали для аналізу, обґрунтованих рекомендацій, розрахунків, організації обслуговування тощо.
3. Як організована облікова робота на підприємстві: чи встановлений твердий графік, що передбачає терміни виконання всього комплексу облікових робіт не тільки працівників бухгалтерії, але й обліково-зобов'язаних осіб. Чи правильно розподілені обов'язки між всіма обліковими працівниками у відповідності з посадами та кваліфікацією, чи розроблені для них посадові інструкції, в яких перераховуються їх обов'язки та передбачається відповідальність за доручену ділянку роботи. Чи проводиться. систематичний інструктаж про правила заповнення та проходження документації і порядок ведення обліку, чи перевіряється в процесі інструктажу виконання окремих робіт з одночасним виправленням помічених недоліків та помилок. Такий інструктаж також доцільно проводити при проведенні ревізії.
4. Які застосовуються на підприємстві форми документації і як використовуються типові форми первинного обліку, чи не виготовляє підприємство спеціальні форми при можливості і доцільності застосування типових: Які є недоліки в застосуванні на підприємстві спеціальних форм, чи дотримуються правила користування бланками суворої звітності, чи не випускаються зайві екземпляри документів,
5. Чи забезпечена на підприємстві, що ревізується, єдність та порівняння облікових та планових показників, а також одноманітність в методах їх розрахунку, необхідна для контролю виконання плану. Це можна перевірити по планових документах, облікових та звітних даних.
Послідовність і напрямки контролю:
1. Перевірка обґрунтованості планів роботи бухгалтерії і стану їх використання. У річному плані роботи бухгалтерії передбачаються роботи з удосконалення облікового процесу в структурних виробничих підрозділах підприємства (цехах, відділеннях, бригадах, складах) та в бухгалтерії, плани контрольної роботи, технічного навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії. Обґрунтованість обсягів роботи щодо вдосконалення обліку та контролю визначається за методом аналізу даних про виявлені порушення при здійсненні попередніх перевірок органами державного контролю та плану роботи бухгалтерії з удосконалення обліку, обстеження обсягів застосування комп’ютерної техніки в обліковому процесі.
2. Перевірка планування та організації праці працівників бухгалтерії. При цьому ревізор перевіряє наявність і вивчає зміст посадових інструкцій на кожного працівника бухгалтерії, наявність графіків документообороту, графіків здачі звітності до бухгалтерії структурними підрозділами підприємства та здачі виконаної роботи працівниками бухгалтерії головному бухгалтеру для контролю й узагальнення облікової інформації, платіжні графіки, особливо по розрахунках з бюджетом у розрізі видів податків і строків платежів.
3. Перевірка наявності нормативно-правової інформації (інструкцій з обліку), забезпечення бланками типових форм первинної документації, облікових реєстрів, технологічними інструкціями по експлуатації при застосування ПЕОМ.
4. Перевірка організації apxіву облікової інформації. У кінці звітного періоду, обов’язково наприкінці року, всі документи повинні бути зброшуровані в папки і пронумеровані, підписані і здані в архів для зберігання (має бути спеціальне, належно обладнане для зберігання документів службове приміщення). Бухгалтерія повинна вести описи архівних справ (папок) по роках, складати акти про знищення документів, по яких закінчився нормативний термін зберігання, установлений чинним законодавством. При зберіганні облікової інформації на машинних носіях у наявності повинно бути не менше 2-3 копій на дискетах, мають бути додержані терміни перезапису інформації. З архіву можна брати дoкyмeнти тільки з дозволу головного бухгалтера.
5. Перевірка використання головним. бухгалтером своїх прав і виконання службових обов'язків як керівником облікової і контрольної роботи на ревізованому підприємстві. При цьому ревізор оцінює дотримання головним бухгалтером Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».
3. ПЕРЕВІРКА СТАНУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
При здійсненні перевірки з цього напряму ревізор керується нормативними актами уряду країни про організацію, методику бухгалтерського і податкового обліку фінансово-господарської діяльності підприємств, тобто джерелами інформації, які згадувались вище.
Спочатку ревізор вивчає особливості технології облікового процесу, враховуючи специфіку підприємницької діяльності ревізованого підприємства.
Послідовність та напрями контролю.
1. Перевірка правильності застосування діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку, повноти наявності складу облікових peєстpів синтетичного та аналітичного обліку здійснюється за методом аналізу складу робочого Плану рахунків, які застосовуються в бухгалтерії, Книги головних рахунків, журналів-ордерів чи машинограм з поточного бухгалтерського обліку, повноти деталізації об’єктів аналітичного обліку по кожному синтетичному рахунку.
2. Контроль дотримання методики ведення. облікових записів у поточному синтетичному обліку (журналах-ордерах, машинограмах, групувальних відомостях) та аналітичному обліку здійснюється за методом нормативної перевірки на відповідність чинному законодавству щодо систематизації й узагальнення інформації первинних документів за поточний місяць. Відповідність даних синтетичного обліку аналітичному обліку контролюється за методом порівняння даних Книги головних рахунків і оборотних відомостей по аналітичних рахунках.
3: Проводиться поглиблене вивчення стану обліку по окремих розділах облікового процесу: матеріальні цінності і основні засоби, витрати на виробництво і реалізація, грошові кошти і розрахунки з бюджетом, по оплаті праці, з постачальниками і покупцями, інші. Основна увага звертається на своєчасність відображення в обліку первинних документів (в тому місяці, звітному періоді, в якому здійснена господарська операція) та на операції, які взаємопов'язані, з визначенням обсягів оподатковуваного обороту. Наприклад, оприбуткування матеріальних цінностей у кінці звітного кварталу, оскільки з цієї причини можливе заниження оподатковуваного прибутку підприємства.
Крім цього, бухгалтерські записи в облікових реєстрах повинні бути зроблені на підставі прикладених до них належно оформлених первинних документів: Вибірково перевіряється наявність повноти первинних документів.
4. При контролі стану первинного обліку перевіряється:
а) дотримання застосування типових форм документів (метод обстеження);
б) правильність оформлення документів (методи нормативної перевірки, візуальної перевірки реквізитів документів);
г) дотримання правил внесення виправлень у первинні документи (метод нормативної перевірки);
д) перевірка стану обліку в матеріально відповідальних осіб (методи обстеження, порівняння з даними бухгалтерії).
Перевірка достовірності записів в облікових регістрах
Кожен факт, який має грошовий вираз, відображається в обліку подвійним записом. Тому неповнота записів або помилки в них автоматично виявляються при складанні перевірочного балансу. Ознакою правильності здійснених записів є, по-перше, рівність підсумків по дебету і кредиту перевірочного балансу та, по-друге, рівність цих підсумків з підсумком реєстраційному журналу.
Але рівність цих підсумків не виключає можливих помилок. Так, може виявитися, що:
та чи інша операція взагалі не зареєстрована в журналі та, як наслідок, не рознесена по рахунках Головної книги;
журнальна стаття була неправильно складена, хоча правильно перенесена в Головну книгу;
сума із журналу була пере несена на ,неналежний рахунок (наприклад, замість того, щоб записати її в дебет рахунку дебіторів, її записали в кредит рахунку кредиторів);
сума помилки, зробленої в дебеті одного або декількох рахунків, покрилася рівною за величиною сумою помилки, що зроблена в кредиті інших рахунків.
Такі помилки не можуть бути виявлені перевірочним балансом, але вони можуть бути виявлені іншими способами. Основним із них е порівняння підсумків окремих рахунків Головної книги з підсумками оборотних відомостей, що складені за відповідними допоміжними книгами. Таке порівняння безумовно виявляє помилки, але лише в тому випадку, коли записи як в основні, так і в допоміжні книги здійснюються самостійно із первинних документів. В іншому випадку суми розносяться по допоміжних
книгах із основного І журналу, тому помилка, зроблена в журналі,
повториться і в допоміжних книгах.
Зловживання, що виявляються на підприємствах, як правило, приховуються шляхом здійснення неправильних або без підтверджуваних документів записів в облікових регістрах. Виявлення таких випадків можливе, зокрема, в результаті ретельного вивчення самих записів.
Приведені нижче зовнішні ознаки, неправильності, в записах можуть
свідчити про те, що замість запису не відповідає змісту операції.
1. Відсутність необхідних записів в картках аналітичного обліку, в накопичу вальних відомостях, в журналах-ордерах, в Головній книзі або контрольному журналі. Якщо суми, записані в оборотних відомостях, перевищують підсумки за картками аналітичного обліку, це свідчить про те, що певна операція не отримала відображення в аналітичному обліку. Наприклад, бухгалтером відділу постачання підприємства видані під звіт суми особі, що звинувачувалася в розтраті. Бухгалтер не. відобразив в картці працівника підзвітні суми, разом з тим вони були: включені в обороти по контрольному журналу оборотні відомості.
2. Відсутність аналітичного, обліку по балансових рахунках, по яких
його ведення є обов’язковим. Причиною такого порушення є:
загальний незадовільний стан бухгалтерського обліку, коли для складання балансів і звітів бухгалтерія обмежується записами по синтетичних рахунках;
бажання приховати в обліку зловживання. У всіх випадках, коли баланси і звіти не підтверджені даними аналітичного обліку, їх не можна вважати реальними.
3. Відсутність аналітичного обліку на позабалансових рахунках.
Особливу увагу ревізори повинні звертати на організацію обліку по рахунках 02 "Активи на відповідальному зберіганні", 07 "Списані активи", 08 "Бланки суворого обліку", в яких часто зустрічаються, випадки зловживання. Наприклад, на суми недостачі, по яких винну особу не виявлено, бухгалтер склав проводки: дебет 793 "Результат іншої звичайної діяльності" кредит рахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" – 120 грн. Одночасно цю ж суму відніс на субрахунок 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей" (120. грн.). Після виявлення винної особи судово-слідчими органами бухгалтер склав проводку дебет 661 "Розрахунки за заробітною платою" кредит 375 "Розрахунки з іншими дебіторами"; Дебітор вніс в касу 120 грн., але бухгалтер склав проводку дебет 301 "Каса в національній валюті" кредит 375. Лише при ревізії встановлено, що гроші були привласнені головним бухгалтером і касиром.
4. Наявність крeдитoвoгo сальдо по активних і дебетового сальдо по пасивних рахунках. Це свідчить про помилки або зловживання. Ревізору слід застосовувати хронологічний спосіб дослідження цінностей або порядок використання фондів підприємства.
5. Відкриття і ведення балансових рахунків, що не передбачені планом рахунків. Аналітичні рахунки, що відкриваються у розвиток того чи іншого синтетичного рахунку; передбаченого планом рахунків бухгалтерського обліку, повинні відповідати змісту цього синтетичного рахунку. Однак мають місце випадки, коли під виглядом аналітичного рахунку відкривається картка під назвою "невиявлені суми", або ж записи в окремих аналітичних рахунках не відповідають записам у тому синтетичному рахунку, до складу якого вони відкриті.
6. Наявність записів без документів. Так, наприклад, залишок підзвітних сум заготівельника, не підтверджений документами, може бути списаний з підзвітної особи за рахунок збільшення витрат, пов'язаних зі збутом без необхідного підтвердження документами.
7. Наявність неправильних облікових записів (неповні або зі спотворенням при відображенні операцій). Спотворення операцій в записах найчастіше зустрічається тоді, коли бухгалтер намагається приховати .зловживання або незаконне списання грошових коштів чи товарно-матеріальних цінностей.
8. Заздалегідь неправильний підрахунок nідсумків і nepeнocів з однієї сторінки облікового регістра на іншу. Внаслідок неправильного підрахунку підсумків і переносів, зазвичай, приховуються операції, незаконно відображені в обліковому регістрі. Так, наприклад, отримана готівка із банку не була оприбуткована по касі на одній із торгових баз з метою привласнення бухгалтером і касиром. Ця сума була списана на рахунок розрахунків з кредиторами. Бухгалтер припускав, що кредитор на цю суму претендувати не буде, а по записах буде зазначатися, що розрахунок з кредитором здійснений. Але згодом із-за вимоги кредитора погасити заборгованість ця сума була перерахована з поточного рахунку. Це примусило бухгалтера здійснити підробку в оборотних відомостях, зменшити суми переносів та підсумку оборотів. Аналогічні підробки було здійснено в картці розрахунків з цим кредитором.
9. Неузгодженість в записах одних і тих же операцій в різних облікових peгіcmpax. При здійсненні виправлень в облікових, peгіcтpax заднім числом можливі невідповідності в записах і підсумках записів по картках аналітичного обліку і в оборотних відомостях, в оборотному балансі і в контрольному журналі.
10. Невідповідність рознесення в регістрах аналітичного обліку дійсності за правильно складеною проводкою. При ревізіях виявляються випадки, коли, за схожими видами продукції має місце заниження собівартості, що непередбачено калькуляцією, а по інших - перевитрати. З метою покращання дійсності або отримання додаткових виплат і премій облікові працівники на основі правильно складеної кореспонденції рахунків здійснюють і неправильну розноску в регістри аналітичного обліку. Наприклад, якщо собівартість продукції "А" нижча в порівнянні з планом, а продукції "Б" - вища, то за правильно складеною кореспонденцією рахунків дебет рахунку 23 "Виробництво", кредит 201 "Сировина й матеріали", 203 "Паливо" тощо на суму виробничих витрат по продукції "Б" рознесення здійснюють по аналітичному рахунку витрати на виробництво продукції "А". При цьому дані синтетичного обліку відповідають аналітичному обліку і навпаки.
11. Безпідставні і не оговорені виправлення в облікових peгіcmpax. Відсутність пояснень при виправлені записів може мати місце внаслідок необережності особи, що вносила виправлення. Але їх відсутність може носити навмисний характер, з метою приховування, зловживань.
12. Повна відсутність оборотів і сальдо в облікових peгіcmpах. Повну відсутність оборотів і сальдо за визначений період в окремих облікових
peгіcтpaх працівники бухгалтерії інколи пояснюють відсутністю одного з них, відволіканням на іншу роботу, малою чисельністю штатного апарату тощо. Однак, як показує ревізійна практика, в ряді випадків за цим приховуються допущені зловживання. Виявивши подібні факти, ревізор зобов’язаний організувати підрахунок оборотів, виведення сальдо та звірити з відповідними регістрами синтетичного обліку, застосовуючи для цієї мети спеціальні способи.
13. Зміна та знищення записів шляхом підчисток та виправлень. Підчистки і облікових регістрах заборонені законом. Однак є випадки, коли раніше здійснений запис незаконної операції як наслідок знищується шляхом підчисток і обліковому регістрі. Ревізор повинен ретельно перевірити кожне виправлення в обліковому регістрі.
14.Відсутність в справах бухгалтерії окремих облікових регістрів, які раніше були. Це може пояснюватися двома причинами: недбайливістю обліковців або бажанням знищити записи, які зроблені раніше в певному peгіcтpі. Операції, приховані за допомогою документів і записів в облікових peгіcтpaх, вивчаються ревізором шляхом застосування одного або декількох способів дослідження, що вказані вище. Застосування кожного із таких способів залежить від особливостей досліджуваних операцій, специфіки обліку на підприємстві, що перевіряється.
15. Внесення в накопичувані або групувальні відомості, звіти, журнали-ордери цифрових даних, що не підтверджені первинними документами. Записи в журналах-ордерах повинні підтверджуватися цифрами накопичуваних і групувальних відомостей, відповідними звітами, а останні - первинними документами. В такій послідовності ревізор повинен перевіряти правильність записів в облікових регістрах.
16. Наявність розбіжностей між кількісним обліком матеріальних цінностей на складі та їх вартісним обліком в бухгалтерії при сальдовому метод; обліку матеріальних цінностей. При оперативно-бухгалтерському методі обліку матеріальних цінностей бухгалтерія повинна систематично перевіряти стан ведення складського обліку та відповідність наявності цінностей в натурі даням складського обліку. На практиці цього правила часто не дотримуються через недбалість та зловживання як бухгалтерів, так і матеріально відповідальних осіб. У випадку виявлення розходжень між даними складського обліку та даними бухгалтерії, ревізор повинен з'ясувати причини, ретельно проаналізувати звіт про рух цінностей та прикладені до них документи.
17. Невідповідність звітних даних записам в облікових регістрах. Перевіряючи достовірність складеної господарської звітності, ревізор повинен порівняти (вибірково) цифрові показники звітності з записами в облікових регістрах. Наприклад, перевіряючи правдивість складеної фактичної калькуляції, ревізор повинен перевірити відповідність цифрових показників цієї форми записам в аналітичних рахунках за статуями калькуляції. Працівники обліку, відповідальні за складання вказаної звітності і ведення облікових регістрів, повинні пояснити виявлені розбіжності.
18. Закриття рахунків здійснено без розноски в регістри обліку. На практиці часто закриття ряду рахунків здійснюють безпосередньо в формах річної звітності без рознесення в регістри обліку. В результаті приховуються зловживання, які допускаються при калькулюванні продукції. При ревізії" слід переконатися в правильності закриття рахунків, в кінці року і наявності
достовірного рознесення інформації в регістри обліку.
19. Вибіркова перевірка по дебету або кредиту рахунку. В цьому випадку протилежну сторону аналітичного рахунку перевіряють суцільним шляхом, Наприклад, по рахунку .№ 203. "Паливо" записи по кредиту перевіряють вибірково, а по дебету - суцільним способом.
При автоматизації обліку критеріями вибору інформації для контролю є внесені зміни та доповнення до нормативної бази даних, представленої в класифікаторах номенклатури матеріальних цінностей, складу працюючих на підприємстві, постачальників і покупців, інших дебіторів і кредиторів, внесені виправлення як коригування допущених помилок за минулі звітні періоди. Тут важливим є перевірка обґрунтованості і правомірності внесення таких змін на підставі аналізу бухгалтерської довідки про їх суть і первинних достовірних документів, на які є посилання в цій бухгалтерській довідці.
Основні порушення:
1) запущеність обліку, особливо аналітичного, через відставання у відображення інформації, невідповідність даних синтетичного обліку з даними аналітичного;
2) порушення в застосуванні Плану рахунків;
3) недостовірність даних аналітичного обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, іншими дебіторами і кредиторами;
4) порушення методики ведення облікових реєстрів (у журналах-ордерах № 6, 7 відсутні дані про залишки заборгованості на початок і кінець місяця в розрізі постачальників, підзвітних осіб або неправильне перенесення залишків заборгованості з попереднього місяця, у Книзі головних рахунків «згорнуті» залишки заборгованості);
5) наявність бухгалтерських записів, необґрунтованих належно оформленими первинними документами;
6) порушення правил внесення виправлень у документи та облікові реєстри, особливо за минулі періоди;
7) порушення методики ведення податкового обліку по ПДВ, валових доходах і валових витратах для оподаткування податком на прибуток.
Важливе місце у перевірці стану бухгалтерського обліку займає вивчення облікової політики, тобто взаємозв'язку обліку з управлінням виробництвом, зокрема його інформаційного забезпечення. З'ясовуються можливості інтеграції різних видів бухгалтерського, статистичного і оперативного (управлінського) обліку в єдиній системі господарського обліку на базі швидкодіючої електронно-обчислювальної техніки, що дуже важливо в умовах створення АСОІ (автоматизованої системи обробки інформації) різних рівнів та АРМ бухгалтера. У цьому зв'язку контроль досліджує стан централізації обліку як у межах підприємства, так і створення централізованої бухгалтерії для ряду однорідних малих підприємств, кооперативів, бюджетних організацій та інших, визначаючи при цьому доцільність різних форм централізації бухгалтерського обліку.
Для встановлення своєчасності подання документів до бухгалтерії та обчислювального центру зіставляють дати фактичного надходження документів з датами, передбаченими у графіку документообігу. Одночасно перевіряють записи в оперативному і бухгалтерському обліку господарських операцій на основі суцільного і безперервного документування.
Насамперед перевіряться застосування в обліку господарських операцій типової первинної документації, затвердженої в установленому порядку Держкомстатом України, а також міністерствами і відомствами, правильність оформлення цієї документації і своєчасність її подання до бухгалтерії підприємства, додержання методичних вказівок Міністерства фінансів України, Держкомстату України та інших органів з відображення господарських операцій і процесів на рахунках бухгалтерського обліку і звітності. Встановлюється достовірність звітності, яка подається у різні органи господарського і державного управління, а також строки її складання. Особливій перевірці підлягає використання даних обліку і звітності у маркетингу, управлінні підприємством.
Практика показує, що нерідко на підприємствах порушуються графіки документообігу. Це призводить до того, що не завжди своєчасно перевіряються дані складського обліку товарів і матеріалів з бухгалтерським обліком, а виявлені розбіжності усуваються із запізненням, тобто облік не сприяє збереженню цінностей та раціональному використанню їx.
Важливим завданням ревізії і контролю встановлення того, як працівники обліку виконують покладені на них обов'язки щодо забезпечення контролю за достовірністю поданих документів і своєчасністю їx обробки.
Достовірність первинних документів встановлюється різними прийомами контролю (за формою і змістом, зустрічна перевірка документів, взаємний контроль операцій, аналітична і логічна перевірка), як уже згадувалось вище. Ревізор перевіряє, наскільки доцільно застосовувати ту чи іншу форму opгaнізації обліку (централізовану, децентралізовану) , чи відповідає вона конкретним умовам роботи підприємства.
Велике значення мають вибір і застосування форм бухгалтерського обліку. Тому ревізор повинен зробити свої висновки щодо форми бyxгaлтерського обліку, яка застосовується на підприємстві. Перевіряться, як на підприємстві дотримується єдиний план рахунків бухгалтерського обліку. Неправильна кореспонденція рахунків призводить до заплутування обліку, викривлення результатів господарської діяльності.
Ревізор також перевіряє, як на підприємстві впроваджуються прогресивні методи і форми обліку, наукова організація обліку, використання ЕОМ.
Особливу увагу слід приділяти перевірці взаємозв'язку показників господарської діяльності в різних видах обліку. Важливо, щоб показники різних видів обліку доповнювали один одного і взаємно контролювались.
Перевіряться також стан синтетичного обліку і його зв'язок з даними аналітичного обліку. Показники розрахункових статей балансу повинні обов'язково мати розгорнуте сальдо по активу і пасиву та повністю відповідати даням оборотних відомостей, журналів-ордерів.
Найважливішим завданням контролю стану бухгалтерського обліку перевірка, наскільки облік забезпечу збереження цінностей і контроль за їx витрачанням та як головний бухгалтер здійснює покладені на нього функції контролю за збереженням і законністю витрачання грошових коштів і матеріальних цінностей. При цьому з'ясовують, яким чином бухгалтерія здійсню превентивний контроль за господарськими операціями при лімітуванні витрат матеріальних і фінансових pecypcів, оформлення документів, що дають право на витрачання цінностей.
Серед основних завдань контролю стану бухгалтерського обліку важливою є перевірка додержання на підприємстві нормативних актів з бухгалтерської звітності і балансів державних, орендних, кооперативних і громадських підприємств та організацій. На підставі первинної документації аналітичного і синтетичного обліку перевіряться достовірність поданої звітності про результати фінансово-господарської діяльності як зa окремі періоди, так і в цілому за pік. Особливу увагу зосереджують на виявленні фактів викривлення у звітності дійсного стану діяльності підприємства: чи не було приписок невиконаних робіт, фальсифікації основних показників - прибутку, рентабельності та ін. Користуючись документальними методичними прийомами, ревізор перевіряє правильність !відображення у бухгалтерському обліку результатів інвентаризації відповідно до Інструкції по інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та рoзpaxунків, затвердженої Мінфіном. Виявлені недоліки у проведенні інвентаризації та відображенні її результатів у бухгалтерському обліку ревізор висвітлює в aкті (висновку).
Перевіряються також права і обов'язки головного бухгалтера, оскільки вони стосуються стану обліку і контролю на підприємстві. Зокрема, ревізор перевіряє, як головний бухгалтер забезпечує контроль за відображенням на рахунках господарських операцій, подає інформацію для управління підприємством, провадить економічний аналіз і виявляє невикористані резерви поліпшення діяльності підприємства та сприяє їx використанню. Крім того, ревізор перевіряє виконання функції головним бухгалтером щодо контролю виконання договірних зобов'язань підприємством, відповідність матеріальновідповідальних працівників займаним посадам та їx підзвітність тощо.
4. ПЕРЕВІРКА ДОСТОВІРНОСТІ ЗВІТНОСТІ І
СТАНУ ЗВІТНОЇ ДИСЦИПЛІНИ .
Метою ревізії достовірності данях обліку з'ясування того, наскільки дані первинного документа відповідають дійсності за усіма реквізитами, а саме: за терміном здійснення операції, місцем, за натуральними та ціновими показниками, підписами ocіб тощо.
Контроль починається з вивчення складу звітності ревізованого підприємства:
1. Перевірка наявності документів про реєстрацію його як платника податків, обсягів по формах установленої звітності, ураховуючи специфіку підприємницької діяльності (методи обстеження, нормативної перевірки).
2. Потім здійснюється перевірка дотримання термінів здачі звітності податковим органам, управлінням статистики, органам управління спеціальними державними позабюджетними фондами: Пенсійного, інноваційного, зайнятості населення, соціального страхування (метод нормативної перевірки і порівняння).
3. Перевірка достовірності звітності про водиться за формами бухгалтерської, статистичної і податкової звітності на підставі даних поточного бухгалтерського і податкового обліку. Залежно від показників виду і форми звітності дані поточного бухгалтерського обліку за кожен місяць систематизуються в спеціальних накопичувальних відомостях для визначення обсягів у розрізі окремих показників за звітний квартал і з початку року. Тому треба перевірити правильність формування даних у цих накопичувальних відомостях; застосовуючи метод нормативної перевірки на включення в базу оподаткування, метод порівняння даних підсумків з відповідних показників з урахуванням виявлених по попередніх розділах ревізійної роботи порушень і даних, відображених у формі звітності.
4. Дані балансу перевіряються за методом порівняння окремих показників з даними Книги головних рахунків про залишки на балансових рахунках станом на кінець звітного періоду, а на початок звітного періоду вони додатково звіряються з балансом за минулий рік станом на кінець року, Достовірність і реальність залишків по рахунках розрахунків перевіряються за методом перевірки даних, інвентаризації цих розрахунків. При підозрі на недостовірність даних про водиться зустрічна перевірка з дебіторами та кредиторами. .
5. Обов'язково перевіряється правильність відображення в поточному бухгалтерському обліку і внесення змін у податкову звітність.
Здійснюючи ревізію, треба перевірити безпосередньо на підприємстві за документами правильність відображення на бухгалтерських рахунках результатів попередньої ревізії.
Якщо перевірками встановлено допущені у минулому році помилки, то виправлення за минулий pік не вносяться, а відображаються у поточному році як прибутки (збитки) минулих років, що виявлені у звітному періоді, в кореспонденції з відповідними рахунками у звіті за формою № 2 та виділяються у відповідному рядку в декларації податку на прибуток. Якщо у звітності поточного року встановлено помилки ще до моменту подання та затвердження річного звіту за поточний pік, то виправлення здійснюються у бухгалтерських звітах сторнуванням неправильних записів та заміною їx правильними у тому міcяці, у якому вони виявлені.
Якщо за результатами перевірок виявлено факти заниження прибутку, то донараховані за результатами ревізій (перевірок) відповідно до чинного законодавства суми податків, штрафи за це порушення і пеня у податковому обліку відносяться на зменшення прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства, а у бухгалтерському - на витрати.
Для здійснення ревізії достовірності обліку та звітності користуються методом зіставлення конкретного факту із даними бухгалтерського обліку та звітності. Так, наприклад, перевіряючи достовірність виконаних poбіт із ремонту житлових чи інших будинків, треба зіставити обсяги poбіт (площа поверхні, об'єм кладки тощо), які вказані в актах і нарядах із нарахування заробітної плати за проведену роботу.
Одним із найефективніших методів є контрольні обмірювання, які здійснюються у присутності замовника та виконавця робіт і за наслідками яких складається акт. За допомогою каталогів перевіряється правильність застосування розцінок на окремі види роботи.
Для підвищення ефективності таких перевірок велике значення має знання технологічних особливостей господарських операцій, які перевіряються, а також уміння ревізора максимально пов'язати один документ з іншим, який теж стосується складання документа, що перевіряється. Тобто ревізорові треба документально поновити рух того чи іншого матеріалу.
Практично перевірка за різними питаннями є перевіркою достовірності обліку та звітності. Тому головною вимогою ревізора має бути вимога щодо правильності й достовірності складання первинного документа. Відсутність на ньому навіть незначного реквізиту - дати, штампа підприємства, одиниці вимірювання - потребує здійснення детальної...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора