Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний Університет "Львівська Політехніка"
Інститут економіки підприємства і менеджменту
Контрольна робота
з дисципліни:
"Фінансовий аналіз"
Львів 2004
Варіант 1.
Теоретична частина.
Оцінка рентабельності діяльності підприємства.
Економічний аналіз рівня рентабельності підприємства і причин її зміни має важливе значення для виявлення резервів підвищення ефективності роботи підприємства. У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні і показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподатковуваного тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо). Тобто рентабельність є прибутком, віднесеним до вартості елементів виробництва, що сприяли його створенню. Тому рентабельність характеризує рівень віддачі витрат та використання ресурсів і засобів виробництва (вимірюється у процентах).
При визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.
Основні показники рентабельності наведені у табл. 1 і розраховуються за вихідними даними фінансової звітності, а саме за формами №1 "Баланс" і №2 "Звіт про фінансові результати". На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітика кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв’язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.
Таблиця 1
Основні показники рентабельності
Рентабельність
Формула для розрахунку
Джерело інформації
1. реалізованої продукції за прибутком від опе-раційної діяльності, RопQ
операційний прибуток
ф№2, р.100
чиста виручка від реалізації
ф№2, р.035
2. реалізованої продукції за прибутком від реалізації, RQ
прибуток від реалізації
ф№2,р.050-р.070-р.080
чиста виручка від реалізації
ф№2, р.035
3. реалізованої продукції за чистим прибутком, RчQ
чистий прибуток
ф№2, р.220
чиста виручка від реалізації
ф№2, р.035
4. капіталу (активів), RА
чистий прибуток
ф№2, р.220
актив балансу*
ф№2, р.280
5. власного капіталу, RВК
(коефіцієнт фінансової рентабельності)
чистий прибуток
ф№2, р.220
власний баланс*
ф№1,р.380+р.430+р.630
6. Виробничих фондів, RВФ
чистий прибуток
ф№2, р.220
виробничі фонди*
ф№1,р.030+р.100+р.120
*- розраховують як середню арифметичну за даними на початок та завершення звітного періоду.
Показник RопQ показує, скільки прибутку від операційної діяльності припадає на одиницю виручки. Показник RQ показує, скільки прибутку від реалізації припадає на одиницю виручки від реалізації. Показник RчQ показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю виручки від реалізації. Показник RА показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю інвестованих в активи коштів. Показник RВК показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю власного капіталу. Показник RВФ показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю вартості виробничих фондів. Для кожного з цих показників напрямком позитивних змін є збільшення.
Загалом рентабельність являє собою прибутковість виробничого процесу. Рівень рентабельності господарюючих суб’єктів пов’язана з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), визначається процентним співвідношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції.
Методи аналізу фінансового ризику.
Під фінансовим ризиком підприємства розуміється ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходів або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності. Фінансовий ризик є об’єктивним явищем функціонування будь-якого підприємства, він супроводжує практично усі види фінансових операцій, всі напрямки фінансової діяльності.
Основними методами кількісного аналізу фінансового ризику є:
статистичний;
аналіз доцільності витрат;
експертних оцінок;
аналітичний;
використання аналогів.
Статистичний метод. Сутність методу полягає в тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення втрат аналізуються всі статистичні дані, які стосуються результативності здійснення фірмою розглядуваних операцій. Частота виникнення деякого рівня втрат визначається за формулою:
ƒо = ,
де ƒо – частота виникнення деякого рівня втрат;
n' – число випадків появи конкретного рівня втрат;
nзаг – загальне число у статистичній вибірці, яке включає й успішні операції даного виду.
Останнім часом набув поширення метод статистичних випробувань (метод "Монте-Карло"). Перевагою цього методу є можливість аналізувати й оцінювати різнобічні сценарії реалізації проекту і враховувати різні фактори ризиків у межах одного підходу. Різні типи проектів відрізняються ступенем впливу на них ризиків, що з’ясовується при моделюванні. Вадою методу є те, що в ньому для оцінок і висновків використовуються імовірнісні характеристики – це є не дуже зручним для безпосередньо практичного застосування.
Аналіз доцільності витрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику. Перевитрачання планованих витрат може бути викликано одним із чотирьох основних факторів або їх комбінацією:
первісним недооцінюванням вартості;
змінами меж проектування;
різницею в продуктивності;
збільшенням первісної вартості.
Ці основні фактори можуть бути деталізовані. На базі типового переліку можна скласти детальний контрольний перелік для конкретного проекту або його елементів.
Існує можливість звести до мінімуму капітал, що підлягає ризику, поділом процесу затвердження асигнувань проекту на стадії (області). Стадії затвердження повинні бути пов'язані з проектними фазами і ґрунтуватися на додатковій інформації про проект в міру його розробки. На кожній стадії затвердження, маючи аналіз засобів, які підлягають ризику, інвестор може прийняти рішення про припинення інвестицій.
Метод експертних оцінок дає змогу розділити дуже складний комплекс ризиків на складові, якими можна управляти, і зробити висновки про ймовірність прояву та ступінь наслідків досліджуваних ризиків.
Аналітичний метод використовує основні чотири показники ефективності інвестицій:
період окупності;
чистий приведений дохід;
внутрішня норма дохідності;
рентабельність.
Період окупності – це тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, що дисконтується на момент закінчення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій.
Чистий приведений дохід являє собою суму фінансових підсумків, що дисконтуються за всі роки проекту, рахуючи від дати початку інвестицій. Характеризує загальний абсолютний результат інвестиційної діяльності, її кінцевий результат.
Внутрішня норма дохідності – це та розрахункова ставка процентів, за якої капіталізація регулярно отримуваного доходу дає суму, рівну інвестиціям і, отже, капіталовкладення окупаються.
Аналіз чуттєвості моделі складається з таких етапів:
вибір основного ключового показника – параметра, відносно якого і здійснюється оцінювання чуттєвості. Такими показниками можуть слугувати внутрішня норма дохідності або чистий приведений дохід;
вибір факторів (рівень інфляції, стан економіки тощо);
розрахунок значень ключового показника на різних етапах здійснення проекту: проектування, будівництво, монтаж устаткування, процес віддачі вкладених коштів.
Сформовані таким чином послідовності витрат і надходжень дають можливість визначити фінансові потоки для кожного моменту або відрізка часу, визначити показники ефективності.
Будуються діаграми, на яких відображається залежність обраних результативних показників від величини вихідних параметрів. Зіставляючи між собою отримані діаграми, визначають «ключові» показники, які найбільше впливають на оцінку проекту. Визначаються критичні для проекту значення ключових параметрів.
Аналіз чуттєвості дає змогу спеціалістам з проектного аналізу враховувати ризик і невизначеність. Але цей метод аналізу має й недоліки, а саме:
не враховує всі можливі обставини;
не враховує ймовірність здійснення альтернативних проектів.
Сутність методу аналогів полягає у використанні бази даних про ризик аналогічних проектів. Ці дані опрацьовуються для виявлення залежностей у закінчених проектах з метою врахування потенційного ризику при реалізації нових проектів.
Задача.
За даними фінансової звітності ТзОВ "Полінет" (див. Додаток) оцінити його фінансову стійкість.
Фінансова стійкість є однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:
рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
платоспроможністю підприємства (його потенційною платоспроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);
часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.
Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємств в Україні.
Фінансова стійкість відображає стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючого суб’єкта. Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торгівельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.
Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості.
Вартість запасів З порівнюється послідовно з поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти ВОК, власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + Кд), власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + Кд + Кк). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом ВК та вартістю необоротних активів НА, на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто ВОК=ВК-НА
Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК – мінімальна умова фінансової стійкості.
Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості:
абсолютна стійкість – для забезпечення запасів З достатньо власних обігових коштів, платоспроможність підприємства гарантована: З ( ВОК
нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики, платоспроможність гарантована: З ( ВОК+ Кд
нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики, платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З ( ВОК + Кд + Кк
кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає (нормальних( джерел їх формування, підприємству загрожує банкрутство:
З ( ВОК + Кд + Кк
Проведемо вищенаведені розрахунки для досліджуваного підприємства (Полінет(. Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними балансу (додаток ) складемо агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу (табл. 2):
Таблиця 2
Агрегований баланс ТзОВ (Полінет(, тис. грн.
Актив
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
Пасив
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
необоротні активи, НА
2 868,9
3 355,7
власний капітал, ВК
5 411,3
5 040,0
запаси, З
2 338
4 579,4
довгострокові зобов’язання, Кд
--
--
кошти, розрахунки та інші активи, К
2 492
2 064,3
короткострокові зобов’язання, Кк
у тому числі:
короткострокові кредити і позики
2 287,6
1 282,7
4 959,4
1 740,0
Баланс
7 698,9
9 999,4
Баланс
7 698,9
9 999,4
У таблиці 3 наведено аналіз фінансової стійкості ТзОВ (Полінет( за даними агрегованого балансу (табл. 2).
Таблиця 3
Аналіз фінансової стійкості, тис. грн.
Номер рядка
Показник
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1
2
3
4
1.
Власний капітал
5 411,3
5 040,0
2.
Необоротні активи
2 868,9
3 355,7
3.
Власні обігові кошти (р.1 – р.2)
2 542,4
1 684,3
4.
Довгострокові зобов’язання
--
--
5.
Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 + р.4)
2 542,4
1 684,3
6.
Короткострокові кредити та позики
1 282,7
1 740,0
7.
Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5 + р.6)
3 825,1
3 424,3
8.
Запаси
2 338,0
4 579,4
9.
Надлишок (+) або нестача (–) власних обігових коштів (р.3 – р.8)
+204,4
-2 895,1
10.
Надлишок (+) або нестача (–) власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5 – р.8)
+204,4
-2 895,1
11.
Надлишок (+) або нестача (–) основних джерел покриття запасів (р.7 – р.8)
+1 487,1
-1 155,1
12.
Тип фінансової стійкості
абсолютна
кризова
13.
Запас стійкості фінансового стану, днів
,
де V – чиста виручка від реалізації продукції
+40,7
-26,2
14.
Надлишок (+) або нестача (–) коштів на 1 грн. запасів (р.11 : р.8), коп.
+0,64
-0,25
Таким чином, за звітний період якісно змінився тип фінансової стійкості підприємства: воно перейшло від абсолютної фінансової стійкості до кризового фінансового стану. Це пояснюється насамперед зменшенням розміру власного капіталу (на 371,3 тис. грн. – за звітний рік підприємство мало збиток в розмірі 164,3 тис.грн.) та вкладенням частини капіталу в необоротні активи і як результат – зменшення розміру обігових коштів. А також, збільшення вкладень коштів у запаси майже вдвічі - призвело до нестачі джерел для їх покриття.
Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розрахувати сукупність відносних аналітичних показників – коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності). Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.
Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття, загальної платоспромож-ності) характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року і показує, скільки одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов’язань.
Кл.п =
поточні активи
=
ф№1, р. 260
поточні пасиви
ф№1, р. 620
Кл.п поч=
4 822,2
= 2,108; Кл.п кін=
6 633,4
= 1,338
2 287,6
4 959,4
Як бачимо, показник кінця року хоча й дещо більший за нормативний (Кл.п(1), проте значно нижчий за показник початку року.
Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.
Кл.ш =
поточні активи - запаси
=
ф№1,р.260-(р.100+р.110+р.120+р.130+р.140)
поточні пасиви
ф№1, р. 620
Кл.ш поч=
4822,2-2338
= 1,086; Кл.ш кін=
6633,4-2074,2
= 0,414
2 287,6
4 959,4
Якщо на початку року показник був вищий за нормативний (Кл.ш(1), то на кінець року він значно нижчий за прийняті в міжнародній практиці Кл.ш=0,7-0,8.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.
Кл.а =
кошти
=
ф№1, р.230+р.240
поточні пасиви
ф№1, р. 620
Кл.а поч=
38 + 12,1
= 0,022; Кл.а кін=
9,3 + 22,2
= 0,006
2 287,6
4 959,4
Якщо на початку року показник був менший нормативного критичного рівня (Кл.а=0,2-0,35), то на кінець року можна говорити про повну неспроможність підприємства негайно погасити свої короткострокові борги за рахунок найбільш ліквідних оборотних активів (грошових коштів та еквівалентів).
Нижче наведено розрахунки основних показників фінансової стійкості за даними фінансової звітності ТзОВ (Полінет( з погляду структури джерел фінансування.
власні обігові кошти (чистий/робочий оборотний капітал) є оборотними активами, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань, вказують не лише на здатність платити борги, а й можливість розширити виробництво.
Рк = ф.№1, р.260 – р.620
Рк поч =4822,2-2287,6=2534,6тис.грн., Рк кін =6633,4-4959,4=1674 тис. грн.
(зменшення).
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) або концентрації власного капіталу характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власний активів, його незалежність від позикових джерел.
Кавт =
власний капітал
=
ф№1, р.380+р.430+р.630
пасиви
ф№1, р. 640
Кавт поч=
5 411,3
= 0,703; Кавт кін=
5 040,0
= 0,504
7 698,9
9 999,4
Отже, за звітний період коефіцієнт Кавт знизився, а ризик появи фінансових труднощів у майбутньому підвищився, хоча коефіцієнт знаходиться в межах нормативного (Кавт(0,5).
Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії і показує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Збільшення коефіцієнта в часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансування підприємства, і навпаки.
Кф.з =
пасиви
=
ф№1, р. 640
власний капітал
ф№1, р.380+р.430+р.630
Кф.з поч=
7 698,9
= 1,423; Кф.з кін=
9 999,4
= 1,984
5 411,3
5 040,0
Позитивним напрямком змін для даного показника є зменшення. У даному випадку фінансова залежність підприємства підвищилась: на 1 грн. власного сукупного капіталу припадає на 56 коп. більше позиченого. Нормативне значення Кф.з = 2, якщо Кф.з = 1, то підприємство не має позик.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами.
Кз.о.к. =
чистий оборотний капітал
=
ф№1, р. 206-р.620
поточні зобов’язання
ф№1, р.620
Кз.о.к. поч=
4822,2-2287,6
= 1,108; Кз.о.к. кін=
6633,4-4959,4
= 0,338
2287,6
4959,4
Забезпеченість власними оборотними коштами підприємства знизилась у понад 3 рази з початку року за рахунок збільшення поточних зобов’язань. Проте знаходиться в межах нормативного (Кз.о.к(0,1).
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує частку власних обігових коштів у власному капіталі, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього показника позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами.
Км =
власні обігові кошти
=
ф№1, р. 380-р.080
власний капітал
ф№1, р.380
Км. поч=
5411,3-2868,9
= 0,470; Км кін=
5040,0-3355,7
= 0,334
5411,3
5040,0
Хоча показники знаходяться в межах нормативного значення (Км (0,1), проте під кінець року у підприємтва менше можливостей вільно маневрувати власними коштами.
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів показує, наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.
Кзап =
власні обігові кошти
=
ф№1, р. 380+р.430-р.080
запаси
ф№1, р.100+р.120+р.130+р.140
Кзап поч=
5411,3-2868,9
= 1,087; Кзап кін=
5040,0-3355,7
= 0,368
2338,0
4579,4
Нормальне значення цього відносного показника, що було отримане на основі статистичного узагальнення господарської практики, становить 0,6-0,8. Тому в даному випадку бачимо, що забезпечення запасів значно погіршилось наприкінці року.
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу показує, скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел.
Кп.к. =
позиковий капітал
=
ф№1, р. 480+ р.620
пасиви
ф№1, р.640
Кп.к. поч=
2287,6
= 0,297; Кп.к. кін=
4959,4
= 1,016
7698,9
9999,4
Нормативне значення цього показника Кп.к.(0,5 із подальшим зменшенням. Тобто наприкінці року маємо надзвичайно високу концентрацію позикового капіталу (в даному випадку – поточних зобов’язань) – він складає понад половину усього пасиву балансу.
Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) показує забезпеченість заборгованості власними коштами, перевищення власних коштів над позиковими, свідчить про фінансову стійкість підприємства.
Кф. =
власні кошти
=
ф№1, р. 380+р.430+р.630
позикові кошти
ф№1, р.480+р.620
Кф. поч=
5411,3
= 2,365; Кф. кін=
5040,0
= 1,016
2287,6
4959,4
Як бачимо, хоча обидва показники є вищими за нормативний (Кф.с.(1), та наприкінці року від удвічі менший від показника початку року.
Коефіцієнт фінансової стійкості показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.
Кф.с. =
власний капітал+довгострокові зобов’язання
=
ф№1, р.380+р.430
+р.480+р.630
пасиви
ф№1, р.640
Кф.с. поч=
5411,3
= 0,703; Кф.с. кін=
5040,0
= 0,504
7698,6
9999,4
Отже, обидва показники є нижчими за нормативний (Кф.с.=0,85-0,90), зі значним погіршенням наприкінці року. Це говорить про те, що частка стабільних джерел фінансування у структурі пасиву є занадто малою, а відповідно поточні зобов’язання доволі високі.
Як бачимо з проведеного аналізу фінансової стійкості ТзОВ (Полінет(, за звітний рік його показники фінансового стану значно погіршилися, підприємству слід вжити термінових заходів щодо нормалізації показників швидкої та абсолютної ліквідності, а також цілого ряду показників фінансового стану. Відбулося збільшення валюти балансу від 7 698,9 до 9999,4 тис. грн., а отже і ділової активності, проте вкладення частини капіталу в необоротні активи призвело до зменшення розміру обігових коштів, вкладення коштів у запаси мало наслідком нестачу джерел для їх покриття, тобто негативно вплинули на загальний фінансовий стан ТзОВ (Полінет(.
Список використаної літератури:
1. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: монографія.- Київ: КНЕУ, 2001.- 387с.
Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник. – Київ: МАУП, 2000. – 152с.
Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. – 4-е изд., перераб. и доп. – Минск: ООО «Новое знание», 1999. – 688с.
Коробов М.О. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.посіб., 2-ге вид., стер. – Київ: Товариство „Знання”, КОО, 2001. – 378с.
Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посібн. – Київ: Знання-Прес, 2000. – 207с.
Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000. – 485с.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора