Черної Лілії Богданівни

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано

Інформація про роботу

Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інформатика

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Кафедра міжнародної інформації КУРСОВА РОБОТА Черної Лілії Богданівни Аналіз моделей міжнародних відносин Італії та Німеччини методами прикладної інформатики студентки ІІ курсу спеціальності “міжнародна інформація” Науковий керівник Токар Ольга Євгенівна ЛЬВІВ – 2008 Зміст Вступ ………………………………………………………………………………..3 Розділ 1. Загальна характеристика Італії та Німеччини………………………….4 Розділ 2. Модель Річардсона………………………………………………………14 2.1. Опис моделі Річардсона та методів дослідження…………………….14 2.2. Побудова і аналіз моделі Річардсона для Італії та Німеччини………17 Висновки…………………………………………………………………………....40 Список літератури………………………………………………………………….41 Додатки……………………………………………………………………….42 Вступ У даній курсовій роботі досліджується аналіз моделей міжнародних відносин Італії та Німеччини методами прикладної інформатики. Актуальність даної теми полягає в тому, що на основі моделі Річардсона ми можемо спрогнозувати поведінку країни на міжнародній арені. Новизною даної теми є те, що при передбаченні політиками наближення війни, вони зможуть навчитися, яким чином можна її уникнути. У разі нестабільної гонки озброєнь, проблема запобіганню війни була саме тим головним стимулом, який із самого початку підштовхнув Річардсона до його розробок. Виявилося, що його модель вміє дуже добре передбачати війну, бо майже всім сучасним війнам передує нестабільна гонка озброєнь. Використовуючи дані Міжнародного інституту мирних досліджень у Стокгольмі (SIPRI), ми можемо обчислити часові індекси для обох країн – ВВП, корупції, населення, витрат на озброєння та інше і побудувати графіки, що показують динаміку часових індексів. Також ми можемо побудувати модель Річардсона, на основі якої ми робимо прогноз витрат на озброєння та оцінюємо допустиме значення індексу витрат на інше та озброєння для забезпечення мирного стану. Суб’єктом дослідження виступають країни: Італія та Німеччина. Об’єктом – модель міжнародних відносин цих країн. Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел літератури. В першому розділі викладено загальну характеристику країн. Модель Річардсона та її побудова є основою при написанні другого розділу. Теоретичною та методологічною основою роботи є публікації, друковані та періодичні видання, навчальні посібники. Італійська Республіка Repubblica Italiana    Прапор Герб  Девіз: немає  Гімн: "Fratelli d'Italia" (Браття Італії)    Італія (Italia). Офіційна назва: Італійська Республіка (Repubblica Italiana)- держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Займає Апеннінський півострів, Паднську рівнину, південні схили Альп, о-ви Сицилія, Сардинія та ін. На суші Італія межує з Францією на північному заході, з Швейцарією і Австрією на півночі і з Словенією на північному сході.  Рим Площа – 301,23 тис. км2. Населення – 56,59 млн. чол. (2001). Столиця – Рим. Офіційна мова – італійська. Грошова одиниця – євро. Італія – член ООН, НАТО, ЄС. Історія. Історія Італії починається близько 500 р. до н. е., коли були закладені основи Римської Імперії. У 1861 р. король Сардинії Віктор Еммануїле ІІ проголосив державоутворення . До 1870 р. Італія знаходилася вже практично в сучасних границях, а в липні 1871 р. Рим став столицею Об'єднаної Італії. У червні 1946 р. Італія була проголошена — Республікою. Клімат. Географічно Італія лежить у помірній кліматичній зоні. Через достатньо високу протяжність Апеннінського півострова, клімат відрізняється на півночі, що належить до європейського континенту, та півдні, що оточений Середземним морем. Альпи ─ частковий бар'єр проти західних і північних вітрів. Сардинія підкорена атлантичним, а Сицилія ─ африканським вітрам. Державний устрій. Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і увійшла в дію 1 січня 1948, Італія є «демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, заданих Конституцією». Виборний двопалатний Парламент складається із Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні oбирає Президента Республіки терміном на 7 років. Обов'язком Президента Республіки є призначення Президента Ради Міністрів (Прем'єр-Міністра), а також членів Кабінету Міністрів. Економіка. Італія — високорозвинена індустріально-аграрна країна, яка за обсягом промислового виробництва на межі ХХ-ХХІ ст. входить у число 10 найбільш розвинених країн світу. Основні галузі промисловості: машинобудівна, текстильна і швейна, залізо- і сталеливарна, хімічна, харчова, моторобудівна, туризм. Найважливіший сектор економіки Італії — обробна промисловість. Транспорт – залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні морські порти: Генуя, Трієст, Венеція, Неаполь. Повітряний транспорт є важливим засобом пересування на території Апеннінського півострова для зв'язку з островами. Нарівні з великими міжнародними аеропортами в Римі, Мілані і Неаполі існує багато невеликих аеропортів на материку і островах. Головна авіакомпанія Італії — «Аль Італія». У 1990 в Італії було зроблено 216,9 млрд. кВт год електроенергії. Біля 82 % давали ТЕС, що працювали на рідкому паливі (в основному на нафті), 16 % — ГЕС і 2 % — геотермальні електростанції, АС (на 1987 близько 1 % обсягу електроенергії Італії) в 1988 – 1990 після масових протестів населення були виведені з експлуатації. На референдумі 1987 населення проголосувало проти будівництва нових атомних електростанцій.  Венеція Неаполь Витрати на військові потреби. За даними журналу "Зарубежное военное обозрение" (№1, 2001 рік) військовий бюджет Італійської Республіки у 2001 році становив 15,5 млрд. дол. США. Країна утримує регулярні Збройні сили чисельністю 230350 осіб і резерв 65,2 тис. осіб, у тому числі сухопутних військ - 11,9 тис., ВПС - 30,3 тис., ВМС - 23 тис. осіб. Воєнізовані формування - 252,2 тис. осіб, у тому числі війська карабінерів - 109,7 тис. осіб, війська Міністерства внутрішніх справ - 79 тис. осіб, фінансова гвардія - 63,5 тис. осіб. Збройні сили комплектуються за призовом. Термін служби - 10 місяців. Мобізізаційні ресурси - 14,1 млн. осіб, у тому числі 12,1 млн. осіб, придатних довійськової служби. Збройні сили Італійської республіки тривидового складу. Включають: сухопутні війська, військово-повітряні і військово-морські сили. Населення. В багатьох італійців не можна знайти спільних фізичних особливостей. Це можна пояснити великим впливом людей різних національностей в минулому. Етруски в Тоскані, умбрійці та греки на півдні переважали кількістю римлян, які потім «латинізували» всю країну і зберегли єдність до V ст. Євреї прибули в Італії під час існування Римської Республіки та залишилися до теперішнього часу. Після зруйнування Західної Римської Імперії, Італія зазнавала чисельних вторгнень і колонізації, що неминуче впливало на етнічний склад. В той час германські племена перетинали Альпи і оселялися на півночі, в той час, як середземноморські народи, прибуваючи з моря, колонізували південь. Візантійці переважали на сході п’ять століть, збігаючись в часі з домінуванням ломбардів (германське плем’я) в Беневенто та інших частинах материку. В IX ст. сарацини, які залишилися тут до нормандського вторгнення на почату XI ст. вдерлися в Сицилію. За нормандцями острів почали заселяти арагонійці в 1282 р. В 1720 р. Сицилія потрапила під правління Австрії. Цей змішаний етнічний спадок частково пояснює чому сицілійці світлоокі та світловолосі в оточенні темнооких і темноволосих народів. За винятком сарацинського панування, Королівство Неаполь, що займало нижчу частину півострова, має схожу ситуацію, тоді як північна частина Італії, відокремлена від сходу Папською Державою, піддавалась набагато більшому впливові австрійців. Етнічне змішування в Італії продовжується до цього часу. Після 1970 р. до Італії почала з’їжджатися велика кількість іммігрантів із країн, що розвиваються. Переважно жіноча міграція з Філіппін і інших азійських країн порівнюється з чоловічім припливом з північної Африки. Імміграція інших африканців та латиноамериканців також дуже значна, так само як і імміграція з деяких країн східної Європи. Взагалі, більше одного мільйона іноземців проживає на італійській території. Мова. Літературна італійська мова існує тільки з часів об’єднання Італії в 1860 р. Італійці повільно приймали літературну мову, говорячи переважно регіональними діалектами. Остаточна прийняття італійської мови завдячує в основному приходу телебачення, що з’явилося майже в кожному домі. Еміграція XIX-XX століть також зіграла вагому роль поширенню літературної мови: багато місцевих діалектів не мали письмової форми, забов’язуючи італійців вчити італійську мову, щоб мати можливість написати своїм родичам. Релігія – католицтво. Хоча церква в Італії відокремлена від держави, вона активно втручається в політичне життя країни і робить великий вплив на населення. Туризм. Італію можна вважати країною-музеєм, країною-пам’ятником. За оцінками вчених, тут зосереджено 65 % всієї світової культурної спадщини. Італія знаменита не тільки багатющою історією, але і прекрасними середземноморськими пейзажами, морськими курортами, білосніжними піками Альп, індустрією модного одягу і взуття, а також своєю неповторною атмосферою свят, привітності і гостинності. Федеративна Республіка Німеччини Bundesrepublik Deutschland    Прапор Герб   Гімн: Das Lied der Deutschen (Пісня Німців)  Німеччина (Федеративна Республіка Німеччина) – республіканська, демократична, федеральна держава у центрі Європи. Держави, які мають спільний кордон з Німеччиною – на півночі Данія (68 км), на заході — Нідерланди (577 км), Бельгія (167 км), Люксембург (138 км) та Франція (451 км), на півдні — Швейцарія (334 км), Австрія (784 км) і Чехія (646 км), а на сході — Польща (456 км). На півночі омивається Балтійським та Північним морями. Рельєф країни підвищується з півночі на південь. На півночі країни – Північно-Німецька низовина з мореними горбами і ділянками зандрового рельєфу, південніше – височини, низькі і середньовисотні гори (600-800 м, іноді до 1400 м), – Рейнські Сланцеві гори, Шварцвальд, Чеський Ліс, Шумава та ін. На півдні – Баварське плоскогір'я, обрамоване передовими хребтами Альп (найвища точка країни - г. Цуґшпітце вис. 2963 м). Клімат помірний, на півночі морський, в інших районах країни перехідний до континентального. Основні ріки – Рейн, Ельба, Дунай, Одер, Варнов, Везер. Великі озера – Боденське, Гім та ін. розташовані в передгір'ях Альп, багато дрібних озер льодовикового походження на Північно-Німецькій низовині.  Собор м. Кельн Населення. Населення Німеччини - 83 мільйонів мешканців, з них 75 мільйонів з німецьким, а 8 мільйонів з іноземним громадянством. З точки зору етнографії у ФРН живуть 70 мільйонів німців та 13 мільйонів іноземців (16%). Найбільші групи - турки та курди (3,5 мільйони), поляки (3,0 мільйони), росіяни (4,0 мільйони), італійці, греки та громадяни колишньої Югославії.  Берлін – найбільше місто за чисельністю населення, 3.5 млн. жителів Мова. Офіційна мова - німецька мова. Данська мова, сербська мова, фризька мова, мова ромів (циганська мова) є офіційно визнаними мовами етнічних меншин. Як іноземну мову в школах вивчають англійську, французьку, а також латинську, італійську та російську мови. Релігія. Конституція (Основний закон) Німеччини гарантує свободу віри та релігій в країні. Німеччина, християнізована з франкських часів, рідний край реформації. Перед другою світовою війною 2/3 німців були протестантами, 1/3 римо-католиками. Сьогодні 45% німців лютеранці та протестанти, 37% католики, 2,1% мусульмани та 0,1% євреї. У Німеччині живе приблизно 3 мільйони мусульман, біля 100.000 православних, 380.000 новоапостолів та 100.000 іудеїв. Приблизно 25 відсотків населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи. Державний устрій. Столиця Німеччини - Берлін, де знаходиться і федеральний уряд. У Федеративній Республіці Німеччина здійснюється поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Законодавчу гілку влади представляє двопалатний парламент, який складається з Нижньої палати (Бундестагу), яка обирається на 4-річний термін і складається з 669 депутатів, що обираються на загальних виборах, та Федеральної Ради (Бундесрату), яка складається з 69 представників земель (кожна з 16 земель має визначену кількість голосів: від 3 до 6). Виконавчу гілку влади представляє федеральний уряд з федеральним канцлером на чолі, який обирається парламентом, а висувається президентом. Судова влада представлена Федеральними судами: Федеральним конституційним судом, Федеральним судовим двором, Федеральним адміністративним судом, Федеральним судом робочих справ, Федеральним судом соціальних справ, Федеральним судом фінансових справ. Конституція надає великі права політичним партіям. Найбільші політичні партії Німеччини: Соціал-Демократична Партія Німеччини (SPD), Християнсько-Демократичний Союз (CDU), Вільна Демократична Партія (FDP).  Президент Німеччини Горст Келер Економіка. Німеччина є високорозвиненою державою. Країна займає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції. Видобувна промисловість. У Німеччині видобувається вугілля, нафта та природний газ, руди цинку та олова, кам'яна сіль. Традиційна промисловість. Розвиненими є важка, хімічна, машинобудівна, електронно-технічна та автомобільна промисловості. Сільське господарство. Понад третини території Німеччини зайнято сільським господарством. Головним чином вирощуються зернові, картопля, цукрові буряки, рослини, з яких виробляється олія. Німеччина — лідер-виробник хмелю, з якого виробляється понад 5,5 тис. ґатунків пива. На півдні країни вирощується виноград. Політика, яку нині проводить Німеччина, є скерована на вирівняння відмінностей між західною та східною частинами країни (рівень життя, рівень безробіття). В 2001 національний дохід країни (ВВП) становив 2 174 млрд. доларів США (або 26 200 USD на мешканця). З них 28% - промисловість та будівництво, 1% - сільське господарство, лісництво та рибальство і 71% - послуги та інше. Рівень безробіття в Німеччині станом на 2001 рік складав 9,4%. Експорт. Німеччина експортує машинобудівну продукцію, автомобілі, хімічну продукцію, метали та вироби з металу, продукти харчування, текстиль. Головними експортними партнерами Німеччини є країни Європейського Союзу 56% (Франція 11%, Великобританія 8%, Італія 8%, Голландія 6%, Бельгія та Люксембург 5%), а також США 10% та Японія 2% (2000). Імпорт. Німеччина імпортує продукцію машинобудівної, автомобільної, харчової, легкої та важкої промисловості. Головними партнерами Німеччини по імпорту є країни ЄС 52% (Франція 10%, Голландія 9%, Італія 7%, Великобританія 7%, Бельгія та Люксембург 5%), США 9%, Японія 5%.  Франкфурт-на-Майні – головний фінансовий центр Німеччини    Витрати на військові потреби.  За даними журналу "Зарубежное военное обозрение" (№1, 2002 рік), військовий бюджет Німеччини у 2001 році становив 21 млрд. дол. США. Країна має регулярні збройні сили чисельністю 308,4 тис. осіб і резерв - 363,5 тис. осіб, у тому числі сухопутних військ - 294,8 тис. осіб, військово-повітряних сил - 59,2 тис. осіб, військово-морський сил - 9,5 тис. осіб. Збройні сили комплектуються за змішаним способом. Термін служби за призовом 10 місяців, за контрактом 12-23. Мобілізаційні ресурси країни оцінюються у 20,9 млн осіб, у т.ч. придатних до військової служби 17,8 млн. осіб.  Збройні сили Німеччини тривидового складу. Включають: сухопутні війська, військово-повітряні і військово-морські сили. Опис моделі Річардсона та методів дослідження При побудові своєї моделі “гонки озброєнь” Л. Річардсон виходив з наступних міркувань. Швидкість нарощування (скорочення) озброєнь кожної країни пропорційна рівню затрат на озброєння “ворогуючої” країни. Тому найпростішу модель “гонки озброєнь” можна сформулювати у вигляді системи двох диференціальних рівнянь за сталими коефіцієнтами виду  , (2.1.1) де  - витрати на озброєння країни А в момент часу t; - витрати на озброєння країни B в момент часу t;  - швидкість нарощування (скорочення) озброєння країною А в момент часу t;  - швидкість нарощування (скорочення) озброєння країною В в момент часу t; a,b - сталі. Очевидно, що за цією моделлю витрати на озброєння нічим не обмежуються. Враховуючи, що чим вищий рівень витрат на озброєння країни, тим менша швидкість нарощування витрат, отримуємо систему виду  (2.1.2) де m, n- сталі. Третій постулат, який Л. Річардсон включив у модель полягає в наступному: кожна країна озброюється керуючись своєю ворожістю до інших країн, навіть якщо ці не загрожують існуванню цієї країни. Тому в систему вводяться коефіцієнти ворожості (агресивності) країн r та s. Тоді система набуває вигляду  (2.1.3) Розв’язками даної системи рівнянь є функції  та , які визначаються для початкових умов х0 та у0 – початковий стан “гонки озброєнь” (витрати на озброєння країн А і B в момент часу t=t0). Одна з природніх умов, яка накладається на “гонку озброєнь” – це її “стабільність”, тобто рівень затрат на озброєння має бути сталим і не залежати від часу, тому мають виконуватись умови: ,  (2.1.4) Отже, для забезпечення стабільності “гонки озброєнь” система (2.1.3) має бути в стані рівноваги, який визначається системою рівнянь:  (2.1.5) Досліджуючи поведінку моделі Річардсона при  можна виділити такі три випадки: Необмежена “гонка озброєнь”:  і ; Взаємне роззброєння:  і ; Рівноважне озброєння:  і . Елементарний аналіз системи (2.1.3) вказує, що поведінка моделі Річардсона залежить від співвідношення коефіцієнтів a, b, m, n та знаків коефіцієнтів r і s: Якщо - існує точка рівноваги; Якщо - повне взаємне роззброєння країн; Якщо  - необмежена ескалація “гонки озброєнь”; Якщо - песимістичність чи оптимістичність прогнозу визначається початковим станом “гонки озброєнь”. За класичною теорією стійкості розв’язків систем диференціальних рівнянь тип стійкості точки спокою (таблиця 1 додатку 1) визначається коренями  характеристичного рівняння системи . Для аналізу гонки озброєнь використано дані міжнародного інституту мирних досліджень(SIPRI) за період з 1960 по 2003 рр. В таблиці 1 наведено дані про ВВП Італії та Німеччини, за якими обчислено часові індекси для обох країн (таблиця 2). Таблиця 1 Динаміка ВВП для Італії та Німеччини Роки Італія Німеччина  1960 295,261162 679,223509  1961 319,491607 648,727364  1962 339,313467 679,310657  1963 358,349267 698,219944  1964 368,370773 739,314504  1965 380,412096 775,283552  1966 403,178991 797,820917  1967 432,121638 798,795084  1968 460,402072 855,674637  1969 488,477687 922,756507  1970 514,418279 973,805668  1971 524,367422 968,184725  1972 540,9075 1007,99033  1973 576,330846 1053,96011  1974 606,742676 1058,76599  1975 594,306431 1047,69145  1976 633,105952 1100,03427  1977 648,040814 1133,46674  1978 671,69965 1167,42169  1979 708,85351 1216,00332  1980 733,507002 1231,46582  1981 739,23466 1232,82403  1982 743,899668 1223,1077  1983 753,097844 1242,12244  1984 773,871015 1277,22655  1985 796,890732 1305,22637  1986 817,019256 1336,77824  1987 841,406302 1356,41985  1988 874,631288 1407,09103  1989 899,746914 1462,15018  1990 917,50866 1545,83601  1991 930,263497 1624,6113  1992 937,338769 1660,98185  1993 929,055095 1642,93901  1994 949,563571 1681,49364  1995 977,327621 1710,55206  1996 988,010687 1723,65681  1997 1008,03059 1747,68215  1998 1026,11452 1781,86853  1999 1043,18611 1818,33398  2000 1074,76359 1870,27824  2001 1093,7248 1886,13691  2002 1097,65856 1889,46057  2003 1100,48157 1887,56136   Таблиця 2 Часові індекси ВВП для Італії та Німеччини Роки Італія Німеччина  1961 1,08206445 0,95510146  1962 1,06204188 1,04714352  1963 1,05610093 1,02783599  1964 1,02796575 1,05885618  1965 1,03268805 1,04865189  1966 1,05984798 1,02906984  1967 1,0717861 1,00122104  1968 1,06544554 1,07120669  1969 1,06098064 1,07839647  1970 1,05310497 1,05532246  1971 1,01934057 0,99422786  1972 1,03154292 1,04111364  1973 1,06548873 1,04560538  1974 1,05276801 1,00455983  1975 0,97950326 0,98954015  1976 1,06528538 1,04996015  1977 1,02358983 1,0303922  1978 1,03650825 1,02995672  1979 1,0553132 1,04161447  1980 1,03477939 1,01271584  1981 1,00780859 1,00110292  1982 1,00631059 0,99211864  1983 1,01236481 1,01554625  1984 1,02758363 1,02826139  1985 1,02974619 1,02192236  1986 1,02525883 1,02417348  1987 1,0298488 1,01469324  1988 1,03948745 1,03735656  1989 1,02871567 1,03912977  1990 1,01974083 1,05723477  1991 1,0139016 1,05095967  1992 1,00760566 1,02238724  1993 0,99116256 0,98913724  1994 1,02207455 1,02346687  1995 1,02923875 1,01728131  1996 1,0109309 1,00766113  1997 1,02026284 1,01393858  1998 1,01793986 1,01956098  1999 1,01663712 1,02046473  2000 1,03027023 1,02856695  2001 1,01764222 1,00847931  2002 1,00359666 1,00176215  2003 1,00257185 0,99899484   На діаграмах рис.1 зображено динаміку ВВП для Італії та Німеччини.  Рис.1. Динаміка ВВП для Італії та Німеччини Середні індекси ВВП за досліджуваний період складають відповідно: 1,031322 для Італії та 1,024342 для Німеччини. В таблиці 3 наведено дані про відсоток від ВВП витрат на озброєння кожної з країн за період з 1965 по 1999 рр. Таблиця 3 Відсоток від ВВП витрат на озброєння Італії та Німеччини Роки Італія Німеччина  1965 3,3 4,3  1966 3,4 4,1  1967 3,1 4,3  1968 3 3,6  1969 2,7 3,6  1970 2,7 3,3  1971 2,7 3,4  1972 2,9 3,5  1973 2,7 3,5  1974 2,6 3,6  1975 2,5 3,6  1976 2,3 3,5  1977 2,4 3,4  1978 2,1 3,3  1979 2,1 3,3  1980 2,1 3,3  1981 2,1 3,4  1982 2,3 3,4  1983 2,3 3,4  1984 2,3 3,2  1985 2,3 3,2  1986 2,3 3,1  1987 2,4 3,1  1988 2,4 2,9  1989 2,3 2,8  1990 2,2 2,8  1991 2,1 2,2  1992 2,1 2,1  1993 2,1 1,9  1994 2 1,7  1995 1,8 1,7  1996 1,9 1,6  1997 2 1,6  1998 2 1,6  1999 2 1,6   За даними таблиць 1 і 3 обчислено витрати з ВВП на озброєння та витрати на інше - невійськові витрати Італії та Німеччини (таблиці 4 і 5 відповідно). Таблиця 4 Витрати з ВВП на озброєння Роки Італія Німеччина  1965 12,55359916 33,33719272  1966 13,7080857 32,71065759  1967 13,39577079 34,34818862  1968 13,81206215 30,80428694  1969 13,18889754 33,21923426  1970 13,88929353 32,13558703  1971 14,1579204 32,91828063  1972 15,68631749 35,27966141  1973 15,56093284 36,88860375  1974 15,77530956 38,11557546  1975 14,85766077 37,7168922  1976 14,56143689 38,50119956  1977 15,55297955 38,53786916  1978 14,10569265 38,5249157  1979 14,88592371 40,12810946  1980 15,40364704 40,63837203  1981 15,52392786 41,91601695  1982 17,10969237 41,58566187  1983 17,32125041 42,23216306  1984 17,79903335 40,87124966  1985 18,32848682 41,76724378  1986 18,79144288 41,44012538  1987 20,19375124 42,0490152  1988 20,99115091 40,80563975  1989 20,69417901 40,9402049  1990 20,18519053 43,28340814  1991 19,53553344 35,74144849  1992 19,68411415 34,88061885  1993 19,51015699 31,21584117  1994 18,99127142 28,58539193  1995 17,59189718 29,07938494  1996 18,77220306 27,57850894  1997 20,16061176 27,96291432  1998 20,5222904 28,50989645  1999 20,86372214 29,09334365   Таблиця 5 Невійськові витрати Італії та Німеччини Роки Італія Німеччина  1965 367,8584966 741,9463589  1966 389,4709055 765,1102592  1967 418,7258675 764,4468957  1968 446,5900095 824,8703503  1969 475,2887893 889,5372728  1970 500,5289855 941,6700805  1971 510,2095017 935,2664439  1972 525,221182 972,7106646  1973 560,769913 1017,071503  1974 590,9673659 1020,65041  1975 579,44877 1009,974558  1976 618,5445148 1061,533073  1977 632,4878349 1094,928871  1978 657,5939573 1128,896772  1979 693,9675865 1175,875208  1980 718,103355 1190,827447  1981 723,7107321 1190,908011  1982 726,7899759 1181,52204  1983 735,7765937 1199,89028  1984 756,0719819 1236,355302  1985 778,5622447 1263,459124  1986 798,2278127 1295,338113  1987 821,2125506 1314,37083  1988 853,6401371 1366,285386  1989 879,0527346 1421,20997  1990 897,3234699 1502,552597  1991 910,7279639 1588,869847  1992 917,6546549 1626,101231  1993 909,5449379 1611,723168  1994 930,5722996 1652,908251  1995 959,735724 1681,47267  1996 969,2384842 1696,0783  1997 987,8699762 1719,719231  1998 1005,59223 1753,358632  1999 1022,322385 1789,240634   На рисунках 2 і 3 зображено діаграми названих витрат.  Рис.2. Витрати з ВВП на озброєння  Рис.3. Невійськові витрати Італії та Німеччини Динаміку часових індексів витрат на озброєння та невійськових витрат досліджуваних країн наведено в таблицях 6 і 7 та зображено на діаграмах рис.4 та рис.5 Таблиця 6 Динаміка часових індексів витрат на озброєння Роки Італія Німеччина  1966 1,09196459 0,98120612  1967 0,97721674 1,05006109  1968 1,03107633 0,8968242  1969 0,95488258 1,07839647  1970 1,05310497 0,96737892  1971 1,01934057 1,02435598  1972 1,1079535 1,07173463  1973 0,99200675 1,04560538  1974 1,0137766 1,03326154  1975 0,94183006 0,98954015  1976 0,98006255 1,02079459  1977 1,06809374 1,00095243  1978 0,90694472 0,99966388  1979 1,0553132 1,04161447  1980 1,03477939 1,01271584  1981 1,00780859 1,03143937  1982 1,1021497 0,99211864  1983 1,01236481 1,01554625  1984 1,02758363 0,96777543  1985 1,02974619 1,02192236  1986 1,02525883 0,99216806  1987 1,07462484 1,01469324  1988 1,03948745 0,97043033  1989 0,98585252 1,00329771  1990 0,97540427 1,05723477  1991 0,96781516 0,82575403  1992 1,00760566 0,97591509  1993 0,99116256 0,8949337  1994 0,97340434 0,91573351  1995 0,92631487 1,01728131  1996 1,06709372 0,94838694  1997 1,07396088 1,01393858  1998 1,01793986 1,01956098  1999 1,01663712 1,02046473   Таблиця 7 Динаміка часових індексів невійськових витрат Роки Італія Німеччина  1966 1,05875196 1,03122045  1967 1,07511463 0,99913298  1968 1,06654507 1,07904206  1969 1,06426203 1,07839647  1970 1,05310497 1,05860666  1971 1,01934057 0,9931997  1972 1,02942258 1,04003589  1973 1,06768335 1,04560538  1974 1,05384999 1,00351883  1975 0,98050891 0,98954015  1976 1,06747058 1,05104932  1977 1,02254214 1,03145997  1978 1,03969424 1,03102293  1979 1,0553132 1,04161447  1980 1,03477939 1,01271584  1981 1,00780859 1,00006765  1982 1,0042548 0,99211864  1983 1,01236481 1,01554625  1984 1,02758363 1,0303903  1985 1,02974619 1,02192236  1986 1,02525883 1,02523152  1987 1,02879471 1,01469324  1988 1,03948745 1,03949765  1989 1,02976968 1,04019994  1990 1,02078457 1,05723477  1991 1,01493831 1,05744707  1992 1,00760566 1,02343262  1993 0,99116256 0,99115795  1994 1,02311855 1,02555345  1995 1,03133924 1,01728131  1996 1,00990143 1,00868621  1997 1,01922281 1,01393858  1998 1,01793986 1,01956098  1999 1,01663712 1,02046473    Рис.4. Динаміка часових індексів витрат на озброєння  Рис.5. Динаміка часових індексів невійськових витрат В таблиці 8 наведено динаміку витрат країн на озброєння на душу населення. Таблиця 8 Динаміка витрат Італії та Німеччини на озброєння на душу населення Італія  Німеччина  Роки Абсолютні витрати на озброєння Населення Витрати на озброєння на душу населення (Італія)  Роки Абсолютні витрати на озброєння Населення Витрати на озброєння на душу населення (Німеччина)  1965 12,5536 52,112 0,2408965  1965 33,337193 75,639 0,44074079  1966 13,70809 52,519 0,2610119  1966 32,710658 76,206 0,42923992  1967 13,39577 52,901 0,2532234  1967 34,348189 76,368 0,44977201  1968 13,81206 53,236 0,2594497  1968 30,804287 76,584 0,40222875  1969 13,1889 53,538 0,2463465  1969 33,219234 77,143 0,43061891  1970 13,88929 53,822 0,2580598  1970 32,135587 77,719 0,41348431  Роки Абсолютні витрати на озброєння Населення Витрати на озброєння на душу населення (Італія)  Роки Абсолютні витрати на озброєння Населення Витрати на озброєння на душу населення (Німеччина)  1971 14,15792 54,074 0,2618249  1971 32,918281 78,363 0,42007428  1972 15,68632 54,381 0,2884522  1972 35,279661 78,715 0,4481949  1973 15,56093 54,751 0,2842128  1973 36,888604 78,956 0,46720457  1974 15,77531 55,111 0,2862461  1974 38,115575 78,979 0,48260393  1975 14,85766 55,441 0,2679905  1975 37,716892 78,679 0,47937686  1976 14,56144 55,718 0,2613417  1976 38,5012 78,317 0,49160718  1977 15,55298 55,955 0,2779551  1977 38,537869 78,166 0,49302599  1978 14,10569 56,155 0,2511921  1978 38,524916 78,083 0,49338416  1979 14,88592 56,318 0,2643191  1979 40,128109 78,104 0,5137779  1980 15,40365 56,434 0,2729498  1980 40,638372 78,303 0,5189887  1981 15,52393 56,502 0,2747501  1981 41,916017 78,418 0,53452035  1982 17,10969 56,544 0,3025908  1982 41,585662 78,335 0,53086949  1983 17,32125 56,564 0,3062239  1983 42,232163 78,122 0,54059245  1984 17,79903 56,577 0,3145984  1984 40,87125 77,846 0,52502697  1985 18,32849 56,593 0,3238649  1985 41,767244 77,698 0,5375588  1986 18,79144 56,596 0,3320278  1986 41,440125 77,728 0,53314282  1987 20,19375 56,602 0,3567675  1987 42,049015 77,84 0,54019804  1988 20,99115 56,629 0,3706785  1988 40,80564 78,144 0,52218519  1989 20,69418 56,672 0,365157  1989 40,940205 78,752 0,51986241  1990 20,18519 56,719 0,3558806  1990 43,283408 79,433 0,54490461  1991 19,53553 56,751 0,3442324  1991 35,741448 80,014 0,44668994  1992 19,68411 56,859 0,3461917  1992 34,880619 80,624 0,4326332  1993 19,51016 57,049 0,3419895  1993 31,215841 81,156 0,38463997  1994 18,99127 57,12 0,3324802  1994 28,585392 81,516 0,35067216  1995 17,5919 57,204 0,3075291  1995 29,079385 81,642 0,35618168  1996 18,7722 57,38 0,3271559  1996 27,578509 81,912 0,3366846  1997 20,16061 57,523 0,3504791  1997 27,962914 82,071 0,34071614  1998 20,52229 57,588 0,356364  1998 28,509896 82,047 0,3474825  1999 20,86372 57,646 0,3619284  1999 29,093344 82,087 0,35442084   За розглянутий період обчислено середні індекси витрат на озброєння та невійськових витрат (таблиця 9). Таблиця 9 Середні індекси витрат на озброєння та невійськових витрат Середній індекс витрат на озброєння  Італія 1,016193  Німеччина 0,997432  Середній індекс невійськових витрат  Італія 1,030768  Німеччина 1,026488   За досліджуваний період проаналізовано участь країн у війнах та міжнародних конфліктах. За цими даними у Італії коефіцієнт агресивності дорівнює 12, а у Німеччини – 3 ( див. додаток 1) a b m n r s  -0,00257 0,016193 0,030768 0,026488 12 3  , де a – середній індекс абсолютних витрат на озброєння Німеччини - 1; b – середній індекс абсолютних витрат на озброєння Італії - 1; m – середній індекс витрат на інше Італії - 1; n – середній індекс витрат на інше Німеччини - 1; r – коефіцієнт агресивності Італії; s – коефіцієнт агресивності Німеччини. За цими даними побудовано модель Річардсона: Побудувавши характеристичне рівняння, отримуємо розвязки: ,  – комплексні числа. За таблицею точок спокою визначаємо стійкість точки рівноваги ( див. додаток 2) Отже, характер точки спокою – стійкий фокус, стійкість точки спокою – асимптотично стійка.  Рис.6. Графічне зображення стійкого фокусу Висновок: Існує точка рівноваги. З умови  визначаємо допустимі значення кожного з параметрів a, b, m, n при сталих (середніх значеннях) інших параметрів: 1. Для збереження стійкого стану індекс витрат на озброєння Німеччини повинен бути менший від 1,050329 при незмінних індексі витрат на озброєння Італії та індексах витрат на озброєння Німеччини та Італії. Тоді витрати на озброєння становитимуть 30,55757 млрд. $. 2. Допустимим значенням індексу витрат на озброєння для Італії є 0,682598 або менший за даний при незмінних індексі витрат на озброєння Німеччини та індексів витрат на інше Італії та Німеччини. Тоді витрати на озброєння становитимуть 14,24153 млрд. $. 3. У Італії для забезпечення мирного стану індекс витрат на інше повинен бути більшим ніж 0,99843 при незмінних індексах витрат на озброєння Німеччини та Італії та індексі витрат на інше Німеччини. Тоді витрати на інше повинні становити 1020,718 млрд.$. 4. Допустимим значенням індексу витрат на інше для Німеччини є 0,998649 або більший за даний при незмінних індексах витрат на озброєння Німеччини та Італії, а також індексі витрат на інше Італії. Тоді витрати на інше повинні становити 1786,823 млрд.$. Весь діапазон значень ми поділили на періоди різних поєднань темпів озброєнь. Зокрема, в 1965-1968 рр. характерна відносна стійкість витрат на озброєння Італії та відносна стійкість витрат на озброєння Німеччини (табл.10) Таблиця 10 Витрати на озброєння за 1965 – 1968 рр. Абсолютні витрати на озброєння Італія Німеччина  1965 12,5536 33,337193  1966 13,70809 32,710658  1967 13,39577 34,348189  1968 13,81206 30,804287    Рис.7. Витрати на озброєння За цими даними побудовано модель Річардсона:  Побудувавши характеристичне рівняння, отримуємо розвязки: ,  – комплексні числа. За таблицею точок спокою визначаємо стійкість точки рівноваги. Отже, характер точки спокою – стійкий фокус, стійкість точки спокою – асимптотично стійка.  Рис.8. Графічне зображення стійкого фокусу Висновок: Існує точка рівноваги. З умови  визначаємо допустимі значення кожного з параметрів a, b, m, n при сталих (середніх значеннях) інших параметрів: 1. Для збереження стійкого стану індекс витрат на озброєння Німеччини повинен бути менший від 1,072893 при незмінних індексі витрат на озброєння Італії та індексах витрат на озброєння Німеччини та Італії. Тоді витрати на озброєння становитимуть 30,04969 млрд. $. 2. Допустимим значенням індексу витрат на озброєння для Італії є 0,89837 або більший за даний при незмінних індексі витрат на озброєння Німеччини та індексів витрат на інше Італії та Німеччини. Тоді витрати на озброєння становитимуть 12,40835 млрд. $. 3. У Італії для забезпечення мирного стану індекс витрат на інше повинен бути більшим ніж 0,978033 при незмінних індексах витрат на озброєння Німеччини та Італії та індексі витрат на інше Німеччини. Тоді витрати на інше повинні становити 436,7796 млрд.$. 4. Допустимим значенням індексу витрат на інше для Німеччини є 0,998009 або більший за даний при незмінних індексах витрат на озброєння Німеччини та Італії, а також індексі витрат на інше Італії. Тоді витрати на інше повинні становити 814,9794 млрд.$. В 1968-1988 рр. характерне стрімке зростання витрат на озброєння для Італії та Німеччини ( табл. 11) Таблиця 11 Витрати на озброєння за 1968 – 1988 рр. Абсолютні витрати на озброєння Італія Німеччина  1968 13,81206 30,804287  1969 13,1889 33,219234  1970 13,88929 32,135587  1971 14,15792 32,918281  1972 15,68632 35,279661  1973 15,56093 36,888604  1974 15,77531 38,115575  1975 14,85766 37,716892  1976 14,56144 38,5012  1977 15,55298 38,537869  1978 14,10569 38,524916  1979 14,88592 40,128109  1980 15,40365 40,638372  1981 15,52393 41,916017  1982 17,10969 41,585662  1983 17,32125 42,232163  1984 17,79903 40,87125  1985 18,32849 41,767244  1986 18,79144 41,440125  1987 20,19375 42,049015  1988 20,99115 40,80564    Рис.9. Витрати на озброєння За цими даними побудовано модель Річардсона:  Побудувавши характеристичне рівняння, отримаємо розв’язки: = -0,01688, = -0,04622. За таблицею типів точок спокою визначаємо стійкість точки рівноваги. Отже, характер точки спокою – стійкий вузол, стійкість точки спокою – асимптотично стійка.  Рис.10. Графічне зображення стійкого вузла Висновок. Існує точка рівноваги. Розв’язок цієї системи диференціальних рівнянь при початкових умовах
Антиботан аватар за замовчуванням

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!
Нічого не вибрано
0%

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

Подякувати Студентському архіву довільною сумою

Admin

26.02.2023 12:38

Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!