Аналіз моделей міжнародних відносин Австрії та Японії методами прикладної інформатики. Курсова робота з Інші. Робота № 511998

Аналіз моделей міжнародних відносин Австрії та Японії методами прикладної інформатики

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2008

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Кафедра міжнародної інформації КУРСОВА РОБОТА Аналіз моделей міжнародних відносин Австрії та Японії методами прикладної інформатики студентки ІІ курсу спеціальності “міжнародна інформація” Бухтоярової Юлії Науковий керівник Білущак Галина Іванівна ЛЬВІВ – 2008 ВСТУП. Вивчаючи курс «Прикладна інформатика» ми вивчили багато методів розв”язання поставлених задач. Для спеціальності «Міжнародна інформація» доцільно використати здобуті знання для аналізу моделей міжнародних відносин. Одже в даній курсовій роботі буде проводитись аналіз моделей міжнародних відносин Австрії і Японії методами прикладної інформатики. А також їхній статус на міжнародній арені, та прогноз військового стану і озброєнь країн на наступні роки. Для виконання поставленої залачі буде зроблена загальна характеристика даних країн, побудувана і проаналізувана модель Річардсона (за даними SIPRI обчислені часові індекси, знайдені абсолютні витрати і даний часовий проміжок розділений на відносно однакові періоди). Для кожного періоду будуть дані рекомендації для збереження країною або переходу її у стійкий стан. Австрія Австрія - континентальна, віддалена від моря країна. Вона розташована на півдні Центральної Європи, охоплюючи частину Східних Альп та Дунайського басейну, і межує з середземноморськими теренами. Тут, у самому серці Європи, чергуються різноманітні типи ландшафту, клімату і рослинності. Завдяки своєму розташуванню Австрія віддавна є перехрестям транспортних шляхів між великими європейськими економічними і культурними регіонами. Австрія складається з дев'яти федеральних земель. А саме: Бурґенланду, Каринтії, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Зальцбургу, Штирії, Тиролю, Переднього Арльберґу, Відня. Загальна площа федерації становить 83 тис. 858 кв. км. Австрія має кордони аж із вісьмома державами, її населяють представники великих європейських етнічних сімейств: германського, романського і слов'янського, а також угорці (мадяри), що належать до уральсько-алтайської групи. Загальна довжина австрійського державного кордону складає 2.706 км: із них 816 км з Німеччиною, 466 км з Чеською Республікою, 107 км зі Словаччиною, 354 км з Угорщиною, 330 км зі Словенією, 430 км з Італією, 166 км зі Швейцарією і 35 км з Ліхтенштейном. Великі ландшафтні регіони Населення Згідно з останнім, проведеним 1991 року, переписом населення, Австрія мала 7.795.786 мешканців. 1996 року ця цифра, за оцінками, досягла 8,06 млн. Тобто, від 1991-го по 1996 роки населення збільшилося приблизно на 264 тис. осіб. 1996 року в Австрії 3,9 млн (48,5%) осіб були чоловічої, а 4,1 млн (51%) - жіночої статі. Середньопрогнозована тривалість життя становила 1996 року для новонароджених чоловічої статі 73,9, жіночої - 80,2 років. Австрійське населення на 98% німецькомовне. Представники шести визнаних в Австрії груп народностей проживають у п'яти федеральних землях. Бурґенланд є батьківщиною хорватів та угорців, багато з яких перебралися і до Відня. Словени розселені в південно-каринтських долинах Ґайль, Розен і Яун, а також в окремих поселеннях південної частини Штирії. У Відні й Нижній Австрії - Мархфельді і Тульнерфельді - мешкають чехи і словаки. Визнані 1993 року етнічною групою цигани та сінті проживають передусім у бурґенландських поселеннях, а також у Відні. Закон про групи народностей від 1976 року визнає лише автохтонні групи, причому під такими розуміються лише ті, які живуть в Австрії щонайменше впродовж трьох генерацій і є австрійськими громадянами. Федеральний устрій Демократична Республіка Австрія є федеративною державою і складається із самостійних земель: Бурґенланду, Каринтії, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Зальцбурґу, Штирії, Тиролю, Переднього Арльберґу і Відня. Упродовж столітнього історичного розвитку австрійські федеральні землі перетворилися на специфічно позначені етнічні, господарські і культурні єдності. Це, серед іншого, пов'язане з різким поділом австрійської території на ландшафтно-природні області. З огляду на рельєф, рослинність і клімат, федеративна територія разюче неоднорідна. Різноманітні життєві звички, діалектні особливості, звичаї і народні строї населення створюють широкий спектр австрійської самобутності. Центри регіонального історичного і культурного розвитку є столицями федеральних земель, а такі міста, як Ґрац, Інсбрук чи Зальцбурґ, є, до того ж, колишніми князівськими резиденціями і центрами управління, вони відіграли значну роль у становленні Австрії. Особливою ж мірою це стосується столиці федерації, Відня, який упродовж багатьох століть був центром багатонаціонального європейського цісарства. Наведені далі числа мешканців окремих федеральних земель і міст спираються на висліди останнього перепису населення (1991). Бурґенланд 3.965 кв. км, 270.880 мешканців. Найпівденніша федеральна земля Австрії межує з Нижньою Австрією і Штирією. Вона виділилася 1921 року з німецько-мовних околиць Угорщини після того, як за Сен-Жерменською мирною угодою (1919) була віднесена до Австрії. Бурґенланд - визнаний аграрний край. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу і овочі, але найважливішою сільськогосподарською продукцією є фрукти і передусім вина. Поряд із ланами розташовані підприємства з переробки і консервування. Чарівні краєвиди Бурґенланду притягають численних відвідувачів. Але найбільшою принадою для туристів є Нойзідлерське озеро, єдине степове озеро Центральної Європи. Завдяки членству Австрії в ЄС Бурґенланд став надзвичайно привабливим і для інвесторів. У столиці цієї землі, Ейзенштадті (близько 10.000 мешканців), творив Йозеф Гайдн, похований тут у Гірській церкві. В замку Естергазі в Ейзенштадті відбуваються Бурґенландзькі Гайденівські фестивалі. В липні і серпні на Озерній сцені в Мюрбіші (на Нойзідлерському озері) виконують оперети. В липні відбуваються і Лекенгаузенські фестивалі камерної музики. Каринтія 9.533 кв. км, 547.798 мешканців. Каринтія - найпівденніша федеральна земля Австрії. Гірська Верхня Каринтія на заході разом із Нижньокаринтським басейном на сході витворюють оточену зусібіч високогір'ями ландшафтну єдність. Так звана "австрійська Рів'єра" на Вертерському озері, в безпосередній близькості до столиці землі Клаґенфурта (близько 89.000 мешканців) і купальні на Оссіахському і Мільштеттерському озерах є привабливими місцями екскурсій для австрійських і зарубіжних гостей; окрім четвертого великого озера, Вайсенського, в Каринтії є ще близько двохсот середніх і маленьких озер. Багато туристів, що цікавляться культурою, поєднують свій відпочинок у Каринтії з відвідинами заходів "Каринтійського літа". У Південній Каринтії вже впродовж століть проживає словенська етнічна група. У долині Нижнього Ґайлю, Розенській і Яунській долинах мешкають разом словенське- і німецькомовні каринтійці. Великі електростанції у високогір'ї і на Драві роблять вирішальний внесок у постачання Австрії електроенергією. В цій федеральній землі видобувають також залізну руду, свинець, цинк, вольфрам і магній. Окремі галузі промисловості Каринтії належать до найпередовіших у світі, скажімо, виробництво електроніки у Філласі. Важливими галузями є електро-хімічна промисловість, а також деревообробна, будівельна і кам'янодобувна. Ферлахські зброярі виробляють відомі в цілому світі мисливські рушниці. Філлах (приблизно 55.000 осіб), що лежить неподалік від словенського та італійського кордонів, є найбільшим транспортним і залізничним вузлом Південних Альп. Нижня Австрія 19.174 кв. км, 1.473.813 мешканців. Через Нижню Австрію, так само як і через сусідню Верхню Австрію, протікає Дунай. Це найбільша за площею австрійська федеральна земля. Від 1986 року її столицею є Санкт-Пельтен (близько 50.000 мешканців). Так само як і у Верхній Австрії, тут ще з берігся старий адміністративний поділ на "дільниці" - скажімо, Винова дільниця, Лісова дільниця. Серед інших федеральних земель Нижня Австрія має найбільші посівні площі, ріллю, сади і виноградники. У виробництві багатьох сільськогосподарських продуктів, скажімо, пшениці чи цукрового буряку, вона веде перед в Австрії. Нижньоавстрійські вина з Вахау, околиць Відня, із Ґумпольдскірхена, Бадена чи Феслау високо поціновують знавці. Разом із тим, це історичне ядро австрійської держави багате і на корисні копалини, до того ж, це індустріальний край. На північ від Дунаю зосереджені найбільші поклади нафти в Австрії. Нафтопереробні заводи у віденському передмісті Швехаті мають очисну спроможність 10 млн тонн на рік. Великі хімічні, металургійні, залізообробні, текстильні і харчові підприємства розташовані переважно в південній частині Віденського басейну. На Дунаї і одній із його приток, Кампі, збудовані найважливіші для електропостачання Австрії великі електростанції. В промисловій зоні довкола Відня зосереджені також і кілька найбільших теплових електростанцій, приміром, ТЕС у Корнойбурзі та Гоге-Ванді чи вугільна електростанція в Дюрнрорі. Нижня Австрія багата на археологічні знахідки та пам'ятки культури. Важливі знахідки датуються кам'яною добою (наприклад, Віллендорфська Венера) і часами Римської імперії (скажімо, табір Карнунтум). Романські і готичні скити й церкви, чудові барокові монастирі та замки роблять Нижню Австрію дуже цікавою для знавців мистецтва. Різноманітні мистецькі програми міжнародного значення проходять у рамках Дунайського фестивалю "Нижня Австрія". Верхня Австрія 11.980 кв. км, 1.333.480 мешканців. Земля "на Еннсі" - це ландшафтна тріада: на півночі Гранітно-гнейсова височина, відтак відділене долиною Дунаю передгір'я Альп, що на півдні переходить в австрійську частину Зальцкаммерґуту і Високих вапнякових Альп. Озерні терени верхньоавстрійського Зальцкаммерґуту належать до найчарівніших краєвидів Австрії. Води Аттерського, Траунського і Вольфґанзького озер - це тільки найвідоміші - не такі теплі, як у каринтійських озерах, та й природа дещо суворіша. Гальштад на однойменному озері дав назву цілій праісторичній добі (Гальштадська культура). Сільське господарство особливо процвітає у пагористій місцевості цієї землі. Тут містяться також другі за важливістю поклади нафти і газу. Низка великих електростанцій збудована на Дунаї та його притоці, Еннсі. Верхньоавстрійській економіці притаманна вже впродовж десятиріч надзвичайна динаміка. Приблизно чверть сукупного австрійського імпорту походить звідси. Дві третини його надходить до Європейського Союзу. Довкола столиці цієї землі, Лінца-на-Дунаї (близько 203.000 мешканців), з його сучасним торговельним портом, розташовані великі підприємства рудної, залізної та хімічної промисловості. Інші важливі осередки промислового виробництва - це Вельс, Ґмунден, Штайр і Феклябрук. Міжнародні ярмарки у Вельсі й Ріді демонструють здобутки промисловості й сільського господарства Верхньої Австрії. А в культурному плані їх доповнюють щорічні Міжнародні Брукнерові фестивалі, що відбуваються в Лінці. Зальцбург 7.154 кв. км, 482.365 мешканців. Від прадавніх часів тут видобувають сіль. Звідси й походить назва міста і землі (давня слов'янська назва - Сольгород). Ця федеральна земля охоплює частину Вапнякових Альп, західний Зальцкаммерґут з його озерними теренами, східні Кітцбюгельські Альпи, північний Високий Тауерн і західний Низький Тауерн. Столиця цієї федеральної землі, Зальцбург (близько 144.000 мешканців), є штаб-квартирою земельного уряду і престольним містом архієпископа зальцбурзького. Після 1915 року "місто Моцарта", а разом із ним - і вся земля Зальцбург, - перетворилися на "мекку" міжнародного туризму. Стара частина Зальцбурга зберігається як суцільний витвір мистецтва історичної ваги. Всесвітню славу мають курорти Бадґастайн і Бад-Гофґастайн із його знаменитими термальними джерелами. Відомими центрами зимових видів спорту є, наприклад, Зальбах-Гінтерґлемм, Цель-на-Зее і Капрун. Капрун зажив міжнародної слави завдяки Тауернській електростанції Ґлекнер-Капрун. Поряд із економічним піднесенням Зальцбурга, зокрема в секторі обслуговування, високорозвинутій, почасти експортно-інтенсивній спеціальній промисловості і надзвичайно успішній туристичній діяльності, відбувався культурний і науковий розквіт. Започаткований ще 1920 року Зальцбурзький фестиваль, знаний у всьому світі, доповнюється заснованим Гербертом фон Караяном Великоднім фестивалем і Зеленосвятськими концертами. Штирія 16.388 кв. км, 1.184.720 мешканців. Штирію (дослівно "Штиріська марка") називають ще "Зеленою маркою" - розлогі ліси вкривають приблизно половину її поверхні, а ще чверть займають галявини, луки, полонини і виноградники. Північну частину землі, гористу Верхню Штирію, завдяки покладам залізної руди й розташованим тут підприємствам рудної та сталевої промисловості називають також "Залізною маркою". Штирія веде перед у гірничо-видобувній промисловості всієї Австрії. Дев'ять десятих залізної руди, яку видобувають в Австрії, походять зі штирійських Рудних гір. У Північній Штирії видобувають буре вугілля. Штирія має багаті поклади магнію, вироби з якого експортують у багато країн світу. Науковим центром гірничовидобувної промисловості є Гірничий університет у Леобені. Центрами залізообробної, сталеливарної промисловості, як і машинобудування, є долини Муру і Мюрцу. Велике значення має і виробництво целюлози та паперу, а також електронна промисловість. Саме в цій галузі (скажімо, виробник чіпів AMD), а ще в сфері екотехніки та виробництва штучних матеріалів багато новаторських місцевих підприємств здобули собі міжнародне ім'я. Сучасні автомобільні підприємства "Ойростар-аутомобіль-верке", "Штаєр-Даймлер-Пух", продукція яких надходить в усі країни світу, розташовані в Граці. Штирійська столиця (близько 238.000 мешканців) є відомим австрійським промисловим, культурним і освітнім центром. Над мальовничим старим містом височить Замкова гора з її годинниковою вежею. Надреґіональне значення має й "Штирійська осінь", найбільший австрійський фестиваль авангарду. Тироль 12.648 кв. км, 631.410 мешканців. Тироль належить до найвідоміших туристичних куточків світу, тому про нього склалося традиційне уявлення як про край гір і лісів, альпінізму і зимових видів спорту (Зимові Олімпійські ігри 1964-го і 1976 рр.), стародавніх селянських садиб посеред чарівного краєвиду і колоритних народних звичаїв. Тироль - головне джерело прибутків від туристичної індустрії Австрії. Важливу роль відіграє ця федеральна земля і у внутрішньому виробництві гідроелектроенергії та - завдяки розгалуженій системі сполучень з баварсько-південнонімецьким регіоном, - значну роль в європейській економіці. Міжнародне значення мають, серед інших, такі промислові підприємства: металургійний завод у Планзее (порошкова металургія), єнбахівські заводи (дизельні мотори, автомобілі), "Сваровскі" (оптичні прилади, прикраси зі скла) і "Біохімія Кундль" (пеніцилін для орального вжитку). Тироль - це один із важливих вузлів європейського транспортного сполучення. Транспортними артеріями європейського значення є автомагістраль Іннталь (долина р. Інн), що проходить від столиці федеральної землі м. Інсбрука (близько 118.000 мешк.) до Ландека, і Бреннерський автошлях. Арльберзький автотунель, завдовжки 14 км, вперше відкрив постійне сполучення між Переднім Арльберґом і Тиролем за будь-яких погодних умов. Спорудження Фельбертауернської траси встановило прямий зв'язок між Північним та Східним Тиролем через державну територію Австрії. Окрім того, у Тиролі розвинуто систему шкільної та іншої освіти; це центр духовного спілкування, сучасного мистецтва і культури. В літні місяці в Інсбруці відбуваються Фестивалі стародавньої музики і Амбразівські замкові концерти. "Європейський форум в Альпбасі" є на сьогодні найзначнішим конгресом європейської інтелігенції. Передній Арльберґ 2.601 кв. км, 331.472 мешканців. Передній Арльберґ є найзахіднішою і - за винятком Відня - найменшою за площею федеральною землею Австрії. Мешканці Переднього Арльбергу розмовляють алеманською мовою, - спорідненим зі швейцарським та швабським діалектом німецької мови. Цей "клаптик землі" ("лендле") між Боденським озером і Арльберґом має кілька відмінних між собою ландшафтних регіонів; завдяки красі тамтешньої природи туди особливо вчащають іноземні туристи. Найприбутковішими, поряд із транспортною галуззю та сферою послуг, є промисловість і енергетика. Окрім текстильної індустрії, в Передньому Арльберзі розвинуті також залізообробка, чорна металургія і харчова промисловість. Струм, видобутий із багатих на енергію вод, задовольняє не лише місцеві потреби, а й - через систему європейської кооперації - частково надходить до ФРН та країн Бенілюксу. Частина Арльберґу на межі між Переднім Арльберґом і Тиролем вважається в усьому світі доменом гірськолижного спорту. Втім, і такі терени, як Малий Вальзерталь, Монтафон і Бреґенцький ліс, стали визнаним туристичним регіоном. Столиця цієї федеральної землі Брегенц (близько 27.000 мешканців), що лежить на Боденському озері і є штаб-квартирою земельного уряду, зажив міжнародної слави завдяки своїм фестивалям. На початку 80-х рр. був відкритий новий Палац фестивалів і конгресів. Торговельним центром і найзаселенішим містом Переднього Арльберґу є Дорнбірн (прибл. 41.000 мешканців). Відень 415 кв. км, 1.539.848 мешканців. Відень є і федеральною столицею Австрії, і водночас окремою федеральною землею. Це місто лежить на сході федерації, на теренах Нижньої Австрії, за якихось 60 км від кордонів Угорщини, Чехії і Словаччини. Те, що Відень став одним із найзначніших європейських міст, пояснюється, зокрема, його ідеальним географічним розташуванням на перехресті водних дунайських шляхів від Балтики до Середземномор'я. Внаслідок звільнення країн Східної Європи дунайська метрополія перетворилася на один із найважливіших пунктів на мапі Європи. Згідно зі "Звітом про взаємопроникнення 1996 року" Європейської комісії, Відень є четвертим за добробутом з-поміж понад 200 регіонів ЄС. У федеральній столиці містяться законодавчі органи федерації, федеральний уряд, центральні установи і Верховний суд, а також ряд міжнародних організацій. Відень - це також місце проведення світових конгресів: у середині 90-х років Відень посідав друге місце серед найбільш популярних міст для проведення міжнародних конгресів після Парижа. Відень - це також важливий європейський туристичний центр. Величні пам'ятки архітектури, музеї та Галереї з унікальними мистецькими скарбами майже всіх епох історії європейського Заходу засвідчують велике історичне минуле міста "на блакитному Дунаї". Віденські університети, мистецькі навчальні заклади і вишукана музична і театральна культура досі визнає духовно-культурну роль міста в європейському контексті. Такі видовищні заходи, як "Віденський фестивальний тиждень" і кінофестиваль "Вієннале" мають міжнародне звучання. Упродовж століть Відень був столицею Габсбурзької монархії. Особливого значення Відень набув як місто музики. Федеральна столиця є і промисловим центром Австрії. Тут розташовані підприємства з обробки металів, точної механіки, електротехніки і виробництва двигунів. Окрім іншого, Відень задає тон у вишуканому смаку мистецтва й моди. Великі австрійські банки, ощадні каси, страхові компанії і більшості великих австрійських фірм прагнуть мати свої штаб-квартири у Відні. Навесні і восени стає відчутною роль Відня як міста міжнародних ярмарків; відбувається тут і цілий ряд фахових спеціалізованих ярмарків, що розкривають значення Відня в міжнародній торгівлі. Японія Площа - 372 тис. км2. Населення ~ 125 млн чоловік. Столиця - Токіо. Японія - економічно найрозвинутіша країна Азії. Наявність значного економічного потенціалу, високі темпи економічного зростання, вигідне геополітичне положення в північно-західній частині Тихого океану дають підставу вважати цю країну одним із найважливіших центрів світового господарства. Японія має потужну промисловість з найновішими технологіями, значні валютно-фінансові ресурси, займає міцні позиції в системі міжнародних економічних відносин. У другій половині XX ст. вона пройшла період небаченого в її історії економічного піднесення і вступила в етап постіндустріального розвитку. Країна розташована на невеликих за площею островах біля узбережжя Східної Азії. Це морська країна, для якої Тихий океан - найбільш універсальна та зручна дорога у всі кінці світу. Японія - конституційна монархія. Сучасний державний устрій визначається конституцією 1947 року, основні положення якої відкривають широкі можливості демократії в країні. В адміністративному відношенні Японія поділяється на 43 префектури (кен), три столичних округи - Токіо (столиця Японії), Осака та Кіото (стародавня столиця країни) і губернаторство Хоккайдо. Природно-ресурсний потенціал. Острови Японського архіпелагу, геологічною основою яких є підводні гірські хребти, простягаються дугами вздовж східного узбережжя Азії. Основна дуга складається з чотирьох островів: Хонсю, Кюсю, Сікоку та Хоккайдо. Територія островів знаходиться в активному сейсмічному районі, де насті землетруси. 3/4 території островів займають гори та місцевості з дуже пересіченим рельєфом. На островах - понад 200 вулканів, серед них - 40 діючих, в тому числі і Фудзі, що є символом країни. Господарська діяльність зосереджена на порівняно невеликих за площами рівнинах, серед яких значні на о.Хонсю - Канто (на ній розташована столична агломерація), Кінкі (розміщуються Осака, Кіото), Нобі (розташована агломерація Нагоя), Етіго; на о.Кюсю - Тікуго (міста, Фукуока і Кітакюсю); на Хоккайдо - Ісікарі. У надрах Японських островів трапляються хімічні елементи майже всієї таблиці Менделєєва, але родовищ промислового значення вкрай мало. Достатньо для внутрішніх потреб видобувається тільки вапняків і сірки, дуже мало - вугілля, свинцево-цинкової і мідної руди, золота. Вся територія країни перебуває в зоні активної діяльності мусонів. Літній мусон супроводжується опадами на східних схилах гір, а зимовий несе холодні повітряні маси з Сибіру і спричиняє сильні снігопади на Хоккайдо і на узбережжі Японського моря. Навесні і восени в Японію приходять тропічні циклони. Весною вони приносять теплі дощі, а з серпня по жовтень - тропічні урагани (тайфуни). Дощі живлять численні річки, що мають значний енергетичний потенціал, воду їх використовують для зрошення. Японія - зелена країна, її гори на півдні вкриті субтропічними, в центральній частині - мішаними, на півночі - хвойними лісами. Проте більшість лісів країни - штучні насадження, а ландшафти дуже змінені діяльністю людини (мол. 105). Населення. Територія Японських островів - одна з найбільш густо заселених у світі. Переважна більшість населення країни розміщується на вузьких смугах прибережних рівнин. Системи розселення в зонах Токіо - Йокогама, Осака - Кобе - Кіото, Нагоя, північної частини Кюсю (Кітакюсю - Фу-куока) являють собою великі багатомільйонні агломерації (мал. 106). Вздовж головної транспортної осі країни, що з'єднує ці агломерації, виникло одне із найпотужніших у світі зосереджень промисловості та інших видів економічної діяльності, за яким закріпилася назва «Тихоокеанський промисловий пояс Японії». У східній частині цього поясу від Токіо - Йокогама до Осака - Кобе склався другий у світі а кількістю населення мегалополіс -Токайдо (понад 65 млн чоловік). Мал. Токіо – столиця і найбільше місто Японії Господарство. Сучасна Японія має динамічні продуктивні сили, в яких нестача природних ресурсів компенсується високим рівнем кваліфікації і культури праці робочої сили, активним і гнучким використанням капіталу та сучасних методів організації виробництва, високим рівнем розвитку науки і техніки. Держава і підприємці проводять активну діяльність на світовому ринку. І Економіка Японії після Другої світової війни пройшла два етапи розвитку. В ІО-60-ті роки склалися чи не найсприятливіші умови розвитку за всю історію Японії. Інтенсивно використовувалася висококваліфікована і водночас ще дешева робоча сила, активно впроваджувалися найновіші досягнення світового науково-технічного прогресу, відбулися реорганізація капіталу, аграрні реформи на селі. Скористалась Японія і заощадженням на воєнних витратах, що вивільнили додаткові кошти, сприятливою кон'юнктурою на світових ринках дешевої сировини. У 70-80-ті роки сприятливі чинники попередніх десятиліть вичерпали себе. Тільки кваліфікована робоча сила (але тепер уже одна з найдорожчих у світі) як і раніше відіграє важливу роль. Японія від практики залучення іноземних технологій перейшла до інтенсивного розвитку власних наукових досліджень. Нині країна має трудові ресурси з високим рівнем професійної підготовки, культури праці та професійної мобільності. Рівень продуктивності праці - один з найвищих у світі. Господарство має сучасну технічну оснащеність, використовує сучасне Устаткування і сучасні технології виробництва. Проблема нестачі місцевих Природних ресурсів розв'язується шляхом впровадження енерго - та ресурсозберігаючих технологій у поєднанні з гнучкою політикою на зарубіжних ринках сировини. Як основні внутрішні ресурси розвитку використовуються ті можливості, які надає науково-технічний прогрес. Зовнішні ресурси розвитку утворюються за рахунок реалізації на світових ринках високоякісної і конкурентоспроможної продукції наукоємних галузей господарства, науково-технічної інформації та експорту капіталу. Промисловість. Становим хребтом японської промисловості стали потужні корпорації, які входять до великих фінансово-монополістичних груп: Фуйо, Міцубісі, Сумітомо, Міцуї, Дайіті тощо. Основні виробництва зосереджені в руках окремих великих концернів. Але водночас важливу роль відіграє діяльність і численних малих та середніх підприємств. Японська промисловість активно пов'язана зі світовими ринками. З одного боку, для її потреб довозиться 79 % необхідного вугілля, 99 % нафти, 98 % залізної руди, 70 % лісу, 100 % фосфатів, бокситів, бавовни, вовни тощо. З другого боку, на експорт іде половина вироблених автомобілів, майже 90 % годинників, 95 % відеомагнітофонів, 75 % копіювальних машин, понад 50 % телевізорів та калькуляторів, понад 40 % верстатів тощо. В Японії висока територіальна концентрація виробництва. В межах «Тихоокеанського промислового поясу", територія якого становить тільки 1/4 частину площі країни, виробляється 4/5 промислової продукції Японії. Зона мегалополісів, особливо агломерації Кейхін (Токіо - Йокогама), Хансін (Осака, Кобе, Кіото), Тюкьо (Нагоя) є зосередженням наукоємних виробництв. Важливою рисою географії важкої промисловості стало формування великих міжгалузевих комплексів-комбінатів. Найпотужніші об'єкти виникли по сусідству з трьома головними агломераціями. Наприклад, в агломерації Кейхін - це комбінати в Йокогама, Кавасакі, Гоі, Касіма; в Хансін - комбінати в Хіробата, Сакаї, Анегасакі; біля Нагої - комбінати в Йоккаіті. Ланцюжок комбінатів виник на узбережжі Внутрішнього Японського моря: Мідзусіма, Івакуні, Токуяма, Оіта тощо. Японія - лідер світової чорної металургії (98 млн тонн сталі в 1994 році). Тут діють майже два десятки металургійних заводії? повного циклу, найбільші - у Кавасакі, Тіба, Токай, Хіробата, Фукуяма, Кітакюсю. В хімічній промисловості основу галузі становлять 16 нафтохімічних комплекси?; найбільші - у Касіма, Гоі, Йоккаіті, Мідзусіма, Сакаї. За розмірами енергоспоживання, Японія четверта в світі (понад 500 млн тонн у вугільному еквіваленті), хоч на 90 % залежить від імпорту енергоносіїв, у тому числі нафти імпортується 240 млн тонн, вугілля довозиться понад 110 млн тонн. У світовому виробництві машин і устаткування частка Японії становить понад 10 %. Машинобудівні фірми освоїли всю номенклатуру продукції галузі. Провідні машинобудівні концерни є основою експортної бази Японії, адже за межі Японії вивозиться 1/4 продукції машинобудування. Провідними галузями японського машинобудування є електромашинобудування (І/З продукції галузі), де половину продукції дає радіоелектроніка; транспортне машинобудування, в якому провідне місце посідає автомобілебудування (10,5 млн автомобілів у 1994 році) та суднобудування; загальне машинобудування з великими фірмами, що виробляють промислове устаткування і верстати. В Японії створений потужний науково-виробничий комплекс. Це дає змогу розглядати виробництво наукоємної та технічно складної продукції як основний напрям спеціалізації країни в міжнародному поділі праці. Науково-виробничий комплекс має високий рівень територіальної концентрації. Так, на агломерацію Токіо - Йокогама припадає 60 % наукових розробок і близько 40 % продукції галузей високої технології. Важливу роль відіграють також Осака, Кіото і Нагоя. Перспективним напрямом покращення територіальної організації цього комплексу є створення системи технополісів - науково-промислових зон, оснащених сучасною інфраструкту рою і науково-дослідними підприємствами. Створене перше «наукове місто» - Цукуба, створюється ще 19. В агропромисловому комплексі Японії зайнято майже 1/4 економічно активного населення, з них тільки 5,8 % - у сільському, лісовому господарстві та рибальстві АПК країни забезпечує близько 56 % потреб у продовольстві (від рослинництва та тваринництва), але якщо до цього додати продукцію морських промислів (а морепродукти - винятково важливий компонент японської національної кухні), то рівень самозабезпечення країни продовольством можна оцінити в 70 %. Земель, придатних для землеробства, в Японії вкрай мало. В 1994 році оброблялось 5,1 млн гектарів, на яких працювало 3,7 млн чоловік, зайнятих в сільському господарстві. Середні розміри фермерського господарства - трохи більше одного гектара. За останні десятиліття відбулася серйозна перебудова виробничої структури агробізнесу. Виділяються три галузі спеціалізації: рисосіяння (країна дає 15 млн тонн рису), плодоовочівництво, тваринництво (виробляється 3,5 млн тонн м'яса). Потреби в продукції інших галузей країна забезпечує за рахунок імпорту. Довозиться 9/10 пшениці (близько 5,8 млн тонн), вся кукурудза (20 млн тонн), 92 % бобів і сої (5 млн тонн), 80 % цукру, близько 1/3 жирів та 1/5 м'яса. В Японії склалися яскраво виявлені зони приміської і зональної спеціалізації сільського господарства. Важливою зоною приміської спеціалізації (м'ясо, молоко, овочі, фрукти, квіти) є територія мегалополісу Токайдо від долини Канто до долини Кінкі. Інші спеціалізовані зони - «рисовий пояс» Японії - на північному сході та узбережжі Японського моря; північний схід Хоккайдо, що спеціалізується на молочному тваринництві та буряківництві; центральний високогірний район, який перейшов від шовківництва до вирощування овочів і фруктів. Південні зони субтропічного землеробства склалися на тихоокеанських узбережжях Сікоку і Кюсю. Транспорт Японії виконує великий обсяг роботи як у внутрішніх, так і міжнародних перевезеннях. Практично всі внутрішні перевезення забезпечуються трьома видами транспорту: автомобільним, залізничним та морським каботажним; зовнішні вантажні - винятково морським, а пасажирські - повітряним. Особливість формування та використання транспортної мережі на Японських островах - труднощі в її будівництві: дорого коштує земля, потрібно будувати велику кількість тунелів (довжина окремих перевищує 10 км), мостів, у тому числі багатокілометрових мостів між островами, підводних тунелів (найбільший між Хон-сю і Хоккайдо - 53 км) та ін. Але незважаючи на труднощі, мережа залізниць з швидкостями руху 200-250 км/год та швидкісних шосейних доріг поступово зв'язала всі основні економічні центри країни. На зовнішні перевезення морського транспорту припадає понад 0,5 млрд тонн вантажів (імпорт - 9/10). Найбільші порти: в затоці Ісе - Кобе, Осака та Сакаї; в Токійській затоці - Йокогама, Тіба, Кавасакі, Токіо; інші важливі - Нагоя, Сімідзу, Хіросіма, Фукуока, Нагасакі тощо. Зовнішньоекономічні зв'язки. На Японію припадає понад 6 % імпорту та понад 9 % експорту, 15 % прямих зарубіжних інвестицій світу. Найважливішою тенденцією зовнішньоекономічної діяльності країни є перехід її від опори переважно на зовнішню торгівлю до опори переважно на інвестиційну діяльність. Країна в основному довозить сировину, напівфабрикати, деякі види хімікатів та промислового устаткування з усіх кінців світу, а вивозить промислові товари, науково-технічну інформацію та капітал. На світовому ринку науково-технічних знань Японія, яка раніше залежала від залучення зарубіжних технологій, нині сама стала значним постачальником наукових розробок, особливо в галузях електроніки, автомобіле - і суднобудування, хімії, матеріалознавства, біотехнологій тощо. На світовому ринку інвестицій японські корпорації активно займаються створенням спільних підприємств, їх скуповуванням в економічно розвинутих країнах. Територіальні відмінності. В економіці Японії надзвичайно розвинуті внутрішні господарські зв'язки: основні виробничі потужності країни розташовані досить компактно, а їх взаємозв'язки забезпечуються розвинутою мережею комунікацій. Разом з тим, в країні спостерігаються значні відмінності в територіальній структурі господарства (мал. 108). Ядрами територіальної структури господарства є сталі регіональні територіально-господарські системи, що сформувалися на базі провідних групових систем розселення: Токіо, Осака, Нагоя, Фукуока, Хіросіма, Саппоро, Сендай. Токіо й Осака виконують економічні та політичні функції в масштабах держави. Сфери впливу інших центрів здебільшого збігаються з межами своїх економічних районів. У країні склалася така схема районування. У центральній частині о. Хонсю знаходяться Столичний район (рівнина Канто та прилеглі гірські райони), Кінкі (ядро - агломерація Осака-Кобе-Кіото), Токай (найбільший центр Нагоя) та Хокуріку (узбережжя Японського моря). На південному заході - Тюгоку (південний захід о. Хонсю), Сікоку та Кюсю. На північному сході - Тохоку (північний схід о. Хонсю) та Хоккайдо. РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЬ РІЧАРДСОНА 2.1 Опис моделі Річардсона та методів дослідження Для аналізу гонки озброєнь використано дані міжнародного інституту мирних досліджень(SIPRI) за період з 1960 по 2003 р.р. В таблиці 1 наведено дані про ВВП Австрії й Японії за якими обчислено часові індекси для обох країн (таблиця 2). Таблиця1 ВВП Country Austria Japan Austria Japan 1960 52,64782 667,3973 1982 121,3494 2952,011 1961 55,44455 747,7754 1983 124,8593 2999,592 1962 56,77386 814,394 1984 125,3213 3093,146 1963 59,08967 883,4033 1985 128,3684 3250,353 1964 62,65725 986,5577 1986 131,1033 3346,521 1965 64,44812 1043,967 1987 133,2442 3473,521 1966 68,08484 1155,03 1988 137,8344 3708,497 1967 70,13287 1283,032 1989 143,6892 3904,711 1968 73,26942 1448,318 1990 150,4715 4107,813 1969 77,86772 1629,038 1991 155,4702 4245,454 1970 83,41413 1803,487 1992 159,0529 4286,719 1971 87,67929 1888,232 1993 159,7156 4297,332 1972 93,12226 2047,1 1994 163,8768 4344,544 1973 97,67339 2211,535 1995 166,5369 4428,527 1974 101,5254 2184,438 1996 169,8702 4579,869 1975 101,1575 2251,972 1997 172,5774 4664,783 1976 105,7875 2341,487 1998 179,3445 4612,149 1977 110,9698 2444,287 1999 184,1135 4614,782 1978 110,4975 2573,148 2000 190,4104 4746,068 1979 116,3203 2714,26 2001 191,8398 4766,652 1980 118,9156 2790,737 2002 194,4593 4749,812 1981 118,8514 2872,602 2003 195,9157 4876,104 Таблиця 2 Індекс Country Austria Japan Austria Japan 1960 1,053122 1,120435 1982 1,028924 1,016118 1961 1,023975 1,089089 1983 1,0037 1,031189 1962 1,04079 1,084737 1984 1,024315 1,050824 1963 1,060376 1,116769 1985 1,021305 1,029587 1964 1,028582 1,058191 1986 1,01633 1,03795 1965 1,056429 1,106386 1987 1,034449 1,067648 1966 1,030081 1,110821 1988 1,042477 1,052909 1967 1,044723 1,128825 1989 1,047201 1,052015 1968 1,062759 1,124779 1990 1,03322 1,033507 1969 1,071229 1,107087 1991 1,023044 1,00972 1970 1,051132 1,04699 1992 1,004167 1,002476 1971 1,062078 1,084135 1993 1,026054 1,010986 1972 1,048873 1,080326 1994 1,016232 1,019331 1973 1,039438 0,987748 1995 1,020015 1,034174 1974 0,996376 1,030916 1996 1,015937 1,018541 1975 1,04577 1,03975 1997 1,039212 0,988717 1976 1,048987 1,043903 1998 1,026591 1,000571 1977 0,995744 1,052719 1999 1,034201 1,028449 1978 1,052696 1,05484 2000 1,007507 1,004337 1979 1,022311 1,028176 2001 1,013655 0,996467 1980 0,99946 1,029334 2002 1,00749 1,026589 1981 1,021018 1,027643 На діаграмах рис.1,2 зображено динаміку ВВП для Австрії, Японії. В таблиці 5 наведено дані про відсоток від ВВП витрат на озброєння кожної з країн за період з 1965 по 1985 р.р. Зауважимо, що в звіті SIPRI витрат на озброєння були відсутні дані за 1985р. Для доповнення таблиці 5 даними на вказаний рік використано результати екстраполяції многочленом Лагранжа (табл.3,4). Таблиця 3 Інтерполяційний поліном Лагранжа Австрія Значення аргумента 2000 X Y Різниці чисельника Різниці знаменника 1987 1,2000 1 13 13 1 1 2 1988 1,1000 12 1 12 -1 1 1 1989 1,1 11 11 1 -2 -1 1 Добутки 132 143 156 -1 1 2 Відношення -132 143 78 Результат 84,7 Таблиця 4 Інтерполяційний поліном Лагранжа Японія Значення аргумента 2000 X Y Різниці чисельника Різниці знаменника 1987 1 1 13 13 1 1 2 1988 1 12 1 12 -1 1 1 1989 1 11 11 1 -2 -1 1 Добутки 132 143 156 2 -1 2 Відношення 66 -143 78 Результат 1 Витрати на озброєння Country Austria Japan 1965 1,2 1 1983 1,3 1 1966 1,3 0,9 1984 1,3 1 1967 1,3 0,9 1985 1,3 1 1968 1,3 0,8 1986 1,4 1 1969 1,2 0,8 1987 1,2 1 1970 1,1 0,8 1988 1,1 1 1971 1 0,8 1989 1,1 1 1972 1 0,9 1990 1,1 1 1973 1 0,8 1991 1 1 1974 1 0,8 1992 0,9 1 1975 1,2 0,9 1993 0,9 1 1976 1,1 0,9 1994 0,9 1 1977 1,1 0,9 1995 0,9 1 1978 1,2 0,9 1996 0,9 1 1979 1,2 0,9 1997 0,9 1 1980 1,1 0,9 1998 0,8 1 1981 1,1 0,9 1999 0,8 1 1982 1,3 1 За даними таблиць 1 і 3 обчислено витрати з ВВП на озброєння та витрати на інше- невійськові витрати Австрії й Японії (таблиці 6 і 7 відповідно). Таблиця 6 Абсолютні витрати на озброєння Cjuntry Austria Japan 1982 1,577542 29,52011 1965 0,773377 10,43967 1983 1,623171 29,99592 1966 0,885103 10,39527 1984 1,629176 30,93146 1967 0,911727 11,54729 1985 1,66879 32,50353 1968 0,952502 11,58654 1986 1,835446 33,46521 1969 0,934413 13,0323 1987 1,598931 34,73521 1970 0,917555 14,42789 1988 1,516179 37,08497 1971 0,876793 15,10586 1989 1,580582 39,04711 1972 0,931223 18,4239 1990 1,655187 41,07813 1973 0,976734 17,69228 1991 1,554702 42,45454 1974 1,015254 17,47551 1992 1,431476 42,86719 1975 1,213891 20,26775 1993 1,43744 42,97332 1976 1,163663 21,07339 1994 1,474891 43,44544 1977 1,220668 21,99858 1995 1,498833 44,28527 1978 1,32597 23,15833 1996 1,528832 45,79869 1979 1,395844 24,42834 1997 1,553197 46,64783 1980 1,308072 25,11664 1998 1,434756 46,12149 1981 1,307365 25,85342 1999 1,472908 46,14782 Таблиця7 Витрати на інше Cjuntry Austria Japan 1982 119,7718 2922,491 1965 63,67474 1033,527 1983 123,2361 2969,596 1966 67,19974 1144,635 1984 123,6921 3062,215 1967 69,22114 1271,485 1985 126,6996 3217,85 1968 72,31692 1436,731 1986 129,2678 3313,056 1969 76,93331 1616,005 1987 131,6453 3438,786 1970 82,49658 1789,059 1988 136,3183 3671,412 1971 86,8025 1873,126 1989 142,1087 3865,664 1972 92,19104 2028,676 1990 148,8163 4066,735 1973 96,69666 2193,843 1991 153,9155 4202,999 1974 100,5102 2166,963 1992 157,6214 4243,851 1975 99,94366 2231,704 1993 158,2781 4254,359 1976 104,6239 2320,414 1994 162,4019 4301,098 1977 109,7491 2422,288 1995 165,0381 4384,242 1978 109,1715 2549,99 1996 168,3414 4534,07 1979 114,9245 2689,832 1997 171,0242 4618,136 1980 117,6075 2765,621 1998 177,9097 4566,028 1981 117,544 2846,749 1999 182,6406 4568,634 На рисунках 3 і 4 зображено діаграми названих витрат. Динаміку часових індексів витрат на озброєння та невійськових витрат досліджуваних країн наведено в таблицях 8 і 9 та зображено на діаграмах рис.5 та рис.6 Таблиця 8 Індекси абсолюттних витрат на озброєння Cjuntry Austria Japan 1966 1,144464 0,995747 1983 1,028924 1,016118 1967 1,030081 1,110821 1984 1,0037 1,031189 1968 1,044723 1,0034 1985 1,024315 1,050824 1969 0,981008 1,124779 1986 1,099867 1,029587 1970 0,98196 1,107087 1987 0,87114 1,03795 1971 0,955575 1,04699 1988 0,948245 1,067648 1972 1,062078 1,219652 1989 1,042477 1,052909 1973 1,048873 0,96029 1990 1,047201 1,052015 1974 1,039438 0,987748 1991 0,939291 1,033507 1975 1,195652 1,15978 1992 0,92074 1,00972 1976 0,958623 1,03975 1993 1,004167 1,002476 1977 1,048987 1,043903 1994 1,026054 1,010986 1978 1,086266 1,052719 1995 1,016232 1,019331 1979 1,052696 1,05484 1996 1,020015 1,034174 1980 0,937119 1,028176 1997 1,015937 1,018541 1981 0,99946 1,029334 1998 0,923744 0,988717 1982 1,206657 1,141826 1999 1,026591 1,000571 Таблиця 9 Індекси витрат на інше Cjuntry Austria Japan 1966 1,055359 1,107503 1983 1,028924 1,016118 1967 1,030081 1,110821 1984 1,0037 1,031189 1968 1,044723 1,129964 1985 1,024315 1,050824 1969 1,063836 1,124779 1986 1,02027 1,029587 1970 1,072313 1,107087 1987 1,018392 1,03795 1971 1,052195 1,04699 1988 1,035497 1,067648 1972 1,062078 1,083043 1989 1,042477 1,052909 1973 1,048873 1,081416 1990 1,047201 1,052015 1974 1,039438 0,987748 1991 1,034265 1,033507 1975 0,994364 1,029877 1992 1,024077 1,00972 1976 1,046829 1,03975 1993 1,004167 1,002476 1977 1,048987 1,043903 1994 1,026054 1,010986 1978 0,994737 1,052719 1995 1,016232 1,019331 1979 1,052696 1,05484 1996 1,020015 1,034174 1980 1,023346 1,028176 1997 1,015937 1,018541 1981 0,99946 1,029334 1998 1,040261 0,988717 1982 1,018953 1,026606 1999 1,026591 1,000571 В таблиці 10 наведено динаміку витрат країн на озброєння на душу населення. Таблиця 10 Роки Витрати на озброєння на душу населення (Австрія) Витрати на озброєння на душу населення (Японія) 1965 0,170261 0,010628 1966 0,183434 0,009479 1967 0,182328 0,009391 1968 0,18126 0,008263 1969 0,16632 0,008178 1970 0,15162 0,00809 1971 0,136836 0,008017 1972 0,136277 0,008935 1973 0,135833 0,007916 1974 0,135428 0,007754 1975 0,161594 0,008625 1976 0,147453 0,008515 1977 0,146471 0,008396 1978 0,158877 0,008327 1979 0,158646 0,00817 1980 0,14558 0,00804 1981 0,145657 0,007981 1982 0,17198 0,008782 1983 0,172117 0,008703 1984 0,172185 0,00863 1985 0,172117 0,008563 1986 0,185063 0,0085 1987 0,158437 0,008442 1988 0,145657 0,008385 1989 0,145657 0,008332 1990 0,145599 0,008281 1991 0,132188 0,008231 1992 0,118843 0,008191 1993 0,118499 0,008156 1994 0,11794 0,008122 1995 0,11649 0,008095 1996 0,115001 0,00807 1997 0,113766 0,00805 1998 0,100138 0,00803 1999 0,099651 0,008002 За розглянутий період обчислено середні індекси витрат на озброєння та невійськових витрат (таблиця 11). Таблиця 11 Середнє значення індексів абсолютних витрат на озброєння Cjuntry Австрія 1,021538 Японія 1,045974 Середнє значення індексів витрат на інше Cjuntry Австрія 1,031666 Японія 1,045318 2.2 Побудова і аналіз моделі Річардсона для Австрії й Японії За досліджуваний період проаналізовано участь країн у війнах (таблиця 1 додатку). a 0,045973709 b 0,021538233 m 0,031665944 n 0,045318222 r 15 s -1 Побудувавши характеристичне рівняння, отримаємо розв’язки: λ1= -0,006292881 λ2= -0,070691285 За якими визначаємо характер і стійкість точки спокою: Характер точки спокою – сідло. Нестійка точка спокою. Висновок: необмежене зростання озброєнь. Отримуємо прогнозоване за моделлю значення витрат на озброєння відповідно Австрії та Японії в 2000р.: 16,95513 (Австрія) -0,58497 ( Японія) З умови mn-ab<0 визначаємо допустимі значення кожного з параметрів a, b, m, n при сталих (середніхт значеннях) інших параметрів: 1. Для переходу в стійкий стан індекс витрат на озброєння Австрії повинен бути більшим за 1,066627763, при незмінних індексах витрат на озброєння Японії і на інше Австрії і Японії. Тоді витрати на озброєння повинні становити 0,210088843 млн. $ . 2. Допустимим значенням індексу витрат на озброєння для Японії є 1,031214455або більший за даний, для переходу у стійкий стан, при незмінних індексах витрат на озброєння Австрії і на інше Австрії і Японії. Тоді витрати на озброєння повинні становити 2,342014804 млн.$ . 3. У Австрії для переходу до мирного стану індекс витрат на інше повинен бути меншим ніж 1,021849764, при незмінних індексах витрат на озброєння Австрії і Японії та на інше Австрії. Тоді витрати на інше будуть становити 33,38304494 млн. $ . 4. Для переходу в стійкий стан допустимим значенням індексу витрат на інше для Австрії 1,031269949 або менший за даний, при незмінних індексах витрат на озброєння Австрії та на інше Японії. Тоді витрати на інше будуть становити 2,029013602 млн. $ . Абсолютні витрати на озброєння (1965-1969) Country Austria Japan FIPS_CODE AUT JPN 1965 0,77337746 10,4396676 1966 0,885102897 10,39526825 1967 0,911727269 11,54728673 1968 0,95250249 11,58654432 1969 0,934412634 13,03230111 1970 0,917555463 14,42789267 За цими даними побудовано модель Річардсона Побудувавши характеристичне рівняння, отримаємо розв’язки Абсолютні витрати на озброєння (65-69) λ1= -0,025682607 λ2= -0,143610544 За якими визначаємо характер і стійкість точки спокою: Характер точки спокою –сідло: Нестійка точка спокою. Висновок: необмежене зростання озброєння Отримуємо прогнозоване за моделлю значення витрат на озброєння відповідно Австрії і Японії 2000р. 16,74943324 (Австрія) -0,434358819 (Японія) З умови mn-ab<0 визначаємо допустимі значення кожного з параметрів a, b, m, n при сталих (середніхт значеннях) інших параметрів: 1. Для переходу в стійкий стан індекс витрат на озброєння Австрії повинен бути більшим за 1,169562607, при незмінних індексах витрат на озброєння Японії і на інше Австрії і Японії. Тоді витрати на озброєння повинні становити 0,230363453 млн. $ . 2. Допустимим значенням індексу витрат на озброєння для Японії є 1,090395673 або більший за даний, для переходу у стійкий стан, при незмінних індексах витрат на озброєння Австрії і на інше Японії і Австрії. Тоді витрати на озброєння повинні становити 2,476422626 млн.$ . 3. У Японії для переходу до мирного стану індекс витрат на інше повинен бути меншим ніж 1,0221475097, при незмінних індексах витрат на озброєння Японії і Австрії та на інше Австрії. Тоді витрати на інше будуть становити 33,37080487млн. $ . 4. Для переходу в стійкий стан допустимим значенням індексу витрат на інше для Австрії є 1,04678311 або менший за даний, при незмінних індексах витрат на озброєння Японії та Австрії на інше Японії. Тоді витрати на інше будуть становити 2,0595356 млн. $ . В 1978-1993 р.р. характерна стійкість витрат на озброєння для Австрії та Японії. Таблиця 14 Country Austria Japan 1978 1,32597 23,15833 1979 1,395844 24,42834 1980 1,308072 25,11664 1981 1,307365 25,85342 1982 1,577542 29,52011 1983 1,623171 29,99592 1984 1,629176 30,93146 1985 1,66879 32,50353 1986 1,835446 33,46521 1987 1,598931 34,73521 1988 1,516179 37,08497 1989 1,580582 39,04711 1990 1,655187 41,07813 1991 1,554702 42,45454 1992 1,431476 42,86719 1993 1,43744 42,97332 (1978-1993) За цими даними побудовано модель Річардсона: Побудувавши характеристичне рівняння, отримаємо розв’язки: λ1= -0,010508328 λ2= -0,049534319 За якими визначаємо характер і стійкість точки спокою: Характер точки спокою –стійкий вузол: Асимптотично стійка точка спокою. Висновок: існує точка рівноваги. 15,37902 (Австрія) -0,88838 (Японія) З умови визначаємо допустимі значення кожного з параметрів a, b, m, n при сталих (середніхт значеннях) інших параметрів: 1. Для збереження стійкого стану індекс витрат на озброєння Японії повинен бути більшим за 1,10450879, при незмінних індексах витрат на озброєння Австрії і на інше Японії й Австрії. Тоді витрати на озброєння повинні становити 0,031791253 млн. $ . 2. Допустимим значенням індексу витрат на озброєння для Австрії є 1,020635641 або менший за даний, для переходу у стійкий стан, при незмінних індексах витрат на озброєння Японії і на інше Австрії й Японії. Тоді витрати на озброєння повинні становити 0,612300235 млн.$ . 3. Для Австрії для збереження мирного стану індекс витрат на інше повинен бути більшим ніж 1,01022069, при незмінних індексах витрат на озброєння Австрії та Японії та на інше Японії. Тоді витрати на інше будуть становити 116,71022069 млн. $ . 4. Для збереження стійкого стану допустимим значенням індексу витрат на інше для Япон

Курсова робота Інші

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись