Визначення категорії приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці. Лабораторна робота з Охорона праці. Робота № 512024

Перехід до торгівельного партнера Binance

Визначення категорії приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2004

Тип роботи:

Лабораторна робота

Предмет:

Охорона праці

Група:

КІ

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти та науки України Національний Університет “Львівська політехніка” Кафедра „Охорони праці” Лабораторна робота № 31 На тему: “Визначення категорії приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці.” Львів 2004 Мета роботи: експериментально визначити температуру спалаху і займання. Встановити категорії приміщень по вибухо- і пожежонебезпеці. Вступ У процесі зберігання і транспортування рідин над їх поверхнею завжди знаходяться пари, концентрація яких залежить від температури рідин. При низьких температурах рідини концентрація парів настільки низька, що вони не здатні займатися від піднесеного високотемпературного джерела. Якщо нагріти таку рідину, то можна досягнути деякої мінімальної її температури, при якій створюється концентрація парів, здатних до займання від високотемпературного джерела (розжареного тіла, іскри, полум'я). Якщо при цьому згоряють тільки пари, які утворились над рідиною, після чого полум'я гасне, то вважають, що температура рідини досягла температури спалаху. Температурою спалаху називається найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння. На температуру спалаху також має вплив атмосферний тиск і вологість повітря. Чим вище атмосферний тиск, тим вище і температура спалаху. Гольде і Ломан встановили, що зміна тиску на кожний 1 мм.рт.ст. викликає зміну температури спалаху на 0,033 ... 0,036 °С. Приймаючи середньоарифметичне значення, яке дорівнює 0,0345 °С, як поправку на зміну тиску на 1 мм.рт.ст., обчислюємо температуру спалаху Т при 760 мм.рт.ст. Т = t + 0,0345(760 -Р), (1) де Р - барометричний тиск при визначенні температури спалаху, мм.рт.ст; t - спостережена температура спалаху при тиску Р, °С. Підвищена вологість збільшує температуру спалаху, так як при Цьому у пароповітряній суміші парціальний тиск кисню буде зменшуватися за рахунок присутності водяних парів. Температурою займання називається температура горючої речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння. У легкозаймистих рідинах (ЛЗР) різниця між температурою спалаху і займання незначна - 1...5°С, а в горючих рідинах (ГР) ця різниця відчутніша, тобто температура займання вища від температури спалаху на 10°С і більше. Для деяких ЛЗР температура спалаху, нижче нуля: і для бензину А-72 (зимового) -36°С, бензину АІ-93 (зимового) -37°С, ацетальдегіду -38°С, ізопентану -52°С. Чим нижча температура спалаху, тим більшу небезпеку являє така рідина. Згідно ГОСТ 12.1.004-76 до ЛЗР відносяться рідини з температурою спалаху до 61 °С в закритому тиглі або до 66°С - у відкритому. Рідини з температурою спалаху вищою від вказаної відносяться до ГР. За температурою спалаху визначають не тільки ступінь пожежної небезпеки горючих рідин (ЛЗР або ГР), але і категорію приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці (А,Б,В,Г,Д), після чого визначають ступінь вогнестійкості, допустиму кількість поверхів, площу поверху (див. розділ "Вимоги нормативних документів"). Опис приладів, що використовуються Температура спалаху рідин залежить не тільки від їх фізико-хімічних властивостей і параметрів атмосферного повітря, але в значній мірі і від методики визначення і конструкції приладу. Для визначення температури спалаху застосовують прилади відкритого і закритого типу. Схема приладу відкритого типу зображена на рис.1. Прилад складається з металевого тигля 1, діаметром 63 ... 65 мм, висотою 45 ... 46 мм і товщиною стінки 1 мм. Тигель поміщується в електронагрівач 2, встановлений на штативі 3, на якому прикріплений термометр 4 на 360°С з ціною поділки 1°С. Рис.1. Прилад відкритого типу для визначення температури спалаху і займання Рис.2. Прилад для визначення температури спалаху у закритому тиглі Прилад закритого типу (рис.2) складається з електронагрівача 1, латунної склянки 2 з плоским дном, яка вкладається в електронагрівач. Всередині склянки є мішалка 3 з гнучкою передачею 4 і позначка рівня, до якого необхідно налити рідину, що випробовується. Склянка закривається щільною кришкою, яка має отвір для термометра 5, засувку з двома отворами 6 і запалюючий пристрій 7. Отвір для запалювання відкривається за допомогою пружинного важеля 8, який одночасно повертає запалююче пристосування і скеровує його до середини отвору. Для визначення температури спалаху застосовують ртутні термометри із шкалою поділок від ЗО до 170°С і від 100 до 300°С проградуйовані через 1°С, залежно від тієї температури спалаху парів рідини, що передбачається. Порядок проведення роботи Визначення температури спалаху і займання у відкритому тиглі. Прилад встановлюють у витяжній шафі у темному кутку. Гарячу рідину, що випробовують наливають у тигель, який поміщають на електронагрівач. Рівень рідини встановлюють за шаблоном. У тигель з рідиною встановлюють термометр у строго вертикальному положенні так, щоб ртутна кулька знаходилася у центрі тигля і не торкалась його дна. Рідину нагрівають зі швидкістю 10°С/хв., а за 40°С до очікуваної температури спалаху швидкість нагріву зменшують до 4°С/хв. Випробування починають за 10°С до очікуваної температури спалаху, проводячи повільно по краю тигля на відстані 10... 14 мм від поверхні рідини, що випробовується і паралельно до неї через кожні 2°С полум'ям запаленого сірника протягом 2 - 3 с. За температуру спалаху приймають температуру, при якій спостерігається поява перебігаючого і швидко зникаючого синього полум'я. При повторному визначенні температури спалаху береться нова порція рідини, що випробовується. Розходження між паралельними визначеннями при температурі спалаху до 150°С не повинно перевищувати 4°С, вище 150°С-6°С. Визначивши температуру спалаху, нагрівання продовжують з тією ж швидкістю і встановлюють температуру займання. Температурою займання вважають покази термометра у момент, коли рідина, що випробовується при піднесенні до неї джерела запалення загоряється і продовжує горіти не менше 5с. Визначивши температуру займання рідини, що випробовується, тигель швидко накривають кришкою, щоб припинилось горіння. Визначення температури спалаху у закритому тиглі. Прилад включають у мережу і нагрів рідини проводять зі швидкістю 10 ... 12°С за хвилину для рідин з температурою спалаху вище ніж 150°С і зі швидкістю 5...8°С за хвилину для рідин з температурою спалаху нижче ніж 150°С. Рідину періодично перемішують мішалкою. Коли температура рідини, що нагрівається буде на 30°С нижча від передбачуваної температури спалаху, нагрівання слід проводити зі щвидкістю 2°С/хв. Коли рідина нагрівається до температури на 10°С нижчої від очікуваної температури спалаху, проводять випробування на спалах парів рідини через 1°С для продуктів з температурою спалаху до 150°С і через 2°С - для продуктів з температурою спалаху вищою ніж 150°С. Для цього на 1с повертають пружинний важіль і підносять до отвору запалений сірник. В момент випробування на спалах рідину не рекомендується перемішувати. Якщо спалаху не було, рідину знову перемішують, повторюючи операцію запалювання через 2с. При появі синього, швидко зникаючого полум'я над поверхнею рідини визначають температуру, яка і є температурою спалаху рідини, що випробовується. Визначення категорії приміщень по вибухопожежній та пожежній небезпеці. Визначивши експериментальну температуру спалаху у відкритому 5 закритому тиглях, а також температуру займання у відкритому тиглі, заповнюють протокол. Якщо випробування проводилося при барометричному тиску, який відрізняється від 760 мм.рт.ст. на 15 мм.рт.ст. і більше, то у показники температури спалаху вводять поправку за формулою 1. У випадку барометричного тиску нижчого ніж 760 мм.рт.ст., поправку додають, а при барометричному тиску вищому ніж 760 мм.рт.ст. поправку віднімають від показників знайденої експериментальної величини температури спалаху. За температурою спалаху визначають категорію приміщень по вибухопожежній і пожежній небезпеці, користуючись даними, наведеними у розділі "Вимоги нормативних документів". Визначивши категорію приміщень по вибухопожежній і пожежній небезпеці, вибирають відповідну кількість поверхів, допустиму площу забудови, вогнестійкість будівель. Для цього користуються даними, наведеними у таблиці. Протокол Досліджувана рідина Початкова температура рідини, °С Експериментальна температура, °С Температурна поправка температури спалаху, °С Категорія приміщень по вибухопожежній небезпеці спалаху займання Вимоги безпеки при виконанні лабораторної роботи Включати нагрівальні прилади тільки у присутності викладача. Для уникнення опіків не торкатися гарячих частин приладу. При загорянні парів рідини, що випробовується у відкритому тиглі накрити його кришкою.

Лабораторна робота Охорона праці

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись