Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра електронних обчислювальних машин
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Комп'ютерні мережі
Група:
ПМ-22
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Інститут ком’ютерних технологій, автоматики і метрології
Кафедра електронних обчислювальних машин
Планування комп’ютерної мережі
Підготував
ст. гр. ПМ-22
Перевірив
Львів 2007
У процесі планування комп'ютерної мережі є два моменти, на які варто звернути особливу увагу.
• По-перше, впровадження мережі дає можливість докорінно змінити використовуваний у наш час спосіб обробки інформації. Крім того, він надає можливість відразу ж поліпшити схему керування. Ці поліпшення можуть зміцнити фінансове положення, більше того, їх можна впроваджувати як за допомогою комп'ютера, так і без нього.
• По-друге, варто визначити, яка конфігурація щонайкраще підійде для вирішення ваших комерційних проблем і яке мережеве апаратне і програмне забезпечення буде потрібно.
Установка мережі може спричинити за собою багато питань такого плану: чи не буде перевантажена існуюча електромережа? Чи доцільно буде переставити столи співробітників?
Мережа може істотно позначитися на організації діяльності. Наприклад, установка системи електронної пошти може викликати багато проблем, пов'язаних із серйозними етичними (а іноді і юридичними) питаннями, що стосуються права доступу, таємності тощо.
Процес планування
Процес планування мережі складається із послідовності кроків, кожний з яких буде описаний нижче. Залежно від роду діяльності можна вирішити, що одні кроки є більш важливими за інші. Але це зовсім не означає, що цим можна нехтувати зовсім.
Процес планування мережі складається з восьми кроків:
• аналіз причин впровадження мережевої технології;
• аналіз місця розташування;
• аналіз сумісності використовуваного устаткування;
• складання плану конфігурації;
• планування структури каталогів серверу;
• одержання списків конфігурації;
• розробка розкладу установки мережі;
• системний журнал.
Крім того, не забувайте, що в цій главі подано загальний процес планування мережі, яким може скористатися будь-який читач. Але кожний конкретний випадок може мати деякі особливості, не описані тут. Тому не варто використовувати цей алгоритм у якості бізнес-плану, його потрібно сприймати, як можливий загальний підхід.
Аналіз причин впровадження мережевої технології
• Потреба в централізованому збереженні даних.
• Необхідність автоматизації.
• Потреба в комунікаціях.
• Необхідність безпеки.
Аналіз місця розташування
Мережа повинна встановлюватися в зручному місці. Найкращий спосіб визначити місце прокладання мережі — намалювати його план. План повинен включати таку інформацію:
• розміри робочого місця кожного користувача у планованій мережі
• розташування електричних розеток
• розташування всіх рухомих та нерухомих об'єктів;
• поточне розташування всього комп'ютерного устаткування;
• розташування дверей і вікон (важливо для прокладання кабелю);
• розташування вентиляційних каналів і систем кондиціювання;
• існуючу схему прокладки електричної мережі;
.
Програмне забезпечення в якості консультанта
Зараз з'явилося багато програм для проектування і перевірки мережі. Програма перевіряє проект і попереджує про помилки (наприклад, перевищення припустимої відстані або спроба підключити персональний комп'ютер до хабу без відповідного роз'єму).
Обов'язково переконайтеся, що все нове й існуюче апаратне забезпечення, яке плануєть ся використовувати (особливо мережеві карти), сумісно з запропонованою версією мережевої операційної системи.
Керуючись складеним планом, спробуйте спроектувати найоптимальнішу топологію мережі і розрахувати довжину кабелю.
Складання конфігурації
Конфігурація базується на плані приміщення, що включає устаткування. План приміщення можна використовувати для нанесення прокладки кабелів і визначення довжини кабелю, необхідного для створення мережі.
Структурована кабельна система - основа мережевої інфраструктури
При побудові сучасних комп'ютерних мереж широко використовується структурована кабельна система, що являє собою набір стандартних кабельних компонентів, за допомогою яких формується інфраструктура системи передачі даних комп'ютерної мережі.
Елементами структурованої кабельної системи є так звані кабельні компоненти, під якими маються на увазі не тільки власне кабелі і провідники, але і все пасивне комутаційне
устаткування, що служить для їхнього з'єднання, в тому числі телекомунікаційні розетки комутаційні блоки і панелі (петч-панелі), муфти, адаптери.
Термін "структурована" означає здатність до реалізації так званого мультимедійного середовища, у якому використовуються декілька типів передавальних середовищ - коаксіальний кабель, вита пара, екранована вита пара й оптичне волокно. Структурована кабельна система дозволяє поєднувати мережеві компоненти і пристрої різних виробників.
Структурована кабельна система (рис. 28.3) складається з:
• підсистеми робочого місця;
• горизонтальної підсистеми;
• підсистеми керування;
• вертикальної підсистеми;
• підсистеми апаратної;
• зовнішньої підсистеми.
Вплив якості монтажу на робочі характеристики каналу
Найбільш серйозною проблемою при створенні структурованих кабельних систем для роботи високошвидкісних додатків (категорія 3 і вище) є якість монтажу.
Існують спеціальні вимоги і рекомендації монтажу кабельних систем, виконання яких гарантує збереження вихідних робочих характеристик окремих компонентів, зібраних у лінії, канали і системи. Стандарти ISO/IEC 11801 і ANSI/TIA/EIA-56SA встановлюють у якості вимог декілька основних правил монтажу, що передбачають методи й акуратність виконання з'єднання компонентів і організації кабельних потоків, що у значній мірі підвищують продуктивність системи і полегшують адміністрування встановлених кабельних систем.
Зокрема стандарт ЕІА/ТІА-568 визначає наступні вимоги до горизонтальної проводки:
1. Довжина горизонтальних кабелів не повинна перевищувати 90 м, незалежно від типу ка белю.
2. Допускаються до застосування чотири типи кабелів:
• чотирипарний з неекранованих витих пар з хвильовим опором 100 Ом;
• двопарний з екранованих витих пар з хвильовим опором 150 Ом;
• коаксіальний (по типу RG-58) з хвильовим опором 50 Ом (у нових системах не реко мендований);
• оптичний кабель з волокнами розміром 62,5/125 мкм.
3. Відповідно рекомендовані наступні типи з'єднувачів:
• модульний восьмиконтактний RJ-45;
• спеціальний IBM (IEEE 802.5);
• коаксіальний BNC;
• оптичний з'єднувач.
4. На кожному робочому місці встановлюють не менше двох розеток: одна — модульна во-сьмиконтактна типу RJ-45, і друга — кожна з приведених у п. 3.
5. Прийнято дві схеми розводки чотирипарного кабелю в роз'ємі RJ-45:
• Т-568А (рекомендована);
• Т-568В (відповідає AT&T 25 8А).
6. Для проводки прийнята топологія "зірки".
Зі збільшенням частоти передачі зростає ризик того, що неправильно змонтований кабель вплине на продуктивність системи. Якщо смуга частот менше 16 Мгц, а швидкість передачі нижче 10 Мбіт/с , можна і не помітити, що технологія монтажу була порушена. Однак цей же кабель, що працює при ширині смуги мережі більш 50 Мгц і швидкості передачі 100 Мбіт/с чи вище, може функціонувати неправильно.
Стандартом визначені дві стадії захисту кабелю від перешкод:
1. Симетрування та підбір кроків скрутки.
2. Екранування, зовнішнє і внутрішнє.
Планування структури каталогів серверу
Структура каталогів серверу — це набір логічних структур, що мають ім'я, на жорсткому диску серверу, які упорядковують файли цього диска в локальні групи і полегшують їх пошук. Структура каталогів починається з кореневого каталогу, що може містити файли, але звичайно містить інші каталоги, які, в свою чергу, також можуть містити файли й інші каталоги. Каталоги можуть вкладатися один в один необмежену кількість разів.
типи файлів:
• файли мережевої операційної системи;
• файли клієнтської системи;
• файли додатків;
• файли даних користувачів;
• файли розподільчих даних;
• файли електронної пошти.
Структура директорій повинна бути пристосована для збереження файлів усіх цих типів.
Сучасні операційні системи поставляються з цілком автоматизованою програмою установки, яка задає питання про систему і про те, як ви плануєте її використовувати, а після цього створить визначену структуру каталогів для файлів операційної системи.
Можна також створити і невдалу структуру каталогів. Нижче наведено декілька загальних принципів, які можуть допомогти уникнути цього.
• Неглибока структура каталогів. Ви можете помістити всі каталоги з файлами на наступному рівні після кореневого каталогу. Подібна структура, хоч і проста в створенні, але в той же час дуже неефективна в роботі, оскільки користувачі в пошуках потрібного файла змушені переглядати довгий список незв'язаних між собою каталогів.
• Занадто глибока структура каталогів.
• Дублювання каталогів користувача.
Одержання списків конфігурації
Після упорядкування конфігурації потрібно скласти декілька важливих списків, їх потрібно складати акуратно, оскільки ця інформація буде заноситися до системного журналу мережі.
• Список імен омп'ютерів. Кожній робочій станції і серверу мережі потрібно присвоїти унікальне ім'я. Список назв комп'юте рів повинен також включати розташування і функцію кожного комп'ютера: чи є машина тільки клієнтом, тільки сервером або і сервером, і клієнтом?
• Список каталогів серверу. Це список структури каталогів усіх серверів у мережі.
• Список користувачів серверу. Для кожного серверу потрібно скласти список комп'ютерів, які будуть мати до нього доступ. Крім назв комп'ютерів, список повинен включати таку інформацію: розклад початку сеансів (дні і час доби, коли дозволено доступ); права доступу; час закінчення терміну дійсності імені, під яким користувач входить у систему; розклад зміни паролів.
• Список принтерів. Цей список повинен включати інформацію про конфігурацію кожного мережевого принтера. Сюди включається ім'я принтера, комунікаційний порт, через який він підключається (наприклад, LPT1 або СОМ1:), швидкість передачі даних (якщо використовується послідовний порт), сервер друку, який він обслуговує, і стандартна конфігурація.
Системний журнал
Системний журнал може бути таким же простим, як лист паперу, або таким же складним, як величезна шафа з великою кількістю полиць. Усе залежить від розмірів і складності мережі.
Системний журнал фактично є описом мережі. Він створюється, щоб надати докладну інформацію про мережеве апаратне і програмне забезпечення, а також про використовувані конфігурації. Це найбільш цінний інструмент для діагностики проблем.
Існує єдиний спосіб акуратно вести системний журнал: з моменту створення мережі записувати всю системну інформацію. Це означає, що ви повинні знайти час документувати всі перевірки, модернізації й інші зміни, внесені до системи.
Нижче перераховано декілька речей, що бажано включити в системний журнал:
• Гарантія на апаратне забезпечення.
• Інформація про устаткування. Для всіх комплектуючих зберігайте інформацію про серійні номери, моделі, конфігураційні установки, назву і телефонний номер продавця
• Щоденник використовуваної конфігурації. В окремий розділ занесіть інформацію про поточну структуру каталогів і конфігурації операційної системи. Не забудьте включити дату установки конфігурації. Обов'язково вносьте інформацію про будь-які зроблені зміни. Зберігайте дані попередніх конфігурацій.
• План резервного копіювання. • Журнали операцій резервного копіювання. Слід обов'язково зберігати інформацію про час проведення резервного копіювання особі, яка його виконала і перевірила дані. Якщо резервне копіювання виконується автоматично, то цей звіт може друкуватися сер вером, що виконує цю операцію.
• Журнали помилок/неполадок. Фіксуйте будь-які неполадки в роботі мережі, причини їхньої появи і дії, запроваджені для усунення проблеми.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора