Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Контрольна розрахункова робота
Предмет:
Фінанси і соціальна політика
Група:
ЕК-43
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
КОНТРОЛЬНО – РОЗРАХУНКОВА РОБОТА
з курсу "Фінанси і соціальна політика”
(Варіант 49)
ЗМІСТ Ст.
Вступ------------------------------------------------------------------------------------
РОЗДІЛ 1. Прогнозування розвитку культури------------------------------------
РОЗДІЛ 2.Аналіз бюджетного фінансування соціальної політики-----------
РОЗДІЛ 3.Задачі-------------------------------------------------------------------------
Висновок-------------------------------------------------------------------------------
Список використаної літератури-------------------------------------------------
ВСТУП
Соціальна політика – це система програм, служб та заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей.
У цій контрольно – розрахунковій роботі у першому розділі йдеться мова про прогнозування розвитку культури, дії щодо піднесення культурного рівня населення; у другому розділі подається аналіз бюджетного фінансування соціальної політики. Розвиток соціальної політики України залежить від вда лої організації її фінансування, активними аспектами якої є: джерела фінансування, методи формування джерел фінансування та напрями фінансування.У третьому розділі подається розв’язок задач, відбувається побудова кривих Лоренцо; визначається розмір реальних витрат за роками, темп зміни кожного виду витрат, також подається графічна інтерпретація динаміки витрат і їх аналіз.
Отже, метою соціальної політики є створення умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин всебічного розкриття творчого потенціалу людини, її сутнісних сил, досягнення в суспільстві соціальної злагоди і стабільності.
РОЗДІЛ 1
ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ
Культура – це галузь, це сфера діяльності людей, де:
* відбувається духовне життя людей;
* утверджуються норми моралі та гуманістичні ідеї, моральні засади в суспільному житті;
* виховуються глибокі і тверді переконання людей, їхня гідність, віра у своє високе призначення;
* вирощується і наснажується особистість, вдосконалюються погляди на істину;
* формуються стосунки людей в умовах оновлення суспільного життя.[1]
В галузі культури та мистецтва за видами надання по слуг виділяють такі заклади: театрально-видовищні (театри всіх видів та жанрів, концертні зали, філармонії, цирки, кінотеатри та ін.); культурно-просвітницькі (бібліотеки, музеї, виставкові за ли та ін.); телебачення, радіомовлення; з виробництва друкованої продукції (книжкової, журнальної, газетної та ін.).
Розробка прогнозу розвитку культури здійснюється по групах, близьких за характером діяльності таких закладів, як театри, кі нотеатри, бібліотеки тощо.
Найважливішими факторами, що впливають на кількість за кладів культури, є чисельність населення держави, характер його розселення по території, кількість сільських населених пунктів, кількість міст різної чисельності, склад, структура населення ре гіонів за різними ознаками — віковій, професійній, соціальній і т. ін. Для кожної групи закладів використовуються відповідні нормативи забезпеченості населення послугами. Зіставлення про гнозних показників обсягу послуг і фактичних показників до прогнозного періоду з нормативами дозволяє визначити рівень задоволення потреб населення в послугах закладів культури, його динаміку.
В прогнозуванні розвитку театрального мистецтва розрахову ються такі показники: кількість (мережа) театрів усіх видів (дра матичних, оперних, ляльок та ін.); місткість театрів, тобто кіль кість місць у залах з виділенням комерційної місткості (кількості місць, на які можуть бути продані квитки); показники, які харак теризують обсяг, якість роботи театральних колективів — за гальна кількість вистав, у тому числі стаціонарних (на основній сцені) і гастрольних; відвідування (завантаження) залів для гля дачів, репертуарні показники і т. ін.
Одним із найважливіших показників ефективності роботи теат ральних колективів є показник відвідування (завантаження ) залів для глядачів. Його величина розраховується як відношення фактичної кількості відвідувань до максимально можливої за формулою:
Вз = N p / Мт * Кр ,
де Вз — відвідування (завантаження) залів для глядачів;
N p - кількість відвідувачів за рік;
Мт — місткість театрів;
Кр — кількість вистав за рік.
Другий важливий показник якості роботи театральних ко лективів — це середня кількість глядачів на одну виставу. Йо го величину можна розрахувати як множину комерційної міст кості на прогнозовану величину відвідувань у відсотках. Цей показник дає можливість виявити і характер потреб населення щодо театрального репертуару, і якість гри акторів. В умовах формування ринкових відносин значно зростає роль фінансо вих показників діяльності театрів, основним з яких є валютний збір. Він розраховується як добуток кількості проданих квитків та їхньої ціни.
Прогнозований обсяг капітальних вкладень на розвиток куль тури може бути розрахований за такою формулою:
Пк = Н * Чм + Мк,
де Пк – прогнозований обсяг капітальних вкладень;
Н – норматив питомих капітальних вкладень;
Чм – число місць чи інших одиниць, які характеризують місткість культурних закладів;
Мк – обсяг капітальних вкладень на модернізацію діючих об’єктів культури.
Важливим показником для розвитку культури є прогнозована чисельність працівників, які мають бути зайняті в закладах куль тури. Цей показник розраховується за формулою:
Пк = t * Чоб ,
де Пк — прогнозована чисельність працівників;
t — норматив перспективної чисельності працівників одного об'єкта;
Чоб — загальне число об'єктів культури.[7]
У складі культурно-освітніх закладів важливе місце нале жить кіно, яке має наймасовішого споживача. Забезпеченість населення кінообслуговуванням визначається як відношення чисельності глядачів до числа кіноустановок, де контингент глядачів встановлюється як сума всіх відвідувань кіномережі на даній території в попередньому році. Валовий збір коштів від кіно визначається множенням чисельності глядачів на се редню вартість квитка.
В кінематографі сприйняття свободи й демократії відбулося як уседозволеність. Потрібен закон про моральне здоров'я населення, особливо дітей. Турбує дефіцит дитячих фільмів, розгул відео-піратства. Повинна були єдина кінопрокатна організація, яка.б володіла фільмофондом, слід організувати його збереження, про-водити реставрацію, здійснювати контроль за репертуаром, тех нічною, прокатною політикою кіномережі.
В українському кінематографі – трагічне становище. Слід зробити все, щоб реанімувати кінематограф.
Керівництво Укркінофонду працює над упровадженням дер жавного прокатного сертифіката, який передбачає диференційо вану форму оплати, пріоритети чи пільги українським прокатним фірмам. На нашу думку, слід повернутися до державних замов лень, адже це ефективний спосіб формування і національної сві домості, і загальної культури нації. Треба змінити практику тира жування фільмокопій, враховуючи значимість картини з правом замовлення копій місцевим кінопрокатним органам. Режим роботи кіноустановок, особливо невеликих населених пунктів, треба при вести у відповідність з доцільністю кінообслуговування і можли востями фільмофонду. Краще в них організовувати перегляд відео. Це допомогло б розв'язати проблему збереження і доцільного ви користання кіноапаратури, транспорту, фільмокопій.
В Україні ніхто не захищає національне кіно. У Франції с два надцять механізмів підтримки французької кінематографії: відра хування від продажу квитків у спеціальний фонд, квоти на показ по телебаченню. Наше кіно без системи підтримки приречене в битві з американським: останнє захопило 60% світового кіноринку. У нас немає загальнонаціональних альтернативних кіноме реж, немає системи кінофірм, які б поширювали свою продукцію. Ніхто до пуття не знає, яке місце займає «відео» в вітчизняному житті, а країна йде до «домашньої культури», коли в «чотирьох стінах» і театр, і газета, і галерея, і кінозал, і бібліотека.
Велике значення для піднесення культурного рівня населення має діяльність бібліотек, масових і спеціалізованих. Число масо вих бібліотек прогнозується з розрахунку організації в кожному населеному пункті такої бібліотеки, створення дитячих бібліотек, філіалів масових бібліотек та пунктів видачі книжок. Потреби в бібліотеках визначають за нормативами забезпеченості, виходячи з чисельності жителів на одну бібліотеку окремо для міста і села. Для передбачення процесів кращого бібліотечного обслугову вання розраховують такі показники, як: [4]
задоволений попит — кількість книжок, які видають одному читачу в середньому за рік;
обіг книг у бібліотеках — середня кількість видач книжок за рік читачеві;
відвідуваність бібліотек — середня чисельність відвідування одним читачем за рік;
книгозабезпеченість — кількість книжок у бібліотеці на од ного жителя чи читача.
Потреби в фондах громадського користування обчислюються виходячи з: контингенту читачів; виданих книжок у середньому на читача; обігу книжок; змін у тематиці й кількості примірників видань. Дані про фонди громадського користування використо вуються для визначення асигнувань в бібліотеку, обсягів товарообігів книжкової торгівлі, обсягу випуску книжок, журналів, га зет. Потреби в фондах індивідуального споживання встановлю ються виходячи з обсягу реалізації друкованої продукції в торго вельній мережі, вибіркових обстежень, стану запасів книжок.
Потреба в клубних закладах розраховується окремо для місь кого і сільського населення за нормативами забезпеченості на 1000 жителів, або кількості населення на один клуб. Завдання щодо підвищення рівня забезпеченості населення клубними за кладами виконується з урахуванням соціально-економічних факторів, демографічної ситуації, національних традицій. Дані про мережу фондів є підставою для визначення капітальних вкладень на їх розвиток.
Клубні заклади мають вивчати культурні запити населення, вдосконалювати форми і методи роботи, організовувати свята, іг ри, танці, виставки тощо. Розвивати об'єднання за інтересами, клуби робочих династій, багатодітних сімей. Треба організовува ні мікроклуби, хори ветеранів, фольклорні ансамблі, народні теат ри, будувати і створювати культурно-спортивні комплекси, гурт ки автомотосправи, квітникарства, книголюбів.
Розвиток і розміщення музеїв і виставкових залів вимагає розра хунків обсягів капітальних вкладень на будівництво і реконструк цію музеїв і залів. Такі розрахунки спираються на містобудівні нор ми розміщення, показники потужності закладів. До уваги беруть, що вищезгадані заклади — інформаційні, просвітницькі, науково-дослідницькі, з динамічним характером діяльності, з ростом фондових зібрань, профільні за складом і спеціалізацією, пов'язані між собою, з нестабільною кількістю пам'ятників і меморіальних дат.
Міністерство культури разом з Академією Наук України в 1991 р. розробило програму «Музейний фонд України», якою пе редбачені конкретні заходи щодо поліпшення охорони та збере ження музейних цінностей. Адже теперішня матеріальна база, умови зберігання експонатів украй незадовільні. Фондосховища розташовані в сирих, уражених грибком, тісних приміщеннях. У 6-ти музеях відсутня охоронно-пожежна сигналізація, у 35-ти — застарілі і потребує капремонту, у 28-ми — не відповідає вимо гам надійності.
Треба, щоб була створена національна служба охорони куль турної спадщини України, забезпечена відповідними високопрофесійними кадрами.
Потреба в продукції преси вивчається в розрізі навчальних за кладів, бібліотек, наукових організацій і видавництв з урахуван ням змін у матеріальному, культурному і освітньому рівні життя населення, змін у бюджеті вільного часу, змін читацького попиту.
Потреби в підручниках розраховуються виходячи з контин генту учнів за класами; створення резервів; скупки та обміну ста рих підручників, їх запасів.
Отже, необхідно домагатися, щоб Україні повернули культурні та історичні цінності на підставі міжнародних угод та конвенцій, що реалізують взаємовідносини між суб'єктами в питаннях незакон ного вивезення, ввезення та передавання права власності на куль турні цінності. Вже складені реєстри 42649 експонатів з 27-ми музеїв України, вилучених з них незаконно, створюється автома тизований банк даних про втрачені пам'ятки.[7]
Розвиток культури базується на таких загальновизнаних засадах:
* самоцінність, незалежність культури і мистецтва;
створення єдиного загальнонаціонального культурного простору як одного з найважливіших консолідуючих факторів у справі розбудови української державності;
забезпечення активного функціонування української мови в усіх сферах культурного життя держави; гарантування свободи творчості, забезпечення доступу до культурних надбань, створення умов для активної участі громадян, особливо молоді, в художній творчості;
підтримка високопрофесійної мистецької творчості, яка забезпечує якісний рівень національної культури незалежно від політичної чи комерційної кон'юнктури;
збереження національної культурної спадщини (рухомих та нерухомих пам'яток і цінностей, музеїв, заповідників тощо) як основи національної культури, турбота про подальший розвиток традиційних культур народів та етносів, які населяють Україну;
утримання зусиллями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування базових елементів інфраструктури, основних у національному та регіональному масштабах закладів культури;
підтримка органами виконавчої влади культурно-мистецьких організацій, об'єднань, незалежно від підпорядкування чи форми власності, а також окремих митців;
створення правових та економічних стимулів для залучення недержавних коштів до підтримки культури й мистецтва.
Зараз на даний час у сучасних умовах необхідно:
приділяти особливу увагу питанням змін у профільній діяльності та асортименті послуг, що надають клуби, бібліотеки та музеї;
привести роботу культурно-просвітницьких закладів і установ у відповідність з потребами відродження народних традицій, обрядів та ремесел, збереження історичної пам'яті, враховуючи передусім необхідність створення належних умов проведення дозвілля населення;
шляхом створення комплексних диференційованих закладів клубного типу, збагачення змісту та вдосконалення форм діяльності музеїв та бібліотек, збільшити відвідування населенням культурно-просвітницьких закладів;
дбати про ефективне використання мережі культурно-просвітницьких закладів незалежно від відомчої підпорядкованості, кооперацію з цією метою коштів усіх заінтересованих організацій в реалізації спільних програм. [5]
В останні роки значно посилилися міжнародні контакти українських митців, культурологів. Численні виступи українських виконавських колективів, виставки творів з колекцій провідних українських музеїв, експозиції українських художників сприяють зміцненню міжнародного авторитету України. Водночас відбувається активне ознайомлення вітчизняної аудиторії з кращими набутками світового мистецтва, його новими стильовими та жанровими пошуками, в тому числі й тими, які раніше з ідеологічних міркувань замовчувалися. Активізувалася діяльність представництв України в іноземних державах та при міжнародних організаціях у сфері культур. Значну роль відіграють традиційні контакти з українською діаспорою у світі. Велике позитивне значення мало долучення України до низки міжнародних правових актів у сфері культурного обміну та збереження культурної спадщини.
Однак культурна присутність України за кордоном досі не мала системного характеру. Незадовільно використовуються можливості, що їх відкриває членство України в міжнародних організаціях. Через недостатню поінформованість митці та творчі колективи України неповною мірою беруть участь у міжнародних культурних проектах, що дало змогу б залучити іноземних інвесторів у культурну сферу нашої держави. Натомість фактично відбуваються значні бюджетні інвестування України в культуру інших держав, оскільки на постійну роботу за кордон виїжджають висококваліфіковані мистецькі кадри, а в організації зарубіжних гастролей українських колективів є значні недоліки. Далеко не кращими зразками представлена масова зарубіжна культура в Україні.
З огляду на це необхідно:
вдосконалити систему культурного співробітництва із зарубіжними країнами на основі міжнародних, міжгалузевих, регіональних договорів та прямих зв'язків з використанням можливостей, які надає участь України в міжнародних організаціях (Рада Європи, ЮНЕСКО, ІКОМ, ІКОМОС тощо);
надавати державну підтримку здійсненню найбільш значущих, політичних резонансних культурних ініціатив, що дасть змогу підвищити авторитет України у світі, сприятиме взаєморозумінню між народами;
сприяти інтенсифікації творчих обмінів на всіх рівнях, у тому числі й на комерційній основі, збільшувати відкритість нашого суспільства. [5]
РОЗДІЛ 2
ПРОАНАЛІЗУВАТИ БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
Запровадження змін в організацію соціальної політики слід розпочати з фінансування, оскільки за умов гострої еко номічної кризи ресурсне забезпечення навіть найощадливіших соціальних програм є досить проблематичним, а розви ток соціальної політики України передовсім залежить від вдалої організації фінансування.
Система фінансового забезпечення соціальної політики включає такі основні аспекти :
^ джерела фінансування;
^ методи формування джерел фінансування;
^ напрями фінансування.
Джерела фінансування поділяють за формами власності (бюджетні і позабюджетні) і за видами (бюджетні — за рів нями бюджетів, а позабюджетні — за рівнями централізації коштів).
Методами формування цих джерел фінансування соціаль них програм і заходів є численні податки, благочинні внески, інші фінансові способи, а напрями фінансування спрямовані на забезпечення потреб соціальної сфери та організацію соці ального захисту.
Оскільки між обсягами функцій з виконання соціальних зобов'язань держави (сукупність суспільних благ, гарантова них державою, зазвичай безоплатних для всього населення чи його окремих груп) і ресурсами, що спрямовуються на ці цілі, існує диспропорція, досить часто в перехідні періоди спостерігається недофінансування соціальної сфери.
Методи фінансування соціальної політики повинні сприяти її економічній ефективності, яка має три основні аспекти.[2]
Макроекономічна ефективність визначається збалансо ваністю витрат на розвиток людських ресурсів та інших на прямів економічної діяльності.
Мікроекономічна ефективність пов'язана з розподілом фінансових ресурсів між різними соціальними програмами: соціальна допомога, медичне обслуговування, освітні послуги, заходи у сфері зайнятості тощо.
Третій аспект ефективності — це вплив соціальних про грам та заходів на систему стимулів і мотивації, тобто фі нансування соціальних виплат та пільг повинно бути органі зовано таким чином, щоб не зменшувати трудову активність членів спільноти.
Джерела фінансування
Джерела фінансування програм соціальної політики Ук раїни поділяються на внутрішні та зовнішні. Зовніш ні джерела фінансування можуть формуватись за рахунок міжнародних економічних інституцій (міждержавних, дер жавних і недержавних), а внутрішні — визначаються бюд жетною системою України та цілою низкою позабюджетних коштів, основними серед яких є державні та недержавні соці альні (зонди, соціальні фонди органів місцевого самовряду вання, різноманітні позики (територіальні, муніципальні, про сті тощо), а також фінансовими ресурсами підприємств, орга нізацій та установ, які опосередковано підтримують соціальні проекти і заходи.
Для виконання своїх функцій, зокрема в галузі соціальної політики, держава повинна мати достатні грошові фонди, які формуються шляхом перерозподілу ВВП, а головним засобом, через який здійснюється цей перерозподіл, є Державний бюд жет України.
Аналіз видатків на соціальний захист за 2001 - 2005 рр. (табл. 1.1.) показує, що динаміка соціальних видатків не зав жди мала позитивну тенденцію.
За джерелами фінансових надходжень соціальні виплати можна поділити на три групи:
Пільги ветеранам війни та праці, щорічна разова грошо ва допомога ветеранам війни, соціальна допомога малозабез печеним сім'ям з дітьми, житлові субсидії, витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти на інші види соціального захисту — фінансуються за рахунок витрат із державного та місцевого бюджетів.
2.Короткострокові допомоги, витрати на випадок безробіт тя та пов'язані з нещасним випадком на виробництві,— фі нансуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування, Фонду на випадок безробіття та Фонду від нещасного випад ку на виробництві. Страхові відрахування у перший та другій фонди, згідно з чинним законодавством, становлять 2,5% фонду оплати праці та 0,25—0,5% (залежно від розміру заро бітної плати) доходу громадян, а відповідно до постанови Ка бінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. "Про затвер дження Порядку визначення страхових тарифів для підпри ємств, установ та організацій на загальнообов'язкове держав но соціальне страхування від нещасного випадку на виробниц тві та професійного захворювання", страхові внески у третій фонд проводяться з урахуванням показника галузевого про фесійного ризику і фактичного обсягу реалізованої продукції (причому ці проплати здійснюються з початку року авансово, а на кінець року відбуваються остаточні перерахунки). Якщо підприємство не має обсягів реалізованої продукції, проплати у цей фонд формуються у розмірах 0,2% річних обсягів фон ду оплати праці.
3. Видатки на соціальний захист інвалідів, пенсії та корот кострокові допомоги — фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (що є прямим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціального захисту України) та Пенсійного Фонду Украї ни.
Таблиця 2.1
Динаміка видатків на соціальний захист
млн. грн.
Видатки
2001
2002
2003
2004
2005
частка у
зведеному
бюджеті
9142
10589
11898
12500
13687
%всіх видатків
17,3
18,6
19,9
20,4
21,9
% ВВП
4,2
4,8
5,2
6,4
7,0
Напрями фінансування
Фінансові ресурси соціальної політики спрямовуються на розвиток програм соціального захисту і соціальної сфери. Розподіл видатків на фінансування цих програм у зведених бюджетах України за 2000—2001 рр. наведені в табл. 2.2.
Отже, розвиток соціальної політики України залежить від вда лої організації її фінансування, активними аспектами якої є: джерела фінансування, методи формування джерел фінансування та напрями фінансування.
Однак на практиці спостерігаються значні розбіжності між задекларованими цими документами розмірами надання соці альних послуг та їх фактичними виплатами. Спостерігаються також затримки з виплатою заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Це, передовсім, зумовлено складним економічним становищем, однак Українська держава неупинно підвищує розміри соціальних витрат, запроваджуючи більш ефективні методи фінансування програм і заходів соціальної політики
Можна зробити висновок, що значні проблеми в бюджетному фінансуванні викликані як об'єктивними макроекономічними диспропорціями, що залишилися в спадщину від минулої системи господарювання, так і значними недоліками в ході реалізації соціальної політики держави. Насамперед це відноситься до непослідовності і фрагментарності фінансування соціальної сфери, відсутності реальних стимулів для переходу до децентралізованого фінансування частини соціальних витрат.
Слід зазначити, що ринкова економіка потребує корінної зміни в системі фінансування соціальних потреб. По-новому слід розглядати роль і функції держави та місцевих органів управління у вирішенні соціальних проблем, відбуваються зміни в структурі джерел фінансування
Позитивних результатів можна чекати від діяльності позабюджетних фінансових організацій, що спеціалізуються на соціальному захисті населення, - різних фондів цільового соціального призначення.
Але, незважаючи на зміни в структурі джерел соціального фінансування, появу нових суб'єктів фінансового забезпечення, діюча соціальна політика держави, основу якої складають соціальні трансферти, субсидії на товари і послуги, а також пільги, тобто пасивні дії, принципово нездатна вирішувати задачу перерозподілу ресурсів на користь найбільш нужденних верств населення. Тому вся система фінансування соціальної сфери потребує глибокого реформування.
Стабільне фінансування соціальних галузей повинно виступати як пріоритетний напрям державної політики.[7]
РОЗДІЛ 3
ЗАДАЧІ
Задача 1. Побудувати на одному графіку дві кривих Лоренцо і пояснити, в якому році ступінь розподілу доходів рівномірніший.
Вихідні дані:
Таблиця 3.1
Частка населення, %
Частка у сукупному доході, %
Перший рік
Другий рік
20
392
245
20
735
588
20
980
735
20
1274
1323
20
1960
2205
Розв’язок:
Таблиця 3.2
Частка населення, %
Частка у сукупному доході, %
Перший рік
Другий рік
20
7,34
4,81
20
13,76
11,54
20
18,35
14,42
20
23,85
25,96
20
36,70
43,27
Таблиця 3.3
Частка населення, %
Частка у сукупному доході, %
Перший рік
Другий рік
20
7,34
4,81
40
21,1
16,35
Продовження табл. 3.3
60
39,45
30,77
80
63,3
56,73
100
100
100
Крива Лоренцо - крива, що показує ступінь рівномірності розподілу доходів в економіці. Чим більше крива Лоренцо відхилена від лінії 45 , тим більша нерівність у розподілі доходу.[6]
Побудуємо на графіку дві кривих Лоренцо
% доходу
100--
80--
60--
40--
20--
0 20 40 60 80 100 Част.нас.
Можна зробити висновок, що ступінь розподілу доходів рівномірніший у першому році, оскільки крива розташоване ближче до бісектриси, а у другому році низький ступінь рівності розподілу доходів, оскільки крива максимально відалена від бісектриси.
Отже, розподіл доходу рівномірніший у першому році.
Задача 2.Вихідні дані:
Таблиця 3.4
тис. грн.
Витрати
1995
1998
1999
2000
2001
1. Грошові витрати та заощадження населення країни, в т.ч. :
24784
53376
59518
83777
102079
Купівля товарів і оплата послуг
20140
34867
41832
59024
78017
Обов’язкові платежі та добровільні внески
2156
5568
6750
9229
13977
Приріст заощаджень у вкладах придбання цінних паперів
383
2523
4556
8611
5453
Придбання інвалюти
1997
9614
4864
3971
3535
Дефлятор:
1995 рік – 2.8; 1998 рік – 5.137; 1999 рік – 6.124; 2000 рік – 7.704;
2001 рік – 8.174.
Визначити:
розмір реальних витрат за роками і різновидами витрат;
темп зміни кожного виду витрат у відсотках до 1995 року;
дати графічну інтерпретацію і проаналізувати динаміку витрат.
Розв’язок:
Таблиця 3.5
Розмір реальних витрат за роками і різновидами витрат
Витрати
1995
1998
1999
2000
2001
1.Грошові витрати та
заощадження населення
8851,429
10390,5
9718,811
10874,48
12512,72
країни , в т.ч. :
Купівля товарів і оплата
7192,857
6787,425
6830,83
7661,475
9544,531
послуг
Обов'язкові платежі та
770
1083,901
1102,221
1197,949
1709,934
добровільні внески
Приріст заощаджень у
вкладах придбання
136,7857
491,1427
743,9582
1117,731
667,1152
цінних паперів
Придбання інвалюти
713,2143
1871,52
794,2521
515,4465
432,4688
Таблиця 3.6
Темп зміни кожного виду витрат у відсотках до 1995 року
Витрати
1995
1998
1999
2000
2001
1.Грошові витрати та
заощадження населення
----------
117,3878
109,7994
122,8557
141,3639
країни , в т.ч. :
Купівля товарів і оплата
---------
94,3634
94,96685
106,515
132,6946
послуг
Обов'язкові платежі та
---------
140,7664
143,1456
155,5778
222,0693
добровільні внески
Приріст заощаджень у
вкладах придбання
---------
359,0599
543,8859
817,1402
487,7083
цінних паперів
Придбання інвалюти
---------
262,4065
111,3623
72,27092
60,63659
Наведемо графічну інтерпретацію і проаналізуємо динаміку витрат:
Рис. 3.1. Динаміка витрат
Дивлячись на рис. 3.1. Динаміка витрат можна зробити висновок, що найбільші витрати спостерігаються на приріст заощаджень у вкладах придбання цінних паперів.Витрати на придбання інвалюти особливо високі у 1998 році, а починаючи з 1999 року вони падають.Купівля товарів та оплата послуг спостерігаються найнижчими у 1998 році. Грошові витрати та заощадження населення країни найнижчі у 1999 році.Обов’язкові платежі та добровільні внески є найменшими у 1998 році , а от найбільшими аж у 2001 році.
Отже, видно, що грошові витрати та заощадження населення країни, купівля товарів та оплата послуг, обов’язкові платежі та добровільні внески, витрати на придбання інвалюти є досить низькими, лише приріст заощаджень у вкладах придбання цінних паперів є найбільшим з усіх витрат.
ВИСНОВОК
У цій контрольно – розрахунковій роботі у першому розділі йшла мова про прогнозування розвитку культури, що необхідно зробити і вдосконалити для подальшого більш кращого розвитку культури, з точки зору вчених Культура – це галузь, це сфера діяльності людей, де:
* відбувається духовне життя людей;
* утверджуються норми моралі та гуманістичні ідеї, моральні засади в суспільному житті;
* виховуються глибокі і тверді переконання людей, їхня гідність, віра у своє високе призначення і багато іншого.
У другому розділі відбувся аналіз бюджетного фінансування соціальної політики, загальна характеристика фінансового стану в Україні, шляхи зміни певних ситуацій; у третьому розділі відбувся розв’язок задач, побудова кривих Лоренцо, графічна інтерпретація динаміки витрат.
Отже, соціальна політика – це система програм, служб та заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Гончарові С.Ю. Оленко І.П. Соціальна політика. Навч. посібник.-Харків: Видавництво ХДЕУ, 2003.-200 с.
Шевчук П. І. Соціальна політика: 2-е вид.-Львів: Світ, 2005.-400 с.
Закон України „ Про Державний бюджет ” за 5 років (2001;2002;2003;2004;2005)
Журнал „Фінанси України” 2005 р.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.2004р.(Витяг)
Макконел, Брю Макро та мікро економіка. Навч. посібник.-2003.-550 с.
Ягодка А. Г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 200.-212 с.
ВИСНОВОК
У цій контрольно – розрахунковій роботі у першому розділі йшла мова про прогнозування розвитку культури, що необхідно зробити і вдосконалити для подальшого більш кращого розвитку культури, з точки зору вчених Культура – це галузь, це сфера діяльності людей, де:
* відбувається духовне життя людей;
* утверджуються норми моралі та гуманістичні ідеї, моральні засади в суспільному житті;
* виховуються глибокі і тверді переконання людей, їхня гідність, віра у своє високе призначення і багато іншого.
У другому розділі відбувся аналіз бюджетного фінансування соціальної політики, загальна характеристика фінансового стану в Україні, шляхи зміни певних ситуацій; у третьому розділі відбувся розв’язок задач, побудова кривих Лоренцо, графічна інтерпретація динаміки витрат.
Отже, соціальна політика – це система програм, служб та заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Гончарові С.Ю. Оленко І.П. Соціальна політика. Навч. посібник.-Харків: Видавництво ХДЕУ, 2003.-200 с.
Шевчук П. І. Соціальна політика: 2-е вид.-Львів: Світ, 2005.-400 с.
Закон України „ Про Державний бюджет ” за 5 років (2001;2002;2003;2004;2005)
Журнал „Фінанси України” 2005 р.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.2004р.(Витяг)
Макконел, Брю Макро та мікро економіка. Навч. посібник.-2003.-550 с.
Ягодка А. Г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 200.-212 с.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора