Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2026
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Львівська політехніка”
Методичні поради
щодо виконання курсових робіт
студентами спеціальності "соціальна робота"
Методичні поради щодо виконання курсових робіт складено авторським колективом у складі:
кандидат біологічних наук, доцент Сварник Микола Іванович (укладач),
магістр соціальної роботи, старший викладач Гайдук Ніна Михайлівна,
кандидат філософських наук, доцент Климанська Лариса Дмитрівна,
кандидат соціологічних наук, доцент Савка Віктор Євгенович.
Методичні поради щодо виконання курсових робіт обговорено та схвалено на засідання кафедри соціології та соціальної роботи Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету "Львівська політехніка" (протокол №13 від 20 лютого 2003 р.).
© Сварник М.І., Гайдук Н.М., Климанська Л.Д., Савка В.Є. Методичні поради щодо виконання курсових робіт студентами спеціальності „соціальна робота” - Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2003. – 33 с.
Зміст
В с т у п 4
1. Ц і л і к у р с о в о ї р о б о т и 5
2. Організація виконання курсової роботи 6
3. Поради щодо змісту і виконання курсової роботи 7
3.1. Курсова робота „Соціальна робота з дітьми та сім’ями” 7
3.2. Курсова робота „Соціальна робота з організаціями та громадами” 10
3.3. Хід виконання роботи 13
3.4. Методика збору даних 15
3.5. Заключний етап роботи над курсовою роботою 19
4. Основні вимоги до оформлення курсової роботи. 23
5. Виклад, стиль, особливості наукової мови 23
6. Захист курсової роботи. 25
Література 26
Додатки 27
В с т у п
Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, спрямоване на комплексне вирішення конкретного фахового завдання.
Виконання курсових робіт студентами соціальної роботи 3-го і 4-го курсів є засобом актуалізації, закріплення і розширення теоретичних і практичних знань та навичок, передбачених програмами професійно-орієнтованих дисциплін.
Курсові роботи виконуються згідно з навчальним планом, складеним у відповідності з “Положенням Міністерства освіти України про організацію навчального процесу в вищих навчальних закладах”, освітньо-кваліфікаційною характеристикою та освітньо-професійною програмою за спеціальністю “соціальна робота”.
У 6-му семестрі 3-го курсу виконується курсова робота з предмету „Соціальна робота з дітьми та сім’ями". У 8-му семестрі 4-го курсу передбачене виконання курсової роботи „Соціальна робота з організаціями й громадами”.
Курсова робота завершується диференційованим заліком.
1. Ц і л і к у р с о в о ї р о б о т и
Основними цілями курсової роботи є:
1. Систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань і практичних навичок, застосування їх до вирішення конкретних соціальних проблем, дослідження діяльності організацій і установ, планування заходів і програм, аналізу ситуацій, політики і процедур, медіа-інформації, тощо;
2. Визначення сфери особистих наукових і практичних зацікавлень, схильностей, вибір напрямку подальшої діяльності, прикладення зусиль, наукового і особистого розвитку, кар’єри, а також вироблення у студентів ставлення, мотивації до роботи і особистих принципів та цінностей, співзвучних з цінностями професії соціального працівника.
3. Розвиток навичок проведення самостійної роботи, оволодіння методикою дослідження та експериментування при вирішенні поставленого завдання; розвиток аналітичних навичок, вміння дати обгрунтування, сформулювати, представити публічно і обстояти свої матеріали і висновки;
4. Використання результатів спостережень, досліджень та інших даних, отриманих під час практики в соціальних агенціях при написанні курсової роботи,а також для наукової доповіді, оформлення статті, тощо;
5. Допомога організації, в якій студент проходить практику, через особистий практичний внесок практиканта, через опис, аналіз і розвиток певних аспектів її діяльності, через інноваційні підходи, які мали би бути запропоновані студентом у курсових та майбутній дипломній роботі та через перспективу прийому на роботу в майбутньому працівника, який зарекомендував себе з позитивної сторони.
6. Виявлення рівня підготовки студента до самостійної діяльності в сучасних умовах. Підготовка та захист курсової роботи – це певний підсумок всієї попередньої роботи студента в університеті, включаючи роботу на заняттях, самонавчання та практику в агенціях соціальної роботи.
Це загальні цілі, конкретно ж у курсовій роботі на 3-му курсі слід проявитизнання та вміння, здобуті в ході вивчення предметів “Теорії і методи соціальної роботи”, “Основи реабілітації в соціальній роботі”, “Соціальна робота з дітьми та сім’ями”, “Посередництво та вирішення конфліктів” та інших. Вважається що це більш оглядово-описова робота з окремими елементами наукового дослідження, натомість курсова робота студентів 4-го курсу повинна мати вигляд завершеного наукового дослідження , із застосуванням методик та підходів, засвоєних на курсах "Соціальна робота з громадами і організаціями", "Методи соціальних досліджень", “Феміністичні аспекти соціальної роботи” з відповідною експериментальною частиною (якщо це передбачено планом).
2. Організація виконання курсової роботи
Курсова робота виконується на основі вимог професійно-орієнтованих дисциплін навчального плану або за окремими тематичними завданнями соціальних агенцій, організацій чи закладів. Курсова робота виконується студентом самостійно під керівництвом викладача, наукового співробітника університету чи висококваліфікованого фахівця з науково-дослідної організації. Як правило, керівником курсової роботи призначається керівник практики. Студент вибирає тему зі списку типових тем, який періодично оновлюється з метою уникнення дублювання, модифікує її згідно зі своїми баченнями, вимогами агенції, потребами клієнтів та порадами керівника. Уточнення теми та зміст індивідуального завданння студент здійснює спільно з викладачем. Збором та опрацюванням матеріалу, практичним виконанням запланованої діяльності крім викладача кафедри соціології та соціальної роботи, безпосередньо керує також фахівець-практик – супервізор (працівник закладу соціальної служби, який попередньо пройшов спеціальну підготовку до виконання таких функцій на модульних університетських курсах).
У процесі написання курсових робіт студенти заохочуються до реалізації авторських ідей та конкретних пропозицій щодо реформування діючої сфери соціальних послуг з метою її переорієнтації на потреби родини і громади. Це, у свою чергу, сприяє формуванню активної життєвої позиції студента і здійсненню запланованої зміни на мікро-, мезо- та макрорівнях практичної соціальної роботи. Певні групи тем зазадлегідь розподілені між викладачами згідно з їх компетенціями і науковими зв'язками. Перелік типових тем курсових робіт затверджується на засіданні кафедри, після чого затверджуються керівники і місця виконання, терміни виконання. Призначення керівників відбувається шляхом консенсусу. Кафедра за поданням керівника затверджує графік виконання роботи в цілому та окремих її етапів і періодично заслуховує стан виконання курсових робіт. Загальний напрямок курсової роботи може бути визначений як теоретична, проектна, експериментальна, аналітична, інноваційна розробка. Бажано визначитись із напрямком роботи вже при виборі теми.
Згідно з [3] курсову роботу „доцільно виконувати в такій послідовності: вибір теми → з’ясування об’єкта і предмета → визначення мети і завдань дослідження → виявлення і відбір літератури з теми, її вивчення → складання попереднього плану → написання вступу → виклад теорії і методики → вивчення досвіду роботи → формулювання висновків і рекомендацій → оформлення списку використаних джерел та додатків. Потім здійснюється літературне та технічне оформлення роботи, її рецензування, підготовка до захисту і захист”.
Додамо до цього, що перш ніж переходити до висновків і рекомендацій, студентом мають бути проведені власні дослідження, чи збір матеріалу згідно з планом, його систематизація, зведення в таблиці, графіки і діаграми, потім аналіз та обговорення результатів, а тоді вже можна виконувати заключну частину.
Вся ця діяльність проводиться самостійно, але в контакті з науковим керівником. Він принаймні має бути поставлений до відома щодо просування роботи по кожному етапу. Студент має право отримати коротку консультацію по кожному етапу виконання роботи і більшість студентів потребують додаткових поетапних підказок та заохочень щодо виконання курсових робіт. Крім основного керівника студент має право і повинен консультуватись з іншими викладачами, супервізорами практик, спеціалістами з установ чи з іншими студентами свого чи старших курсів.
Часто можна почути пораду починати роботу з кінця, тобто йти від висновків до основної частини, а вступ писати насамкінець. Ця думка не позбавлена сенсу, бо дає змогу реалістичніше подивитись на доказову базу роботи і на її значення, убезпечить від збору зайвого матеріалу, який важко буде поєднати в цілість. Крім того це дозволить вам упевнитись що вступ принаймні не суперечить висновкам. На кінцевому етапі комісії представляється робота стандартної структури.
3. Поради щодо змісту і виконання курсової роботи
Тематика курсової роботи може стосуватись практично будь-яких напрямків, що відповідають спеціальності та науковій тематиці кафедри соціології і соціальної роботи. Бажано, щоб вона поєднувалась із практичною діяльністю студента в агенції, яка визначена базою його практики. Це може бути, зокрема, аналіз становища певних груп осіб, родин, дітей за даними організації, де студент проходив практику; сюди може долучатись аналіз публікацій преси, телепрограм за певний період на теми, пов’язані з обраним напрямком роботи; розгляд конфліктних ситуацій з пропозиціями щодо їх вирішення; може подаватись проектна пропозиція щодо організації певного виду послуг на базі конкретної організації; дослідження ефективності якогось виду діяльності з обгрунтуванням її покращення.
3.1. Курсова робота „Соціальна робота з дітьми та сім’ями”
Слід пам’ятати, що перша курсова робота фокусується на рівні особи, сім’ї чи малої групи людей. Вона розглядає індивідуальні проблеми, зосереджується в основному на мікро- і мезорівнях. В центрі дослідження стоїть клієнт, його родина, міжособові стосунки, конфлікти, конкретні послуги та як вони допомагають клієнтам реалізувати свої цілі.
Хід виконання роботи має бути приблизно таким:
Вибрати заклад
Вибрати цільову групу
Виявити проблему
Вибрати/сформулювати тему роботи
Встановити цілі дослідження
Виробити завдання
Намітити коло клієнтів і їх кількість
Провести дослідження/ обстеження/ зібрати фактичний матеріал
Отримати додаткову інформацію
Провести аналіз фактичного матеріалу
Запропонувати план втручання/ послуг/ скласти рекомендації
Описати хід виконання завдань
Підбити підсумки
Зробити висновки і скласти рекомендації
Оформити, здати і захистити роботу
Збір фактичного матеріалу/Case Study є ключовим видом діяльності і може містити такі дані:
Особисті дані: ім’я, адреса, стать, вік, статус, професія і т.ін
Сім’я, родина: склад, загальна характеристика, опікунство, стосунки; [генограма, екокарта]
Заняття: навчання, робота (може бути оплачувана чи ні, ведення господарства, обов'язки)
Зацікавлення, хоббі, улюблений спосіб проведення вільного часу
Друзі, референтні групи, до яких відносить себе клієнт
Матеріальне становище, житло чи його відсутність, місце проживання
З приводу чого клієнт звертається до даної агенції – опис ситуації
Проблеми (слід уточнити)
психологічні
матеріальні
культурні
комунікативні
опіка/ гіперопіка/ занедбання
здоров’я
насильство
безробіття
шкідливі звички
Сильні сторони та внутрішні ресурси (на них слід звернути особливу увагу!)
Джерела для збору фактичного матеріалу
Документація/ записи установи
Статистичні дані
Бесіди/ консультації [інтерв’ю, протокол, щоденник]
Розмови/ збір інформації від родичів клієнта
Коментарі працівників агенції
Аналіз/ оцінювання ситуації
Пріоритети:
за терміновістю
за значенням для клієнта/ бажаннями
за здійсненністю/ можливістю виконання
за небезпекою/ загрозами
за ціннісними ознаками
Оцінювання:
мікрорівень
мезорівень
макрорівень
Ресурси:
внутрішні
зовнішні
сімейні/ родинні
даного закладу
СЛІД ПАМ’ЯТАТИ:
базуватись на сильних сторонах клієнта
використовувати минулий позитивний досвід
поважати цінності клієнта/ суспільства/ самого студента
застосовувати наснаження
використовувати рефлексивні роздуми/ щоденник
ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ПОСЛУГ:
Базовані в громаді (Community based)
Керовані споживачем (Consumer directed)
Орієнтовані на родину (Family oriented)
Само -взаємодопомога (Self help, Pear support)
Партнерство (Partnership)
План втручання/ послуг
Цілі (мають виходити від самого клієнта!):
короткотермінові
довготермінові
Завдання (послідовні та досяжні в реальному часі):
...
...
Додаткова інформація для досягнення запланованого:
книжки/ посібники
буклети
інтернет
довідкова
...
Поради (скерування) [напр. психолога, ін.спеціалістів]
гаряча лінія
поради досвідчених людей/ експертів
родичів, ін. близьких людей
Залучення матеріальних ресурсів (описати)
Ресурси сім’ї
Фонд страхування від нещасних випадків
Фонди районної адміністрації
Депутати
Спонсори, доброчинні пожертви
Гуманітарна допомога
Гранти, міжнародні програми
Навчання/ професійне навчання/ перекваліфікація
Працевлаштування
Змістовне проведення часу
Здоровий спосіб життя
Висновки і рекомендації
щодо власної роботи
щодо агенції
План роботи
Вступ
Огляд літератури/ аналіз проблеми
Методика
Експериментальна частина/ фактичний матеріал по розділах
описові матеріали
цифрові матеріали/ таблиці
ілюстрації, графіки, діаграми, знімки
Аналіз/ обговорення/ підсумки
Висновки/ рекомендації
Список літератури
Додатки (анкети, форми обстеження, статистичні дані тощо – якщо потрібно)
3.2. Курсова робота „Соціальна робота з організаціями та громадами”
Друга курсова робота фокусується на рівні громади і організації. Кожному студенту пропонується проаналізувати діяльність, функціонування та розвиток установи, організації, громади, де він (вона) проходить практику. Мета - оцінка ступеня розвитку досліджуваної організації.
Інструмент: Оцінка структури організаційного розвитку (СОР)
Тип вимірюваної організації: НПО (неприбуткова організація); проте може застосовуватись і для інших організацій
Характеристики: - може бути використаною без застережень для порівняльної оцінки з іншими НПО;
- вимірює змінність організації в часі;
- вимірює чітко визначені компоненти організаційної структури, базуючись на чітких критеріях;
- оцінка передусім базується на сприйнятті;
- застосовується балова шкала оцінки компонентів організаційного розвитку;
- застосовується якісний опис стадій організаційного розвитку;
- може вживатись як інструмент внутрішньої самооцінки організації, а також передбачати залучення стороннього фасилітатора;
- дані збираються шляхом проведення групової дискуісії із якомого повнішим складом персоналу.
Розробка інструмента здійснювалась Марком Рензі (Management Systems International). Вона використовується в багатьох програмах Агенства Міжнародного Розвитку США. Вона покликана допомогти неприбутковим організаціям підвищити свою ефективність. Оцінка СОР найкраще підходить для оцінки однієї організації, а не порівняльної оцінки декількох НПО.
Інструмент СОР складається з трьох елементів:
Структура організаційного розвитку.
Зріз структури організаційного розвитку
Оцінкова анкета СОР
Процес:
Організація може використовувати інструмент СОР за допомогою фасилітатора або без нього. СОР виділяє сфери 5 видів організаційних ресурсів. Кожен вид організаційних ресурсів має свої компоненти, а саме:
Організаційні ресурси
Компоненти
Нагляд/Візія
Рада, місія, автономність
Ресурси менеджменту
Стиль лідерства, колективний менеджмент, системи менеджменту, планування, залучення громадськості, моніторинг та оцінка
Людські ресурси
Професіоналізм колективу, розвиток колективу, організаційна диверсифікація
Фінансові ресурси
Фінансовий менеджмент, фінансова вразливість, фінансова платоспроможність
Зовнішні ресурси
Звязки з громадськістю, здатність працювати з місцевими громадами, здатність працювати з урядовими установами, здатність залучати локальні ресурси, здатність працювати з іншими НПО
Кожен компонент певного організаційного ресурсу ранжується на 4 стадії згідно із рівнем органзаційного розитку (1=Зародження, 2=Розвиток, 3=Розширення/Консолідація, 4=Життєздатність)
В залежності від розміру організації та очікуваного результати вибираються відповідні стратегії проведення оцінки із цим інструментом. Невеликі організації зазвичай залучають якомого більше персоналу, великі НПО можуть працювати в малих групах або оцінювати декілька організаційних ресурсів або їхні компоненти.
Інструмент може бути змінений під потреби організації. Непотрібні сфери оцінки можна відкинути, а натомість додати нові, проте повністю змінювати інструмент не рекомендується. Шляхом дискусії, учасники, послуговуючись наявними критеріями оцінки, визначають, на якій стадії знаходиться той чи інший компонент організаційного ресурсу. В результаті будується графік (Зріз структури організаційного розвитку) у вигляді “стовпчиків” або позначок “Х” для зображення, на якій стадії знаходиться той чи інший компонент. Шляхом фасилітованої зустрічі або групової дискусії, учасники визначають, які сфери є ключивими для розвитку організації і які вимагають негайного покращання. Використовуючи СОР, учасники можуть візуально накреслити свої плани на майбутнє.
СОР передбачає і бальну оцінку. Кожен компонент вимірюється по шкалі від 1 до 4, далі можна вивести середній бал компонентів і отримати сумарний бал певного організаційного ресурсу. Це дозволяє ставити цифрові цілі і на їхній основі проводити моніторинг. Оцінкова анкета СОР - це проста таблиця, що дозволяє організації відслідковувати свій прогрес у часі шляхом занесення даних оцінки компонентів в процесі свого розвитку.
Продукт: СОР представлено у вигляді графіка, який показує на якій стадії розвитку знаходиться певний компонент у певний відтинок часу. Графік також надає цифрову шкалу оцінки кожного компоненту і ресурсу.
Оцінка інструменту: СОР є зразком інструменту оцінки, який не лише допомагає організації оцінити свої структурні ресурси, а й спланувати свої наступні дії у напрямку покращання організації. Порівняно з іншими інструментами, СОР забезпечує оцінку організації у часі. Проте його не рекомендується використовувати при порівняльному аналізі організацій.
Принципи оцінювання НПО:
Організацію потрібно розаглядати як систему компонентів, що в поєднанні працюють на досягення визначеної місії. Органзація складається з деякого числа універсальних компонентів, які можуть варіюватися від організації до організації залежно від її типу та контексту діяльності. Серед них виділяють:
Адміністративні та підтримувальні функції:
адміністративні процедури та управлінські системіи
фінансовий менеджмент (бюджет, бухгалтерія, фандрейзінг, життєздатність)
менеджмент людськими ресурсами (найм персоналу, розподіл обов’язків, підтримка)
менеджмент іншими ресурсами (інформацією, обладнанням, інфраструктурою)
Технічні/програмні функції:
система надання послуг
програмне планування
програмний моніторинг та оцінка
використання та менеджмент технічними знаннями та навичками
Структура і культура:
Організаційна ідентифікація і культура
Візія та призначення
Здатність до лідерства
Організаційні цінності
Підходи в управлінні
Зовнішні стосунки
Ресурси:
людські
фінансові
інші
При виборі інструменту оцінки, корисно визначити, що потрібно вимірювати. Так, зусилля можна спрямувати на оцінку усієї організації або лише певної її функції або компонента.
На практиці виміри проводять на декільох різних рівнях:
вимірюються реальні послуги або продукцію, що надаються/виробляється організацією (так, досліджуються кількість і якість послуг);
функціонування НПО в цілому вимірюється шляхом дослідження усіх вище зазначених компонентів (використовується для загального зміцнення організації);
досліджуються вибрані компоненти організації (коли потрібно зміцнити з організацію у певних областях).
3.3. Хід виконання роботи
Підготовчий етап роботи починається з вибору теми курсової роботи, її осмислення та обґрунтування. З переліку тем, запропонованих кафедрою, студент вибирає ту, яка найповніше відповідає його навчально-виробничим інтересам та схильностям. Перевага надається темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом із керівником необхідно визначити межі розкриття теми та перелік програм, досвід роботи яких буде висвітлюватись у дослідженні.
Тематика курсових робіт розробляється і затверджується науково-методичною комісією кафедри соціології та соціальної роботи, виходячи із актуальних проблем, які стоять перед сучасним українським суспільством, є важливими для регіону, чи конкретної місцевої громади. Тему роботи студент обирає самостійно із запропонованого списку, користуючись при потребі консультаціями викладачів кафедри, супервізорів та керівників практики.
Тематика робіт відповідна певному навчальному курсу (напр. "Соціальна робота з дітьми та сім'ями", "Соціальна робота з організаціями та громадами") і проблематиці навчальних практик та практикумів. При тому, студент повинен продемонструвати і знання та навики, одержані при вивченні інших навчальних дисциплін. Студент має право сам запропонувати тему курсової роботи, чи скорегувати одну із вже визначених. Навчально-методична комісія кафедри, з подання наукового керівника, розглядає пропозицію і приймає рішення у тижневий термін.
При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв'язки. Об'єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об'єкт. Визначаючи об'єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається? Разом з тим предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом — те, що в цьому об'єкті отримає наукове пояснення внаслідок виконаної роботи.
Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення студентами проблемної ситуації, яка відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослідження в реальній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання позитивний ефект.
Виконання курсової роботи передбачає не лише реферування літератури і теоретичний аналіз проблеми, але використання матеріалу, самостійно зібраного студентом під час проходження навчальної практики у певних установах соціальних служб. Важливо, щоб курсова робота містила реалістичні, науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення надання послуг клієнтам, розвитку системи соціальних служб в Україні.
Дослідження можуть бути різними за своєю метою – наприклад такі що шукають щось нове, експериментують, розширяючи наші знання на сфери, перед тим не досліджені і не підкріплені жодною теорією. Інший тип – описові дослідження, які виявляють стан об’єкта; базуючись на свідченнях і спостереженнях, подають хронологію, історію розвитку подій, їх параметри тощо. Ще один вид досліджень – такі що дають пояснення певним явищам, використовуючи експерименти як засіб виявлення причинно-наслідкових зв’язків, шукають ефективні варіанти застосування теорій, дають певні передбачення щодо різних можливих варіантів наслідків тієї чи іншої діяльності [1, с. 77-79]. Цей поділ досить умовний і конкретне дослідження може містити елементи кожного з типів.
Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть включати такі складові:
• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);
• всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;
• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;
• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;
• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).
Готуючись до викладення тексту курсової роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання.
Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому починаючи працювати над розділом, треба виділити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами анкетування та експерименту, аналізом конкретного практичного досвіду. Треба уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення.
Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втратить свою єдність. Для доказу кожного положення треба наводити аргументи.
Щодо кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, на основі яких формулюють висновки до всієї роботи в цілому.
Достовірність висновків загалом підтверджується практичним досвідом роботи конкретних соціальних агенцій, на базі яких проводиться дослідження.
3.4. Методика збору даних
Оперативно і в повному обсязі зібрати практичний матеріал, узагальнити його та систематизувати допоможе оволодіння студентом основними методами дослідження: спостереженням, експериментом, бесідою, анкетуванням, інтерв'ю, математичними методами обробки кількісних даних, методом порівняльного аналізу та ін. Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що залежно від особливостей теми дослідження, специфіки предмета і конкретних умов окремі методи можуть набути переважного значення. Огляд деяких методів досліджень соціальних процесів згідно з [3] подано в таблиці 1.
Таблиця 1.
Планування дослідження
Метод
Переваги
Обмеження
Спостереження
(відкрите або
приховане)
1. Дає безпосередню "гарячу"
різноманітну і багату інформацію.
2. Гнучкість у виконанні
досліджень.
1. Дає найкращі результати лише при
вивченні малих груп.
2. Важко фіксувати процеси, які
"розтягнуті" в часі та в просторі.
3. Є проблеми з визначенням важливості
інформації, відбором тієї, яка відображає
дійсно істотні зв'язки, явища.
Експеримент
1. Дослідник може контролювати та
коригувати дію системи чинників, їх
вплив на об'єкт.
2. Створюється можливість
моделювання різних ситуацій та
аналізу поведінки суб'єктів у них.
3. Можливе повторне виконання
експерименту, в т. ч. і з різними
учасниками, у різних умовах.
1. Неможливо застосувати для вивчення
життєдіяльності великих соціальних
суб'єктів, упродовж тривалого часу.
2. Багато аспектів соціального життя
неможливо змоделювати, а, отже, вони це піддаються експериментальному
вивченню.
3. На результат може впливати
"лабораторна ситуація".
4. Потреба значних матеріальних затрат і
часу на підготовку та виконання
Аналіз
документів
1. Метод базується на аналізі первин
них і автентичних продуктів діяль
ності самих соціальних суб'єктів.
2. Забезпечується глибоке вивчення
предмета, в т.ч. змін самого об'єкта
дослідження упродовж тривалого часу.
3. Дає змогу "реставрувати" соціальні суб'єкти, які припинили своє існуван ня та їх поведінку, а отже, виконувати історико-соціологічні дослідження.
1. Можуть виникати проблеми з доступом до джерел, визначенням їх автентичності та їх інтерпретацією.
2. Джерела можуть давати суб'єктивну
інформацію, а отже, спотворювати
соціальні реалії.
3. Метод вимагає вміння відібрати саме
необхідну інформацію, відділити її від
другорядної та зайвої.
Опитування
1. Можна виконувати на великих
масивах, а отже, вивчати поведінку
великих соціальних суб'єктів.
2. Дає змогу зробити порівняльний
аналіз відповідей респондентів.
3. При повторних дослідженнях
можна встановити динаміку змін
об'єкта дослідження.
4. Дослідник сам формує банк
інформації, відбирає лише потрібні
йому емпіричні дані.
5. Забезпечує оперативність збору
інформації.
1. Для забезпечення репрезентативності
результатів потрібно правильно визначи ти коло респондентів (зробити вибірку).
2. Матеріал може бути поверховим, не
відображати глибинних процесів
життєдіяльності об'єкта, що вивчається,
особливо коли опитування виконується "по гарячих слідах".
3. "Закриті" запитання звужують обсяг
одержаної інформації.
4. "Відкриті" запитання часто залишаю ться респондентами без відповіді.
5. Потребує значних матеріальних затрат.
Накопичуючи та систематизуючи факти, треба вміти визначити їх достовірність і типовість, найсуттєвіші ознаки для наукової характеристики, аналізу, порівняння. Аналіз зібраних матеріалів слід проводити у сукупності, з урахуванням усіх сторін відповідної сфери діяльності (чи установи). Порівняльний аналіз допомагає виділити головне, типове в питаннях, що розглядаються, простежити зміни, що сталися в роботі соціальних установ та організацій протягом останніх років, виявити закономірності, проаналізувати причини труднощів у їх функціонуванні, виявити успіхи, визначити сильні і слабкі сторони діяльності, виявити загрози і ризики, визначити тенденції та перспективи подальшого розвитку.
Кількісні дані, що ілюструють практичний досвід роботи, можна проаналізувати за методом ранжованого ряду, розподіливши матеріали за роками, звівши їх у статистичні таблиці, таблиці для порівняння та ін., що дозволить зробити конкретні висновки.
Графічний матеріал більш наочно демонструє закономірності та тенденції, ніж цифрові таблиці, тому краще користуватись графіками і діаграмами для аргументації, узагальнення розрізнених фактів, особливо коли цифри нічого конкретного не говорять аудиторії. Іноді необхідні схеми, рисунки, що помагають зрозуміти чи унаочнити текст, а такоє фотографії, які є живими свідченнями подій, однак не завжди прямо ілюструють викладені факти.
На всіх стадіях роботи буває корисно унаочнити свої думки, плани, факти, матеріали. Для цього можна використати дуже простий і ефективний спосіб – „клейкі нотатки”[5, p. 30-35]. Клейкі нотатки – це кольорові папірці „Post-it”, “Tix”, “Pronoti” чи інші, на яких робляться короткі записи, після чого їх можна організувати в певному порядку – це можна зробити на стіні, на шафі, на дзеркалі чи іншій поверхні. Щоб спланувати структуру дослідження, на верхній картці пишеться назва теми, під нею в ряд розміщуються картки з головними сферами даної проблеми, а від них ієрархічно в колонках – питання, які необхідно висвітлити (рис.1). Так ми наочно можемо побачити, чи достатньо повно охоплені всі питання, наскільки логічні зв’язки між частинами, яку послідовність викладу вибрати. Аналізуючи свій план, можна в будь-який момент переставити, скоротити чи розширити „гілки”, додавши чи забравши розгалуження. Пичому Ніл Сауерз радить на першому етапі спонтанно викласти всі головні ідеї, що спадають на думку, без уточнень, поправок і критичного розгляду, поки не виникне досить повна картина. А вже потім аналізувати зв’язки між гілками та знаходити критичні, ключові точки, якісь пріоритетні для дослідження чи невияснені досі питання. Корисно за якийсь час реорганізувати та по-новому обміркувати складену схему, порадитись із колегами чи керівником, в даному випадку, курсової роботи.
Інший подібний спосіб – складання так званої „карти міркувань”, коли ідеї дослідження представляються не у вигляді вертикальних ієрархічних колонок. а у вигляді розгалуженого на всі боки дерева, де в центрі є головна тема, а від неї йдуть все більш докладні розгалуження. Можна собі уявити, що в центрі є мета нашого дослідження, від неї розходяться цілі, а далі від них – завдання.
Таким чином, використання методів накопичення, вивчення, систематизації фактів та практичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне завдання курсового дослідження: поєднати різні/ роз'єднані факти і випадки в цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції та динаміку певних соціальних явищ і проблем, зробити свій внесок до розвитку теорії і практики соціальної сфери.
Рисунок 1. Приклад використання клейких нотаток
3.5. Заключний етап роботи над курсовою роботою
На цьому етапі передбачається написання студентом вступу та висновків до курсової роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.
Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина курсової роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, що вивчається, її практична значущість; визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він повинен зазначити про це у вступі.
Посібник “Introduction to Academic Writing”[2] радить відображати у вступі наступні питання:
підтвердження важливості питання (тобто те значення, якого в даний час надається йому, серйозність і актуальність проблеми)
згадка про попередні (недавні) дослідження даної проблеми або їх відсутність
пояснення чому автором досліджується дане питання
визначення авторської мети поставленої в даній роботі
окреслення сфери даного дослідження, чим вона обмежується
точка зору автора
згадка про інші точки зору на проблему
короткий загальний огляд головних питань, що розглядаються в роботі
термінологічні визначення
Після вступу йде огляд літератури з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10 і більше джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, достатньо назвати автора й назву, а поруч у квадратних дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми.
Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їх мета – підвести підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити те, що вдалося виявити в результаті вивчення теми. Якщо в запланованому дослідженні виявились недоліки та проблеми, проста їх констатація буде недостатньою. Необхідно подати конкретні рекомендації щодо їх усунення. Часом можна почути вимогу результативного менеджменту: „Не йдіть до мене з вашими проблемами, йдіть з ідеями, як їх подолати”. Основна вимога до заключної частини — не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах.
Вважається [2], що висновки, які подаються в кінці роботи, „мають містити: короткі висновки з основної частини тексту, підтвердження (чи заперечення) питання, поставленого автором у вступі, висвітлення головних результатів, висновки з обговорення, а також, можливо, пропозиції щодо майбутніх досліджень, передбачення, що випливають з обговорення в основних частинах, рекомендації і не повинні включати посилань на інших дослідників, згадок про проблеми чи недоліки даного дослідження, нових думок, які в даній роботі не обговорювались, інформації, що суперечить вступній частині, а тим більше вибачень за брак знань, можливостей чи ресурсів”.
Список використаної літератури відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної теми, свідчить про рівень володіння навичками роботи автора з науковою літературою. "Список..." повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно дотримуватися вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім — іноземними. Можна всі видання кириличним шрифтом подати одним списком, інші – за латинською абеткою – іншим з єдиною нумерацією. Кожен бібліографічний запис у "Списку..." має свій порядковий номер, який повинен співпадати з номером у тексті. У тексті роботи слід давати у дужках посилання на номери списку. Якщо необхідно вказати номер сторінки, її ставлять через кому після номера видання. Редактор Word має спеціальні опції для вставляння посилань, зносок, рисунків, складання змісту тощо.
Якщо в роботі є цитати, слід особливо пам'ятати про необхідність посилання на першоджерела, які оформляються наступним чином:
Робота одного, чи кількох авторів: Войтович С.О. Соціальні інститути суспільства: рід, влада, власність - К.: Інститут соціології НАНУ, 1998. - С. 93.
Стаття вміщена у колективній праці, збірнику: Сидоров Д. Ролі та функції соціальних працівників // Соціальна робота в Україні: перші кроки/ Під ред. В. Полтавця. - К.: КМ Академія, 2000. - C. 50.
Журнальна або газетна стаття: Матвійчук О.С. Психокорекційний тренінг як засіб профілактики девіантної поведінки підлітків// Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - № 1 - C. 21-22; Гальчинський А. Небезпечний поворот// Дзеркало тижня. - 2002. - 7 вересня.
Офіційні документи: Основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки. - К.: Соцінформ, 1997.
Якщо першоджерело є недоступним, допускається посилання на роботу, в якій використана цитата , була наведена. Наприклад: Цит. за: Спікер П. Соціальна політика: теми та підходи. - К.: Фенікс, 2000. - C.43.
Таблиці, рисунки, графіки, які наводяться в тексті, повинні мати назву та нумерацію. Список використаних джерел і літератури подається в кінці роботи, і складається з дотриманням вимог опису бібліографічних джерел.
Завершуючи написання курсової роботи, необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати у тексті або оформляти у вигляді додатків. Ілюстрації, навіть якщо це прості фотографії епізодів роботи агенції, збагачують роботу. Однак вони повинні чітко відповідати змістові матеріалу і допомагати його зрозуміти, а не відволікати читача. Всі запозичені ілюстрації мають містити посилання на джерело.
Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їхньому змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи. Обсяг 1-ї курсової роботи має бути в межах 20 - 30 сторінок машинопису, обсяг 2-ї - в межах 30-50 сторінок машинопису, без урахування додатків і списку літератури.
Вивчення та конспектування літератури з теми курсової роботи треба починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Треба переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмови, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором.
Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно читати їх кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З'ясовуючи це, виписують всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.
Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати тему курсової роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Виписувати цитати треба на одну сторону окремих аркушів паперу стандартного розміру, що допомагає краще орієнтуватися в накопиченому матеріалі, систематизувати його за темами і проблемами. Кожна цитата, приклад, цифровий матеріал мають супроводжуватися точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал. Використання цитат без посилання, коли шматки тексту іншого автора видаються за власні – це грубе порушення літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат.
Однак це не означає, що студент зовсім не повинен спиратися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.
Після конспектування матеріалу необхідно перечитати його знову, щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчення.
Літературне оформлення курсової роботи є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захисту. Передусім звертається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літератури і додатки, на зовнішнє оформлення, починаючи від титульного аркуша.
Курсову роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і згідно з зауваженнями керівника.
Перш ніж представляти чорновик керівникові, треба ще раз переглянути, чи логічно викладено матеріал, чи є зв'язок між розділами, чи весь текст "працює" на головну ідею курсової роботи. Такий уявний структурний аналіз роботи допоможе краще побачити нелогічність в її структурі та змісті.
Оформляючи текст роботи, треба знайти час для повторного перегляду першоджерел. Це допоможе побачити все цінне, що було пропущено на початку вивчення теми, наштовхне на цікаві думки, поглибить розуміння проблеми.
Доцільно відкласти текст і повернутися до нього через деякий час, щоб подивитися на роботу очима сторонньої особи. Якщо є можливість, краще видрукувати текст і правити його по друкованому, а крім того чорновик зайвий раз гарантує від повної втрати тексту внаслідок випадкового стирання чи псування дискети. Під час редагування тексту варто прочитати роботу вголос, що дозволить побачити можливу непереконливість доказів, кострубатість фраз та уникнути цього. Не бійтесь критики – користуйтесь нею. Не треба боятися скорочувати написане — від цього текст тільки виграє. Під час підготовки чорновика слід ретельно відредагувати кожне речення, звернути увагу на вибір необхідних формулювань, які б чітко і просто, коротко й доступно виражали зміст викладених питань. Не варто послуговуватися складними синтаксичними конструкціями — вони часом слабо зв'язані між собою логічно, містять двозначні тлумачення тощо.
У курсовій роботі необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати слова і вирази-штампи. Не прийнято вести виклад від першої особи: "Я спостерігав", "Я вважаю", "Мені здається", "На мою думку", "Ми отримуємо", "Ми спостерігаємо". Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.
Чорновик курсової роботи треба писати на окремих аркушах паперу з однієї сторони з полями приблизно шириною 3—4 см, чітко і розбірливо. Тоді легше вносити необхідні зміни до тексту, які можна зробити на полях або на зворотньому боці аркуша. Тут же можуть бути зроблені зауваження або пропозиції керівником роботи. Якщо текст одразу набирається на комп’ютері, чорновий варіант все одно бажано роздрукувати. Бажано не відкладати оформлення чорнового варіанта роботи на останні дні встановленого терміну. Завдання студента – якомога раніше подати чорновик керівникові. Вважається нормою, коли курсова робота переробляється кілька разів. Навіть досвідчені автори неодноразово допрацьовують свої роботи.
4. Основні вимоги до оформлення курсової роботи.
Текст набирається на комп’ютері і видруковується через 1,5 інтервалу на одному боці стандартного аркуша А4 з полями: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 30 мм. Таблиці та ілюстрації виконуються на аркушах формату А4 або А3. Розмір шрифту –12, для заголовків може бути 14. Шрифт друку повинен бути чітким, перевага віддається шрифтам Times New Roman або Arial. Всі сторінки нумеруються. Загальна нумерація починається з титульного листка, але порядковий номер на ньому не ставиться; на всіх наступних сторінках він розташовується справа внизу.
Курсова робота відкривається титульною сторінкою, де зазначається назва університету, назва інституту, назва кафедри, тема, прізвище студента і наукового керівника, календарний рік написання роботи (Додаток 1). На наступній сторінці подається зміст курсової роботи з означенням сторінок (Додаток 3). Заголовки структурних частин та підрозділів нумеруються арабськими цифрами (крім вступу та додатків) та виділяються іншим шрифтом (розмір, потовщення, нахил), ніж основний текст.
Кожен новий розділ роботи починається з нової сторінки, підрозділи друкуються підряд. Ілюстрації і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше з врахуванням розміщення на сторінці. Таблиці нумеруються в межах розділів. Посилання на джерела в тексті слід зазначати відповідним номером за переліком літературних джерел у квадратних дужках. Додатки оформлюються як продовження роботи на наступних сторінках. Додатки повинні мати заголовки.
Рекомендований орієнтовний перелік структурних частин курсової роботи: титульна сторінка; зміст; вступ з обгрунтованням актуальності, необхідності чи іншої причини виконання курсової роботи; постановка та формулювання завдання; огляд існуючої практики розв’язання поставленого завдання та порівняльний аналіз; рішення поставленого завдання (послідовний виклад усіх необхідних аспектів по розділах); висновки і рекомендації; перелік інформаційних джерел; додатки; анотація. Анотація (додаток 6) складається по-українськи та по-англійськи. Робота повинна бути представлена у зброшурованому вигляді та окремо на дискеті. Об’єм курсової роботи повинен складати 20-30 сторінок для 3 курсу і 30-50 для 4-го.
5. Виклад, стиль, особливості наукової мови
Особливі вимоги висуваються до мови і стилю викладу матеріалу. Культура мови — один з важливих показників культури майбутнього спеціаліста. Тому мові і стилю курсової роботи слід приділяти увагу.
Науковий стиль викладу матеріалу має свої особливості [4]. Коротко зупинимося на основних із них. Характерною особливістю наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доказу істини, обґрунтуванню основних висновків курсової роботи. Важливі також смислова завершеність, цілісність і зв'язність думок. Для вираження логічних залежностей в мові є спеціальні функціонально-лексичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже, таким чином та ін.), заперечення (проте, тим часом, але, тоді як, тим не менше, аж ніяк), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, внаслідок цього, крім того, до того ж), логічні зв’язки, що вказують на перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до..., звернімося до ..., розгляньмо..., зупинимося на..., розглянувши, перейдемо до..., необхідно зупинитися на..., необхідно розглянути...), підсумок, висновок (отже, таким чином, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок..., підсумовуючи, слід казати...). Засобами логічного зв'язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний та ін.).
Для наукового тексту характерними є цілеспрямованість і прагматизм. Емоційні мовні елементи тут практично виключаються. Ціну мають лише точні, отримані в результаті тривалих спостережень і наукових експериментів відомості та факти. Це обумовлює точність їх словесно
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора